Цуцик

by Віталій Запека

«Цуцик» Віталія Запека — безсумнівно, подія в сучасному літературному житті. І не лише тому, що роман до болі правдивий, бо за плечима автора — три роки російсько-української війни. На відміну від «окопної» прози, це перший справді АНТИВОЄННИЙ роман про події на Сході. Написаний Людиною, якій до болю те, що стільки років відбувається на Донбасі.
Написаний просто і страшно, від імені собаки, але про людську породу. Не про «укрів» та «сепарів» — про людей.
Певен, з часом цей роман війде до скарбниці української літератури. Його розберуть на цитати, екранізують, вшанують найпрестижнішими літературними преміями, вивчатимуть у школі. Чому? Тому, що кожне зі слів «Цуцика» — це не тільки справжня література. Це свята Правда, написана письменником з народу і для народу, яку годі стерти з народної пам’яті.

Олександр Смурий, літератор, Харків

Genres: Ukrainian Literature, War

224 pages, Hardcover

First published January 1, 2019

Reviews

[Anastasia_S · Rating 5 out of 5]

Якщо у когось ще залишилася крапля скептицизму щодо відгуків, у яких мовиться, що ви будете і сміятися, і плакати вголос над цими сторінками - можете сміливо її проковтнути. Бо так і буде.
Давно не читала історій, які настільки не відпускають.

Історія про людей - і звичайних, і добрих, і гнилих, сильних, слабких, яких треба розкрити, вірних переконанням, перешиванців, справжню людяність, вміння відпустити і брати відповідальність, захист «зграї» - чи вона людська, чи собача. Про війну - чому ти туди йдеш. І як вдається втриматися - за рахунок тих, до кого хочеш повернутися, і за рахунок тих, хто пліч-о-пліч з тобою. І це все показано завдяки всього лиш одному собачаті. Яке також перевершує «людяністю» багатьох людей.

Це геніальна книга. Ось і все.

Мені з великими труднощами вдалося знайти примірник, але я дам зачитати його кожному до дір, бо рекомендуватиму наполегливо.

Це також буде чудовим чтивом вголос разом із дітьми.

Сподіваюся, з’явиться аудіо-начитка. Якщо діти будуть зростати із розумінням того, що закладено в цій книзі - цінність друга та вірності не потрібно буде аргументувати.

[Enotka · Rating 5 out of 5]

Якби можна було поставити 6* - я би поставила. Прекрасна.

[Данило Депутат · Rating 5 out of 5]

Здалося мені, що писати у відгуки у формі листа персонажу — непогана ідея. Шкода, що не моя. Ну, хоча б лист — мій.


Привіт!

Нічо, шо я так? — одразу скорочую дистанцію? Твої ж наче це люблять, хоч і є різні.

Знаєш, останні свої літери чомусь полюбив починати зі слова «знаєш» — ти вже пробач, будь ласка, шо я тут такий вумний серед ночі.

Зара тобі патякатиму, шо таке, бл, раціоналізація болю, бл, адже це і намагатимуся робити всі ці літери.

Чуєш, шо? Я безмежно радий, що ти живий, адже ти дійсно такий, як про тебе оповідали; ти у війні, але ти не війна, ти — любов.

Чуєш що? Я навіть радий, що ти не тут, бо якби ти був тут — такий красивий — я б плакав не на кухонний стіл і ковдру, а у твою шерсть, чим би тебе лякав.

Бо твій світ — війна. А втім ти про дім. І знаєш, я радий, що не дав напосісти на себе чорним думкам, які казали не стрічатися з тобою ніколи. Нехай навряд чи згадаю всі перепитії, бо занепадаю духом, але сподіваюся, що опалюють у тебе гарно, лежиш ти під батареєю, інколи перевіряєш — а шо там люди — маскуючи то під потребу поїсти корму чи попити водички; чи не маскуєш, а просто нюхаєш або облизуєш. 

Знаєш, моменти болю в колінах варто було пережити, аби стрітися з тобою і глипнути оком. 

Чуєш, шо? Ну ти там інколи розказуй нам, як в інших діла, добре? І нас не забувай, бо мій уже давно добову порцію корму не з’їдає — то й тобі вистачить. Знаєш, а ти дійсно світлий.

Та не плачу я вже — не бійся. Але заходь, якшо шо, гаразд? Завжди раді.

[Gremrien · Rating 3 out of 5]

Good book about war for kids.

Yes, it is widely read and praised by adults, but I believe that the target audience for this book is children, preferably middle-schoolers. It will be equally great for autonomous reading by children, for a school assignment and class discussion, and for family reading. It allows a kid to learn some important things about war (tragedies, losses, trust, courage, responsibility, brotherhood in arms, etc.) gently and yet more or less realistically.

Well, the fact that it is widely read by adults now only confirms that most of our adults are basically middle-schoolers intellectually and emotionally, especially when it concerns such serious things as war. So it’s probably a good thing that our people started to learn something about the things for which they usually “have too much empathy” from this simple but moving book about a dog, his ball, and a man who cared about them.

Віталій Запека is our war veteran and it looks like he is also not a bad writer. So I probably would try some other book written by him.

(I disliked the cover before I read the book but it looks like it fits the content more than I thought.)

[Oleksandr Voroniuk · Rating 5 out of 5]

Навряд чи я скажу щось оригінальне, але "Цуцик" це та література про війну, що не дозволить нам стати жорстокими. Добра, проста та прониклива проза про найцінніше. Про те, заради чого людина йде на війну. Проте, заради чого повертається.

[Alina Гріневич · Rating 5 out of 5]

Вражаюче,болюче, щемко до сиріт по шкірі та сліз ...Війна очима маленького цуцика , на долю якого припало стільки поневірянь , я навіть уявити собі не могла що вона мене настільки захопить та зворушить,торкне , та й нажаль не могла аж ніяк не вплинути адже події в книзі на реальних засновано і нажаль все це в нашій країні з 2015 року....

[зшиток · Rating 2 out of 5]

У вступі написано що книга містить потужну літературну мову і доводить ледь не до екстазу. ...... Мені не вистачило сил її дочитати, бо вона написана не дуже. Кожне речення наче купка накиданих гілочок, крізь які тре продиратися. У пана Запеки цікаві ідеї для книг, але майстерність тре підтягувать.

[Дарина Березіна · Rating 5 out of 5]

Знаєте, я вже дуже давно не читала книги ТАК - ридаючи то від розпачу, то від розчулення, то від сміху. Сухими очі не були жодної миті, це при тому, що я не з тонкосльозих і останнім часом незлецьки емоційно вигоріла.
Це ДИВОВИЖНО життєствердний роман. Тут глибока трагедія абсолютно органічно сусідує з відверто комедійними, майже фарсовими моментами.
Війна, смерті, собаче дитя, що сприймає звуки вибухів як найкращу колискову...
Російські окупанти і колаборантська потолоч, і "прості люди" - ті, які "сусідів вбили? ну, таке... піду, їхніх курей заберу, чого добру пропадати намарно..."
І тут-таки...
Цуцикові міркування про ієрархію в його новій зграї, про дурного двоногого, який "не тямить", як сховати їжу так, щоби він, цуцик, її не знайшов; старанне розставляння "автографів" по всіх усюдах... Пневмоторакс, якому дають раду ножем - встромивши його на одчай Божий, керуючись вказівками з інтернету, який можна піймати тільки біля посту, і тільки стоячи "конячкою", бо інакше мережа не ловить ("Як довго тримати ножа в грудях? - Не знаю, командир <...>, я не встиг прочитати, ми з Баглюдом впали" - яке ж воно абсурдне, яке воно страшне, яке ж воно справжнє!..)
І м'ячик. Боже милий, цей помаранчевий м'ячик - найцінніше й найсокровенніше, цей найбільший цуценячий скарб, втратити який для нього все одно, що втратити життя...
...чи що для нас - втратити Україну.
Авторе, дякую. Це диво.

[Roman Trukhin · Rating 5 out of 5]

То, найперший з виважених творів про теперішню війну з тих, що читав. З однієї сторони досить банальний літературний прийом - антропоморфний і поверхневий опис перебігу подій з точки зору тварини але з іншої - надзвичайно сильний емоційний підтекст, що залишаючись притопленим на початку, вповні виринає на поверхню несподіваним катарсисом.

Відчуття від прочитанн як від спарингу із меншим і очевидно слабшим від тебе партнером, від якого несподівано отримуєш серію по печінці. Знаєте, отак от горло стиснуло і різко захотілось витерти очі.

Такого не очікуєш від ветеренської літератури. Переважно це наївні, сентиментальні, комедійні та іронічні спогади звичайного українця, які літературний редактор як міг так причесав до стану мінімально-читабельного тексту. А в "Цуцику" все по іншому, все правильно. Як на мене - ідеальний кандидат не екранізацію. А також (не знаю як про це написати уникнувши звинувачення в сексизмі) - це перший твір, який я настійливо рекомендую прочитати українкам, яких війна зачепила тільки по дотичній, щоб зрозуміти, - хоча ні, - відчути її внутрішню соціальну механіку.

[Severyn · Rating 4 out of 5]

Вдруге за останній час читаю книгу, дія якої ведеться від імені собаки (перша була "Дім для Дома" Вікторії Амеліної). В "Цуцику" читач має змогу "потрапити" в голову до песика (який починає своє життя в зоні бойових дій в часи АТО) та краще зрозуміти логіку дій собак (надіюсь, що описана логіка має під собою науковий ґрунт): від використання нюху, щоб знайти те, що потрібно та відчути де свій, а де чужий, до розподілення людей на "зграї" та подальші реакції в залежності до якої "зграї" належить той кого цуцик зустрічає на своєму шляху.

Це книга про вірність, про дружбу і про добро, яке завжди є і буде, навіть в найтемніші часи.

[Olhastm · Rating 5 out of 5]

Цікаво, а чому роман антивоєнний? Адже він про війну. Хочете поплакати — читайте. Тут про життя Цуцика на окупованій території, а згодом у військових. Про те як він прилаштовувався, дізнавася, оберігав, намагався зрозуміти людей, їх емоції. Про відданість і дружбу.

І все це розповідається від імені цього собачати. Що ще написати, щоб без спойлерів? Просто, що це ну дуже щемка історія.

А ще автор цього роману — доброволець, боєць батальйону «Полтава» і зараз служить.

[Irina · Rating 5 out of 5]

Книга чудова, книга важлива і абсолютно не моя. Вона гарно написана, про важливі речі, особливо зараз. Але ось цей стиль викладення від імені собаки - абсолютно не мій. Весь час було відчуття, що я читаю книгу для дітей молодшого шкільного віку. Мені не вистачило глибини персонажів. Але це виключно мої власні таргани і оцінку я за це не знижувала.

[Dariia · Rating 5 out of 5]

Прекрасна книжка,яка викликає купу емоцій. Життя цуцика, звичайної собачки на лінії вогню, коли бабахи з самого народження,коли не знаєш,що таке тиша,коли від людей чекаєш тільки побиття і знущання. А коли знаходиш Друга,то ладен віддати життя за ради того,щоб Друг жив і "зграя" Друга також. Собака є собака, не залежно від розмірів в породи, відданішого серця не має.

[Ірина Власенко · Rating 5 out of 5]

Чудова книга. Проста, зрозуміла, зворушлива історія. Як на мене, іноді надто очевидний і дещо наївний виклад подій. Хоча обрана автором форма викладу "від імені цуцика" це виправдовує і навіть пояснює. Рекомендую для прочитання!

[handsome man · Rating 2 out of 5]

не зайшло, очікував більше почути про війну, під кінець вже було скучно читати. можливо, якби я це читав до повномасштабного вторгнення (і ставився краще до собак) реакція була б інакшою.

+ в книжці, яку я взяв у бібліотеці не вистачало, як на мене, ключових сторінок, але за це я бали не знімав

[Nataliya Lavryk · Rating 4 out of 5]

Дуже зворушлива історія про пошуки меньким цуцком своєї зграї та відданість свій людині. Все, що стосується собачати, - дуже мило. Все, що про війну, що йде фоном у книжці, як на мене, занадто лінійне та чорно-біле.

[morus alba · Rating 5 out of 5]

Неймовірна історія про сучасну війну, в якій сплелись найрізноманітніші емоції: переважали, звичайно ж, злість, ненависть, сум і жаль, але деякі абзаци, ба навіть сторінки, змушували завмирати від замилування або гиготати голосно і довго.

[Olga Didenko · Rating 5 out of 5]

Неймовірно крута книга. Ти смієшся, плачеш, знову смієшся і переживаєш відчуття героїв, як свої. Це наш український "Хатіко", але в реальних для нас та близьких нам декораціях сьогодення.

[Альбіна · Rating 5 out of 5]

Реалії життя солдат на Сході очима собаки... в серце...

[Eugenia · Rating 5 out of 5]

Переживала за цуцика так само як за його Людину. Дуже зраділа коли був щасливий кінець.

[Anna Glezina · Rating 5 out of 5]

Fantastic read! A witty and kind page-turner.
Firm 5 stars. Definitely recommend to everyone 👍

[Diana Stratiichuk · Rating 5 out of 5]

Неймовірна книга

[Ганна Халімон · Rating 5 out of 5]

Чудова книга!

[Viktoria Neborikina · Rating 5 out of 5]

Це вже не перша книга де головний герой - собака, але вона особлива. Віталію вдалося дуже сторожко та детально описати відчуття малого, його біль та страх і те, як важко комусь довіритись у світі, де вибухи то щось нормальне, а дружба може бути підступною.

2014 рік був десь далеко від нас, але читаючи, наче опинитись там. Де воїни захищають нас, та оберігають своїх близьких. Не кажуть всю правду, щоб не нервували. Чекають хвилинки тиші, аби в трубці не звучала канонада.

Маленьке створіння розуміє життя, через біль та втрати, за якими стоїть надія віднайти свою сім'ю

[Svitlana · Rating 5 out of 5]

Щира, глибока, місцями кумедна, місцями сумна. Ця книга викликає такі емоції, які рідко якій книзі вдається викликати. Читаючи "Цуцика", я і сміялася від душі, і місцями не могла стримати сліз. А переламний момент у книзі навіть змусив моє серце на хвильку зупинитися, і читати далі, затамувавши подих.
Обов'язково прочитайте цю книгу!