В’єтнамська війна (1959–1975) починалася для сучасних українців до болю знайомо. Неоголошені терористичні дії диверсійних загонів комуністичного Північного В’єтнаму проти демократичного Південного. Російський слід і російський стиль загарбницької гібридної війни, яка мала на меті поширення комунізму і ліквідацію демократичного ладу. Радянські агенти впливу антивоєнної кампанії хіпі в Америці. Підкуп «совітами» ключових фігур і інформаторів ФБР. Традиційним був і «український слід» у цій війні. Певна річ, на боці демократичного табору. І, певна річ, героїчний. Діти вчорашніх комбатантів ніби продовжили справу батьків, знову воюючи з «чевоною чумою». Той самий ворог. Та сама звитяга. Недарма ж одного з пілотів, майора армії США Мирона Дідурика з Тернопілля, американці прозвали «скаженим козаком»… Він загинув від кулі, щойно його гелікоптер торкнувся землі. Не зрадивши козацької честі й ідеалів свободи. Розуміючи, що герої не вмирають…
"За серпанком, загадковим серпанком" вийшов посмертно. Автор, здається, не встиг його дописати. А тому й відгук не знаю, як писати. Мабуть, напишу ключові тези. 1. Це не роман, а кілька сюжетних ліній, одна з яких взагалі не стосується сюжету (про комуністичну партію США), а інша й лінією не є, бо це газетні вирізки про американських солдатів українського походження, які воювали у В'єтнамі. Решта обертаються довкола Мирослава/Майка. 2. Навіть в лінії Мирослава немає ні інтриги, ні логіки. В нього крадуть записник з секретними даними? Це не впливає на його поведінку. При ньому хтось убиває гіппі пострілом в шию? Навіть інші гіппі не вважають, що це проблема. Та й характери прописані настільки схематично, що виглядають картонними. 3. Погляд на війну у В'єтнамі дуже однобокий. 4. СРСР подається як супердержава, що майстерно маніпулює цілими суспільствами. 5. Українська лінія, хоча могла бути дуже цікавою, просто провалена.
Фактично, це роман про США, а точніше, про те, як СРСР руками гіппі (яких він фінансував і забезпечував наркотиками) змусив США програти війну у В'єтнамі. Погляд однобокий і схожий на теорію змови. А головне, що саме на цьому тримається роман, а не на сюжеті та персонажах. Чи це йде на користь роману? На мою думку, ні
В'єтнамська війна 1959-75 рр. очима американців, правда про яку невідома більшості українців. Внесок українців в боротьбу за вільний, демократичний В'єтнам та проти червоно-комуністичної чуми у В'єтнамі, де звірства комуняк були незбагненні та не мали меж. А ще масована доларно-інформаційна війна совітів проти і всередині США та В'єтнаму, - така ж, як у XXI столітті, тільки що без інтернету. Організація, фінансування антивоєнних протестів у США в 1960-тих, - це повна аналогія з організацією виступів за «руССкий мір» зразка 2014 року в Україні! Це останній і кращий роман Івана Корсака, хоча дещо занадто засипаний документальними вставками.