Музей – це найвідповідніше місце для формування наших уявлень про мистецтво. Чому ж тоді існує так багато чудових книжок із коротким оглядом історії мистецтва, але жодна не розповідає, як із найбільшою користю для себе використати можливості музею? Наша взаємодія з мистецькими творами може приносити нам справжнє задоволення і навіть осяяння. Але не дозволяйте ввести себе в оману. Не варто думати, що простого перебування в музеї разом із видатними творами і їх споглядання достатньо, щоб здобути осмислений мистецький досвід. Для цього ви повинні встановити особистий зв’язок із мистецтвом, певним чином його зрозумівши чи зазнавши його впливу. У багатьох із нас ця іскра не спалахує сама по собі. Ви можете сподіватися, що музей вам у цьому допоможе, проте умови білого куба часто справляють протилежний ефект: вони не дозволяють нам зробити свій досвід осмисленим.
Проте є й добра новина: багато в чому ви можете взяти ініціативу у свої руки і самотужки формувати власний мистецький досвід. Можливо, музеї мають вагомі підстави презентувати мистецтво саме так, однак лише від вас залежить, як ви його сприйматимете. Нехай музеї мистецтв на вигляд і за відчуттями схожі на стерильний білий простір, та це не означає, що ви мусите діяти відповідно. Насправді, щоб зробити відвідини змістовними, вам краще дотримуватись іншого підходу. Саме про це наша книжка: вона пропонує новий погляд на те, як поводитись із творами мистецтва, щоб ваш візит до музею залишив незабутнє враження.
Одним із яскравих спогадів з дитинства для мене став похід до музею: скелет мамонта, археологічні знахідки минувшини, аура невідомого та атмосфера ... Мене так зачарував цей світ, що врешті я стала історичкою) ⠀ ⠀ Тож сумно, коли люди говорять, що музеї - це нудно. Зовсім не так! ⠀ І книга "Як ходити до музею» Йохана Ідема консультанта і підприємеця у сфері культури цьому прямий доказ. У ній він зосереджується на художніх музеях, але ідею можна використовувати і як загальну. Автор повністю передає свою любов до мистецтва та розповідає понад три десятки лайфхаків, як зробити відвідини музею цікавими і незабутніми. ⠀ Книга написана у доволі легкому стилі, поради не вибудувані за чіткою логікою, навпаки, автор наголошує на свободі читача прокладати індивідуальний маршрут книгою. Можна почати з першої, останньої чи з будь-якої поради.⠀ ⠀ І хоч є очевидні рекомендації, типу "поцікавтеся, які картини виставлені в музеї і прочитайте про них більше" , але є доволі цікаві та неочікувані, наприклад, про те, що варто спробувати споглядати експонати у навушниках під класику, чи можливо рок і від цього змінюватиметься сприйняття.⠀ ⠀ Автор пояснює, чому в художніх галереях більш ніж доречно: торкатися експонатів, фотографувати, приходити із власним стільцем та приводити дітей будь-якого віку.⠀ ⠀ ⠀Книга подана у вигляді арт-буку з класними ілюстраціями і читається надзвичайно швидко, можна осилити за вечір.⠀ ⠀ І хоч більшість музеїв України досі ще залишають бажати кращого, але і там можна віднайти багато справжніх скарбів. Уже мовчу про новітні арт простори з безліччю інтерактивних штук 😉. ⠀ ⠀ ⠀ «Мистецтво — це не об’єкт, що висить на стіні, воно відбувається лише у взаємодії зі своїм глядачем».⠀ ⠀ «Картина без рами — наче душа без тіла»⠀ ⠀ "Опинившись у музейній залі, ви лишаєтесь наодинці з собою, адже ідея музею в тому, що акт споглядання мистецтва не потребує пояснення."⠀ ⠀ «Не існує витворів, які говорять самі за себе. Знайдіть спосіб пізнання і взаємодії з мистецтвом, найкращий саме для вас, і робіть це не поспішаючи. Винагорода не забариться».⠀
Очень загадочная книга, принадлежащая к довольно обширной категории нон-фикшна, для которого очень сложно определить целевую аудиторию. Человек, который собрался в музей первый (ну, второй) раз в жизни и решил делать это "как следует", и человек, который любит обстоятельный, подкрепленный теоретическими знаниями подход ко всему, вероятно, найдут среди 32 двух советов, которые дает Идема, что-нибудь ценное (отрадно, однако, что отношение музеев к фотографии в музеях в общем и целом с момента написания этой книги уже претерпело изменения), а остальным придется наслаждаться только отменной полиграфией и занятными иллюстрациями из музейной жизни. И еще немного о хорошем, с чем сложно не согласиться, читая эту книгу. Идема не принадлежит к людям, которые считают, что искусство должно принадлежать только избранному меньшинству ценителей. Он из тех, кто считает, что поход в музей может быть увлекательнейшим путешествием, полезным досугом, ценным опытом, даже немного бегством от суетной реальности, а искусство - это тема для интересного, бесконечного диалога.
Чтобы сэкономить вам время: 1. Не бойтесь заводить разговоры в музее (разумеется, об искусстве). 2. Фотографируйте, чтобы сохранить воспоминание о своем впечатлении от произведения искусства. 3. Трогайте, если есть возможность (и разрешение!). 4. Не бойтесь выражать свои чувства и эмоции. 5. Берите с собой детей. Особенно на выставки абстрактного искусства.
Поради з цієї книжки навряд стануть чимось приголомшливим і аж так змінять ваші стосунки з музеєм, але кілька цікавих ідей тут є. Не все можна застосувати у музейних реаліях України хоча б через те, що рідко при музеях є кав'ярні, а ресторани й поготів, доглядачі не мають права вступати з мистецькі діалоги з відвідувачами, а писати і клеїти власні текстівки можна хіба що у спеціально відведених місцях. Але про пораду взяти з собою складаний стілець чи зробити власний плейлист під виставку я подумаю ;) У книжці небагато тексту - більше цитат та репродукцій з видами того, як хтось дивиться на мистецтво.
Наскільки я не прихильниця нон-фікшину, настільки з радістю та насолодою я прочитала "Як ходити до музею" Йохана Ідема. Можливо - тобто явно не останню чергу! - тому, що музей для мене геть не анахронізм, який уявляється запиленим місцем з поганим світлом та нудними експозиціями і наглядачами, які за найменше відхилення від протореного іншими відвідувачами курсу будуть сваритися або обурено дивитись тобі вслід.
Два роки тому ми з Іреною вирушили на тиждень до Варшави. Екселівська таблиця тих пригод досі закріплена у мене в закладках на чільному місці і я іноді відкриваю її, згадуючи той вікенд, який нам вдався просто ідеальним. А знаєте чому? Бо ми відвідували музеї.
Музей варшавського повстання. Музей Шопена. Національний музей у Варшаві. Королівський замок. Музей історії польських євреїв.
На все про все у нас був тиждень (+ відвідини Гданську, де ми потрапили у абсолютно вражаючий дім Упхагена, який я досі переглядаю на світлинах у смартфоні з ностальгічним зітханням), і ми не лише справилися, виділивши на все вдосталь часу, а й не розчарувалися у мистецтві загалом і не зробили так, аби воно нам осточортіло.
Навпаки - лише після відвідин стількох музеїв запійною дозою, я зрозуміла в чому краса музеїв - правильно сконструйованих, з ідеальними акцентами на тій чи іншій картині, скульптурі чи деталі.
Музей - це можливість зустрітися з чимось вищим за тебе, з чимось безсмертним і... і не відчути себе при цьому нічим. Йохан Ідема не відкрив для мене Америки, але його думки, "правила" чи все ж таки поради відвідин музею дуже перегукувалися з моїми власними. Мені знайомі ці "музейні ноги", тому я подумки вклоняюся Національному музею у Варшаві з його тахтами, кріселками і великими пуфами, на яких ми пролежали добру годину після прогулянок всіма залами. Я обожнюю фотографувати не лише саму картину, яка чимось відгукнулася у моїй душі, а й подругу, яка замислено стоїть перед твором і вивчає, бачить у ньому щось своє. Я не бачу нічого страшного в тому, аби перед твором начебто відомого художника продемонструвати своє невігластво і витягнути смартфон, аби прочитати про нього статтю у вікіпедії, дізнатися щось про героїв картини, знайти їхню історію в інтернеті. Можливо, я не вчеплю доглядачів, але я точно прислухаюся до розмов інших і не боятимуся почати розмову біля чергового шедевру, щоб висловити свої емоції і думки. А слухати музику під час відвідин музею - господи, та чи може бути щось краще за мелодії Абеля Коженьовскі, не підібрані за хронологією чи уподобаннями, коли ти дивишся експозицію у львівській галереї про ангелів, а в навушниках лунає божественне фортепіано?
Я не є фахівчинею і не можу сказати точно - зрештою, я живу у бульбашці, де відвідати музей для насолоди, а не за чиїмось приписом, наказом чи примусівкою - таке ж святе і буденне діло, як випити з насолодою філіжанку кави за неспішним сніданком, як посидіти за улюбленою книжкою, як переглянути всоте улюблений фільм. Йохан Ідема написав поради, які водночас підійдуть мені, нагадуючи про красу музеїв, і людині, яка там була востаннє з екскурсією зі школи. Останній, можливо, вони будуть такою ненав'язливою спонукою, тихенькою підказкою, що запилючені коридори, суворі доглядачі з уявними гвинтівками, направленими на порушників спокою, нецікаві картини і квиточки радянського зразка неначе з туалетного паперу давно в минулому. Музеї нашої переляканої уяви і музеї, які існують зараз - і так, незалежно від того, чи ви йдете в музей в Україні, чи ви відвідуєте галерею десь закордоном, дуже від цих анахронізмів відрізняються. Музей чекає на вас - не налякати, не принести нудоту, не відбити бажання відчиняти ці важкезні двері, за якими ховається багато прекрасного, а щоб наблизити до нього, заінтригувати, змусити замислитися, відчути цілком несподівану суміш емоцій і зрозуміти, що сюди хочеться повертатися ще і ще.
Мені подобаються такі книжки - багато практичних ідей, рівно стільки тексту, скільки потрібно для пояснення думки, великі ілюстрації, все спонукає до додаткових досліджень, що, власне, і є основною метою книги.
Tips die ik zeker ga toepassen.Tijdens het lezen krijg je ook direct al het gevoel dat deze tips echt gaan werken en ze doen je afvragen waarom je ze niet eerder toepaste.
Понеділок чудовий день, щоб сходити до музею. Як і вівторок. І середа. І четвер. Ой, та добре. Будь-який день тижня - це гарна ідея, щоб піти в музей. Ранок те що треба, або вечір, чи навіть ніч. Не стримуйте себе, хто знає які секрети модна відкрити.
Загалом мені хотілося почати допис зі слів, що я була в музеї чи в художній галереї досить давно. Але тут таке діло, що це в мене пам'ять трохи дірява, і просто забула, що була в музеї влітку. А не тоді, коли я думала (хммм, на хвилинку, я думала, що востаннє була десь років 5 тому. Хммммм). Все. Короткий (не дуже) відступ завершено. Тепер про книгу.
"Як ходити до музею" Йохан Ідема - це невеличкий нон-фікшик про те, як "правильно" ходити в музеї. 32 поради про музеї, емоції, враження, тіні на стінах, білий куб, ваших дітей та сенсорику. Знаю, цікаве поєднання.
Для мене ця книга своєрідне одкровення бачення мистецтва, без нарікань, без пересторог, без "правильно/не правильно", а чесно, емоційно, щиро, максимально. Яскраві емоції, щире захоплення та багато-багато думок. Це і є мистецтво, без правил та покарань.
Мені подобається ходити в музеї. Пам'ятаю як на першому курсі ходили з одногрупниками в краєзнавчий музей в Тернополі. Було мегакруто. Коли ти вдеш не один, і навіть не вдвох, а коли вас компанія з 7-8 людей з різним досвідом, поглядами, сприйняттям - це щось магічне. Спробуйте.
P. S. - Як правильно ходити до музею? - Так, щоб "закохатися" в музей
among other things, imparts the idea that landscape paintings aren't simply precise captures of a scenery but powerful attempts to evoke emotions such as melancholy, nostalgia or pride, and are thus reflections of the "conditions of the spirit."
Как будто бы очень поверхностная поп-книжка, но у меня столько идей для работы появилось. И немного поменялся вообще взгляд на музей, и как музей можно менять. Лайк
Мотиваційна книга на яку ми заслуговуємо 🥰 Класні порадити, які хочеться реалізувати і просто бігти до музею А оформлення книги, як окремий витвір мистецтва
I love this book. It is short, simple, and useful, without ever pretending to be profound. You read it, enjoy it, and apply whatever works for you – that’s it. There is no reason to overthink the advice that feels more like a “quirky” social experiment than a deep method for engaging with art.
While all Idema’s tips can be organized into the logical phases of a museum visit – Preparation, Looking at Art, The Surroundings, and Reflection – I found that these broad labels don’t reflect the way I actually value his advice. To make the most of the book, I’ve filtered the 32 tips into three distinct zones of my personal museum experience:
The Standard Practice 1. The Eyes of the Museum (How to use the guards’ insight to your advantage) 5. The Beauty and the Bullshit (How to separate good from bad art) 10. Chewing Gum Sticking on the Inside of Your Brain (The importance of finding your own masterpiece) 12. Reality Functions as My Field of Action (How to deal with artspeak) 13. The Soul of a Museum (On the added value of collecting staff picks) 14. The Undisguised View of the Human Body (How to deal with nudity in the museum) 16. Untitled #3, 1973 (Getting over minimalist art titles) 17. No Photos! (How taking pictures enhances your museum experience) 18. Not Just a Graveyard for Art (Expanding your perception of what an art museum has to offer) 19. Selfies Avant La Lettre (How to appreciate portraiture) 20. Ask Me About the Art (On the added value of encountering a gallery guide) 21. Slow Me the Way (A plea for taking a longer look) 22. Art Is a Conversation (Reframing what the museum restaurant is about) 24. Your Labels Make Me Feel Stupid (How to put up – or not put up – with label texts) 29. Bringing the Outside In (On the added value of observing the world from a museum window) 30. What Brings You Here? (On pinpointing your underlying motives) 31. Also Available as Postcard (Why to take the museum store more seriously)
The Untapped Potential 3. Paintings Without People in It (On understanding landscapes) 6. Where Art Ends and the World Begins (On frames and the theatrics of art) 7. Shock Me if You Can (How to process provocative art) 8. But, Is It Art? (Managing your expectations of art) 11. The Perfect Antidotes (Why your kid is an excellent guide) 23. The Cuba Folding Flower Chair (How sitting down will help you to see more) 28. A Skull, Apples and a Bottle (How to make sense of the still life) 32. Pairing Parker with Pollock (How coupling music and art enhances your art experience)
The Editorial Cuts 2. Walk Slowly, But Keep Walking (How to combat an achy pair of museum legs) 4. When Art Occurs (On the value of watching people look) 9. Friends You Haven’t Yet Met (On the beauty of small talk with strangers) 15. He Felt Smooth and Firm (Why you should get your hands on art) 25. Any Questions? (How to guide your tour guide towards delivering value) 26. Open Wells of Feeling (On the perks of reading the guest book) 27. Please Disturb the Artist (Getting to know the (wo)man behind the work)
Мені дуже сподобалась ця книга. Легка як пірʼїнка, але при цьому на диво змушує задуматись. Це для мене часто основні критерії книг. До того ж дуже сподобався дизайн. Такі книги варто придбати у друкованому варіанті і насолоджуватися поліграфією.
Як піти до музею і не знудитись - головна мета, яку поставив автор цих практичних порад...і трішки не влучив. Бо за його думками, все, що ми зустрічаємо у виставковому просторі, маємо навчитись використовувати як унікальний набутий досвід: не побоятись підійти до доглядачів (бо ж вони медіуми музейних секретів),заглянути до музейної кав'ярні (тут він трохи загнув, треба щоб і в його досвіді з'явилась порожнина під назвою - не в усіх музеях є кав'ярні, не говорячи про ресторани - welcome to Ukraine, mister), зручно вмоститись на банкетці і визирнути з вікна музею, за яким відкриється пейзаж не згірший від чарівних "Водяних лілій" Моне. Але це більше про ідеальне, а не реальне. Невже, нудження так само не може бути частиною унікального музейного досвіду. Невже його обов'язково потрібно перетворювати у щось таке, за чим ми йдемо до музею (а власне за чим ми туди йдемо?). Щоб відпочити, побути в тиші, познайомитись із чимось новим, дослідити вже давно відоме? І це також, але ми йдемо туди в першу чергу за таким самими досвідом, який шукаємо у будь-якій культурній інституції. Бо ходіння в театр - це не лише про виставу, на концерт - не лише про музику, і тим паче в бібліотеку - не лише про книжки. То чому ж у музеї все має бути так ідеалічно, щоб ми і не знудились, і нам сподобалось, і ми вийшли піднесені чи задоволені? Бо коли ти читаєш цю книжку, здається, що приходячи до музею ти набуваєш лише травматичного досвіду, тому треба робити щось для того, щоб його не було. А чи не варто його прийняти і перетворити на щось таке ж унікальне як і самі заклади. Ця частина не може бути знехтувана, бо тоді ми дійсно ввіпремся у стирильні бездоганні умови, а все що стосується мистецтва - так далеко від них, бо ж воно є відображенням нас - суперечливих і бунтівних, хоча й з устремліннями до вищого та піднесенішого.
Зізнаюсь - я ні 🙈 Ходити залами з задуманим лицем, але всередині розуміти - що ніц не розумієш в тому, що бачиш. Мистецтво це чи ні? Тому я старалась оминати заклади з назвою музей мистецтв або галерея.
Але після книги «Як ходити до музею» від @fabulapro мені тепер хочеться перевірити поради Йохана Ідема на практиці. Наприклад: 🖼 заново подивитися на пейзажі, натюрморти та портрети; 🖼 спробувати пройтись музеєм з дитиною; 🖼 поспілкуватися та поспостерігати за оточуючими; 🖼 пошукати гостьову книгу та почитати записи в ній; 🖼 по-обідати чи випити кави в буфеті музею (якщо вдасться в Україні знайти музей з буфетом); 🖼 запитати поради в персоналу.
А ще я зрозуміла, що я така не одна. Тобто завжди є оте відчуття, що оточуючі знають краще і розуміють краще. Але ні)
«Якщо з першого погляду картина вам не сподобалась, це нормально. Але дивіться далі.»
Книга написана легко і зрозуміло. Вважаю це маленькою перемогою, коли після її прочитання, виникає бажання відвідати музей та доторкнутися до мистецтва.
До речі, про доторки. Автор дещо критикує заведені музейні правила - заборону доторків, відсутність стільців у залах, заборону фото. Він пропонує дозволити більше взаємодіяти з мистецтвом. Щоб музей став звичайним місцем для зустрічей з друзями і спілкуванню, адже мистецтво надихає на роздуми.
Якщо ти десь збираєшся у подорож і там мають бути музеї - бери цю книгу з собою. Або відкривай з нею музеї свого міста 👌🏻
How To Visit an Art Museum begins with a discussion of The White Cube, a place "free of context" [i.e. clean / neutral / blank slate] within which to view art. I have often felt that viewing art within such a space can imbue the experience with an unnecessary amount of sterility, so it was refreshing that the introduction illustrated this frustration other viewers, art makers, and art critics have come up against.
This book is by no means an academic look at the intricacies of art viewing experiences, but rather acts as the strong hands of a massage, working out the kinks that have the potential to inhibit museum visitors from having fulfilling art viewing experiences. A few of my favorite sections were #7 [How to Process Provocative Art], #11 [Why Your Kid is an Excellent Guide], #10 [The Importance of Finding Your Own Masterpiece], #12 [How to Deal with Artspeak], #13 [On the Added Value of Collection Staff Picks], #22 [Reframing What the Museum Restaurant is About], and especially # 30 [On Pinpointing Your Underlying Motives].
This a beautifully designed and manufactured book, one that I hope to remember to revisit from time to time, especially if I'm about to visit a museum and have not done so in a while.
Купуючи книгу, я спокусилась на слово "музей". Згодом, в одному з оглядів почула, що книга не про будь-який музей, а саме про художній, або точніше про галереї. Ну та й нічого, теж згодиться, подумала я. Виявилось, що це книга на 90% про галереї сучасного мистецтва. Поради начебто корисні - як зрозуміти абстрактне, потворне або те, що здається гидким, де і з ким обговорити поспілкуватися про мистецтво, як поглибити свої враження від твору, - але в мене залишились сумніви щодо їх практичної реалізації в наших умовах. Книга оформлена як мистецький альбом, читається легко, але стимулювала мене не чимскоріш відвідати галерею, а лише швидше перегортати сторінки, встановлюючи рекорд читання.
3.5 Myślę, że może być interesującą lekturą dla każdego, kto nieśmiało podchodzi do sztuki dawnej, a sceptycznie do współczesnej. Autor zadaje wiele pytań i raczej na nie nie odpowiada (całe szczęście). Ich nasycenie może przytłoczyć, ale z drugiej strony pokazuje w ten sposób czytelnikowi, że można je sobie w ogóle zadawać. To lekka i przyjemna lektura. Wydawało mi się, że nie potrzebuje takiego przewodnika, bo dobrze odnajduję się w muzealnych przestrzeniach (ale nie w każdej), mimo to znalazłam tam coś dla siebie. Wszystko raczej sprowadza się do tego, że warto ciągle (nawet jak ci się wydaje, że jesteś bardzo otwarty/otwarta) wychodzić ze swojej strefy komfortu. No dobra! :)
I like this little book! It is a compact book, but that makes it accessible to a larger group of people and I think that is great. If you like to read another perspective on how to enjoy and visit a museum, read this!
Чудова книга про те, як зробити похід до музею приємним і цікавим. Не нудно й змістовно автор ділиться ідеями-порадами, які допоможуть збагатити ваш досвід відвідування музею, наповнити його яскравими враженнями, а також закохати вас у мистецтво.
Au delà de "simplement" expliquer comment visiter un musée, l'auteur fournit aussi des adresses de musée qui se laissent visiter différemment.
Je dois avouer que l'idée de louer un enfant pour avoir un point de vue différent sur les oeuvres me fait beaucoup rire.
Aussi, il y a une réelle réflexion sur où commence l'art et ce que l'on peut considérer comme de l'art/ Est-ce qu'une oeuvre d'art est toujours une oeuvre d'art s'il n'y a personne pour l'apprécier ? + The Museum of Bad Art (MOBA) -> Boston
L'auteur propose aussi de commencer par visiter la boutique des musées.
Cela permet de se familiariser avec ce qui se trouve à l'intérieur du musée et de voir ce sur quoi l'attention est portée afin de ne pas le louper une fois à l'intérieur.
J'ai aussi appris que la raison pour laquelle il est parfois interdit de faire des photos dans les musées est une question de copyright.
Galerie dédiée aux Nymphéas de Monet -> fondation Beyeler proche de Bale en Suisse
Autres musées évoqués : * Guggenheim Museum, NY * Museum de Fundatie, Zwolle (Pays-Bas) -> café + art * MMOMA, NY * Walker Art Center, Minneapolis * Insitute of Contemporary Art, Boston
Lvre acheté au Musée National Hungarian Gallery.
This entire review has been hidden because of spoilers.
Physically it is fun to read. It fits well in my hand and is full of photos.
The author presents a series of ideas on ways to make visiting art museums more rewarding. I have been visiting art museums for decades and found several new things to try on future visits.
Some highlights: #4: Look at the face of fellow patrons. #6: Look at frames: "A painting without a frame is like a soul without a body," Van Gogh once said. #10: Find your masterpiece: "Nothing is a masterpiece until it's about two hundred years old. A picture is like a tree or a church, you've got to let it grow into a masterpiece." #13: Ask staff about their picks. #24: "Most of us are keen to rely on labels and often spend longer on them than looking at the work itself." I thought that was just me. #26: Read the guest book. #31: Start your visit in the store. Buy a guide and take it around with you.
This book is rather thin, and filled with many pages that had few words. If you force yourself hard, I think you can finish the entire book within 2 hours.
The book is interesting. It challenges ones' notion of what visiting an art museum entrails. However, many of the things covered by the book seem to be reaching out to art curators and museums organisers than actual museum goers. Bringing a chair into the museum or having a window in the gallery all seems interesting concepts, except I, as a museum go-er, can't really work on those things.
That said, there are interesting nuggets of information that makes this book interesting. To me, this was about 15% of the book.
Would I read this book if I knew what I would get into? Most probably, but I would spend less time on it. I assume there are better art books out there.
I am not really sure what to think about this book. I saw it in a museum gift shop, picked it up and put it down again. But I kept thinking about it and then bought it at another museum gift shop. Sadly to day I am pretty disappointed in this book. It brings up some good points, but most of the tips where not useful to me at all. For example the book tells you to talk to guards, guides, take your children to the museum and let them guide you and start conversations in the museum yourself. I am not sure what kind of museums this book is talking about, but most of the museums I have been to do not have guided tours and the guards switch on a daily basis.
Perhaps not a complete waste of time and money, but it comes pretty close.
3.5/5 stars. An extra 0.5 star because I loved the structure of the content.
This book is no definitive guide to enjoying museums. As in the subtitle, the author has tried to give some suggestions to make your visit to the white box more interesting, as the writer likes to describe museums. The structure of the book is quite interesting in itself. The pages are not marked to indicate that each chapter is a mere suggestion, not dependent on others. If the reader wants to start from the back or middle, they can start from whatever catches their interest. That is also one of the suggested ways to appreciate museums.
I do not agree with all the recommended activities, but some certainly caught my eye. I will be trying them out on my next visit.
just… don’t know how to give a review. The book is very thin, and takes not too much time to read it. This book gives 32 advices to those who want to those who want to get known of art museum. After reading it I think the advices is not that helpful than I thought. The most inspiring is that we need to observe what arounds the artworks, find help from our little child, the securities and etc. For me, it would be better if it adds some parts like how to read and know the paint, where to begin, how to feel it... (all of them are not mentioned in this book)