У новому фантастичному романі Ігоря Сіліври більша частина Сонячної системи, включно з Землею, поглинута загадковою Аномалією. Тепер людство розкидане по кластерах орбітальних поселень довкола карликових планет за орбітою Нептуна. У кожному з них — свої закони і свій спосіб життя. Саме в такий світ потрапляє заморожений в рятувальній капсулі свідок загибелі Землі, прибулець з минулого Камеяма Джіро. Вони разом із генетично модифікованою для дальніх міжпланетних перельотів Наді та андроїдом Октаном намагаються відвернути нову загрозу людству, зрозуміти, чим і ким є людина в їхньому світі та де її межа.
Закінчив Чернівецький Національний університет ім.Ю.Федьковича.
Шість років працював інженером-наладчиком систем автоматизації. Останні 5 років – системний адміністратор у Чернівецькій Філії «Укртелекому».
Публікувався у журналі “УФО” та збірнику “Фантастика UA” (2011).
Переможець конкурсу “Днів Фантастики у Києві” (2011), удостоївся грамоти із автографом Анджея Сапковського.
Постійний учасник та кількаразовий переможець конкурсу “Зоряна Фортеця” http://starfort.in.ua/
На конкурсі Перша Всеукраїнська літературна премія ім. Олександри Кравченко (Девіль) роман «Цепелін до Києва» здобув другу премію та особливу відзнаку: диплом за відродження жанру наукової фантастики та майстерне відображення високоморальних молодіжних образів в сучасній українській літературі.
"Межа людини" зовсім не схожа на всесвіт "Цепеліна" - то вже справжня наукова фантастика, майже жорстка. І тут авторові значно краще вдається вибудувати загальну картинку; здається, що з наукою та її перспективами йому самому значно комфортніше, ніж із альтернативними реальностями.
Але проблеми тут ті самі, що у "Цепеліні": немає ані антагоніста, ані навіть перешкод як таких на шляху у головних героїв. Все відбувається за схемою "з'ясували, що треба зробити, - пішли і зробили". Жодних складнощів, жодних невдач, а від того і жодного зростання персонажів.
Сілівра помітно краще пише про наукові елементи, ніж про соціальні, але чомусь затято в кожній книзі виписує романтичну лінію - і то не одну, - яка для основного сюжету не має жодного значення і банально зменшує в книзі питому вагу хорошого наукового тексту.
Український огляд нижче (Ukrainian language review is below)
This is "hard" space SF from a Ukrainian writer Ігор Сілівра titled Limit of Man. It has the spirit of Western SF of the Golden Age (1940s - 1950s), which is even hinted at by the authors read by one of the characters. At the same time, there are also more recent themes, such as artificial intelligence (although it was also first described in that era).
The novel begins with a representative of the authorities of one of the Earth's colonies beyond Neptune calling a genetically modified human ‘cosmic’ to fly out immediately to intercept an object coming from the Anomaly. A few words about how the infodumps are presented in the book: from the very beginning the text contains endnotes that describe what is what in the appendices. It is up to the reader to decide whether to read them immediately or after the main text (I chose the latter).
In this world, a catastrophe occurred on Earth sometime in the late 21st century, neither the cause nor the parameters of which are known. The only thing is that the solar system up to the orbit of Neptune (or rather, due to the ellipticity of the latter's orbit, part of it) is covered by the Anomaly, a poorly understood but extremely dangerous phenomenon, because both humans and AI systems, called the ICS (Intelligent Coordinating Submodule) in this book, do not return from there. Humanity has survived thanks to several scientific stations and a half-built interstellar generation ship of and "now" several generations a number of settlements have been formed on Pluto and beyond, each of which has decided to build its own version of a utopian society.
The book's positive aspect is the attempts to "scientize" this world, including a rather unique transportation system - since rockets require too much fuel, and the "true" Bussard ramjet (collecting matter before the ship and converting it into energy) does not have enough resources to collect at the speeds that are achieved, from massive bodies (e.g., Pluto) special cannons shoot pallets along the calculated route, which are consumed by the ramjet. A possible negative is that these principles are repeated several times. The ideas in the novel are excellent, the characters, though not two-dimensional, are in some cases drawn rather sketchily. In general, it is a great SF.
Це «жорстка» космічна НФ від українського письменника Ігор Сілівра. У ній відчувається дух західної НФ Золотої доби (1940-х – 1950-х), що навіть відчувається у авторах, яких читає один з героїв. Водночас, є і свіжіші теми – зокрема штучний інтелект (хоч він також вперше описаний у ту саму добу).
Роман починається з того, що представник влади однієї з колоній землян за Нептуном викликає генетично модифіковану людину-косміка, аби та терміново вилетіла на перехоплення об’єкту, який прямує з Аномалії. Пару слів, як вирішене внесення інфодампів – у тексті з самого початку посилання, які описують у прикінцевих додатках «що є що». При цьому читач сам має вирішити, чи читати їх одразу чи після основного тексту (я пішов останнім шляхом).
У цьому світі на Землі десь наприкінці 21 століття відбулась катастрофа ані причина ані параметри якої – невідомі. Єдине – Сонячна система до орбіти Нептуна (точніше, через еліптичність орбіти останнього – частини орбіти) покрита Аномалією – малозрозумілим але надзвичайно небезпечним явищем, бо як люди так і системи ШІ, які у цій книзі звуться ІКС – інтелектуальний координуючий субмодуль, не повертаються звідти. Людство вижило завдяки кільком науковим станціям та напів-побудованим міжзоряним кораблем поколінь і «зараз», за кілька поколінь сформовано низку поселень на Плутоні та за його межами, кожне з яких вирішило будувати свою версію суспільства-утопії.
Позитивом книги є спроби «науковості» цього світу – зокрема досить унікальна система транспорту – через те, що ракети вимагають забагато палива, а «чистий» двигун Бассарда (збирання матерії перед кораблем і перетворення її на енергію) не має достатньо ресурсів для збори за тих швидкостей, що досягаються, то з масивних тіл (напр., Плутону) гармати вистрілюють паллети упродовж розрахункового маршруту, які споживаються двигуном Бассарда. Можливим негативом – кількакратне повторення цих принципів. Ідеї у романі – чудові, персонажі, хоч і не двовимірні, у окремих випадках накреслені досить умовно. В цілому – чудова якісна НФ.
Не дочитала. Не осилила. Мені навіть важко сформувати що тут не так. От якось і ніби ідея цікава. І сюжет з розділеним андроїдом зацікавив. Але дуже важко продиратися крізь якісь рвані шматки в сюжеті. Мені навіть не цікаво чим то все закінчиться. Втомилася
Недочитав. Не зміг осилити. Мало того, що нас завалюють купою інформації, так ще й ні про що. Єдине, що сподобалося — так це наукові теорії. Про це було цікаво читати. Решту не зацікавило. Ні розкриття персонажів, ні подальші події. В анотації сказано про загрозу знищення людства, проте нічого подібного не відчувається
Окрім цього, від читання діалогів складається враження, що ми застали розмову 10-річних дітей
Можливо, це просто не мій жанр. Проте мені здається, що книжка дуже всрато написана
Гарна історія та цікавий варіант нашого майбутнього. Правда з другої половини я почав губитись в тому, куди йде розвиток сюжету. Не можу сказати, що фінал мені зайшов. Він цікавий, підштовхує до рефлексії, але щось особисто не вистачило. Раджу для тих, хто хоче більше філософських роздумів навколо ШІ, ніж шукає екшону з масштабними переміщеннями.