What do you think?
Rate this book
Бот #1
Бот. Атакамська криза
Якби київський програміст Тимур встиг прочитати лист з попередженням від незнайомки, то не став би вбивцею мимоволі, тікаючи від хлопчиків-ботів із кривавими очима. Не він випустив джина з пляшки в чилійській пустелі, та й узагалі не дуже знався на нанотехнологіях і заборонених експериментах над людьми... Просто, коли ти вмієш дуже добре виконувати свою роботу, чекай, що хтось неодмінно тебе використає. І ти виявиш у собі те, про що досі не здогадувався…
544 pages, Hardcover
First published January 1, 2012
44 people are currently reading
723 people want to read
About the author
Max Kidruk
29 books2,718 followersMax Kidruk (Ukranian: Макс Кідрук; born April 1, 1984 in Volodymyrets, Rivne region, Ukraine) - popular Ukrainian writer and science popularizer, holds a master’s degree in Energy Engineering. Studied at the National University of Water Management and Nature Resources Use (Rivne, Ukraine), and then was getting a postgraduate education at Kyiv Polytechnic University and Stockholm Royal Institute of Technology. He left both graduate schools in 2009, having decided to become a professional writer.
While living in Stockholm, he started traveling actively, first around Europe, then further abroad. Currently, he has visited more than 35 countries, including Tanzania, Mexico, Ecuador, Peru, China, Chile, Brazil, Angola, Namibia, New Zealand, Indonesia and others. For a while was a travel journalist for a number of Ukrainian magazines. In 2009, was published his first book, a travelogue “Mexican Chronicles. The Story of One Dream” (the second prize of the Ukrainian Literary Award “Coronation of the Word” (2009), the debut of the year from the bookstore chain ‘KS’). Over the next three years, Kidruk published three autobiographical travelogues, “Journey to the Navel of the World” about Easter Island, “Love and Piranhas” about Brazil, and “To Zealand!” on the Egyptian Revolution, Syria and New Zealand. All of them earned reasonable success among the readers. In 2012, Kidruk published the first fiction novel, a sci-fi thriller ”Bot”, dubbed by critics as ‘the first Ukrainian techno-thriller’. Over seven years, “Bot” was republished more than 6 times, the current edition – in November 2019.
Over the next few years, Kidruk was slowly moving from writing techno-thrillers (“The Stronghold”, “The Ruthless Skies”) to more serious dramatic and psychological stories. The sci-fi book “The Inner Side of Dreams” (2016) and the social novel “Godlessness” (2018) were shortlisted for the BBC Book of the Year Award. The novel “Godlessness” remained in the TOP-20 of the bookstore chain “Bookstore E” for 13 weeks, 7 of which held the first position.
In the spring of 2015, in Poland was published currently the only Kidruk’s non-fiction book, “Ja Ukrainiec” (“I, the Ukrainian”). In the book, the author analyzes relations between Ukraine and Russia from the beginning of the liberation war led by Bohdan Khmelnytsky to the events of the Revolution of Dignity (2013-2014) and Russian military intervention in eastern Ukraine.
In 2017, Kidruk amazed the literary community by announcing a large-scale presentation tour with the new novel “Don’t Look Back and Stay Quiet”. The tour covered 100 cities of Ukraine, where almost 140 presentations were made. For this novel the number of printed copies by the beginning of 2019 has exceeded 30 thousand.
In the fall of 2019, Kidruk’s first augmented reality novel “Until the light fades away” was published. In addition to the interactive cover, the mobile application developed specifically for the book includes supplementary storylines, photos of the places where the events of the novel happen, a full diary of one of the characters, and a chat the reader can use to talk with one of the characters. The first print run (12,000 copies) was sold within the period of a month and a half. In the second week of sales, the book held the top spot of the TOP-20 list of the ‘Bookstore E’ network and at the end of 2019 continues to be in the top.
While living in Stockholm, he started traveling actively, first around Europe, then further abroad. Currently, he has visited more than 35 countries, including Tanzania, Mexico, Ecuador, Peru, China, Chile, Brazil, Angola, Namibia, New Zealand, Indonesia and others. For a while was a travel journalist for a number of Ukrainian magazines. In 2009, was published his first book, a travelogue “Mexican Chronicles. The Story of One Dream” (the second prize of the Ukrainian Literary Award “Coronation of the Word” (2009), the debut of the year from the bookstore chain ‘KS’). Over the next three years, Kidruk published three autobiographical travelogues, “Journey to the Navel of the World” about Easter Island, “Love and Piranhas” about Brazil, and “To Zealand!” on the Egyptian Revolution, Syria and New Zealand. All of them earned reasonable success among the readers. In 2012, Kidruk published the first fiction novel, a sci-fi thriller ”Bot”, dubbed by critics as ‘the first Ukrainian techno-thriller’. Over seven years, “Bot” was republished more than 6 times, the current edition – in November 2019.
Over the next few years, Kidruk was slowly moving from writing techno-thrillers (“The Stronghold”, “The Ruthless Skies”) to more serious dramatic and psychological stories. The sci-fi book “The Inner Side of Dreams” (2016) and the social novel “Godlessness” (2018) were shortlisted for the BBC Book of the Year Award. The novel “Godlessness” remained in the TOP-20 of the bookstore chain “Bookstore E” for 13 weeks, 7 of which held the first position.
In the spring of 2015, in Poland was published currently the only Kidruk’s non-fiction book, “Ja Ukrainiec” (“I, the Ukrainian”). In the book, the author analyzes relations between Ukraine and Russia from the beginning of the liberation war led by Bohdan Khmelnytsky to the events of the Revolution of Dignity (2013-2014) and Russian military intervention in eastern Ukraine.
In 2017, Kidruk amazed the literary community by announcing a large-scale presentation tour with the new novel “Don’t Look Back and Stay Quiet”. The tour covered 100 cities of Ukraine, where almost 140 presentations were made. For this novel the number of printed copies by the beginning of 2019 has exceeded 30 thousand.
In the fall of 2019, Kidruk’s first augmented reality novel “Until the light fades away” was published. In addition to the interactive cover, the mobile application developed specifically for the book includes supplementary storylines, photos of the places where the events of the novel happen, a full diary of one of the characters, and a chat the reader can use to talk with one of the characters. The first print run (12,000 copies) was sold within the period of a month and a half. In the second week of sales, the book held the top spot of the TOP-20 list of the ‘Bookstore E’ network and at the end of 2019 continues to be in the top.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 147 reviews
May 4, 2020
На всіх презах Кідрука лунає питання "Коли буде третій Бот?". Це підбішувало навіть мене, не уявляю, як то Максу 🤪.
⠀
Але з кожним разом мене все більше і більше цікавило, що ж це за Бот такий 🤔.
⠀
Цього року видавництво надрукувало новий тираж з оновленою обкладинкою. Тому чому б і ні?
⠀
Правда я дещо остерігалася.
Я обожнюю творчість Кідрука, я ладна слухати його годинами. Кожна наступна книга крутіша попередньої. І от в цьому й було питання. А раптом Бот буде гіршим за останні роботи Макса?
⠀
Скажу відразу, я марно боялася.
Кідрук він і в Африці Кідрук. Точніше в Чилі.
⠀
Роман з перших сторінок засмоктує в себе і зовсім не має наміру відпускати. А з кожною наступною частиною книги мої очі ставали все більшими й більшими від здивування 😯😮😱.
⠀
Ох, а оця манера Кідрука закінчувати розділ. Якби те, якби се, якби оте, але він/вона так ніколи й не дізнається/не зробить/не повернеться. І в голові тоді кожного разу "мазафака"🤬.
⠀
Я засинала, і прокидалася з цією книгою. Я кожну вільну хвилину намагалася віддати їй. Вона виносила мозок, вона моментами лякала до сиріт по спині, вона змушувала мене злитися, вона снилася мені 🤯.
⠀
Ось такою і має бути ідеальна книга.
Дякую, Максе. Як завжди це 🔥.
⠀
Але з кожним разом мене все більше і більше цікавило, що ж це за Бот такий 🤔.
⠀
Цього року видавництво надрукувало новий тираж з оновленою обкладинкою. Тому чому б і ні?
⠀
Правда я дещо остерігалася.
Я обожнюю творчість Кідрука, я ладна слухати його годинами. Кожна наступна книга крутіша попередньої. І от в цьому й було питання. А раптом Бот буде гіршим за останні роботи Макса?
⠀
Скажу відразу, я марно боялася.
Кідрук він і в Африці Кідрук. Точніше в Чилі.
⠀
Роман з перших сторінок засмоктує в себе і зовсім не має наміру відпускати. А з кожною наступною частиною книги мої очі ставали все більшими й більшими від здивування 😯😮😱.
⠀
Ох, а оця манера Кідрука закінчувати розділ. Якби те, якби се, якби оте, але він/вона так ніколи й не дізнається/не зробить/не повернеться. І в голові тоді кожного разу "мазафака"🤬.
⠀
Я засинала, і прокидалася з цією книгою. Я кожну вільну хвилину намагалася віддати їй. Вона виносила мозок, вона моментами лякала до сиріт по спині, вона змушувала мене злитися, вона снилася мені 🤯.
⠀
Ось такою і має бути ідеальна книга.
Дякую, Максе. Як завжди це 🔥.
November 21, 2015
помітно, що автор дуже грунтовно підійшов до написання, вивчав багато складних штук, збирав матеріал, і взагалі старався. маємо сюжет, у якому є пролог, розвиток і кульмінація. хоча, кульмінація, як на мене, відбувається не зовсім у кінці, після чого бажання читати відпадає. хоч і ще лишається добра третина книжки.
проте, щоби мати уявлення про текст, візьму на себе сміливість переказати його (тексту) шматок:
"о 18.30 в Аеропорту N він мав сісти на літак авіакомпанії МАУ, бортовий номер 12345 (на 140 місць, боінг 747 1998 року випуску, 4 реактивні двигуни, 2 пілоти і 4 члени екіпажу), щоб потім летіти 8 годин, прилетіти в аеропорт Бориспіль, в термінал Д, де він мав пройти чераз термінал А, щоб о 13.00 вийти з аеропорту, побудованого у 2004 році у формі букви Г, що має три поверхи, 6 ескалаторів, загальною вантажопідйомністю 1200 кг, 4 громадських туалети, в яких працюють 2 прибиральниці" і так далі.
ціли розідли присвячені фракталам, розмірам літаків, молекулярним процесорам і різним технічним деталям. десятки сторінок описують приципи програмування, літаки, зброю, геометрію, побутову техніку і порнографічні фільми.
проте, якщо вас не вразили детальні і правдиві з наукової точки зору описи, то, можливо, вас захоплять і кинуть у вир подій дотепні і живі діалоги.
знаєте, ні, не захоплять, швидше навпаки.
поміж речей, які виривають мозок пересічному читатчу, слід виділити такі поширені і вживані у побутовому спілкуванні слова і фрази, на кшталт "тлустий мазефака" (так-так, саме в такій транслітерації), довбоюзер, ботфакер.
і ще "фелла"!!! чомусь мені здається, що я буду кидатися на людей, якщо десь почую це слово наживо.
ахахаха. аааааа!!!!
проте, щоби мати уявлення про текст, візьму на себе сміливість переказати його (тексту) шматок:
"о 18.30 в Аеропорту N він мав сісти на літак авіакомпанії МАУ, бортовий номер 12345 (на 140 місць, боінг 747 1998 року випуску, 4 реактивні двигуни, 2 пілоти і 4 члени екіпажу), щоб потім летіти 8 годин, прилетіти в аеропорт Бориспіль, в термінал Д, де він мав пройти чераз термінал А, щоб о 13.00 вийти з аеропорту, побудованого у 2004 році у формі букви Г, що має три поверхи, 6 ескалаторів, загальною вантажопідйомністю 1200 кг, 4 громадських туалети, в яких працюють 2 прибиральниці" і так далі.
ціли розідли присвячені фракталам, розмірам літаків, молекулярним процесорам і різним технічним деталям. десятки сторінок описують приципи програмування, літаки, зброю, геометрію, побутову техніку і порнографічні фільми.
проте, якщо вас не вразили детальні і правдиві з наукової точки зору описи, то, можливо, вас захоплять і кинуть у вир подій дотепні і живі діалоги.
знаєте, ні, не захоплять, швидше навпаки.
поміж речей, які виривають мозок пересічному читатчу, слід виділити такі поширені і вживані у побутовому спілкуванні слова і фрази, на кшталт "тлустий мазефака" (так-так, саме в такій транслітерації), довбоюзер, ботфакер.
і ще "фелла"!!! чомусь мені здається, що я буду кидатися на людей, якщо десь почую це слово наживо.
ахахаха. аааааа!!!!
January 11, 2016
Я довго вагалася, ставити три зірки чи чотири, зрештою зупинилася на чотирьох, зараз поясню, чому.
Майже всю книгу я не могла позбутися відчуття, що вже читала щось в подібному стилі. Не за сюжетом, а саме за стилем: голівудсько-бестселерівським стилем роману, вже готового до екранізації. Автор сам підказав мені в сцені, де Тимур читає книгу Крайтона. (В післямові автор прямим текстом говорить про те, як на нього вплинула принаймні одна книга Крайтона).
Це дійсно Крайтонівський підхід: з шаблонними героями, стереотипними сценами знайомства з людьми та ознайомлення з матеріалом. Емоційно-порожні фрази, які мали б викликати почуття, але не викликають їх. В цьому сенсі це -не книга, а сценарний план, дуже добре написаний, але усього лиш план.
Однак, автор чудово впорався з головним відчуттям, яке має викликати ця книга - жахом. Дуже тваринним, огидним в хорошому сенсі цього слова. Від деяких місць волосся дибки, literally.
Ну, і все ж таки ця книга - колосальна робота з матчастиною, причому, в різних галузях. Хоча я, наприклад, так і не зрозуміла фактично головний сюжетний поштовх усієї книги, чому боти стали агресивними. Але ок. Чотири зірки.
Я, чесно кажучи, дуже рада, що відкрила для себе Максима Кідрука, читатиму і далі.
Майже всю книгу я не могла позбутися відчуття, що вже читала щось в подібному стилі. Не за сюжетом, а саме за стилем: голівудсько-бестселерівським стилем роману, вже готового до екранізації. Автор сам підказав мені в сцені, де Тимур читає книгу Крайтона. (В післямові автор прямим текстом говорить про те, як на нього вплинула принаймні одна книга Крайтона).
Це дійсно Крайтонівський підхід: з шаблонними героями, стереотипними сценами знайомства з людьми та ознайомлення з матеріалом. Емоційно-порожні фрази, які мали б викликати почуття, але не викликають їх. В цьому сенсі це -не книга, а сценарний план, дуже добре написаний, але усього лиш план.
Однак, автор чудово впорався з головним відчуттям, яке має викликати ця книга - жахом. Дуже тваринним, огидним в хорошому сенсі цього слова. Від деяких місць волосся дибки, literally.
Ну, і все ж таки ця книга - колосальна робота з матчастиною, причому, в різних галузях. Хоча я, наприклад, так і не зрозуміла фактично головний сюжетний поштовх усієї книги, чому боти стали агресивними. Але ок. Чотири зірки.
Я, чесно кажучи, дуже рада, що відкрила для себе Максима Кідрука, читатиму і далі.
January 18, 2023
Іноді відчуття, що автор вкладав у роти персонажів слова, котрі бажав проговорити читачу, але вони не пасували контексту та й самому персонажу.
Також тейки про 100% використання мізків.. у сучасній науковій фантастиці?
Але не дивлячись на згадане вище - це дуже сильний, ретельно продуманий, досить оригінальний та неймовірно захопливий роман.
Як завжди хочеться відмітити увагу до деталей, що є основою авторського стилю. Зроблено на відмінно.
PS: тут найцікавіша післямова автора з якою я стикався.
PPS: періодично можна перечепитися через якісь сексистські чи нетолерантні речі, але це було написано більше 10 років тому, думаю, що можна пробачити.
Також тейки про 100% використання мізків.. у сучасній науковій фантастиці?
Але не дивлячись на згадане вище - це дуже сильний, ретельно продуманий, досить оригінальний та неймовірно захопливий роман.
Як завжди хочеться відмітити увагу до деталей, що є основою авторського стилю. Зроблено на відмінно.
PS: тут найцікавіша післямова автора з якою я стикався.
PPS: періодично можна перечепитися через якісь сексистські чи нетолерантні речі, але це було написано більше 10 років тому, думаю, що можна пробачити.
January 24, 2024
Дуже радію, що продряпалась-таки крізь пласт наукових деталей на початку і прочитала цю книгу.
Зазвичай технічні подробиці в книгах Кідрука мене не лякають, але тут ледь не загрузла)
Окремо хочу відзначити чудових (яскравих та фактурних) другорядних персонажів. Пан Дристун - то просто любов) За допомогою таких от деталей книжки чіпляються за душу та залишаються у ній назавжди.
Зазвичай технічні подробиці в книгах Кідрука мене не лякають, але тут ледь не загрузла)
Окремо хочу відзначити чудових (яскравих та фактурних) другорядних персонажів. Пан Дристун - то просто любов) За допомогою таких от деталей книжки чіпляються за душу та залишаються у ній назавжди.
June 19, 2015
"Бот" - перший твір Кідрука, який я прочитала. На обкладинці написано, що треба забути все, що ми знали про Кідрука раніше - тож, подумала я, з мене якраз вийде неупереджений читач.
Книга загалом чудова. Вражає, наскільки детально автор описує деталі всього, про що йдеться у творі. The writer doesn't do anything halfway. Відчувається, що він консультувався з експертами і чимало роботи вклав у книжку - не лише в частині власне написання, а й збираючи та обробляючи величезну кількість інформації.
Оповідь динамічна, захоплююча, тримає в напрузі від початку до кінця. Ведеться вона від "всезнаючого оповідача", що дає автору змогу не лише подавати події з перспективи різних учасників, наскільки це має сенс для сюжету, а й час від часу вставляти невеличкі "спойлери", при цьому не виказуючи основної розв'язки до останньої сторінки.
Наукові (та й псевдонаукові подробиці), якими наповнена книга, мені сподобались. Якби не деякі деталі, що роблять її не найкращим чтивом для підлітків, я б радила її як хороший мотиватор до навчання і глибшого занурення в предмет. :) Для непрофесіонала ці деталі видаються реалістичними, а це, як на мене, головне - змусити читача повірити в те, що ти пишеш.
Але, як кажуть, є одне "але", навіть декілька. По-перше, вищезгадана деталізація іноді стає надмірною. Я розумію, з якою метою автор додає деталі з життя навіть не другорядних персонажів, а майже "масовки", однак як на мене, вони часто зайві. По-друге, - погоджусь з одним з інших читачів - дуже втомлюють діалоги зі "сказав чилієць", "відповів південноафриканець", "додав фізіолог" і т.ін. В українців зі школи виховують майже панічний страх перед повторенням слів, однак по-перше, це звучить неприродно (особливо в діалозі!), а по-друге, при такій кількості персонажів їхні національності та професії важко запам'ятати, отже, доводиться відволікатися від читання і згадувати (чи шукати), хто ж з присутнік чим займається.
Ну, і жінки в романі вийшли досить стереотипні: ревнива наречена (з її опису мені не здалося, що вона, як сказано в романі, "розумна дівчина"), мама, яка непрохано лізе в життя дочки (цей епізод взагалі мені здався зайвим на фоні усього роману), Лаура - безпомічна в побуті інтелектуалка... Про Тіну взагалі нічого не запам'яталось.
Загалом, книга дійсно цікава і захоплююча, і якщо Вас не відлякує велика кількість технічних деталей і наукової інформації, однозначно рекомендую. З задоволенням прочитаю інші романи Кідрука.
Книга загалом чудова. Вражає, наскільки детально автор описує деталі всього, про що йдеться у творі. The writer doesn't do anything halfway. Відчувається, що він консультувався з експертами і чимало роботи вклав у книжку - не лише в частині власне написання, а й збираючи та обробляючи величезну кількість інформації.
Оповідь динамічна, захоплююча, тримає в напрузі від початку до кінця. Ведеться вона від "всезнаючого оповідача", що дає автору змогу не лише подавати події з перспективи різних учасників, наскільки це має сенс для сюжету, а й час від часу вставляти невеличкі "спойлери", при цьому не виказуючи основної розв'язки до останньої сторінки.
Наукові (та й псевдонаукові подробиці), якими наповнена книга, мені сподобались. Якби не деякі деталі, що роблять її не найкращим чтивом для підлітків, я б радила її як хороший мотиватор до навчання і глибшого занурення в предмет. :) Для непрофесіонала ці деталі видаються реалістичними, а це, як на мене, головне - змусити читача повірити в те, що ти пишеш.
Але, як кажуть, є одне "але", навіть декілька. По-перше, вищезгадана деталізація іноді стає надмірною. Я розумію, з якою метою автор додає деталі з життя навіть не другорядних персонажів, а майже "масовки", однак як на мене, вони часто зайві. По-друге, - погоджусь з одним з інших читачів - дуже втомлюють діалоги зі "сказав чилієць", "відповів південноафриканець", "додав фізіолог" і т.ін. В українців зі школи виховують майже панічний страх перед повторенням слів, однак по-перше, це звучить неприродно (особливо в діалозі!), а по-друге, при такій кількості персонажів їхні національності та професії важко запам'ятати, отже, доводиться відволікатися від читання і згадувати (чи шукати), хто ж з присутнік чим займається.
Ну, і жінки в романі вийшли досить стереотипні: ревнива наречена (з її опису мені не здалося, що вона, як сказано в романі, "розумна дівчина"), мама, яка непрохано лізе в життя дочки (цей епізод взагалі мені здався зайвим на фоні усього роману), Лаура - безпомічна в побуті інтелектуалка... Про Тіну взагалі нічого не запам'яталось.
Загалом, книга дійсно цікава і захоплююча, і якщо Вас не відлякує велика кількість технічних деталей і наукової інформації, однозначно рекомендую. З задоволенням прочитаю інші романи Кідрука.
January 12, 2019
Книжка не погана. Сюжетна. Сюжет захопливий, динамічний, в стилі "біжим - стріляєм - чому? - тому!". Навіть один раз, десь у першій третині книги, було моторошно (хоча, як на мене, на трилер це не тягне, більше - пригодницька наукова фантастика).
Є кілька мінусів:
Автор намагаться надати максимальної реалістичності твору - через це присутні аж занадто точні описи технічних деталей, величезні інформаційні вставки (з фізики, біології, математики, багато про військову авіацію), але, разом з тим, багато геть не реалістичних моментів, наприклад: на компекс будівель скинули 16 бомб ледь не по 1 тонні вагою; жінку, що стояла біля такої будівлі мало б спопелити чи розірвати на шматки, принаймні однозначно контузити, але ні, її лише трохи відкидає вбік, засипає уламками, і через розплавлений до стану скла пісок вона пів-години викопує сама себе - ну ок, дуже хотілось хеппі-енду, але подібних, і трохи менших, ляпів багато, це якось не сприяє "серйозному" сприйняттю тексту.
Автор весь текст спойлерить - типу "герої не знали, що наступні 2 години стануть останніми у їхньому житті", "вийти з кімнати йому так і не судитиметься"... На цьому місці могла б бути інтрига - але її не буде... якось так...
Позасюжетних дрібничок, тих, що дають відчуття наповненого простору, немає зовсім. Текст схожий на скелет. І персонажі так само дуже схематичні, не промальовані, і взаємодіють між собою лише коли це чітко треба для розгортання сюжету.
Якась біда з жіночими персонажами - стереотип на стереотпі та й ще дурна дівчина підписана як розумна, а розумна весь час описується як дурна (дівчина Тимура Аліна та психіатр Лаура).
Мова - як на мене, геть не найсильніший бік книги. Весь текст приблизно в одному стилі написаний, але з одного боку - типово-голівудські згрублення (про дупу і подібне) виглядають в загальному тексті якось кострубато, з іншого - якась "поетизація" теж випадає з картини (директору, з як-для-цього-створеним прізвищем Пузатий, вигадати прізвисько зі словом Тлустий могли б якісь залюблені в свою справу філологи-поети, але не програмісти).
А так книга нічого, читається легко, цікаві і непередбачувані повороти сюжету. Відпочити за читанням, на мою думку, можна))
Є кілька мінусів:
Автор намагаться надати максимальної реалістичності твору - через це присутні аж занадто точні описи технічних деталей, величезні інформаційні вставки (з фізики, біології, математики, багато про військову авіацію), але, разом з тим, багато геть не реалістичних моментів, наприклад: на компекс будівель скинули 16 бомб ледь не по 1 тонні вагою; жінку, що стояла біля такої будівлі мало б спопелити чи розірвати на шматки, принаймні однозначно контузити, але ні, її лише трохи відкидає вбік, засипає уламками, і через розплавлений до стану скла пісок вона пів-години викопує сама себе - ну ок, дуже хотілось хеппі-енду, але подібних, і трохи менших, ляпів багато, це якось не сприяє "серйозному" сприйняттю тексту.
Автор весь текст спойлерить - типу "герої не знали, що наступні 2 години стануть останніми у їхньому житті", "вийти з кімнати йому так і не судитиметься"... На цьому місці могла б бути інтрига - але її не буде... якось так...
Позасюжетних дрібничок, тих, що дають відчуття наповненого простору, немає зовсім. Текст схожий на скелет. І персонажі так само дуже схематичні, не промальовані, і взаємодіють між собою лише коли це чітко треба для розгортання сюжету.
Якась біда з жіночими персонажами - стереотип на стереотпі та й ще дурна дівчина підписана як розумна, а розумна весь час описується як дурна (дівчина Тимура Аліна та психіатр Лаура).
Мова - як на мене, геть не найсильніший бік книги. Весь текст приблизно в одному стилі написаний, але з одного боку - типово-голівудські згрублення (про дупу і подібне) виглядають в загальному тексті якось кострубато, з іншого - якась "поетизація" теж випадає з картини (директору, з як-для-цього-створеним прізвищем Пузатий, вигадати прізвисько зі словом Тлустий могли б якісь залюблені в свою справу філологи-поети, але не програмісти).
А так книга нічого, читається легко, цікаві і непередбачувані повороти сюжету. Відпочити за читанням, на мою думку, можна))
February 18, 2015
По-перше, "Бот" перегружений інформацією. Але науково-популярним це його не робить, бо:
1) інформації забагато;
2) вона місцями неточна;
3) вона неважлива для сюжету;
4) вона викладена непопулярно.
Є сюжетні ляпи (наприклад, під час читання листа на комп'ютері Кейтаро Тимур знає іспанську, а пізніше, коли в кінці їх зустрічає Макака, Тимур вже не володіє іспанською). А це означає, що у автора не виникає цілісності образу навіть для головного героя, тобто текст пишеться "по інерції" (як і зазначено в авторській післямові, до речі).
А вживання слова "знаходиться" у тому значенні, якого в нього немає в українській мові, це вже така річ, на яку я махнув рукою - сам так не говорю, але іншим зауважень вже не роблю.
І сюжет насправді дуже прогнозований. Десь після третини книжки (може, і раніше) мені вже все було ясно. Що не дивно, враховуючи постійні спойлери (про майбутнє автор пише з тою ж легкістю, що і про минуле).
А, ну і ще: зазвичай персонажів вводять по одному, прописуючи кожному з них характер, передісторію та інші деталі, а потім зводять всіх в одній сцені і розкривають взаємодію між ними. Тут все навпаки: купа вчених вводиться пакетом, в одній сцені (внаслідок чого потім не можеш згадати, хто з них хто і чим вони відрізняються), а потім вони розкриваються один по одному, причому зазвичай на цьому розкритті життя персонажа трагічно обривається.
1) інформації забагато;
2) вона місцями неточна;
3) вона неважлива для сюжету;
4) вона викладена непопулярно.
Є сюжетні ляпи (наприклад, під час читання листа на комп'ютері Кейтаро Тимур знає іспанську, а пізніше, коли в кінці їх зустрічає Макака, Тимур вже не володіє іспанською). А це означає, що у автора не виникає цілісності образу навіть для головного героя, тобто текст пишеться "по інерції" (як і зазначено в авторській післямові, до речі).
А вживання слова "знаходиться" у тому значенні, якого в нього немає в українській мові, це вже така річ, на яку я махнув рукою - сам так не говорю, але іншим зауважень вже не роблю.
І сюжет насправді дуже прогнозований. Десь після третини книжки (може, і раніше) мені вже все було ясно. Що не дивно, враховуючи постійні спойлери (про майбутнє автор пише з тою ж легкістю, що і про минуле).
А, ну і ще: зазвичай персонажів вводять по одному, прописуючи кожному з них характер, передісторію та інші деталі, а потім зводять всіх в одній сцені і розкривають взаємодію між ними. Тут все навпаки: купа вчених вводиться пакетом, в одній сцені (внаслідок чого потім не можеш згадати, хто з них хто і чим вони відрізняються), а потім вони розкриваються один по одному, причому зазвичай на цьому розкритті життя персонажа трагічно обривається.
February 20, 2023
This is a debut novel of Ukrainian author Max Kidruk, originally published in 2012 and it is considered the first Ukrainian technothriller in a tradition of Michael Crichton. this is definitely a gripping story even if it has quite a few drawbacks like a lot of debut works do. The full English title is Bot: Atacama crisis.
The story starts with two accidents happening in Chile close to the Atacama desert, the driest place on Earth: firstly a visiting European, on his way to a hospital to help with MRI machine installation, sees a white boy approximately 12 years old, muscular and naked except for a pair of breeches, standing impassively next to the road. His local driver says it is a demon and begs not to approach him. The European disagrees, imagining that there could have been a plane crash or the like and comes closer, but fear grips him as he approaches and as the boy starts to repeat all his movements, the man runs away. Secondly, a local driver, high on weed, sees a similar boy but assumes a hallucination, hits him, understands his reality and drags the body to a local hospital, the same one where the MRI was installed. The crash victim is sent to the MRI, where his head literally explodes. Moreover, the European finds out that this boy was on another road, several hundred miles from where he saw him…
The story shifts to a programmer working in a game design Tymur Korshak, working in Kyiv, Ukraine. Several years ago he fulfilled a strange contract writing a code for a game bot, where he got no details on where the bot will be used. Now a representative of the company that ordered the bot, comes back and proposes a very good monetary reward for coming with him to Chile to adjust the bot’s code – a quite bizarre request for a computer game. Tymur, who was about to marry decides that it would be nice to earn some funds for a new family and agrees.
The positives: the story really grips, even if a reader I guess is already aware of what kinds of bots Tymur will help to ‘repair’, it is details that matter. The story gives a lot of information about the driest place on Earth (before writing this novel, the author published several travelogues) and in filled with information ranging from math to psychology to geography to US airplanes.
The drawbacks are often the other side of a coin of advantages:
First, the aforementioned detailing sometimes becomes excessive – there are 140 footnotes and quite often they have zero effect on the main story, like guards at a facility are not just Africans but specifically of gerero and owambo nations, they use not generic shotguns but Mossberg 500, Tymur discusses not just a code but DLL and so on. The author adds details from the lives of not even minor characters, but persons mentioned just once, often unnecessary.
Secondly, it reads more like a game script or a movie adaptation.
Thirdly, all characters are outlined only as sketches, not detailed drawings, they interact with each other only when it is clearly necessary for the plot to unfold. It is even worse with women characters, who are rather stereotypical: a jealous bride, a helpless intellectual… also they follow gender roles too neatly.
Finally, the book is written by an all-knowing narrator, with constant spoilers like “he hasn’t expected that this was their last talk”
The book is interesting, shows the breadth of author’s knowledge and well-paced. At the same time, do not expect deep introspections or characters development. A solid debut
The story starts with two accidents happening in Chile close to the Atacama desert, the driest place on Earth: firstly a visiting European, on his way to a hospital to help with MRI machine installation, sees a white boy approximately 12 years old, muscular and naked except for a pair of breeches, standing impassively next to the road. His local driver says it is a demon and begs not to approach him. The European disagrees, imagining that there could have been a plane crash or the like and comes closer, but fear grips him as he approaches and as the boy starts to repeat all his movements, the man runs away. Secondly, a local driver, high on weed, sees a similar boy but assumes a hallucination, hits him, understands his reality and drags the body to a local hospital, the same one where the MRI was installed. The crash victim is sent to the MRI, where his head literally explodes. Moreover, the European finds out that this boy was on another road, several hundred miles from where he saw him…
The story shifts to a programmer working in a game design Tymur Korshak, working in Kyiv, Ukraine. Several years ago he fulfilled a strange contract writing a code for a game bot, where he got no details on where the bot will be used. Now a representative of the company that ordered the bot, comes back and proposes a very good monetary reward for coming with him to Chile to adjust the bot’s code – a quite bizarre request for a computer game. Tymur, who was about to marry decides that it would be nice to earn some funds for a new family and agrees.
The positives: the story really grips, even if a reader I guess is already aware of what kinds of bots Tymur will help to ‘repair’, it is details that matter. The story gives a lot of information about the driest place on Earth (before writing this novel, the author published several travelogues) and in filled with information ranging from math to psychology to geography to US airplanes.
The drawbacks are often the other side of a coin of advantages:
First, the aforementioned detailing sometimes becomes excessive – there are 140 footnotes and quite often they have zero effect on the main story, like guards at a facility are not just Africans but specifically of gerero and owambo nations, they use not generic shotguns but Mossberg 500, Tymur discusses not just a code but DLL and so on. The author adds details from the lives of not even minor characters, but persons mentioned just once, often unnecessary.
Secondly, it reads more like a game script or a movie adaptation.
Thirdly, all characters are outlined only as sketches, not detailed drawings, they interact with each other only when it is clearly necessary for the plot to unfold. It is even worse with women characters, who are rather stereotypical: a jealous bride, a helpless intellectual… also they follow gender roles too neatly.
Finally, the book is written by an all-knowing narrator, with constant spoilers like “he hasn’t expected that this was their last talk”
The book is interesting, shows the breadth of author’s knowledge and well-paced. At the same time, do not expect deep introspections or characters development. A solid debut
September 13, 2024
вау! це було дуже пізнавально, часами страшно, моторошно і неприємно але відірватися і перестати про неї думати неможливо.
мені чомусь дуже вайбнуло Кінгом і його Легкою Ходою, мабуть через те що хлопчики-підлітки і їх психологія фігурують в обох творах і через те, що емоції, а точніше їхня суміш дуже подібні
мені чомусь дуже вайбнуло Кінгом і його Легкою Ходою, мабуть через те що хлопчики-підлітки і їх психологія фігурують в обох творах і через те, що емоції, а точніше їхня суміш дуже подібні
May 26, 2020
Банальна, на перший погляд, ідея книги виявилась досить глибокою. Автор виводить її зачіпаючи проблеми науково-технічного прогресу, як такого, чіткого розподілу науки на галузі та утворення міжгалузевих напрямків, стрімкого збільшення кількості інформації, осягнення несвідомого, техногенних катастроф, штучного інтелекту і багато інших. Всі ці проблеми в більшій чи меншій мірі є філософськими. Проте, «женучись» за екшном, свідомо чи ні, автор знехтував, так би мовити, філософською складовою. З іншого боку мені сподобалися детальні і реалістичні описи місцевостей, регіональних особливостей територї, де відбуваються події, пояснення технічних, фізіологічних, психологічних процесів, що мали місце. Ця фішка збагачує розповідь і дає можливість дізгатись щось нове. Але, на мою думку, Кідрук надто «закрутив» сюжет будуючи трилер, тому прийшлося більше нехтувати науковою достовірністю. Сюжет «карколомний» - читати цікаво, але саме філософської складової мені бракнуло. Вона би збалансувала книгу.
December 26, 2021
Окей, це було круто.
Книга, яку планував прочитати дуже давно, проте якось не доходили руки, хоча усі інші пізніші твори Кідрука перечитав.
Це справді трилер, що тримає від початку і до кінця (звісно знаючи про існування Бота-2 догадуєшся, якою буде кінцівка) проте роман звісно нерви зачіпає неймовірно як і грає з твоїми очікуваннями. По факту, вийшла така собі книжкова версія одного з епізодів Чорного Дзеркала. І що ще не можу відмітити-наскільки Кідрук надихався для цього роману книгами Пітера Уотсса (це зразу стає помітним, коли автор пробує поєднати детальне пояснення із просуванням сюжету)
Книга, яку планував прочитати дуже давно, проте якось не доходили руки, хоча усі інші пізніші твори Кідрука перечитав.
Це справді трилер, що тримає від початку і до кінця (звісно знаючи про існування Бота-2 догадуєшся, якою буде кінцівка) проте роман звісно нерви зачіпає неймовірно як і грає з твоїми очікуваннями. По факту, вийшла така собі книжкова версія одного з епізодів Чорного Дзеркала. І що ще не можу відмітити-наскільки Кідрук надихався для цього роману книгами Пітера Уотсса (це зразу стає помітним, коли автор пробує поєднати детальне пояснення із просуванням сюжету)
March 3, 2024
Дуже моторошна книжка. Після прочитання перших сторінок довелося відкласти книгу на 2 дні й морально готуватися це посилити і не лякатись. Згодом до контексту книги звикаєш і вже читати дуже цікаво.
Деякі моменти та повороти були вражаючи та захопливі (не буду навіть натякати які саме). Водночас спілкування головного героя з нареченою (як у неякісному серіалі, де всі переграють) та кількість звертань до персонажів за національністю (що нагадувало витримки із такого штибу анекдотів) відвертати й не дозволяли насолоджуватися книгою на 100%.
Деякі моменти та повороти були вражаючи та захопливі (не буду навіть натякати які саме). Водночас спілкування головного героя з нареченою (як у неякісному серіалі, де всі переграють) та кількість звертань до персонажів за національністю (що нагадувало витримки із такого штибу анекдотів) відвертати й не дозволяли насолоджуватися книгою на 100%.
February 10, 2024
Відгук від людини, яка абсолютно не любить книжки зі штучними інтелектами, ботами і роботами)
Цю тематику я так і не полюбила, проте книжка виявилась цікавою, хоч і придратись є до чого.
Структура історії цілком «кідруківська» - першу частину я читала дуже довго, не могла запам’ятати персонажів, влитися в історію і загалом «запихала в себе» текст, другу половину - ковтнула за день.
Боти - історія про українського айтішника Тимура, який спокусившись на кругленьку суму, їде в пустелю Атакаму. Не розуміючи як, чому і нащо, покидаючи свою наречену перед весіллям, стабільне життя і роботу, але все ж таки їде.
Вже по дорозі до суперсекретної бази, Тимур розуміє, що нічого доброго з цього не вийде: незрозумілі натяки, відсутність зв‘язку, повна секретність, медичні досліди та невідворотна катастрофа, яка з кожним днем стає все більш невідворотною.
Книжка виявилась прикольним горором, мені було щиро моторошно, як від «малюків» так і від людей, які і як їх створили. Є про що подумати і є про що не думати) В історії достатньо моментів з типового «бойовика», тому деколи події будуть очікувані та банальні, але від цього книжка не стає поганою чи нецікавою, якщо вам подобається стиль кідрука та історії про ші, не бійтесь братись за цей текст🤖
Цю тематику я так і не полюбила, проте книжка виявилась цікавою, хоч і придратись є до чого.
Структура історії цілком «кідруківська» - першу частину я читала дуже довго, не могла запам’ятати персонажів, влитися в історію і загалом «запихала в себе» текст, другу половину - ковтнула за день.
Боти - історія про українського айтішника Тимура, який спокусившись на кругленьку суму, їде в пустелю Атакаму. Не розуміючи як, чому і нащо, покидаючи свою наречену перед весіллям, стабільне життя і роботу, але все ж таки їде.
Вже по дорозі до суперсекретної бази, Тимур розуміє, що нічого доброго з цього не вийде: незрозумілі натяки, відсутність зв‘язку, повна секретність, медичні досліди та невідворотна катастрофа, яка з кожним днем стає все більш невідворотною.
Книжка виявилась прикольним горором, мені було щиро моторошно, як від «малюків» так і від людей, які і як їх створили. Є про що подумати і є про що не думати) В історії достатньо моментів з типового «бойовика», тому деколи події будуть очікувані та банальні, але від цього книжка не стає поганою чи нецікавою, якщо вам подобається стиль кідрука та історії про ші, не бійтесь братись за цей текст🤖
March 25, 2017
All things considered this was a pretty fun book to read.
First, I had to get past the feeling that I was reading a screenplay for a movie made for Chiller or Sy-Fy channel. That was my biggest hang up for the first half of the book.
Because of that it was hard for me to take the book seriously.
Once event began developing I really found myself sucked in and intrigued.
The highlight of the book, is his implementation of the chaos theory and unconventional physics proponency. I find the topic extremely interesting, always have. Once that book happened I was sold.
So unoriginal thriller beginning gets 2 stars.
Characters were as stereotypical as it could be, another 2 stars.
Chaos Theory: 5 Stars.
That one plot twist you will never unsee: 5 stars.
Good descriptions of the surroundings, general scenery made me immerse pretty easy: 4 stars.
His constant "look ahead to the future" hints are just plain stupid and annoying as all hell. I remember cursing him out a few times as I keep on reading as it completely pull you out of the book.: 1 star.
So: (2+2+5+5+4+1)/6 = 3 stars.
As you see a wild swing in feelings. But all in all average is a good 3 stars for me.
Side Warning: Some of the language is a bit difficult to get used to, as he's writing in a Ukrainian dialect more so then a literary Ukrainian.
I'd give this author another read.
Roman "Ragnar"
First, I had to get past the feeling that I was reading a screenplay for a movie made for Chiller or Sy-Fy channel. That was my biggest hang up for the first half of the book.
Because of that it was hard for me to take the book seriously.
Once event began developing I really found myself sucked in and intrigued.
The highlight of the book, is his implementation of the chaos theory and unconventional physics proponency. I find the topic extremely interesting, always have. Once that book happened I was sold.
So unoriginal thriller beginning gets 2 stars.
Characters were as stereotypical as it could be, another 2 stars.
Chaos Theory: 5 Stars.
That one plot twist you will never unsee: 5 stars.
Good descriptions of the surroundings, general scenery made me immerse pretty easy: 4 stars.
His constant "look ahead to the future" hints are just plain stupid and annoying as all hell. I remember cursing him out a few times as I keep on reading as it completely pull you out of the book.: 1 star.
So: (2+2+5+5+4+1)/6 = 3 stars.
As you see a wild swing in feelings. But all in all average is a good 3 stars for me.
Side Warning: Some of the language is a bit difficult to get used to, as he's writing in a Ukrainian dialect more so then a literary Ukrainian.
I'd give this author another read.
Roman "Ragnar"
October 17, 2013
Не зміг дочитати, як не змушував себе. Характери персонажів не розкриті. Дійових осіб, як і ботів, важко розрізнити між собою. Мова, сама розповідь дуже втомлюють. Герої не ходять, а крокують. Автор часто називає їх не по імені, а по національній чи фізичній ознаці - американець, чилієць, українець, південноафриканець, негр, амбал, громило, ґевал. Це відволікає увагу від сюжету. Вони не говорять, а пищать, гаркають, тетеріють, кричать, цідять крізь зуби, бурчать, вставляють п‘ять копійок, ревуть, скоса зиркають, уривають, хриплять, верещать, вилуплюються, гримають, мотають головою, відчеканюють. У повені емоцій, які їх переповнюють, тоне суть усіх їхніх діалогів. Загальне відчуття від прочитаного - фальш. Шкода надаремно витраченого часу.
December 7, 2015
Довго не бралася за прочитання роману. Але його популярність врешті-решт узяла своє.
Що мене вражало впродовж усієї книжки, так це ступінь деталізації та продуманості буквально всього, що там відбувається. Фактично весь час я дивувалася, яку велику роботу виконав Макс Кідрук, збираючи матеріали для свого роману. Кількість представлених фактів та охоплених тем просто вражає. Ці зусилля забезпечують віру читача в події книжки. Єдине, що мене засмутило, — це використання міфу про 10% можливостей мозку; але за цікавим сюжетом швидко про це забуваєш.
І як це "Бот" не здобув перемоги на "Коронації слова"?!
Однозначно рекомендую.
Що мене вражало впродовж усієї книжки, так це ступінь деталізації та продуманості буквально всього, що там відбувається. Фактично весь час я дивувалася, яку велику роботу виконав Макс Кідрук, збираючи матеріали для свого роману. Кількість представлених фактів та охоплених тем просто вражає. Ці зусилля забезпечують віру читача в події книжки. Єдине, що мене засмутило, — це використання міфу про 10% можливостей мозку; але за цікавим сюжетом швидко про це забуваєш.
І як це "Бот" не здобув перемоги на "Коронації слова"?!
Однозначно рекомендую.
September 25, 2014
Просто бомбезна книжка.
дуже реалістичний сюжет завдяки подробицям та технічним деталям.
давненько не отримував такого задоволення від читання. справді цікаво намагатись передбачити сюжет і помилятись =)
дуже реалістичний сюжет завдяки подробицям та технічним деталям.
давненько не отримував такого задоволення від читання. справді цікаво намагатись передбачити сюжет і помилятись =)
June 17, 2023
Це моя перша книга яку я прочитав від Макса Кідрука, сказати що я в захваті це нічого не сказати. Чудова історія, місцями було лячно, з нетерпінням чекаю, коли почну читати продовження яке вийшло у 2015.
November 10, 2025
Жах. А шо, не жах? Я ж кажу, жах. Було страшно, але і страшно цікаво. Так, часто проскакували і страшні кліше, і стереотипи про представників тої чи іншої країни, проте сюжет тримав у напрузі весь час. Мені зайшло.
May 5, 2018
Початок роману заінтригував. Трохи нагадало Кінга та чомусь Тома Кленсі. Цікавою є ідея використання ботів,котрі є свого роду недосконалим штучним інтелектом, хоча їх небезпечність через це не зникає. Вони до дідька сильні та їх важко вразити звичною зброєю, та ще й хитрі.
До негативів віднесу занадто часте вживання національностей персонажів. Замість написати просто Тимур, автор часто пише «українець», «японець», американець тощо. Через це склалася думка, що саме національність є вирішальною у характеристиці персонаже, себто необхідно послуговуватися стереотипами відповідних національностей, щоб уявити портрет того чи іншого персонажа. У діалогах замість «сказав», «мовив» часто автор використовує «огризнуся», «видушив», «визвірився» і так далі. Загалом це непогано, але використовувати ці слова кожний раз трохи занадто. Забагато описів зі сфер біології, техніки чи психології, які видалися де-не-де зайвими.
Загалом автор досить сильно підготувався та створив гарний технотрилер.
До негативів віднесу занадто часте вживання національностей персонажів. Замість написати просто Тимур, автор часто пише «українець», «японець», американець тощо. Через це склалася думка, що саме національність є вирішальною у характеристиці персонаже, себто необхідно послуговуватися стереотипами відповідних національностей, щоб уявити портрет того чи іншого персонажа. У діалогах замість «сказав», «мовив» часто автор використовує «огризнуся», «видушив», «визвірився» і так далі. Загалом це непогано, але використовувати ці слова кожний раз трохи занадто. Забагато описів зі сфер біології, техніки чи психології, які видалися де-не-де зайвими.
Загалом автор досить сильно підготувався та створив гарний технотрилер.
November 28, 2014
Книжка дуже навіть непогана і читаєтся на одному диханні! Дуже добре підібрані матеріали для твору і класна ідея - більшість речей звучать правдоподібно. Також сподобалась манера автора відркивати невеличкі деталі подій які потім стануться (Наприклад: Тимур так ніколи й не дізнається, хто така Natalie1976 і про що була її засторога).
Мінуси:
1) Не повністю розкриті персонажі. Про доволі колоритну групу вчених можна б��ло набагато більше розказати.
2) Код. Тут імовірно у автора була задумка зробити це таким щоб більшість читачів могли це оцінити. На мою думку задумка провалилась. Не думаю що не-програмістам сподобалось це читати. А програмісти тільки посміялись над тим як довго головний герой аналізує десять стрічок коду. Більше того, у наведеного коду відсутня індентація! Невже на code review таке пропустили? Там ще багато проблем є (e.g. синтаксичні помилки в коді). Зате весело :)
А загалом кнжка сподобалась, рекомендую!
Мінуси:
1) Не повністю розкриті персонажі. Про доволі колоритну групу вчених можна б��ло набагато більше розказати.
2) Код. Тут імовірно у автора була задумка зробити це таким щоб більшість читачів могли це оцінити. На мою думку задумка провалилась. Не думаю що не-програмістам сподобалось це читати. А програмісти тільки посміялись над тим як довго головний герой аналізує десять стрічок коду. Більше того, у наведеного коду відсутня індентація! Невже на code review таке пропустили? Там ще багато проблем є (e.g. синтаксичні помилки в коді). Зате весело :)
А загалом кнжка сподобалась, рекомендую!
January 2, 2018
Було зовсім не страшно. Це мабуть від того, що часто було смішно. Зокрема від мови автора. Ні, ну я сама часто вживаю слово "хлоп", але використовую його максимум у неформальному спілкуванні. Тарантіно + Кінг +Вікіпедія + багатство української мови.
January 12, 2024
До цього з Кідрука читав тільки Колонію, і то тільки через концепцію і її масштабність, але після Бота маю враження, що перечитаю усього Кідрука.
Концепція, яку він придумав і обіграв в цій книзі занадто сильно вразила мене. Дуже кінематографічно, трилерно і захоплююче написано. Опис Атакамських пустель додав мені ще одну ціль в житті - відвідати Чилійські знелюднені гарячим піском райони під Сан-Педро, а стрімкий незвичний сюжет - читати наступні книжки Кідрука.
При чому книга дає можливість задуматись про суть “свідомості людини“, як ми влаштовані, чи здатні ми контролювати себе в різних умовах (буквально контролювати своє тіло), чи існує якесь “підсвідоме“… І як з цим боротись, та чи треба взагалі
Книгу раджу всім, бо це те, що читатиме наступне покоління в школах (хоча сумніваюсь, що саме ця книга потрапить на полиці шкіл, бо тут 18+, матюки і речі сексуального характеру присутні, тому обережно)
“Нерозв’язних проблем не буває, Кевіне, бувають неприємні рішення”
“Життя — хитра штука. Щойно у тебе на руках опиняються всі козирі, воно вирішує зіграти в шахи. Народна мудрість.”
Концепція, яку він придумав і обіграв в цій книзі занадто сильно вразила мене. Дуже кінематографічно, трилерно і захоплююче написано. Опис Атакамських пустель додав мені ще одну ціль в житті - відвідати Чилійські знелюднені гарячим піском райони під Сан-Педро, а стрімкий незвичний сюжет - читати наступні книжки Кідрука.
При чому книга дає можливість задуматись про суть “свідомості людини“, як ми влаштовані, чи здатні ми контролювати себе в різних умовах (буквально контролювати своє тіло), чи існує якесь “підсвідоме“… І як з цим боротись, та чи треба взагалі
Книгу раджу всім, бо це те, що читатиме наступне покоління в школах (хоча сумніваюсь, що саме ця книга потрапить на полиці шкіл, бо тут 18+, матюки і речі сексуального характеру присутні, тому обережно)
“Нерозв’язних проблем не буває, Кевіне, бувають неприємні рішення”
“Життя — хитра штука. Щойно у тебе на руках опиняються всі козирі, воно вирішує зіграти в шахи. Народна мудрість.”
December 14, 2023
Перше знайомство з Кідруком. Мені сподобалося.
July 18, 2024
Дуже цікава і захоплива книга про те, як важливо прискіпливо підходити до вибору роботодавця.
November 25, 2024
It’s called a techno-thriller… interesting. A lot of fiction from different branches of science, compiled for the industry that people are ready to support the most – military. And the results are very terrifying. Zombie? Why should anyone be afraid of them when you can just program bots with bugs? Or they can simply reprogram themselves without even informing the developer.
I also appreciate the cyberpunk and humor part of the book. At least it added optimism. And as if it prepared the book for the screen adaptation. Why I would love to watch Bot on the big screen.
I also appreciate the cyberpunk and humor part of the book. At least it added optimism. And as if it prepared the book for the screen adaptation. Why I would love to watch Bot on the big screen.
September 13, 2025
Дочитала-домучила. Перегортаю останню сторінку, знаючи, що друга частина мене не цікавить. Не мій жанр, відчуття, ніби читаєш бойовик. Забагато технічних деталей, місцями расизм, місцями мізогінія. Диву даюся, що Макс Кідрук такий популярний. Це була друга спроба оцінити його талант (після нудного мандрівного щоденника "Навіжені у Мексиці") і друга невдача. Шкода, але не дуже.
April 7, 2016
Нарешті я розпочав знайомство з одним із найпомітніших письменників сучасної України - Максом Кідруком! І як ви бачите, у своєму цьогомісячному рейтингу я поставив його вище за Стівена Кінга і Ніла Ґеймена, а це, повірте, говорить саме за себе! У цьому романі Макс ставить купу актуальних для сучасного людства запитань щодо штучного інтелекту, техногенних катастроф, спричинених надшвидким розвитком науки, колективного несвідомого й боротьби людського з потойбічним і незвіданим. Чим Макс виділяється серед сотень інших українських авторів? Тим, що він є насправді сучасним письменником. Він дійсно є дитиною свого часу, і майстерно переплітає захопливий сюжет з технічною інформацією й науковими цікавинками. Читаючи "Бота", я, затятий філолог, зацікавився математичними закономірностями й загадковими для мене елементами програмування. А чого варті описи всіх неймовірних місць, у яких побував автор, а разом з ним і кожен його читач! Це було неперевершено. Дякую за чудову подорож Атакамою, Максе.
Displaying 1 - 30 of 147 reviews