What do you think?
Rate this book
Лабораторія Ісландія
Це збірка репортажів і бесід про мешканців унікальної острівної держави, яка у свій спосіб захищає власне й невтомно популяризує створені нею прецеденти; це спроба дізнатися, які висновки зробили нащадки вікінгів зі своїх перемог і поразок і чого ми могли б у них повчитися. Про що йдеться суспільству за кілька кроків до ґендерної рівності, на межі між медициною втручання та медициною попередження, там, де полісмени не носять зброю, але в прибережній зоні досі чатують на здобич уперті китобої?
В основі збірки — інтерв’ю з першими особами країни, впливовими підприємцями, науковцями, освітянами та представниками креативних індустрій. Їхні історії навряд чи залишать когось байдужим, адже вони якоюсь мірою про кожного з нас.
В основі збірки — інтерв’ю з першими особами країни, впливовими підприємцями, науковцями, освітянами та представниками креативних індустрій. Їхні історії навряд чи залишать когось байдужим, адже вони якоюсь мірою про кожного з нас.
296 pages, Hardcover
Published January 1, 2019
1 person is currently reading
130 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 27 of 27 reviews
February 16, 2020
По-справжньому зимове читання. Ісландія вабить своєю віддаленістю, дикою невгамовною природою і загадковими віруваннями. Хто такі невидимі люди? Чому в Ісландії досі вбивають китів? Як футбольні перемоги Ісландії впливають на народжуваність? Як зберегти екологію, коли так хочеться збільшувати експорт електроенергії в Європу? Чого саме ісландці хочуть досягнути, «копирсаючись» у власних структурах ДНК? Чому ісландці обирають на виборах тих, проти кого до цього ж влаштовували протести? Як нарешті Ісландія допомагає українцям ставати шаховими чемпіонами?
Ця маленька книжка може відповісти ще на безліч питань, водночас ставлячи нові. Приємне і пізнавальне читання, яке дещо зметає морозний загадковий покрив з країни, і вона стає трішки ближчою.
Ця маленька книжка може відповісти ще на безліч питань, водночас ставлячи нові. Приємне і пізнавальне читання, яке дещо зметає морозний загадковий покрив з країни, і вона стає трішки ближчою.
June 22, 2020
За останній рік я прониклася несамовитою любов'ю до книжок з репортажами про інші країни, тож дуже рада долучити до свого списку прочитаного збірку про Ісландію від видавництва "Темпора".
Є нюанс, що про репортажні книги дуже важко розказувати, не скочуючись: білів мі, вона класна, купіть і прочитайте самі. Тут не окреслиш сюжет, не покрутиш носом, мовляв, головний герой невдалий, бо головний герой тут - ціла країна. Ще й яка країна!
Саме тому я спробую розказати про кілька розділів, що стали найцікавішими особисто для мене, але майте на увазі, що крім них у "Лабораторія І..." є багацько інших класностей.
Говорячи про Ісландію, неможливо не згадати про її унікальну природу, але мене найбільше вразила історія про новоутворений острів Суртсей, що виник після виверження вулкану у 1963 році. У 1965 році його оголосили заповідником, відвідувати Суртсей можуть тільки науковці. Подумайте лишень, у людства є можливість прослідкувати як формується екосистема окремого нового острову! Це не материки, що виникли достобіса років тому, це шматок землі, який з'явився ледь не позавчора!
Саме в Ісландії жінка вперше стала демократично обраною президенткою, аж в 1975 році. Більше того, Віґдис Фіннбоґадоуттир посідала свою посаду ШІСТНАДЦЯТЬ років, її переобирали 4 рази, аж доки вона сама не пішла на пенсію. Авторці книги вдалося поговорити з нею. На запитання про провали в утвердженні ґендерної рівності Віґдис відповідає, що досі лишається різниця в заробітку (за даними 2015 року ісландки отримували у середньому на 17% нижче, ніж їхні колеги-чоловіки за ту саму роботу), але, тим не менш, Ісландія вже восьмий рік поспіль здобуває титул найфеміністичнішої країни в рейтингу Всесвітнього економічного форуму.
Перевагою "Лабораторія І..." є те, що вона написана українкою для українців. Читати перекладні репортажі теж надзвичайно цікаво, безумовно, але Ярослава Куцай не пропускає можливості провести паралелі між Ісландією та Україною, згадати спільні фільми, музичні проєкти, об'єднуючі моменти історії, ставлення ісландців до українців тощо. Цінно і приємно відчувати себе цільовою авдиторією книги.
Одним із найприкріших розділів у цій книзі для мене стала розповідь про китобійний промисел, який досі існує в Ісландії. Тільки три країни в світі займаються вбивством китів заради продажу, що, з одного боку не надто вітається у світі, але з іншого боку світ готовий радше виявити "глибоку занепокоєність" (ми всі знаємо, що це означає приблизно нічого), аніж повпливати на китобоїв дієвими методами.
Насправді "Лабораторія Ісландія" - хороша книга про таку відмінну від нашої країну, яка, парадоксально, але час від часу стикається зі схожими проблемами. Для них у ісландців є місцева мантра: "þetta reddast" - якось владнається.
П.С. Коли закінчите читати цей текст, погугліть як виглядає один з символів Ісландії - пташка тупик атлантичний. Планую на пенсію купити бінокль, поїхати в Ісландію і присвятити себе birdwatching за ними, бо тупики - чарівні.
Є нюанс, що про репортажні книги дуже важко розказувати, не скочуючись: білів мі, вона класна, купіть і прочитайте самі. Тут не окреслиш сюжет, не покрутиш носом, мовляв, головний герой невдалий, бо головний герой тут - ціла країна. Ще й яка країна!
Саме тому я спробую розказати про кілька розділів, що стали найцікавішими особисто для мене, але майте на увазі, що крім них у "Лабораторія І..." є багацько інших класностей.
Говорячи про Ісландію, неможливо не згадати про її унікальну природу, але мене найбільше вразила історія про новоутворений острів Суртсей, що виник після виверження вулкану у 1963 році. У 1965 році його оголосили заповідником, відвідувати Суртсей можуть тільки науковці. Подумайте лишень, у людства є можливість прослідкувати як формується екосистема окремого нового острову! Це не материки, що виникли достобіса років тому, це шматок землі, який з'явився ледь не позавчора!
Саме в Ісландії жінка вперше стала демократично обраною президенткою, аж в 1975 році. Більше того, Віґдис Фіннбоґадоуттир посідала свою посаду ШІСТНАДЦЯТЬ років, її переобирали 4 рази, аж доки вона сама не пішла на пенсію. Авторці книги вдалося поговорити з нею. На запитання про провали в утвердженні ґендерної рівності Віґдис відповідає, що досі лишається різниця в заробітку (за даними 2015 року ісландки отримували у середньому на 17% нижче, ніж їхні колеги-чоловіки за ту саму роботу), але, тим не менш, Ісландія вже восьмий рік поспіль здобуває титул найфеміністичнішої країни в рейтингу Всесвітнього економічного форуму.
Перевагою "Лабораторія І..." є те, що вона написана українкою для українців. Читати перекладні репортажі теж надзвичайно цікаво, безумовно, але Ярослава Куцай не пропускає можливості провести паралелі між Ісландією та Україною, згадати спільні фільми, музичні проєкти, об'єднуючі моменти історії, ставлення ісландців до українців тощо. Цінно і приємно відчувати себе цільовою авдиторією книги.
Одним із найприкріших розділів у цій книзі для мене стала розповідь про китобійний промисел, який досі існує в Ісландії. Тільки три країни в світі займаються вбивством китів заради продажу, що, з одного боку не надто вітається у світі, але з іншого боку світ готовий радше виявити "глибоку занепокоєність" (ми всі знаємо, що це означає приблизно нічого), аніж повпливати на китобоїв дієвими методами.
Насправді "Лабораторія Ісландія" - хороша книга про таку відмінну від нашої країну, яка, парадоксально, але час від часу стикається зі схожими проблемами. Для них у ісландців є місцева мантра: "þetta reddast" - якось владнається.
П.С. Коли закінчите читати цей текст, погугліть як виглядає один з символів Ісландії - пташка тупик атлантичний. Планую на пенсію купити бінокль, поїхати в Ісландію і присвятити себе birdwatching за ними, бо тупики - чарівні.
January 25, 2020
Клопіт з цією книгою - це мої очікування. Я сподівався почитати, як же ж живуть ісландці. От щось схоже до Український Шпіцберген, а натомість отримав інший текст. Так, на початку є трохи простих ісландців, до половини тексту - просто ісландське суспільство. Але друга половина книги - це розповіді про унікальних ісландців, і не тільки ісландців... Та й текст не дуже структурований. Спершу ще проглядається наскрізна лінія "Як же живе ісландське суспільство?", коли авторка розказує про демократію, фемінізм в Ісландії. Але далі все зводиться до простого набору цікавих історій про різні проекти. Причому ці історії дуже короткі (по 8-10 сторінок), а тому часто аж хочеться їх об'єднати в більші розділи. Наприклад, створити розділ про екологію, куди помістити й історію про китобоїв, і про освітній проект Бйорк тощо. Деякі історії - це розповіді про конкретних ісландців, але й вони опиняються на межі - і не про конкретних людей, і не про якесь явище в житті Ісландії. І не розповідь про явище крізь призму індивідуальних досвідів.
Найприкріше, що в книзі постійно згадується, як ісладнці пишаються своєю природою, але цієї природи в тексті дуже мало: всуціль хаби, стартапи, інновації, але не природа...
Втім, збірка цікава, бо розповідає про сучасну Ісландію - чим вона живе, які виклики долає, про що мріє. І тому вартує прочитання!
Найприкріше, що в книзі постійно згадується, як ісладнці пишаються своєю природою, але цієї природи в тексті дуже мало: всуціль хаби, стартапи, інновації, але не природа...
Втім, збірка цікава, бо розповідає про сучасну Ісландію - чим вона живе, які виклики долає, про що мріє. І тому вартує прочитання!
April 30, 2020
А можна більше такої української художньої репортажистики?
January 15, 2020
" якось владнається " говорять ісландці. постійно все є мінливим, заставляє їх говорити це.
а ви знали що ісландців менше аніж овець?
а що у них є люди-неведимки?
чи тисячі туристів непроти поласувати китятиною? а кити вже на межі зникнення.
чи Ісландія - мрія генетика?
цікаво і пізнавально. легко і плавно читається.
а ви знали що ісландців менше аніж овець?
а що у них є люди-неведимки?
чи тисячі туристів непроти поласувати китятиною? а кити вже на межі зникнення.
чи Ісландія - мрія генетика?
цікаво і пізнавально. легко і плавно читається.
January 23, 2020
Я можу вічно: дивитися як горить вогонь, слухати як спить мій кіт і читати про Ісландію.
Можливо саме тому не так багато з книги мені було абсолютно новим. Проте годинка, а потім ще дві, запойного читання все ж таки принесли мені масу задоволення.
Почнемо з найцікавішого і найважливішого для мене відкриття. Коли ісландці кажуть кавайний (милий) то звучить це rassgat, дослівно – дірка в дупі. І я вважаю що це прекрасно.
Друге важливе відкриття, це піратська партія, яка не просто собі десь існує, а й очолювала уряд не так вже й давно, в 2016 році. What a time to live!
Ще з хорошого, закон, який забороняє богохульствувати відмінили в 2015. До цього карикатуристів, які покепкували над святими могли заарештувати.
Київ ісландці називають Кайнюґардюр. Це надихнуло нас з Ведмедем вкотре переназвати нашого кота, тепер він Кусюльдур Гребьонкінссон.
Пакую лопапейсу і мівіну в наплічник і шукаю рейси в країну ельфів. Хочеться гейзерів, морських котиків і шоб грязючка кипіла, а не оце от усе.
Можливо саме тому не так багато з книги мені було абсолютно новим. Проте годинка, а потім ще дві, запойного читання все ж таки принесли мені масу задоволення.
Почнемо з найцікавішого і найважливішого для мене відкриття. Коли ісландці кажуть кавайний (милий) то звучить це rassgat, дослівно – дірка в дупі. І я вважаю що це прекрасно.
Друге важливе відкриття, це піратська партія, яка не просто собі десь існує, а й очолювала уряд не так вже й давно, в 2016 році. What a time to live!
Ще з хорошого, закон, який забороняє богохульствувати відмінили в 2015. До цього карикатуристів, які покепкували над святими могли заарештувати.
Київ ісландці називають Кайнюґардюр. Це надихнуло нас з Ведмедем вкотре переназвати нашого кота, тепер він Кусюльдур Гребьонкінссон.
Пакую лопапейсу і мівіну в наплічник і шукаю рейси в країну ельфів. Хочеться гейзерів, морських котиків і шоб грязючка кипіла, а не оце от усе.
May 6, 2020
Дуже шкодую, що "Лабораторія Ісландія" не потрапила мені до рук перед тріпом на острів. Можливо, я б тоді знайшла в собі більше сміливості, щоб поприставати до місцевих і порозпитувати їх за жизнь. Дуже крута репортажка, приємно написана і дійсно пізнавальна. Побільше б такого!
February 18, 2021
Величезна перевага книги у тому, що тобі не навішують оці всі "куди ходити, що дивитись, де фотографуватись/ де їсти так, щоб можна було сфотографуватись" та іншої тревелвлогової бурди (не зрозумійте неправильно, читати Lonely Planet - це одне, а забивати мозок інстаприкрасами - це інше). Тут такого немає і добре.
А є:
- вибіркові (просто чудові) аспекти життя ісладців (тут вам і китобійня, і музика тектонічних плит і Бйорк, ба навіть ісландський футбол з їніми фановими вікінговими кричалками);
- досить неочікувані розділи про генетику та альтернативні види енергії (неочікувані, бо думаєш про гейзери, діючі вулкани і з-ніг-збиваючу цифру (90%) ісландців, які володіють англійською і читають найбільше книжок на душу населення);
*після попереднього пункту я розширила свої стереотипні уявлення про цю загадкову країну;
- особливо приємні акценти на культурному житті (як музейник, відразу полізла гуглити компанію "Гагарін", яка займається побудовою крутезних експозицій не лише в Ісландії, а й інших європейських країнах);
- любов авторки до такого роду досліджень (відчувається на кожній сторінці, а читати те, що написано з любов'ю завжди мотивуюче).
Із пунктів немає, виділила б:
- чіткішої структурованості (інколи хочеться йти маршрутом авторки, бо власний марштрутизатор забуксував десь на ісландських манівцях);
- динаміки (чіпають вступні розділи, а потім ця вся економіко-енергентична тема впивається у ще не окріпшу на ісландському повітрі голову і починає потроху на фоні вмикати звуки ісландської природи);
- антропологічної людськості (багато про людей, і людей про інших людей, і менталітету, а от емоційності зась).
Хоча, ідея класна і мова на балансі живої і серйозної (ну, там де про оці всі "важливі речі") і приклади бомбезні. Залишається поїхати і повернутись із своєю маленькою (або великою) Ісландією.
А є:
- вибіркові (просто чудові) аспекти життя ісладців (тут вам і китобійня, і музика тектонічних плит і Бйорк, ба навіть ісландський футбол з їніми фановими вікінговими кричалками);
- досить неочікувані розділи про генетику та альтернативні види енергії (неочікувані, бо думаєш про гейзери, діючі вулкани і з-ніг-збиваючу цифру (90%) ісландців, які володіють англійською і читають найбільше книжок на душу населення);
*після попереднього пункту я розширила свої стереотипні уявлення про цю загадкову країну;
- особливо приємні акценти на культурному житті (як музейник, відразу полізла гуглити компанію "Гагарін", яка займається побудовою крутезних експозицій не лише в Ісландії, а й інших європейських країнах);
- любов авторки до такого роду досліджень (відчувається на кожній сторінці, а читати те, що написано з любов'ю завжди мотивуюче).
Із пунктів немає, виділила б:
- чіткішої структурованості (інколи хочеться йти маршрутом авторки, бо власний марштрутизатор забуксував десь на ісландських манівцях);
- динаміки (чіпають вступні розділи, а потім ця вся економіко-енергентична тема впивається у ще не окріпшу на ісландському повітрі голову і починає потроху на фоні вмикати звуки ісландської природи);
- антропологічної людськості (багато про людей, і людей про інших людей, і менталітету, а от емоційності зась).
Хоча, ідея класна і мова на балансі живої і серйозної (ну, там де про оці всі "важливі речі") і приклади бомбезні. Залишається поїхати і повернутись із своєю маленькою (або великою) Ісландією.
June 21, 2020
Все гарно написано, однак кожен розділ по своєму справляє враження незавершеності.
October 18, 2020
Þetta reddast
December 13, 2019
Чому саме лабораторія? Ісландці неймовірно пишаються тим, що їхньої природи майже не торкнулась рука людини і заграють з думкою, що саме тут все ще проводить свої експерименти Творець: «З погляду геології Ісландія – дитя, яке ніяк не подорослішає. Вона завжди на етапі формування». А все через те, що цей острів на зламі тектонічних плит. Вулкани, яких на острові чимало, змушують його мешканців лишатись на сторожі.
Виверження одного з них, котрий затаївся під льодовиком Ейяф’ятлайокютль, у 2010 році спровокувало справжню ісландієманію: ніхто не міг вимовити його назву, але охочих дізнатися, де ж він розташований, суттєво побільшало. Відтак країна досить швидко оговталася після економічної кризи завдяки ентузіазму туристів.
Якщо ви мене спитаєте, якого жанру ця книга, я чесно відповім: не знаю. Розум мені підказує, що це беззаперечно художня репортажистика, але такого опису все одно здається замало, адже хочеться назвати текст дружньою розмовою. Його легко читати, він затягує. Заварюйте чай та приєднуйтеся.
Ця збірка репортажів та бесід – про мешканців унікальної острівної держави, яка у власний спосіб захищає своє і невтомно популяризує створені нею прецеденти. В її основу лягли інтерв’ю з впливовими підприємцями, науковцями, освітянами, представниками креативних індустрій та першими особами країни. Ярослава поспілкувалася, зокрема, з Віґдис Фіннбоґадоуттир – однією з найвидатніших ісландок, яка стала першою у світі президенткою й обіймала свою посаду протягом 16 років. Живучи у досить скромному будиночку поблизу Університету Ісландії, вона й досі продовжує свою громадську діяльність як членкиня Ради жінок-лідерок та послиня доброї волі ООН у справах захисту мов та в боротьбі проти расизму й ксенофобії. Звідки сили на це все, коли тобі за 80? Фру Віґдис кокетливо зауважує, що не 80, а «чотири рази по двадцять».
Авторці пощастило натрапити на острів'ян, які допомогли їй побачити Ісландію такою, якою її не бачать туристи – багатогранною і часом суперечливою. Ось вам приклад. Ісландці мають серйозну економічну перевагу – майже вся енергія, яку вони використовують, – із відновлюваних джерел. Енергетично незалежні. Здавалося б, що ще треба для щастя? Утім, всередині країни все ніяк не визначаться, що для них важливіше – берегти первозданність ландшафту, який принаджує закордонних гостей, чи нарощувати виробництво енергії для розвитку важкої промисловості й експорту в сусідні країни. Вже 10 років тривають дискусії про підводний кабель IceLink, який би сполучив Ісландію з Великою Британією та врятував її від географічної ізоляції. І щоб виробляти більше енергії на експорт, країні доведеться будувати нові дамби та резервуари, бурити й облаштовувати свердловини та ставити вітряки. На кону її репутація останнього незайманого клаптика Європи.
Вам сподобається, якщо: ви шукаєте інформацію, яка дозволить повністю зрозуміти Ісландію. Ви запланували подорож до цієї країни, але хочете милуватись не як незнайомець, а зі знанням справи закутуватись в лопапейсу, національний теплий светр, та святкувати сонячні дні разом з ісландцями в барах.
Вам не сподобається, якщо: вас не приваблюють холодні та скандинавські країни, ви не любите читати загалом книжки або ж знаєте про Ісландію все та навіть більше.
Головна причина прочитати: не ісландське походження авторки, бо ви одразу «на рівних» перед невідомим. Вважайте цю книгу найкращим путівником у світ Ісландії: на початку ви захоплено будете дивитись крізь шпаринку, а в кінці вже сміливо крокуватимете кам’янистими дорогами. Як вже було згадано вище, ісландці афішують переважно тільки найкраще та найвигідніше про себе, тож це унікальна можливість побачити всю «внутрішню кухню», яка вас не розчарує.
https://mind.ua/publications/20203152...
Дуже раджу книгу тим, хто хоче прочитати про економіку, культуру та природу іншої країни, але не енциклопедичною мовою.
Виверження одного з них, котрий затаївся під льодовиком Ейяф’ятлайокютль, у 2010 році спровокувало справжню ісландієманію: ніхто не міг вимовити його назву, але охочих дізнатися, де ж він розташований, суттєво побільшало. Відтак країна досить швидко оговталася після економічної кризи завдяки ентузіазму туристів.
Якщо ви мене спитаєте, якого жанру ця книга, я чесно відповім: не знаю. Розум мені підказує, що це беззаперечно художня репортажистика, але такого опису все одно здається замало, адже хочеться назвати текст дружньою розмовою. Його легко читати, він затягує. Заварюйте чай та приєднуйтеся.
Ця збірка репортажів та бесід – про мешканців унікальної острівної держави, яка у власний спосіб захищає своє і невтомно популяризує створені нею прецеденти. В її основу лягли інтерв’ю з впливовими підприємцями, науковцями, освітянами, представниками креативних індустрій та першими особами країни. Ярослава поспілкувалася, зокрема, з Віґдис Фіннбоґадоуттир – однією з найвидатніших ісландок, яка стала першою у світі президенткою й обіймала свою посаду протягом 16 років. Живучи у досить скромному будиночку поблизу Університету Ісландії, вона й досі продовжує свою громадську діяльність як членкиня Ради жінок-лідерок та послиня доброї волі ООН у справах захисту мов та в боротьбі проти расизму й ксенофобії. Звідки сили на це все, коли тобі за 80? Фру Віґдис кокетливо зауважує, що не 80, а «чотири рази по двадцять».
Авторці пощастило натрапити на острів'ян, які допомогли їй побачити Ісландію такою, якою її не бачать туристи – багатогранною і часом суперечливою. Ось вам приклад. Ісландці мають серйозну економічну перевагу – майже вся енергія, яку вони використовують, – із відновлюваних джерел. Енергетично незалежні. Здавалося б, що ще треба для щастя? Утім, всередині країни все ніяк не визначаться, що для них важливіше – берегти первозданність ландшафту, який принаджує закордонних гостей, чи нарощувати виробництво енергії для розвитку важкої промисловості й експорту в сусідні країни. Вже 10 років тривають дискусії про підводний кабель IceLink, який би сполучив Ісландію з Великою Британією та врятував її від географічної ізоляції. І щоб виробляти більше енергії на експорт, країні доведеться будувати нові дамби та резервуари, бурити й облаштовувати свердловини та ставити вітряки. На кону її репутація останнього незайманого клаптика Європи.
Вам сподобається, якщо: ви шукаєте інформацію, яка дозволить повністю зрозуміти Ісландію. Ви запланували подорож до цієї країни, але хочете милуватись не як незнайомець, а зі знанням справи закутуватись в лопапейсу, національний теплий светр, та святкувати сонячні дні разом з ісландцями в барах.
Вам не сподобається, якщо: вас не приваблюють холодні та скандинавські країни, ви не любите читати загалом книжки або ж знаєте про Ісландію все та навіть більше.
Головна причина прочитати: не ісландське походження авторки, бо ви одразу «на рівних» перед невідомим. Вважайте цю книгу найкращим путівником у світ Ісландії: на початку ви захоплено будете дивитись крізь шпаринку, а в кінці вже сміливо крокуватимете кам’янистими дорогами. Як вже було згадано вище, ісландці афішують переважно тільки найкраще та найвигідніше про себе, тож це унікальна можливість побачити всю «внутрішню кухню», яка вас не розчарує.
https://mind.ua/publications/20203152...
Дуже раджу книгу тим, хто хоче прочитати про економіку, культуру та природу іншої країни, але не енциклопедичною мовою.
This entire review has been hidden because of spoilers.
February 28, 2024
"Та не може бути!"
Повірте, ви зреагували б так само. Ось слухайте:
Перед відʼїздом прихопила в улюбленій бібліотеці збірку репортажів про Ісландію. Яка вірогідність того, що щойно перегорнувши останню сторінку автобіографії Фейнмана, в наступній книзі репортажів! про Ісландію! ви зустрінете Річарда! Філіпса! Фейнмана?!! У мене ще ж навіть не встигла вивітритися з голови його промова про культ карго в науці.
Свої шанси прочитати тут про Хорхе Луї Борхеса я оцінила б значно вище. Як-не-як – лауреат Ордена Ісландського сокола за заслуги перед Ісландією та людством.
А тепер перелік звичайних фактів. Жодних натяків.
- Йон Ґнарр Крістінсон, ексцентричний комік, актор, був обраний мером Рейк'явіка із передвиборчим гаслом "Більше панку, менше пекла!"
- в 2009 році три великі банки Ісландії були удостоєні Шнобелівської премії
-премʼєр острова прогримів у справі Panama Papers, а його однопартієць прокоментував це геніальною фразою (я озброїла нею свій активний словник): "Складно тримати гроші в Ісландії"
-ісландський журналіст опублікував карту світу, де контури своєї країни він переніс на мапу України, таким чином без слів підбивши підсумки всіх попередніх пунктів. От лиш замість "менше пекла" у нас його нестерпно більше.
Але!
До другої річниці повномасштабного російського вторгнення ще одна держава дерусифікувала транслітерацію Києва у своєму "Довіднику країн для офіційного вжитку". І нарешті це буде Kyjiw. Настільки ж красиво, як кенніґ вікінгів для нашої столиці – Кайнюгардюр ("парк човнів").
Цьогоріч в Ісландії відбудуться президентські вибори. Гвюдні Йоуганнессон, із сьогоднішнім рівнем довіри населення 80%, відмовляється від боротьби за пост президента. "Бо це шкідливо для демократії". Уявляю, як він повертається з 8-річної відпустки у свій кабінет професора з історії.
Коли в нас буде свій Гвюдні?
Не вийшло коротко.
*****************
Слово-любов із цієї книги – "тузінь"
Повірте, ви зреагували б так само. Ось слухайте:
Перед відʼїздом прихопила в улюбленій бібліотеці збірку репортажів про Ісландію. Яка вірогідність того, що щойно перегорнувши останню сторінку автобіографії Фейнмана, в наступній книзі репортажів! про Ісландію! ви зустрінете Річарда! Філіпса! Фейнмана?!! У мене ще ж навіть не встигла вивітритися з голови його промова про культ карго в науці.
Свої шанси прочитати тут про Хорхе Луї Борхеса я оцінила б значно вище. Як-не-як – лауреат Ордена Ісландського сокола за заслуги перед Ісландією та людством.
А тепер перелік звичайних фактів. Жодних натяків.
- Йон Ґнарр Крістінсон, ексцентричний комік, актор, був обраний мером Рейк'явіка із передвиборчим гаслом "Більше панку, менше пекла!"
- в 2009 році три великі банки Ісландії були удостоєні Шнобелівської премії
-премʼєр острова прогримів у справі Panama Papers, а його однопартієць прокоментував це геніальною фразою (я озброїла нею свій активний словник): "Складно тримати гроші в Ісландії"
-ісландський журналіст опублікував карту світу, де контури своєї країни він переніс на мапу України, таким чином без слів підбивши підсумки всіх попередніх пунктів. От лиш замість "менше пекла" у нас його нестерпно більше.
Але!
До другої річниці повномасштабного російського вторгнення ще одна держава дерусифікувала транслітерацію Києва у своєму "Довіднику країн для офіційного вжитку". І нарешті це буде Kyjiw. Настільки ж красиво, як кенніґ вікінгів для нашої столиці – Кайнюгардюр ("парк човнів").
Цьогоріч в Ісландії відбудуться президентські вибори. Гвюдні Йоуганнессон, із сьогоднішнім рівнем довіри населення 80%, відмовляється від боротьби за пост президента. "Бо це шкідливо для демократії". Уявляю, як він повертається з 8-річної відпустки у свій кабінет професора з історії.
Коли в нас буде свій Гвюдні?
Не вийшло коротко.
*****************
Слово-любов із цієї книги – "тузінь"
April 13, 2021
Ця книжка дає хороший старт, щоб підсісти на художні репортажі. Авторка обрала дуже цікаві, неб��нальні теми для репортажів і видно, що доволі ґрунтовно їх дослідила, хоча текст при цьому легкий для читання. Відкриває очі на те, що окрім неймовірної природи, країна має ще силу-силенну цікавостей. Написано з любов'ю до Ісландії та ісландців, яку важко не перейняти:)
July 25, 2025
Дуже хороші репортажі про Ісландію. Поїхати в Ісландію - одна з моїх найбільших мрій, і ця книжка відкрила для мене контекст країни з менш відомої, туристичної сторони. Це було дуже цікаво.
Ісландія і її суспільство - це такий собі успішний експеримент «ідеального» (ну, звісно, не прямо на 100%) суспільства. І дуже цікаво дізнаватися про якісь тонкощі і невидимі деталі життя там.
Ісландія і її суспільство - це такий собі успішний експеримент «ідеального» (ну, звісно, не прямо на 100%) суспільства. І дуже цікаво дізнаватися про якісь тонкощі і невидимі деталі життя там.
January 28, 2025
7/10
Ця книга - досить цікава збірка розрізнених репортажів авторки. І хоч багато було нової інформації, все ж таки чогось мені тут не вистачило.
Місцями відчувається проф. деформація авторки, тобто проблемам журналістики виділяється досить вагомий шмат книги. Або, коли при згадці "брексіт", спочатку досить довго йдуть роздуми чому ж "ця країна" так вирішила, і лише через декілька сторінок мимохідь згадується Велика Британія. Може, звісно, всі й так знають про цей процес, бо назва країни зашита в самому слові (Britain+exit), але хоч би редактор подумав зробити якусь зноску.
Ну і кінцівка, як на мене - змазана.
Щодо самих ісландців, то мене ця книга змусила поважати їх з перших же сторінок. Сам факт, що вони досі називають Київ іменем, який нашій столиці дали ще вікінги, що дослівно перекладається як "Сад човнів" (Kænugarður = kæna + garður) - це любов!
Мене цим купили з усім гамузом :)
А тепер просто невпорядковані мої враження / мітки на полях:
- Місцева мантра: þetta reddast - «якось владнається».
- Щастя по-ісландськи - це поразка, бо поразки викликають пробудження й дають зрозуміти, що зайве, а що справді необхідне.
- Ісландський відповідник чогось мі-мі-мішного - це rassgat, себто «дірка в сраці».
- Замість того щоб думати про задоволення від вивчення нової іноземної мови, люди завжди питають "Де я буду нею користуватись?" - Чому так?
- У представників племені пормпураав, що в Австралії, немає понять «праворуч», «ліворуч», «уперед» чи «назад» замість цього вони говорять про розташування, використовують сторони світу («чоловік, який на північному сході від тебе», «Куди йдеш? -Далеко на південний захід»). Тому всі вони дуже добре орієнтуються в просторі, навіть коли опиняються в незнайомому місці. - Мій рай!
- Ім'я кожного новонародженого в Ісландії узгоджують зі спеціальною комісією, що перевіряє його на відповідність традиціям.
- Ісландія - одна з трьох країн, яка вбиває китів для продажу (дві інші - Норвегія та Японія)
- Eat fish - live longer, eat oysters - love longer, eat clams - last longer.
- Погані звички ісландців: снус - зволожений або напівзволожений і ретельно подрібнений тютюн, який кладуть за губу.
- Програма "Молодь в Ісландії" показує як замінити вживання молоддю тютюну, алкоголю, наркотиків на кайф природній від фізичної активності, музики, творчості й самореалізації.
- Виробництво ідей: дивимося, наскільки божевільною є наша ідея і наскільки вона нова. Якщо вона не божевільна і стара - до біса її! Божевільна й нова так, будемо пробувати.
- "Біофілія" - новий шкільний предмет, показує як сприймати науку, природу, світ через звучання.
- Люди охочіше довіряють тим, хто зумів їх розсмішити, особливо, коли темно й важко.
На цьому в мене все, книжка добра! Читайте!
Ця книга - досить цікава збірка розрізнених репортажів авторки. І хоч багато було нової інформації, все ж таки чогось мені тут не вистачило.
Місцями відчувається проф. деформація авторки, тобто проблемам журналістики виділяється досить вагомий шмат книги. Або, коли при згадці "брексіт", спочатку досить довго йдуть роздуми чому ж "ця країна" так вирішила, і лише через декілька сторінок мимохідь згадується Велика Британія. Може, звісно, всі й так знають про цей процес, бо назва країни зашита в самому слові (Britain+exit), але хоч би редактор подумав зробити якусь зноску.
Ну і кінцівка, як на мене - змазана.
Щодо самих ісландців, то мене ця книга змусила поважати їх з перших же сторінок. Сам факт, що вони досі називають Київ іменем, який нашій столиці дали ще вікінги, що дослівно перекладається як "Сад човнів" (Kænugarður = kæna + garður) - це любов!
Мене цим купили з усім гамузом :)
А тепер просто невпорядковані мої враження / мітки на полях:
- Місцева мантра: þetta reddast - «якось владнається».
- Щастя по-ісландськи - це поразка, бо поразки викликають пробудження й дають зрозуміти, що зайве, а що справді необхідне.
- Ісландський відповідник чогось мі-мі-мішного - це rassgat, себто «дірка в сраці».
- Замість того щоб думати про задоволення від вивчення нової іноземної мови, люди завжди питають "Де я буду нею користуватись?" - Чому так?
- У представників племені пормпураав, що в Австралії, немає понять «праворуч», «ліворуч», «уперед» чи «назад» замість цього вони говорять про розташування, використовують сторони світу («чоловік, який на північному сході від тебе», «Куди йдеш? -Далеко на південний захід»). Тому всі вони дуже добре орієнтуються в просторі, навіть коли опиняються в незнайомому місці. - Мій рай!
- Ім'я кожного новонародженого в Ісландії узгоджують зі спеціальною комісією, що перевіряє його на відповідність традиціям.
- Ісландія - одна з трьох країн, яка вбиває китів для продажу (дві інші - Норвегія та Японія)
- Eat fish - live longer, eat oysters - love longer, eat clams - last longer.
- Погані звички ісландців: снус - зволожений або напівзволожений і ретельно подрібнений тютюн, який кладуть за губу.
- Програма "Молодь в Ісландії" показує як замінити вживання молоддю тютюну, алкоголю, наркотиків на кайф природній від фізичної активності, музики, творчості й самореалізації.
- Виробництво ідей: дивимося, наскільки божевільною є наша ідея і наскільки вона нова. Якщо вона не божевільна і стара - до біса її! Божевільна й нова так, будемо пробувати.
- "Біофілія" - новий шкільний предмет, показує як сприймати науку, природу, світ через звучання.
- Люди охочіше довіряють тим, хто зумів їх розсмішити, особливо, коли темно й важко.
На цьому в мене все, книжка добра! Читайте!
April 23, 2020
Кажуть, ісландці трохи марнославні. Ну, як і будь-який народ, який здобув незалежність доволі недавно (у їхньому випадку - після Другої світової) і хоче, аби у світі про них знали і говорили. Бажано, позитивно. І не лише як про батьківщину Бйорк, гейзерів та вулканів. Ярослава Куцай в цьому, безперечно, ісландцям допомогла. Її "Лабораторія Ісландія" - це надзвичайно цікавий нонфікшн, який знайомить з далекою північною країною.
.
Читаючи її, я не могла втриматися, щоб не цитувати тим, хто опинявся поряд, найцікавіші факти. Поділюся з вами декількома рендомними:
✅ Перед першими польотами на Місяць американські астронавти проходили тренування в центральній частині Ісландії. Там же тренуватимуться і ті, хто летітиме на Марс.
✅ Цвітіння люпину тут приблизно така ж атракція, як лаванда у Провансі. От тільки люпин тут - зайда, який, бояться екосвідомі ісландці, може вижити автентичну рослинність. У тутешньому суспільстві існує своєрідний еконацизм - наприклад, в країну заборонили ввозити будь-яких конів, щоб захистити популяцію власне ісландських.
✅ Коли вікінги вперше зійшли на узбережжя Ісландії, першим звіром, який їм трапився, був песець.
✅ Книжки тут продаються буквально всюди. Ледь не кожен десятий ісландець - письменник. Серед найпоширеніших форм інтелектуального дозвілля - перекладати ісландською твори зарубіжних класиків.
.
У цій книжці є дуже цікаві репортажі про фінансову кризу 2008 року, особливості ісландської політики та китобійного промислу, про великі лабораторії генетичних досліджень і творчість по-ісландськи. Ярослава розповідає, чому Ісландія - рай для серверів (спойлер: дешева енергія+низькі температури), про те, як ісландці відучили молодь від алкоголю і наркотиків, і про те, як зустріла в кав'ярні Бйорк, але не підійшла до неї. .
Ця книжка познайомить вас з Ісландією і пояснить, чому її називають лабораторією Бога. А ще, можливо, вам захочеться одягнути лопапейсу, хильнути бренвінну і податися в Ісландію. Колись. Коли відкриють кордони :)
.
Читаючи її, я не могла втриматися, щоб не цитувати тим, хто опинявся поряд, найцікавіші факти. Поділюся з вами декількома рендомними:
✅ Перед першими польотами на Місяць американські астронавти проходили тренування в центральній частині Ісландії. Там же тренуватимуться і ті, хто летітиме на Марс.
✅ Цвітіння люпину тут приблизно така ж атракція, як лаванда у Провансі. От тільки люпин тут - зайда, який, бояться екосвідомі ісландці, може вижити автентичну рослинність. У тутешньому суспільстві існує своєрідний еконацизм - наприклад, в країну заборонили ввозити будь-яких конів, щоб захистити популяцію власне ісландських.
✅ Коли вікінги вперше зійшли на узбережжя Ісландії, першим звіром, який їм трапився, був песець.
✅ Книжки тут продаються буквально всюди. Ледь не кожен десятий ісландець - письменник. Серед найпоширеніших форм інтелектуального дозвілля - перекладати ісландською твори зарубіжних класиків.
.
У цій книжці є дуже цікаві репортажі про фінансову кризу 2008 року, особливості ісландської політики та китобійного промислу, про великі лабораторії генетичних досліджень і творчість по-ісландськи. Ярослава розповідає, чому Ісландія - рай для серверів (спойлер: дешева енергія+низькі температури), про те, як ісландці відучили молодь від алкоголю і наркотиків, і про те, як зустріла в кав'ярні Бйорк, але не підійшла до неї. .
Ця книжка познайомить вас з Ісландією і пояснить, чому її називають лабораторією Бога. А ще, можливо, вам захочеться одягнути лопапейсу, хильнути бренвінну і податися в Ісландію. Колись. Коли відкриють кордони :)
August 27, 2022
Не сподобалось. Може, задовго читала, тому таке загальне враження. Книжка невелика, але шрифт такий дрібний, що оченьки на лоба вилазять дуже скоро, багато не почитаєш. Мені не вистачило подробиць та суто авторських вражень. Тем життя в Ісландії оглянуто багато і різних, але це як картинки в калейдоскопі- кожна гарна і вражає, але крутнув і не памятаєш попередню. Пару образів та цитат я з книжки, звісно, поцупила: про "віконну погоду" - себто дощову та сиру погоду, яку краще бачити з вікна теплої домівки, та про верблюда - як коня, створеного на нараді. Очікувала більшого від книжки-тревелога, бо такий формат взагалі люблю і регулярно читаю. Але цього разу мене явно спіткала невдача.
October 11, 2025
Ісландія для мене дивовижна країна: з одного боку, її неймовірні пейзажі та унікальні досвіди приваблюють величезні натовпи туристів щороку, а з іншого - за цим туристичним хайпом не помітно як живуть самі ісландці і які цінності сповідують. ця невелика книжка есеїв дає нам можливість дізнатися щось про життя та проблеми на острові та почути думки його жителів. особливо мене вразило інтерв'ю з Віґдіс Фіннбогадоттір, захоплююсь цієї жінкою та її внеском в жіночу історію світу.
June 2, 2020
Відкриття Ісландії у одному довгому калейдоскопі репортажів. Автор вдало виділив найцікавіше, розмови, імена, історія жива і цікава. Щоправда в іменах заплутався)
Є відчуття ближче до кінця книги, що це компільовані тексти їз не також високою органікою, як в першій половині.
Раджу, читайте і мандруйте! Книга додасть мотивації.
Є відчуття ближче до кінця книги, що це компільовані тексти їз не також високою органікою, як в першій половині.
Раджу, читайте і мандруйте! Книга додасть мотивації.
January 19, 2021
Деякі репортажі були більш цікавими, деякі - менш; звичайна доля збірки і певною мірою плюс: кожен знайде щось для себе. Мені особливо сподобалася остання третина: після глави про інсталяції захотілося навіть прочитати цілу збірку лише про музеї.
Посміхнулася, коли натрапила на згадку Оулавюра Арнальдса за десять хвилин по тому, як його підкинув інструментальний плейліст.
Посміхнулася, коли натрапила на згадку Оулавюра Арнальдса за десять хвилин по тому, як його підкинув інструментальний плейліст.
December 25, 2021
Українська художня репортажистика поступово визріває у самобутній феномен. Свідченням цього є, зокрема, дослідницьке розвідування таких віддалених та важкодоступних закутків землі як от Ісландія. Ця книга - чудове інтро до цієї екзотичної місцини. І я радий, що можу ознайомлюватися з цією загадковою країною саме із перспективи українського автора.
January 21, 2021
Чудовий погляд із середини чудового куточка планети!
Авторка справді намагається зрозуміти світогляд та цінності місцевого люди, загартованого вулканами та завірюхами.
Авторка справді намагається зрозуміти світогляд та цінності місцевого люди, загартованого вулканами та завірюхами.
June 24, 2020
Не краєвидами єдиними. Лабораторія Ісландія та Божі експерименти.
Тиша і неймовірної краси краєвиди — саме ці дві характеристики далекої острівної країни приваблювали мене найбільше і лише це, фактично, я про неї і знала. Навіщо ж читати про країну, якщо візуальна картинка говорить сама за себе? Проте, все ж, фотографії тревел-блогерів в Instagram можуть сказати не все.
Ця збірка репортажів і бесід з відомими ісландцями допомагає створити більш повноцінну картину про нащадків вікінгів, їхню державу та менталітет. До того ж, не може не тішити, що цю книжку написала українка. Нарешті я відчуваю, що починаю читати сучасних українських авторів і що вони мені подобаються.
Через середовище проживання, яке характеризується мінливою погодою, затяжною зимою і періодичним виверженням вулканів (а їх там 130), ісландці не схильні відкладати на потім те, що можуть зробити відразу, а мантра, з якою острів’яни живуть на своїй землі — þetta reddast, що означає «якось владнається» допомагає їм боротися з депресією, стресом і поразками. Ісландці — креативні, витривалі, прямолінійні, із загостреним почуттям гідності і дещо зациклені на тому, щоб подобатися світові (Мабуть, кожен з нас трішки в душі Ісландія). Вони люблять подискутувати і цінують простоту в стосунках, і ніколи не мали якихось філософських течій, що позбавило їх від постійних посилань у мові до філософів. Це нація контрастів. Вона дбає про своє тендітне навколишнє середовище, оберігає кожне деревце і, водночас, розвиває важку промисловість через дешевизну ресурсів, будує гідроелектростанції для експорту електроенергії та відстоює своє право на вбивство китів.
Не зважаючи на свої північне розташування, розмаїття флори і фауни заворожує. Тут є і колонія всім відомих атлантичних тупиків, і благородний білосніжний кречет — найбільший з соколів, і зайда сапсан, і ісландські коні — нащадки вірних скакунів вікінгів. А колись тут проживала велика гагарка, яка, як вже мені відомо з Шостого вимирання зникла через людську ненаситність. Які б природні трансформації не спіткали країну, ісландці розуміють, що найстрашнішим звіром залишається людина.
Ісландцям важливо, що про них думають і знають у світі. Одна з ісландських журналісток розповіла авторці про ісландські ЗМІ «з наявними симптомами істеричного розладу особистості, за якого самооцінка вирішальним чином залежить від схвалення інших», які створюють враження байдужості до зовнішнього світу, допоки він не говорить про них. У світі ж, переважно, назву країни ототожнюють з краєвидами, тими ж таки тупиками, співачкою Бйорк і візерунком Лопапейса.
Завдяки Ярославі я точно знатиму про країну і її жителів більше. Про їх любов до книжок, про скальдів і кеннінг, про закон Янте, про нетолерування пихи, про те, що ім’я кожного новонародженого в Ісландії узгоджують зі спеціальною комісією, що перевіряє його на відповідність традиціям, про першовідкривача Америки Лейфа Ериксона, який відвідав континент на 500 років раніше за Колумба, про Вігдис Фіннбогадоуттир — першу жінку-президента, яка здобула свій пост через народне волевиявлення і з 1980 залишалася на пості 4 терміни поспіль, про їхні власні революції — 2009 — каструль і пателень, а в 2016 — протести в зв’язку з офшорним скандалом. А також про те, як вони пишаються досягненнями кожного ісландця, про розвиток генетичних досліджень deCODE genetics, про їхні освітні, культурні та мистецькі проекти і про українців в Ісландії.
Безумовно, дивлячись на природні володіння і вміння острів’ян виживати, Ісландію справді можна назвати Божою Лабораторією.
January 30, 2020
Багато цікавих і маловідомих фактів про Ісландію описані так душевно і трепетно🖤
January 29, 2020
Надзвичайно захопливий опис Ісландії!
January 29, 2020
Прекрасна книга! Маса задоволення та цікавої інформації!
March 25, 2020
На початку зими вийшла книга журналістки Ярослави Куцай про найзагадковішу країну Європи - Ісландію. Населення острова втричі менше від населення Львова, але скільки всього цікавого і захопливого я дізналася! Наприклад, про те, що саме в Ісландії вперше в світі обрали жінку-президента і що вона керувала країною 4 терміни підряд. Або що ісландська мова майже не змінилася протягом останнього тисячоліття. Цілий острів є експериментом у сфері превентивної медицини, адже більше половини населення надали зразки ДНК для досліджень. А ще нову конституцію країни пишуть 25 рандомно обраних громадян-не-політиків. Дуже крута і захоплююча книга, я лише мрію, що книг такого стилю буде щораз більше, адже це справжня віртуальна подорож у особливий світ вулканів та льоду. 5/5 ❤️
Displaying 1 - 27 of 27 reviews