«Там, де вдома» — це 112 віршів волонтерів та воїнів про любов і війну.
Проект реалізовано за підтримки Українського культурного фонду.
Ось уже п'ять років тривають бойові дії на сході України. Серед нас є люди, які отримали травматичний досвід на цій війні, однак змогли сублімувати його в творчість. У збірці «Там, де вдома» беруть участь вісім сучасних молодих поетів та поеток: четверо чоловіків-воїнів, які виконували (або виконують зараз) бойові завдання в зоні АТО/ОСС, та четверо жінок, які в 2014–2018 роках волонтерили і допомагали армії, чекали з війни чоловіків, підтримували та дбали про тих, хто присвятив себе служінню іншим.
«112 віршів про любов та війну» — збірка поезій ветеранів та волонтерів, яку видавництво АССА видало в электронному вигляді та поширює безкоштовно у себе на сайті. Крім гарних віршів (набагато більш гарних, ніж я очікувала), у книзі багато чудових ілюстрацій та 8 qr-кодів, які ведуть на записи з віршами у виконанні авторів. Це дуже класно придумано і це дуже класне видання, від ідеї до останньої сторінки.
І, звісно, «Котячі лапки – це там, де вдома» — це у самісіньке серце.
Болюча та терпка книга про війну та про любов. В ній чути потужні голоси українських поетес і поетів. Важливо, що кожен з авторів дотичний до війни та знає про що пише: це збірка поетичних голосів чотирьох волонтерок і чотирьох воїнів. Найбільше зі збірки вразив жіночий вірш авторства Марко Терен про Олю, запав у саме серце. Скільки горя нашому народу принесла ця війна з ненажерливою росією, і тоді, і зараз. Книга актуальна і тепер. Боляче знати, що серед живих та потужних авторів вже немає Максима Кривцова, чий чоловічий поетичний голос сподобався мені найбільше.