22 июня. Окончательный диагноз

by Mark Solonin, Марк Солонин

,,Pragne wyrazic Markowi Soloninowi wdziecznosc, zdjac czapke i poklonic mu sie do ziemi"
Wiktor Suworow
Mark Solonin prezentuje swoje najnowsze badania nad przyczynami kleski Armii Czerwonej w 1941 r. Uzupelnia swoje analizy o nowe dane statystyczne, dokladne opracowania ruchów jednostek oraz relacje dowódców i zolnierzy obu walczacych armii. Lektura tysiecy stron dokumentów z archiwów rosyjskich pozwolila na opisanie nieznanych szczególów pierwszych miesiecy niemiecko-radzieckiego konfliktu i rozwiniecie tez, które przyniosly Soloninowi rozglos i uznanie czytelników.
Ta ksiazka to swego rodzaju uwienczenie dotychczasowych badan Marka Solonina i obraz poczatków Wielkiej Wojny Ojczyznianej, mocno rózniacy sie od wciaz utrzymujacych sie mitów.
Mark Solonin urodzil sie w 1958 roku w Kujbyszewie. W roku 1975 ukonczyl tamtejszy Instytut Lotniczy i podjal prace w tajnym biurze konstrukcyjnym. W okresie pierestrojki zalozyl klub polityczny. Od ponad dwudziestu lat bada historie udzialu ZSRR w II wojnie swiatowej. REBIS wydal jego 22 czerwca 1941, czyli jak zaczela sie Wielka Wojna Ojczyzniana, 23 czerwca. Dzien ,,M", Na uspionych lotniskach..., 25 czerwca. Glupota czy agresja?, Nic dobrego na wojnie oraz Pranie mózgu.

Genres: History

Hardcover

Published January 1, 2018

About the author

Russian historian, and author who writes about the history of World War II. An aviation engineer by training, he has written numerous books on the Second World War. Since 2016, Solonin lives in Estonia

Reviews

[Alexandru · Rating 2 out of 5]

O carte de 700 de pagini care descrie in detaliu 8 zile de razboi este fie extraordinar de interesanta fie foarte plictisitoare si pedanta. Din pacate Iunie 1941 a lui Mark Solonin cam pica in a doua categorie. Si este pacat fiindca Solonin are o abordare alternative a istoriei primelor zile ale Operatiunii Barbarossa care rastoarna istoria traditionala.

Asemenea lui Victor Suvorov, Mark Solonin este un autor rus care nu este de acord cu narativa oficiala sovietica cu privire la razboiul sovieto-german. Intai de toate trebuie mentionat ca Mark Solonin este de profesie inginer aviatic si nu este istoric de profesie, cu toate astea Solonin a depus un efort foarte mare si a examinat multe din arhivele sovietice si germane.

Cartea este impartita in 3 parti, prima parte include descrierea detaliata a celor doua armate inclusiv imagini ale tuturor tancurilor si vehiculelor, a doua parte descrie batalia de pe frontul Sud-Vest sovietic (in directia Kiev via Lvov) si a treia parte descria batalia de pe frontul Vest sovietic (in directia Vilnius si Minsk).

Concluziile lui Solonin sunt urmatoarele:

- in 1941 armata sovietica era superioara numeric dar uneori chiar si tehnologic armatei germane
- Sovieticii aveau mult mai multe trupe, mai multe tancuri, mai multe tunuri si mai multe avioane de-a lungul granitei vestice decat aveau germanii
- Tancurile sovietice T-34 si KV-1 erau superioare oricarui tanc german in 1941, cel mai bun tanc german era Panzer IV dar care nu putea sa distruga un KV-1 de la distanta. Armura KV-1 practic nu putea sa fie penetrata decat de cele mai mari tunuri anti-tanc germane de la o distanta apropiata. Practic proiectilele germane ricosau cand loveau aceste tancuri iar germanii nu stiau de puterea lor.
- Sovieticii aveau de asemenea o linie puternic fortificata si provizii uriase de munitie si de combustibil
- Germanii nu aveau informatii corecte despre marimea armatei sovietice pe care o subestimau

Cu toate astea germanii pur si simplu au invins armata sovietica in campania din iunie 1941 intr-una din cele mai surprinzatoare si zdrobitoare victorii din istorie. Rata de pierderi este incredibila, germanii avand pierderi minime de oameni si echipament in timp ce sovieticii au pierdut 500,000 de oameni si intregi divizii de tancuri, artilerie si avioane. Dar majoritatea tancurilor si vehiculelor pierdute de sovietici nu au fost distruse in lupta ci au fost pur si simplu abandonate.

Care sunt motivele aceste infrangeri rusinoase ale sovieticilor in pofida superioritatii numerice? Solonin explica:

- armata sovietica era prost organizata si era paralizata de decizia lui Stalin de a nu da crezare informatiilor conform carora germanii urmau sa atace
- armata sovietica a fost plasata prost de-a lungul granitei si planurile in caz de razboi erau facute prost si nu erau adaptate situatiei
- atunci cand germanii au atacat raspunsul sovietic a fost haotic si necoordonat, in loc sa organizeze o aparare sovieticii au incercat sa contra-atace. Germanii au invins usor contra-atacurile sovietice, tancurile sovietice nu se coordonau, atacau in grupuri mici fara sustinerea infanteriei si erau distruse unul cate unul
- grupurile de lupta sovietice s-au miscat in mod dezorganizat in directii prost gandite si planificate, au pierdut legatura cu depourile de munitie si combustibil care au fost abandonate si capturate intacte de catre germani
- soldatii sovietici erau demoralizati si in mare parte au fugit din calea germanilor fara sa lupte, la fel si o mare parte din ofiterii sovietici au fugit si si-au abandonat unitatile

Din cate se vede mai sus informatiile din carte sunt foarte interesante. Problema cea mai mare este modul in care este scrisa cartea. In loc sa sintetizeze informatiile autorul a ales pur si simplu sa copieze pagini si pagini din rapoartele de lupta germane si sovietice. Un citit din cand in cand din rapoarte este in regula, dar in cazul de fata practic jumatate din carte este constituita din aceste rapoarte. Din cauza asta cartea este foarte greu de citit.

Uneori descrierile luptelor sunt confuze fiindca Solonin foloseste doar apelativul unei divizii fara sa mentioneze daca este germana sau sovietica. Este dificil de tinut minute toate numerele de divizii si de multe ori nu am inteles cine trage in cine. De asemenea ar trebui sa fie mai multe harti care sa arate miscarile de trupe, mai ales ca sunt numite extrem de multe localitati mici si este greu de tinut pasul.

Cartea nu poate avea mai mult de 2 stele din cauza modului foarte prost in care a fost scrisa. Informatiile sunt acolo dar nu sunt bine sintetizate, este posibil ca lipsa de pregatire istorica formala a autorului sa se vada aici. Este pacat ca o carte cu niste concluzii si dovezi atat de interesante nu a beneficiat de un editor mai bun. Asta ar fi ajutat mult. Asa cartea este strict interesanta doar pentru cei mai pasionati de istoria celui de-al doilea razboi mondial si nu prea este accesibila publicului larg.

[Тимощук В'ячеслав · Rating 3 out of 5]

Ніхто з моєї найближчої рідні не загинув в Другій Світовій війні лише тому, що всіх моїх родичів призовного віку репресували ще раніше і вони загинули в Сибіру. Тому розгром радянської армії першого і другого стратегічних ешелонів в 1941-му році не зачепив мою родину особисто. Але в перші тижні війни загинуло дуже багато українців, які як гарматне м'ясо були змушені нападати на Європу і нести комунізм на захід. Марк Солонін у своїй книзі якраз дає відповідь на запитання чому у них цене вийшло і чого стільком людям довелося заплатити життям за непомірні амбіції керівників ссср.
Провівши велику роботу, автор зміг показати в цифрах катастрофічну різницю в силах вермахту і червоної армії (перевага була на боці червоної армії), а потім порівняв втрати сторін (думаю ні для кого не секрет що втрати складали 1 до 30 не на користь червоної армії). Але з поданням цих даних в автора трошки проблеми. В якийсь момент просто губишся в такому потоці різнопланових цифр. Номера дивізій і корпусів змішуються в голові, цифра йде за цифрою і все це в текстовому форматі. Майже неможливо усвідомити це, якось вкласти в голові. Я не знаю чому не можна було б проілюструвати цю книгою певною інфографікою, це було б візуально і дуже наочно. Натомість Марк Солонін продовжує з настирністю описувати хто, куди й з якими втратами наступав. Він навіть наводить карти, але зрозуміти з них нічого неможна. Просто шмат карти з назвами міст, а малювати стрілки наступу, позначати позиції оборонців читач повинен у своїй уяві. Думаю відсутність зрозумілої візуалізації дуже знецінює цю книгу, роблячи її цікавою виключно для істориків. Ширшому колу читачів читання нескінченних номерів частин набридне вже в другій главі. Виключення можуть становити хіба такі упороті на історичній тематиці читачі як я.
Я не просто дочитав цю книгу до кінця, я навіть зміг продертися крізь занудну статистичну нецікавість, якою автор підкріплює свої слова. Але мене здивувало, що нібито роблячи висновки про причину такого розгрому, автор не йде далі, не аналізує які дії призвели до такої катастрофи. Міркуючи цілком правильно, наочно показуючи кількісну і якісну перевагу червоної армії над вермахтом, Марк Солонін робить єдиноможливий висновок. Перший етап війни був програний через те, що червоноармійці не хотіли воювати, здаючись в полон і розбігаючись по лісам при першій же нагоді. Цим пояснюється не тільки мала кількість втрат німців, але і велика кількість полонених, яких вони взяли в полон в перші тижні війни. Але на моменті де, на мою думку, автор мав би поставити собі питання "А які ж дії керівництва ссср призвели до такого стану армії, коли солдати вважали за краще здатися в полон?" він чогось обриває свою розповідь. Ще кілька сторінок тому він сміливо викривав російських і радянських істориків, які приховують правду про війну, а вже за секунду сором'язливо мовчить про те які саме злочини радянської влади привели до такої ненависті власних же солдат. Солонін каже, що причина була в ненависті цих вчорашніх солдатів за колективізацію, але чомусь мовчить про те що українці, які були чисельною категорією вояків в радянській армії, ще й мали національну ненависть до керівництва армії й тої держави. І про це теж не потрібно забувати, як і про те, чому ми, українці, змушені були воювати в цій війні не за свою державу, чому мусили помирати під чужими прапорами. Тому книгу Солоніна читати потрібно, але не менш важливо поставитися до неї критично.