Jump to ratings and reviews
Rate this book

Дожити до весни

Rate this book
Життя як детектив. Життя як драма. Життя як воскресіння. Три захопливі історії: про кохання і зраду, любов і ненависть, надію і випробування, що туго вплетені в суспільні реалії України. Анна. Єва. Анабель. Що їх поєднує? А може, це сюжет однієї жіночої долі, дуже непростої, непередбачуваної, сповненої таємниць, із карколомними поворотами? Бо ж тричі мала розпрощатися з життям онука поліського скрипаля Луки Баскаля, остання гілочка родинного дерева, коріння якого – поліська красуня та наполеонівський офіцер. Лейтмотивом усього роману є сповідь червоної скрипки, що мандрувала з Парижа на Волинь і стала своєрідним свідком як історичних подій впродовж двох століть, так і особистих людських злетів та падінь.

240 pages, Hardcover

Published January 1, 2018

5 people want to read

About the author

Надія Гуменюк

23 books6 followers

Ratings & Reviews

What do you think?
Rate this book

Friends & Following

Create a free account to discover what your friends think of this book!

Community Reviews

5 stars
4 (30%)
4 stars
4 (30%)
3 stars
4 (30%)
2 stars
1 (7%)
1 star
0 (0%)
Displaying 1 of 1 review
Profile Image for Anna Tokar.
238 reviews6 followers
March 14, 2024
Я дуже затрималася із написанням відгуків на прочитані книги саме через цю. Ще лише початок року, але мною вже прочитано стільки крінжі, що я просто втомилася писати на неї відгуки.

Відразу треба написати, що мені свого часу неймовірно сподобалися «Вересові меди» авторки, тому за цю книгу я бралася з передчуттям, що я знову буду задоволена читанням. Не так сталося як гадалося! (Треба якось перечитати «Вересові меди», бо цікаво зрозуміти чи то я змінилася, чи то, дійсно, проблема саме в цій книзі.)

По суті це книга про життя і перипетії долі головної героїні. Не знаю як її назвати, адже вона в книзі має три імені, під якими живе в певні проміжки свого життя. Все так заплутано, що я б в цьому моменті могла порадити читати, але не буду. Я не повірила в героїню. Хоч книга і розповідає в основному саме її історію життя, але для мене вона була пустою, картонною, пластиковою … Називайте як хочете. Тільки не живою. Вона з такою легкістю міняла імена та життя, що я не встигала переключатися і не повірила.
При тому вже з першої зміни.

Паралельно в книзі є оповідь про предків героїні. От вона мені здалася більш глибинною та сподобалася більше. Хоча це дивно, адже про них згадується набагато рідше. Ще ми маємо історію від сімейної скрипки. Так-так, ви все правильно прочитали - від скрипки. І не дивлячись на те, що я ненавиджу коли не живі предмети чи тварини в книгах розмовляють, тут цими розділами я прониклася найбільше і вони мені найбільше сподобалися.

А ще я не зрозуміла назви. Чому «Дожити до весни»? Кому?

Коротше, зовсім не моя чашка чаю.

Displaying 1 of 1 review