Я дуже затрималася із написанням відгуків на прочитані книги саме через цю. Ще лише початок року, але мною вже прочитано стільки крінжі, що я просто втомилася писати на неї відгуки.
⠀
Відразу треба написати, що мені свого часу неймовірно сподобалися «Вересові меди» авторки, тому за цю книгу я бралася з передчуттям, що я знову буду задоволена читанням. Не так сталося як гадалося! (Треба якось перечитати «Вересові меди», бо цікаво зрозуміти чи то я змінилася, чи то, дійсно, проблема саме в цій книзі.)
⠀
По суті це книга про життя і перипетії долі головної героїні. Не знаю як її назвати, адже вона в книзі має три імені, під якими живе в певні проміжки свого життя. Все так заплутано, що я б в цьому моменті могла порадити читати, але не буду. Я не повірила в героїню. Хоч книга і розповідає в основному саме її історію життя, але для мене вона була пустою, картонною, пластиковою … Називайте як хочете. Тільки не живою. Вона з такою легкістю міняла імена та життя, що я не встигала переключатися і не повірила.
При тому вже з першої зміни.
⠀
Паралельно в книзі є оповідь про предків героїні. От вона мені здалася більш глибинною та сподобалася більше. Хоча це дивно, адже про них згадується набагато рідше. Ще ми маємо історію від сімейної скрипки. Так-так, ви все правильно прочитали - від скрипки. І не дивлячись на те, що я ненавиджу коли не живі предмети чи тварини в книгах розмовляють, тут цими розділами я прониклася найбільше і вони мені найбільше сподобалися.
⠀
А ще я не зрозуміла назви. Чому «Дожити до весни»? Кому?
⠀
Коротше, зовсім не моя чашка чаю.
⠀