Vindings Spiel

Aksel Vinding #1

by Ketil Bjørnstad

Aksel Vindings Leben gerät aus den Fugen, als seine Mutter bei einem Badeausflug vor seinen Augen ertrinkt. Der Fünfzehnjährige beschließt, die Schule abzubrechen und sich ganz dem Klavierspiel zu verschreiben, in Erinnerung an seine Mutter, die ihm die Liebe zur Musik vermittelte. Täglich übt er bis zur Erschöpfung. Er gründet mit Gleichgesinnten die Gruppe »Junge Pianisten«, zu der auch die sensible und hochbegabte Anja Skoog gehört, in die Aksel sich verliebt. Die Freunde und Konkurrenten Rebecca, Ferdinand, Margrethe Irene, Anja und Aksel fühlen sich als die zukünftige Elite. Während ihre Altersgenossen die Beatles und die Rolling Stones verehren, schwärmen sie für Beethoven, Ravel, Bartók und träumen davon, Debussys Clair de Lune oder die c-Moll-Etüde von Chopin einzigartig zu interpretieren. Der harte Weg durch Wettbewerbe, Debüts und Konzerte bringt sie jedoch alle an die Grenzen ihrer Kraft und ihres Lebens. Für kurze Zeit wird diese Gesellschaft zu einer Art Schicksalsgemeinschaft. Doch Aksel beginnt sich zunehmend als Außenseiter zu fühlen, dem die Frage nach der richtigen Konzertagentur und der Inszenierung von Auftritten nichts bedeutet, der sich nicht korrumpieren lassen will.

Einfühlsam zeichnet Ketil Bjørnstad das Porträt eines jungen Pianisten, er erzählt von den musikalischen und erotischen Obsessionen des Musikers. Ein Roman über die Schwierigkeiten, erwachsen zu werden, sich selbst zu finden – und zugleich eine Liebeserklärung an die Musik.

Genres: Fiction, Music, Coming Of Age, Novels, Scandinavian Literature, Art, LGBT

346 pages, Hardcover

First published January 1, 2004

About the author

Ketil Bjørnstad is a Norwegian pianist, composer and author. Initially trained as a classical pianist, Bjørnstad discovered jazz at an early age and has embraced the emergence of "European jazz".

He is an artist on the ECM record label, but has also published some 20 books (predominantly novels) and a number of poetry and essay collections.

Reviews

[Catherine Vamianaki · Rating 5 out of 5]

Ένα εξαιρετικό βιβλίο. Ενώ το τελείωσα συνέχισα να το σκέπτομαι και ποιά θα ήταν άραγε η εξέλιξη του Αξελ?
Ο κεντρικός ήρωας του βιβλίου.
Με συνεπήρε απο το πρώτο κεφάλαιο. Η συναρπαστική γραφή, όπως και οι έντονες εικόνες. Ηταν στιγμές που νόμιζα οτι ημουν 'εκει' σε μια γωνιά και τους έβλεπα όλους.
Εμένα πάντως με συγκίνησε...
Προτείνω να το διαβάσετε και ας μην έχετε γνώσεις κλασσικής μουσικής. Αν μπορούσα θα εβαζα 6 αστέρια!!!!!!
Σημ. Υπάρχει η συνέχεια του που λέγεται 'Το Ποτάμι '. Θέλω να το διαβάσω οπωσδήποτε.

[Maria Pravda · Rating 4 out of 5]

Моя історія стосунків із фортепіано почалась у шість років. Я готувалась йти до першого класу, відвідувала приватний садок, де понад усе любила заняття з музики. Наталія Михайлівна, жінка трохи за 30 зі стрижкою-їжачком, побачила щось у мені й запропонувала батькам віддати мене до музичної школи, до класу фортепіано. Себе вона запропонувала вчителькою.
⠀
Я загорілась.
⠀
Вдома з‘явились пофарбоване в сірий фортепіано, ноти, зошити, і звуки музики.
⠀
Мені не судилось стати піаністкою чи композиторкою, хоча, з подачі вчительки, я брала участь у кількох конкурсах для дітей та юнацтва, посідала призові місця. Але сьогодні, дорослою, розумію, що у тих джазових варіаціях і ліричних етюдах було менше від мене і більше - від Наталії Михайлівни. Тим не менш, я з сумом згадувала про часи, коли могла вільно торкатись клавіш, аж доки новий, вже електронний, інструмент не з‘явився у мене вдома.
⠀
За сім років навчання у музичній школі я трохи бачила справді впертих і талановитих. Зі мною разом навчався хлопець, якому через ДЦП не віщували нічого хорошого, але він завзято грав Рахманінова, чим викликав захоплення у тих дітей, які щойно ступили на шлях до музики.
⠀
Трилогія Кетіля Бйорнстада про Акселя Віндінґа - чесна, і, певно, тому є ті, кому вона не подобається. Ми звикли зникати між сторінками, шукати там кращого, красивішого життя, добріших та чеснотніших персонажів. Проте «До музики» - це відбиток Скандинавії, з її холодністю та реалістичністю, а отже - персонажі тут дозволяють собі усе те, що дозволяють звичайні люди у звичайному житті.
⠀
Ця книга, в першу чергу, про дорослішання, вона чимось перегукується з «Пригодами Каті» Астрід Ліндгрен, проте тут більше відвертості. Вона шокує, змушує морщити носа, але не відпускає до останньої сторінки. І єдине питання, яке я поставила наприкінці: «То коли ж буде друга частина українською?».

[Sevgi K. · Rating 5 out of 5]

Müzik Uğruna hem Metis yayınlarıyla hem de klasik batı müziğiyle tanışmama vesile olan romandır. Ketil Bjornstad tüm hayatını klasik müziğe adamış bir müzisyen, eğitimci, eleştirmen ve yazar. Dilimize şu an için Müzik Uğruna ve Düşüş kitapları çevrilmiş. Geçtiğimiz yıllarda Akbank Sanat vesilesiyle ülkemizde konserlere de geldi. Hatta ilk duyduğumda nasıl kaçırdım deyip ağlanmıştım. Şansıma tekrar geldi de dünya gözüyle bu mütevazi ve kibar insanla tanışma şansına eriştim. Bu kitap şu an kütüphanemde Ketil Bjornstad imzasıyla etrafına kalpler saçarak durmakta. Müzik Uğruna romanına gelirsek; 60lı yıllarda konser pianisti olmak için önemli bir yarışmaya katılan ergen denecek kadar genç çocukların başından geçenleri anlatıyor. Size piano ve estetik bakış üzerine ağır teknik terimler kullanmadan bilgiler verdiği gibi müzisyenlerin bulunduğu cemiyette bu gençlerin nasıl ayakta kalmaya çalıştıklarını içinizi burkan yer yer depresyona sokarak anlatan bir kurguyla anlatıyor. Benim ciddi anlamda klasik müziği 'anlaşılabilir' bulduğum ilk kaynak olduğu için gözümde ayrı bir yeri var. Müzik üzerine teknik olmayan roman arıyorsanız, bu kitabı seveceğinizi düşünüyorum.

[Marysya · Rating 5 out of 5]

З нетерпінням чекаю продовження!! У мене слабкість до скандинавської літератури, ну особлива вона і все...щира, чесна, прозора і така глибинно щемка..а тут ще й музика, вона огортає і підхоплює вас, немов вітер..ви відчуваєте пронизливий холод, шум ріки, туманність, запах бузку навесні..Ця книга дарує вам відчуття, емоції і свободу. Вона уся пронизана свободою і рівністю - у спілкуванні з старшими, де ви рівноправні; важливих життєвих рішеннях, де ваш вибір приймають і цінують, яким би він не був; сексуальній свободі, яку не засуджують.
Мене спочатку дивували ці короткі речення з одного-двох слів, але коли я почала читати під музику Дебюссі, Бетховена та інших композиторів, згаданих у тексті, то все стало на свої місця - цей текст - це і є музика - короткі вступні ноти, які створюють темп і розкриваються у мелодії..
А як грає сам автор (не полінуйтесь знайти в youtube), це фантастично!

[Liliia Hordiienko · Rating 5 out of 5]

Вперше читаю роман, в якому композиція тексту - це композиція музичного твору! Тобто сюжет книги такий же протяжний, суцільний і безперервний, як музична гра. Кожен його компонент виважений і продуманий, гармонійно вплетений і водночас непередбачуваний.

Важко описати прочитане, бо його розуміння залишається десь на рівні відчуттів.
Читаєш і насичуєшся словами, наче ідеально сполученими нотами; відчуваєш текст, ніби на слух, як тамуючу мелодію; не можеш полишити історію на півдорозі, як не можеш вимкнути музичну композицію у її кульмінаційній точці. І вже коли доходиш до 300 сторінки (а їх всього 379), здогадуєшся, що фінал ніяк не скоро, - події завертають за ріг і несуться повз дорожні знаки на червоне світло.

Словом, Кетіль Бйорнстад створив потужний синтез письма та музичної гри, що є, як на мене, геніально.

[Alexandra · Rating 4 out of 5]

Πάντα πίστευα πως είμαι σε θέση να καταλάβω αν ένα βιβλίο θα μου αρέσει, αν όχι από τις πρώτες αράδες, σίγουρα από τις πρώτες σελίδες. Ε λοιπόν, το πρώτο κεφάλαιο της Λέσχης των νέων πιανιστών μου έφερε δάκρυα στα μάτια… Άλλο που μετά ήθελα να χτυπήσω το κεφάλι μου στον τοίχο!

Ο Ketil Bjornstad μας συστήνει τον Άξελ Βίντινγκ, ένα νεαρό επίδοξο πιανίστα. Όντας και ο ίδιος μουσικός, ο Νορβηγός συγγραφέας γνωρίζει από πρώτο χέρι τι σημαίνει να έχεις αφιερώσει τη ζωή σου στη μουσική και αυτό ακριβώς μας περιγράφει. Παρακολουθώντας τα εφηβικά χρόνια του Άξελ ουσιαστικά βλέπουμε την επιτακτική ανάγκη για έκφραση μέσω της μουσικής αλλά και τις ατελείωτες ώρες εξάσκησης καθώς και τις προσωπικές θυσίες που πρέπει να υποστεί κανείς για να φτάσει σε ένα ικανοποιητικό επίπεδο ώστε να θεωρηθεί έτοιμος για να κάνει το ντεμπούτο του.

Πειθαρχία, αυτοέλεγχος, καταπίεση, περιορισμός και συνεχής προσπάθεια – όλα αυτά μπορούν να σε οδηγήσουν στην επιτυχία, η οποία όμως κρίνεται από μια μεμονωμένη στιγμή. Αν κάνεις την εμφάνισή σου και κάτι πάει στραβά; Αξίζει τελικά να χαραμίσεις μια ζωή στο βωμό της μουσικής;

«Το σημαντικότερο είναι να μην είσαι ποτέ αδιάφορος, ακόμα και όταν μελετάς, πρέπει να παίζεις την κάθε φράση, την κάθε νότα, σαν να είναι η τελευταία.» «Ακούγεται κάπως επίπονο.» «Και όμως, έτσι επίπονη δεν είναι και η ζωή;»

Και η απάντηση έρχεται από μόνη της: Μουσική σημαίνει ζωή.

Φυσικά σε μια τόσο τρυφερή ηλικία όπως αυτή του Άξελ δεν είναι δυνατόν να λείπουν οι έρωτες. Η λέσχη των νέων πιανιστών δεν αποτελεί μια απλή παράθεση των δυσκολιών του μουσικού κόσμου. Πρόκειται για ένα μυθιστόρημα που απηχεί τις καθημερινές αναζητήσεις των νέων: τι σημαίνει γι’ αυτούς ο έρωτας και τι η επιθυμία, πώς αντιμετωπίζουν την απώλεια, ποιες διεξόδους βρίσκουν όταν η πίεση γίνεται αφόρητη.

Προσωπικά, δεν έχω ιδέα από κλασική μουσική. Και δεν είναι ανάγκη να είναι κανείς γνώστης για να διαβάσει αυτό το βιβλίο. Νομίζω σκοπός του συγγραφέα δεν είναι ούτε να εμφυσήσει στον αναγνώστη την αγάπη για την κλασική μουσική ούτε να τον κάνει να κατανοήσει πόσο δύσκολη επιλογή μπορεί να είναι η ουσιαστική ενασχόληση με αυτήν. Αντίθετα, πιστεύω πως βασικός του στόχος είναι να καταδείξει πόσο μπερδεμένοι μπορεί να νιώθουν οι νέοι και πόσο επίπονη διαδικασία μπορεί να είναι η ενηλικίωση. Και αυτό το πετυχαίνει πατώντας πάνω στον άξονα που, κατ’ εμέ, αποτελεί το βασικό θέμα ολόκληρης της ιστορίας: ο αντίκτυπος που έχει στα παιδιά η συμπεριφορά των γονιών τους.

Προχωρώντας την ανάγνωση, υπήρξαν πολλές στιγμές που εξεπλάγην με την τροπή των γεγονότων. Σαν να ακούς μια γαλήνια μελωδία και να έρχεται μια νότα και να σε ξαφνιάζει, ευχάριστα ή δυσάρεστα δεν έχει σημασία. Σημασία έχει ότι σοκάρεσαι και τη θυμάσαι. Πάνω στον ανα��ρασμό, η πρώτη μου αντίδραση ήταν να αγανακτήσω με τις επιλογές των πρωταγωνιστών. Δε σας κρύβω πως πολλές φορές ήθελα κυριολεκτικά να τους κοπανήσω! Τώρα πια έχουν περάσει βδομάδες από τότε που τελείωσα το βιβλίο και ο απόηχος βουίζει ακόμα στα αυτιά μου. Τώρα καταλαβαίνω πώς και γιατί προέκυψαν αυτές οι αναπάντεχες νότες σε μια κατά τα άλλα ήπια μελωδία. Γι’ αυτό και, ενώ αρχικά αρνιόμουν, τώρα θα ‘θελα να δω την εξέλιξη και την πορεία του Άξελ. Είμαι περίεργη να δω πού τον οδήγησε τελικά η ζωή. Το ποτάμι θα είναι σίγουρα μέσα στις επόμενες αγορές μου. Αν μη τι άλλο, το έργο του Ketil Bjornstad είναι η απόδειξη πως η Νορβηγία δεν έχει μόνο τον Jo Nesbo για να περηφανεύεται.

[Elina · Rating 4 out of 5]

Ένα βιβλίο γεμάτο κλασσική μουσική και σκοτεινούς χαρακτήρες. Το πάθος για τη μουσική και οι 2 όψεις του ίδιου νομίσματος. Ήταν ένα βιβλίο δύσκολο και σκοτεινό, τουλάχιστον για τα δικά μου δεδομένα. Ανήλικοι με πάθος και έφεση για το πιάνο, που ο καθένας σέρνει προβληματικές οικογενειακές καταστάσεις. Όλο το βιβλίο είναι μια επιλογή από τα καλύτερα και δυσκολότερα κομμάτια κλασσικής μουσικής, νομίζεις ότι τα ακούς καθ' όλη τη διάρκεια της ανάγνωσης, αλλά ταυτόχρονα θυμώνεις, στενοχωριέσαι και λυπάσαι για αυτά που τα παιδιά αυτά ανέχονται. Είναι ένα βιβλίο που δεν ξέρω αν θα θυμάμαι για πάντα, αλλά σίγουρα μου ξύπνησε ξανά το πάθος για το πιάνο!

[Katerina · Rating 3 out of 5]

Как говорится, для Атоса это слишком много, а для графа де ля Фер - слишком мало.
Мне не хватило убедительности. Лиризма, что ли, искренности подростковой. Повествовательности. Замечательный пролог про маму, а потом все как-то подсохло, повзрослело, несмотря на такую нежную тему.
Но два концерта Шуберта мы с Николенькой все же с удовольствием послушали.

UPD
Прочитала, что книга во многом автобиографична, потому что сам автор в первую очередь - пианист и музыкальный критик. Это многое объясняет.

[Maria · Rating 3 out of 5]

“Зрештою, що таке мрії? Можливо, просто відмовки, щоб мати змогу нарікати на своє життя”

Продовжую своє знайомство з європейською літературою і зокрема - скандинавською. Зовсім випадково обрала роман норвежського автора (який, до слова, ще й піаніст та композитор) - коли купила її до пари з романом “До краси”.

Від роману важко відірватися. Легко читається, дуже затягує, підкупляє тим, наскільки щиро і повністю автор пускає читачів у світ та переживання молодих піаністів.

Книга дуже емоційна, відверта, а її читання можна прирівняти до прослуховування музичних творів - короткі речення з повтореннями нагадують основну тему, описи природи, почуттів та переживань героя схожі на експресивні гучні пасажі. Читаючи ти майже чуєш музику, про яку без упину говорять персонажі, яку вони постійно грають, якою вони живуть. Спокуса прослухати фортепіанні концерти після такого (і навчитися бодай трохи розбиратися у класичній музиці) нестримна.

Незважаючи на цікавий сюжет, легку манеру викладу, книга лишає по собі багато питань і трохи спантеличує (можливо це у мене так у порівнянні з іншою літературою, яку я зазвичай читаю). Дізналася, що "До музики" лише перша частина трилогії, цікаво було би прочитати наступну частину, хоча важко уявити, які ще нещастя спіткають там головного героя.

[Nazarii Zanoz · Rating 4 out of 5]

Це якась шалена суміш латиноамериканського серіалу та добротної сильної прози.
книжка витискає багато емоцій, часом ловиш себе на думці "що взагалі відбувається", але продовжуєш читати. Либонь, верше так швидко прочитав таку довгу книжку (так, майже 400 сторінок - це для мене дуже багато). Думав, що вкрай довго її мучитиму, бо важкі емоційно книжки мені йдуть дуже тяжко. Та бажання дочитати, розібратися з цим усім значно переважило.
Коли люди скаржаться на трагічність української класики, то мені пригадується скандинавська. Весос, Бйорнстад - це такий жмут суму, іноді світлий, частіше болісний, але гарний.
Щодо назви, то піймав себе на тому, що її можна було назвати й "Від музики". Після прочитання книжки не полишає двояке відчуття. З одного боку хочеться перестати слухати музику взагалі. З другого - переслухати всі твори, котрі згадані в тексті. Частково почав це ще під час читання, і це, либонь, отимальний варіант.

[Xenia Germeni · Rating 5 out of 5]

γλώσσα που ρέει σαν ποτάμι.. και όλα μα "όλα έχουν το τίμημά τους....και οι περισσότεροι από εμάς δεν έχουμε τα χρήματα για να το πληρωσουμε". μουσική, ζωή, δόξα, πλούτη, αποτυχία, θάνατος, αγάπη και ένα κυνήγι τελειότητας...

[belisa · Rating 2 out of 5]

tipik bir metis romanıydı
arıza karakterler daha da arızalı bir konu, hüzün ve ilginç bakış açıları...

[Pili · Rating 4 out of 5]

Me encantó descubrir a este autor y su peculiar estilo narrativo.
No tengo formación musical pero disfruté el libro como si la tuviera; mérito indiscutible para el autor.

[Leslivresdedune · Rating 4 out of 5]

J'ai mis du temps pour livre
J'ai pris mon temps, j'ai traîné. Ce livre est réellement fort pourtant. Il est fort. Malsain également.
Mais beau.
Tout ce livre respire la musique.
Tout ce livre respire la cruauté de la musique.
La cruauté de l'art.
Cette cruauté qui exclue avec facilité des jeunes gens qui n'aspirent qu'à vivre par la musique.
C'est vraiment un excellent roman, la plume est magnifique et l'histoire est intelligente.
C'est bien, c'est beau.
J'ai adoré ce roman. Il m'a réellement parlé. En effet, la musique est un monde dans lequel je baigne depuis un moment. Ce livre nous offre une vision de la musique forte. On y voit la musique offrir ce qu'elle a de plus précieux, des sentiments et surtout des liens entre les gens. Dans ce livre, on voit à quel point la musique relie les personnes les plus différentes et sublime ceux qui la maîtrise. Et surtout ce roman nous fait comprendre clairement que quoi qu'on fasse la musique est plus grande que nous.

[David · Rating 4 out of 5]

I found this book about a year after discovering the contemplative piano music of Ketil Bjørnstad. Interestingly, his writing mirrors his musical style -- the story gently unfolds, draws you in, and revels in self-reflection with more than a bit of melancholy. Told from the perspective of a troubled teenage piano prodigy coming of age in both his life and his music, the book moves along with many unexpected twists and turns; the conclusion, for me, hit a bit of a sour note, but since this is part of a trilogy of novels, I'm guessing that the ending works to set up the next novel. It's too bad that Bjørnstad hasn't been part of the Scandinavian fiction craze that's taken off in recent years, but no matter. "To Music" stands on its own, fleshing out in words the themes that listeners are drawn to in Ketil Bjørnstad's evocative music.

[Khrystyna Pochynok · Rating 4 out of 5]

Я взагалі мало знайома з творчістю скандинавських письмеників, але ця книга якраз така, якою я собі зазвичай уявляла скандинавську літературу - меланхолійна, щиро-сентиментальна і пронизливо реалістична. Музична тема не є для мене особливо близькою, мої стосунки з музикою закінчилися так і не розпочавшись, коли в дитинстві мені сказали, що в мене немає музичного слуху. Але поринути в атмосферу життя музикантів було не складно - автор дуже детально описав світ молодих піаністів, для яких амбіції, концерти та музична кар’єра є головною ціллю в житті, де найменша помилка на сцені ніколи не забувається і не проходить безслідно.
P.S. автор є досить відомим норвезьким піаністом, з задоволенням прослухала його фортепіанні концерти після прочитання книги.

[Tanya Fabrychenko · Rating 3 out of 5]

Книга о музыкантах-подростках, которые верят в светлое будущее классической музыки. Но если у этой книги и был бы саундтрек, то состоял бы он из подборки самых грустных песен Radiohead.
Где-то на средине появляется четкое понимание, что у данной депрессивной истории с нотками извращения не будет счастливого конца, и это неимоверно угнетает.
Да, есть о чем задуматься, но читать достаточно тяжко.

[Leylak Dalı · Rating 5 out of 5]

Norveçli yazar ve müzisyen Ketil Bjornstad bir grup genç yeteneğin konser piyanisti olma çabalarını ve özel yaşamlarındaki fırtınaları çarpıcı bir dille aktarmış "Müzik Uğruna" romanında. Ben çok beğendim, belki siz de seversiniz...

[Anastasia Kay · Rating 4 out of 5]

σα να ανοίγει ένα παράθυρο,όπου εμείς,οι μη μυημένοι στα της κλασσικής μουσικής,παρακολουθούμε κρυφά τον κόσμο της,με μουσική υπόκρουση από Λιστ,Σούμπερτ,Ντεμπισύ,Σοπέν....θαυμάσιο-μελαγχολικό-βιβλίο,με λόγο απλό,τόσο συμπυκνωμένο μα και ταυτόχρονα τόσο απαλό,σαν φτερούγισμα,σαν χάδι χιονονιφάδας,όταν φτάνει η στιγμή, που ο Νορβηγός συγγραφέας-μουσικός αγγίζει τις πληγές των ηρώων του....έμεινα εκεί και αφού το έκλεισα....

[Yuliia Zadnipriana · Rating 3 out of 5]

Безвихідь, депресивність. Трагізм льється з перших сторінок, вливається в душу кожного персонажа, котрим немає куди тікати, окрім як сховатися вглиб себе.

Дивний "післясмак" залишив після себе і головний герой - я його не відчула. Я постійно запитувала подумки його: "Що ти робиш? Для чого?".

Дуже простий стиль, напрошується епітет "бідний", але навіть таким чином у книги створюється своя атмосфрера: настрій безвиході, приреченості, смутку. При цьому у мене жоден герой не викликає співчуття: для мене вони всі були дивні. Я розумію, що вони зі світу музики і на сторінках не раз наголошується на тому, ці люди - "інакші".

Та деякі епізоди і вчинки героїв викликали лише подив. А кілька епізодів, як на мене, взагалі не мають впливу на сюжет, в чому їхня роль? Як на мене, загальній картинці бракує певної цілісності. Що ж там у стосунках Ані з батьком? Чому у Ані така дивна безхарактерна мама? Та і не тільки вона.

Що сподобалось?

Динамічність. Сюжет, хоч і дивним чином, але розвивається. При цьому на сторінках минає кілька років, а у головного героя практично нічого не змінюється. І це теж дивує.

Музичність. Писав композитор - це помітно. Текст рясніє назвами музичних творів, термінами. Під час читання хочеться слухати музику і я вважаю це найбільшою перевагою цього роману.

Простота стилю - одночасно і недолік і перевага, бо іноді хотілось більше емоцій, більше образності, глибини, як у Жауме Кабре, в якого роман теж про музику. Нам крізь рядки відчувалось тремніття скрипки, а тут... Я не відчула тут музики. Але читається легко і швидко, в книгу пірнаєш і, поки не дійдеш до фіналу, не відкладеш.

Якби там не було, мені цікава подальша доля Акселя. Хотілось би все-таки отримати відповіді на деякі запитання, бо це ніби частинка пазлу. Тому читати далі буду однозначно, навіть вже маю продовження:

[Charlotte L. · Rating 2 out of 5]

Je n'ai pas du tout été convaincue par ce livre. Il ne m'a fait ni chaud ni froid, même si des choses graves s'y passent. Les personnages étaient ennuyeux voire agaçants, et tout ce jargon musical me passait 10km au-dessus de la tête, et pourtant j'aime bcp la musique classique mais là ça m'a laissée insensible. Au suivant !

[Mari · Rating 5 out of 5]

fantastisk bok som enhver musiker vil kjenne seg igjen i! ikke like begeistret over oppfølgeren "elven", men håper på bedre i den siste og tredje:)

[Rosilka · Rating 4 out of 5]

«До музики» Кетілья Бйорнстада. Вам так захочеться музики після прочитання. Стиманої. І саме самого Кетіля Бйорнстада. Катарсис прийде лише тоді. Це неминуче доповнення до слів. А найкраще послухайте його фортепіанні прилюдії. І все стане на свої місця.

Книжна мені сподобалася. Короткі лаконічні речення. Відсутність лексичних відповідників емоціям. І я вже підказала де шукати компенсацію;) Надіюся ви теж знайдете свій шлях. До музики.

[S · Rating 5 out of 5]

To ποτάμι διασχίζει την κοιλάδα. Κατεβαίνει από το υδροστάσιο, περνά από το πριονιστήριο ξυλείας, φιδοσέρνεται κάτω από τη γέφυρα, γλιστρά πάνω από τις στρογγυλεμένες πέτρες και τους μικρούς αστραφτερούς βράχους που ορθώνονται στην πορεία του, σταθεροί και αμετακίνητοι, μέσα σε μια παγωμένη και εκκωφαντική σιωπή. Στη μητέρα αρέσει να ανεβαίνει στην κορφή του ψηλότερου βράχου, του Τάτερμπεργκετ. Τα μαλλιά της είναι βρεγμένα και φοράει το μπλε μαγιό με τα άσπρα πουά. Καταφέρνει να κάθεται με τρόπο που να μοιάζει όσο το δυνατόν περισσότερο με τη Μικρή Γοργόνα, την οποία είδαμε όταν ταξιδέψαμε οικογενειακώς στην Κοπεγχάγη για να γιορτάσουμε τα δεκαπέντε χρόνια γάμου τους. Της γνέφουμε από την όχθη του ποταμού, καθώς ο πατέρας τής φωνάζει πως είναι η ομορφότερη γυναίκα στον κόσμο.

[Anthoni Hætta · Rating 4 out of 5]

A well-composed (no pun) book which grasps the reader and welcomes it into a melancholic and a rather dark world, filled with life philosophy about music which'll kill the mood of every practising musician. The language was a bit pompous and the ending was little bit weak, but the author saved the book by presenting a strong storyline about Aksel and the little society with the burning passion for classical music.

All in all - a very good book worth ones time.

[Mathiwi · Rating 3 out of 5]

Un livre qui aurait sûrement beaucoup plus parlé à la moi ado pour la description du mal-être et des premiers émois amoureux. Pour la moi de maintenant, il y a des tas de réactions et d'évènements dans ce bouquin qui sont peu plausibles. Il est assez difficile le rentrer dans le livre, le personnage principal n'étant pas très attachant. Par la suite, les évènements s'enchainent et le livre devient plus facile à lire, ce qui contrebalance les défauts qui m'ont fait lever les yeux au plafond. J'ai trouvé que la description de la sexualité dans ce livre en termes de "motivations" laissait clairement à désirer et manque un peu de réflexion. (si on te force à faire des choses dont tu n'as pas envie, ce n'est pas normal)
Et puis à la fin, le personnage principal tombe dans les bras d'une couguar manipulatrice, j'ai donc fini le livre avec les yeux au ciel...

Je dirais que dans les YA de maintenant, il y a des titres beaucoup plus justes et qui portent plus à la l'émotion et à la réflexion que ce livre.

[Karine Mon coin lecture · Rating 3 out of 5]

3,5
Oslo, fin des années 60. Une histoire de passage à l'âge adulte et de découverte de soi dans un environnement hostile, celui de la musique classique et des jeunes prodiges. Des personnages pleins de failles, un côté très "romantiques" et des femmes presque irréelles. J'aurais aimé en savoir davantage sur les relations des jeunes entre eux mais certains aspects, notamment la famille qui se désagrège, m'ont beaucoup touchée.

Et bon, j'ai écouté beeeeeen de la musique classique!

[Olena Hovda · Rating 4 out of 5]

Про дорослішання під музику, про нові стосунки й пошуки себе у світі.
Головний герой дізнається, що таки не все можна заграти клавішами фортепіано, деякі почуття мають бути озвучені поцілунки мають бути тілесними.
В житті немає куди тікати, лише зустрічатись з своїми страхами та переборювати їх для руху кудись.

[Dariyapop · Rating 5 out of 5]

Дуже ніжна і лірична проза, спостережлива і глибока. Від книжки важко відірватися і радію, що прочитала її саме навесні. Не втрималася від того, щоб прослухати деякі композиції поки читала. Не очікувала від чоловічої прози стільки гарно виписаних нюансів у стосунках. Сексистсько віднесла б таку книженьку до "дівчачих", але автор і головний герой чоловіки, тому я ще не вирішила, що про це думаю :) Загалом, дуже люблю такі насичені меланхолійно-романтичні тексти.

[Volodymyr · Rating 5 out of 5]

Класна книжка, читається на одному диханні. Мене зачепило.

П.С.1 Я здивований тим що це трилогія, мені здавалось історія закінчена якраз влучно.

П.С.2 Перша частина книжки навіяла мені спогади про гру "What Remains of Edith Finch", якщо вам сподобалась ця книжка, то ця гра мабуть також сподобається )