Маркетер

by Oleh Sentsov, Олег Сенцов, Сергій Осока (translator)

Ім’я Олега Сенцова, кінорежисера, сценариста, письменника, громадського активіста, ув’язненого 2014 року в Криму та засудженого до 20-ти років за звинуваченням у тероризмі, сьогодні відоме кожному українцеві.

«Маркетер» — збірка малої автобіографічної прози Олега. Автор розповідає в ній здебільшого про свої студентські роки: складання іспитів, будні в гуртожитку і на квартирах, нестримні веселощі, безгрошів’я — звичні складові життя молоді, яка здобуває знання. Початок дев’яностих. Зміна цінностей. Руйнування стереотипів. Становлення. Загартовування душі й характеру. Любов, дружба, виживання і бізнес... Вдумливий та уважний читач знайде все це у новій книжці Олега Сенцова.

Переклад українською мовою поданий поруч з російськомовним оригіналом.

376 pages, Hardcover

First published January 1, 2019

About the author

Oleh Sentsov is a Ukrainian filmmaker, writer, and activist.

Sentsov has directed the feature films Gamer (2011), Numbers (2019, co-directed with Akhtem Seitablayev), and Rhino (2021).

Following the Russian annexation of Crimea, he was arrested in Crimea in May 2014 and sentenced to 20 years' imprisonment by a Russian court in August 2015 on charges of plotting terrorism. The conviction was described as fabricated by Amnesty International and others. He was awarded the European Parliament’s Sakharov Prize in 2018. On 7 September 2019, he was released in a prisoner swap between Russia and Ukraine.

After Russia's open military invasion of Ukraine in February 2022, Oleh Sentsov joined the Territorial Defense Forces in Kyiv.

Reviews

[Тимощук В'ячеслав · Rating 3 out of 5]

Коли я взяв в руки "Маркетер" Олега Сенцова, я був дуже упереджений щодо цієї книги. Мої міркування були досить простими і логічними. Сенцов не письменник, навряд чи він може написати щось аж таке цікаве, для вибагливих читачів, до когорти яких я себе зараховую. Він людина випадкова, що волею нещасливого випадку (з свого боку) і за допомогою злого умислу (з боку навіки проклятого ФСБ) раптово стала відомою. Скажу чесно, до часу його арешту, я не чув нічого про Сенцова, не бачив жодного його фільму. Потім, доки він сидів в російських тюрмах, він був радше символом того беззаконня, що росіяни творили на теренах анексованого ними Криму. Сенцов-митець був не цікавий мені тоді, бо його заступив Сенцов-в'язень сумління. Проте зараз ситуація змінилася, кримського режисера випустили з російських застінків. Я дивився його пресконференцію і у мене з'явилося бажання почитати щось з його книг чи подивитися якийсь фільм, аби зрозуміти, що ж це власне за людина. Хорошого я не чекав. Його незрозумілі зв'язки з лівими (sic!) активістами не давали нагоди сподіватися на якусь адекватність, роки проведені в російських тюрмах теж відбилися на свідомості і я не знав як це позначиться на книгах, що їх Сенцов буде писати. Найбільше я боявся побачити в книзі "Маркетер" щось актиукраїнське, боявся і … чекав що це станеться. Але я помилився. Я таки справді був упереджений щодо цієї книги. "Маркетер" Олега Сенцова це просто маленькі замальовки з життя в Криму на зламі 90-х і 2000-х. Автор описує те, що сам пережив, що бачив доки ріс, навчався, розвивався. Персонажів цієї книги я теж зустрічав, під іншими іменами, з іншими обличчями, але я теж знав їх, вони були і в моєму житті. І маю сказати, що тут Сенцову вдалося дуже точно передати нутрощі цих персонажів. Він володіє тим важливим для письменника і режисера вмінням дивитися в глибину душі, бачити ті справжні мотиви, які керують людиною.
Персонажі Сенцова типові, такі знайомі були в житті кожного. Університетські одногрупники, які, вириваючись від батьківської опіки, починають розкидатися життям направо і наліво. Недомузиканти, що відчувши рок-н-рольний дух на виступі в старому, радянському будинку культури, вибльовують його на кожному кроці. Цей дух витікає у них з вух і носа, булькає в їх горлянках і розноситься навколо разом з запахом дешевого плодово-ягідного вина і цигарок. А потім вони міняють його на стрьомну дружину з рідким волоссям, з якою познайомилися на тому ж таки найкращому своєму концерті. Такі і на смертному одрі будуть згадувати про пік своєї музичної кар'єри, про дві сотні обриганів що слемляться в темряві старого і трухлявого будинку культури. А ще доморощені бізнесмени, що намагаються "піднятися" на всьому чому тільки можна, від продажу якогось мотлоху, до продажу мрій, а насправді звичайного наїбалова у вигляді чергової фінансової піраміди. Скільки зустрічалося їх і мені, тих хто намагалися "заробити" на всьому, навіть продаючи реферати своїм одногрупникам.
Всіх цих людей, що їх зустрічав на своєму шляху кримчанин Сенцов міг зустріти кожен з нас, наддніпрянець чи галичанин, бо вони були скрізь і вони є скрізь. Я переживав, аби не помітити в творі Сенцова чогось неприємного для себе, а знайшов відображення того часу в якому ріс. Знайшов образи тих людей яких знав колись, але про яких уже встиг забути. А тепер мені про них нагадали.

Якщо вам сподобався мій відгук на цю книгу, то ви можете підтримати мене, замовивши мою книгу “Люди без облич” за оцим посиланням https://forms.gle/VG8uKvm29gk9bkz19

[Dajana Kuban · Rating 3 out of 5]

to je tak, keď posledná poviedka je aj tá najslabšia. Trochu je mi to teraz ľúto, lebo aj napriek tomu že krátkeho formátu som už prečítaná, Sencov mi učaroval. Prosté poviedky z prostredia 90tych rokov na Ukrajine. Človek si uvedomí, že by sa kľudne mohli odohrávať na Slovensku a v podstate v akomkoľvek štát bývalého východného bloku. Po páde železnej opony mohol byť každý študentom a popri štúdiu bolo treba hastliť a po večeroch aj čo-to vypiť, oženiť sa, pohádať sa. A nepriek tomu, že osudy Sencových protagonistov sa takmer na vlas podobajú, poviedky nepôsobia repetitívne, tak ako sa na seba podobajú dni, ale nikdy niesú rovnaké.

Tak si vravím, že Ukrajinky a Ukrajincov teraz treba čítať, treba ich lepšie chápať.

Artofrum robí teraz takú fajn vec (neplatené promo) že ak si kúpite knižky z ich ukrajinského výberu, 30% ide na “Človeka v Ohrození” , a tak som si Marketéra kúpila ja.

[Skut333 · Rating 4 out of 5]

Печальні, дещо меланхолійні оповідання про втрачений час та втрачений материк. Материк юності. Сенцов як прима перепускає через себе минуле і витворює його на папері. Тут є все те, що потребують як старші люди так і молодь Старшим априйємно буде також понастольгувати, а молоді люди зможуть порівняти своє теперішнє. Всі вони поєднанні легким смутком як ранковим димним туманом над українськими містами

[Julia Yepifanova · Rating 5 out of 5]

Герої Маркетера жили моїм життям (здається, що мама моя комусь все розповіла, той хтось переповів Сенцову, а Олег написав книгу). От наприклад, я так само вирішила штурмувати Універ, тільки їздила три роки на підготовку в ліцей, потім пішла з мертвої черги, що хотіла вступити на зрозуміле програмування, у сусідні двері та подала документи на незрозуміло яку спеціальність, тільки от я не маркетер, а кибернетик.
Дочитала до вожатого у піонертаборі. Це капець, у мене в таборі так само було 180 сходинок, здається вісім прольотів. І взагалі в мене точно такі самі спогади і відчуття. Може тому що я з Сенцовим майже однолітка.
Мабуть моя перша книга теж була б саме такою. Погано, що я її досі не написала, але добре, що мою книгу нікому не потрібно читати.
Сенцова неймовірно поважаю, звертаюсь до нього подумки, схиляю голову перед його стійкістю. Купую усі його книги.

[Kvitoslava Svitlytska · Rating 3 out of 5]

Доволі депресивні історії з молодості автора, де не завжди зрозуміло, чи йде мова про самого Олега Сенцова, чи про когось іншого.
Але тим самим, історії життєві. До деталей занурюють в часи Радянського Союзу.

Найбільше зачепили фрази: «Живи так, щоб можна було, зустрівшись, будь-якій людині спокійно подивитись в очі» та «Люди завжди дорожчі за речі».

[Nazarii Zanoz · Rating 2 out of 5]

Зі всіх історій осібно стоїть лиш та, де герой впарював чарівний комплекс, там є драматургія і закінчення. Суті появи решти текстів не зрозумів.

[Roman Serniuk · Rating 3 out of 5]

Книжка про життя і відчувається як життя.
Перші розділи такі молоді, теплі, сонячні, радісні і ностальгійні. Я хоч і потрапив на факультет маркетингу не так, як літературний герой, але читав ніби власні спогади, бо проживалося щось дуже схоже. Студентські компанії, гульки, вечірки, потім трохи муки із сесією і знов студентські тусняки. А тролейбус, що везе через гори до моря — це окремий, дуже приємний епізод. Думаю, що я знаю що то за тролейбус був 😊

Далі по розділах, як і далі по житті — дорослішання і занурення у дорослі проблеми. Клішована побудова життя — пошук якоїсь роботи, у когось борги, у когось одруження, проблеми в сім'ї, розлучення і таке інше. Тож далі книжка посіріла і захолола. Але то не претензія до автора. Це, напевно, претензія кожного до себе самого, що з часом життя втрачає як вогонь так і кольори. Лиш одиницям вдається віднайти якісь фарби. Іншим лишається відкривати знов перші розділи і пірнати в спогади теплого "колись".

Хоч може сьогодні нам всім і не до фарб, але спогади допомагають триматися.

[Євгенія Федотова · Rating 3 out of 5]

Лайфхак як збільшити обсяг книги вдвічі: спочатку подайте український переклад а потім російський оригінал. А вже оговтавшись від шоку, можна оцінити книгу - 90ті у всій красі, персонажі типові представники епохи, при чому на перших сторінках ця типовість дуже бісить, бо ти знаєш таких людей і в книгах хочеш втекти від цієї 'культивованої романтики', а воно знову тебе наздоганяє. Далі вже сприймаєш таку типов��сть як факт і стиль автора.

Автору ще точно дам шанс, але ця книга - не надто вдале знайомство.

[7etiana · Rating 4 out of 5]

Коротка збірка оповідань від Олега Сєнцова про студенство, «нових рускіх» і старий москвич. А ще … про море - омріяне, сильне, заколихуюче…
Цю збірку автор написав перебуваючи в увʼязненні на росії, і вона сповнена ностальгії за юністю, але без романтизації тих самих «золотих часів». Оповіді дуже кінематографічні - легко уявити все, що Олег Сєнцов описує, навіть старий москвич, у якого є душа.

Студентство автора припало на складний час, я тоді була дошкільням. Мені цікаво було читати, бо щось (як от система освіти в багатьох університетах) зовсім не змінилося досі, а щось мені знайоме тільки з уривків спогадів батьків. На початок 90х мої батьки були теперішнього мого віку і, хай це прозвучить дико, зважаючи на пандемію і війну, мені здається, що їхньому поколінню було важче. Мільйони людей одним днем були висмикнуті в абсолютне задзеркалля того світу, в якому вони виросли і сформувалися. Адаптовувався кожен в міру того, скільки удачі, винахідливості або нахабства мав.
Саме тому я дуже далека від того, щоб звинувачувати попередні покоління у тій війні, яка триває зараз - занадто довгий час під впливом імперії і занадто короткий шлях до засвоєння парадигм нового світу.

До речі, дуже цікавий вибір назви книги - «маркетер» - це слово, яким називали свою майбутню професію студенти факультету «Маркетинг»… що вони стануть «маркетологами», вони дізнались не одразу - дуже влучно одним словом описана ціла сфера освіти, застаріла, заповільна, заскарубла, як і весь радянський союз.

Книга двомовна: перша частина - перекладені українською оповідання, друга - оригінал російською. Я не порівнювала переклад з оригіналом, але не було якихось речей, щоб свідчили про переклад, значить, він хороший.

Книга хороша, рекомендую почитати.

[Дарина Гладун · Rating 2 out of 5]

Це вже четверта книжка автора, яку я читаю.
Про переклад (з російської на українську) чогось доброго не скажу. Але він не жахливий.
Оповідання однотипні. Головні герої (головний герой) у них пріснуватий. Навіть коли це - машина.
У "Маркетері" автор не показує, а описує все: від герої_нь до того ставлення, яке він прагне сформувати щодо цих героїв у читач_ок. Аж надто багато у них неприкритої дидактики і мало простору для роздумів читач_ок.
Протягом читання я почувалася, ніби сиджу на черговому святі, тільки в чужій родині: автор щось розказує про своїх знайомих, але я нікого з них не знаю, а встати з-за столу незручно, бо ж наче свято недовге (півтори сотні сторінок однією мовою), до того ж, іноді оповідки апелюють до знайомих реалій... Але все це якоїсь миті починає набридати. І на оповіданні про "Москвич" стає зовсім сумно, як тоді, коли на парі літературної творчості на другому чи третьому курсі університету, ми отримали завдання написати оповідання від імені неживих предметів. Тільки мені випало писати від імені великого пальця на правій руці. Від імені машини писала одногрупниця. І її текст (як і "москвич") скидався більше на фанфік до мультфільму "Тачки", ніж на самостійний твір.
"Маркетер" наразі, певно, найслабша з книжок Олега Сенцова.

[Martina · Rating 4 out of 5]

90. roky 20. storočia - Sovietsky zväz padol, hospodárska situácia sa zmenila, členské krajiny sa vyrovnávajú s novou realitou.

Sencov vo svojej autobiografickej zbierke poviedok prostredníctvom príbehov obyčajných ľudí (seba a svojich známych) mapuje situáciu na Ukrajine po rozpade ZSSR, reflektuje meniace sa politické, spoločenské, kultúrne i hospodárske pomery, poukazuje na typickú mladícku nerozvážnosť, testovanie neprebádaných vôd, flirt s alkoholom a pofidérnymi zákutiami biznisu či (nie vždy úspešnú) túžbu po úspechu.

Niektorí skončili vo väzení, niektorí mali zase problém s dlhmi, iní nedokázali nájsť šťastie v partnerskom či manželskom spolunažívaní... Jedno však mali spoločné - ambíciu (a problém s alkoholom).

Ako to už pri poviedkových knihách býva, niektoré texty oslovia viac (Narodeniny, Odznak, Moskvič...), iné o čosi menej, no Sencovov autorský štýl mi bol sympatický a už teraz viem, že sa pustím aj jeho ďalších kníh (najmä tých, kde popisuje život v ruskom zajatí).

[Георгий Костенков · Rating 1 out of 5]

Це жах... І щось взагалі не зрозуміле, я навіть не зміг це дочитати, бо просто не бачив сенсу... Якась автобіографія, де купа тексту, розповідей про різних людей, які фігурують тільки в одному розділі і далі пропадають... Але головна проблема, що все це нецікаво, і та вся інформація, яку розповідав автор, забудеться, щойно ви закриєте книгу. Ніякого сюжету нема, автор видає текст саме у вигляді інформації... Будь-яка людина за чаркою розповість щось подібне зі своєї біографії, і зробить це навіть цікавіше.

На початку, в розділі "Іспит", ще розсмішило, як батьки були проти, сварили та відмовляли сина йти на економіста. НА ЕКОНОМІСТА!!! Ви хоч раз чули таке, щоб дитину сварили, за те що вона хотіла стати економістом?

І нащо було в книгу всовувати, ще й російський переклад? Пожаліли б дерева. Українського варіанту було б вдосталь.

Жах. Не рекомендую.

[Lucie Meisner · Rating 4 out of 5]

Knihu som si kúpila, lebo som sa do nej začítala v kníhkupectve. Málo si kupujem knihy, ale poviedky o študentovi marketingu z obdobia mojej mladosti má vtiahli do deja. Potom som si uvedomila, že autor je celebrita, politický väzeň a text získal na vážnosti. Bavilo má to veľmi plasticky opisuje svoje zážitky. Je to len zopár poviedok, ale mala som pocit, že keď píše o osudoch ďalších ľudí, hodnotí ich konanie. Napríklad o Lide nám naznačuje, že premrhlala svoju príležitosť, tým že ho odmietla a preto ju už nestretlo šťastie v živote.

[S · Rating 5 out of 5]

Really great writing. Easy to read. Good insight into the times past.

[Anastasi Korobka · Rating 4 out of 5]

мені дуже імпонує стиль письма Сенцова. цей текст просякнутий меланхолією, тягучим смутком, гірко-солодким смаком життя

[Dagmik · Rating 4 out of 5]

Ambície. Aké je to ich mať v mladosti a potom ako ich nám ten zasraný život pomaly rozdrví.

[Olena · Rating 4 out of 5]

Ця книга чудово розвиває емпатію – читається легко, кожна історія – як окремий сюжет, захоплює і ти переживаєш, чим все закінчиться.
Відкриття для тих, хто лише народивсяв 90-ті, і не знає, як було тоді, бо ще були малі.