What do you think?
Rate this book
Вічний календар
Роман Василя Махна «Вічний календар» — своєрідний український літопис, масштабна родинна сага, в якій поєднуються, переплітаються, співіснують і антагонізують історії кількох українських сімей від ХVII століття до наших днів. Тло — всесвітня історія, в якій ніколи не бракувало ні воєн, ні зрад, ні одвічної жаги до життя. Герої роману Василя Махна несуть у собі риси різних поколінь, національних характерів і ментальностей, протистоять часу й обставинам, витворюють і продовжують себе, повсякчасно утверджуючи одвічний постулат: історія насправді не вчить, вона тільки гартує.
624 pages, Hardcover
First published January 1, 2019
4 people are currently reading
103 people want to read
About the author
Vasyl Makhno
35 books14 followersВасиль Махно (1964, Чортків, Україна) – український письменник та перекладач. З 2000 року живе та працює в США. Лауреат премії Книга року BBC у 2015 році за роман Дім у Бейтінґ Голлов (Львів: ВСЛ, 2015).
У період з 1993 по 2019 рік видав 13 поетичних збірок, серед яких найвідомішими є 38 віршів про Нью-Йорк і дещо інше (Київ, Критика, 2004), та Паперовий міст (Львів: ВСЛ, 2017)
У період з 2015 по 2019 рік видав три художні книги: Дім у Бейтінґ Голлов (Львів: ВСЛ, 2015), Околиці та пограниччя (Київ: Yakaboo Publishing, 2019) та Вічний календар (Львів: ВСЛ, 2019).
У період з 2006 по 2011 рік видав дві збірки есеїстики книги: Парк культури та відпочинку імені Ґертруди Стайн (Київ, Критика 2006) та Котилася торба (Київ: Критика 2011).
У 2007 році як драматург видав одразу дві п’єси Coney Island: драма-оперета (Київська Русь. Одеса. Хвилі, 2007) та Bitch/Beach Generation (Кур'єр кривбасу, 2007).
Як перекладач видав україномовні переклади польських поетів Збіґнєва Герберта Струна світла (Тернопіль, Лілея 1996), та Януша Шубера Спійманий у сіть (Київ, Критика, 2007).
Вірші та прозу Махна перекладено десятками мовами, зокрема польською, англійською, сербською, німецькою, вірменською, російською, румунською, словенською, малаямською, литовською, чеською, портуґальською, іспанською, ідишом, та івритом. Так окремими виданнями виходили переклади його творів польською: Wędrowcy (Poznań, 2003), 34 wierszy o Nowym Jorku i nie tylko (Wrocław, 2005); румунською: Fiecare obiect îşi are locul său (Craiova, 2009); англійською: Thread: And Selected New York Poems (New York, 2009) тощо.
У період з 1993 по 2019 рік видав 13 поетичних збірок, серед яких найвідомішими є 38 віршів про Нью-Йорк і дещо інше (Київ, Критика, 2004), та Паперовий міст (Львів: ВСЛ, 2017)
У період з 2015 по 2019 рік видав три художні книги: Дім у Бейтінґ Голлов (Львів: ВСЛ, 2015), Околиці та пограниччя (Київ: Yakaboo Publishing, 2019) та Вічний календар (Львів: ВСЛ, 2019).
У період з 2006 по 2011 рік видав дві збірки есеїстики книги: Парк культури та відпочинку імені Ґертруди Стайн (Київ, Критика 2006) та Котилася торба (Київ: Критика 2011).
У 2007 році як драматург видав одразу дві п’єси Coney Island: драма-оперета (Київська Русь. Одеса. Хвилі, 2007) та Bitch/Beach Generation (Кур'єр кривбасу, 2007).
Як перекладач видав україномовні переклади польських поетів Збіґнєва Герберта Струна світла (Тернопіль, Лілея 1996), та Януша Шубера Спійманий у сіть (Київ, Критика, 2007).
Вірші та прозу Махна перекладено десятками мовами, зокрема польською, англійською, сербською, німецькою, вірменською, російською, румунською, словенською, малаямською, литовською, чеською, портуґальською, іспанською, ідишом, та івритом. Так окремими виданнями виходили переклади його творів польською: Wędrowcy (Poznań, 2003), 34 wierszy o Nowym Jorku i nie tylko (Wrocław, 2005); румунською: Fiecare obiect îşi are locul său (Craiova, 2009); англійською: Thread: And Selected New York Poems (New York, 2009) тощо.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 8 of 8 reviews
May 21, 2020
"Ніщо не зникає" ©
January 28, 2023
Niezwykła powieść. Uwielbiam takie.
Czytając pierwszy rozdział od razu pomyślałem o „Księgach Jakubowych” i „Silva rerum” - to ten sam literacki pułap, ta sama miara. I jeszcze nad tym wszystkim „Opowieści chasydów” Bubera!
Przepiękna opowieść o niezwykłym pograniczu i zamieszkujących je ludziach. Ciężko się od lektury oderwać, naprawdę.
Akcja, rozpoczynająca się w czasach ostatnich wojen polsko-tureckich, dobiega do pierwszej rosyjskiej agresji na Donbas… Jaki będzie ciąg dalszy?
Czytając pierwszy rozdział od razu pomyślałem o „Księgach Jakubowych” i „Silva rerum” - to ten sam literacki pułap, ta sama miara. I jeszcze nad tym wszystkim „Opowieści chasydów” Bubera!
Przepiękna opowieść o niezwykłym pograniczu i zamieszkujących je ludziach. Ciężko się od lektury oderwać, naprawdę.
Akcja, rozpoczynająca się w czasach ostatnich wojen polsko-tureckich, dobiega do pierwszej rosyjskiej agresji na Donbas… Jaki będzie ciąg dalszy?
March 7, 2023
З перших сторінок роману в мене було зіпсовано враження від тексту. Я не знаю, як пишуться такі книги, як там летить фантазія в автора, але редактор щось помітно недопрацював.
Саббатай Цві пливе з Ізміру в Стамбул. Напередодні він утнув дещо в ізмірській сінагозі, після цього йде таке речення "минув час, коли всі рабини Ізміра прокляли Саббатая, і той зник з міста, з’явившись у Салоніках, а звідти переїхав до Стамбула". Який час? Нам повідомляється, що позавочра (перед тим як пливти до Стамбула) він був у сінагозі. І сівши на суднов Ізмірі він прибув прямо до Стамбулу. То які Салоніки?! І далі там такого повно... Султан їде в резиденцію добу (ця інформація нічого не значить для історії, просто до відома). Візир їде той самий маршрут дві доби. І знов ця інформація ні про що - він не затримувався, він не намагався відтягнути момент прибуття, ні, просто їхав. Студент приїхав до батьків, в один день мати й батько з ним розмовляють, а в інший день батько сам доїть козу, що він став робити тільки після смерті матері... І це в один приїзд, і ніяких похорон. Це дуже й дуже бісить.
Якби не це - враження були б кращі. Але через оці постійні нестиковки і помилки всі інші... хм... особливості цього роману теж стали дратувати.
Щодо самого роману, то сенс такої складної оповіді із перескакуванням з одних подій на інші - залишився мені геть не зрозумілим. Що це дало оповіді? Який ефект (крім роздратування) це мало б викликати? Можна приблизно здогадатись про задум, але втілення геть не вдале. І якщо перші дві частини хочаб трохи прив’язані до одного часового проміжку і створюють відповідну атмосферу - занурюють кожна у свою епоху, то третя взагалі є повним непорозумінням. Про все і ні про що, єдина її атмосфера - "ох, скільки там ще до кінця"...
Я додала цю книгу в бажані, тому що роман здобув премію "Зустріч" - українсько-єврейська літературна премія. Ох, здається мені за наступних лавреатів я вже не ризикну братися.
Саббатай Цві пливе з Ізміру в Стамбул. Напередодні він утнув дещо в ізмірській сінагозі, після цього йде таке речення "минув час, коли всі рабини Ізміра прокляли Саббатая, і той зник з міста, з’явившись у Салоніках, а звідти переїхав до Стамбула". Який час? Нам повідомляється, що позавочра (перед тим як пливти до Стамбула) він був у сінагозі. І сівши на суднов Ізмірі він прибув прямо до Стамбулу. То які Салоніки?! І далі там такого повно... Султан їде в резиденцію добу (ця інформація нічого не значить для історії, просто до відома). Візир їде той самий маршрут дві доби. І знов ця інформація ні про що - він не затримувався, він не намагався відтягнути момент прибуття, ні, просто їхав. Студент приїхав до батьків, в один день мати й батько з ним розмовляють, а в інший день батько сам доїть козу, що він став робити тільки після смерті матері... І це в один приїзд, і ніяких похорон. Це дуже й дуже бісить.
Якби не це - враження були б кращі. Але через оці постійні нестиковки і помилки всі інші... хм... особливості цього роману теж стали дратувати.
Щодо самого роману, то сенс такої складної оповіді із перескакуванням з одних подій на інші - залишився мені геть не зрозумілим. Що це дало оповіді? Який ефект (крім роздратування) це мало б викликати? Можна приблизно здогадатись про задум, але втілення геть не вдале. І якщо перші дві частини хочаб трохи прив’язані до одного часового проміжку і створюють відповідну атмосферу - занурюють кожна у свою епоху, то третя взагалі є повним непорозумінням. Про все і ні про що, єдина її атмосфера - "ох, скільки там ще до кінця"...
Я додала цю книгу в бажані, тому що роман здобув премію "Зустріч" - українсько-єврейська літературна премія. Ох, здається мені за наступних лавреатів я вже не ризикну братися.
November 3, 2020
Мені книга не сподобалась і читалась важко. Дратувало перестрибування по хронології в кожному розділі. Багато другорядних персонажів, яких автор дуже детально описував, але потім вони випадали із розповіді. В мене цей сюжет перегукується з романом "Міст на Дрині", який я прочитала не так давно, і твір Іво Андрича набагато кращий. Можливо, якби читала в іншій послідовності, різниця була б не така разюча.
April 21, 2020
Земля, через которую проходят народы и поколения, войны и прочие беды. Кто-то оседает, укореняется и продолжает жить на этой земле, кто-то умирает и не оставляет потомства, кто-то уходит и не возвращается, а кто-то, напротив, возвращается... В то же время - это одна и та же земля и место, или оно каждый раз новое?
December 27, 2024
Книга цікава, її прямо хочеться читати і читати, але це відбувалось через справжній мозковий біль )) Бо багато подій,імен,дат,місць.. Через насиченість інформацією мені справді давалось важко. Але так як я люблю історичні книги, то цікавість допомагала продовжувати. Не жалкую, що прочитала.
August 24, 2024
2 stars
DNF at 65%
DNF at 65%
May 13, 2023
Прочитала лиш третину (1 частину). Важко читати - автор постійно змінює час, в якому переповідає історію, тому важко слідкувати за сюжетом. Думала, що буде простіше, коли почнеться більш новітня історія, краще відомий мені контекст, але ні. Тому надочитала, нажаль
Displaying 1 - 8 of 8 reviews