Спаун. Книга 1

Spawn Origins (Hardcover) #1

by Todd McFarlane, Микита Янюк (Translator), Артем Яворський (Translator)

У 1992 році один з найбільш незабутніх персонажів коміксів був вперше представлений публіці. Після цього світ змінився назавжди. Спаун Тодда Макфарлейна був героєм, що цілком і повністю відрізнявся від усіх інших відомих героїв до нього.

Урядовий агент Ал Сіммонс був убитий одним із його ж власних людей. Воскреснувши з глибини пекла, він повертається на землю як воїн Спаун, охороняючи забутих мешканців вулиць Нью-Йорка. Блукаючи жорстоким світом в пошуках свого минулого, Спаун протистоїть темним силам, які повернули його на землю, борючись з ворогами і викриваючи підступних союзників. Коли він вчиться користуватися надзвичайними силами, якими зараз володіє, то починає розуміти повною мірою сутність того, що повернуло його до життя, і того, що він залишив позаду.

Дізнайтеся, з чого розпочалася історія Спауна. Сюжет та ілюстрації, які заклали основу для найуспішнішого незалежного коміксу, що коли-небудь видавався, Спаун Книга 1, містять не тільки знайомство зі Спауном, але й з іншими відомими і грізними героями, які допомогли створити світ Спауна.

В першу книгу увійшли випуски 1-12

Genres: Comics, Graphic Novels, Urban Fantasy, Horror, Fiction

336 pages, Hardcover

First published March 29, 2010

About the author

Todd McFarlane is a Canadian comic book artist, writer, toy manufacturer/designer, and media entrepreneur who is best known as the creator of the epic occult fantasy series Spawn.

In the late 1980s and early 1990s, McFarlane became a comic book superstar due to his work on Marvel Comics' Spider-Man franchise. In 1992, he helped form Image Comics, pulling the occult anti-hero character Spawn from his high school portfolio and updating him for the 1990s. Spawn was one of America's most popular heroes in the 1990's and encouraged a trend in creator-owned comic book properties.

In recent years, McFarlane has illustrated comic books less often, focusing on entrepreneurial efforts, such as McFarlane Toys and Todd McFarlane Entertainment, a film and animation studio.

In September, 2006, it was announced that McFarlane will be the Art Director of the newly formed 38 Studios, formerly Green Monster Games, founded by Curt Schilling.

McFarlane used to be co-owner of National Hockey League's Edmonton Oilers but sold his shares to Daryl Katz. He's also a high-profile collector of history-making baseballs.

Reviews

[Michael Finocchiaro · Rating 4 out of 5]

What makes Spawn epic is that it uses all the traditional superhero tropes but gives them all a new spin. The artwork is absolutely fabulous and I loved how McFarlane was joined by comic legends such as Frank Miller(!) for some of the episodes. It isn't always easy to follow, but then, comics rarely rely on strictly linear narratives. The gore is far more than your run-of-the-mill Batman or Daredevil but, again, drawn in such a fantastic manner. I'll need to read some more of these volumes.

[Mykhailo Gasyuk · Rating 3 out of 5]

Класичний комікс, за допомогою якого, з-поміж інших, незалежне видавництво Image створило свій супергеройський всесвіт та проїхалося трохи по великих компаніях, які свободу творчості замінили на корпоративні права.

Це комікс свого часу, у нього специфічний малюнок і все ж таки примітивний сценарій, від якого складалося враження, що хай навіть МакФерлейн і знає, як закінчити історію Спауна, але над наповненням не дуже то й думав. І навіть відомі сценаристи не витягували, коли їх залучали писати короткі оповідки. Мабуть, щось вдалося лише Гейману, який просто щедро додав лору.

Що можна виділити: жахливу побудову діалогів, де просто купа непотрібного тексту ховає сценарні ходи; спробу створити оригінальну сітку кадрів, і інколи сторінки виглядають не як комікс, а сторінка зошита вашого сусіда по парті, коли замість лекцій він створював свій супергеройський всесвіт диспропорцій; наратив “не як у всіх”, але про помсту.

Трійка, але я сподіваюсь, що далі буде краще. Поки що краще, ніж фільм за мотивами.

[Saphirablue · Rating 3 out of 5]

Well, I kind of like it?

The stories didn't really have a connection between them beyond Spawn trying to get his memories back. Other than that, it just felt like a weekly episode of something that doesn't connect back. I liked some of the stories but in order to get to know everything in the beginning, I always prefer a connecting arc in the beginning. We'll see how this goes on in the next parts.

The art. Some I liked, some was a bit too over exaggerated (the muscles!) for my tastes.

We'll see how the next parts will be. :)

[Абрахам Хосебр · Rating 4 out of 5]

Ми герої, яких породила радіація. Ми можемо знести квартали одним махом. Наша сила твоя – Спауне візьми її! Ми герої, яких породили елементи землі: Вогонь, Повітря і Вода. Наша могуть – уся могуть, що існує. Наша сила – твоя, Спауне. Візьми її! Ми герої, яких породили містичні світи. Древня мудрість - наша міць, очі богів наша зброя, магічні стержні, котрі направляють сили космосу, древні заклинання, слова, що можуть перевернути мультивсесвіт. Наша міць – твоя, Спауне. Візьми її!

Тодд Макфарлейн, Дейв Сім “На перетині”

Тодд Макфарлейн. Хто він такий? Художник, сценарист, шанувальник бейсболу, власник комікс-видавництва і компанії з виробництва екшн-фігурок і статуеток, але окрім всього вище переліченого – людина котра втілила свою найвищу мірю в життя, він незалежний митець.

Тодд починав, як художник комікс-гіганта Марвел. Для цієї компанії він творив самобутній і найпопулярніший на той час комікс “Spider-Man” (1990), перший випуск котрого продався в кількості двох з половиною мільйонів примірників! Спеціально для нього створили окрему серію, відкрили певну свободу для творчості, але врешті, Макфарлейн разом зі своїми друзями Джимом Лі, Робом Лайфілдом та Еріком Ларсеном покинули велику двійку і вирішили заснувати власне видавництво. Це стало початком одного з найвідоміших брендів сучасного комікс-світу – видавництва Image.

Макфарлейн все своє життя був бунтарем, він багато судився і ненавидів монополістів. У світі тогочасної комікс-індустрії, великі видавництва майже повністю контролювали ринок, вони наймали й звільняли авторів за своїм бажанням, герої, створені сценаристами і художниками їм не належали, воли були власністю компаній. По-суті, автор, як канатоходець балансував між славою і зубожінням, вкінці він навіть не міг забрати прав на своє дітище.

З цією ж проблемою зіткнувся Алан Мур, котрий послав під три чорти, як Marvel, так і DC, й вирішив працювати лише з невеликими видавництвами. 

Вісімдесяті-дев’яності запам’ятались фанам, як епоха екстриму. Зі сторінок коміксів дивились велетенські качки з непропорційними головами і кінцівками, жінки всі до одної красувались велетенськими бюстами, про класичну анатомію можна було забути. Цей стиль був характерний, як для Макфарлейна, так і для Лайфілда, в той час такі історії читались і колекціонувались.

В той же період злий на індустрію Макфарлейн випускає у світ своє “Поріддя”, свого “Виродка”, або ж “Сім’я” – три слова, котрими можна якось перекласти ім’я персонажа – “Spawn”.

Це герой вимріяний і придуманий Тоддом ще з юнацьких часів. Він завжди мріяв створити свого, як він називав анти-героя, котрий ламав би канони і дозволяв собі більше ніж Бетмен чи Супермен. Спаун – це вбивця з власним кодексом честі, але й він інколи виглядає справжнісіньким божевільним, не байдужим до розчленувань і ганнібалівських сервірувань убитих негідників.

Короткий синопсис історії – Альберт Сіммонс, вояка, найманець, помирає під час виконання завдання і потрапивши в пекло продає свою душу, за те, щоб знову побачити свою дружину. Але, як каже Андрухович “Все, що ми так бажаємо, чомусь відбувається не в той час і не таким чином, як очікується”. Сіммонс повертається на Землю, але тепер він одягнутий в паразитичний костюм-симбіот (між іншим, посилання на Венома, котрого придумав Макфарлейн і права на котрого в нього звісно ж забрали Марвели), його обличчю не позаздрив би Дедпул, а його кохана одружилась вдруге, бо минуло п’ять років. Він не пам’ятає свого імені і поступово дізнається історію власної смерті і проклятого договору.

Намальовано це все в характерному Макфарленіському стилі, з великою любов’ю до драперії, плащів, бойових сцен, велетенської вогнепальної зброї і появою різних пекельних диспропорційних потвор. “Спаун” це водночас і бойовик і пародія, як на супергероїку, так і на Америку дев’яностих.

То тут, то там з’являються численні посилання, пасхалки і добродушні поклони для колег по цеху – згадується “Молода Кров”, команда супергероїв створених Лайфілдом, а Лютий Дракон – дітище Еріка Ларсена взагалі з’являється на екранах телевізорів.

Тодд хороший художник, але не надто добрий сценарист, тому отримавши відгуки від фанатів про не найвищу якість сюжету в його коміксі, Макфарлейн психонув і вирішив питання рубом.

“Кажете поганий сценарій? А хто зараз найкращі сценаристи? Мур, Ґейман, Сім, Міллер ? Та без питань, будуть вам усі четверо.” Отож, Тодд запрошує всіх вище перелічених тогочасних ікон і кожному з них замовляє по одному випуску. Сюжет їх, малюнок Тодда.

Так у світі “Спауна” з’являється ковток свіжого повітря, кожен з метрів творить у своїй стихії.

Алан Мур, як самопроголошений маг, постмодерніст і сюрреаліст створює потойбічний світ, який чимось нагадує кабалістичне Темне дерево – Кліпот. Він буквально показує, що стається з негідниками після смерті і хто такі спауни (так їх є багато).


Ніл Ґейман береться за жанр темного фентезі і створює Каґліостро і Ангелу – важливих персонажів, котрі з’являться пізніше. Тут же з’являється середньовічний спаун на коні і в лицарській броні – одна з найефектніших фігур історії, а також Ангела з золотими списами, вище згаданим бюстом і деталізованими геральдичними стрічками. Ґейман грається з наративом, його підписи панелей це фрагменти фоліанту з полювання на спаунів.


Френк Міллер просто описує типову ситуацію з Міста Гріхів, деякі панелі в монохромі, є посилання бойові сцени та стрибки, тобто не заморочуючись робить, те що в нього виходить найліпше – показує розкладання суспільства і безсенсовість боротьби за життя.


Але найреволюційніший випуск спромігся видати Дейв Сім. В принципі, ще й досі його вважають головним серед незалежних авторів, незалежних аж до кісткового мозку. Його версія Спауна і філософська, і сюрреалістична, і водночас метамодерна. Саме він показує культову сцену, в котрій Спаун входить у сьоме коло пекла і бачить там ряд людей з каптурами на головах, перед ними тюремні ґрати, з-за яких протягують руки герої. Вони ув’язнені, продані, поневолені. Саме за цю сторінку Макфарлейн і судився з компаніями, бо з ґрат висовуються руки Людини-Павука, Джаґернаута (персонаж, придуманий Макфарлейном), Галка, Росомахи, Венома, Джокера, Бетмена, Супермена та інших. Це герої, поневолені не мітичними негідниками, а гігантськими компаніями, їх автори безликі. Герої віддають Спаунові всі свої сили, Супермен – перший з них, говорить до Ала напря��у – “Моя планета вибухнула і мене відправили на Землю ще немовлям. Усе залежить від тебе Спауне. Зараз, або ніколи. Моя сила твоя. Візьми її”. Але сил усіх героїв недосить, щоб розбити ґрати, з’являєт��ся фігура демона в одязі з зелених купюр, на шальках її терезів мішки з грошима переважають вагу одного маленького серця. Раптово світ втрачає колір, з’являється Церебер – трубкозуб з комікса Дейва Сіма, він веде Спауна в реальний світ. Паде четверта стіна.


Того ж року, коли вийшов 10 номер авторства Дема Сіма, журнал Wizard нагороджує цей випуск фанатською премією в номінації “Найкраща історія”.

Водночас в нашому світі Макфарлейн перемагає. Його компанія фігурок процвітає, Image стає видавництвом незалежних авторів та ідей, Спаун заводиться фільмом, мультфільмом, навіть стає персонажем Mortal Kombat (між іншим, чудове місце для нього).

Диво сталося, автор зміг перемогти систему. Яким чином? Створивши власну. “Створи свій світ і не дай йому заснути” – доречна в цьому випадку цитата з “Сатанинських віршів” Салмана Рушді.

Видання від Molfar Comics, котре я тримаю в руках, важкеньке, велике і справді подарункове. Надруковано на якісному глянцевому папері, котрий чудово передає кольори. Переклад Микити Янюка досить натуралістичний, там де треба смішний, там де треба різкуватий. Вкінці можна знайти секцію додаткових матеріалів, а історія закінчується на інтригуючому кліфгенґері, від якого хочеться відразу ж взятись за наступний том.

В “Спауні” багато бойових сцен, деякі сторінки можна довго роздивлятись знаходячи цікаві деталі, є кілька крутих розворотів, але читачеві варто знати, що це лише початок історії, тому всі найкращі випуски ще попереду. Макфарлейн відкритий нарцис (нарцисизм повністю заслужений, як на мене), наприклад одна з обкладинок підписана “after Me”, себто це омаж на його ж обкладинку для “Людини-павука”, той самий комікс, що продався тиражем у два з половиною мільйони (хороший тролінґ Марвелів). Схожа ситуація і з “Геллбоєм” і “Сендменом” – теж двома культовими коміксами, в котрих сюжет теж розгойдується повільно, а далі – начувайтеся. Мені дуже сподобалась величенька передмова до десятого випуску від Дейва Сіма, в ній він без пом’якшень описує свою і Тоддову “навіженість”, “одержимість” творчістю.

Зі “Спауна” струмує пекельна енергія, мотивація для авторів діяти понад усе і це чудово, що тепер і український читач зможе побути в тіні його багряного плаща.

[Roman Zarichnyi · Rating 4 out of 5]

Тодд МакФарлейн попрацювавши на таких гігантів, як DC та Marvel, звільнився і створив разом із іншими художниками видавництво Image Comics. А Спаун став чи не найвідомішим героєм, якого придумав Тодд. Окрім того ця серія стала тією золотою жилою, яка довго давала триматися на плаву новоствореному видавництву. Ця історія випускається з 1992 до сьогодні..
⠀
Альберт Френсіс Сіммонс служив у секретному підрозділі ЦРУ, де виконував різні сумнівні завдання. Через те, що він не бажав потурати своєму керівництву, Сіммонс звільнився і за деякий час був вбитий найманим вбивцею. Він потрапив у пекло, але уклавши угоду із демоном відродитися Спауном, якщо він зможе побачити знову свою дружину.
⠀
Тут і починається найцікавіше, бо назад на Землю він повертається без пам'яті, із знівеченим тілом і магічними силами. У першій книзі розповідається про те, як Спаун дізнається про свої вміння, зустрічається із ворогами, пробує пригадати хто він насправді. І коли все починає прояснюватися, то біль в середині Альберта стає все гіршим, бо повернути час назад просто не можливо.
⠀
Сюжетом та малюнком займався сам МакФарлейн. І якщо до малюнку питань майже немає, бо на 1992 рік, він кричущо відрізняється від інших супергероїчних коміксів. Незвичне та ризиковане оформлення панелей, цікава літерація для одних може стати плюсом, для інших мінусом. Мені ж малюнок сподобався. Але багато питань до сюжету та діалогів. Останні ж тут часто примітивні, що хочеться просто роздивлятися тільки малюнки. Сам автор не раз признавався, що сценарист із нього такий собі. Тому він робить хід конем.
⠀
Тодд починає запрошувати до написання певних випусків уже давно відомих та популярних сценаристів: Алана Мура, Ніла Ґеймана, Френка Міллера та Дейва Сіма. Ну і ще каже, давайте позмагайтеся хто з вас напише найкращий випуск. І ось так в першу книгу ввішли синґли 8-9-10-11, які написані іншими авторами. Таку практику МакФарлейн використовує й надалі, щоб оживити сюжет і продажі.
⠀
Запрошені сценаристи дають надію на щось класне. А так поки незвичний герой, світ, але з дуже поганим початком.

[Saif Saeed · Rating 2 out of 5]

Maaaaan this book is so 90's. And not in a good way.

I feel like I can't judge this book without reading more but judging it on the first 12 issues alone: it's violent, has a good mystery going that feels like it'll take forever to unravel, and is quite immature at times.

Maybe it was just the style of the 90's but I feel like a lot of the stylistic choices in this comic haven't aged very well. I'm not talking about "Egads Captain America, the big palooka is attacking those dames" type deals, which this comic is full of, it's everything else too.

I think because I'm not as divorced from the 90's as I am from older comics, I can't look at this and say "its old but it still holds up". I think this is old and it shows, a lot.

Artistically, it's beautiful sometimes and too much of a caricature at other times.

I'm planning on picking up Book 2 because it features legends and favourites of mine, Morrison and Moore, writing an issue apiece. If the story hasn't hooked me by then most probably I will not be reading the rest of this series.

[Trey · Rating 2 out of 5]

Barely readable. It's hard to tell just from the content why it was so popular back in the day. The most interesting thing about it is the creative lettering. Probably the most important aspect of Spawn, rather than any scrap of originality, creativity, or writing/drawing ability, is that Todd McFarlane got to keep the rights to his creation.

[Paul Allard · Rating 5 out of 5]

Re-issue of the first Spawn comics - very good, especially if you don't have the originals

I already have the first 6 issues of spawn so this gave me an excuse to revisit them in a different guise. There's no question that the series was original, beautifully constructed and illustrated. This comic collection only goes to reinforce this opinion. Well worth a look if you're not familiar with Spawn.

[Bryan · Rating 5 out of 5]

You won’t find more canceled comics creators between the covers of any other comic, and at least two lawsuits spring forth from these issues, both lost by McFarlane.

But that said, these are really fun issues. Until recently, you could make the case that they were some of the last comics designed to appeal to kids instead of middle-aged men.

Todd McFarlane is kind of an idiot, but at least he’s an idiot savant, and these early Spawn issues are the proof.

[Bohdan Kryvoruchko · Rating 5 out of 5]

Майже нічого не знав про Спауна до прочитання цього коміксу, проте коли закінчив перший том – прям захотілося купити другий або ж подивитися однойменний мультсеріал.

Сюжет коміксу цікавий, малюнок фантастичний та прям віє дев’яностими. Також сподобалася й міфологія всесвіту Спауна, видно, що над лором коміксу нормально попрацювали. Коротше кажучи, мені сподобалося :)

[Raj Aich · Rating 4 out of 5]

This is a masterpiece of its own. Top writers like Alan Moore, Neil Gaiman, Frank Miller etc. have contributed and this series has already achieved a cult fan following. It has also inspired the first Spawn movie.

[Ihor Kolesnyk · Rating 4 out of 5]

Хороший комікс. Іноді смішні сюжети, але бували моменти, які очевидно виходять за межі юнацького рівня. Приклад: кімната із людьми в мішках.

[Huhn · Rating 5 out of 5]

Ich hab mir diesen Sammelband gekauft, nachdem ich die AVGN-Folge zu Spawn-Spielen und einen ziemlich genialen Fanfilm auf Youtube gesehen habe. Fand die Hintergrundstory ansprechend (ich steh ja auf tragische Edgelords und Spawn bedient das schamlos^^). Lustigerweise stellte sich im Verlauf des Buches heraus, dass dieser Comicheld total up my alley ist! Spätestens die Gaststory von Neil Gaiman hatte mich gewonnen. Außerdem haben mich einige Aussagen des Autors über sein Konzept sehr angesprochen - ein Held ohne künstlich gesetzte Grenzen - Spawn schnetzelt seine Gegner brutal weg, wenn ihm danach ist, statt sie etwa brav der Polizei abzuliefern. Und er hat wirklich die abgefahrensten Superkräfte, die er allerdings nur unzuverlässig beherrscht und zudem ja nur begrenzt einsetzen kann, so dass es trotzdem nicht langweilig wird. Dafür wird es phasenweise umso alberner. Spätestens beim Zigarre rauchenden Erdferkel hatte ich nen Lachmuskelkater. Der Comic nimmt sich bei aller "edgyness" (mit dem Helden könnteste nen Dreitagebart rasieren) dennoch selbst nicht allzu ernst.

Dass der zweite Band noch nicht hier liegt, hat seine Ursache lediglich darin, dass sie ihn heute im Comicladen nicht mehr auf Lager hatten.

[Fugo Feedback · Rating 3 out of 5]

Debería cambiar este puntaje a cuatro estrellitas porque incluye el número con Cerebus que durante tanto tiempo fue exiliado de los recopilatorios, pero lo voy a dejar para cuando ponga la relectura ordenada que estoy haciendo (cada tanto) de Spawn.

[Morbus Iff · Rating 3 out of 5]

I liked it upon release. But reread? Didn't hold.

[Lloyd · Rating 4 out of 5]

*-I read this book as an older Spawn paperback containing Spawn #s 1-5, and then single issues of Spawn #s 6-12.

[Артур · Rating 1 out of 5]

Красиво, но очень глупо и пафосно до тошноты.