Попри те, що я не великий прихильник фантастики, ця історія мені сподобалась.
В ній є цікавий сюжет, ідея і логічний та скоріш за все оптимістичний фінал.
Книга розповідає про непросте життя мешканців міста Низ, яких всі називають покидьками, про відкрите протистояння місцевих банд, що закінчується жорсткою війною і про несподівану любов двох головних героїв, що виникла серед цього жаху та хаосу.
Мені було цікаво, читаючи про вигаданих, але наділених вповні людськими рисами та вадами істот, покоритись фантазії автора та спостерігати за тим, як наша уява здатна робити нас як людьми з неабиякими талантами, так і справжніми покидьками, де сам автор наполягає, що дивні таланти не завжди бувають добрими та корисними і існує та ціна, яку треба за них заплатити. Іноді навіть власним життям, або життям друга...
Це історія про страх, який сидить всередині нас і паралізує життя. Про те, що окрім страху є ще так звані уявні внутрішні стіни, які здатні знищувати бажання та цілі і перетворюватись на цілком реальні мури. Про те, що любов може врятувати, а невинна зрада - вбити. І завжди варто вміти розрізняти одне від одного.
В житті часто виходить так, що ми самі створюємо власні кордони, вагаючись щось змінити або змінитись. І той, хто нарешті наважиться вийти за уявні межи, відкриє для себе нові краєвиди, обрії і перспективи.