Дві хвилини правди

by Irene Rozdobudko, Ірен Роздобудько

Можливо, ви їх зустрічали...
тих, хто за одну-дві хвилини здатен зробити чи виправити помилку.
Тих, хто ховаючись від "вогнів великого міста" справжні почуття під маскою іронії, здатен "їхати світ за очі" у пошуках пригод або слави, не розуміючи, що шукає себе.
Тих, кого називають неприкаяними, адже вони живуть на межі добра і зла і кожної хвилини можуть зробити крок у будь-який бік.

Genres: Ukrainian Literature

248 pages, Hardcover

First published January 1, 2008

About the author

Українська журналістка, письменниця, поетеса.
З 1988 року живе в Києві, де працювала в газеті «Родослав», коректором журналу «Сучасність», оглядачем на першому й третьому каналах Національної радіокомпанії, оглядачем у газеті «Всеукраїнські відомості», заступником головного редактора в журналі «Наталі», головним редактором у журналі «Караван історій. Україна» та журналістом у журналі «Академія».
Автор ілюстрацій до книг Лариси Масенко, Елеонори Соловей, Леся Танюка. Авторка двох збірок поезій.
Відомі твори: "Пастка для жар-птиці", "Ескорт у смерть", "Ґудзик", "Останній діамант міледі", "Все, що я хотіла сьогодні...", "Я знаю, що ти знаєш, що я знаю" та інші

Reviews

[Diana Hryniuk · Rating 4 out of 5]

Ми спостерігаємо за подорожжю двох людей, які згодом підбирають ще двох. В дорозі з ними трапляються різні події, які змушують їх задуматися над тим, якими вони ж насправді, чого вони дійсно прагнуть, де їхнє місце в житті. Іноді ця правда настільки проста, що її можна взнати всього за 2 хвилини. 


Це не перше моє знайомство з Ірен Роздобудько. Я вже читала її роман "Ґудзик", але ще коли була підлітком, і пам'ятаю тільки, що книга мене не розчарувала. Тому вирішила ближче познайомитися з письменницею. 


"Дві хвилини правди" викликав у мене зацікавленість ще з перших сторінок. Події розвиваються досить жваво, місцями навіть неочікувано. Іноді сюжетна лінія переривається уривками з минулого героїв, але це все тільки додає твору напруження та змушує читати далі. Другу частину книги я просто прочитала залпом, бо ніяктне могла дочекатися відповідей на свої запитання. 


Мінусом для мене став неоднозначний фінал. До кінця так і не стало все на свої місця, деякі питання так і залишилися без відповідей. Але тепер це мені здається вже якимось своєрідним почерком авторки, адже фінал "Ґудзика" для мене теж був неоднозначним. 


Роман насправді дуже правдиво змальовує те, як люди ховають себе справжніх за масками. І самі ж від цього страждають. Скільки б людина не заробляла, якою б популярною не була, це не зробить її щасливою, якщо їй постійно доводиться "грати" когось іншого. Роман "Дві хвилини правди" – заклик шукати себе і своє щастя.