Поезії

by Maik Yohansen, Майк Йогансен

Переднє слово автора доволі добре описує те, що представлено у цій збірці:

«Як усякий сильний поет, я написав багато слабих
віршів, чимало середніх і небагато сильних.
У цій книзі я зібрав усі. Читаючи її, ви перейдете
від стихійної революційности юнацьких літ через
манівці романтики чистого слова до баляд активного
учасника великої соціялістичної будови.»

187 pages, Unknown Binding

Published January 1, 1933

About the author

Maik (Mykhailo) Hervasiiovych Yohansen or Mike Johansen (Ukrainian: Майк Гервасійович Йогансен; pseudonyms Villi Vetselius [Willy Wetzelius] and M. Kramar; 16 October 1895, Kharkiv, Ukraine – 27 October 1937, Kyiv, Ukraine) – was a Ukrainian poet, prose writer, dramatist, translator, critic and linguist.

Source: Wikipedia

Reviews

[Vira · Rating 3 out of 5]

З плюсів — купа новотворів; люблю людей, які не кремпуюються вигадувати свої слова. Серед слів, які я вперше побачила, явно є просто слова, які існували й так, але всілякі «живосрібляні гори» це ня. Ну і рими є. На фоні повального захоплення білими казна-чим, нормальні рими — як бальзам на душу.

З ніякого — я весь час не попадала в ритм; вочевидь, за сто років змінилося наголошування — принаймні, поетично допустиме — купи слів.

З мінусів — я не підписувалась на поему «Комуна» або вірш «Комуністичний батальйон», або вірш про те, як комполк жорстоко придушує повстання куркулів у селі, де живе його дитина. Упс. Відповідність очікуванням — два з п'яти. Два, бо там таки є мила пейзажна й інтимна лірика, й очікуваного штибу громадянська — але явно менше.
І ще оцей понаддаховий метафоризм, которого я не доганяю.

Загалом, переконалася в тому, що я як не любила читати поезію, так і не люблю.

PS. Моя друга вичитана книжка у Вікіджерелах. Еге ж, нечасто я це роблю.