Міста і люди

by Joseph Roth, Олеся Яремчук (Translator), Христина Назаркевич (Translator)

У книжці «Міста і люди» зібрано настроєві фейлетони, есеї та репортажі Йозефа Рота, які створюють панорамну картину епохи початку ХХ століття. Уродженець галицьких Бродів, повернувшись із Першої світової війни, розпочинає журналістську кар’єру міськими репортажами. Петербург, Астрахань, Тирана, Сараєво, Марсель, Ніцца – у 1920-х роках він подорожує світом і відкриває для себе й читачів нові міста. Що нагадує в післявоєнному Сараєві про роки війни? Чи впізнається ще після дев’яти років перемоги більшовицької революції колишня дворянська епоха? Що вабить у «білих містах» Південної Франції? Завдяки блискучому літературному талантові й легкому стилю молодий репортер дотепно зображає дійсність у Франції, Албанії, Росії. В есеї «Євреї: дороги та бездоріжжя» Йозеф Рот створює зворушливий і сповнений любові пам’ятник людям, яких найкраще знав від самого дитинства, – східноєвропейським євреям, і пише короткі репортажі про міста, в які євреї Сходу розпорошилися після Першої світової війни, – Відень, Берлін, Париж, Нью-Йорк.

256 pages, Hardcover

Published September 1, 2019

About the author

Joseph Roth, journalist and novelist, was born and grew up in Brody, a small town near Lemberg in East Galicia, part of the easternmost reaches of what was then the Austro-Hungarian empire and is now Ukraine. Roth was born into a Jewish family. He died in Paris after living there in exile.

http://www.josephroth.de/

Reviews

[Володимир Демченко · Rating 5 out of 5]

Чудова збірка газетних репортажів 30х років. Що Йозеф Рот має чудове, натреноване на спостереження око, то до цього він ще має чудовий стиль оповіді не обтяжений безкінечними описами.

Окремо хочу відмітити адекватні погляди на занюхану росію якою мандрує автор. Йому вдалося уникнути оцього сліпого романтизму «загадочной русской душі». «росію не народив достоєвський» - пише сам Рот, і далі відверто описує обшарпану, сіру і ретроградну імперію в якій владу щойно захопили більшовики.

Правда в його репортажі з Балкан Рот виявляє себе імперцем. Його зневагою до албанців і Югославії (з якими автор воював в першу світову) просякнутий кожен із текстів цієї частини.
І навпаки - його репортажі присвячені східноєвропейським євреям сповнені співчуття, симпатії і розуміння. Тут бачимо перші спроби західного європейця усвідомити, що вся ця «західна цивілізація» на позір просто унормоване, чемне гендлярство зорієнтоване виключно на власний комфорт. І якщо заради цього комфорту можна зрадити «західним цінностям» , то їм треба зрадити.

Рекомендую

[Ivan · Rating 4 out of 5]

місцями було доволі нудно. особливо подорож балканами. власне, він більше розповідав про політику.
цікаво про євреїв, подорож росією і францією

[Iryna · Rating 4 out of 5]

Більше відгуків на моєму каналі https://youtube.com/@yellowbooknook?s...

Що ж писав пан Рот іронічно, з чуттєвою спостережливістю і безперечною заангажованістю.

Тексти ошатні, повні яскравих образів і купи опіній, що викликають запеклу полеміку, принаймні в мене з автором.

Кожен з розділів по своєму гарний і насичений. Франція виринає візуальними образами, вельми романтичного штибу (обов'язково гугліть місця про які читаєте, фото шикарно доповнюють тексти). Радянські реалії навпаки не прикрашені фетишизованою романтизацією. Це радує.
Скільки ж зверхності в текстах про Балкани, тьху!
В останньому пулі текстів стільки співчуття та належності до описаної спільноти.

Не думаю, що я подружусь з творчістю пана Рота, але визнаю, що майстерності йому не бракувало.

[Dmytro Shyian · Rating 4 out of 5]

Збірка есеїв і дорожніх репортажів знаменитого німецькомовного письменника. Помітно як із плином часу відточується його стисла, незмінно іронічна манера письма, як росте його здатність дістатися якнайдальшіх закапелків світу, виділити суть будь-якого явища та точними, ясними фразами донести її до читача. Найбільш цікавими мені видались його спостереження більшовицької Росії за десять років по Жовтневій революції та замальовки з життя східних євреїв у Західній Європі, Сполучених Штатах та Радянському Союзі. Втім, звіти про подорож у Францію та на Балкани, певен, також заслуговують на увагу. Отже, залишаючись шанувальником художньої прози Рота, із задоволенням рекомендую цю публіцистичну збірку та звісно додаю до власної бібліотеки.

[Marysya · Rating 5 out of 5]

Цікавезні репортажі і така гарна стилістика в Йозефа Рота, прочитала із захопленням. Ще переклад чудовий, дуже легко і гладко читається.

[Olena · Rating 3 out of 5]

У книжці «Міста і люди» зібрано настроєві фейлетони, есеї та репортажі Йозефа Рота, написані для “Франкфуртер Цайтунґ”, які створюють панорамну картину епохи початку ХХ століття. Тут є подорожі Францією, росією, Балканами та окрема частина “Євреї: дороги і бездоріжжя”.

Прочитавши «Фальшиву Вагу та Історію одного айхмістра» Йозефа Рота (відгук тут: https://t.me/booknoook/2206), я записалась у шанувальники його художньої прози, дуже мені подобається стилістика автора.

📍Подорож Францією: Ця частина сподобалась мені найбільше. Тут Рот описує ландшафт різних паризьких районів, невеликих французьких містечок, людей, яких він зустрічає, та їхні звичаї так ніби намагається зробити знімки кожного місця та людини, зафіксувати спогади в словах. Це звучить дещо сентиментально і нетипово для публіцистики, але саме це мені й сподобалось.

“Я люблю знаходити у містах широку серцевину, ті площі, звідки вулички вистрілюють у різні напрямки, площі, які є не лише центрами, а й водночас початками. Ці центри вказують і на характер, і на планування міста. Вони тихі, тихші за інші частини або гучні, гучніші, ніж усі вулиці. Вони або немов освячені та надійно заховані, пишні й горді, або ж вирують життям, сповнені всіх можливих звуків, готові служити і свідомі своєї мети.”

📍 Подорож росією: Так, мене тригернуло. Але Рот описує росію, як є, без романтизації – болота. Там буквально так і було написано про петербург. Автор вирушив на Схід, щоб на власні очі побачити наслідки Жовтневої революції, яка мала б стати дороговказною зіркою та вивести робітничий клас з рабського життя до обіцяної землі свободи та достатку.

Одне есе мені видалось дуже сильним у книзі: Бог ходить вулицями москви та розпитує людей про неважливі деталі повсякденного життя – скільки вузлів у батога, де народилася муха в кімнаті. Відповідь? Тільки Бог знає, не турбуйте нас цими речами. Дійсно, багатство цієї книги полягає у відкритті дрібниць. Але тим не менш, в росії говорити про Бога не заборонено, лиш ставлення глузливе. Вони пишаються тим, що не схожі на маленьких дітей, вони не вірять у вигадки.

Зрештою, Рот розчаровується в комунізмі, хоча й вирушив з надією, і раптом відчуває ще більшу гордість за те, що він європеєць, ніж раніше.

📍 Подорож Балканами: Ой, тут я навіть не знаю, що сказати. Бо мені стало справді нудно, надто вже багато політики.

📍 Євреї: дороги і бездоріжжя: Єврейські громади Східної Європи століттями страждали від гноблення та дискримінації, перш ніж були повністю знищені під час Другої світової війни.

До слова, коли Рот писав цю книгу, до Голокосту було ще кілька років. Але він, здається, розумів, що документує світ, який був на межі знищення, приділяючи час ретельному записуванню звичок, вірувань та способу життя цих громад у співчутливих деталях.

Це ода євреям, вигнаним з його рідної Галичини, яка зараз знаходиться в Польщі та Україні. Також розглядається життя євреїв у Берліні, Парижі, Відні та Сполучених Штатах. Гострий, як бритва аналіз східноєвропейської єврейської культури, еміграції та антисемітизму, пронизаний характерною для Рота іронією та запальною, але чіткою аргументацією.
Надзвичайно актуальний у світлі нинішньої кризи біженців.

“Вони пожертвували собою. Втратили себе. Вони втратили свою сумовиту красу, а на зігнених спинах залишився шар сірої, немов пилюка, безглуздої журби і дріб’язкових, позбавлених трагізму клопотів.”

Я рідко читаю нонфік та публіцистику. Тут повелась на анотацію, яка, на мою думку, трохи оманлива в цьому випадку. Та все ж, ні краплі не шкодую про прочитання цієї книги, але оцінюю її в 3/5.

більше відгуків на каналі: https://t.me/booknoook

[Øleksandra Banina · Rating 3 out of 5]

шось не вдалося пану Йозефу вразити мене своїми оповідками. моментами було цікаво читати цей наполовину тревел-блог, наполовину роздуми про світ, моментами ледве фокусувалася на думці, яку намагався донести автор. частину про росію чесно пропустило, шось мені не хочеться такого контенту.

[Alla Sadovnyk · Rating 5 out of 5]

Тобі хочеться мандрувати услід за автором, а це, як на мене, найцінніший комплімент від читача