Caravage. L'œuvre complet

by Sebastian Schütze

Caravaggio, or more accurately Michelangelo Merisi da Caravaggio (1571–1610), was always a name to be reckoned with. Notorious bad boy of Italian painting, the artist was at once celebrated and violent in temper, precise in technique, a creative master, and a man on the run. Today, he is considered one of the greatest influences in all art history. This Bibliotheca Universalis edition offers a neat and comprehensive Caravaggio catalogue raisonné. Each of his paintings is reproduced from recent top-quality photography, allowing for a vivid encounter with the artist’s ingenious repertoire of looks and gestures, as well as numerous detail shots of his boundary-breaking naturalism. Five accompanying chapters trace the complete arc of Caravaggio’s career from his first public commissions in Rome through to his growing celebrity status and trace his tempestuous personal life, in which drama loomed as prominently as in his canvases. About the series Bibliotheca Universalis ― Compact cultural companions celebrating the eclectic TASCHEN universe!

524 pages, Hardcover

Published May 6, 2017

Reviews

[Абрахам Хосебр]

Себастьян Шютце
"Караваджо. Повне зібрання творів"
Видавництво "Taschen"

"Фонтинбраси і Форкаси-Оробаси – бургонети Неґролі, золотосяйна броня Караваджо, щити з головами Горгон, Медуз і Мантикор."

Мікеланджело Мерізі да Караваджо відіграв у моєму творчому житті чільну роль. Мене завжди вабили його сфумато, його кьяроскуро, творіння, де світло буквально вириває постаті з темряви. За цим принципом я пубудував більшість сцен у "Тетраморфеусі", коридори його лабіринтового осердя мають на своїх стінах його шедеври.

"...з білої крейдяної хмари виображується голова, рука, а потім і все аж до пояса тіло професорове, він розводить долоні, розподіляючи простір, deus in auditorium.."

Ще зі шкільних років пам’ятаю, як дивився фільм "Караваджо" (1986) Дерека Джармена де головну роль виконав Найджел Террі. Також у фільмі зіграли Тільда Свінтон та Шон Бін.

Далі був двосерійний італійський художній мінісеріал «Караваджо» (2007) режисера Анджело Лонґоні. Роль Караваджо тут блискуче виконав Алессіо Боні.

Згодом придбав собі першу книгу про Караваджо - лаконічний шедевр Родольфо Папа. Донині продовжую полювання на графічний роман Міло Манари...

А сьогодні дочитав шедевр Себастьяна Шютце, який охоплює весь доробок нестримного генія і отримав від нього абсолютне задоволення.
Зачитав книгу настільки, що на її корінці частково стерся золотий зріз. Такого зі мною не траплялося ні з Мікеланджело, ні з Леонардо: там були суперобкладинки, тож я просто знімав їх і читав книжки оголеними. А тут суперобкладинки немає — і золото, зрештою, почало стиратися.
І знаєте, я зовсім не шкодую.
Бо це означає, що книга була справді прочитана. Не перегорнута і не поставлена на полицю— а прожита руками, очима й увагою.
Я довго тримав її в руках, розглядав репродукції, повертався до окремих сторінок. І тепер частина золотого тиснення залишилася на моїх долонях.
Світло і пітьма його картин переходять із полотна в очі глядача.
А золото цієї книги — в руки читача.

Мерізі був чи не першим гіперреалістом свого часу, генієм, що вийшов з тіней на світло, джаґернаутом свого віку.
Це особливо виразно проявляється в тому, як елегантно й тенебрично він розправлявся з усталеними мистецькими традиціями. Він зображав святих не як недосяжних небесних істот, а як звичайних людей — тих, кого бачив довкола себе.
Проститутка могла стати Святою Катериною, а тіло мертвої повії — розпухле, набрякле, пожовкле від розкладу — тілом мертвої Богородиці.
Караваджо бачив святих так, як бачив своїх сучасників: старих дідів, змучених життям, із потрісканими п’ятами; замислених монахів , бундючних вельмож, жінкуватих содомітів, зацних повій, гвалтівних, грубих, тілесних і надзвичайно експресивних людей з плоті і крові. Він буквально витягував сакральне з темряви вулиці й змушував його постати перед глядачем.

Геніальність книги Себастьяна Шютце полягає в тому, що він не просто зібрав і проаналізував усі відомі на сьогодні шедеври Мікеланджело Мерізі, а й додав роботи, які йому приписують, хоча їхнє авторство залишається сумнівним.
Наприклад, тут є дуже цікава рання картина — «Хлопчик, який чистить фрукти», або ж ще один варіант андрогінного Ісуса з апостолами-рибалками в "Покликанні Андрія і Петра", є ще один варіант Івана Хрестителя і навіть ще одна Юдита з Олоферном. Хреститель, до речі, — чи не найчастіше зображуваний Караваджо біблійний персонаж.

Тому книга приносить неймовірне задоволення навіть тис, хто вже не раз досліджував Караваджо.
Її хочеться не просто читати — її хочеться переглядати знову й знову, водити очима по цих фактурних, теплих, живих тілах і тінях, що, наче важкі тканини, огортають постаті барвистими драперіями.

У Караваджо все живе.
Навіть темрява.

Поставмо ж в цій затишній пітьмі шатро пам'яті і побудьмо тутай подалі від буденної колотнечі.
Ecco va bene!
humilitas occidit superbiam

[Coralie]

Je suis déçue par ce livre. J’aime le Caravage et bien que le sujet me passionne le livre m’a ennuyé (je n’ai pas réussi à tout lire). C’est écrit de manière très lourde, la syntaxe est complètement indigeste. Il y a tellement de noms cités qu’on ne s’y retrouve plus. Les informations ne sont pas hiérarchisées on ne sait pas ce qui est important. Le mise en page laisse parfois à désirer. Point positif : très beau papier ce qui met en valeur les photos des œuvres.