What do you think?
Rate this book
Битва в Арденнах. История боевой группы Иоахима Пейпера
Арденнская операция стала последним значительным наступлением германской армии и одновременно самой крупной битвой, в которой приняли участие англо-американские войска. Ударным клином наступления руководил полковник Иоахим Пейпер - орденоносный ветеран множества сражений. Полк Пейпера за годы войны превратился из отборной воинской элиты в сборище наспех призванных юнцов со всей Европы. Отчаяние немцев толкнуло их на бессмысленное уничтожение пленных, названное историками "бойней в Мальмеди".
- GenresHistoryWorld War II
269 pages, Hardcover
First published November 1, 1996
196 people are currently reading
98 people want to read
About the author
Charles Whiting
256 books52 followersCharles Whiting was a British writer and military historian and with some 350 books of fiction and non-fiction to his credit, under his own name and a variety of pseudonyms including Ian Harding, Duncan Harding, K.N. Kostov, John Kerrigan, Klaus Konrad, and Leo Kessler.
Born in the Bootham area of York, England, he was a pupil at the prestigious Nunthorpe Grammar School, leaving at the age of 16 to join the British Army by lying about his age. Keen to be in on the wartime action, Whiting was attached to the 52nd Reconnaissance Regiment and by the age of 18 saw duty as a sergeant in France, Holland, Belgium and Germany in the latter stages of World War II. While still a soldier, he observed conflicts between the highest-ranking British and American generals which he would write about extensively in later years.
After the war, he stayed on in Germany completing his A-levels via correspondence course and teaching English before being enrolled at Leeds University reading History and German Language. As an undergraduate he was afforded opportunities for study at several European universities and, after gaining his degree, would go on to become an assistant professor of history. Elsewhere, Whiting held a variety of jobs which included working as a translator for a German chemical factory and spells as a publicist, a correspondent for The Times and feature writer for such diverse magazines as International Review of Linguistics, Soldier and Playboy.
His first novel was written while still an undergraduate, was published in 1954 and by 1958 had been followed by three wartime thrillers. Between 1960 and 2007 Charles went on to write over 350 titles, including 70 non-fiction titles covering varied topics from the Nazi intelligence service to British Regiments during World War II.
One of his publishers, Easingwold-based Rupert Smith of GH Smith & Son said he was a quiet man and prolific writer.
"He's one of a band of forgotten authors because he sold millions of copies and still, up to his death was doing publishing deals.He was the kind of man who was very self-effacing, one of Britain's forgotten authors, still working at 80 years of age, with his nose down and kicking out books."
Charles Henry Whiting, author and military historian died on July 24 2007, leaving his wife and son.
Born in the Bootham area of York, England, he was a pupil at the prestigious Nunthorpe Grammar School, leaving at the age of 16 to join the British Army by lying about his age. Keen to be in on the wartime action, Whiting was attached to the 52nd Reconnaissance Regiment and by the age of 18 saw duty as a sergeant in France, Holland, Belgium and Germany in the latter stages of World War II. While still a soldier, he observed conflicts between the highest-ranking British and American generals which he would write about extensively in later years.
After the war, he stayed on in Germany completing his A-levels via correspondence course and teaching English before being enrolled at Leeds University reading History and German Language. As an undergraduate he was afforded opportunities for study at several European universities and, after gaining his degree, would go on to become an assistant professor of history. Elsewhere, Whiting held a variety of jobs which included working as a translator for a German chemical factory and spells as a publicist, a correspondent for The Times and feature writer for such diverse magazines as International Review of Linguistics, Soldier and Playboy.
His first novel was written while still an undergraduate, was published in 1954 and by 1958 had been followed by three wartime thrillers. Between 1960 and 2007 Charles went on to write over 350 titles, including 70 non-fiction titles covering varied topics from the Nazi intelligence service to British Regiments during World War II.
One of his publishers, Easingwold-based Rupert Smith of GH Smith & Son said he was a quiet man and prolific writer.
"He's one of a band of forgotten authors because he sold millions of copies and still, up to his death was doing publishing deals.He was the kind of man who was very self-effacing, one of Britain's forgotten authors, still working at 80 years of age, with his nose down and kicking out books."
Charles Henry Whiting, author and military historian died on July 24 2007, leaving his wife and son.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 10 of 10 reviews
March 28, 2020
В оригіналі книга має назву "Massacre at Malmedy", але російські видавці змінили її на "Битва в Арденнах". Підозрюю, що через культурні відмінності. Якщо для британців чи американців "Бійня в Мальмеді" - це частина їхньої пам'яті про Другу світову війну, то для росіян ця назва нічого не говорить.
Втім, книжка не стільки про події біля Мальмеді, скільки про бойову групу Пайпера. Дві третини книги присвячені описові боїв цієї групи в грудні 1944 р. - під час Арденського контрнаступу чи Битви за виступ (Battle of the Bulge). Остання третина - це історія суду на Пайпером та його солдатами.
Частина про бої написана цілком в сучасному стилі, хоча Вайтінг видав цю книгу ще 1971 р. Я маю на увазі поєднання макро- та мікро-перспектив. Читачі і отримують інформацію про стратегічні рішення, ситуацію на фронті, і бачать бої на рівні солдата. Нам показують рядових, цивільних, а також генералів. І, наскільки я зрозумів, це було новаторство Вайтінга: він якраз писав не просто аналіз бойових операцій, а намагався поєднати таку макро-історію з мікро-. Зараз за це особливо хвалять Снайдера, зокрема його Криваві землі: Європа поміж Гітлером та Сталіним, але це тривала традиція для західної історіографії.
Остання третина книги дуже суперечлива, за що і знімаю 1 бал книжці. Вайтінг переконаний, що Пайпер був невинним в бійні в Мальмеді. Насправді, це не одна подія, а низка. Але всі вони - розстріли полонених американських солдатів та цивільних бельгійців есесівцями під час наступу в грудні 1944 р. Всі ці розстріли були здійснені солдатами бойової групи Пайпера. Але доказів, що Пайпер віддавав такий наказ, не збереглося. Як і не збереглося жодних документів, які б підтверджували, що це було централізоване рішення, а не ініціатива рядових солдатів. Цієї позиції і притримується Вайтінг. На жаль, з ним погодитися не можна. По-перше, тому що в наймасовішому розстрілі було знищено за 1 раз близько 100 американців: їх зігнали на поле, а далі розстріляли з кулеметів. Назвати цесамодіяльністю рядових... Це була організована акція. Так, були і дрібніші випадки, коли розстрілювали по дюжині полонених. Тут повірити в самодіяльність солдатів можна, але сотня людей... По-друге, Вайтінг повторює аргумент противників Голокості, а саме: немає документу від вищого керівництва Німеччини, що потрібно знищувати євреїв. Так, такого документа немає, але всі згодні з тим, що наказ такий був. З наступом 1944 р. ситуація складніша, бо в 1945 р. військові частини, особливо есесівці, спалили всі документи. Вочевидь, що такий наказ міг бути там. Або міг бути усним. Врешті-решт, Пайпер отримав наказ рухатися максимально швидко вперед. Полонені його затримували б, а також змушували б розсіювати сили, щоб пильнувати полонених.
Втім, Вайтінг показує інший аспект проблеми. Пайпер був виправданий, бо розслідування велося вкрай погано: проти підозрюваних використовували як тортури (побиття, фальшиві страти - повішення), так й інші нечесні прийоми (слідчі маскувалися під адвокатів). Крім того, апеляція почалася в 1948 р., коли почалася "Холодна війна", а тому есесівці отримали статус борців з комунізмом. До речі, "адвокатом" Пайпера час апеляції в 1949 р. був майбутній сенатор МакКарті. Саме на процесі Пайпера він зробив собі ім'я. Ось такі химерні повороти денацифікації Німеччини.
Тому книжка варта уваги, але аргументація Вайтінга щодо невинуватості Пайпера є дуже слабкими і упередженими.
Втім, книжка не стільки про події біля Мальмеді, скільки про бойову групу Пайпера. Дві третини книги присвячені описові боїв цієї групи в грудні 1944 р. - під час Арденського контрнаступу чи Битви за виступ (Battle of the Bulge). Остання третина - це історія суду на Пайпером та його солдатами.
Частина про бої написана цілком в сучасному стилі, хоча Вайтінг видав цю книгу ще 1971 р. Я маю на увазі поєднання макро- та мікро-перспектив. Читачі і отримують інформацію про стратегічні рішення, ситуацію на фронті, і бачать бої на рівні солдата. Нам показують рядових, цивільних, а також генералів. І, наскільки я зрозумів, це було новаторство Вайтінга: він якраз писав не просто аналіз бойових операцій, а намагався поєднати таку макро-історію з мікро-. Зараз за це особливо хвалять Снайдера, зокрема його Криваві землі: Європа поміж Гітлером та Сталіним, але це тривала традиція для західної історіографії.
Остання третина книги дуже суперечлива, за що і знімаю 1 бал книжці. Вайтінг переконаний, що Пайпер був невинним в бійні в Мальмеді. Насправді, це не одна подія, а низка. Але всі вони - розстріли полонених американських солдатів та цивільних бельгійців есесівцями під час наступу в грудні 1944 р. Всі ці розстріли були здійснені солдатами бойової групи Пайпера. Але доказів, що Пайпер віддавав такий наказ, не збереглося. Як і не збереглося жодних документів, які б підтверджували, що це було централізоване рішення, а не ініціатива рядових солдатів. Цієї позиції і притримується Вайтінг. На жаль, з ним погодитися не можна. По-перше, тому що в наймасовішому розстрілі було знищено за 1 раз близько 100 американців: їх зігнали на поле, а далі розстріляли з кулеметів. Назвати цесамодіяльністю рядових... Це була організована акція. Так, були і дрібніші випадки, коли розстрілювали по дюжині полонених. Тут повірити в самодіяльність солдатів можна, але сотня людей... По-друге, Вайтінг повторює аргумент противників Голокості, а саме: немає документу від вищого керівництва Німеччини, що потрібно знищувати євреїв. Так, такого документа немає, але всі згодні з тим, що наказ такий був. З наступом 1944 р. ситуація складніша, бо в 1945 р. військові частини, особливо есесівці, спалили всі документи. Вочевидь, що такий наказ міг бути там. Або міг бути усним. Врешті-решт, Пайпер отримав наказ рухатися максимально швидко вперед. Полонені його затримували б, а також змушували б розсіювати сили, щоб пильнувати полонених.
Втім, Вайтінг показує інший аспект проблеми. Пайпер був виправданий, бо розслідування велося вкрай погано: проти підозрюваних використовували як тортури (побиття, фальшиві страти - повішення), так й інші нечесні прийоми (слідчі маскувалися під адвокатів). Крім того, апеляція почалася в 1948 р., коли почалася "Холодна війна", а тому есесівці отримали статус борців з комунізмом. До речі, "адвокатом" Пайпера час апеляції в 1949 р. був майбутній сенатор МакКарті. Саме на процесі Пайпера він зробив собі ім'я. Ось такі химерні повороти денацифікації Німеччини.
Тому книжка варта уваги, але аргументація Вайтінга щодо невинуватості Пайпера є дуже слабкими і упередженими.
September 29, 2023
Wartime massacre
This book examines the role of Joachim Peiper and his SS men during the Battle of the Bulge.
Some of them committed war crimes and shot unarmed prisoners.
They were brainwashed fanatics and an example of blind obedience to Hitler.
Their prosecution was mismanaged.
What’s new?
This book examines the role of Joachim Peiper and his SS men during the Battle of the Bulge.
Some of them committed war crimes and shot unarmed prisoners.
They were brainwashed fanatics and an example of blind obedience to Hitler.
Their prosecution was mismanaged.
What’s new?
June 19, 2025
Whom are we to conclude from your book was guilty of massacre at Malmedy?
We know who killed 6 million Jews and millions of Poles and other undesirables in Concertration ?Camps under beliefs giving by Leaders and Hitler, so why not believe the massacres ? Lawyer Edward no hero as he seems to chose to believe in freedom for even actual killers.
We know who killed 6 million Jews and millions of Poles and other undesirables in Concertration ?Camps under beliefs giving by Leaders and Hitler, so why not believe the massacres ? Lawyer Edward no hero as he seems to chose to believe in freedom for even actual killers.
November 30, 2023
An excellent storyline of WW Two
I enjoyed reading this account of the end of WW Two, I was to young to serve until Korea, However had friends that did, as well as in a small-town, we all knew everybody else
I enjoyed reading this account of the end of WW Two, I was to young to serve until Korea, However had friends that did, as well as in a small-town, we all knew everybody else
June 17, 2023
Poorly written. Very disappointing.
June 21, 2023
interesting well researched history
I’ve read several books about the Battle of The Bulge and found this one written from a different angle including more perspective of the German position.
I’ve read several books about the Battle of The Bulge and found this one written from a different angle including more perspective of the German position.
December 23, 2023
A sad story of war
This is a sad tale of man who couldn’t control his destiny and believed in a ugly ideal and those who followed him
This is a sad tale of man who couldn’t control his destiny and believed in a ugly ideal and those who followed him
December 9, 2025
An ambiguous overview of the events surrounding the killing of a large number of killings of U.S. military personnel and local civilians at and around Malmedy Belgium.
October 12, 2023
It was all good in until the trial started. Lost interest.
September 13, 2024
Death knows no side
War is hell, and the fog of war demonstrated in this book reveals ugly truths that resist being uncovered. I once knew a man who participated in the burial detail of one of the massacre site.
War is hell, and the fog of war demonstrated in this book reveals ugly truths that resist being uncovered. I once knew a man who participated in the burial detail of one of the massacre site.
Displaying 1 - 10 of 10 reviews