Порцеляновий погляд

by Дмитро Безверхній

До дружини відставного поліціанта Софії Павлівни Нрієвської приїжджає давня подруга, що вирушила у мандри багато років тому. Повернення жінки збурює спокійну заводь містечка. Здається, що буквально всі її колишні знайомі не раді цій події. І так само здається, що чи не всі, хто мав до неї стосунок, зітхнули з полегшенням після загадкової смерті гості. Крім, звісно, Софії Павлівни, яка взялася розслідувати смерть подруги, а заразом — видобути на поверхню чимало таємниць місцевих мешканців.

Genres: Ukrainian Literature, Mystery, Fiction

296 pages, Hardcover

Published January 1, 2020

Reviews

[Ксенія Шпак · Rating 5 out of 5]

Яка чарівність! (або що буває, якщо мати перестороги, а не очікування від книги)
Отож, Умань, 1899, Прекрасна епоха, всі діла, але на укр ґрунті це завжди вдвічі приємніше читається. Автор дуже постарався в історичній частині книги - всілякі подробиці про Умань і деякі побутові дрібнички доби роблять текст дуже рельєфним.
У центрі оповіді - жвава дружина відставного поліціянта Софія і ще купа інших жінок, про яких написано дуже комфортно (саме тут я мала упередження - бо автор написав про далеку добу, і я непокоїлась, що тут буде багато сексизму, але ні, дуже комфортно читалося (значно комфортніше, ніж в декого про сучасність написано :D). Героїня своєю емансипованою неспокійною вдачею нагадала мені персонажок серіалу The Nevers.
Сама історія виявилася доволі заплутаною (і неочікувано кривавою), розв'язку я не вгадала, але це взагалі було б доволі важко - автор дуже закрутив (у хорошому сенсі слова), цікавий вийшов поворот.
З негативного: місцями трохи занадто пишномовний стиль і оповідь іноді різко перескакує з теми на тему. І коректура. Справді недбала - багато закінчень слів загубилися (а-ля "своїм діями"), а ще неодноразово траплялися крапки посеред речення. Словом, для нових тиражів це прямо варто вичитати ще раз.

[Adelais · Rating 2 out of 5]

Прямо самій вже цікаво, чи колись мені трапиться вітчизняний історичний детектив без епосу, пафосу, карколомних метафор і щоб не про роль в історії? Останнього тут нема, а от метафор та порівнянь стільки, що аж дико. І так це засмічує сюжет і героїв, не передати.
Причому сюжет є! Приїжджає давня подруга до Софії Павлівни, ходить така меланхолійна, а потім гуп! і накладає на себе руки. Але щось нечисто, Софія Павлівна кидається розслідувати, а в Умані, де на площі чхнув, а з левади доброго здоров'я побажали, це перетворюється на делікатну справу. Врешті все вона розплутує, і вирішення загадки мені сподобалося (крім трохи магії, але хай з тим). І характери є, багато жінок, непогано виписаних, активних і цікавих (чоловіки трохи блідіші, але теж упізнавані). І атмосфера провінційного містечка гарно передана.
Але суворого редактора з мітлищем на книжку не знайшлось, і тому маємо і безвістя смітника, і головну героїню, яка боляче гепнулась на підлогу, поникнувши станом, і інше прекрасіє. Тут взагалі в мене є підозра, що в "Темпорі" з редакторами конкретна проблема, бо не вперше.
І тут я поставлю 2,5, бо якщо в наступній книзі автор повиганяє поезію з сюжету, то ще спробую почитати.

[Oksamytka · Rating 5 out of 5]

Ох, як я давно не читала детективів!

А раніше це був мій улюблений жанр. Здогадуватися, хто злочинець, і дивуватися несподіваній розв'язці - це справді вау. Але після 24 лютого я ні фільми, ні книжки зі сценами вбивств не могла споживати - достатньо було новин війни, яка досі триває(((

На книжку Дмитра Безверхнього "Порцеляновий погляд" я заглядалася уже давно: зображена дівчина на обкладинці мені нагадувала служницю Стефанію Чорненько на велосипеді з книжки Софії Андрухович "Фелікс Австрія". А ще сама обкладинка така естетично приваблива - як-то кажуть, інстаграмно вишукана. І таким же вишуканим та естетичним є і ретродетектив.

Нещодавно на онлайн-зустріч Літклубу Оксамитки завітав письменник Дмитро Безверхній і розповів, що ж означає назва книжки: порцеляновий погляд, як у дорогої ляльки, а також порцеляновий погляд - це останній погляд того, хто помирає, і його не можна ловити, бо покійник може забрати людину, яка дивиться, згодом з собою на той світ. Отакі забобони. Взагалі у детективі також є відьомські ритуали і гадання на картах таро тощо.

Головна героїня - Софія Павлівна Нрієвська - дружина відставного поліціанта, яка дуже любить розгадувати різні загадки. І тут несподівано до Умані повертається її давня подруга Марта Андріяш, яка згодом накладає на себе руки прямо на подвір'ї Софії. Це тягне за собою ланцюжок дивних вбивств, які починає розслідувати Нрієвська. До речі, здебільшого у детективах цим займаються чоловіки, а тут це віртуозно робить жінка-детектив, до того ж дуже красива, на яку задивляються усі чоловіки Умані.

Усі події відбуваються в Умані у 1899 році. Дуже класно передано атмосферу містечка. Так і хочеться ще раз приїхати і пройтися вуличками, якими ходила Софія та інші герої детективу. Адже Умань - це не лише "Софіївка" і "Нова Софіївка". Пам'ятаю, як у "Софіївці" каталася на човні по річці Стікс - було так темно і моторошно! Одна зі сцен у "Порцеляновому погляді" відбувається саме там. Яка саме - прочитаєте у книжці.

Читали цю книжку? Взагалі читаєте детективи?

[Ksenija · Rating 5 out of 5]

"Порцеляновий погляд" - моє знайомство не тільки з жанром ретро-детективу, але і з творчістю сучасного українського письменника Дмитра Безверхньго.
Отже дія відбувається у 1899 році в Умані, головна героїня Софія Нрієвська, дружина колишнього поліціянта, красива, розумна, енергійна, дуже допитлива і трохи недобачає, але мабуть слабкий зір її єдиний недолік.)
І ось до Софії в гості приїздить давня подруга Марта Андріяш і маленьке містечко зустрічає її доволі вороже, адже її поява сколихує старі таємниці.
Одного вечора Марта скоює самогубство, і Софія має розібратися, що стало мотивом страшного вчинку.
Мені дуже подобається стиль автора, написано дуже красиво, поетично, я закохалася в історію з першого рядка: "Ще чутно було віддалені заводи грому та заплакане квиління вітру. Гроза вщухала, тікала далі в ніч.
Морок."
Детективна лінія теж дуже цікава, адже головного злодія я не вгадала.
А ще ж в сюжеті присутній мандрівний цирк, який відіграє не останню роль, до того ж, оповідь просякнута дещо містичними подіями, що тільки надає історії ще більше атмосферності.
Також хочу відмітити, що в романі багато саме жіночих персонажок сильних, самостійних і дуже колоритних! Я просто обожнюю покоївку Ольгу, їй пальця в рот не клади!
Хотілося б трошки детальніше дізнатися і саме побачити відносини Софії з її чоловіком Тимішом, адже він залишився для мене темною конячкою.
Але в цілому чудовий детектив, і з задоволенням почала читати продовження, новинку "Порядні пані вмирають самітно", але це вже зовсім інша історія...

[Анна Полегенько · Rating 5 out of 5]

Без сумніву, детектив є одним з моїх найулюбленіших жанрів! Мені справді подобається читати цей ланцюжок подій, передивлятися доступні тобі деталі, слідкувати за думками детектива і найголовніше вигадувати хто ж вбивця?
⠀
Непримітний з першого погляду детектив змусив мене хвилюватися та не відпускав цілих 5 днів. Ця атмосфера затягнула мене в книгу)
⠀
Але спершу трохи про те, що містить у собі сама книга:
⠀
Надворі 19 сторіччя в Умані. Софія Нрієвська дружина відставного поліціянта, що й сама ласа до загадок та таємниць.
⠀
От тільки розгадувати чужі загадки виявилося простіше, ніж розкрити загадкову смерть близької подруги Софії - Марти.
⠀
Марта Андріяш вселила страх та неспокій в звичайне місто Умань. Марта має свої таємниці та гріхи, а також знає загадки інших мешканців. Тому розгадати причину смерті подруги буде важко.
⠀
Так багато підозрюваних і так мало відомостей про саму жінку. Хіба може дівчина бути загадкою та водночас ключем до неї? Хто намовив Марту вбити себе? З чого все почалося? Чим все закінчиться та на які жертви піде злочинець заради власної втіхи?
⠀
Книга мене просто приголомшила!😍 А до детективів до речі я дуууже вибаглива.
⠀
Мені важливо, аби сама справа не була занадто легкою, усі частини тексту були впорядкованими, обов'язкова хвилююча кульмінація і звісно ж розумна головна героїня.
⠀
До речі саме головна героїня цієї книги пані Софія Нрієвська зачепила мене найдужче! Розумна та рішуча, дівчина з цікавістю до таємниць. Здається це прекрасна суміш 🔥
⠀
А ще хочу додати трохи про те, що книга чимось нагадала мені серіал "Анна детектив". Тут схожа атмосфера і Софія, як і Анна молода та розумна жінка, що полюбляє таємниці.

[AkelaRa · Rating 5 out of 5]

Найперше краще, що є в цій книзі - це жінки. В одному з інтерв'ю автор пояснює це тим, що помітив вільну нішу і вирішив заповнити. Знаєте, в нього вдалось. Жінки в книзі різні. Добрі, злі, амбітні, покорні, хворі, сильні. Вони не є декорацією для чоловіків. Чоловіки теж різні, тож і перекосу в нездорове чоловіконенависництво нема, це історія про людей з акцентом на жінок.

Друге добре то мова. Мова від першої до останньої сторінок виглядає цільною, доречною епосі (або принаймні без різких, помітних незнавцю випадків). І ця мова робить атмосферу.

Третє добре на мій смак то місто. Я досить вибаглива до цього пункту і мене неймовірно тішить, коли вдається зберігати в описі дивний компроміс: щоб ті, хто міста, Умані в цьому випадку, не знає, відчували себе комфортно, а ті, хто знає - ловили лиш тубільцям знайомі привіти.

Темп оповідки. Звернула увагу, що багатьом коментаторам здалось, що події почались в книзі лише після закінчення першої третини. Не знаю, не зважила в процесі, насолоджувалась вибудовою персонажів і зміцненням їх позицій перед читачем. Це було дуже важливо також, оскільки в житті головної героїні це не перше розслідування, але ми як читачі лише зараз з нею знайомимось. Мені було щиро приємно, що мене плавно ввели в цю історію, смакуючи в перших главах передісторію перших сторінок (там смачний гачечок повішений перед власне першою главою, якщо ви ще не читали).

Чогось забракло мені в кінці, здавалось, що пані головна персонажка могла б вести себе дещо розсудливіше...але я б не ставила того зараз в вину. Хороший детектив, хороша історія, хороша позиція автора. Дякую.

[Olena Brazhnyk · Rating 4 out of 5]

Хороший детектив. Здогадатись, хто є винуватцем, вкрай складно й не знаю, чи можливо. Я не змогла :)
Тлом подій слугує Умань 1899 р. Автор поступово розгортає оповідь, доповнюючи її цікавими дрібничками, як то згадками про реальних осіб та заклади, що функціонувати тоді у місті, так і певним чином дещо відьомською атмосферою. Тут є й мандрівний цирк, який відіграє не останню роль у подіях. А ще це початок історії, тож ті таємниці, які автор лишив прихованими, сподіваюсь розкриються у наступних книжках.
Дмитро Безверхній пише красиво, у тексті багато цікавих метафор, тож текст просто ллється рядками. Але було багато текстуальних повторів, що аж починало часом дратувати)) Наприклад, на початку, коли знайомимось з героями, є сенс назвати їх повні імена і регалії, але навіщо повторювати це потім настільки часто - не зрозуміло.

[Denys Karpovych · Rating 4 out of 5]

Як на мене, затягнута зав'язка - тільки десь після сотої сторінки починається саме детектив)
А до того якось все сприймалося у дусі побутовщини)
Проте тут дуже продумана атмосфера і видно, що автор вивчав історію: протягом всього твору будуть з'являтись цікавинки із тодішньої епохи.
Ну і сама детективна частина не розчарувала)

[Olena · Rating 3 out of 5]

3.5
Це краще ніж Кокотюха, але гірше ніж очікування

[Rosava Doshchyk · Rating 4 out of 5]

Ууух! Книжка, яку я невиправдано довго читала, хай це і детектив.

Умань, кінець ХІХ століття. Мова піде про дружину відставного поліціанта Софію Нрієвську, яка й сама на дозвіллі дуже добре детективує. Одного дня до міста приїжджає її давня подруга Марта, і її смерть, здавалося б, ненасильницька, збурює підозри в нашої детективки. А як інакше, коли люди навколо починають поводитися підозріло, а минуле підкидає все більше і більше таємниць?

Плюси:
➕ Історичний матеріал гарно вплетений в оповідь, створюється багатошаровий образ Умані, нас трішки поводять готелями, цукернями, цирками і приватними садибами.
➕ Історичний розвиток слідства теж чудово інтегровано. Наприклад, тут згадується відомий київський криміналіст Георгій Рудий, який (я цього не знала!) розпочинав свою службу саме в Умані.
➕ Неочевидний вбивця — що далі роман розвивається, то все загадковіше і загадковіше.
➕ Гарна мова.👌

Неоднозначне:
🤔(Знаю, дивний коментар, але...) У романі дуже багато саме персонажок. Дуже. З окремими повами. З зануренням у їхнє життя. З одного боку, ці розділи добре пропрацьовані. Просто ух! З іншого, я понад половину книжки не розуміла, навіщо вони потрібні взагалі для детективу.
🤔 Таке відчуття, що мені цей стиль письма краще зайшов би у форматі аудіокнижки.

Підсумок: загалом враження позитивне, хай і місцями як на детектив було нуднувато, буду прицінюватися до автора далі.

— Співчуваю. Для вашого заспокоєння можу сказати, що також трохи слабую на зір.
— Тоді ви маєте мене розуміти. Люди, обмежені зором, — це вже не ті люди, що були колись, вони змінюються. Звикають до світу не навколо себе, а в собі. Тут у пригоді стають спогади, а від бляклості і розмитості рятує хіба що добра фантазія, здоровий глузд і келишок вина.

[Марія Пітішкіна · Rating 4 out of 5]

Ретродетектив "Порцеляновий погляд" Дмитра Безверхнього я читала на книжковий клуб у квітні, а потім ми його обговорювали з автором!

Дія відбувається в Умані кінця ХІХ ст., головна героїня — дружина відставного поліціанта Софія Нрієвська, яка розслідує... а от і не вбивство. Ніякого злочину нібито не сталось. Просто її найкраща подруга юності, що раптом завітала в місто, мала якісь таємничі справи, а зрештою вкоротила собі віку. Але і після смерті вона (чи хтось від її імені) не дає спокою Софії, вимагаючи повернути "не твоє". Атмосфера містечка і пліток, секрети його жителів, цирк і артисти, "листи з того світу", відьомство і карти Таро, а ще багато дуже різних жінок. Мені найбільше сподобались Марта (подруга Софії) і Ольга (її покоївка), як люди, але які колоритні були Маргарита Уласівна і Устина Марківна: старша родичка, яка хоче, щоб все було по її, і простодушна і балакуча жінка, якій не везе з женихами.

На мій погляд, книжка довго починається (нагадала цим класичні твори), і я з одного боку чекала, коли ж почнеться розслідування, а з іншого — хотіла, щоб поки що його не було і така симпатична героїня була жива. Добре, що вона була в кадрі достатньо багато. Сцена з серпневими зорепадами — майже до сліз: Софія знає, що Марта має якісь таємничі і, можливо, небезпечні зустрічі, і запрошує її замість них подивитися на зорі...

Гарне було партнерство Софії і Ольги. З одного боку, відчувається їхня нерівність (Ольга дуже смішно підслуховує і соромиться, коли її викривають!), а з іншого — вони справді круто і спілкуються, і співпрацюють, роблячи кожна свою справу: покоївці можна довірити рознести плітки, наприклад. А ще вона може тебе повезти рятувати народними методами.

Також тут піднята тема того, як можна навіяти людині вину за якісь давні дитячі, але травматичні спогади. Було дуже жаль героїню, яка на це повелася💔

Я не розгадала винуватця (і мені це не подобалось при читанні: здавалось, що це може бути будь-хто). Але книжка була дуже захоплива. Також мені сподобалась образна і красива мова.

#читаємо_своє #своя_полиця #кк_свояполиця #кк_книжковамафія

[Оля Олійник · Rating 3 out of 5]

Блискучий жіночий розум, наполеглива вдача та бажання правди - ось, які якості притаманні головній героїні детективу. Українська жінка в ролі детектива, все б нічого, але на сторінках книги кін. 19 століття, тому такий хід є досить цікавим та інтригуючим.
Мені сподобалось як автор описав жіночих персонажів, дуже переконливо, знаєте часто в авторів чоловіків дуже примітивне бачення жінки, це досить сильно помітно в просаних діалогах, якихось думках, а тут ні, все чітко.

Та насправді, мені важко далася ця книга, наче й динамічний сюжет, стільки подій, та читалось нуднувато. Перше, що дивує, подія, яку розслідуіали, сталась дуже пізно, здається біля 100ї сторінки, при тому, що книдечка невелика 296 сторінок. Потім почався якийсь каламбур і тут тобі загадка, і тут тобі подія, і вони не принялись, і персона��і як їх багато незначущих, та всеодно автор їх вплітує, путає читача. Так що коли ставалась нова біда і всі охали й ахали, я думала "та йооо, скільки можна". Враження, наче автор сам не знав як йому це все сплести і закінчити. А коли все ж це звкінчення прийшло, розслідування дійшло до фіналу, де винний розповідає, що й до чого, мені було не цікаво. Чи то я не зрозуміла, не вловила його суті? Можливо.
Планую ще один шанс дати цій історії про Софію Нрієвську - уманську детективку, в другій книзі "Порялні пані вмирають самітно".

[Natalia Tymoshyk · Rating 4 out of 5]

Доволі непоганий ретро-детектив. Деколи дещо перегружений персонажами, але можливо життя в 19 столітті саме таке - перегружене людьми навколо.
Ще один момент незрозуміли лише, там ніби у головної героїні істерія і тд, але цього з тексту не видно, хоча в кінці це має невеликий вплив на сюжет.

[Maryna Kovtun · Rating 4 out of 5]

Цікавий детектив. Багата історичних посилань, видно, що автор працював з архівами. Також автор подумав про своїх основних читачів - жінок, і тому зробив героїнь не картонними і цікавими. Несподіваний фінал, небанальне місце дії. Мені сподобалося, буду читати продовження.

[Lesia Ukraïnka · Rating 5 out of 5]

Мені детектив сподобався. Цікавий, легкий, гарно написаний. Коли хочеться почитати щось, щоб відволіктись від сучасних турбот, книги Дмитра Безверхого ідеально підходять для цього :)

[Oleksii Rafalovych · Rating 5 out of 5]

«Задумане може й не здійснитися. Ми весь час граємо в «буде – не буде», «життя чи смерть», «парасолька або накидка», «печиво чи млинець». І ви знаєте, ввечері я би обрала печиво, але вранці… вранці – обов’язково млинець!»

Прочитав з величезним і безперервним задоволенням дебютний ретро-детектив Дмитра Безверхнього. Безперервним – бо знаєте, як буває у детективах – у певний момент історія трохи просідає і вже не дуже тішить? Це НЕ про «Порцеляновий погляд».

✍️ Дивовижна річ: у романі вельми багато дійових осіб, але автор майстерно знайомить нас з ними і наділяє кожного впізнаваною особистістю. Тому книжка жива і цікава, а Умань кінця ХХ століття і всі супутні обставини та подробиці додають неповторного шарму і затишку міцному детективному сюжетові з убивствами, мандрівним цирком і таємницями минулого.

Повний відгук тут https://t.me/ukrainian_art_crossroads...

[Viktoria Tytarenko · Rating 5 out of 5]

Я раніше не читала ретро-детективи. Чи читала?🤔Агату Крісті можна віднести до цього жанру?🤔

Та не буду затримуватися на цих роздумах. А хочу швидше розповісти вам про книгу-відкриття цього року «Порцеляновий погляд» Дмитра Безверхнього.

Загадкова та навіть трішки містична атмосфера Умані 1899 року.

Головна героїня Софія Нрієвська, дружина відставного поліціянта - молода, красива, розумна та енергійна жінка. Але, на її біду чи на наше щастя, дуже допитлива та не може без пригод.

І от одного разу до Умані приїздить Марта Андріяш. Колишня найкраща подруга Софії. Та приїздить вона не одна, а ще й з купою загадок та таємниць, які супроводжують її з далекого минулого.

За загадкових обставин Марта покінчує своє життя самогубством. Та так не може бути. Чому молода, гарна та розумна жінка так вчинила?

Може це вбивство?

Звичайно ж Софія Нрієвська не може все лишити так як є. Вона береться розслідувати цю справу. Адже загадкова смерть її подруги не може лишитися безкарною.

Мені дуже сподобався образ головної героїні. Поєднання краси, розуму з безстрашністю та рішучістю — це вибухова суміш❤️‍🔥

Інші герої також дуже гарно прописані та продумані. А найголовніше те, що вони живі. Було відчуття своєї присутності між ними.

З приводу детективної лінії. Я не скажу, що глибоко вражена сюжетом, що такого ніколи не читала і не бачила, але так майстерно продумати та описати його не кожен зможе. Тому респект автору.

Ну і звісно ж буду читати наступну книгу, тому чекайте відгук вже зовсім скоро.