Які історії слухають діти на Даху світу, в Гімалаях, - там, де височіють гори Джомолунгма та Кайлаш? Про кого? Чи схожі ці історії на ті, які звикли читати українські діти? Чи впізнають тутешні читачі знайомих героях у тибетських незнайомцях? Наше ілюстроване видання відкриє читачам досі незнаний магічний світ далеких гір, у які багато хто мріє потрапити. Почніть свою мандрівку з казок - і вам точно пощастить, як щастить їхнім героям!
Я чесно не знаю як так вийшло. Зі сходу не завжди лише добре і мудре приходить, іноді звідти сунуться загарбники. Ось так і стало, що я тепер живу майже попід горами. Принаймні, з мого вікна гори видно. Їх звуть Карпати.
А ця книга потрапила до моїх рук випадково. Втомлений від стресу останього тижня, я відверто не міг сконцентруватися на важкій літературі. Навіть закручена художка мені не йшла. І тому я взяв збірку казок.
Її автор, Мірослав Пошта, чеський казкар і етнограф, зібрав найцікавіші казки народів Тибету і Притибеття. Об'єднані спорідненою культурою, ці люди тисячоріччями накопичували культурні здобутки і передавали їх від старших до молодших. Так з'явилися ці казки. З Тибету, який тимчасово окуповано Китаєм, з королівства переможного дракону – Бутану, з Ладакху і Сіккіму, які зараз є одними з штатів Індії. Геополітика часом страшенно безжалісна і жорстока.
Зокрема про жорстокість – як і всі не оцензуровані (чи пак олітературені) казки, ці вирізняються своєю жорстокістю: закони карми працюють тут краще суда Соломонового, а за лихі вчинки не існує напівкари. Якщо брати хотіли втопити наймолодшого, то потонуть самі. Якщо хтось викрав щось чуже, то заплатить за це вдвічі.
Та найбільш виразна риса героїв цих казок – це хитрість. Вона тут притаманна саме позитивним персонажам, котрі за її допомогою долають усі перешкоди і ставлять на місце злодіїв.
Все читання я відчував, що щось тут є знайоме. І таки дійшло – селяни тут (а це переважна більшість героїв), як і в Україні, не ходять в рабах. Вони завжди намагаються вирішити свої проблеми. Вони готові чинити опір, а погані володарі шивдко несуть покарання. Це пікупляє, адже вказує на прояви менталітету, норовного і нескореного. Знаючи історію Тибету, можна зрозуміти, звідки ноги ростуть.
Крізь шари фольклору легко намацати суто культурно-історичні образи, які формували цих людей. Десь ще відлунює тибетська релігія Бон, десь вже наявні буддистські моральні засади, десь індуїстські. Цікавий пласт для дослідників, а не тільки звичайні казки – саме це і вражає.
Цю збірку уклав чеський перекладач і автор Мірослав Пошта під час мандрів до Ладакху. Вона щедро ілюстрована кольоровими ілюстраціями і орієнтована на дітей. Подекуди сюжети перегукуються з уже знаними нам казками, подекуди це щось абсолютно інше. Найбільше сподобалися оповідки про дядечка Тонпу, місцевого трикстера, який не любить працювати, але має достатньо меткий розум, щоб обхитрити і провчити недобрих людей. Повний відгук за посиланням.
Krásná sbírka pohádek z mne blízké oblasti Tibetu, Bhútánu, Ladaku a Sikkimu, občas překvapí svou drsností, ale jak říká i sám autor - i “naše” pohádky jsou drsné (v čem je jiné Jeníček a Mařenka zavedené otcem do lesa od pohádky, kde zlá teta souží svou schovanku nebo rodiče opustí své děti?). Tím, že jsem v Bhútánu byla, tak maji zdejší příběhy jiný náboj, protože dokreslují kulturu, kterou jsem mohla malinko poznat! A přesto, že autor vybíral spíše nebuddhistické pohádky, tak Buddhova moudrost prosakuje v ponaučeních, které z těchto krátkých příběhů vyplývají...