What do you think?
Rate this book
Чужа війна
Із українського миротворчого контингенту почалась славна бойова історія Збройних сил України.
Це книжка про українських миротворців, яку написав миротворець. І це не спомини чи історичне дослідження, а гарна документальна повість, що якнайкраще допоможе зрозуміти і пізнати, що таке миротворча служба. Пощерблені кулями стіни Сараєва, пил боснійських доріг, замурзані діти, зруйновані будинки, волонтери Червоного Хреста, милосердя та жорстокість...
Хто, коли і навіщо стріляє у миротворців - про все на сторінках цієї книжки.
Це книжка про українських миротворців, яку написав миротворець. І це не спомини чи історичне дослідження, а гарна документальна повість, що якнайкраще допоможе зрозуміти і пізнати, що таке миротворча служба. Пощерблені кулями стіни Сараєва, пил боснійських доріг, замурзані діти, зруйновані будинки, волонтери Червоного Хреста, милосердя та жорстокість...
Хто, коли і навіщо стріляє у миротворців - про все на сторінках цієї книжки.
248 pages, Hardcover
First published April 6, 2020
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 7 of 7 reviews
August 29, 2020
"Чужа війна" є вартою уваги книгою. Починаю з цього, бо їй забракло декількох речей.
1. Контекст. Автор його просто не подає. Якщо ви щось знаєте про "Третю Балканську війну", то добре. Як ні, то автор вважає, що достатньо і загального знання: війна, етнічні чистки, серби проти всіх (хорватів та босняків). Але, насправді, варто знати про трагедію Жепи, яка була довгий час в облозі / блокаді, а тому до неї миротворці ООН проводили конвої, бо в місті просто була гуманітарна катастрофа...
2. Персонажі. Зрозуміти, за ким треба уважно стежити, чиї імена ретально запам'ятовувати - важко. Загалом, у творі є троє головних персонажів з України - (Петро) Коваль, (Андрій) Чумак, (Андрій) Кулик. Втім, важко сказати, може головними є Коваль і Чумак, а Кулик - ні, як і Климчук, наприклад.
3. Сюжет. Він тісно пов'язаний з персонажами - і спершу годі збагнути, за ким пильно стежити, а за ким ні. Найгірше, що Кулик та Чумак мають однакові імена, а тому коли автор каже "Андрій", то треба шукати на попередніх сторінках розділу - про кого ж мова? Але при розгортанні сюжету на початку просто губишся, бо ще й бракує контексту: хто куди летить і чому? (Якщо йдеться про переліт з України в Югославію). Чи деколи історія любові Коваля до... - ет, не буду спойлерити! - перебивається епізодами з життя Кулика чи Чумака. Навіщо тут цей епізод? Найгірше, що такі "скачки" переважають на початку, коли ще й слабо розрізняєш головних героїв. Та й перша половина книги більше нагадує солдатські байки: це окремі історії, які зв'язані хіба персонажами, а так вони цілком автономні.
Автор поволі вибудовує любовну лінію для Коваля - і це структурує трохи текст. Але навіщо там Кулич та Чумак? Невідомо?
А от друга половина книги - історія конвою до Жепи 31 травня 1993 р. І тут в головній ролі Чумак. Ця частина дуже цілісна, але їй бракує напруги. Колона їде, ми знаємо, що буде сутичка, але автор не нагнітає атмосферу. А якби зробив, то гарний був би трилер!
А от що в повісті вражає, то це атмосфера. Автор передає жахіття війни - через опис життя цивільних в умовах війни. Взагалі, фото з тієї війни дуже лякають. Ось в статті від ВВС є трохи їх - https://www.bbc.com/ukrainian/feature...
Цивільні вдягнені так, як вдягалися українці в той час. І автобуси схожі. Але ці цивільні - в умовах війни. Фото з колишньої Югославії лякають, бо здається, ніби їх зробили в Україні 1990-х: люди подібно вдягнені, схожий транспорт, місцями - схожа архітектура. І тому якось підсвідомо ідентифікуєш себе з тими людьми: ось вони давали раду з колапсом соціалістичної економіки, а тут війна... І це ж патова ситуація: все, що є, це часто нерухоме майно (житло). Але його потрібно покинути! І де ж жити? За що жити? Куліш якраз в першій половині книги показує цю перманентну розруху. І це майстерне деромантизація війни.
Тому текст залишає по собі двоякі враження. Якби це були мемуари, тоді б надмір імен (в яких реально плутаєшся: я певний час вважав, що Климчук і Кулик - це одна особа, бо обоє з відеокамерами! І ще й прізвища подібні!), обірваність ліній (що сталося з дружиною Чумака? Як там любов Коваля?) та інші "неузгодженості" не впадали б у вічі: це реальне життя, тут немає сюжету, а є окремі епізоди. Але автор пише повість, а тому тут виникає два питання. По-перше, наскільки описані події правдиві, а наскільки - прикрашені автором? Насправді, виглядає, що все правда (хіба імена змінені), але дрібка сумінву залишається. По-друге, чому ж тоді немає більш цілісного тексту, де сюжет та персонажі поступово розкриваються?
Втім, це цікавий текст про війну, яка була далекою для українського суспільства 1990-х.
1. Контекст. Автор його просто не подає. Якщо ви щось знаєте про "Третю Балканську війну", то добре. Як ні, то автор вважає, що достатньо і загального знання: війна, етнічні чистки, серби проти всіх (хорватів та босняків). Але, насправді, варто знати про трагедію Жепи, яка була довгий час в облозі / блокаді, а тому до неї миротворці ООН проводили конвої, бо в місті просто була гуманітарна катастрофа...
2. Персонажі. Зрозуміти, за ким треба уважно стежити, чиї імена ретально запам'ятовувати - важко. Загалом, у творі є троє головних персонажів з України - (Петро) Коваль, (Андрій) Чумак, (Андрій) Кулик. Втім, важко сказати, може головними є Коваль і Чумак, а Кулик - ні, як і Климчук, наприклад.
3. Сюжет. Він тісно пов'язаний з персонажами - і спершу годі збагнути, за ким пильно стежити, а за ким ні. Найгірше, що Кулик та Чумак мають однакові імена, а тому коли автор каже "Андрій", то треба шукати на попередніх сторінках розділу - про кого ж мова? Але при розгортанні сюжету на початку просто губишся, бо ще й бракує контексту: хто куди летить і чому? (Якщо йдеться про переліт з України в Югославію). Чи деколи історія любові Коваля до... - ет, не буду спойлерити! - перебивається епізодами з життя Кулика чи Чумака. Навіщо тут цей епізод? Найгірше, що такі "скачки" переважають на початку, коли ще й слабо розрізняєш головних героїв. Та й перша половина книги більше нагадує солдатські байки: це окремі історії, які зв'язані хіба персонажами, а так вони цілком автономні.
Автор поволі вибудовує любовну лінію для Коваля - і це структурує трохи текст. Але навіщо там Кулич та Чумак? Невідомо?
А от друга половина книги - історія конвою до Жепи 31 травня 1993 р. І тут в головній ролі Чумак. Ця частина дуже цілісна, але їй бракує напруги. Колона їде, ми знаємо, що буде сутичка, але автор не нагнітає атмосферу. А якби зробив, то гарний був би трилер!
А от що в повісті вражає, то це атмосфера. Автор передає жахіття війни - через опис життя цивільних в умовах війни. Взагалі, фото з тієї війни дуже лякають. Ось в статті від ВВС є трохи їх - https://www.bbc.com/ukrainian/feature...
Цивільні вдягнені так, як вдягалися українці в той час. І автобуси схожі. Але ці цивільні - в умовах війни. Фото з колишньої Югославії лякають, бо здається, ніби їх зробили в Україні 1990-х: люди подібно вдягнені, схожий транспорт, місцями - схожа архітектура. І тому якось підсвідомо ідентифікуєш себе з тими людьми: ось вони давали раду з колапсом соціалістичної економіки, а тут війна... І це ж патова ситуація: все, що є, це часто нерухоме майно (житло). Але його потрібно покинути! І де ж жити? За що жити? Куліш якраз в першій половині книги показує цю перманентну розруху. І це майстерне деромантизація війни.
Тому текст залишає по собі двоякі враження. Якби це були мемуари, тоді б надмір імен (в яких реально плутаєшся: я певний час вважав, що Климчук і Кулик - це одна особа, бо обоє з відеокамерами! І ще й прізвища подібні!), обірваність ліній (що сталося з дружиною Чумака? Як там любов Коваля?) та інші "неузгодженості" не впадали б у вічі: це реальне життя, тут немає сюжету, а є окремі епізоди. Але автор пише повість, а тому тут виникає два питання. По-перше, наскільки описані події правдиві, а наскільки - прикрашені автором? Насправді, виглядає, що все правда (хіба імена змінені), але дрібка сумінву залишається. По-друге, чому ж тоді немає більш цілісного тексту, де сюжет та персонажі поступово розкриваються?
Втім, це цікавий текст про війну, яка була далекою для українського суспільства 1990-х.
April 19, 2021
Вельми цікава книжка від учасника миротворчої місії на Балканах. Жепа, Сараєво. Дуже людяно.
August 16, 2020
Чесно кажучи, від цієї книжки я очікував зовсім іншого. Думав, що це модний нині нон-фікшн, спогади-мемуари, документальна хроніка; адже й сама назва книжки спонукала до цього – «Чужа війна: повість про український миротворчий контингент на території колишньої Юґославії». Та й написав її військовий офіцер, учасник української миротворчої місії Андрій Куліш, а надрукувало видавництво «Пропала грамота», засноване ветераном АТО Олексієм Бешулею.
Та виявилося, що я помилявся, і до рук мені потрапила художня книжка, яку автор означує як повість, а я б назвав повноцінним романом. Фабула доволі проста: українські військові на зорі 90-х, коли в Україні бушує економічна криза, вирішують вступити до лав миротворчої місії й поїхати в колишню Юґославію. Для декого – це можливість заробити гроші в «твердій валюті», щоб вирватися нарешті з гуртожитків і купити своїй молодій сім’ї повноцінне житло. Але є в контингенті й загартовані бійці, які вже брали участь (як миротворці) у бойових діях між вірменами й азербайджанцями перед розпадом СРСР.
Про обставини служби в миротворчому батальйоні, про реалії того часу, про колишню Юґославію й війну в Боснії, про армії, парамілітарні формування, найманців і звичайні банди, що поділили між собою територію країни, про миротворців, які в цій ситуації опиняються між вогнів з усіх боків, про життя під час війни, втрати, любов і дружбу, — саме так коротко можна окреслити фабулу цього твору.
З одного боку, ця повість цікава як історичний матеріал, адже дає змогу більше дізнатися про війну в Боснії й славні (а часом і героїчні, як у випадку з захистом населення Жепи) сторінки історії українського миротворчого батальйону. Слід окремо підкреслити, що це був сам початок існування Збройних Сил України, і перше бойове хрещення українські військові з жовто-блакитними нашивками здобули саме в 1992 році на території Боснії і Герцеговини.
З іншого боку, ця книжка достойна уваги саме як художній роман, приклад якісної й цікавої масової літератури. Андрієві Кулішу вдалося створити цілісний і захоплюючий сюжет з окремих «осколків», поєднати роки й різні країни, дуже доречно вплести в фабульну канву історію про дружбу, маленького сироту чи літню хвору жінку, дати кілька натяків на зародження любовної історії, показати чоловічі характери і присмачити все це суворим військовим гумором. Написано все це так, що читач співпереживає разом із героями, вболіває за них, сумує й радіє з ними. Майстерна робота.
Окремо хочу звернути увагу на особливе вміння автора працювати з художньою деталлю. Можливо, цей трюк – родом із журналістського минулого Андрія Куліша, але треба визнати, що він значно посилив книжку. Зламаний вентилятор під час наради, розтоптані жуйки під ногами, фляга з самогоном, захована солдатами, мікроскопічні частки відлущеної фарби під час обстрілу, — всі ці деталі роблять текст панорамним, кольоровішим і запашнішим, додають йому 3D-ефекту. Також можна похвалити автора за багатство його словника.
Наостанок пораджу видавцеві краще й продуманіше позиціонувати цю книжку. «Чужа війна» Андрія Куліша заслуговує на увагу не лише читачів, що цікавляться мілітаристикою; легкість і лаконічність оповіді, цікавий сюжет і витриманий стиль можуть припасти до смаку значно ширшого кола поціновувачів літератури. Крім цього, варто активніше просувати цю повість, висуваючи її на літературні премії – вона цілком могла б повторити минулорічний успіх Тамари Горіха Зерня (премія Книга року BBC за роман «Доця»). Це вже не кажучи про те, що «Чужа війна» — майже готовий сценарій для бойовика чи серіалу про українських військових. Раджу!
Та виявилося, що я помилявся, і до рук мені потрапила художня книжка, яку автор означує як повість, а я б назвав повноцінним романом. Фабула доволі проста: українські військові на зорі 90-х, коли в Україні бушує економічна криза, вирішують вступити до лав миротворчої місії й поїхати в колишню Юґославію. Для декого – це можливість заробити гроші в «твердій валюті», щоб вирватися нарешті з гуртожитків і купити своїй молодій сім’ї повноцінне житло. Але є в контингенті й загартовані бійці, які вже брали участь (як миротворці) у бойових діях між вірменами й азербайджанцями перед розпадом СРСР.
Про обставини служби в миротворчому батальйоні, про реалії того часу, про колишню Юґославію й війну в Боснії, про армії, парамілітарні формування, найманців і звичайні банди, що поділили між собою територію країни, про миротворців, які в цій ситуації опиняються між вогнів з усіх боків, про життя під час війни, втрати, любов і дружбу, — саме так коротко можна окреслити фабулу цього твору.
З одного боку, ця повість цікава як історичний матеріал, адже дає змогу більше дізнатися про війну в Боснії й славні (а часом і героїчні, як у випадку з захистом населення Жепи) сторінки історії українського миротворчого батальйону. Слід окремо підкреслити, що це був сам початок існування Збройних Сил України, і перше бойове хрещення українські військові з жовто-блакитними нашивками здобули саме в 1992 році на території Боснії і Герцеговини.
З іншого боку, ця книжка достойна уваги саме як художній роман, приклад якісної й цікавої масової літератури. Андрієві Кулішу вдалося створити цілісний і захоплюючий сюжет з окремих «осколків», поєднати роки й різні країни, дуже доречно вплести в фабульну канву історію про дружбу, маленького сироту чи літню хвору жінку, дати кілька натяків на зародження любовної історії, показати чоловічі характери і присмачити все це суворим військовим гумором. Написано все це так, що читач співпереживає разом із героями, вболіває за них, сумує й радіє з ними. Майстерна робота.
Окремо хочу звернути увагу на особливе вміння автора працювати з художньою деталлю. Можливо, цей трюк – родом із журналістського минулого Андрія Куліша, але треба визнати, що він значно посилив книжку. Зламаний вентилятор під час наради, розтоптані жуйки під ногами, фляга з самогоном, захована солдатами, мікроскопічні частки відлущеної фарби під час обстрілу, — всі ці деталі роблять текст панорамним, кольоровішим і запашнішим, додають йому 3D-ефекту. Також можна похвалити автора за багатство його словника.
Наостанок пораджу видавцеві краще й продуманіше позиціонувати цю книжку. «Чужа війна» Андрія Куліша заслуговує на увагу не лише читачів, що цікавляться мілітаристикою; легкість і лаконічність оповіді, цікавий сюжет і витриманий стиль можуть припасти до смаку значно ширшого кола поціновувачів літератури. Крім цього, варто активніше просувати цю повість, висуваючи її на літературні премії – вона цілком могла б повторити минулорічний успіх Тамари Горіха Зерня (премія Книга року BBC за роман «Доця»). Це вже не кажучи про те, що «Чужа війна» — майже готовий сценарій для бойовика чи серіалу про українських військових. Раджу!
May 20, 2020
Дійсно унікальна книга, виправте, якщо знаєте ще хоч одну про українських миротворців на Балканах (бувша Югославія, нині Боснія і Герцеговина), тим паче, таку захопливу і справді якісну у всіх значеннях цього слова.
Особливої цінності "Чужій війні" надає автор - безпосередній учасник миротворчої місії. І, ні, це не документальний набір беземоційних фактів у красивій обкладинці (хоча обкладинка дійсно гарна), це збіса цікава і добре написана повість. Читається книга дуже легко, а у міру детальні описи оточення та персонажів моментально переносять у вир подій.
Не знаю, чи це перша книга у пана автора. Якщо ні - біжу замовляти інші, якщо так - вже чекаю нову!
Також хочу відмітити цікаву структуру книги. Розділи з подіями у Сараєво та Жепі (населені пункти, у яких відбуваються основні епізоди повісті) об'єднано з розділами про російсько-українську війну. Спойлерити не буду, замовляйте та читайте.
Книга дуже важлива, тим паче у реальності сьогодення, коли україньське військо впевнено наближається до вступу в НАТО. Перші кроки, буквально бойове хрещення, Збройних Сил України, про які так мало відомо загалу. Мене, наприклад, ще навіть не було у часи початку Югославських воєн, а шкільна програма (коли ще був у школі, можливо, зараз інакше) згадує побіжно, мимохідь.
Гадаю, з написаного вище, зрозуміло, що книгу 100% рекомендую. І не тільки мілітаристам та людям що глибоко цікавляться історією, книга надзвичайно легка у читанні,просто напрошується на екранізацію.
Особливої цінності "Чужій війні" надає автор - безпосередній учасник миротворчої місії. І, ні, це не документальний набір беземоційних фактів у красивій обкладинці (хоча обкладинка дійсно гарна), це збіса цікава і добре написана повість. Читається книга дуже легко, а у міру детальні описи оточення та персонажів моментально переносять у вир подій.
Не знаю, чи це перша книга у пана автора. Якщо ні - біжу замовляти інші, якщо так - вже чекаю нову!
Також хочу відмітити цікаву структуру книги. Розділи з подіями у Сараєво та Жепі (населені пункти, у яких відбуваються основні епізоди повісті) об'єднано з розділами про російсько-українську війну. Спойлерити не буду, замовляйте та читайте.
Книга дуже важлива, тим паче у реальності сьогодення, коли україньське військо впевнено наближається до вступу в НАТО. Перші кроки, буквально бойове хрещення, Збройних Сил України, про які так мало відомо загалу. Мене, наприклад, ще навіть не було у часи початку Югославських воєн, а шкільна програма (коли ще був у школі, можливо, зараз інакше) згадує побіжно, мимохідь.
Гадаю, з написаного вище, зрозуміло, що книгу 100% рекомендую. І не тільки мілітаристам та людям що глибоко цікавляться історією, книга надзвичайно легка у читанні,просто напрошується на екранізацію.
November 17, 2022
Книга читається легко, але безумовно є декілька моментів, про деякі з них раніше озвучували й інші читачі.
Отже дійсно бракує контексту. Перед прочитанням книги дійсно доведеться хоча б Вікіпедію почитати.
В книзі не очевидно, хто сторони конфлікту. Є окремі злодії, але немає сторін конфлікту.
Мені видалися нав’язливими безліч фраз англійською, до того ж майже всі ламаною англійською. Хоча це моє особисте відчуття.
Дуже сміявся з фото начебто лікарки Сабіни. Це фото з фотобанку рекламує кожну другу клініку чи ліки в Україні. Через це є питання довіри до інших фото.
Але книга варта, щоб її прочитати і я дякую автору, за його службу у лавах миротворців і за книгу також.
Отже дійсно бракує контексту. Перед прочитанням книги дійсно доведеться хоча б Вікіпедію почитати.
В книзі не очевидно, хто сторони конфлікту. Є окремі злодії, але немає сторін конфлікту.
Мені видалися нав’язливими безліч фраз англійською, до того ж майже всі ламаною англійською. Хоча це моє особисте відчуття.
Дуже сміявся з фото начебто лікарки Сабіни. Це фото з фотобанку рекламує кожну другу клініку чи ліки в Україні. Через це є питання довіри до інших фото.
Але книга варта, щоб її прочитати і я дякую автору, за його службу у лавах миротворців і за книгу також.
January 22, 2021
Символічно, що саме сьогодні, в день героїв України та морської піхоти України, закінчив читати книгу Андрія Куліша "Чужа війна". Що розповідає про українських миротворців, що боронили мирне населення у війні на Балканах. Вкотре читаючи мемуари, переконуюсь - історії живих людей, наповнені живими емоціями, які не можливо вигадати. Нехай вибачають мені метри сучасної літератури, та вся краса і обьємність їх тексту, вся гостросюжетність їх романів тьмяніє на фоні опису простих, живих історій українських вояків, записаних на коліні десь у бетері
December 2, 2020
Неймовірна книга. Щемка і правдива. Найвищі оцінки і дяку автору за працю. І видавництву за якість у всіх іпостасях.
Displaying 1 - 7 of 7 reviews