Ungleiche Brüder: Russen und Ukrainer vom Mittelalter bis zur Gegenwart

by Andreas Kappeler

Russen und Ukrainer bezeichnen sich seit Jahrhunderten als Brudervölker, wobei sich die Russen in der Rolle des großen Bruders sehen. Dieses Buch erzählt die Geschichte dieser ungleichen Brüder als Wechselspiel von Verflechtungen und Entflechtungen. Nicht zuletzt trägt es zum Verständnis des aktuellen russisch-ukrainischen Konflikts bei.Die russische Annexion der Krim und die darauf folgende Besetzung der Industrieregion im Südosten der Ukraine durch von Russland gesteuerte Milizen im Frühjahr 2014 haben einen militärische n Konflikt zwischen diesen Staaten ausgelöst, der bis heute andauert. Seit dem 18. Jahrhundert zeigte sich im Verhältnis dieser eng miteinander verbundenen Völker zunehmend eine Asymmetrie. Sie gipfelte darin, dass Russland im 19. Jahrhundert die "Kleinrussen", wie die Ukrainer damals offiziell hießen, nicht als eigenständige Nation mit einer von Russland getrennten Geschichte anerkannte. Diese Sicht hat sich in Russland bis heute erhalten und ist auch im Westen verbreitet.

Genres: Nonfiction, History, Ukraine

Paperback

Published September 1, 2017

Reviews

[Yuliia Zadnipriana · Rating 5 out of 5]

Історія українсько-російських стосунків від швейцарського історика.

Книга — короткий екскурс в історію України в контексті історичних відносин з Росією, починаючи з Київської Русі.

Книга цікава тим, що автор — не українець, не росіянин, він подає ланцюжок фактів та перебіг подій, розбавляючи власними думками — ненав'язливо, але дрібка думок викликають змішані почуття: як от ствердження того, що Голодомор – не геноцид😔
.
Автор розкриває перед читачами багатовікову історію розвитку України та Росії, формування їхньої національної ідентичності, взаємозв'язки. У книзі багато цікавої статистики про динаміку змін настроїв в Україні і Росії та кілька цікавих думок щодо початку відносин між двома країнами.

Пізнавальною для мене стала інформація про пошуки національної ідентичності обох країн, про спільні і відмінні риси в нашому менталітеті і як вони трансформувались з плином історії.

А ще тут є про культуру, літературу та демографічні показники заселення територій у різні часи — все це робить книгу ґрунтовним джерелом інформації про розвиток, становлення та відносини
двох країн.

Ця книга освіжить ваші зання з історії України, а через те, що матеріал подається не лінійно, а паралельно (тобто історія України розкривається паралельно з історією Росії),
то ви побачите історичний процес розвитку відносин між державами в об'ємній формі.

У книзі також є і про сучасний етап історії: про Євромайдан, анексію та війну, цей розділ найкоротший, але висновки автора досить чіткі.

Книгу я придбала в @ksd_bookclub , якщо ви любите історичну нехудожню прозу, то ваша #історична_полиця повинна мати це видання, бо це одне з небагатьох досліджень на цю тему в усьому світі.

[Diana Popfalushi · Rating 4 out of 5]

Окрім легкої та зрозумілої манери написання, влучних термінів та неймовірного перекладу Володимира Кам’янця (мого викладача перекладу, до речі!), книга насичена доброю аналітикою та цікавими тезами для роздумів.

Для себе я виділила 4 головні значення книги:

🔰Краш-курс історії відносин Україна-Росія (як держав, так і народностей) з періоду Київської Русі до початку війни на Донбасі. Капеллер вмістив все у 300 сторінок. Тому всім, хто починає призабувати історію, дуже раджу прочитати.
🔰Неупередженість. Капеллер історик та науковець, і до написання цієї книги він підійшов незаангажовано. Висвітлюються як позитивні, так і негативні аспекти розвитку держав.
🔰Порівняння розвитку України та Росії у геополітичному, історичному та культурному розрізі. До занепаду Київської Русі ще тоді різні слов’янські племена жили разом, однак під час виникнення окремих сильних князівств - Галицького та Волинського на території сучасної України і Володимиро-Суздальського на території сучасної Росії, шляхи та орієнтири почали змінюватись. І ці зміни дедалі активніше відчувались у процесі творення молодих держав (бо як не крути, але обидві країни - однолітки). Росія з того часу орієнтується на Азію, а Україна - на Європу, перша придушує та владарює, а інша бунтує, але не може взяти себе в руки.
🔰Новий погляд на, здається, давно знайомі факти та постаті: Хмельницький, Мазепа, Винниченко, Гоголь, хрещення Русі, автокефалія та інші аспекти висвітлюються з двох сторін, що робить картину більш об’ємною.

Я часто чула порівняння відносин України та Росії через призму братерства, де Україна - молодший брат, а Росія - старший, але ніколи не задавала собі питання, чому ж це так і звідки це взялось. Книга “Нерівні брати” мені це пояснила: чітко, зрозуміло, через ретроспективу і з думками, які я пректуватиму на майбутнє.

Це і стало найбільшим відкриттям із книги - тлумачення і походження оцього “братерського порівняння”, яке сформулював етнічний українець Йов Борецький. Вийшло так, що він, сам того не розуміючи, створив наратив, який заважає Україні розвиватися кілька століть потому.

[Olia · Rating 5 out of 5]

Щиро раджу

[Oleksandr Golovatyi · Rating 4 out of 5]

Найкращі цитати:

-"Через кілька днів (після 27 лютого 2014 р.) Крим був прийнятий до склауд Російської Федерації. Вперше від часів Другої світової війни європейська держава анексувала територію сусідньо держави. Це було віроломне порушення норм міжнародного права та кількох двосторонніх і міжнародних договорів, якими Росія гарантувала територіальну цілісність України."

-"Коли в серпні 2014 р. сепаратисти опинились у скрутному становищі, на допомогу їм прийшли важкоозброєнні частини російської армії. Щонайпізніше відтоді конфлікт набув характеру неоголошеної російсько-української війни. До кінця 2016 р. її жертвами стали майже 10 тис. осіб, понад 2.5 млн були змушені покинути свої домівки, а великі території Донбасу опинились у руїнах."

-"наука живе із суперництва між різноманітними думками, з критики й дискусій. Натомість одновимірні інтерпретації історії, заохочувані колись у Радянському Союзі, спричинять спрощування й фальшування, одноманітність і зашкарублість."

-"Після одруження князя Володимира з Анною, сестрою візантійського імператора, та після прийняття християнства наприкінці Х ст. Русь, яку лише в XIX ст. почали називати Київською, стала шанованим членом європейсьої "родини королів". Про це свідчать подружні із'язки з кількома династіями в Північній, Центральній і Західній Європі."

-"Спільною писемною мовою (в Русі) була староцерковнослов'янська або ж давньоболгарська мова, запозичена в південних слов'ян."

-"Галицько-Волинське князівство розглядають як попередній етап української національної держави і як сполучну ланку між Київською Руссю та пізнішою українською історією."

-"До середини XVIII ст. Лівобережна Україна відрізнялась від Росії відчутно вищим рівнем освідченості населення, що підтверджували закордонні мандрівники. В Укарїні існувала доволі розгалужена мережа церковнопарафіяльних шкіл, до яких ходили й дівчатка. За взірцем Київської академії були заснованиі колегіуми в Чернігові, Харкові й Переяславі, які давали змогу навчати і церковні, і світські предмети. Розвиток вищої освіти супроводжував розквіт літератури та історіографії українською мовою."

-"У XVII й на початку XVIII ст. Україна і Росія перебували на однакових позиціях. Запорізькі козаки та решта українського населення хоч і підпорядковувались 1654 р. московському цареві, проте Гатьманщина зберігала широку автономію на чолі з власним обраним гетьманом. Завдяки тіснішим контактам із Центральною Європою українці мали вищий рівень освіти, на відміну від росія, які довго перебували в полоні православних традицій, а Київська академія стала кузнею кадрів для всієї Росії. В соціально-політичному плані укарїнське суспільство мало риси егалітарності та вільнодумства й відрізнялось від російського з характерними для нього автократією."

-"Із заснування Української Соціалістичної Радянської Республіки (УСРР), яка від 1936 р. називалася Українська Радянська Соціалістична Республіка (УРСР), українці вперше мали визнану центром (Москвою) національну територію, яка охоплювала більшість етнічних українців і мала власні політичні інституції й символи... тепер їх визнавали самостійною нацією з власною мовою."

-"Від голоду загинуло близько 10% населення, переважна більшість якого - українські селяни. (1932/33)"

-"Символічними фігурами шістдесятництва стали журналісти В'ячеслав Чорновіл родом з Центральної України, який провів в ув'язненні загалом 17 років, та поет Василь Стус, який загинув у таборі 1985 р."

[Michelle Curie · Rating 3 out of 5]

Das Verhältnis der Ukraine zu Russland ist ein kompliziertes, verwobenes und weit zurückreichendes. Man würde sich wünschen, dass es nur noch in Geschichtsbüchern wie diesem eine Rolle spielt, doch ist Kappeler's Werk auch von einer tragischen Aktualität geprägt.



Ungleiche Brüder wagt den Versuch, die Historie von Russland und der Ukraine aufzuarbeiten und in einer leicht verständlichen und zugänglichen Sprache zu präsentieren. Angefangen im 17. Jahrhundert bis zur Annexion der Krim 2014 macht Kappeler das geschwisterliche Verhältnis beider Länder deutlich. Zwei Länder mit viel gemeinsamer, aber eben keiner synonymen Geschichte.

"Die Asymmetrie der russisch-ukrainischen Beziehungen spiegelte sich in den wechselseitigen Perzeptionen wider. Dabei standen die Bilder des 'anderen' immer in Wechselwirkung mit den Vorstellungen, die Russen und Ukrainer von sich selbst hatten."

Ukraine und Russland als komplett getrennte Nationen zu betrachten ist genauso falsch wie sie zu einem Einheitsbrei zusammenzupacken. Die Wahrheit ist, dass es sich nicht um klar abzugrenzende Gruppen handelt, denn leicht zu vergessen ist, dass es sich bei beiden Nationen lange vom Völker handelte, bei denen regionale und vor allem orthodox-religiöse Identifikationen stärker ausgeprägt waren als ein ethisches oder nationales Bewusstsein. Letztes entwickelte sich erst allmählich um die Wende des 20. Jahrhunderts, was noch gar nicht mal so lange her ist, wenn man mal darüber nachdenkt!

Es werden viele spannende Punkte angesprochen, die in der Geschichtsschreibung oft vergessen oder nicht genug berücksichtigt werden. So beispielsweise wird ein Kapitel der Hungersnot in der Sowjetunion in den 30er Jahren gewidmet, welche mehreren Millionen Menschen das Leben kostete. Ukrainische Geschichtsschreibung sieht sich gerne als großes Opfer dieser Missernten und des daraus resultierenden Hungers, doch muss man sich im Klaren sein, dass auch andere Regionen der Sowjetunion gleichermaßen betroffen waren und es sich nicht um politisches Vergehen der Sowjetunion an den Ukrainern handelte.

"Die ukrainische Interpretation der Hungersnot zielte darauf ab, Russland die Schuld zuzuschieben, obwohl von Russen bewohnte Gebiete genauso betroffen und die ukrainische Funktionäre für die Getreidebeschaffung verantwortlich gewesen seien."

Im Rahmen aktueller Ereignisse helfen besonders die letzten Kapitel über die letzten Jahrzehnte beim Verständnis der Beziehung. Ich fand den Hinweis hilfreich, dass man sich vor Augen führen muss, dass "wir im Westen" oft die Sowjetunion mit Russland gleichsetzten, dabei aber vernachlässigen, dass Russland eben nur einen Teil dieser ausgemacht hat. Dass Russland unter Putin nun selbst das Erbe der Sowjetunion antritt und so tut, als würden die heutigen Grenzen keine Wertigkeit haben, ist demnach ein durchaus rückständiges Bild. Kappeler zieht den Vergleich von Geschwistern: Man liebt den kleinen Bruder, weist ihn jedoch immer wieder zurück in seine Schranken, wenn er sich zu viel rausnimmt. Er wagt außerdem an ein Fazit:

"Ein normales gutnachbarschaftliches Verhältnis wird nur dann hergestellt werden können, wenn Russland sich aus der Ukraine zurückzieht, seine paternalistische Haltung aufgibt und die Ukraine und die Ukrainer als eigenständige gleichberechtigt Partner anerkennt, wenn es also seine Rolle als großer Bruder aufgibt."

[Nadiya · Rating 5 out of 5]

Дуже хороша книга. Рекомендую всім, хто хоче краще зрозуміти взаємини України та Росії протягом століть. Хоч не погоджуюся з автором щодо Голодомору, але загалом багато цінної інформації. Матеріал дуже добре структуровано та вивчено. Справді після цієї книги розумію, які ми буди наївні, коли думала, що Росія дозволить незалежній Україні розвиватися і стати частиною Європи. І навіть війна виявилася не занадто високою ціною для Росії, щоб залишати Україну залежною від неї. Але Україна виборює своє незалежне майбутнє зараз і нарешті відірветься від божевільного сусіда.

[lesewürmchen · Rating 4 out of 5]

der anfang ging bei mir bisschen zäh, weil einfach unfassbar viele historische fakten und zusammenhänge beleuchtet werden, die lange zurückliegen und nicht einfach zu verstehen sind. deswegen hat mich das buch am anfang noch nicht so gecatcht, weil ich bisschen überfordert war - ist vielleicht auch nicht die leichteste einstiegslektüre. vor allem im letzten drittel habe ich ultra viel gelernt, finde es beeindruckend wie ein einziges buch es schafft, einem so einen breiten überblick über das verhältnis von russland und ukraine zu liefern und auch was hängenbleibt. empfehle es absolut weiter. gerade um die entwicklungen seit 2014 zu verstehen, aber auch einfach für einen breiten überblick. und andreas kappeler ist einfach ein g.

einziger (dicker) kritikpunkt: s. 167 spricht kappeler den genozidcharakter des holodomor ab, weil man ihn nicht auf eine stufe stellen soll mit den völkermorden an armeniern und juden? bro wie wärs wenn du gar nicht erst versuchst völkermorde miteinander zu vergleichen. und der holodomor wurde bewusst in der ukraine forciert, ich finde schon, dass das dann ein genozid ist aber kann man sich vielleicht auch drüber streiten.

[heptagrammaton · Rating 4 out of 5]

Ukraine and Russia have been identified as being of brotherly peoples, with both familial sympathy and Machiavellian paternalism. Andreas Kappaler has somehow resisted quoting Anna Karenina in his study of Russian and Ukranian national identity, in fraught historical co-interaction. I, however, possess no such restraint: Happy families are all alike; every unhappy family is unhappy in its own way.

Kappeler, a Swiss historian whose bibliography indicates a strong scholarly focus on the Russian Empire particularly in its aspects as a multiethnic state, follows the historical through lines that would later define (often both) Russian and Ukrainian national mythos. Notably, he stresses that perceived continuity between Tsarist/Soviet/Modern Russia* and the medieval Kievan state is a relatively modern development, one of many an Empire's justifications for expansion, with little basis in historical reality.

( *The convolution of the Tsardom, the USSR and the Modern Russian Federation as continuous and/or equivalent entities is also, coincidentally, a phantasm of imperialist justifying rhetoric. Russia's sole inheritance over the status of a superpower in the wake of the Soviet Union's dissolution and its corresponding cultural hegemony over Eastern Europe is one of the blind spots of perception in the West, which Kappeler identifies as responsible for Ukraine's invisibility in the modern era.)

He judges both as still nascent nations, which have faced differing obstacles to the maturation of their ideas of nationhood, hindered by two different edges of an empire's ideological scalpel. In this, he borrows sociologist H. Plessner's catchy term of "a delayed nation", originally applied to the particular ideological insufficiencies at the heart of the post-1919 German state - the apparent idealess-ness and philosophical stuntedness, and the shallow roots of civic humanism - that led it into the formation of the Third Reich.

At last, writing in the wake of Euromaidan and the Crimea annexation, in a way that prefigures the climax of the 2022 invasion very special military operation, Kappeler stresses that:

A good and stable relationship in-between neighbours can only begin to exist when Russia withdraws from the Ukraine, gives up on its paternalistic demeanour, and acknowledges Ukraine and its people as equal and independent partners, i.e. [when she, Russia] gives up on its role as big brother. (Bolded text mine. Translation from German and association dumbassery also mine.)

Alas, such a prospective time has only grown more distant since this book's publication. In all likelihood we shall have to await for the current deep wounds to be healed in the only sure way for the trauma of war to ever be healed; by the literal turnover of generations.

  {Review of the German edition, C. H. Beck 2017}

[Book_badass · Rating 3 out of 5]

Viel gelernt. Das Buch gibt einen guten Überblick über die ukrainisch-russische Geschichte vom Mittelalter bis heute. Die Kapitel, Abschnitte und Absätze sind meines Erachtens nach nicht wirklich gut sortiert und strukturiert, sodass der Lesefluss leidet. Teilweise wirken aneinander anknüpfende Absätze wie zusammengeflickte Versatzstücke.

[Clara · Rating 4 out of 5]

Kappeler ist wohl einer der renommiertesten Ukraine-Historiker im deutschsprachigen Raum, der mit seinen Übersichtswerken Lücken füllt, die leider hier immer noch über Osteuropa klaffen, insbesondere den osteuropäischen Raum, der NICHT Russland ist.
Und dennoch muss sich die Geschichtswisschenschaft nach dem 24. Februar 2022 die Frage gefallen lassen, inwiefern sie vielleicht die russische Perspektive auch in ihren wissenschaftlichen Arbeiten übernommen hat.
Gerade die Darstellung der beiden "Brüder" befremdet doch sehr, im Angesicht des Leids und Zerstörung, welches Russland in der Ukraine anrichtet.
Eine Versöhnung erscheint unwirklicher denn je und mit diesem Russland, dass mittlerweile faschistische Züge trägt, erscheint es mir auch nicht sonderlich wünschenswert. Russland muss erst einmal seine ganz eigenen Probleme in den Griff bekommen, bevor es sich in die Angelegenheiten anderer Länder einmischt.

[Gordon Eldridge · Rating 5 out of 5]

Dieses Buch zeichnet die Geschichte der Beziehung zwischen Russland und die Ukraine. Es fängt in 9 Jahrhundert an mit den Zeiten der Kiewer Rus', dessen Vermächtnis sowohl von der russischen als auch von der ukrainischen nationalen Geschichtsschreibung beansprucht wird. Kappeler benutzt geschickt sowohl historische als auch literarische Quellen, um die jeweiligen Einstellungen der beiden Völker zueinander nachzuzeichnen.

Im gesamten Buch wird die Metapher des älteren und des jüngeren Bruders verwendet, um die Beziehung zu beschreiben, und es ist eine treffende Metapher. Die Metapher und die Beweise, die Zappeler zu ihrer Stützung verwendet hat, erklären in hohem Maße, warum Putin in der Lage war, erhebliche innenpolitische Unterstützung für seinen Krieg mit der Ukraine zu gewinnen.

[Inna Vlasyuk · Rating 1 out of 5]

Книга не варта уваги. Взялася читати охоче, оскільки бачила її у книгарні раніше і не наважувалася довго купити. І все ж розчарована. Велика претензія на обʼєктивний погляд автора все одно зводиться до аргументів, що «ми же братья». Переважна більшість цитат - російські джерела. Відповідно і книга все ж суттєво опирається на російську офіційну історіографію.
Якщо книга орієнтована на західного читача, то я б її не рекомендувала знайомим.

[Anastasia Bareth · Rating 5 out of 5]

Ein sachlich geschriebenes Buch, das keine Parteien im Konflikt der beiden postsowjetischen Ländern ergreift. Mir hat es geholfen, die Hintergründe des Konfliktes zu verstehen. Mit dem Buch hat sich meine Wissenlücke in der Geschichte ein Stück mehr geschlossen und das war auch das Ziel des Lesens. Danke an den Autoren!

[Ulrike Bungert · Rating 4 out of 5]

Ich hab es eher überflogen denn intensiv gelesen, ich hatte meine Probleme wegen mangelnder Geschichtskenntnisse meinerseits, und meinem Widerwillen dagegen, empathisch zu fühlen warum man sich um Land und Kultur bekriegen und töten muss. Meine Bewunderung gilt allen Historikern.

[Lukas Nichol · Rating 4 out of 5]

4,5