What do you think?
Rate this book
Моцарт 2.0 #1
Моцарт 2.0
«Моцарт 2.0.» — нова історія від Доржа Бату, автора українських бестселерів «Франческа. Повелителька траєкторій» та «Франческа. Володарка офіцерського жетона».
Уявіть собі — Моцарт у сучасному Нью-Йорку! Так-так, той самий, Вольфганг Амадеус. У сучасному місті його вражає і дивує усе: метро та галас, одяг, особливо жіночий, спосіб життя, звички й манери людей. Навіть вбиральні тут такі пахучі і красиві, наче у цісарському палаці. А ще, виявляється, сучасний рояль суттєво відрізняється від звичного Моцартові клавікорда… Та доведеться пристосовуватися, адже видатному композиторові хоч і випав шанс на нове життя, але дещо залишається незмінним — музика і Моцарт нероздільні. У цій книжці переплітаються вигадка й реальні та дуже цікаві факти про життя і творчість Моцарта, детективний сюжет за участі нової подруги композитора офіціантки Стейсі та роздуми про сенс життя. А завдяки дотепним ілюстраціям від Юлії Самелюк і QR-кодам із відеороликами, що розкривають секретики створення книжки, читачі поринуть в особливу атмосферу цієї історії.
Уявіть собі — Моцарт у сучасному Нью-Йорку! Так-так, той самий, Вольфганг Амадеус. У сучасному місті його вражає і дивує усе: метро та галас, одяг, особливо жіночий, спосіб життя, звички й манери людей. Навіть вбиральні тут такі пахучі і красиві, наче у цісарському палаці. А ще, виявляється, сучасний рояль суттєво відрізняється від звичного Моцартові клавікорда… Та доведеться пристосовуватися, адже видатному композиторові хоч і випав шанс на нове життя, але дещо залишається незмінним — музика і Моцарт нероздільні. У цій книжці переплітаються вигадка й реальні та дуже цікаві факти про життя і творчість Моцарта, детективний сюжет за участі нової подруги композитора офіціантки Стейсі та роздуми про сенс життя. А завдяки дотепним ілюстраціям від Юлії Самелюк і QR-кодам із відеороликами, що розкривають секретики створення книжки, читачі поринуть в особливу атмосферу цієї історії.
464 pages, Hardcover
First published January 1, 2020
23 people are currently reading
550 people want to read
About the author
Dorje Batuu
9 books272 followersДорж Бату (Андрій Васильєв) — український письменник бурято-монгольського походження. Громадянин США. Автор дилогії «Франческа. Повелителька траєкторій» і «Франческа. Володарка офіцерського жетона» та роману «Моцарт 2.0».
Народився і виріс в Бурятії, закінчив Бурятський державний університет. За освітою історик-сходознавець, спеціаліст з історії Китаю. Одружився з американською дизайнеркою українського походження Яриною Жук і 2002 року переїхав жити до України. Виховують двох доньок, Софію та Христину. Працював телевізійним журналістом на загальнонаціональних каналах «1+1» та «Інтер». Переїхавши до США, працював кореспондентом «Голосу Америки» та «ТСН». Член Медіакорпусу ООН. У 2013 році покинув журналістику і став працювати у авіакосмічній галузі. Нині Дорж Бату - математик, спеціаліст з траєкторій космічних апаратів.
Народився і виріс в Бурятії, закінчив Бурятський державний університет. За освітою історик-сходознавець, спеціаліст з історії Китаю. Одружився з американською дизайнеркою українського походження Яриною Жук і 2002 року переїхав жити до України. Виховують двох доньок, Софію та Христину. Працював телевізійним журналістом на загальнонаціональних каналах «1+1» та «Інтер». Переїхавши до США, працював кореспондентом «Голосу Америки» та «ТСН». Член Медіакорпусу ООН. У 2013 році покинув журналістику і став працювати у авіакосмічній галузі. Нині Дорж Бату - математик, спеціаліст з траєкторій космічних апаратів.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 217 reviews
May 25, 2020
Хороший, милий, легкий! Ех! Побільше хочеться читати такого доброго 🙌
Неймовірно захопливе читання і всіх героїв хочеться обійняти 💞
Неймовірно захопливе читання і всіх героїв хочеться обійняти 💞
May 18, 2020
Це було чудово!
Дуже сподіваюся, що автор продовжуватиме писати і порадує нас ще не однією книгою.
Я отримав справжнє задоволення від прочитання. А неперевершена музика Моцарта та прекрасні ілюстрації посилили цей ефект стократ.
Дуже сподіваюся, що автор продовжуватиме писати і порадує нас ще не однією книгою.
Я отримав справжнє задоволення від прочитання. А неперевершена музика Моцарта та прекрасні ілюстрації посилили цей ефект стократ.
July 3, 2020
Нехай пробачить мене Дорж Бату, але це буде не зовсім хороший відгук про його книжку.
Закриваючи очі на те, що мені вже сама ідея перенесення в часі Моцарта після його смерті не сподобалася, я дуже намагалася розпізнати, що ж є таке класне у цій книжці, що так багато схвальних відгуків. По порядку:
- QR-коди. Задум цікавий, твори слухати сподобалося, але після якогось четвертого коду я просто забила, бо коли я читаю паперову книжку мені не хочеться шарпати телефон що декілька сторінок і відволікатися. Я, власне, читаю книжки для того, щоб не сидіти в телефоні :)
- Сюжет. Динамічний, читається швидко, але дуже передбачуваний. Я так хотіла, щоб автор нас чимось здивував – якимось неочікуваним поворотом – але нічого такого не сталося. До речі, у книзі нереально багато повторів (мабуть це для дуже забудькуватого читача) як от про Моцартовий сміх, які дуже дратували.
- Персонажі. Хоч більшість персонажів гарно описана, вони не мають розвитку і залишаються пласкими (Стася як була нелегальною іммігранткою в США з тугою за Україною, так і залишилася).
- Стосунки Моцарта і Стасі. Нехай пробачить мене Дорж Бату ще раз, але мені їхні стосунки здаються вкрай дивними і неправдоподібними. Моцарт начебто виправляє помилки минулого життя і залишається разом з людьми, які йому рідні. У його Нью-Йоркському житті це подруга Стася, з якою він воліє бути нерозлучним, жити разом, вранці їй варити каву. І це все без натяку на якусь романтику. Якщо згадати ще Франческу, складається враження, що автор має якусь обсессію дружніх відносин з молоденькими дівчатами.
- Сенс. Те, що мене пекло́ найбільше. Автор вводить усіх цих персонажів з минулого і декілька разів натякає, що вони тут всі опинилися неспроста, що за цим стоїть якийсь задум. А ні. Вони тут лише, щоб виправити свої помилки минулого. Пояснення, чому самі ці персонажі, чому саме цей час, чому саме це місто – автор не дає.
Закриваючи очі на те, що мені вже сама ідея перенесення в часі Моцарта після його смерті не сподобалася, я дуже намагалася розпізнати, що ж є таке класне у цій книжці, що так багато схвальних відгуків. По порядку:
- QR-коди. Задум цікавий, твори слухати сподобалося, але після якогось четвертого коду я просто забила, бо коли я читаю паперову книжку мені не хочеться шарпати телефон що декілька сторінок і відволікатися. Я, власне, читаю книжки для того, щоб не сидіти в телефоні :)
- Сюжет. Динамічний, читається швидко, але дуже передбачуваний. Я так хотіла, щоб автор нас чимось здивував – якимось неочікуваним поворотом – але нічого такого не сталося. До речі, у книзі нереально багато повторів (мабуть це для дуже забудькуватого читача) як от про Моцартовий сміх, які дуже дратували.
- Персонажі. Хоч більшість персонажів гарно описана, вони не мають розвитку і залишаються пласкими (Стася як була нелегальною іммігранткою в США з тугою за Україною, так і залишилася).
- Стосунки Моцарта і Стасі. Нехай пробачить мене Дорж Бату ще раз, але мені їхні стосунки здаються вкрай дивними і неправдоподібними. Моцарт начебто виправляє помилки минулого життя і залишається разом з людьми, які йому рідні. У його Нью-Йоркському житті це подруга Стася, з якою він воліє бути нерозлучним, жити разом, вранці їй варити каву. І це все без натяку на якусь романтику. Якщо згадати ще Франческу, складається враження, що автор має якусь обсессію дружніх відносин з молоденькими дівчатами.
- Сенс. Те, що мене пекло́ найбільше. Автор вводить усіх цих персонажів з минулого і декілька разів натякає, що вони тут всі опинилися неспроста, що за цим стоїть якийсь задум. А ні. Вони тут лише, щоб виправити свої помилки минулого. Пояснення, чому самі ці персонажі, чому саме цей час, чому саме це місто – автор не дає.
May 11, 2020
Навіть не сумнівалась в тому, що мені на 100% сподобається!
Захоплююсь тим, як Дорж Бату вміє писати легку і захопливу історію, але не банальну і пусту, а з глибокими і важливими темами. Тут і про нелегку долю мігрантів, про хитке становище нелегалів, про важливість робити правильний вибір вчасно, цікаві правдиві факти з життя Моцарта, звісно, тут багато музики)) ще й такі харизматичні герої!
Раджу-раджу-раджу! [мільйон серденьок]
P.S. Відео, які відкриваються, якщо сканувати QR-коди - окремий кайф! Додає 100500 балів книзі))
Захоплююсь тим, як Дорж Бату вміє писати легку і захопливу історію, але не банальну і пусту, а з глибокими і важливими темами. Тут і про нелегку долю мігрантів, про хитке становище нелегалів, про важливість робити правильний вибір вчасно, цікаві правдиві факти з життя Моцарта, звісно, тут багато музики)) ще й такі харизматичні герої!
Раджу-раджу-раджу! [мільйон серденьок]
P.S. Відео, які відкриваються, якщо сканувати QR-коди - окремий кайф! Додає 100500 балів книзі))
June 20, 2022
Легка класна книжка) те що треба, аби розвіятись.
June 15, 2022
Підозрюю, що ця книжка більше б пасувала мені у старшому шкільному віці, коли я полюбляла захоплюючі сюжети. Зараз ж сюжет книги залишив по собі більше запитань ніж відповідей.
Я так і не зрозуміла як саме працюють ті подорожі у часі після смерті. Чому герой опинився саме у Нью Йорку і в конкретно цей рік?
Ок, причина подорожей начебто піднята - виправити помилки минулого. Але які саме помилки виправив Моцарт? Починає більше цінувати людей, які йому небайдужі. But that's the thing, їх не то романтичні, не то платонічні стосунки такі не зрозумілі (мені), що у його вчинок стає важко повірити, або він не до кінця розкритий (як власне і їх стосунки).
А яка роль інших подорожувальників в часі, за яким принципом обирається рік в який закидають героїв, аби виправити їх помилки? Що саме виправила Коко Шанель? Я розумію, що книжка називається не Шанель 2.0 (і слава богу). Але таких чому за понад 400 сторінок у мене назбиралось надто багато і жодного разу не було натяку на пояснення.
Ідея з QR-кодами мені видалася цікавою, але на практиці я перестала їх сканувати після першого ж розділу. Мені не так важливо було знати як виглядає парк, де приземлився Моцарт, чи ресторан Стасі (я можу уявити рандомний парк чи ресторан і від цього мій досвід як читача не постраждає). Куди цікавіше мені було б побачити за тим кодом як виглядала квартира Моцарта у Відні чи його дружина. Мені склалося враження, що вони мали на меті стоврити враження правдивості історії і документальності подання подій, але, мабуть, я просто не прийняла правила гри з самого початку (але цікава ідея для біографічної книжки про якусь постать).
Я так і не зрозуміла як саме працюють ті подорожі у часі після смерті. Чому герой опинився саме у Нью Йорку і в конкретно цей рік?
Ок, причина подорожей начебто піднята - виправити помилки минулого. Але які саме помилки виправив Моцарт? Починає більше цінувати людей, які йому небайдужі. But that's the thing, їх не то романтичні, не то платонічні стосунки такі не зрозумілі (мені), що у його вчинок стає важко повірити, або він не до кінця розкритий (як власне і їх стосунки).
А яка роль інших подорожувальників в часі, за яким принципом обирається рік в який закидають героїв, аби виправити їх помилки? Що саме виправила Коко Шанель? Я розумію, що книжка називається не Шанель 2.0 (і слава богу). Але таких чому за понад 400 сторінок у мене назбиралось надто багато і жодного разу не було натяку на пояснення.
Ідея з QR-кодами мені видалася цікавою, але на практиці я перестала їх сканувати після першого ж розділу. Мені не так важливо було знати як виглядає парк, де приземлився Моцарт, чи ресторан Стасі (я можу уявити рандомний парк чи ресторан і від цього мій досвід як читача не постраждає). Куди цікавіше мені було б побачити за тим кодом як виглядала квартира Моцарта у Відні чи його дружина. Мені склалося враження, що вони мали на меті стоврити враження правдивості історії і документальності подання подій, але, мабуть, я просто не прийняла правила гри з самого початку (але цікава ідея для біографічної книжки про якусь постать).
April 10, 2022
Книга божевільна і людяна, чим неабияк нагадує наше сьогодення😅
August 19, 2020
Перше і найяскравіше моє враження від "Моцарта 2.0" - історія дуже кінематографічна, вона нагадує сезон якогось сіткому, де в кінці серії драматична сцена, в якій всі обіймаються. Мені здається, що автор свідомо прагнув такого ефекту, аби створити для читачів знайому затишну атмосферу. Йому вдалося.
Як можна здогадатися з назви, у центрі розповіді знаходиться той самий Моцарт. Видатний композитор, портрети якого прикрашають кожну музичну школу, одного дня прокидається посеред Нью-Йорка, без документів і розуміння як він сюди потрапив. Для нього кілька сотень років між моментом, коли чоловік "помер" і опинився в сучасній Америці, вмістилися в секунду. На допомогу митцю приходить нелегальна мігрантка з України, Стейсі, що працює в ресторанчику неподалік.
Власне, весь сюжет книги полягає в тому як геніальний композитор намагається примиритися з тим, що "попереднє життя" вже позаду і треба акліматизовуватися в новому. Не бракує кумедних ситуацій і персонажів. Останні, до речі, практично всі - чудові люди. Добрі, розуміючі, дружні. На весь твір присутній один-два негативних персонажі, та й ті просто відробляють детективну сюжетну лінію.
Було приємно зустріти персонажів з "Франчески", яку я ніжно люблю. Особливо мене повеселив той факт, що Дорж Бату відправив себе самого в кафе, де працює Стейсі. Це було кумедно.
Я бачила багато відгуків з обуренням, що, мовляв, читачі очікували якусь романтичну лінію між Моцартом і Стейсі. Я цього обурення не поділяю, мені цілком підходить опис дружніх стосунків між чоловіком і жінкою, в яких ніхто ні з ким не хоче зайнятися сексом. Таке, виявляється, буває. Можливо, десь у наступних частинах ці стосунки зміняться, але я не проти якщо все лишиться як є.
Не можу сказати, що мені зайшли всі жарти в цій книзі. Якусь частину з них я гортала з незворушним обличчям, але, я певна, для них знайдеться своя авдиторія, тим паче роман написаний дуже легко і приємно.
Важливу частину в "Моцарт 2.0" займає музика, особливо творчість, звісно, Моцарта. Навіть не зважаючи на поламані куар-коди, мені хотілося послухати той чи інший трек, аби відчути себе причетною до подій у книзі.
Загалом, історії про Франческу сподобалися мені більше, але "Моцарт 2.0" теж непогана книга, яку можна порадити, хоча вона може здатися трохи спрощеною. Мені не зайшли розділи між розділами: "антракти", де автор окремо пояснює різні абстрактні поняття, на зразок дружби. Усе, що він каже і так зрозуміло з основного тексту, навіщо це все повторювати в очевидній формі - мені не ясно.
Як можна здогадатися з назви, у центрі розповіді знаходиться той самий Моцарт. Видатний композитор, портрети якого прикрашають кожну музичну школу, одного дня прокидається посеред Нью-Йорка, без документів і розуміння як він сюди потрапив. Для нього кілька сотень років між моментом, коли чоловік "помер" і опинився в сучасній Америці, вмістилися в секунду. На допомогу митцю приходить нелегальна мігрантка з України, Стейсі, що працює в ресторанчику неподалік.
Власне, весь сюжет книги полягає в тому як геніальний композитор намагається примиритися з тим, що "попереднє життя" вже позаду і треба акліматизовуватися в новому. Не бракує кумедних ситуацій і персонажів. Останні, до речі, практично всі - чудові люди. Добрі, розуміючі, дружні. На весь твір присутній один-два негативних персонажі, та й ті просто відробляють детективну сюжетну лінію.
Було приємно зустріти персонажів з "Франчески", яку я ніжно люблю. Особливо мене повеселив той факт, що Дорж Бату відправив себе самого в кафе, де працює Стейсі. Це було кумедно.
Я бачила багато відгуків з обуренням, що, мовляв, читачі очікували якусь романтичну лінію між Моцартом і Стейсі. Я цього обурення не поділяю, мені цілком підходить опис дружніх стосунків між чоловіком і жінкою, в яких ніхто ні з ким не хоче зайнятися сексом. Таке, виявляється, буває. Можливо, десь у наступних частинах ці стосунки зміняться, але я не проти якщо все лишиться як є.
Не можу сказати, що мені зайшли всі жарти в цій книзі. Якусь частину з них я гортала з незворушним обличчям, але, я певна, для них знайдеться своя авдиторія, тим паче роман написаний дуже легко і приємно.
Важливу частину в "Моцарт 2.0" займає музика, особливо творчість, звісно, Моцарта. Навіть не зважаючи на поламані куар-коди, мені хотілося послухати той чи інший трек, аби відчути себе причетною до подій у книзі.
Загалом, історії про Франческу сподобалися мені більше, але "Моцарт 2.0" теж непогана книга, яку можна порадити, хоча вона може здатися трохи спрощеною. Мені не зайшли розділи між розділами: "антракти", де автор окремо пояснює різні абстрактні поняття, на зразок дружби. Усе, що він каже і так зрозуміло з основного тексту, навіщо це все повторювати в очевидній формі - мені не ясно.
July 26, 2020
Я настільки велика фанатка Доржа Бату (свого часу його обидві "Франчески" дуже допомогли мені подивитися на деякі речі під іншим, позитивнішим, кутом зору), що від "Моцарта 2.0" очікувала якогось подібного просвітлення. Напевно, занадто багато очікувала, бо обіцяної собі кайфової ейфорії не отримала (можливо, в цьому вина не книги, а мого наразі звуженого сприйняття світу))))
Сюжет типовий для історій про попаданців: Моцарт помирає у своєму часі й потрапляє в сучасний Нью-Йорк (проспойлерю — не тільки він). Він переляканий, дезорієнтований, шокований тощо, й тут йому щастить: він зустрічає добру й уважну дівчину Стейсі, котра допомагає йому в усьому. Загалом я розумію, що історія фантастична. Однак досі дивуюся довірливості Стасі: вона привела додому, де живе самотою, незнайомця, котрий, судячи з поведінки, мови, одягу тощо, не при своєму розумі. І добре, що все добре завершилося, бо якби роман писав не Дорж Бату, а, наприклад, Стівен Кінг — ойой, який широкий простір для сюжетних маневрів дало це її рішення)))
Найліпше в книзі — це історія Моцарта, його музики, людей, котрі були його оточенням і так чи так впливали на його творчість. Зізнаюся: дуже мало знаю про класичну музику загалом й композиторів, які її творили. Утім, деталей пазликів, викладених Доржем Бату не вистачило для створення загальної картини, тому шукатиму, що ще почитати про той час і музику. А от історія Моцарта в сучасності виявилася настільки казковою, що часом хотілося крикнути: "Не вірю!", та хто мене почув би)))
Проте Дорж Бату лишився вірним собі: він показує читачам, яким чином можна створити ліпшу версію себе 2.0. Дослухатися до своїх бажань, чинити по совісті, допомагати близьким тоді, коли їм треба допомога, а не коли у вас є час допомогти, жертвувати чимось матеріальним задля близькості, дружби, любові — все це важливі речі в сучасному світі, в якому здебільшого все обраховується кількістю грошей. Ще тут викладено майже інструкцію життя в США, коли ти нелегал без документів (з конкретними явками й паролями, посиланням на правові норми тощо), в сюжет вплетено детективну історію полювання на наркоторговців, а QR-коди дають змогу зазирнути в описаний в книзі Нью-Йорк і послухати прекрасну музику. Тож енджой — роман це так чи так вам забезпечить))
Сюжет типовий для історій про попаданців: Моцарт помирає у своєму часі й потрапляє в сучасний Нью-Йорк (проспойлерю — не тільки він). Він переляканий, дезорієнтований, шокований тощо, й тут йому щастить: він зустрічає добру й уважну дівчину Стейсі, котра допомагає йому в усьому. Загалом я розумію, що історія фантастична. Однак досі дивуюся довірливості Стасі: вона привела додому, де живе самотою, незнайомця, котрий, судячи з поведінки, мови, одягу тощо, не при своєму розумі. І добре, що все добре завершилося, бо якби роман писав не Дорж Бату, а, наприклад, Стівен Кінг — ойой, який широкий простір для сюжетних маневрів дало це її рішення)))
Найліпше в книзі — це історія Моцарта, його музики, людей, котрі були його оточенням і так чи так впливали на його творчість. Зізнаюся: дуже мало знаю про класичну музику загалом й композиторів, які її творили. Утім, деталей пазликів, викладених Доржем Бату не вистачило для створення загальної картини, тому шукатиму, що ще почитати про той час і музику. А от історія Моцарта в сучасності виявилася настільки казковою, що часом хотілося крикнути: "Не вірю!", та хто мене почув би)))
Проте Дорж Бату лишився вірним собі: він показує читачам, яким чином можна створити ліпшу версію себе 2.0. Дослухатися до своїх бажань, чинити по совісті, допомагати близьким тоді, коли їм треба допомога, а не коли у вас є час допомогти, жертвувати чимось матеріальним задля близькості, дружби, любові — все це важливі речі в сучасному світі, в якому здебільшого все обраховується кількістю грошей. Ще тут викладено майже інструкцію життя в США, коли ти нелегал без документів (з конкретними явками й паролями, посиланням на правові норми тощо), в сюжет вплетено детективну історію полювання на наркоторговців, а QR-коди дають змогу зазирнути в описаний в книзі Нью-Йорк і послухати прекрасну музику. Тож енджой — роман це так чи так вам забезпечить))
August 12, 2021
Всі рекомендували прочитати цю книгу, і недаремно!
Здавалося б, мене зовсім не цікавить музика. Про Моцарта, я звісно ж знала, та навряд могла б відрізнити його від інших класиків. А тут товстенька книга про Моцарта. До слова, виглядає вона на всі 600+ сторінок завдяки якості сторінок. Попри об'єм 460 сторінок, і ще товщину вигляду, прочитала я її за 3 дні нерегулярного читання.
Моцарт, справжній, великий класик, помирає, а насправді опиняється у сучасному Нью-Йорку через 227 років після смерті. Дуже кумедно було читати про його щирий подив і реакцію на сучасні технології. Втрапляє він у найрізноманітніші, найбезглуздіші, інколи небезпечні, інколи неймовірні ситуації. Рятує її тільки знайомство з українкою Стейсі (вона ж Стася) та справжня дружба.
Ще тут епізодично з'являється Франческа та сам автор книги. Тепер біжу читати "Франческу" Доржа Бату.
Отримала величезне задоволення від читання.
Здавалося б, мене зовсім не цікавить музика. Про Моцарта, я звісно ж знала, та навряд могла б відрізнити його від інших класиків. А тут товстенька книга про Моцарта. До слова, виглядає вона на всі 600+ сторінок завдяки якості сторінок. Попри об'єм 460 сторінок, і ще товщину вигляду, прочитала я її за 3 дні нерегулярного читання.
Моцарт, справжній, великий класик, помирає, а насправді опиняється у сучасному Нью-Йорку через 227 років після смерті. Дуже кумедно було читати про його щирий подив і реакцію на сучасні технології. Втрапляє він у найрізноманітніші, найбезглуздіші, інколи небезпечні, інколи неймовірні ситуації. Рятує її тільки знайомство з українкою Стейсі (вона ж Стася) та справжня дружба.
Ще тут епізодично з'являється Франческа та сам автор книги. Тепер біжу читати "Франческу" Доржа Бату.
Отримала величезне задоволення від читання.
July 9, 2020
Все що вам треба знати про цю книгу, це те, що вчора я її отримала від ВСЛ, а сьогодні перегорнула останню сторінку 🙂
Це однозначно книга для всіх. Вона легко читається, має цікавий сюжет, наскрізь просякнута музикою і приправлена цікавими історіями з життя Моцарта. А ще на її сторінках ви зустрінете різних, але дуже-дуже (аж до рожево-м'ятно-солодкого) людяних і щирих героїв. Цікавим моментом стали "антракти" - неначе автор не хоче, щоб ми скидали з себе таку затишну і теплу ковдру книги і вмикали Шерлока, шукаючи подвійне дно, і тому в "антрактах" дуже делікатно і влучно розставлає важливі для "сцени" акценти.
Окрема дяка автору за можливість разом з ним прогулятися нью-йорківськими місцями Моцарта 💚
Це однозначно книга для всіх. Вона легко читається, має цікавий сюжет, наскрізь просякнута музикою і приправлена цікавими історіями з життя Моцарта. А ще на її сторінках ви зустрінете різних, але дуже-дуже (аж до рожево-м'ятно-солодкого) людяних і щирих героїв. Цікавим моментом стали "антракти" - неначе автор не хоче, щоб ми скидали з себе таку затишну і теплу ковдру книги і вмикали Шерлока, шукаючи подвійне дно, і тому в "антрактах" дуже делікатно і влучно розставлає важливі для "сцени" акценти.
Окрема дяка автору за можливість разом з ним прогулятися нью-йорківськими місцями Моцарта 💚
November 2, 2022
Легка, позитивна книга з цікавими рішеннями (QR-коди). Сюжет казковий, тому свої претензії щодо реалістичності я залишу при собі. Хочеться тільки сказати що мені дуже різало око занадто часте згадування України. Дуже штучно це виглядало. В цілому книга сподобалась, продовження читати буду, можливо навіть продовжу знайомство з автором, і прочитаю Франческу.
May 12, 2020
Я плакала, я сміялась, я співчувала, я хвилювалась з героями і за них. Я змогла зустрітись з Моцартом і почути його нехай не зовсім вдалі чи пристойні, але особисто мені дуже смішні, жарти і, звичайно ж, його надзвичайно оригінальний чи навіть дикий, але такий щирий сміх. ❤️ Про його пригоди я промовчу. Ну, а ще великою приємністю було зустріти інших давніх друзів 😉
July 2, 2020
Третя книжка Бату, яку реально прочитати за одну добу. Не знаю, як можна настільки реалістично відтворювати всі події, але в мене було відчуття ніби я там, в книжці, з головними героями. Тут варто оцінити також ідею з QR кодами, які вміщено в книжці. Окрім того що є можливість подивитись на ті місця, які описує автор, ще можна послухати твори Моцарта, а читати під цю музику куди цікавіше.
Здається, яким може бути життя людини XVIII століття в наші часи. Проте автору не тільки вдалось "оживити" і "осучаснити" Моцарта, але й зацікавити читачів його життям в XXI столітті.
Неочікувано було "зустріти" на сторінках цієї історії і давно знайомих Франческу і Джорджіо.
Цікавішої історії про Моцарта я ще не читала. Тому однозначно рекомендую прочитати "Моцарт 2.0" кожному.
Здається, яким може бути життя людини XVIII століття в наші часи. Проте автору не тільки вдалось "оживити" і "осучаснити" Моцарта, але й зацікавити читачів його життям в XXI столітті.
Неочікувано було "зустріти" на сторінках цієї історії і давно знайомих Франческу і Джорджіо.
Цікавішої історії про Моцарта я ще не читала. Тому однозначно рекомендую прочитати "Моцарт 2.0" кожному.
May 13, 2020
О Боги! Це просто неперевершено!
Прочиталася на одному подиху, проживалася кожна секунда життя героїв ніби була поруч. Я вже давно так глибоко не відчувала кожен персонаж, а особливо Моцарт з його крилатими жартами.
Також було дуууже приємно знову зустрітися із командою Центру керування польотами.
Завдяки qr-кодам, можна було глибше поринути у світ музичних шедевріа Моцарта, а також прослідкувати кожен його крок.
Антракти особисто для мене стали філософськими відступами до яких я буду ще не раз повертатися, для більш глибокого їх осмислення і усвідомлення.
Дякую за емоції!
Прочиталася на одному подиху, проживалася кожна секунда життя героїв ніби була поруч. Я вже давно так глибоко не відчувала кожен персонаж, а особливо Моцарт з його крилатими жартами.
Також було дуууже приємно знову зустрітися із командою Центру керування польотами.
Завдяки qr-кодам, можна було глибше поринути у світ музичних шедевріа Моцарта, а також прослідкувати кожен його крок.
Антракти особисто для мене стали філософськими відступами до яких я буду ще не раз повертатися, для більш глибокого їх осмислення і усвідомлення.
Дякую за емоції!
August 7, 2022
Книга, просякнута музикою🎵
Книгу «Моцарт 2.0» від ВСЛ ми обрали для #книжковафея_спільнічитання в моєму телеграм каналі не випадково. В ці непрості часи всім хотілось почитати щось легке, приємне та українське🇺🇦.
⠀
І якщо в минулих спільних читаннях ми разом плювались від книги, то вже з перших сторінок «Моцарт 2.0» майже всі учасники з полегшенням видихнули: цього разу вибір вдалий!
⠀
🎹 Відомий та вельмишановний композитор Вольфгант Амадеус Моцарт помирає в далекому 1791-му році у Вені. І якимось чином опиняється живим-живісіньким в сучасному Нью-Йорку 2017 року!
⠀
Стрибок у часі на більше, ніж 200 років. Вже з самої анотації можна зрозуміти, що на читача чекає щось дійсно цікаве!
⠀
Чи зможе Моцарт пристосуватись до сучасного життя? Чи повірить хтось в те, що він дійсно той самий Моцарт? Й чи зможе він примиритись з тим, що минуле життя позаду?
⠀
Звичайно, Моцарт не буде сам. На допомогу митцю прийде нелегальна емігрантка з України - Стейсі зі своїми друзями. Майже всі персонажі - добрі, розуміючи, дружні, з чудовим почуттям гумору.
⠀
Ця легка на перший погляд книга підіймає ряд серйозних питань: еміграція, волонтерство, визначення життєвих пріоритетів та ін.
⠀
Буде тут і детективна складова, легка, ненав‘язлива та дуже неправдоподібна😅 Але най буде)
⠀
Значним плюсом книги є те, що автор дуже добре попрацював над інформаційною основою: присутньо багато реальних фактів з біографії Моцарта, історії музики та деяких музичних інструментів.
⠀
🎼 Ця книга просто просякнута музикою. Завдяки Qr-кодам читач не лише може прослухати музичні композиції, про які йдеться в тій чи іншій сцені книги, а й разом з автором прогулятись вуличками Нью-Йорка, а саме тими місцями, де за сюжетом відбуваються події.
⠀
Книга дуже кінематографічна, нагадує сітком. Знаєте, ті кумедні серіальчики, в фіналі яких ти плачеш від щастя, а персонажі обіймаються?😅
⠀
Так от, коли перегортаєш останню сторінку, відчуваєш те саме: приємно, тепло, трішечки сумно. Ну й продовження ти б обов‘язково глянув (тобто прочитав)😉
Книгу «Моцарт 2.0» від ВСЛ ми обрали для #книжковафея_спільнічитання в моєму телеграм каналі не випадково. В ці непрості часи всім хотілось почитати щось легке, приємне та українське🇺🇦.
⠀
І якщо в минулих спільних читаннях ми разом плювались від книги, то вже з перших сторінок «Моцарт 2.0» майже всі учасники з полегшенням видихнули: цього разу вибір вдалий!
⠀
🎹 Відомий та вельмишановний композитор Вольфгант Амадеус Моцарт помирає в далекому 1791-му році у Вені. І якимось чином опиняється живим-живісіньким в сучасному Нью-Йорку 2017 року!
⠀
Стрибок у часі на більше, ніж 200 років. Вже з самої анотації можна зрозуміти, що на читача чекає щось дійсно цікаве!
⠀
Чи зможе Моцарт пристосуватись до сучасного життя? Чи повірить хтось в те, що він дійсно той самий Моцарт? Й чи зможе він примиритись з тим, що минуле життя позаду?
⠀
Звичайно, Моцарт не буде сам. На допомогу митцю прийде нелегальна емігрантка з України - Стейсі зі своїми друзями. Майже всі персонажі - добрі, розуміючи, дружні, з чудовим почуттям гумору.
⠀
Ця легка на перший погляд книга підіймає ряд серйозних питань: еміграція, волонтерство, визначення життєвих пріоритетів та ін.
⠀
Буде тут і детективна складова, легка, ненав‘язлива та дуже неправдоподібна😅 Але най буде)
⠀
Значним плюсом книги є те, що автор дуже добре попрацював над інформаційною основою: присутньо багато реальних фактів з біографії Моцарта, історії музики та деяких музичних інструментів.
⠀
🎼 Ця книга просто просякнута музикою. Завдяки Qr-кодам читач не лише може прослухати музичні композиції, про які йдеться в тій чи іншій сцені книги, а й разом з автором прогулятись вуличками Нью-Йорка, а саме тими місцями, де за сюжетом відбуваються події.
⠀
Книга дуже кінематографічна, нагадує сітком. Знаєте, ті кумедні серіальчики, в фіналі яких ти плачеш від щастя, а персонажі обіймаються?😅
⠀
Так от, коли перегортаєш останню сторінку, відчуваєш те саме: приємно, тепло, трішечки сумно. Ну й продовження ти б обов‘язково глянув (тобто прочитав)😉
January 27, 2022
Добра книжка на вихідні для відпочинку як легкий комедійний фільм.
Супровід із QR-кодами - дуже крута ідея! Це допомагає буквально зануритись в історію - послухати музику Моцарта і прогулятись "вживу" місцями Нью-Йорка із книжки.
Сам сюжет доволі наївний і простий, витяги із біографії Моцарта цікаві, але часом трохи "грубо" вставлені між діалогами. До речі, дізнаєтесь і про одного із синів Моцарта - Франца Ксавера, якому недавно поставили скандальний пам'ятник у Львові (який мені дуже подобається))
Епізод із самим автором та його колегами виглядає не зовсім доречно, я так розумію це більше як сюрприз-подарунок для фанатів "Франчески".
Лінія із наркодилерами зовсім казочка далека від реальності (Стейсі б живою не вийшла з того ресторану після того, що зробила), але ж тут Моцарт опиняється в ХХІ ст, тому реальність до уваги можна й не брати 😁
Загалом, приємно провела час, хоч книжка на полиці не залишиться)
Продовження про Коко Шанель планую читати.
Супровід із QR-кодами - дуже крута ідея! Це допомагає буквально зануритись в історію - послухати музику Моцарта і прогулятись "вживу" місцями Нью-Йорка із книжки.
Сам сюжет доволі наївний і простий, витяги із біографії Моцарта цікаві, але часом трохи "грубо" вставлені між діалогами. До речі, дізнаєтесь і про одного із синів Моцарта - Франца Ксавера, якому недавно поставили скандальний пам'ятник у Львові (який мені дуже подобається))
Епізод із самим автором та його колегами виглядає не зовсім доречно, я так розумію це більше як сюрприз-подарунок для фанатів "Франчески".
Лінія із наркодилерами зовсім казочка далека від реальності (Стейсі б живою не вийшла з того ресторану після того, що зробила), але ж тут Моцарт опиняється в ХХІ ст, тому реальність до уваги можна й не брати 😁
Загалом, приємно провела час, хоч книжка на полиці не залишиться)
Продовження про Коко Шанель планую читати.
July 11, 2020
Все що потрібно знати про книжку - це те що вона ДОБРА :) хоч це і банально звучить, але так важливо зараз.
А ще вона дуже пізнавальна попри свою простоту і художність. Автор дуже прискіпливо ставиться до фактів і вигадиним залишається лише сюжетна лінія.
Деталі біографії Моцарта, екскурс в історію й сьогодення класичної музики, особливості міграційного права, кримінального права, міні-екскурсія Нью-Йорком - це все факти, які майстерно переплетені в вигаданому сюжеті.
І все це в додачу з QR-кодами з книжки провокує зупинятися і дізнаватися більше про Моцарта.
Новим і дуже приємним для мене було читання під музичний супровід з QR кодів, це дуже підсилює читання і музика після прочитаного сприймається вже з більшими емоціями.
Загалом я скажу так: це мега крута ідея популяризації класики. Аналогічно можна цей підхід застосувати і під будь-яку науку. Сподіваюся що Дордж Бату має вже на це плани :)
Наостанок напишу що таки не лише про Моцарта вся книжка. Тут широко піднімається питання нелегалів, цінність рідних, друзів, і поняття країни, де ми мешкаємо: чи ми готові брати відповідальність за неї як і за своє помешкання а чи просто бути перехожими..
А ще вона дуже пізнавальна попри свою простоту і художність. Автор дуже прискіпливо ставиться до фактів і вигадиним залишається лише сюжетна лінія.
Деталі біографії Моцарта, екскурс в історію й сьогодення класичної музики, особливості міграційного права, кримінального права, міні-екскурсія Нью-Йорком - це все факти, які майстерно переплетені в вигаданому сюжеті.
І все це в додачу з QR-кодами з книжки провокує зупинятися і дізнаватися більше про Моцарта.
Новим і дуже приємним для мене було читання під музичний супровід з QR кодів, це дуже підсилює читання і музика після прочитаного сприймається вже з більшими емоціями.
Загалом я скажу так: це мега крута ідея популяризації класики. Аналогічно можна цей підхід застосувати і під будь-яку науку. Сподіваюся що Дордж Бату має вже на це плани :)
Наостанок напишу що таки не лише про Моцарта вся книжка. Тут широко піднімається питання нелегалів, цінність рідних, друзів, і поняття країни, де ми мешкаємо: чи ми готові брати відповідальність за неї як і за своє помешкання а чи просто бути перехожими..
June 25, 2020
Те, що треба, якщо хочеться відпочити. Тут і захоплюючий, майже кіношний сюжет, і інтерактив (усі ці кьюар-коди і малюнки), і смачний гумор. Я не є великим поціновувачем музики Моцарта, але його особистість і купа цікавих фактів, які описано в цій книзі - закохують з перших сторінок і ти вже переживаєш, що ж там далі буде з цим геніальним шибеником. А ще різні цікавинки про Нью-Йорк. І так багато добрих людей навколо (і з майбутнього, і з теперішнього). Словом, я просто проковтнула цю книгу і отримала неабияке задоволення.
July 3, 2020
Книжка місяця у читальному клубі, яка виявилася геть не "моєю". Примітивний гумор і трохи застарілі фразочки, на кшталт "Мама казала, що негарно брехати." Сюжет нагадав мені студентську роботу, коли завданням було пофантазувати на тему видатних людей минулого, які раптово опинилися у 21 столітті.
Ідея з QR кодами, завдяки яким процес читання проходить під акомпанемент Моцарта, видалася вельми цікавою (принаймні, я такої ще не зустрічала раніше). Щоправда, в електронні версії книжки вони не скануються :(
Ідея з QR кодами, завдяки яким процес читання проходить під акомпанемент Моцарта, видалася вельми цікавою (принаймні, я такої ще не зустрічала раніше). Щоправда, в електронні версії книжки вони не скануються :(
July 9, 2020
Це прекрасна книжка, легка і музична
June 14, 2020
«Ми віримо лише в те, що здатний уявити наш мозок. Те, що виходить за межі нашого сприйняття, завжди викликає в кращому разі скепсис, у гіршому - цілковите заперечення. Ми затиснуті в певні рамки й живемо за правилом «цього не може бути, бо цього просто ніколи не може бути».
Моцарт 2.0 Доржа Бату змушує повірити у неможливе. Це дуже позитивна та легка історія про Вольфганга Амадея Моцарта і його життя у сучасному Нью Йорку, у який він магічним чином переміщується після своєї смерті - минуло 227 років, музиканту все ще 35 років і він цілком здоровий.
І тут вже зовсім не важливий сюжет, на скільки він цікаво закручений і чи буде хеппі енд. Всю книжку я просто кайфувала від музичного супроводу (який можна знайти по к‘юар кодам, які розсипані між сторінками книги), від насиченості розповіді реальними фактами з життя Моцарта (дуже рідко доводилось звертатись за допомогою до Вікіпедіі), від гумору та легкості самої історії.
До прочитання цього роману я практично нічого не знала про життя відомого композитора, на скільки воно було нелегке і коротке..
Я б з задоволенням почитала такі ж пізнавальні історії про Леонардо да Вінчі та Альберта Ейнштейна - з інших папочок автора 😜
Першим ділом я замовила дві інші книги Доржа Баку - про Франческу, а тепер іду ще трохи послухаю сонати Моцарта..
Моцарт 2.0 Доржа Бату змушує повірити у неможливе. Це дуже позитивна та легка історія про Вольфганга Амадея Моцарта і його життя у сучасному Нью Йорку, у який він магічним чином переміщується після своєї смерті - минуло 227 років, музиканту все ще 35 років і він цілком здоровий.
І тут вже зовсім не важливий сюжет, на скільки він цікаво закручений і чи буде хеппі енд. Всю книжку я просто кайфувала від музичного супроводу (який можна знайти по к‘юар кодам, які розсипані між сторінками книги), від насиченості розповіді реальними фактами з життя Моцарта (дуже рідко доводилось звертатись за допомогою до Вікіпедіі), від гумору та легкості самої історії.
До прочитання цього роману я практично нічого не знала про життя відомого композитора, на скільки воно було нелегке і коротке..
Я б з задоволенням почитала такі ж пізнавальні історії про Леонардо да Вінчі та Альберта Ейнштейна - з інших папочок автора 😜
Першим ділом я замовила дві інші книги Доржа Баку - про Франческу, а тепер іду ще трохи послухаю сонати Моцарта..
November 9, 2021
Перше знайомство з автором - і одразу в саме 🖤
Моцарт помер у кінці XVIII століття і раптом прокинувся на вулиці сучасного Нью-Йорку. Сам, один, у своєму найкращому камзолі та кюлотах, притрушеній пудрою перуці та кастетом в рукаві. Ніби і не дуже дивний персонаж для Америки 2017 року, але щось зацікавило в цьому "перехожому" поліцейських, то і в Моцарта з'явилися проблеми з законом. А потім з'явились не тільки проблеми...
Мені сподобалося. А як по-іншому? Сучасний Нью-Йорк, емігрантка-українка, багато-багато музики та Моцарт у ХХІ столітті - і то ще не все. Чудові ілюстрації, легкий гумор і музика.
Я 7 років ходила до музичної школи. Так, я вмію грати на фортепіано (хоча я називаю це мучити, але то таке), але найбільше мені подобалась музична література. Я обожнювала (та і досі люблю) слухати Баха, Моцарта, Вагнера, Ліста та Сен-Сана. Я могла вчитися під "Валькірію" Вагнера та читати під "Місячну сонату" Бетховена. Лиш би тільки музика, без слів. Хоча я люблю звучання "Лакрімози" Моцарта. Для мене ця книга була натхненням та релаксом.
Хммммм, це прекрасно.
Моцарт помер у кінці XVIII століття і раптом прокинувся на вулиці сучасного Нью-Йорку. Сам, один, у своєму найкращому камзолі та кюлотах, притрушеній пудрою перуці та кастетом в рукаві. Ніби і не дуже дивний персонаж для Америки 2017 року, але щось зацікавило в цьому "перехожому" поліцейських, то і в Моцарта з'явилися проблеми з законом. А потім з'явились не тільки проблеми...
Мені сподобалося. А як по-іншому? Сучасний Нью-Йорк, емігрантка-українка, багато-багато музики та Моцарт у ХХІ столітті - і то ще не все. Чудові ілюстрації, легкий гумор і музика.
Я 7 років ходила до музичної школи. Так, я вмію грати на фортепіано (хоча я називаю це мучити, але то таке), але найбільше мені подобалась музична література. Я обожнювала (та і досі люблю) слухати Баха, Моцарта, Вагнера, Ліста та Сен-Сана. Я могла вчитися під "Валькірію" Вагнера та читати під "Місячну сонату" Бетховена. Лиш би тільки музика, без слів. Хоча я люблю звучання "Лакрімози" Моцарта. Для мене ця книга була натхненням та релаксом.
Хммммм, це прекрасно.
March 10, 2022
Я починала читати книжку до війни і це було суцільне задоволення. Емігрантське життя в Нью Йорку таке справжнє. Мова, діалоги, проблеми - все дуже впізнаване. А ще виходить, що нічого я не знала про Моцарта раніше - в книжку цікаво та легко вплетена біографія.
Останні 50 сторінок дочитувала вже під час війни. Не так легко і весело читати про те, як починати життя в новій країні спочатку залишивши всі успіхи позаду. Але все ж таки з надією 💙💛
Останні 50 сторінок дочитувала вже під час війни. Не так легко і весело читати про те, як починати життя в новій країні спочатку залишивши всі успіхи позаду. Але все ж таки з надією 💙💛
January 10, 2023
В світлі скандала з Доржем Бату (хто пропустив: судячи за все, він ніколи не працював в НАСА, що було маркетинговим прийомом просування серії про Франческу, тож ВСЛ прийняли рішення не публікувати його більше; подробиці можна знайти в соцмережах), можливо, не треба було зараз дочитувати цю книжку, але вона в мене лежить вже два роки і я вирішила нарешті віддати видання власнику. Тож чом би й не проковтнути текст наостанок. З проковтуванням до речі тут дуже просто, бо книга написано легко і читається швидко.
Бралася за ці роки я за неї декілька разів і все спиняли мене QR коди: хід, безумовно, прикольний, але особисто для мене як читачки - невдалий. Бо ютуб є моєю найголовнішою соцмережевою залежністю, тож, відкриваючи відео за посиланням, я пропадала для читання. Але цього разу в мене була внутрішня індульгенція не йти за кодами, бо не хотіла дивитися на автора-брехунця, та не читати передмов, бо не хотіла знати думок Оксани Линів, любительки (не мертвих) "хороших росіян" і (в її серці - теж вічно живих) російських композиторів. Та годі переходів на особистості, повернемося до книги.
З хорошого, вона написана дійсно гарно: дуже динамічна, насичена діями, жартами, персонажами, плот-твістами, історичними контекстами, відсилками, пасхалками. Ідеальне чтиво для того, щоб відпочити і розважитися. Також легко уявляю її екранізацію у вигляді гумористичного міні-серіалу. Майже 500 сторінок я прочитала за два вечори, при чому треба було прикладати зусилля, щоб відірватися і піти таки спати. Окрім подорожей в часі та комедії, автор додає ще й детективну нотку, причому головну зачіпку робить такою очевидною для читача, що ти одразу її розгадуєш, відчуваєш себе капець яким розумним читачем і просто чекаєш, коли ж нарешті прозріють персонажі (чому вони так довго не прозрівають - інше питання, яке розглянемо, коли будемо говорити про місцеву поліцію). До того ж, книжка досить пізнавальна в сенсі інформації про світ класичної музики загалом і Моцарта зокрема для всієї тої більшості людей, які останній раз це прізвище чули в школі (і до яких належу я). Всі факти подаються грайливо, легко, тож і запам'ятовуються добре. Ну і сама ідея досить оригінальна і хвилююча: як буде себе почувати людина, що потрапляє з 18 сторіччя в двадцять перше, як їй вижити, хто їй, врешті-решт, повірить?
І тут починаються деякі нестиковки очікування і реальності. Затравка безумовно класна, але ми швидко з'ясовуємо, що в сучасний Нью-Йорк окрім Моцарта потрапили також безліч інших історичних постатей з різних часів і країн, вони мають розгалужену мережу зв'язків між собою, всі змогли якось адаптуватися до нашого часу і допомагають один одному. Це трохи знизило драму подорожі в часі для мене, бо стало нагадувати фанфік жанру "відомі люди". Також недопрацьована тема "подорож в часі дана, щоб в цьому житті змінити щось в собі на краще", бо вона з'являється наприкінці і їй просто не дають часу розгорнутися у бурхливих нереалістичних подіях закінчення.
Щодо нереалістичного, в нас є шанс вибрати переможця в цій категорії.
Це можуть бути поліціянти, які є провідними персонажами книги: їх всього двоє, а вони майже самі ведуть справу про наркомережу, що оплутує весь багатомільйонний Нью-Йорк, маючи власного, до певного моменту навіть таємного, інформатора, але паралельно цьому розбираються з мілкими хуліганами, допитують якихось лівих пасажирів у відділку, організовують пошукову операцію щодо місцевого божевільного (Моцарта, лол) на прохання знайомої нелегалки-інформаторки, хоча по зникненню пройшла всього година. Ні вони, ні інші відділи, що ведуть полювання за наркомережою, знаючи жаргон наркосвіту не можуть допетрити, як ключова фігура наркомережі передає повідомлення замовникам, хоча про це легко здогадується читач, з таким жаргоном незнайомий. Вони достатньо благородні, щоб перейматися через нелегалку-інформаторку, називати її "дитиною" та "донечкою", віддати їй всі свої пенсійні накопичення наприкінці, але недостатньо розумні, щоб передбачити, що їй загрожує фізична небезпека від наркоділера, якому вона перейшла дорогу. Коротше, вони настільки тупі та настільки хитрі, наскільки автору забажається в конкретний момент часу для прописання конкретної сцени. Як тільки читач почне придивлятися до них уважніше - поліціянти розсипаються, бо вони існують лише як засіб рухати сюжет вперед. Вони несправжні.
В несправжності з ними може посперечатися тільки ставлення усіх до Стасі. Українка-нелегальна іммігрантка, інтровертка-з-купою-друзів, рішуча "діва в біді", яка так сильно сумує за батьківщиною, де її чекають недописана магістерська робота і родина, але чомусь робить все від неї залежне, щоб подовше позависати в Штатах, миючи туалети. В неї є подруга-колумбійка, про яку так багато розмов, що я все чекала, коли ж та з'явиться в сюжеті, але нам її так і не показали. Нащо тоді було розповідати, що вона існує? З колишнім хлопцем приблизно та сама історія. Автор приділяє багато уваги розповідям про те, як тяжко живеться нелегалам в США, але, якщо слідкувати не за пустими словами, а за Стасіними пригодами, тобто діями, які показує автор, то США - це така країна рожевих поні, де кожен хоче тобі допомогти, пустити пожити безкоштовно, влаштувати на роботу і підтримати. Апогеєм апофеозу стає остання глава, де за Стасею приходить імміграційна поліція, а добрі друзі організовують приватний літак, щоб сховати її на Карибах, і дають в дорогу купу грошей (цікаво, що вона намагається відмовитися від грошей поліціянта, але радо і без питань бере конверт в Шанель, з якою до цього говорила поза обслуговуванням тої в ресторані від сили двічі).
Окрім цього змагання різних персонажів в нереалістичній поведінці, в моєму виданні були також чисто редакторські недоробки: речення, в яких тричі вживається слово "обирає", сусідствують з реченнями, в яких двічі вживається слово "допомагала", присутні друкарські помилки в словах тощо. Розбивки глав на "акти" і "сцени" були умісними, але в "антрактах" голос автора, що пояснював і так зрозуміле, був занадто гучним, виривав з атмосфери книги.
Незважаючи на всі перечислені недоліки, ставлю досить високу оцінку за цікаву ідею і легку динамічну розповідь, але більше читати цього автора, мабуть, не стану.
Бралася за ці роки я за неї декілька разів і все спиняли мене QR коди: хід, безумовно, прикольний, але особисто для мене як читачки - невдалий. Бо ютуб є моєю найголовнішою соцмережевою залежністю, тож, відкриваючи відео за посиланням, я пропадала для читання. Але цього разу в мене була внутрішня індульгенція не йти за кодами, бо не хотіла дивитися на автора-брехунця, та не читати передмов, бо не хотіла знати думок Оксани Линів, любительки (не мертвих) "хороших росіян" і (в її серці - теж вічно живих) російських композиторів. Та годі переходів на особистості, повернемося до книги.
З хорошого, вона написана дійсно гарно: дуже динамічна, насичена діями, жартами, персонажами, плот-твістами, історичними контекстами, відсилками, пасхалками. Ідеальне чтиво для того, щоб відпочити і розважитися. Також легко уявляю її екранізацію у вигляді гумористичного міні-серіалу. Майже 500 сторінок я прочитала за два вечори, при чому треба було прикладати зусилля, щоб відірватися і піти таки спати. Окрім подорожей в часі та комедії, автор додає ще й детективну нотку, причому головну зачіпку робить такою очевидною для читача, що ти одразу її розгадуєш, відчуваєш себе капець яким розумним читачем і просто чекаєш, коли ж нарешті прозріють персонажі (чому вони так довго не прозрівають - інше питання, яке розглянемо, коли будемо говорити про місцеву поліцію). До того ж, книжка досить пізнавальна в сенсі інформації про світ класичної музики загалом і Моцарта зокрема для всієї тої більшості людей, які останній раз це прізвище чули в школі (і до яких належу я). Всі факти подаються грайливо, легко, тож і запам'ятовуються добре. Ну і сама ідея досить оригінальна і хвилююча: як буде себе почувати людина, що потрапляє з 18 сторіччя в двадцять перше, як їй вижити, хто їй, врешті-решт, повірить?
І тут починаються деякі нестиковки очікування і реальності. Затравка безумовно класна, але ми швидко з'ясовуємо, що в сучасний Нью-Йорк окрім Моцарта потрапили також безліч інших історичних постатей з різних часів і країн, вони мають розгалужену мережу зв'язків між собою, всі змогли якось адаптуватися до нашого часу і допомагають один одному. Це трохи знизило драму подорожі в часі для мене, бо стало нагадувати фанфік жанру "відомі люди". Також недопрацьована тема "подорож в часі дана, щоб в цьому житті змінити щось в собі на краще", бо вона з'являється наприкінці і їй просто не дають часу розгорнутися у бурхливих нереалістичних подіях закінчення.
Щодо нереалістичного, в нас є шанс вибрати переможця в цій категорії.
Це можуть бути поліціянти, які є провідними персонажами книги: їх всього двоє, а вони майже самі ведуть справу про наркомережу, що оплутує весь багатомільйонний Нью-Йорк, маючи власного, до певного моменту навіть таємного, інформатора, але паралельно цьому розбираються з мілкими хуліганами, допитують якихось лівих пасажирів у відділку, організовують пошукову операцію щодо місцевого божевільного (Моцарта, лол) на прохання знайомої нелегалки-інформаторки, хоча по зникненню пройшла всього година. Ні вони, ні інші відділи, що ведуть полювання за наркомережою, знаючи жаргон наркосвіту не можуть допетрити, як ключова фігура наркомережі передає повідомлення замовникам, хоча про це легко здогадується читач, з таким жаргоном незнайомий. Вони достатньо благородні, щоб перейматися через нелегалку-інформаторку, називати її "дитиною" та "донечкою", віддати їй всі свої пенсійні накопичення наприкінці, але недостатньо розумні, щоб передбачити, що їй загрожує фізична небезпека від наркоділера, якому вона перейшла дорогу. Коротше, вони настільки тупі та настільки хитрі, наскільки автору забажається в конкретний момент часу для прописання конкретної сцени. Як тільки читач почне придивлятися до них уважніше - поліціянти розсипаються, бо вони існують лише як засіб рухати сюжет вперед. Вони несправжні.
В несправжності з ними може посперечатися тільки ставлення усіх до Стасі. Українка-нелегальна іммігрантка, інтровертка-з-купою-друзів, рішуча "діва в біді", яка так сильно сумує за батьківщиною, де її чекають недописана магістерська робота і родина, але чомусь робить все від неї залежне, щоб подовше позависати в Штатах, миючи туалети. В неї є подруга-колумбійка, про яку так багато розмов, що я все чекала, коли ж та з'явиться в сюжеті, але нам її так і не показали. Нащо тоді було розповідати, що вона існує? З колишнім хлопцем приблизно та сама історія. Автор приділяє багато уваги розповідям про те, як тяжко живеться нелегалам в США, але, якщо слідкувати не за пустими словами, а за Стасіними пригодами, тобто діями, які показує автор, то США - це така країна рожевих поні, де кожен хоче тобі допомогти, пустити пожити безкоштовно, влаштувати на роботу і підтримати. Апогеєм апофеозу стає остання глава, де за Стасею приходить імміграційна поліція, а добрі друзі організовують приватний літак, щоб сховати її на Карибах, і дають в дорогу купу грошей (цікаво, що вона намагається відмовитися від грошей поліціянта, але радо і без питань бере конверт в Шанель, з якою до цього говорила поза обслуговуванням тої в ресторані від сили двічі).
Окрім цього змагання різних персонажів в нереалістичній поведінці, в моєму виданні були також чисто редакторські недоробки: речення, в яких тричі вживається слово "обирає", сусідствують з реченнями, в яких двічі вживається слово "допомагала", присутні друкарські помилки в словах тощо. Розбивки глав на "акти" і "сцени" були умісними, але в "антрактах" голос автора, що пояснював і так зрозуміле, був занадто гучним, виривав з атмосфери книги.
Незважаючи на всі перечислені недоліки, ставлю досить високу оцінку за цікаву ідею і легку динамічну розповідь, але більше читати цього автора, мабуть, не стану.
May 16, 2020
Моцарт, той самий, який Вольфганг Амадеус, опиняється в Нью-Йорку в 2018 році. Дивно одягнені люди з дощечками в руках, залізні птахи з людьми в черевах і гігантські хробаки під землею - цей світ не може не шокувати. А коли ти сам-один і тепер сприймають за божевільного, тобі потрібен справжній друг. Моцарту з цим пощастило - Стася не покинула його напризволяще.
⠀
Новий роман Доржа Бату поєднує справжні факти з біографії Моцарта з сучасними пригодами. Класична музика, боротьба з наркоторгівлею, еміграція і навіть Коко Шанель - вийшла вибухова суміш.
⠀
Часом витівки Моцарта викликали нестримний регіт, але серйозних тем теж достатньо.
⠀
Це прекрасна інтерактивна книга: скануючи QR-коди, можна послухати музику Моцарта. Зроблено дуже професійно: у кожному відео вказані виконавці, солісти, диригенти. Але є ще й інші відео. Одна справа, коли ти читаєш і уявляєш собі місце, про яке йде мова, а зовсім інша - коли тобі про нього розказує (і показує) автор.
⠀
"Моцарт" - дуже музикальна книга - від настрою до композиції.
⠀
Рекомендую всім фанатам "Франчески", Нью-Йорка, музики і добрих книжок!
⠀
Новий роман Доржа Бату поєднує справжні факти з біографії Моцарта з сучасними пригодами. Класична музика, боротьба з наркоторгівлею, еміграція і навіть Коко Шанель - вийшла вибухова суміш.
⠀
Часом витівки Моцарта викликали нестримний регіт, але серйозних тем теж достатньо.
⠀
Це прекрасна інтерактивна книга: скануючи QR-коди, можна послухати музику Моцарта. Зроблено дуже професійно: у кожному відео вказані виконавці, солісти, диригенти. Але є ще й інші відео. Одна справа, коли ти читаєш і уявляєш собі місце, про яке йде мова, а зовсім інша - коли тобі про нього розказує (і показує) автор.
⠀
"Моцарт" - дуже музикальна книга - від настрою до композиції.
⠀
Рекомендую всім фанатам "Франчески", Нью-Йорка, музики і добрих книжок!
October 1, 2020
Це просто вав! Музично-фантастично-філософська книга. А ілюстрації які!)
January 6, 2021
Хм. Я чекала чогось подібного до "Франчески" з її гумором і сюжетними несподіванками, натомість отримала щось схоже на роман-дебют молодого автора. Чому Моцарт не помер? Як він опинився саме в Нью-Йорку? Чому Стася не поїхала додому, якщо так тужить за Україною? Нічого не зрозуміло, але, щиро кажучи, не надто й цікаво. Не розумію, звідки стільки схвальних відгуків. Чула, що заплановані наступні частини роману, але вони вже не для мене.
October 14, 2024
Така добра, герої простодушні, наївність Моцарта, те як він щиро все переживав - мило і зворушливо. Така позитивна історія в американському стилі. Факти з мправньої біографіі - дуже цікаво, музика за юаркодами і включеннями з локацій -топ
December 9, 2022
Мене не дуже зацікавив опис сюжету до цієї книги: Моцарт зі свого століття вривається в буремне 21, та ще й посеред Нью-Йорка. Ну якось скептично я підійшла до читання.
Але, бложе мій! Яка тут файна мова, історія, епізоди! Яка класна структура написаного — мов музичний твір! А ці qr-вставки на деяких сторінках, котрі ведуть до відео з композиціями Моцарта або екскурсіями автора місцями, де відбуваються події. Це створює фантастичний ефект присутності!
Мені здається, міф нудної і однотипної української літератури розбито і зруйновано назавжди, бо ця книга від @stary_lev @dorjebatuu — цікаве, класне, сучасне літературне явище.
До прочитання книги єдине, що я знала про Моцарта — най простить мені Моцарт — це те, що він колись там писав музику. А після цієї книги ви і про родину його будете знати, і про характер, і про епоху, ще й наслухаєтесь його найкращих композицій! Це той вид чтива, коли читаєш захопливу історію, а паралельно з тим ще й збагачуєш свої знання.
Читати, читати всім! Я не могла дочекатись коли у мене буде вільна хвилинка, а вона, як на зло, останнім часом лише ввечері перед сном. Але я пожертвувала навіть своїм сном заради цієї історії.
Тому я дочитала і дуже задоволена!
Настільки, що до мене вже прямує "Коко"❤️
Але, бложе мій! Яка тут файна мова, історія, епізоди! Яка класна структура написаного — мов музичний твір! А ці qr-вставки на деяких сторінках, котрі ведуть до відео з композиціями Моцарта або екскурсіями автора місцями, де відбуваються події. Це створює фантастичний ефект присутності!
Мені здається, міф нудної і однотипної української літератури розбито і зруйновано назавжди, бо ця книга від @stary_lev @dorjebatuu — цікаве, класне, сучасне літературне явище.
До прочитання книги єдине, що я знала про Моцарта — най простить мені Моцарт — це те, що він колись там писав музику. А після цієї книги ви і про родину його будете знати, і про характер, і про епоху, ще й наслухаєтесь його найкращих композицій! Це той вид чтива, коли читаєш захопливу історію, а паралельно з тим ще й збагачуєш свої знання.
Читати, читати всім! Я не могла дочекатись коли у мене буде вільна хвилинка, а вона, як на зло, останнім часом лише ввечері перед сном. Але я пожертвувала навіть своїм сном заради цієї історії.
Тому я дочитала і дуже задоволена!
Настільки, що до мене вже прямує "Коко"❤️
Displaying 1 - 30 of 217 reviews