Зрошення пустелі

by Peter Marius Huemer, Ганна Гнедкова (Translator)

На безіменне місто сучасної європейської країни без оголошення війни падають перші ворожі бомби, і Європа нагло прокидається від свого безпечного сну. Люди стають «самі собі чужі», а культура й наука поступово мілітаризуються і пристосовуються до потреб новоствореної армії. Цей час неочевидних змін геть неслушний для амбітного археолога Тіля та його студентки Персефони, які шукають посеред пустелі могилу прадавнього короля. Поки вони розкопують місце його поховання, їхні сучасники, глухі до голосів померлих, риють окопи і нові могили. Втім, війна точиться і в стосунках самих шукачів старовини. Адже вони прагнуть радше не історичної правди, а слави – тієї влади над світом слова, завдяки якому переможці переписують свідчення переможених і вкарбовують себе в палімпсест історії.

Genres: Fiction, War

196 pages, Kindle Edition

First published October 15, 2017

About the author

Peter Marius Huemer, geb. 1991 in Haag am Hausruck, ist in Wien wohnhaft, wo er Komparatistik an der Universität Wien studiert. Er schreibt seit 2016 für das Literaturmagazin Bücherstadt Kurier und hat seit 2012 mehrere Erzählungen in Anthologien und Magazinen veröffentlicht.

Seine Arbeit umfasst vor allem Romane und kürzere Prosatexte, aber auch literaturwissenschaftliche Artikel und die Veranstaltung diverser Lesungen und Konzerte.

[Source: Sisyphus Verlag]

Reviews

[Ганна Кузьо · Rating 3 out of 5]

Прочитала без ентузіазму. Роман символічний і щось мені геть зовсім не сподобався. Я напевно просто не сприймаю таких творів, тож моя оцінка не свідчить про те, що роман невдалий. Просто дуже специфічний. Сюжет - не дуже зрозумілий, в дечому нелогічний, багато сюжетних провтиків і коли дійшли до ботаніки мене аж затіпало (у пустелі випав дощ, почали проростати рослини і вуаля - це все нові види буцімто😳). Написаний твір як звичайний роман, тож усе сприймається буквально, а не як фантастика якась. І тому якісь сюжетні непорозуміння дратують.
⠀
Історія про самозакоханого професора, археолога, у якого закохується студентка, і вони вже коханцям, супроти волі її матері (яка працює в міністерстві) вирушають на розкопки. Паралельно дуже стислими шматочками вплітається історія короля, могилу якого власне мріють віднайти археологи. Розкопки відбуваються на тлі якоїсь незрозумілої війни в Європі. Сюжетна лінія стосунків головних героїв - професора Тіля та студентки Персефони, описані якось скупо.
⠀
Мені не сподобався твір. Символізму я не зрозуміла, хоча ідея інтригує: “ми усі колись були королями”. Трошки прояснилося, коли глянула коротке відео автора та перекладачки. Загалом, мені такі романи не подобаються, якщо хтось читав і маєте інші думки з приводу цієї книги - поділіться, будь ласка!
⠀

[Yaroslav · Rating 3 out of 5]

Не скажу, що це погана історія, зовсім ні. Але мене вона майже не зачепила. Читалась абсолютно рівно.
Хоча теми підіймає досить важливі та цікаві.
Війна та історія, війна та культура, влада як така, влада у стосунках.
Любовна лінія тут лише рамка чи підкладка. І знову ж таки тут було не про кохання, а про владу чоловіка.
Можливо наше життя в умовах війни так закцентувало мене на описах війни та її впливі на життя.
Можливо комусь тема війни здасться "підкладкою".
Не виключено, що колись я повернусь у цю пустелю і спробую побачити її зрошеною.

[Denys · Rating 3 out of 5]

Перша третина інтригує. Події відбуваються на фоні війни у європейському місті (актуальна і болюча для нас тема). Але текст швидко переключається на проблеми самозакоханого професора археології, який під час війни шукає фінансування своїх розкопок і шлях до слави.

Починаються логічні нестиковки, діряві сюжетні повороти.
Друга половина книги мені видалась банальною і менш цікавою.

[Alder Helga · Rating 4 out of 5]

Спочатку було цікаво: розгортання війни, самозакоханий невдаха професор, трохи інфантильна в пошуках себе молода студентка, що відчуває свою беззахисність перед горнилами війни, король, чий розум затьмарила влада, три голоси оповідають історію. Але це якась дуже зосереджена на божевільллі однієї людини історія.

Хоча це можна вважати також аллюзією на різні верстви населення, типажі груп захоплені війною.
Тоді кожен персонаж, навіть третьорядний (як от осліпла жінка чи хлопець, що взявся її рятувати, мати головної героїні чи то її однокурсники) є уособленням суспільства під час війни.
Але стиль оповіді зовсім не мій.

[Анжеліка · Rating 2 out of 5]

ну таке... я не зрозуміла приколу

[Sashko Liutyj · Rating 2 out of 5]

книжка про кризу середнього віку у чоловіка з купою комплексів.
неприємне.