What do you think?
Rate this book
Літопис Сірого Ордену #2
Тенета війни
Рік 1852. Перемога у нещодавній війні між Північним Альянсом і Двоморським Союзом коштувала Сірому Ордену багатьох життів. У Червоній та Чорній радах готуються до виборів гетьмана, з-за кордону долинають тривожні чутки, а православна церква відкрито виступає проти сіроманців, чиї знекровлені ряди тануть разом із їхньою славою. Попри занепад лицарі Сірого Ордену стоять на варті…
...«Здавалося б, що може перевершити «Аркан вовків», який надзвичайно прийшовся до смаку навіть тим, хто апріорі ніколи не цікавився жанром темного фентезі? Але ж ні! — «Тенетами війни» автор укотре приємно дивує, пропонуючи своєму вимогливому читачеві ще більш драйвове, масштабне й захопливе продовження історії про козаків-характерників. Поза сумнівом, Павло Дерев'янко зумів піднести цю, на перший погляд, зужиту і вичерпану тему на цілком новий рівень, що, власне, й належить робити доброму письменнику з узвичаєними літературними канонами»
...«Здавалося б, що може перевершити «Аркан вовків», який надзвичайно прийшовся до смаку навіть тим, хто апріорі ніколи не цікавився жанром темного фентезі? Але ж ні! — «Тенетами війни» автор укотре приємно дивує, пропонуючи своєму вимогливому читачеві ще більш драйвове, масштабне й захопливе продовження історії про козаків-характерників. Поза сумнівом, Павло Дерев'янко зумів піднести цю, на перший погляд, зужиту і вичерпану тему на цілком новий рівень, що, власне, й належить робити доброму письменнику з узвичаєними літературними канонами»
448 pages, Hardcover
First published January 1, 2020
133 people are currently reading
916 people want to read
About the author
Павло Дерев'янко
6 books370 followersUkrainian writer Pavlo Derevianko currently serves in the Special Forces Brigade Azov.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 216 reviews
March 24, 2023
Уявімо, що в нашій реальності є захисники України, ті, що боронять її кордони і незалежність. Наскільки швидко суспільство від захвату і подяк перейде до зневаги?.. Ой, так знайомо звучить! Ми і так живемо в такій реальності, правда? Просто без суперсил, перекидання на вовків і Потойбіччя. «Я вас туди не посилав», «за що ви воюєте», «фашиствующіе молодчікі»…
Наші герої дорослішають і йдуть кожен своїм шляхом. Тепер їхні життєві шляхи – це їхня відповідальність. Словом, якщо симпатизуєш героям, це не вбереже їх від лихих вчинків.
"Культура має значення" і інформаційна війна як основа сюжету. Деякі художні прийоми та сюжетні повороти тут такі очевидні саме тому , що все це вже було, все це так накладається на реальність, що загадок майже не лишається. І саме від цього мурахи шкірою…
Happy end – це не константа, happy end – це боротьба. Хоча б цьому історія, приклад інших країн, біографії відомих людей чи навіть голлівудські фільми мали б нас навчити. Але хрін. Ну що ж, тоді лишається лише чекати на завершення крутого циклу, де очікуємо відповідей на всі питання.
Наші герої дорослішають і йдуть кожен своїм шляхом. Тепер їхні життєві шляхи – це їхня відповідальність. Словом, якщо симпатизуєш героям, це не вбереже їх від лихих вчинків.
"Культура має значення" і інформаційна війна як основа сюжету. Деякі художні прийоми та сюжетні повороти тут такі очевидні саме тому , що все це вже було, все це так накладається на реальність, що загадок майже не лишається. І саме від цього мурахи шкірою…
Happy end – це не константа, happy end – це боротьба. Хоча б цьому історія, приклад інших країн, біографії відомих людей чи навіть голлівудські фільми мали б нас навчити. Але хрін. Ну що ж, тоді лишається лише чекати на завершення крутого циклу, де очікуємо відповідей на всі питання.
May 7, 2023
UPD: перечитано
Я дуже рідко чекаю на вихід якоїсь певної книжки. Зазвичай у мене не виникає проблеми, що почитати, тому ставлення до виходу нових частин спокійне. Вийшла? Добре. Ще не вийшла? Нічого. "Тенета війни" я дуже чекала. ДУЖЕ. Чекала і переживала, бо продовження не завжди бувають вдалими. А раптом це буде гірше? А раптом мені не сподобається?..
Події книги відбуваються за сім років після "Аркану вовків". Даремно сподіватися, що ці сім років були легкими для головних героїв, адже їхня служба в Ордені продовжується. Тепер це не романтичні та трохи наївні хлопчиськи, які впевнені, що за потреби зможуть змінити світ, а дорослі чоловіки з розчаруваннями, набитими ґулями і непростим життєвим досвідом. Сам Орден теж переживає важкі часи, адже остання війна суттєво прорідила його лави. Більш того, стараннями православної церкви і таємної варти саме існування Ордену ставиться під загрозу, тим часом як зовнішні вороги Українського Гетьманату поводять себе все нахабніше.
Провідна тема цього роману - посттравматичний синдром. Затиснуті між війнами, герої вимушені так-сяк поратися зі своїми демонами. Хтось божеволіє на самоті, хтось тікає на саме дно, намагаючись здійснити мрію, хтось втрачає віру в ідеали, а хтось сподівається побудувати нове життя, не помічаючи відсутності надійного фундаменту.
У "Тенетах..." читачі мають змогу побачити більше шматочків цього світу, вийти за межі Гетьманату, познайомитися з іншими надприродними створіннями. Автор пропонує нам навіть подорож дирижаблем!
Не можу не відмітити, що книга перегукується з попередньою частиною: перший і останній розділи симетричні "Аркану...", хоча несуть у собі, можна сказати, протилежний сенс.
Тут все ще багато жартів, але сам тон роману став дорослішим, серйознішим, важчим. Я б навіть сказала, що пахне безнадією, але персонажі оптимістичніші за мене. Вони заплуталися у тенетах воєн: тих, що були, що точаться зараз, що скоро почнуться, але з Вовчої стежки не зійдеш, їм є за що битися.
Мені забракло розкритих жіночих персонажів, хоча вони присутні, доволі цікаві і різноманітні. Покладаю надії, що в третій частині для них знайдеться більше місця.
Улюбленим моїм епізодом став день весілля одного з персонажів. День, коли друзі змогли зібратися разом. День, коли нарешті вдалося створити щось нове, а не зруйнувати існуюче. День, коли ті, кого любиш, ще живі. День, коли помилки не стали непоправними.
Круто, що автор не боїться показувати персонажів з їх темного боку. Кажучи темного, я маю на увазі справді темного. Вони не ідеальні, вони роблять жахливі речі, але, як читачка, я все одно уболіваю і хвилююся за них.
Отже, чи сподобалося мені? Так, дуже, я проковтнула книжку за один день (а це занадто навіть для такої book nerd як я) і засмутилася, коли сторінки раптом перестали перегортатися. Це точно не гірше за попередню частину, це просто по-іншому. Я б дуже хотіла, аби цю історію прочитали якомога більше людей, бо це правда якісне продумане фентезі. Рекомендую.
Фан факт: герої ненав'язливо попхикують люльками з коноплею.
Я дуже рідко чекаю на вихід якоїсь певної книжки. Зазвичай у мене не виникає проблеми, що почитати, тому ставлення до виходу нових частин спокійне. Вийшла? Добре. Ще не вийшла? Нічого. "Тенета війни" я дуже чекала. ДУЖЕ. Чекала і переживала, бо продовження не завжди бувають вдалими. А раптом це буде гірше? А раптом мені не сподобається?..
Події книги відбуваються за сім років після "Аркану вовків". Даремно сподіватися, що ці сім років були легкими для головних героїв, адже їхня служба в Ордені продовжується. Тепер це не романтичні та трохи наївні хлопчиськи, які впевнені, що за потреби зможуть змінити світ, а дорослі чоловіки з розчаруваннями, набитими ґулями і непростим життєвим досвідом. Сам Орден теж переживає важкі часи, адже остання війна суттєво прорідила його лави. Більш того, стараннями православної церкви і таємної варти саме існування Ордену ставиться під загрозу, тим часом як зовнішні вороги Українського Гетьманату поводять себе все нахабніше.
Провідна тема цього роману - посттравматичний синдром. Затиснуті між війнами, герої вимушені так-сяк поратися зі своїми демонами. Хтось божеволіє на самоті, хтось тікає на саме дно, намагаючись здійснити мрію, хтось втрачає віру в ідеали, а хтось сподівається побудувати нове життя, не помічаючи відсутності надійного фундаменту.
У "Тенетах..." читачі мають змогу побачити більше шматочків цього світу, вийти за межі Гетьманату, познайомитися з іншими надприродними створіннями. Автор пропонує нам навіть подорож дирижаблем!
Не можу не відмітити, що книга перегукується з попередньою частиною: перший і останній розділи симетричні "Аркану...", хоча несуть у собі, можна сказати, протилежний сенс.
Тут все ще багато жартів, але сам тон роману став дорослішим, серйознішим, важчим. Я б навіть сказала, що пахне безнадією, але персонажі оптимістичніші за мене. Вони заплуталися у тенетах воєн: тих, що були, що точаться зараз, що скоро почнуться, але з Вовчої стежки не зійдеш, їм є за що битися.
Мені забракло розкритих жіночих персонажів, хоча вони присутні, доволі цікаві і різноманітні. Покладаю надії, що в третій частині для них знайдеться більше місця.
Улюбленим моїм епізодом став день весілля одного з персонажів. День, коли друзі змогли зібратися разом. День, коли нарешті вдалося створити щось нове, а не зруйнувати існуюче. День, коли ті, кого любиш, ще живі. День, коли помилки не стали непоправними.
Круто, що автор не боїться показувати персонажів з їх темного боку. Кажучи темного, я маю на увазі справді темного. Вони не ідеальні, вони роблять жахливі речі, але, як читачка, я все одно уболіваю і хвилююся за них.
Отже, чи сподобалося мені? Так, дуже, я проковтнула книжку за один день (а це занадто навіть для такої book nerd як я) і засмутилася, коли сторінки раптом перестали перегортатися. Це точно не гірше за попередню частину, це просто по-іншому. Я б дуже хотіла, аби цю історію прочитали якомога більше людей, бо це правда якісне продумане фентезі. Рекомендую.
Фан факт: герої ненав'язливо попхикують люльками з коноплею.
May 16, 2022
«Тенета війни»
Павло Дерев'янко
Видавництво Дім Химер 2020
⠀
Мені подобаються герої зі складними характерами, ніби й хороші, але з червинкою глибоко в душі, такі собі хороші поганці.
⠀
Сюжет книжки, який постійно дивує, змінюється і рясно вкритий мертвими тілами героїв, яких автор не жаліє для вас.
⠀
Текст, який смачно читається і впадає в око цікавими слівцями і лайкою.
⠀
Друга частина трилогії «Літопис Сірого Ордену» - інша.
Темніша.
Драматичніша.
Доросліша.
⠀
Раджу ✊🏻
⠀
Цитата:
⠀
«Спокій огорнув характерника. Все недарма.
Не похилившись.
Вони вистоять проти хортів, Варти, церкви, Ґадри та будь-кого іншого.
Не озирнувшись.
Вони не спиняться і не здадуться.
Не опускаючи погляду.
Вони підуть до кінця.»
⠀
Про книжку:
⠀
«Рік 1852. Перемога у нещодавній війні між Північним Альянсом і Двоморським Союзом коштувала Сірому Ордену багатьох життів.
У Червоній та Чорній радах готуються до виборів гетьмана, з-за кордону долинають тривожні чутки, а православна церква відкрито виступає проти сіроманців, чиї знекровлені ряди тануть разом із їхньою славою. Попри занепад лицарі Сірого Ордену стоять на варті…
«Здавалося б, що може перевершити «Аркан вовків», який надзвичайно прийшовся до смаку навіть тим, хто апріорі ніколи не цікавився жанром темного фентезі? Але ж ні! — «Тенетами війни» автор укотре приємно дивує, пропонуючи своєму вимогливому читачеві ще більш драйвове, масштабне й захопливе продовження історії про козаків-характерників. Поза сумнівом, Павло Дерев'янко зумів піднести цю, на перший погляд, зужиту і вичерпану тему на цілком новий рівень, що, власне, й належить робити доброму письменнику з узвичаєними літературними канонами» (Вікторія Гранецька, письменниця, головна редакторка видавництва «Дім Химер»)».
⠀
#примхливачитака
Павло Дерев'янко
Видавництво Дім Химер 2020
⠀
Мені подобаються герої зі складними характерами, ніби й хороші, але з червинкою глибоко в душі, такі собі хороші поганці.
⠀
Сюжет книжки, який постійно дивує, змінюється і рясно вкритий мертвими тілами героїв, яких автор не жаліє для вас.
⠀
Текст, який смачно читається і впадає в око цікавими слівцями і лайкою.
⠀
Друга частина трилогії «Літопис Сірого Ордену» - інша.
Темніша.
Драматичніша.
Доросліша.
⠀
Раджу ✊🏻
⠀
Цитата:
⠀
«Спокій огорнув характерника. Все недарма.
Не похилившись.
Вони вистоять проти хортів, Варти, церкви, Ґадри та будь-кого іншого.
Не озирнувшись.
Вони не спиняться і не здадуться.
Не опускаючи погляду.
Вони підуть до кінця.»
⠀
Про книжку:
⠀
«Рік 1852. Перемога у нещодавній війні між Північним Альянсом і Двоморським Союзом коштувала Сірому Ордену багатьох життів.
У Червоній та Чорній радах готуються до виборів гетьмана, з-за кордону долинають тривожні чутки, а православна церква відкрито виступає проти сіроманців, чиї знекровлені ряди тануть разом із їхньою славою. Попри занепад лицарі Сірого Ордену стоять на варті…
«Здавалося б, що може перевершити «Аркан вовків», який надзвичайно прийшовся до смаку навіть тим, хто апріорі ніколи не цікавився жанром темного фентезі? Але ж ні! — «Тенетами війни» автор укотре приємно дивує, пропонуючи своєму вимогливому читачеві ще більш драйвове, масштабне й захопливе продовження історії про козаків-характерників. Поза сумнівом, Павло Дерев'янко зумів піднести цю, на перший погляд, зужиту і вичерпану тему на цілком новий рівень, що, власне, й належить робити доброму письменнику з узвичаєними літературними канонами» (Вікторія Гранецька, письменниця, головна редакторка видавництва «Дім Химер»)».
⠀
#примхливачитака
December 9, 2025
Мені хочеться плакати від прекрасності цієї історії. Від усього: від сеттингу, який тут описується; від персонажів, чиї історії розривають серденько; від того наскільки автор майстерно поєднує усі ці історії; від цитат, які розривають душу; від болю, БОЛЮ!
Досвід минулих трилогій каже, що друга частина зазвичай посередня, проміжна між знайомством і якоюсь важливою битвою. А не тут. Кожна сторінка наповнена динамікою, новими історіями наших улюблених героїв.
В «Тенетах війни» ми читаємо декілька POVʼів, власне, наших сіроманців, які подорослішали, взмужнішали і на їх долі повалилися обовʼязки і травми..
Читаємо тут і про ПТСР від війни, і про любовний трикутник, і про заплутані звʼязки у спробах заробити грошей і про невідомість перед тим, що володіє тобою.
Це було просто прекрасно! Кожна сторінка вартувала того. Кожна.
І я тепер жесть як боюсь третю частину, якщо ця про мені пройшлась катком.
«— Війна змінила кожного, - підсумував Василь Матусевич.
«І ми назавжди в її тенетах», - подумки додав Гнат».
Досвід минулих трилогій каже, що друга частина зазвичай посередня, проміжна між знайомством і якоюсь важливою битвою. А не тут. Кожна сторінка наповнена динамікою, новими історіями наших улюблених героїв.
В «Тенетах війни» ми читаємо декілька POVʼів, власне, наших сіроманців, які подорослішали, взмужнішали і на їх долі повалилися обовʼязки і травми..
Читаємо тут і про ПТСР від війни, і про любовний трикутник, і про заплутані звʼязки у спробах заробити грошей і про невідомість перед тим, що володіє тобою.
Це було просто прекрасно! Кожна сторінка вартувала того. Кожна.
І я тепер жесть як боюсь третю частину, якщо ця про мені пройшлась катком.
«— Війна змінила кожного, - підсумував Василь Матусевич.
«І ми назавжди в її тенетах», - подумки додав Гнат».
February 12, 2023
Чудове продовження, яке нічим не поступається першій частині.
З моменту завершення "Аркану вовків" пройшло 7 років, наших героїв добряче побило життям, вони побували на війні, яка по-різному вплинула на кожного зі знайомих нам характерників. Круто, що тепер не 1 головний герой, а кожному приділяється приблизно однакова кількість "ефірного" часу)
Читала з величезною насолодою і розтягувала, як тільки могла. Ця частина більш серйозна, місцями сумна і навіть трагічна.
З сумом думаю про те, що продовження тепер чекати мінімум рік! Бо так хочеться дізнатись, що ж там буде далі.
З моменту завершення "Аркану вовків" пройшло 7 років, наших героїв добряче побило життям, вони побували на війні, яка по-різному вплинула на кожного зі знайомих нам характерників. Круто, що тепер не 1 головний герой, а кожному приділяється приблизно однакова кількість "ефірного" часу)
Читала з величезною насолодою і розтягувала, як тільки могла. Ця частина більш серйозна, місцями сумна і навіть трагічна.
З сумом думаю про те, що продовження тепер чекати мінімум рік! Бо так хочеться дізнатись, що ж там буде далі.
July 25, 2025
Мене перемолола ця книга. Як люди після неї чекали на третю книгу??
"Згадай проклятий сувій.
Протри клямри вовчого лицаря.
Приготуйся до крові та сліз, що затьмарять блиск героїчних легенд"
Для мене ця книга в рази перевершила "Аркан вовків", я не очікувала, що градус підніметься так різко і так сильно. Всі чотири лінії були майже на одному рівні за цікавістю. І, звичайно ж, для мого улюбленого персонажа Пилипа автор приготував сраку, а не життя)
Дякую, що хоча б у цій книзі нас сяк-так пожаліли. Шкода Захара і коней... Вже не можу читати ті описи, але тримаюсь 😆😭
Це дійсно якийсь справжній скарб, а не книга! Є одруківки, як і впершій, трохи не догледіли, але, може, в новому виданні краще вичитають.
Я і мій тривожний розлад готуємося до найгіршого сценарію, але я берусь читати третю!
"Згадай проклятий сувій.
Протри клямри вовчого лицаря.
Приготуйся до крові та сліз, що затьмарять блиск героїчних легенд"
Для мене ця книга в рази перевершила "Аркан вовків", я не очікувала, що градус підніметься так різко і так сильно. Всі чотири лінії були майже на одному рівні за цікавістю. І, звичайно ж, для мого улюбленого персонажа Пилипа автор приготував сраку, а не життя)
Дякую, що хоча б у цій книзі нас сяк-так пожаліли. Шкода Захара і коней... Вже не можу читати ті описи, але тримаюсь 😆😭
Це дійсно якийсь справжній скарб, а не книга! Є одруківки, як і впершій, трохи не догледіли, але, може, в новому виданні краще вичитають.
Я і мій тривожний розлад готуємося до найгіршого сценарію, але я берусь читати третю!
December 16, 2025
Прекрасна книжка, якщо перша про молодих хлопців - підлітків які лише роблять перші кроки на вовчій стежці, то тут - це вже дорослі чоловіки, які набачились життя.
Останні 20% я слухала майже не відриваючись весь вечір, тому що як то можна було залишити на наступний день?
Що ж, буду читати далі, страшно уявити якою буде їх майбутня доля.
Останні 20% я слухала майже не відриваючись весь вечір, тому що як то можна було залишити на наступний день?
Що ж, буду читати далі, страшно уявити якою буде їх майбутня доля.
December 31, 2021
Насамкінець року я прочитала найкращу книгу мого читацького року! Це було неймовірно.
По-перше, автор помітно виріс від першої частини, яку я теж любила, але ця ще краща. Тут стало значно більше дії - минуло 7 років, пацанове пройшли війну й розсіялися по куренях і завданнях, у кожного тепер своя сюжетна арка з інтригами, моральними виборами й проблемами, а до всього це перемежається флешбеками з війни. Війна на Півночі Європи дуже потріпала Сірий Орден, він став нечисленним і слабким, тим часом має ворогів усередині країни, які беруться його знищити (на радість ворогам зовнішнім). Круто подано через персонажів "рядових", як колесо великої смертоносної змови розкручується і наші герої довго не бачать зв'язку між усім цим. А ще автор не побоявся протягнути персонажів через справді жорстокі випробування і, м'яко кажучи, не пощадив їх. Це було потужно, хоча й сумно. Багато місця приділено також інформаційній війні, яка може бути небезпечнішою за реальну чи готувати для неї ґрунт. І моментами дуже впізнаються реалії останніх років, крок у крок іде ця історія з нашим сьогоденням, це круто і моторошно, зважаючи на фінал, хехе.
Не уявляю, як вони виберуться з цього жахіття, а третя книга ще ж не вийшла!
По-перше, автор помітно виріс від першої частини, яку я теж любила, але ця ще краща. Тут стало значно більше дії - минуло 7 років, пацанове пройшли війну й розсіялися по куренях і завданнях, у кожного тепер своя сюжетна арка з інтригами, моральними виборами й проблемами, а до всього це перемежається флешбеками з війни. Війна на Півночі Європи дуже потріпала Сірий Орден, він став нечисленним і слабким, тим часом має ворогів усередині країни, які беруться його знищити (на радість ворогам зовнішнім). Круто подано через персонажів "рядових", як колесо великої смертоносної змови розкручується і наші герої довго не бачать зв'язку між усім цим. А ще автор не побоявся протягнути персонажів через справді жорстокі випробування і, м'яко кажучи, не пощадив їх. Це було потужно, хоча й сумно. Багато місця приділено також інформаційній війні, яка може бути небезпечнішою за реальну чи готувати для неї ґрунт. І моментами дуже впізнаються реалії останніх років, крок у крок іде ця історія з нашим сьогоденням, це круто і моторошно, зважаючи на фінал, хехе.
Не уявляю, як вони виберуться з цього жахіття, а третя книга ще ж не вийшла!
July 18, 2023
Прекрасне і сумне продовження. Одразу треба сідати за третю книгу з серії, бо дуже цікаво, що там далі.
September 10, 2025
5⭐️
Веселості першої книги змінились на страждання у другій. Зради, наклепи, несправедливість, брехня… Вкотре переконуюсь, що ця фентезійна історія для мене #1.
Перечитати вдруге це добра ідея, а ще точно прочитаю втретє.
А ви якщо ще не читали - обовʼязково читайте.
Третя книга буде ще жорстокішою до читача, бо не всі виживуть.
Рекомендую.
Веселості першої книги змінились на страждання у другій. Зради, наклепи, несправедливість, брехня… Вкотре переконуюсь, що ця фентезійна історія для мене #1.
Перечитати вдруге це добра ідея, а ще точно прочитаю втретє.
А ви якщо ще не читали - обовʼязково читайте.
Третя книга буде ще жорстокішою до читача, бо не всі виживуть.
Рекомендую.
October 6, 2025
Друга частина найвідомішої нашої фентезійної серії була дуже сумною, капець якою безнадійною, депресивною, і стає гірко від усвідомлення, що це неймовірно реалістично, що це все наша дійсність, що так і працюють іпсо, що у нас майже так і було перед початком нашої повномасштабної, коли з усіх боків кричали, що треба готуватися до війни, але влада нам відповідала, що нє, все гаразд, заспокойтесь і готуйтесь до шашликів. Я читав це все як якийсь флешбек із нашого нещодавного минулого, і тому це було вкрай важко сприймати і переживати ще раз, навіть і в вигаданому світі.. але ж блін, як шикарно та талановито написано, як розкриті персонажи, я давно так не переживав за героїв.
Власне щодо героїв - у кожного з них є свої скелети в шафі, і чималенькі, причому у деяких з героїв вони були раніше, як-от у Пилипа (але автор тоді нам їх не показав, бо сама перша частина була більш-менш оптимістичною, і не хотілося кидати зайву тінь), а от решта хлопців набула свого похмурого досвіду вже за ті сім років, які пройшли після закінчення першої частини.
Вкрай похмуре минуле та теперішнє у героїв, таке ж саме похмуре теперішнє та ще похмуріше майбутнє у Сірого Ордену та у Української Держави. Останні сторінки переконують, що надії на краще нема і не буде, і буде ще гірше. Книга емоційно зачепила, що не так часто буває з моїми прочитаними, тому я готовий до будь-якого перебігу подій, але ж так хочеться сподіватись, що буде все добре.
Власне щодо героїв - у кожного з них є свої скелети в шафі, і чималенькі, причому у деяких з героїв вони були раніше, як-от у Пилипа (але автор тоді нам їх не показав, бо сама перша частина була більш-менш оптимістичною, і не хотілося кидати зайву тінь), а от решта хлопців набула свого похмурого досвіду вже за ті сім років, які пройшли після закінчення першої частини.
Вкрай похмуре минуле та теперішнє у героїв, таке ж саме похмуре теперішнє та ще похмуріше майбутнє у Сірого Ордену та у Української Держави. Останні сторінки переконують, що надії на краще нема і не буде, і буде ще гірше. Книга емоційно зачепила, що не так часто буває з моїми прочитаними, тому я готовий до будь-якого перебігу подій, але ж так хочеться сподіватись, що буде все добре.
September 13, 2025
Вимотала мені душу на повну, але як же все це добре написано!
Мені дуже сподобалося, що в цій частині ми отримали povи Пилипа, Яреми та Гната. Як же цікаво було зануритися в голови кожного з них, але біль та несправедливість, яку відчуваєш, читаючи, автоматично помножилися на чотири.
Якщо в третій частині я отримаю pov Савки, то просто здурію, напевно.
Боюся братися за третю частину, тому почекаю поки також вийде у перевиданні, хоч і є таке бажання кинути все і дізнатися нарешті чим там все закінчиться. Але мені також потрібна перерва, бо дуже вже сумно і боляче за всіх.
Мені дуже сподобалося, що в цій частині ми отримали povи Пилипа, Яреми та Гната. Як же цікаво було зануритися в голови кожного з них, але біль та несправедливість, яку відчуваєш, читаючи, автоматично помножилися на чотири.
Якщо в третій частині я отримаю pov Савки, то просто здурію, напевно.
Боюся братися за третю частину, тому почекаю поки також вийде у перевиданні, хоч і є таке бажання кинути все і дізнатися нарешті чим там все закінчиться. Але мені також потрібна перерва, бо дуже вже сумно і боляче за всіх.
Read
October 15, 2020Продовження "Аркану вовків" (відгук на нього тут).
Минуло сім років. Герої, які в першому томі ще були юними лобуряками, відтоді встигли обрости досвідом, родинами й ПТСР, а з ними подорослішав і жанр (дуже мені подобається така еволюція серії) - від умовного більдунгсроману до мілітарного фентезі про політичні інтриги та пропагандистську війну.
Наближаються вибори гетьмана, тож спраглі влади кандидати штучно конструюють внутрішнього ворога: й ось тупорилі маси, які ще вчора вважали характерників захисниками батьківщини, слухають плітки і криваві байки - і починають вимагати крові. І ніхто й не помічає, що кандидат, який обіцяє порятунок від вигаданої внутрішньої загрози, чи то прямо співпрацює з цілком реальною зовнішньою загрозою, чи то заплющує на неї очі. Я так розумію, у третьому томі буде якраз велика війна.
Що сподобалося, поза очевидними паралелями з брудною виборчою кампанією 2019 року:
* як дозовано інформацію про персонажів і як ми отримуємо в другому томі пояснення якихось речей, що були наскрізним жартом у першому томі (скажімо, чому не п'є Пилип);
* такий коміксовий підхід до вибудовування character-driven сюжету, чи що, не знаю, як це краще сформулювати: у кожного персонажа є головна слабка сторона, про яку ти знаєш від початку, і він через неї раз у раз витанцьовує на граблях, і на наступний рівень цієї гри не перейде, доки не здолає цю проблемку;
* як нагнітається напруга, ааааа! по-моєму, екшн із всякими бойовиковими афористичними репліками став іще кінематографічнішим;
* ну а фінал розбив мені серце й дуже чекаю на наступний том (а, і поки що томи закінчуються фразою "Я йду", сказаною в різному контексті й різними персонажами, і мені цікаво, що буде в третьому томі. Хто повторить цю фразу? Чи буде якесь "Я прийшов" абощо?)
Минуло сім років. Герої, які в першому томі ще були юними лобуряками, відтоді встигли обрости досвідом, родинами й ПТСР, а з ними подорослішав і жанр (дуже мені подобається така еволюція серії) - від умовного більдунгсроману до мілітарного фентезі про політичні інтриги та пропагандистську війну.
Наближаються вибори гетьмана, тож спраглі влади кандидати штучно конструюють внутрішнього ворога: й ось тупорилі маси, які ще вчора вважали характерників захисниками батьківщини, слухають плітки і криваві байки - і починають вимагати крові. І ніхто й не помічає, що кандидат, який обіцяє порятунок від вигаданої внутрішньої загрози, чи то прямо співпрацює з цілком реальною зовнішньою загрозою, чи то заплющує на неї очі. Я так розумію, у третьому томі буде якраз велика війна.
Що сподобалося, поза очевидними паралелями з брудною виборчою кампанією 2019 року:
* як дозовано інформацію про персонажів і як ми отримуємо в другому томі пояснення якихось речей, що були наскрізним жартом у першому томі (скажімо, чому не п'є Пилип);
* такий коміксовий підхід до вибудовування character-driven сюжету, чи що, не знаю, як це краще сформулювати: у кожного персонажа є головна слабка сторона, про яку ти знаєш від початку, і він через неї раз у раз витанцьовує на граблях, і на наступний рівень цієї гри не перейде, доки не здолає цю проблемку;
* як нагнітається напруга, ааааа! по-моєму, екшн із всякими бойовиковими афористичними репліками став іще кінематографічнішим;
* ну а фінал розбив мені серце й дуже чекаю на наступний том (а, і поки що томи закінчуються фразою "Я йду", сказаною в різному контексті й різними персонажами, і мені цікаво, що буде в третьому томі. Хто повторить цю фразу? Чи буде якесь "Я прийшов" абощо?)
March 24, 2023
Треба трохи оговтатись від цієї історії, а тоді братись за третю частину...
Смакував кожною сторінкою, як же це красиво написано.
Неймовірні персонажі, жахлива несправедливість, невимовний гнів та біль, щастя, кохання, такі важкі долі, безвихідь...автор створив приголомшливо круту історію, просто захват.
Фентезі, від якого захоплює дух... обожнюю!!!
Смакував кожною сторінкою, як же це красиво написано.
Неймовірні персонажі, жахлива несправедливість, невимовний гнів та біль, щастя, кохання, такі важкі долі, безвихідь...автор створив приголомшливо круту історію, просто захват.
Фентезі, від якого захоплює дух... обожнюю!!!
May 4, 2020
Той момент, коли продовження нічим не поступається першій частині, навпаки - тут історія поглиблюється, проблеми стають дорослішими, персонажі ще більш неоднозначними, а небезпеки страшнішими і, на жаль, дуже впізнаваними. Не знаю, як мені тепер дочекатися третьої книги, бо переживаю за героїв!
December 23, 2025
Початок був трошки повільний, але як усе під кінець закрутилось сніжним комом. Книжка стільки емоцій викликала і це той особливий випадок, коли я за героїв як за живих переживаю.
Настільки відрізняється тон від першої. Там ніби я казочку читала, а тут кольори різко згустилися і ніби перенесли в ігри на виживання.
Морально готуюсь до 3 книжки, піду закуплю серветок, бо відчуваю наближення водопадів сліз.
Павло Деревʼяненко, браво, що створюєте настільки сильні світи та емоції
Настільки відрізняється тон від першої. Там ніби я казочку читала, а тут кольори різко згустилися і ніби перенесли в ігри на виживання.
Морально готуюсь до 3 книжки, піду закуплю серветок, бо відчуваю наближення водопадів сліз.
Павло Деревʼяненко, браво, що створюєте настільки сильні світи та емоції
July 22, 2023
Якщо на початку першої книжки читання трохи пробуксовувало через звикання до манери письма автора, то з другою такої не було. Йшло легко і добре, бо вже знаєш героїв, тому одразу потрапляєш у вир подій. Хіба трохи харили діялоги Пилипа із собою. Загалом сподобався розвиток персонажів і як автор пропустив їх через м'ясорубку подій, котрі мимоволі дуже нагадують сучасність. Подобається, як автор описує політишні інтриги і як всі займаються внутрішніми чарами, хоч маючи купу зовнішніх загроз. В наступній книжці, якщо слідувати за логікою подій, всі ворогуючі сторони мають хоча би позірно припинити чари.
Загалом мені подобається манера письма, автор виписався, себто дійшов до того рівня майстерности, коли майже немає нічого зайвого. А ще історія Сірого Ордена дуже візуальна, тому страшенно хочеться побачити, як ця трилогія стає фільмом чи мультиплікацією. Сподіваюся колись таки побачити щось зняте за мотивами трилогії і воно буде не менш епічне та цікаве.
Раптово подумав, що герої нагадали мені мушкетерів Дюми. Напевно, справа в хрестах, шаблях, піштолях, пригодах, маніпуляціях церкви і влади. Але насправді це зовсім різні історії.
Цього разу ставлю 5 зірочок, а ви ж знаєте, як я рідко се роблю.
Загалом мені подобається манера письма, автор виписався, себто дійшов до того рівня майстерности, коли майже немає нічого зайвого. А ще історія Сірого Ордена дуже візуальна, тому страшенно хочеться побачити, як ця трилогія стає фільмом чи мультиплікацією. Сподіваюся колись таки побачити щось зняте за мотивами трилогії і воно буде не менш епічне та цікаве.
Раптово подумав, що герої нагадали мені мушкетерів Дюми. Напевно, справа в хрестах, шаблях, піштолях, пригодах, маніпуляціях церкви і влади. Але насправді це зовсім різні історії.
Цього разу ставлю 5 зірочок, а ви ж знаєте, як я рідко се роблю.
April 28, 2020
Майже рік я чекав на продовження «Аркану вовків», але очікування себе виправдали з лихвою.
Минуло 7 років, вчорашні джури подорослішали, набралися досвіду та пройшли гарт війною. Але дорослішання та змужніння наших знайомих характерників відбулося водночас із загальним занепадом та знекровленням Сірого Ордену після Північної війни, де Двоморський Союз отримав перемогу, але занадто великою ціною.
Одразу з прологу автор готує читача до таємничих змов та підступних вчинків. І потім протягом усієї книги ти тільки й підмічаєш сліди цієї змови у діях та вчинках різних персонажів. Іноді вони це роблять свідомо, іноді – йдучи на повідку у обставин або за задумом інших осіб. Але вся ця інтрига вибудована настільки майстерно, що побачити її одразу неможливо. Ти тільки й виявляєш окремі її сліди, не розуміючи до чого все йде (прямо як головні герої) і лише наприкінці книги все складається у одну складну мозаїку.
У «Тенетах» автор не концентрується на одному герої, як було у «Аркані». І якщо у першій книзі головним персонажем був Северин Чорнововк, якому приділялося найбільше уваги, то у другій книзі кожен з членів характерницької ватаги розкриває свій характер. Особливо цікаво спостерігати за цим враховуючи той факт, що після прийому до ордену кожен зі знайомих нам сіроманців потрапив у різні курені. А після Північної війни їхні шляхи взагалі максимально розбіглися. Завдяки цьому читач дізнається про кожного персонажа окремо, читає про його життя, переживання, складнощі та все більше симпатизує кожному з них. Але чим ближче розв’язка, тим зрозуміліше стає, що їхні шляхи та долі знову тісно переплетуться.
Щодо сюжету хотів би відмітити дуже влучну та круту назву книги. Тенета війни з одного боку означають сюжетні події, коли змови навколо плетуться обережно та таємно, ніби павук плете свою павутину. Коли внутрішні вороги влаштовують одну підлість за одною, а зовнішні плетуть ще масштабніші змови та глобальні плани знищення твоєї країни. Але з іншого, якщо читати уважно – то тенета війни полонили душу кожного з учасників Північної війни. І кожен з характерників, як муха у тенетах павука, борсається у тих спогадах, не в змозі виплутатися з них та почати нове життя. Тут одразу хочу відмітити дуже яскраві та влучні паралелі з війною в Україні, адже всі ті переживання, які автор описує, можна застосовувати як до ветеранів Північної війни у книзі, так і до ветеранів АТО/ООС в Україні. Про це можна багато чого написати: і про спогади ветеранів, і про ставлення до них звичайних людей, і про панічні напади у мирному житті, і складнощі з адаптацією до звичайного життя. Але краще ви все це особисто прочитаєте у «Тенетах війни», які полонили не лише душі книжкових персонажів, але й багатьох з наших співвітчизників (Змію, на цьому моменті тобі, та усім твоїм бойовим друзям та побратимам, і взагалі всім, хто захищав Україну – велика шана та подяка).
Саме тому читаючи «Тенета війни», пам’ятайте про цей подвійний сенс назви та сюжету і подякуйте знайомим ветеранам.
Також хочу відмітити очевидний ріст Павла Дерев’янка, як письменника. Сюжет другої книги став значно глибшим, складнішим та багатошаровішим, навіть якщо порівнювати з крутезним «Арканом вовків». У «Тенетах» так само залишився смачний та соковитий стиль мовлення, крутезна українська лайка, цікаві персонажі та багато чого іншого. Але тепер тут стало більше тонких натяків на те, що буде далі. Уважний читач помітить, як автор у деяких моментах натякає на майбутні події та рішення героїв, але робить це так обережно, що можна не помітити. Але якщо ви це помітили, то передчуття подальших подій стануть ще нестерпнішими. А це потребує великої майстерності, так розставити різні натяки, гачечки та невловимі пастки для читача, щоб розгадувати їх та підмічати було цікаво та не псувало враження від книги. Також Павлові прекрасно вдалося створити поступовий ріст напруги, коли на початку книги ти просто читаєш про життя кожного з характерників, а чим далі тим більше змушений нервувати через ті тіні, що згущуються над ними. Не в змозі нічого змінити та відвернути страшні події, ти лише захоплено читаєш далі все більше та більше поринаючи у світ, вигаданий талановитим автором. І тут в мене напрошується ще одне пояснення назви «Тенета війни», адже Павло Дерев’янко, ніби той самий павук, майстерно плете свою павутиння сюжету захоплюючи читача у його лабети (у світі «Аркану» у Павла був би позивний брат Павук, стовідсотково).
Розв’язка книги стане для читача блискавичною та оглушливою. І щасливого кінця чекати не варто, адже лишаючись вірним своєму стилю та реалізму життя, автор завершує книгу на тій ноті, коли гірше вже бути не може, залишаючи свого читача у здогадах, що ж буде далі? Чи зможуть герої виплутатися з тих тенет, які сплели їм книжкові вороги та цілком реальний автор?
Також дуже цікаво було підмічати цікаві натяки та обігрування досить відомих епізодів з саги «Відьмака». Що ж, починаючий чи слабкий автор навіть якби дозволив собі такі ігри з визнаними майстрами жанру, в нього б це було дуже недолуго. А ось у «Тенетах» ці аллюзії та ігри з класикою виглядають дуже цікаво та іронічно.
З мінусів книги хочу відмітити лише один: Павле, коли третя частина? Це ж сказитися можна буде, чекати ще цілий рік на продовження! І хоча я вже по книзі бачу натяки на розвиток подій у продовженні, але ж здогади здогадами, а дізнатися правду все ж кортить. І натяк на п’ять куренів та їх осавул здається досить зрозумілим =)
Загалом, якщо ви ще не знаєте що таке «Litopys Siroho Ordenu», але дуже любите фентезі чи, принаймні, класні книжки з глибоким та продуманим сюжетом – тоді ви маєте змогу познайомитися вже з двома книгами з трилогії, яка не поступається за якістю та рівнем авторської майстерності ані «Відьмаку» Сапковського, ані «Меєкхану» Веґнера, ані будь-якому іншому закордонному автору.
І нехай Мамай вам допомагає!
Минуло 7 років, вчорашні джури подорослішали, набралися досвіду та пройшли гарт війною. Але дорослішання та змужніння наших знайомих характерників відбулося водночас із загальним занепадом та знекровленням Сірого Ордену після Північної війни, де Двоморський Союз отримав перемогу, але занадто великою ціною.
Одразу з прологу автор готує читача до таємничих змов та підступних вчинків. І потім протягом усієї книги ти тільки й підмічаєш сліди цієї змови у діях та вчинках різних персонажів. Іноді вони це роблять свідомо, іноді – йдучи на повідку у обставин або за задумом інших осіб. Але вся ця інтрига вибудована настільки майстерно, що побачити її одразу неможливо. Ти тільки й виявляєш окремі її сліди, не розуміючи до чого все йде (прямо як головні герої) і лише наприкінці книги все складається у одну складну мозаїку.
У «Тенетах» автор не концентрується на одному герої, як було у «Аркані». І якщо у першій книзі головним персонажем був Северин Чорнововк, якому приділялося найбільше уваги, то у другій книзі кожен з членів характерницької ватаги розкриває свій характер. Особливо цікаво спостерігати за цим враховуючи той факт, що після прийому до ордену кожен зі знайомих нам сіроманців потрапив у різні курені. А після Північної війни їхні шляхи взагалі максимально розбіглися. Завдяки цьому читач дізнається про кожного персонажа окремо, читає про його життя, переживання, складнощі та все більше симпатизує кожному з них. Але чим ближче розв’язка, тим зрозуміліше стає, що їхні шляхи та долі знову тісно переплетуться.
Щодо сюжету хотів би відмітити дуже влучну та круту назву книги. Тенета війни з одного боку означають сюжетні події, коли змови навколо плетуться обережно та таємно, ніби павук плете свою павутину. Коли внутрішні вороги влаштовують одну підлість за одною, а зовнішні плетуть ще масштабніші змови та глобальні плани знищення твоєї країни. Але з іншого, якщо читати уважно – то тенета війни полонили душу кожного з учасників Північної війни. І кожен з характерників, як муха у тенетах павука, борсається у тих спогадах, не в змозі виплутатися з них та почати нове життя. Тут одразу хочу відмітити дуже яскраві та влучні паралелі з війною в Україні, адже всі ті переживання, які автор описує, можна застосовувати як до ветеранів Північної війни у книзі, так і до ветеранів АТО/ООС в Україні. Про це можна багато чого написати: і про спогади ветеранів, і про ставлення до них звичайних людей, і про панічні напади у мирному житті, і складнощі з адаптацією до звичайного життя. Але краще ви все це особисто прочитаєте у «Тенетах війни», які полонили не лише душі книжкових персонажів, але й багатьох з наших співвітчизників (Змію, на цьому моменті тобі, та усім твоїм бойовим друзям та побратимам, і взагалі всім, хто захищав Україну – велика шана та подяка).
Саме тому читаючи «Тенета війни», пам’ятайте про цей подвійний сенс назви та сюжету і подякуйте знайомим ветеранам.
Також хочу відмітити очевидний ріст Павла Дерев’янка, як письменника. Сюжет другої книги став значно глибшим, складнішим та багатошаровішим, навіть якщо порівнювати з крутезним «Арканом вовків». У «Тенетах» так само залишився смачний та соковитий стиль мовлення, крутезна українська лайка, цікаві персонажі та багато чого іншого. Але тепер тут стало більше тонких натяків на те, що буде далі. Уважний читач помітить, як автор у деяких моментах натякає на майбутні події та рішення героїв, але робить це так обережно, що можна не помітити. Але якщо ви це помітили, то передчуття подальших подій стануть ще нестерпнішими. А це потребує великої майстерності, так розставити різні натяки, гачечки та невловимі пастки для читача, щоб розгадувати їх та підмічати було цікаво та не псувало враження від книги. Також Павлові прекрасно вдалося створити поступовий ріст напруги, коли на початку книги ти просто читаєш про життя кожного з характерників, а чим далі тим більше змушений нервувати через ті тіні, що згущуються над ними. Не в змозі нічого змінити та відвернути страшні події, ти лише захоплено читаєш далі все більше та більше поринаючи у світ, вигаданий талановитим автором. І тут в мене напрошується ще одне пояснення назви «Тенета війни», адже Павло Дерев’янко, ніби той самий павук, майстерно плете свою павутиння сюжету захоплюючи читача у його лабети (у світі «Аркану» у Павла був би позивний брат Павук, стовідсотково).
Розв’язка книги стане для читача блискавичною та оглушливою. І щасливого кінця чекати не варто, адже лишаючись вірним своєму стилю та реалізму життя, автор завершує книгу на тій ноті, коли гірше вже бути не може, залишаючи свого читача у здогадах, що ж буде далі? Чи зможуть герої виплутатися з тих тенет, які сплели їм книжкові вороги та цілком реальний автор?
Також дуже цікаво було підмічати цікаві натяки та обігрування досить відомих епізодів з саги «Відьмака». Що ж, починаючий чи слабкий автор навіть якби дозволив собі такі ігри з визнаними майстрами жанру, в нього б це було дуже недолуго. А ось у «Тенетах» ці аллюзії та ігри з класикою виглядають дуже цікаво та іронічно.
З мінусів книги хочу відмітити лише один: Павле, коли третя частина? Це ж сказитися можна буде, чекати ще цілий рік на продовження! І хоча я вже по книзі бачу натяки на розвиток подій у продовженні, але ж здогади здогадами, а дізнатися правду все ж кортить. І натяк на п’ять куренів та їх осавул здається досить зрозумілим =)
Загалом, якщо ви ще не знаєте що таке «Litopys Siroho Ordenu», але дуже любите фентезі чи, принаймні, класні книжки з глибоким та продуманим сюжетом – тоді ви маєте змогу познайомитися вже з двома книгами з трилогії, яка не поступається за якістю та рівнем авторської майстерності ані «Відьмаку» Сапковського, ані «Меєкхану» Веґнера, ані будь-якому іншому закордонному автору.
І нехай Мамай вам допомагає!
June 13, 2020
Пригадуєте, не так давно, під час карантину, в багатьох виникало бажання "просто покататися в метро". Так от: мені це вдалося, і спонсор мого "просто катання" — цей-от роман. Проїхати, зачитавшись, аж три зайві станції — це наразі мій рекорд :)
Але воно того вартувало! На "Тенета війни" Павла Дерев’янка я почала очікувати, щойно перегорнула останню сторінку роману "Аркан вовків" — першої частини трилогії. Наразі з іще більшим нетерпінням чекаю на фінальний акорд — надто тривожно закінчилася історія Сірого Ордену в другій книзі. Проте вірю в славетну перемогу вовчих лицарів і сподіваюся, що автор не розчарує :)
Отже, про що йдеться в "Тенетах війни"? А про зрадоньку. Так-так, про нашу рідненьку українську національну зрадоньку, яку ми можемо щодня бачити навколо. Про те, що прості люди радше повірять легкозасвоюваній брехні, ніж увімкнуть голову, аби проаналізувати факти й скласти свою думку. Про те, якою ціною потім ці самі прості люди розплачуються за свою невизнану тупість (ціну, котру платять ті, хто усвідомлює свою відповідальність за цих людей, і озвучувати не варто, вона страшна...). У романі йдеться про Україну, яка завше була ласим куснем для сусідів, та й наразі ним лишається, але ми цього воліємо не бачити...
Проте у книзі є ще й багато іншого. Наприклад, любовний трикутник і муки вибору, які пережив один із героїв, обираючи з-поміж двох дівчат. Кривий шлях до благополуччя родини іншого героя, й прикрий фініш, до якого він привів. Справжній ПТСР, із яким нині доводиться жити багатьом нашим реальним, а не книжним, бійцям. Нові фентезійні істоти — прекрасні жінки-босоркані, котрі, сподіваюся, воюватимуть разом із сіроманцями. Карколомні пригоди, підкилимні ігри, заплутаний сюжет і ще багато цікавого.
Слід також зазначити: якщо перша частина сприйнялася мною як цікаве, захопливе, однак досить легке чтиво, то про "Тенета війни" цього сказати вже не можу. Цей роман Павла Дерев’янка — значно глибший за перший, він змушує проводити багато паралелей із реальними історією та сучасністю, робити певні висновки, озиратися й бачити те, чого раніше не помічав. Тож очікування від заключної частини обіцяної трилогії в мене ой які високі! ;)
Але воно того вартувало! На "Тенета війни" Павла Дерев’янка я почала очікувати, щойно перегорнула останню сторінку роману "Аркан вовків" — першої частини трилогії. Наразі з іще більшим нетерпінням чекаю на фінальний акорд — надто тривожно закінчилася історія Сірого Ордену в другій книзі. Проте вірю в славетну перемогу вовчих лицарів і сподіваюся, що автор не розчарує :)
Отже, про що йдеться в "Тенетах війни"? А про зрадоньку. Так-так, про нашу рідненьку українську національну зрадоньку, яку ми можемо щодня бачити навколо. Про те, що прості люди радше повірять легкозасвоюваній брехні, ніж увімкнуть голову, аби проаналізувати факти й скласти свою думку. Про те, якою ціною потім ці самі прості люди розплачуються за свою невизнану тупість (ціну, котру платять ті, хто усвідомлює свою відповідальність за цих людей, і озвучувати не варто, вона страшна...). У романі йдеться про Україну, яка завше була ласим куснем для сусідів, та й наразі ним лишається, але ми цього воліємо не бачити...
Проте у книзі є ще й багато іншого. Наприклад, любовний трикутник і муки вибору, які пережив один із героїв, обираючи з-поміж двох дівчат. Кривий шлях до благополуччя родини іншого героя, й прикрий фініш, до якого він привів. Справжній ПТСР, із яким нині доводиться жити багатьом нашим реальним, а не книжним, бійцям. Нові фентезійні істоти — прекрасні жінки-босоркані, котрі, сподіваюся, воюватимуть разом із сіроманцями. Карколомні пригоди, підкилимні ігри, заплутаний сюжет і ще багато цікавого.
Слід також зазначити: якщо перша частина сприйнялася мною як цікаве, захопливе, однак досить легке чтиво, то про "Тенета війни" цього сказати вже не можу. Цей роман Павла Дерев’янка — значно глибший за перший, він змушує проводити багато паралелей із реальними історією та сучасністю, робити певні висновки, озиратися й бачити те, чого раніше не помічав. Тож очікування від заключної частини обіцяної трилогії в мене ой які високі! ;)
October 14, 2025
Друга книга трилогії 'Літопис Сірого Ордену' така ж цікава, як і перша, але цікава вже по іншому. В першій книзі ми познайомились з персонажами, їх світом, і дивовижним Потойбіччям. А в цій книзі вже багато політики (внутрішньої і зовнішньої), корупції церкви та суспільства, заговорів та брехні. В цій книзі Дерев'янко відкрив тему слабкості суспільства перед грошима, що герої, тільки вчора захищавші країну, сьогодні вже можуть бути не потрібними, або взагалі ворогами тим, за кого віддавали життя.
May 2, 2020
Не знаю чому, але читала ці дві частини і уявляла як має відбуватись написання цих книг - сидить такий Павло Д. в кафе чи вдома і на клавіатурі клацає буковки, які поєднуються в цю прекрасну книгу в той самий час, коли ми живемо і попиваємо собі каву)
Це настільки якісна сучасна українська література, що не можу натішитися.
Справді, порівняно з першою частиною - ця похмуріша і читається важче, але зазвичай так воно й працює в житті.
І настільки класно піднімаються як глобальні проблеми у суспільстві, питання маніпуляцій, "історію пишуть переможці", так і людини окремо.
Щиро сподіваюсь, що ця книга отримає заслуженого визнання.
Успіху!
Це настільки якісна сучасна українська література, що не можу натішитися.
Справді, порівняно з першою частиною - ця похмуріша і читається важче, але зазвичай так воно й працює в житті.
І настільки класно піднімаються як глобальні проблеми у суспільстві, питання маніпуляцій, "історію пишуть переможці", так і людини окремо.
Щиро сподіваюсь, що ця книга отримає заслуженого визнання.
Успіху!
June 21, 2025
Ця книга потихеньку, розмірено підводила до чогось, а потім просто розтоптала і знищила все, що намагалася донести до цього. Неймовірно. Павло Дерев'янко створив неймовірну книгу
September 10, 2025
З любовних ліній тут цікаво вийшло про Катю і Ліну, що і анонсувала перша частина. А от поява Сильвії - дуже не подівано, гарно, пристрасно. Закінчувати книгу було дуже сумно і від подій, і від відчуття, що в третій теж все буде не весело- бо дуже дзеркалить історичні події в Україні, а там в нас було все так, що чари характерників мабуть не допоможуть. Дуже сильно написана книга, дякую автору!
«Щойно він подумав, як напрочуд легко пишеться новий розділ його життя, щойно побачив у ньому сенс і повірив, що від тепер так буде завжди - як перо зламалося і всіяло сторінку чорними бризками.
Написані розділи не хотіли лишатися у минулому.
- От лайно, - сказав Северин.»
«Щойно він подумав, як напрочуд легко пишеться новий розділ його життя, щойно побачив у ньому сенс і повірив, що від тепер так буде завжди - як перо зламалося і всіяло сторінку чорними бризками.
Написані розділи не хотіли лишатися у минулому.
- От лайно, - сказав Северин.»
July 27, 2020
Я відверто не знаю, де ви берете час на активне читання чи мотивацію на відгуки на карантині, але я все ж таки переборов себе й написав кілька слів про "Тенета війни".
⠀
Коли ти вперше знайомишся із письменником, який вразив своїм дебютним романом, то завжди переживаєш, щоб наступна книжка була хоча б на рівні. Навіть змінювати нічого не потрібно, не потрібно різких змін стилю і оповіді, просто писати так і надалі. А коли автор ще дивує, то із легкістю видихаєш і починаєш нарешті насолоджуватися історією (десь на половині книжки).
⠀
Якщо ж у першому романі трилогії "Аркан вовків" ми мали більш пригодницьке "роад сторі", то друга книга стала більш серйозною, глибокою, масштабною та торкається багатьох болючих питань сучасної України.
⠀
Після останніх подій, де нас залишив письменник у кінці першого роману, пройшло уже цілих 7 років. Знайомі головні герої уже не є такими веселими, легковажними й наївними, адже доросле життя - це не ловити ґав, а окреслюється важливими вчинками та відповідальністю. Найбільш тяжкі сліди за цей період на їхніх серцях залишила війна, яку вони усі разом пройшли вкрай важко у фізичних і психологічних аспектах.
⠀
Після війни друзі розбіглися, кожен виконуючи окремі завдання, маючи особисті зобов'язання чи бажання втекти, щоб спробувати повернути свою хвору душу. Але доля все ж таки їх зводить знову разом, щоб ми зрозуміли чи зможуть вони, не зважаючи на всі внутрішні перешкоди, далі боронити землю від зовнішнього ворога разом із наростаючою внутрішньою загрозою.
⠀
На останок скажу, що це справжнє українське темне фентезі, де улюблені герої чинять так, як ти не бажаєш. Але тяжкі обставини змушують робити часто жахливі вчинки, які у результаті молотом вдаряють них самих.
⠀
Не знаю, що на нас чекає у завершальному романі трилогії, але уже можу сказати, що для мене ця історія стала важливою не через цікавий сетинґ, героїв, пригоди у цікавому жанрі альтернативного темного фентезі. А саме через питання, які підіймає Павло Дерев'янко у своїй історії, бо війна в Україні досі тримає нас усіх у тісних лещатах із усіма жахливими наслідками.
⠀
Дякую за цю книгу!
⠀
Коли ти вперше знайомишся із письменником, який вразив своїм дебютним романом, то завжди переживаєш, щоб наступна книжка була хоча б на рівні. Навіть змінювати нічого не потрібно, не потрібно різких змін стилю і оповіді, просто писати так і надалі. А коли автор ще дивує, то із легкістю видихаєш і починаєш нарешті насолоджуватися історією (десь на половині книжки).
⠀
Якщо ж у першому романі трилогії "Аркан вовків" ми мали більш пригодницьке "роад сторі", то друга книга стала більш серйозною, глибокою, масштабною та торкається багатьох болючих питань сучасної України.
⠀
Після останніх подій, де нас залишив письменник у кінці першого роману, пройшло уже цілих 7 років. Знайомі головні герої уже не є такими веселими, легковажними й наївними, адже доросле життя - це не ловити ґав, а окреслюється важливими вчинками та відповідальністю. Найбільш тяжкі сліди за цей період на їхніх серцях залишила війна, яку вони усі разом пройшли вкрай важко у фізичних і психологічних аспектах.
⠀
Після війни друзі розбіглися, кожен виконуючи окремі завдання, маючи особисті зобов'язання чи бажання втекти, щоб спробувати повернути свою хвору душу. Але доля все ж таки їх зводить знову разом, щоб ми зрозуміли чи зможуть вони, не зважаючи на всі внутрішні перешкоди, далі боронити землю від зовнішнього ворога разом із наростаючою внутрішньою загрозою.
⠀
На останок скажу, що це справжнє українське темне фентезі, де улюблені герої чинять так, як ти не бажаєш. Але тяжкі обставини змушують робити часто жахливі вчинки, які у результаті молотом вдаряють них самих.
⠀
Не знаю, що на нас чекає у завершальному романі трилогії, але уже можу сказати, що для мене ця історія стала важливою не через цікавий сетинґ, героїв, пригоди у цікавому жанрі альтернативного темного фентезі. А саме через питання, які підіймає Павло Дерев'янко у своїй історії, бо війна в Україні досі тримає нас усіх у тісних лещатах із усіма жахливими наслідками.
⠀
Дякую за цю книгу!
June 2, 2023
"Тенета війни" порвали моє сердечко.
Головні герої вже не підлітки, а молоді парубки зі своїми мріями, невдачами. Всі вони пройшли жахливу війну, наслідки якої вони відчувають і досі.
Мені сподобалось що тут ми спостерігаємо за життям кожного з 4-х героїв. Ми бачимо як вони борються зі своїми внутрішніми демонами, страхами, починають цінувати те що втратили, або навпаки жалкують про вибір, який зробили, коли були ще джурами.
Дуже зраділа появі Савки, вірю що він ще розкриється на повну.
Останні глави це просто біль, дійсно біль.
Автор настільки класно написав перші дві частини "Літопису сірого ордену", що я вже з нетерпінням чекаю коли візьму третю книгу, щоб знову повернутися в цей світ. Те як він описує і події й місця, я прям це все уявляю у своїй голові.
Головні герої вже не підлітки, а молоді парубки зі своїми мріями, невдачами. Всі вони пройшли жахливу війну, наслідки якої вони відчувають і досі.
Мені сподобалось що тут ми спостерігаємо за життям кожного з 4-х героїв. Ми бачимо як вони борються зі своїми внутрішніми демонами, страхами, починають цінувати те що втратили, або навпаки жалкують про вибір, який зробили, коли були ще джурами.
Дуже зраділа появі Савки, вірю що він ще розкриється на повну.
Останні глави це просто біль, дійсно біль.
Автор настільки класно написав перші дві частини "Літопису сірого ордену", що я вже з нетерпінням чекаю коли візьму третю книгу, щоб знову повернутися в цей світ. Те як він описує і події й місця, я прям це все уявляю у своїй голові.
June 25, 2021
Вперше читаю щось українське не менш якісне ніж Відьмак.
Воно здається трохи дитячим, виключно тому що менш цинічне ніж Відьмак.
Але воно взагалі не дитяче :)
Шкода що планується тільки 3 книжки, сподіваюсь, автор придумає щось ще.
Воно здається трохи дитячим, виключно тому що менш цинічне ніж Відьмак.
Але воно взагалі не дитяче :)
Шкода що планується тільки 3 книжки, сподіваюсь, автор придумає щось ще.
June 12, 2025
тупо шедевр, кожне речення
May 22, 2020
«Тенета війни» — стали для мене книгою-потрясінням. Таке зі мною буває не часто, за останні три роки так траплялося усього кілька разів. Тоді це були «Ворошиловград» Жадана та «Маша або Постфашизм» Ярослава Мельника. Потрясінням не тому, що ці твори якісь шедевральні чи геніяльні. Просто у певний момент ти починаєш вірити в історію і переживати її аж до фізичних відчуттів. Кожен з авторів домагається цього по своєму, але щоразу виходячи з шокового стану, я відчуваю емоції, які неможливо описати чи передати. За потужністю та реалістичністю сприйняття це схоже на найжасніше сновидіння у вашому житті, але з позитивною конотацією.
У випадку з «Тенетами» секрет Павла Дерев’янка в авторському гіперпрогресі, від інтересного жанрового «Аркану вовків» до серйозного багатошарового роману.
Між подіями «Аркану» та «Тенет» минуло сім років. Так само, як п’ятеро веселих, молодих хлопців, що всміхаються з дагеротипу, змужніли та перетворилися на дорослих чоловіків, так і автор виріс із «кумедних штанців» фентезійного road movie та поклав початок чомусь зовсім новому, грандіозному та знаковому.
У Павла Дерев’янка був вибір: він і далі міг продовжувати писати пригодницький фентезійний цикл про крутих характерників, по ходу заграючи з альтернативною історією, які мандрують від пригоди до пригоди і розправляються зі Злом, і я впевнений був би успішним. Але чомусь обрав складніший і ризикованіший шлях і, на мою думку, цей вибір, воздався сторицею.
Автор залишив усе, що так сподобалося читачу в «Аркані вовків». У першу чергу, мова звісно ж про сетинг, місце події Український Гетьманат середини XIX століття, де парові чумацькі вози та цепеліни вживаються з мавками, босорканями та відьмами. І хоча події «Тенет» відбуваються переважно в містах і селах, магії та характерницьким вмінням приділяється достатньо багато уваги, автор активно розширює всесвіт і знайомить із новими надприродними створіннями.
Як і в «Аркані вовків», сюжет «Тенет», головним чином, обертається навколо чотирьох головних героїв-характерників. Події роману починаються майже одразу після закінчення війни між Північним Альянсом та Двоморським Союзом. І хоча Сірий Орден бився на боці переможців, для Ордену це була «піррова перемога». Головні герої твору, були безпосередніми учасниками цієї війни. Жорна війни обдерли з хлопців всю наївність і юнацький максималізм, покепкувала над духовними та моральними ідеалами, вивернула та сплюндрувала характерницьку душу, оголивши найтемніші її закутки.
Автор активно, але в той же час органічно та невимушено піднімає тему посттравматичного розладу, тема ПТСР взагалі одна з основних тез роману. Повернувшись з війни, головні герої залишаються один на один з власними демонами і кожен шукає виходу та розради по своєму. Хтось, намагаючись втілити мрію, пускається берега і збивається на манівці, хтось, борючись із внутрішнім Звіром, усе частіше думає про самогубство.
«Тенета війни» — це сучасне темне фентезі без усіляких «але». Насичене подіями та надзвичайно динамічне, сповнена тривог і напруги, але й таке, що не цурається смачного гумору. Безвихідь особистих проблем, масштабна змова, дискредитація ордену, зрада та удари в спину. Але допоки шелестять характерницькі дуби, і хоча б один з сіроманців дихає, війну не програно. «Не займай!»
У випадку з «Тенетами» секрет Павла Дерев’янка в авторському гіперпрогресі, від інтересного жанрового «Аркану вовків» до серйозного багатошарового роману.
Між подіями «Аркану» та «Тенет» минуло сім років. Так само, як п’ятеро веселих, молодих хлопців, що всміхаються з дагеротипу, змужніли та перетворилися на дорослих чоловіків, так і автор виріс із «кумедних штанців» фентезійного road movie та поклав початок чомусь зовсім новому, грандіозному та знаковому.
У Павла Дерев’янка був вибір: він і далі міг продовжувати писати пригодницький фентезійний цикл про крутих характерників, по ходу заграючи з альтернативною історією, які мандрують від пригоди до пригоди і розправляються зі Злом, і я впевнений був би успішним. Але чомусь обрав складніший і ризикованіший шлях і, на мою думку, цей вибір, воздався сторицею.
Автор залишив усе, що так сподобалося читачу в «Аркані вовків». У першу чергу, мова звісно ж про сетинг, місце події Український Гетьманат середини XIX століття, де парові чумацькі вози та цепеліни вживаються з мавками, босорканями та відьмами. І хоча події «Тенет» відбуваються переважно в містах і селах, магії та характерницьким вмінням приділяється достатньо багато уваги, автор активно розширює всесвіт і знайомить із новими надприродними створіннями.
Як і в «Аркані вовків», сюжет «Тенет», головним чином, обертається навколо чотирьох головних героїв-характерників. Події роману починаються майже одразу після закінчення війни між Північним Альянсом та Двоморським Союзом. І хоча Сірий Орден бився на боці переможців, для Ордену це була «піррова перемога». Головні герої твору, були безпосередніми учасниками цієї війни. Жорна війни обдерли з хлопців всю наївність і юнацький максималізм, покепкувала над духовними та моральними ідеалами, вивернула та сплюндрувала характерницьку душу, оголивши найтемніші її закутки.
Автор активно, але в той же час органічно та невимушено піднімає тему посттравматичного розладу, тема ПТСР взагалі одна з основних тез роману. Повернувшись з війни, головні герої залишаються один на один з власними демонами і кожен шукає виходу та розради по своєму. Хтось, намагаючись втілити мрію, пускається берега і збивається на манівці, хтось, борючись із внутрішнім Звіром, усе частіше думає про самогубство.
«Тенета війни» — це сучасне темне фентезі без усіляких «але». Насичене подіями та надзвичайно динамічне, сповнена тривог і напруги, але й таке, що не цурається смачного гумору. Безвихідь особистих проблем, масштабна змова, дискредитація ордену, зрада та удари в спину. Але допоки шелестять характерницькі дуби, і хоча б один з сіроманців дихає, війну не програно. «Не займай!»
August 17, 2025
Мені так сподобалось, як автор написав цю частину. Тут ми вже спостерігаємо за 4 нашими характерниками. І кожен розділ розбит на 4 частини. Пройшло 7 років, одразу видно, що їх шляхи трохи розійшлися, кожен виконує свої завдання, і в кожного стільки всього нового. Але вони все одно весь час підтримували зв'язок між собою і чекають кожну зустріч, бо стали дійсно братами. Одночасно в цьому ж розділі було написано і про події минулого. Що з кожним сталося, де хто що робив, які життєві обставини спіткали кожного. І це блін так круто, наче і минулі події а одночасно і теперішні, і так багато було питань, але дуже швидко були і відповіді на них. Вау
Дуже сумно за долю Савки. Те, як з ним повелись у першій книзі, що тепер такі наслідки, це жах. Моя ж ти дитина, хочу просто сховати від усього погано. На щастя, за мене це зробила осавула Забіла, і вона дійсно зробила все що могла та стала для нього наче рідна мати. То тепер у нас Савка має свої приколи, це круто, прикольно, цікаво, таємничо.
Пилип... Ось тут я одразу здивувалась, і дійсно багато чого стало на свої місця, чому він саме такий який є. Його внутрішні діалоги з звіром дуже сильні. Потім дуже довго думала про них, це круто прописаний персонаж і мені подобається, як ми його бачимо і з боку його друзів, і з його особистої призми життя.
Взагалі я дуже полюбила кожного героя, вони всі живі, унікальні, мають свій характер, їх важко сплутати, бо вже такі рідні і навіть не вчитуючись в взяти окремі репліки можна зрозуміти хто перед нами, вони цікаві, не схожі між собою але одночасно мають такі болючі спільні травми та біль.
В цій частині події були присвячені інформаційній війні і впливу наклепу та пропоганди. Як суспільство це впитує, і вже не звертає уваги, що характерники є ветеранами війни, що вони ризикували усім, щоб захистити свою країну. А потім же цей народ хотів просто їх всіх знищити.
"Що довше Северин їхав вулицями Києва, то палкішу ненависть відчував - ненависть до всіх цих людей, яких присягнувся захищати, людей, які безтурботно гуляли і не знали, що встиг накоїти новий гетьман першого ж дня свого правління."
Автор також дуже круто підняв та описав тему ПТСР, втрату віри, пропоганда церквою, втрата контролю та внутрішня боротьба. Мені трохи не вистачило динаміки, але і ця частина дуже крута.
Дуже сумно за долю Савки. Те, як з ним повелись у першій книзі, що тепер такі наслідки, це жах. Моя ж ти дитина, хочу просто сховати від усього погано. На щастя, за мене це зробила осавула Забіла, і вона дійсно зробила все що могла та стала для нього наче рідна мати. То тепер у нас Савка має свої приколи, це круто, прикольно, цікаво, таємничо.
Пилип... Ось тут я одразу здивувалась, і дійсно багато чого стало на свої місця, чому він саме такий який є. Його внутрішні діалоги з звіром дуже сильні. Потім дуже довго думала про них, це круто прописаний персонаж і мені подобається, як ми його бачимо і з боку його друзів, і з його особистої призми життя.
Взагалі я дуже полюбила кожного героя, вони всі живі, унікальні, мають свій характер, їх важко сплутати, бо вже такі рідні і навіть не вчитуючись в взяти окремі репліки можна зрозуміти хто перед нами, вони цікаві, не схожі між собою але одночасно мають такі болючі спільні травми та біль.
В цій частині події були присвячені інформаційній війні і впливу наклепу та пропоганди. Як суспільство це впитує, і вже не звертає уваги, що характерники є ветеранами війни, що вони ризикували усім, щоб захистити свою країну. А потім же цей народ хотів просто їх всіх знищити.
"Що довше Северин їхав вулицями Києва, то палкішу ненависть відчував - ненависть до всіх цих людей, яких присягнувся захищати, людей, які безтурботно гуляли і не знали, що встиг накоїти новий гетьман першого ж дня свого правління."
Автор також дуже круто підняв та описав тему ПТСР, втрату віри, пропоганда церквою, втрата контролю та внутрішня боротьба. Мені трохи не вистачило динаміки, але і ця частина дуже крута.
March 11, 2021
Неймовірно!
Displaying 1 - 30 of 216 reviews