#Галябезголови

by Liuko Dashvar

Благими намірами вимощений шлях до пекла. Галя сповна відчула сенс цього вислову. Її життя перевернулося лише через те, що вона прагнула допомогти іншій людині. Дівчина втратила все: роботу, чоловіка, друзів, віру в людей. Та що, як усе найбільш значуще і неймовірне починає відбуватися з нами саме тоді, коми ми намагаємося видряпатися з пекла? Це непросто, бо людина по-справжньому втрачає голову лише від двох речей: від страху і від кохання. Однак що робити, коли тебе одночасно накривають і страх, і кохання?..

Genres: Fiction

400 pages, Unknown Binding

Published January 1, 2020

About the author

Українська письменниця, сценаристка, журналістка. Лавреатка літературної премії Коронація слова
Народилася в Херсоні.
Має дві вищі освіти: Одеський інститут легкої промисловості (інженер-механік), Академія державного управління при Президентові України (магістр державного управління)
У журналістиці з 1986 року.
Закінчила курси сценарної майстерності голлівудського професора Річарда Креволіна.
З 1991 року — головна редакторка херсонської молодіжної газети. Потім працювала головою комітету у справах преси і інформації херсонської облдержадміністрації. З 2001 року головна редакторка газети «Селянська зоря». Деякий час працювала журналісткою і редакторкою жіночих журналів.

Reviews

[Volodymyr Yatsevsky · Rating 3 out of 5]

Є у мене одна guilty pleasure – романи Люко Дашвар. І якщо п‘ять зірочок отримували романи, де впліталась українська міфологія чи архетипи, то романи, що нагадують калейдоскоп типових сюжетів з ТСН, не можуть мати більше трьох. Так, це цікаво і затягує, але чи можна #галюбезголови назвати літературою у якісному сенсі, то ні. Навряд чи десь ще є таке засилля кліше і гіпертрофованих до абсурду пласких персонажів. У кращому випадку, це непоганий вибір бульварного читання десь на дешевенькому пляжі.

[Serhiy · Rating 3 out of 5]

Перші 50 сторінок - це була традиційна Дашвар, з радикальною реальністю. А далі, після твіста, починається вже "Чейз": кримінальний сюжет, перегони, зміна лідерів. І я не скажу, що це погано. Хоч і присутні притягнуті за вуха сцени та зручні для драматургії випадковості - книжку неможливо відкласти, аж допоки не дочитаєш до кінця. Це інша Дашвар, але така ж наркотична :)

[Yuliia Zadnipriana · Rating 3 out of 5]

Мій скромний не дуже позитивний відгук на нову книгу Люко Дашвар.

Складається враження, що вона знайшла для себе комфортну нішу, засіла в ній, і пише все в одній тональності. Трішки вибилась з колії "Ініціація" (не в кращий бік), взагалі вибивається з ряду "Покров", але "Галя без голови" - це просто класика Дашвар.

Захопливо читати, чекаєш постійно нових подій, динаміка, стрімкість, гострість - все це є. АЛЕ.

Нудно все це якось. Не вірю. не життєво. Вона ніби і проблема постаралась зачепити важливі - ВІЛ, СНІД, корупція, контрафактні ліки (я взагалі вперше про таке почула, а персонажі в книзі так обговорюють цю проблему просто, наче коронавірус). Ну нехай.

Але насичені епізоди різними дивними штуками. Наприклад, приїздить одна з героїнь до іншої в гості, а в той - на підвіконні експрес-тест на ВІЛ. І вона така:

- ОБОЖЕ ТИ ХВОРА?
- ТАК, ВЖЕ ТРИ РОКИ,,,

Далі сум-печаль, але нащо тоді їй експрес тест на підвіконні? Якщо вона три роки хвора?

А реакція персонажів на ВІЛ мене взагалі вбила. Люди шарахаються від ВІЛ позитивних, матюкаються на них, відверто проявляють зневагу та агресію. Я, певно, живу в світі рожевих поні, але як таке можливо, коли в суспільстві з 5 класу розказують про способи зараження ВІЛ і це точно не рукостискання і спільна чашка? А в книзі просто жесть як все це загострено. Так, можливо в стосунках з такими людьми все-таки бути певна стриманість, але ж не грати в шию з матюками хвору людину!

Більшість героїв негативні аж до приторності. До бісячки. Не хочеться вірити, що є настільки гнилі, паскудні люди. Її персонажі завмери в теперішньому: тут немає чого аналізувати, немає чого розуміти, вони як ті мультішні злодії, чия мета - тільки нагадити, без будь-якого психологічного безграунду, який би хоч трішки виправдав їхню поведінку.

Проблематика тексту - сама по собі цікава, але форма подачі на трієчку. Казала минулого року, і знову повторюсь: я би мала залишити Дашвар в своєму студентському минулому. Але не можу я, не можу просто пройти повз. Читала, читаю і читатиму цю дивну літературу.

Остання книга може сподобатись вам хоча б тим, що вона далека від псевдофілософічної "Ініціації". Відлунює "РайЦентром" та "Кров'ю з молоком". От якщо ці дві вам і досі заходять, то Галя точно припаде до серця!

[olamos · Rating 2 out of 5]

Вибачте, але все це змахує на якийсь дешевий кримінальний серіал...

[Roma_ · Rating 3 out of 5]

Складывается стойкое ощущение,
что автор работает в устоявшемся и работающем от книги к книге паттерне.

Те же персонажи, но с другими именами, похожие события, твисты.
И каждый раз последние несколько книг Дашвар я заканчиваю с мыслью "может в следующий раз будет лучше".

Все еще не теряю надежду

[Antonio Unique-Point · Rating 5 out of 5]

Книги Люко Дашвар одни из любимых — сюжетные линии просто захватывают в плен своим электричеством и не отпускают до последней станицы.
И #ГАЛЯБЕЗГОЛОВИ это, конечно, нечто. Стремительное развитие сюжета, предательство, коррупция, полиция и депутаты, салон красоты и контрабанда, аптеки, обман, измены, ВИЧ, доброта, искренность, любовь и смерть, смерть, смерть... Действительно, похоже на вечерний выпуск ТСН. Но во всей этой жестокой реальности так хотелось увидеть чуточку больше правды и веры в искреннюю доброту. Такой себе мелодраматический триллеро-детектив)
Финал, конечно, огорчил. Просто оставил в неведении... Умерли? Выжили? Непонятно. Не люблю я такие концовки без конкретики, как будто пообедал и остался без десерта.

Тешит надежда, а вдруг будет продолжение. Очень хотелось бы проглотить эту вишенку с торта. Ням.)

[Olga Shkolna · Rating 2 out of 5]

Probably it will be difficult to recognize Dashvar as author of this novel “Cliсhe, Negativ and Banality”

[Anna · Rating 4 out of 5]

Був час, коли я просто захоплювалася такими романами Люко Дашвар. Просто читала і насолоджувалася. Без аналізу дій, вчинків і характерів головних героїв. Та і загалом їх самих, як особистостей.
⠀
Я просто отримувала задоволення від всього того трешаку, про який розповідала авторка у своїх книгах.
⠀
З роками, чи то я вже більш усвідомлено почала читати, чи багаж прочитаного не дозволяє мозку сприймати примітивщину. А може тому що, у авторки все ж було пару досить таки розумних книг, але я вже не божеволію від її романів.
⠀
Я читаю їх, залишаю на своїх полицях для колекції, але виключно як акт поваги до колись улюбленої авторки.
⠀
Цей роман був одним з таких. Я його дочитала і простила все те, що так дратувало лише тому що авторка Люко Дашвар.
⠀
Саме тому дочитавши в мене не з'явилося питання: "що це тільки що було ?"
⠀
Як не дивно, мені сподобалося. Так, часом дратувала головна героїня зі своєю тупуватістю і наївністю. Але я сприймала її як молоду дівчину, яка вчиться жити на своєму ж печальному досвіді. І колись, можливо, набереться життєвої мудрості та розуму. Адже, якщо проаналізувати мої вчинки і життя років так від 18 до 23, то я теж була приблизно такою ж "галеюбезголови"
⠀
Щагалом книга для "відволіктись" і розслабитись. В ній Люко Дашвар така, якою її звикли бачити прихильники. Тому, не женетесь за сенсами або любите творчість авторки і читаєте все, що виходить з-під її пера, як я, тоді раджу вам цю книгу. Але якщо шукаєте в книгах щось більш серйозне, то не марнуйте часу на цю, все одно нічого в ній не знайдете.

[Oksana Svirchevska · Rating 4 out of 5]

Історія КОСТРУБАТА.

За дивними іменами і нікнеймами ховаються пласкі чорно-білі персонажі, що по своїй суті повинні виконувати тількі єдину функцію, проте через перенасиченість таймлайну - затикають собою усі можливі діри, щоб в якийсь момент вплестись у мета-реалістичну картину на фоні Києва і околиць часів до-повномасштабного-вторгнення.

Ба, якби все скінчилось тільки цим вінегретом, який авторка тобі інтенсивно навалює в голову, але якогось додаткового шару огиди додають описи зовнішності, думок і бажань окремих маловажливих персонажів.

Сюжетна лінія п’яна в жопу, і додому - не збирається, бо вже ось ось і вона замкнеться в кільце де ВСІ персонажі втягнуті в це огидне болото, яким на думку письменниці і є по суті життя в Україні.

Трилер на мінімалках в реаліях, які комусь знайомі з розповідей і чуток, з існуючими топонімами викликає бажання насварили себе, що не кидаєш читати цю книгу - але не можеш дочекатись щоб знов зануритись в це по самі вуха і дізнатись, як це нахер має закінчитись.

[Olesya · Rating 2 out of 5]

Аж дивувалася, що Дашвар може так передбачувано писати. Сюжетну лінію можна було розгледіти ще з перших сторінок. З Тьомою відчула чітке дежавю - такий персонаж вже точно був. Як і Галя. Як і Юлія Володимирівна. Здається, що тут лише ностальгія за «Райцентром» і його продовженням-трилогією.
Продовжувала читати виключно з цікавості, наскільки більше «без голови» може бути жінка...

[Olga Rudnitska · Rating 3 out of 5]

Моя перша прочитала книга цього автора. Спочатку все здавалося ніби ок: цікава зав'язка історії, персонажі. Проте чим далі, тим гірше. Бо воротило практично від кожного. Читала і не вірила, що можуть бути дійсно такі люди. І від кінець це все скотилося до серіалу з ТВ. А фінал тільки добив мене

[Khrystyna Nykolaychuk 📚]

В загальному книга сподобалась.
Артем це окремий персонаж який мене смішив, дурненьку як то кажуть. Кінець вразив, я не очікувала такої розвʼязки подій. Це моя перша книга Дашвар, цікаво прочитати й інші

[Nadiya Bilous · Rating 5 out of 5]

Мені сподобалась. Динамічна. Проста. Про нас з вами та тих, хто поряд гуляє печерськими пагорбами) прочитана швидко. Слід залишено)))

[Svitlana Sishchuk · Rating 1 out of 5]

я прочитала перших сто сторінок і останню частину. враження, що я вже це читала. здається, що до цієї авторки я не повернусь. та й такє...

[Yuliia Koval · Rating 2 out of 5]

Цей текст читається легко, швидко і абсолютно бездумно. Це читання для вбивання часу і відключення голови, бо воно не приносить жодного естетичного задоволення. Можливо, іноді таке теж треба (guilty pleasure), але все-таки краще звернутися до якогось більш екологічного способу, ніж ця книга…

До цього тексту є дуже багато питань:
- чорно-білі пласкі стереотипні герої, які не викликають ані довіри, ані співчуття;
- висмоктані з пальця повороти сюжету, призначені виключно для утримання уваги читача;
- алогічні реакції і вчинки, що не вкладаються у голову (чому жінки так сохнуть за Артемом? чому чоловіки так упадають за Галею?)...

Загалом це пустий і дуже поверховий текст, який тримається виключно на діалогах і пересуваннях головних героїв. Тут немає ані занурення у внутрішній світ, ані пізнавальної складової, ані краси тексту... Я не змогла почерпнути жодної цікавої думки чи корисного факту. Хоча тут була спроба порушити дуже важливі теми – ставлення суспільства до ВІЛ-інфікованих, корупція і безкарність, неякісні ліки... Але все настільки змазано і невиразно! Ну а кінцівка повністю розчаровує, бо тепер абсолютно незрозуміло - ну і нащо це все було...

Мені здається, що саме через подібні книги/фільми/серіали формується викривлене сприйняття світу. Галя явно зображується як позитивний герой, хоча її наївність, довірливість, непослідовність і бажання усіх врятувати - спершу викликають непорозуміння, недовіру, а потім уже конкретно бісять. І звісно ж, у Галю після всіх її негараздів має закохатися стереотипний бізнесмен, який з висоти свого життєвого досвіду зможе оцінити її щиру душу і добре серце (хоча у мене повсякчас виникало питання: чого більше у діях Галі - доброти чи глупства?). Яка ж банальна мелодрама... А натомість шикарна жінка Анка Сулима, яка власною працею доросла до керуючої відділенням банку, відповідально ставиться до роботи, достатньо розумна, щоб допомогти Чорнобаю в питаннях оптимізації оподаткування бізнесу, виховала сина майже самотужки, готує, стежить за собою і до того ж щиро закохана у цього самого Чорнобая... ні, їй жіноче щастя не попадає у цій книзі. Чому? Бо має голову? Мені не сподобався сам тон, яким авторка намагається іронічно зобразити намагання Анки побудувати стосунки з Чорнобаєм. А що не так? По суті відчувається засудження позиції активної жінки, а натомість їй протиставляється пасивна і загальмована Галя. Звісно, життя - несправедлива штука. Але у тому, як було описано жіночі персонажі, мені більше вбачається несправедливість самої авторки.

Та найголовніше - чи змінилася сама Галя після всіх подій, якими авторка невтомно втомлювала читача протягом 400 сторінок? З одного боку - нібито так, якщо вона перестала боятися і почала робити певні рішучі кроки. Але з іншого - вона до останньої сторінки вважає, що Юрко був до неї добрим (відчайдушно і бездумно вона виконує його заповідь "кусатися"), але ця "доброта" перекреслюється самою ж авторкою, яка до цього цілу книжку ліпила з нього абсолютне зло. Ну і саме по собі порівняння Юрка з Андрієм Чорнобаєм з уст Галі після всього того, що для неї зробив останній - тільки підтверджує, що вона як була без голови, так і лишилася... Не вірю...

"Життя - не диво, життя - факт. А факти краще не викривляти"

[Galina Kravets · Rating 4 out of 5]

Це ще одна книга, яка дивним, навіть магічним чином опинилася спочатку на моїй полиці, а потім — майже миттєво прочиталася. Без планів, без довгих «хочу—не хочу». Просто — раз, і вона вже поруч. А потім — два, і я вже на третині, і мені добре, як буває тільки тоді, коли читаєш щось дуже своє.

Я знала про Люко Дашвар: ім’я доволі часто миготіло на книжкових барахолках. Але — дивна річ — у моїй читацькій бульбашці її ніби не існувало. Жодних захватів у блогерів, жодних підбірок, жодних «маст-рід». І ось у цей вакуум раптом влітає реклама нової книги:
«Раптом ви поціновувач(к)а її творчості — приходьте на презентацію…»

І тут у мене народжується блискавичний внутрішній діалог:
А раптом я дійсно поціновувачка? Просто ще не в курсі?

Плюс — я якраз намагалася відпочити від фентезі, яке взялася читати «з усіх сил», але застрягла на першій же силі. Захотілося чогось простішого, людського, соковитого.
І я відпочила. Настільки, що навіть пояснити важко.

Що мене вразило?

Герої.
Вони такі живі, такі правдиві у своїй перебільшеності. Трішки гіперболізовані, трішки фаталістичні — так, але це такий приємний, органічний перебір, який тримає тебе в історії. Усе трохи стилизовано під стб-шні серіали — я це відчувала, сміялася цьому, але (неочікувано для себе) отримувала насолоду.
І навіть скажу більше: це краще, ніж стб-серіали. Механіка жанру схожа, але рівень оповіді — вищий. Письменницький нерв — живий.

Сюжет, попри всю легкість читання, зовсім не простий.
І так, рівно на 2/3 книги ви навіть не здогадаєтесь, що вас чекає в фіналі. Він трохи фатальний, трохи гіпертрофований — але саме такий, щоб ти закрив книжку і подумав:
«Ага. Значить, так. Добре зроблено.»

Про саму Дашвар

Чула думку, що в період ранньої творчості Дашвар писала ще сильніше, а потім «контракти, дедлайни, треба видавати щороку». Не знаю, наскільки це правда, але якщо її перші романи справді ще кращі — то мені вже хочеться їх усі.

Бо написано — талановито. У своєму жанрі — потужно. І так, я офіційно визнаю:
я стала поціновувачкою Люко Дашвар.

На презентацію я, правда, не пішла. Нову книгу теж поки не купила.
Але — не зарікаюся. Бо тепер я точно знаю, що вмію отримати від її тексту задоволення. І що іноді, щоб «відпочити», достатньо просто знайти свою історію — без голови чи з головою.

____

мої книжкові рефлексії в телеграмі
t.me/chytano

[Anastasiia K · Rating 4 out of 5]

Перше знайомство з пані Люко Дашвар. Написано дуже цікаво, швидкість розвитку історії просто зашкалює і те наскільки все заплутано, теж.

Головна героїня стає фоном, бо майже цілу книжку просто існує, або намагається не існувати) Або поводиться як дитина. Усі інші герої просто жахливі люди, які дбають лише про власну дупу. Це звісно життєво правдиво, але сумно. Єдиним "сонечком" є Андрій Чорнобай і місцями Юля Жадкіна, хоча себе вона продала давно.

До речі, зв'язок між Гальою і Андрієм Івановичем взагалі незрозумілий видався як тільки закінчила читати, але подумавши розумію. Вони знайшли одне в одному чого хотіли, хоча насправді воно не зовсім здорове. Але якщо вони закривають потреби один одного, може це й добре?

P.S. Тьома ше той мудак, маніпулятор просто вищого рівня. А Галя реально без голови. Кінець.

[Ольга Павліковська · Rating 4 out of 5]

Кожна книга Люко Дашвар, як на мене, має бути екранізована. Захоплює у вир описаних подій від першої сторінки. Надзвичайне вміння автора описувати своїх героїв дає змогу уявляти їх живими людьми. Завжди мене вражали негативні персонажі. В цій книзі я звернула увагу на Артема і Юрка Консуматенко. З Консуматенком одразу все зрозуміло - грабіжник без принципів, але і в ньому при зустрічі з Галею прокидаються на хвильку людські почуття. А от Галин чоловік Артем... як же таких Земля носить?! Читала книгу дорогою на роботу в трамваї і не впевнена чи не обертались на мене люди, бо дуже зачипляли деяки моменти. Четвірку ставлю, бо не дуже сподобалась любовна лінія зі свекром та і сама кінцівка трохи розчарувала.

[Katy · Rating 5 out of 5]

Дуже сподобалася книга, на рівні з Покров. Атмосферно схожа на "Село не люди", однак відчувається краща пропрацьованість сюжету. Недоліки книги вміло маскуються під вуаллю масових сюжетних поворотів. Єдине, що засмутило неоднозначна та пришвидшена кінцівка.

P.s: досі розриваю сердечко між шипами Юля+Андрій та Галя+Андрій, хоча з точки зору моралі і логіки обидва варіанти не мають права на існування.

[Olha Smal · Rating 2 out of 5]

Відчуття були такі, що я страшенно втомилася її читати, втомилася від різких поворотів і абсурдних вчинків героїв, втомилася розуміти, що ж там відбувається, але не могла перестати, бо я мусила дізнатися чим вона закінчиться.
Тому, особисто я, не оцінила відкритий фінал. Це не той випадок, коли приємно розмірковувати, про альтернативні сценарії фіналу, бо ти ще не встиг перетравити інтенсивні зміни курсу сюжету книги.
Книга дуже типова для Люко Дашвар. Персонажі наділені, або прекрасними якостями, або ж ницими, зі щедрою порцією гіперболізації у обох випадках.
Якісь герої додаються просто для того, аби вкінець заплутати читача, щоб до середини книги він просто здався та перестав аналізувати будь-що.

[Iren Glushko · Rating 3 out of 5]

Відчуття ніби дивишся серіал про нещасну дурненьку дівчинку яка не знає як жити в світі. Навіть сюжет книги побудований в стилі серіалу. Мені сподобалась подача, але сюжет викликає багато запитань. Як для авторки Люко Дашвар, то це слабенька історія. Автор має набагато цікавіші книги

[Olena · Rating 1 out of 5]

У автора талант створювати пласких персонажів, притягнуті за вуха ситуації і нагнітати сюжет доводячи розповідь до недолугого фіналу.... Мабуть фінал мене і найбільше розчарував.

[Julia Slabitska · Rating 4 out of 5]

Типова Дашвар. Швидко читається, тримає до останньої сторінки. Має присмак "Биті є" і відкритий фінал.

[Anna Glezina · Rating 5 out of 5]

Дашвар как Дашвар ))
Чистая любовь бестолковой девушки и хорошего такого мужика в два раза старше, и стремительный ход событий, аж дух захватывает.

[Katia Chaukina · Rating 4 out of 5]

Page turner, але дещо передбачуваний сюжет

[Liliia Aleksandronets · Rating 2 out of 5]

Хотіла зрозуміти для себе феномен популярності Люко Дашвар - зрозуміла: багато драми, клішовані гіперболізовані герої, нехитрий серіальний сюжет.

[EslavaSabio · Rating 3 out of 5]

Люко Дашвар уже не та.

Як часто я зустрічала таку думку на просторах букстаграму, зокрема після виходу останніх двох романів авторки. Що лише не закидали письменниці: абсурд, нелогічні сюжетні повороти, наївні та туповаті персонажі, банальність. І купу всього. Я десть застрягла посередині, бо розумію, що не отримую більше шалених емоцій від книг Люко Дашвар, проте даю її книгам другий (а то й третій) шанс.

Хто ж така та Галя без голови?

Часом здавалось, що Галя – не молода перспективна дівчина, яка підкорює столицю, а стара пришелепкувата українська бабця, що ведеться на будь-яку приманку і яку обманути простіше, аніж сказати «добридень». Життєві обставини складаються так, що дівчина втрачає роботу, друзів, коханого фактично в один день. Нещастя сиплються на Галю по всіх фронтах. Це типово для Люко Дашвар, проте як читачка запевняю, що така надмірність драми – дратівлива і нелогічна. Хотілось брязнути ту Галю вже по голові, сказати: «Схаменися! Думай, що робиш і говориш. ». Ну й ще багато подібного чи не на кожній сторінці. Але ж Галя вже без голови, нема далі, куди котитись.

У книзі справді багато сюжетних елементів, які тісно переплітаються, а всю загальну картину можна побачити лише наприкінці. Дивуюсь, як можна поєднувати очевидні речі з непередбачуваними. Треба і таке вміти. Темп оповіді надзвичайно швидкий. А фіналочка взагалі суцільний екшен.

Рада, що з черговим романом авторки не сталась така сама халепа, як з «Ініціацією», яка стала страшенним розчаруванням. «#ГАЛЯБЕЗГОЛОВИ» - виявилась книгою на 2-3 вечори. Я лише трохи попсихувала, декілька разів згадала «чудові» українські й російські мильні серіали. Ба більше – іноді переживала за героїв. Це вже добре.

Цілком нормально, що авторка пише по-іншому. Комусь це подобається, а комусь – ні. Має ж бути якийсь розвиток.

З кожною книгою у будь-якої людини починають змінюватись літературні вподобання, з’являється все більше і більше читацького досвіду, вміння аналізувати та критично дивитись на світ. Ми ростемо. І певно я теж виросла з книг Люко Дашвар. Чи читатиму далі? Побачу. Раптом мені захочеться ще щось такого.

[Olena · Rating 4 out of 5]

Історія про наівну дівчину з якою в житті стались доленосні подіі. Книга насичена антигероями - доволі негативними, лицемірними, корисливими і безжальними. Є й позитивні, серед яких і сама Галя. Книга читається легко, сюжет зрозумілий і цього вже достатньо, щоб визнати книгу вдалою. Але в той же час - це просто чтиво для коротання часу, для задоволення від розгортання подій. Для неприскіпливого читача украінськоі літератури - якраз. Занадто житєйська книга, можна сказати, яка хоч і не шедевр, але написана добре.

[Olha · Rating 2 out of 5]

Колись мені дуже подобались книги Люко дашвар, але згодом прийшло розчарування і вже було не цікаво. Книгу мені подарувала племінниця, тому вже прочитала і цю історію. Читається дуже швидко і легко, як і всі книги Люко Дашвар, і, чесно кажцчи, хотілось вже дізнатичь, чим весь цей потік свідомості скінчиться.
Це вже точно остання книга цієї авторки, яку я прочитала))

[Hali · Rating 3 out of 5]

Захоплююче. Єдине, що не сподобалось так згадка про химерні історичні моменти, що взяті з вікіпедії: "........Юрій Долгорій, який згодом побудував Москву". Було б перевірити, перш ніж писати несинітницю. Він помер 150 років до створення цього міста)))))).