The Witcher, Vol. 5: Fading Memories

The Witcher (Dark Horse Comics) #5

by Bartosz Sztybor, Ahmad Mir (Illustrator), Hamidreza Sheykh (Illustrator)

Based on the hit games by CD Projekt Red!

The Witcher is now a Netflix Original Series!

As Geralt explores new career possibilities, he receives a request from the mayoress of Towitz--a small town where children are being kidnapped by Foglets. Upon accepting the work, Geralt's thrust into the mysterious past of a mourning mother and her now abducted son. Caught between the townsfolks' recollections of the kidnapping and a slew of disturbing visions, Geralt must face the approaching danger with his own intuition.

Created in close collaboration with the studio behind the games! Collects issues #1-#4 of the Dark Horse Comics series The Fading Memories .

Genres: Comics, Fantasy, Graphic Novels, Fiction, Horror, Comic Book, Monsters

104 pages, Paperback

First published August 10, 2021

About the author

Bartosz Sztybor - polski dziennikarz, publicysta, krytyk filmowy i komiksowy, scenarzysta komiksowy. Wielokrotny laureat konkursu na krótką formę komiksową na MFK. Publikował m.in. w pismach Ozon, Wprost, Esensja, Chichot, Machina, Cinema, periodykach komiksowych i zinach.

Reviews

[HaMiT · Rating 3 out of 5]

داستان شخصیت‌هایی که به نحوی حرفه‌شون رو از دست دادن یا دارن از دست میدن و به همین خاطر دنبالِ دلیلی برای زنده بودن میگردن
گرالت هم یکی از همین‌هاست. زمونه تغییر کرده، دنیا کمتر به ویچرها نیاز داره و پیدا کردن کار براش سخت شده
اون درگیری‌ها و سوالات اخلاقی که گرالت گرفتارشون میشه اینجا هم بود
هر چهار پارتش توی گت کامیکس هست

[Chad · Rating 2 out of 5]

Geralt investigates a town plagued by foglets, but these foglets don't act like foglets. This volume is light on action and heavy on confusion. All of the jumping back and forth between multiple stories made the story really difficult to follow. The art wasn't great either as the artist was doing a poor Mike Mignola imitation.

Received a review copy from Dark Horse and Edelweiss.

[Geo Kwnstantinou · Rating 3 out of 5]

3,5 "..and remember, even the ugliest sky, the darkest, with the blackest clouds, won't be there forever..."

[Václav · Rating 4 out of 5]

(4 of 5 for surprisingly nice Witcher story)
After the last one, I didn't expect much. The art was nice, but the story didn't meet my demands. This one feels quite different. It's grim, really nice dark fantasy grim. The story is also melancholic, a bit philosophic in the meaning of one's end of the world as he was made in. I enjoyed it very much, I liked how the characters were done. Yes, there are some minor downfalls but I let them slide this time.
The art is somehow underperforming, but it's "close enough". From how the Fading Memories look I would guess that Bartosz Sztybor and Ahmad Mir are both Mignola fans. The story feels mysterious, grim and revealing in a very Mignola way. Also, art has to his style. Simple, with chiaroscuro, modest colouring, effect like blood splashes and the foglets - look at them and say that is not something from Hellboy. But I must appreciate that the art still has its way (away from my taste, but still).
Fading Memories is a great witcher story. Bit sad, but very atmospheric in a bit unsettling way.

[Roman Zarichnyi · Rating 5 out of 5]

«Відьмак: Тьмяні спогади» #1–4 — це вже п’ята лімітована серія коміксів від видавництва Dark Horse Comics про Ґеральта із Рівії, яка розширює відомі всім літературний та ігровий світи. Сценаристом цього коміксу є поляк Бартош Штибор, який для цього видавництва вже створив кілька коміксів зі світу «Кіберпанк 2077». Художником коміксу є іранець Амад Мір, який зазвичай займається концепт артами. Але в мальописній царині, окрім роботи над цією історією, може ще похвалитися банд десіне «Заратустра», сценарєм якого займався Річард Маразано.

Світ змінюється, і Ґеральт намагається зрозуміти, чи зможе він змінитися разом із ним. Відьмак — мисливець на монстрів, і в цій історії ми розуміємо, що монстрів у світі стає мало. Ми подорожуємо разом із Ґеральтом, коли він обмірковує, що робитиме, якщо зістаріє. Він їде в невелике містечко в пошуках роботи, однак і там немає монстрів, яких можна вбити. Ґеральту пропонують побитися з чемпіоном міста за гріш, але він відмовляється. Коли він готується залишити місто, до Ґеральта звертається чоловік, який потребує допомоги, але той попереджає його, що це не полювання на монстрів. Двох зближує важка праця, повний живіт і той факт, що ніхто не потребує їхньої допомоги через те, що вони обидвоє вигнанці. Коли вони закінчили свою роботу й наловили достатньо риби, Ґеральт йде приймати теплу ванну, доки не лунає стук у двері. Посланець мерки міста каже, що вона має роботу для Ґеральта, яку може виконати, лише відьмак. Місцева провладна пані пропонує Відьмаку розібратися з імляками, які вбивають дітей. Але відразу після першої зустрічі із монстрами він розуміє, що тут прихована якась таємниця. Адже імляки з’являються знову і знову.

Ця історія сильно відрізняється від останніх, які виходили від видавництва Dark Horse Comics. І, можна сказати, тільки «дякую» Бартошу Штибору, який зумів створити цілісну та цікаву історію. Як і в інших коміксах серії, Відьмак тут також бореться з різними монстрами та шукає відповіді на головну таємницю. Сценарист акцентує велику увагу на депресії головного героя та втраті, яка сильно вплинула на Ґеральта. Адже, насамперед, Відьмак є самітником. Так, він має кілька близьких людей, але це коло рідко розширюється. Тому зближення з кимось новим є завжди цікавим моментом. Ґеральт знайомиться і спілкується з кимось, хто не є відьмаком, і відчуває біль від втрати цієї людини. Уся історія пронизана сумом, смертю, відчаєм і надією, які є супутниками впродовж усіх сторінок коміксу. У руках Бартоша Штибора ці елементи значно підсилюють основний сюжет.

Малюнок Амада Міра чудово підходить для історії Бартоша Штибора. Художник вправно працює з тінню, що створює проникливу і трагічну атмосферу. Персонажі тут не сильно деталізовані, але це компенсується тим, наскільки гарними є ширококутні та великі панелі — приголомшливі краєвиди, лісові маршрути чи напівзруйновані будівлі. Усі ці елементи створюють справжній правдоподібний світ, де таємниці заховані за кожним кутом. Натомість Амад Мір витрачає час, щоби маленькі деталі розповіли важливі частини історії, створюючи такий собі «діалог» через малюнок із читачем.

Цей комікс є, мабуть, найтемнішим і найдепресивнішим з усіх коміксів про Відьмака, де Бартошом Штибором гарно показані людські стосунки, моральні межі та складні рішення для Ґеральта. Для мене «Тьмяні спогади» стоять поряд із першою аркою «Дім зі скла», тобто є кращими поміж інших коміксів про Відьмака. Добре, що рівень коміксів для багатьох знайомого й улюбленого Білого Вовка знову став кращим.

[Pavlo · Rating 5 out of 5]

Відьмацький цикл, пережив кілька хвиль популярності, найпотужніша спровокована комп’ютерною грою — Відьмак 3: Дикий Гін, що стала безсумнівно однією з найкращих жанрових ігор останніх двох десятиліть. З кіно, анімаційними та серіальними адаптаціями Білому Вовку пощастило значно менше, і найкоректніший термін стосовно тих потуг мабуть буде “неоднозначні”.

Подібна історія у Ґерванта з Риблів склалися і з коміксами. Коли видавництво Dark Horse Comics започаткувало цикл мальованих історій про пригоди Ґеральта, все виглядало безхмарно та амбітно. За автора запросили айзнероносного Пола Тобіна, малював Джо Куеріо, теж далеко не безталанний хлопець, а один з варіантів обкладинок, по старій дружбі, намалював сам Майк Міньйола.

Насправді, перші дві збірки, а саме «Дім зі скла» та «Лисячі діти», стали хорошим доробком. Тобін добре попрацював зі сценарієм, зумівши створити самодостатні історії, що доповнювали світ створений Сапковським і в той же час не надто відходили від канонів. Куеріо також, проробив добрячий шмат роботи, візуалізувавши Ґеральта максимально схожим на його ігрового прототипа, чим порадував величезну ігрову спільноту.

Третя збірка, що вийшла під назвою «Прокляття воронів» наочний приклад, що у авторів та художників також бувають невдалі дні. Пол Тобін написав щось таке непоказне і нудне, що здатне викликати хіба що зубний біль. Новоприбулий художник Пйотр Ковальскі також не надто допоміг у рятуванні утопельника, похеривши і так шкутильгаючу динаміку невиразним образами і засиллям “балакаючих голів”

Збірка numero quattro з багатообіцяючою назвою «Плоть і пломінь» мала струснути серію і почати все з чистого аркуша. Було запрошено польський дует у складі сценаристки Александри Мотики та художниці Маріанни Стриховської, які також вирішили створювати оригінальну історію, лиш подекуди спираючись на книжковий та ігровий лор. Загалом авторці вдалося достатньо органічно вибудувати сюжет, та все ж коміксу не вистачає подробиць, які б перетворили безбарвний, сухий сценарій на атмосферну історію. Художниця по суті провалила цей проєкт, адже стиль Стриховської у «Плоть і пломінь» настільки невиразний та малозмістовний, що здається, що деякі панелі просто згенеровані штучним інтелектом, настільки вони беземоційні та пласкі. Як то кажуть почали "за здравіє", а закінчили - "за упокой".

Нарешті ми дісталися найголовнішого та найсмачнішого. Здається коміксові боги таки зглянулися і послали Dark Horse сценариста Бартоша Штибора, а коміксові демони вслід за ним відправили художника Амада Міра, саме ці двоє стали творцями п’ятої збірки — «Тьмяні спогади».

Я не знаю в чому справа, можливо Бартошу якимось магічним чином пощастило розжитися чорновиками Сапковського, або ж цей чолов’яга дійсно надзвичайно талановитий сценарист. Штибору вдалося створити сценарій, максимально наближений по духу, ��о тих самих перших оповідань Сапковського, що зносили любителям фентезі дах в 90-х. Майже кожна сцена, кожен діалог, навіть поза Ґеральта, сповнені тригерами та флешбеками з оригінального циклу або гри. Стилістично «Тьмяні спогади» також ідеально вписуються в канон, грубий, мінімалістичний малюнок Амада Міра посилений та закцентований чорними та темнозеленими тонами одразу налаштовують читача на потрібний лад.

Все те, за що ми любимо Відьмака Сапковського, є у Відьмака Бартоша Штибора. Той самий голос оповідача, який проектує думки Ґеральта, кляте, обридле життя з безгрошів’ям та постійним пошуком роботи. Кляті людиськи, що шепочуться за спиною, а при нагоді норовлять встромити ножа в спину. І здавалося б, нічим вже не здивуєш майже столітнього відьмака, та людський рід раз-по-раз вражає своєю ницістю, підлістю та безжальністю навіть до подібних собі.

[Dawn F · Rating 5 out of 5]

This one was probably the darkest, most depressing Witcher comic of them all. As usual I'm impressed with the layers of human relations, the moral gray areas, the complicated situations Geralt is put in. Monsters that aren't monsters, humans that are, and those in between who just try to get by and live. Including Geralt himself. A short but very full story that comes full circle.

[Bandi · Rating 5 out of 5]

Szerintem ez a legújabb kedvencem a képregények között, de még talán a novellák között is.

Esélyes, hogy ezt meg fogom venni külön magamnak.

Nagyon tetszett, hogy Geraltnak végre vannak érzelmek az arcára rajzolva. Nagyon tetszett a koncepció, a nem lineáris történetmesélés. A Varázshegy hangulat.

A halászt a szívembe zártam.

[Natalie Pampelmuse · Rating 3 out of 5]

Piąta część tej serii komiksowej całkiem mi się podobała. Treść jest bardzo filozoficzna, a także melancholijna. Styl rysowania był ok, ale moim zdaniem nie zachwycał - ale to kwestia gustu!

Jeśli chodzi o treść, to czasami brakowało mi szczegółowości, nieco większej głębi.

Ale w sumie całkiem dobra cześć.

[Eva Piarová · Rating 5 out of 5]

Po sklamaní zo štvrtej komiksovej knihy zo sveta Zaklínača Z masa a ohne bola tato ako balzam na dušu. Originálny a skvelo spracovaný príbeh. A veľmi oceňujem prácu so scenárom. Výborné.❤

[Katrine Austin · Rating 4 out of 5]

This was ok, I kept reading no problem, but compared to prior volumes the artwork was not inspired, and Geralt was very dark without his usual humor or friends to help him with his way. If this was a change in author & artist because it changed publisher it was underwhelming. But...loving all lore Witcher, I'll hope the next volume is better.

[Everlinet · Rating 4 out of 5]

Probably the darkest Witcher volume, with deep meaning and sad storyline. I absolutely loved the poetic vibes of it, the gloomy art and the lack of nonsense that’s often written in comics just to make it funny. This one was definitely one of my favorites out of the ones I’ve read so far.

[Matěj Komiksumec · Rating 4 out of 5]

Tohle volume bylo strašně moc skvělý a přesně reprezentuje to co mám v Zaklínačovi rád. Je to chytrý, Geralt není hloupý terminátor, příběh je krásně ponurý a hezky vypointovaný. To jak byl příběh psaný skrze dopisy apod. mě hrozně bavilo, stejně tak kresba která je neskutečně Mignolovská a přesto má svou duši, barvy to stejné.
Lze lehce namítat, že jde o pár povídek připlácnutých k sobě a z nich vznikl nový příběh, což je do jisté míry pravda. Ale to nic nemění na tom, že tahle knížka je podle mě perfektní.

[Kinga (oazaksiazek) · Rating 2 out of 5]

Pozycja "Zatarte wspomnienia" póki co okazała się najsłabsza z serii komiksów o Wiedźminie.

To piąty tom serii i niestety tym razem coś mi tu nie zagrało. Fabuła była nie tylko kilkuwątkowa, ale też toczyła się w kilku miejscach i czasach jednocześnie. Trudno było mi się połapać, co jest wspomnieniem, co iluzją a co chwilą obecną.

Kreska była nawet spoko, choć też nie jakaś wyjątkowa. Niektóre z przeczytanych dotąd komiksów z tej serii były lepsze.

2,5

[Dead Inside Art · Rating 5 out of 5]

Другий прочитаний мною комікс серії, набагато потужніший за Плоть і Пломінь. Темна атмосферна мальовка, досить цікава історія, паралельне ведення оповіді, прекрасні ілюстрації на початку розділів. Ось тут дійсно відчувається присутність духу справжнього Відьмака. Надіюсь інші частини мальописів на рівні.

[Filip Gorajek · Rating 4 out of 5]

Found this little gem at a book swap. It's great little graphic novel and worth the 20 minutes it'll take to read. I will say that the art seems a little confused at times, sometimes being more sketchy and other times being very Mignola but overall it looks great.

[Benji Glaab · Rating 4 out of 5]

3.5🌟

[Johana · Rating 5 out of 5]

Great artwork that fits even better story.

[Ala · Rating 2 out of 5]

2.5

[GONZA · Rating 3 out of 5]

Although I'm not sure where this stand-alone story should be placed in Sapkowski's chronology, I still had a lot of fun reading it and the style of the illustrations are in my opinion perfect for the type of story.

Anche se non sono sicura di dove vada posizionata questa stand-alone storia nella cronologia di Sapkowski, mi sono divertita comunque molto a leggerla e lo stile delle illustrazioni sono secondo me perfette il tipo di storia.

I received this complimentary digital ARC from the publisher in exchange for a honest review.

[Martin Balaz · Rating 2 out of 5]

Tímto sešitem končím čtení zaklínačských komiksů, nic mě nepřesvědčí o koupi dalšího dílu. Dark Horse bůhvíproč vyměnilo celý autorský ansámbl. Víc než změna ilustrátora mi ovšem vadí nový scénarista. Je opravdu umění napsat relativně jednoduchý příběh tak špatně, že většinu času čtenář vůbec netuší, co se děje a v které časové lince se pohybuje. Alespoň, že to částečně zachraňuje ústřední melancholická linka rezonující až v samotném závěru.

[Z książką po mojemu · Rating 4 out of 5]

To było coś innego niż poprzednie tomy Wiedźmina i podobało mi się. Bardzo ciekawie skonstruowana fabuła. Ciekawie wplecona przeszłość w wydarzenia bieżące. Zmuszało to do zastanowienia, kogo tak naprawdę dotyczy ta historia. Końcówka trochę nieoczywista i pozostawiła mnie chyba bez odpowiedzi. Było kilka zaskoczeń co jest dużym plusem.

[Online Eccentric Librarian · Rating 4 out of 5]

More reviews (and no fluff) on the blog http://surrealtalvi.wordpress.com/

Note: This graphic novel, though called 'Volume 5' collects the earlier released volumes 1-4 into one single volume.

The Fading Memories is a story in four parts, each feeling like there will be four distinct stories with a central theme and main plot. Toward the end they meld into a straight-up continuation though. I very much enjoyed the main theme and how it is presented: One of the hallmarks in all the Witcher stories is that the age of monsters, and thus Witchers, is coming to an end. Geralt wanders the world looking for work, but is really looking for a purpose for his life if there is no longer a need for a monster hunter.

In each of the smaller stories he meets others who are in the same situation - one way or another each one's time has passed. Viewing their struggles helps the reader understand Geralt a bit better. I definitely enjoyed this aspect of the story the best - especially in the first one the theme was extremely well crafted and I was moved by it. The second part is also very good, though the third and fourth feel weaker but luckily with a satisfying end.

In terms of characterization, this Geralt feels more of the Witcher-from-the-game rather than Witcher-from-the-books but the difference is subtle. The world feels just right.

The art is crude which usually works for this type of graphic novel. It works here as well most of the time - though in some dark panels I had to look twice to figure out which one of the characters is Geralt.

In all all, a worthy addition to the (so far) excellent set of Witcher comics. Fans should definitely check this out; as well, it should work for readers with no prior experience with Witcher given that the story is completely detached from other events or characters. Reviewed from an advance reader copy provided by the publisher.

[Chris Lemmerman · Rating 5 out of 5]

Geralt visits a town having problems with foglets, a usually quiet and inoffensive type of monster. But there is more to this than meets the eye - so why won't anyone tell him what's really going on?

Now, that's more like it. This four issue mini-series hits all the marks I want in my monster hunting stories. We've got monsters, an entire town involved in a conspiracy, a heart-breaking revelation, and an open ended conclusion that just goes to show that sometimes you can't just stab your problems until they go away.

The inner monologues in each chapter here also pull double duty; they seem to be from Geralt's perspective every single time, but as each issue unfolds it becomes clear that they're someone else entirely, which flips the script and usually results in an 'Aha!' moment where you realise something's up. The fact that this works four times in a row is unexpected, to say the least, and very welcome.

The artwork here is probably the best that the Witcher comics have had thus far. The use of light and dark is well done, and enables a lot to be done with swathes of colour without losing too much detail. The mixed narratives of past and present are easy to differentiate since panels are washed in oranges and purples as necessary, and the battle scenes manage to be easy to follow and yet unexpectedly gory at the same time. It's not my favourite art style in the world, but it really works well here.

It's taken five volumes, but The Witcher has gotten a comic adaptation that I'd be more than willing to recommend.

[Iva · Rating 5 out of 5]

Як на мене, достатньо самобутній і не надто схожий ані на твори Сапковського, ані на відеоігри від CDPR том. Сам Ґеральт у ньому не схожий сам на себе суто через подання у історії (тоді як він завжди прагнув спокою, тут він має тугу без вбивств), через що я вже своїм оглядом викликав суперечки) Утім, самі по собі "Тьмяні спогади" наразі є чи не найліпшою мальописною історією про Білого Вовка

Прочитати огляд можна на UAGeek

[Shannon · Rating 3 out of 5]

Individual issue reviews: #1 | #2 | #3 | #4

Total review score: 3.5

[Kajen · Rating 4 out of 5]

Zaczęłam czytać w środku serii, ale to tylko przez to, że dostałam ten tom jako prezent. No cusz.
Oprawa graficzna była przecudowna i styl bardzo pasuje do uniwersum "Wiedźmina", a fabuła – dość ciekawa, choć zgaduję, że więcej bym zrozumiała po przeczytaniu poprzednich tomów. Podoba mi się takie filozofowanie postaci. No i wielki plus za to, że kobieta ze znaczącą rolą w komiksie nie zakochuje się w Geralcie.

[Anthony Piska · Rating 4 out of 5]

I liked the way the story was told with narration that evolved and changed its meaning as the plot developed. The art style was simplistic and well done, but I did find there was a noticeable drop in quality and detail in the last chapter. Still, it’s got all the elements of a good Witcher story: monsters, magic, and philosophy.

[Karolína · Rating 2 out of 5]

Eh..

[Mykhailo Gasyuk · Rating 3 out of 5]

Історія, в якій “найстрашніші монстри - люди” загнали себе в глухий кут з ілюзіями та магом із деменцією, прихопивши ще й відьмака. Головний поворот сюжету відчувався заздалегідь. Але сценарист копнув трохи глибше, ніж це робив Сапковський з його моральними вузлами. Хоч чимось ця серія порадувала. А от робота художника нерівномірна. Інколи картинка соковита, хочеться порівняти з Міньолою; інколи бракує деталізації - хочеться самому подомальовувати.