What do you think?
Rate this book
Керамічні серця
Канре знає правила свого життя: не підводити очей на високорідних, не ставити запитань, коритися могутнім маестрам. Жаррак теж знає правила свого життя: він має стати бездоганною зброєю Сонцесяйного, невсипуще вивчати чаротворення й виправдати очікування родини. Вони з різних світів, розмежованих золотою оливною гілкою. Та коли їхні долі перетнуться, виявиться: є те, що ламає одвічні закони.
Країною шириться смертельна хвороба, із південного кордону погрожують війною, на півночі снують змови. Вузли інтриг затягуються, щойно наважишся змінити правила гри. Любов і людяність — надто велика розкіш у світі вседозволеності й жорстокості. Тут смерть ховається всюди, навіть у філігранній красі керамічного серця. Залишилося тільки вирішити: боротися з часом чи підкоритися йому. Зрештою, відлік пішов. Чуєш? Годинник цокотить.
Країною шириться смертельна хвороба, із південного кордону погрожують війною, на півночі снують змови. Вузли інтриг затягуються, щойно наважишся змінити правила гри. Любов і людяність — надто велика розкіш у світі вседозволеності й жорстокості. Тут смерть ховається всюди, навіть у філігранній красі керамічного серця. Залишилося тільки вирішити: боротися з часом чи підкоритися йому. Зрештою, відлік пішов. Чуєш? Годинник цокотить.
592 pages, Hardcover
First published January 1, 2020
26 people are currently reading
547 people want to read
About the author
Наталія Матолінець
19 books355 followersЛьвівська письменниця, авторка двох поетичних збірок й фентезійних романів.
Володарка ІІ премії конкурсу «Коронація Слова 2017» у номінації Романи за твір «Гессі», який опублікувало видавництво Vivat у 2018.
Роман «Варта у Грі» отримав спецвідзнаку конкурсу «Крилатий лев 2017» за новаторський пошук у жанрі міського фентезі & диплом конкурсу «Львівські перехрестя», опублікований у видавництві АССА у 2018 році.
Фіналістка І конкурсу фентезійних оповідань «Брама», за підсумками якого вийшла збірка у видавництві Vivat у 2018.
Роман «Гессі» увійшов до довгого списку премії Дитяча книга року BBC-2018 та був відзначений ІІІ премією Запорізької книжкової толоки 2018 серед підліткових книг.
Авторка отримала відзнаку порталу Barabooka як «Дебют року у прозі 2018» за роман «Варта у Грі».
Роман "Академія Аматерасу" увійшов у топ-5 Дитяча Книга Року BBC 2019.
Роман "Варта у Грі. Артефакти Праги" увійшов до короткого списку Топ Барабуки.
Авторка здобула ІІ місце у конкурсі урбан-фентезі оповідань "Гардарикі" (2019)
Серія "Варта у Грі" здобув відзнаку "Серія року 2021" від порталу БараБука.
Учасниця фестивалів «Форум видавців», «Книжковий арсенал», «LiTerraCon», «Книжкова толока», «Брама: фестиваль фентезі», «Книжковий Миколай» та інших, а також фіналістка конкурсів фантастичних оповідань від об'єднання «Зоряна Фортеця». Лауреат літературної премії ім. Богдана-Ігоря Антонича «Привітання життя» (2007). Твори друкувалися в численних ЗМІ, альманахах і антологіях.
Володарка ІІ премії конкурсу «Коронація Слова 2017» у номінації Романи за твір «Гессі», який опублікувало видавництво Vivat у 2018.
Роман «Варта у Грі» отримав спецвідзнаку конкурсу «Крилатий лев 2017» за новаторський пошук у жанрі міського фентезі & диплом конкурсу «Львівські перехрестя», опублікований у видавництві АССА у 2018 році.
Фіналістка І конкурсу фентезійних оповідань «Брама», за підсумками якого вийшла збірка у видавництві Vivat у 2018.
Роман «Гессі» увійшов до довгого списку премії Дитяча книга року BBC-2018 та був відзначений ІІІ премією Запорізької книжкової толоки 2018 серед підліткових книг.
Авторка отримала відзнаку порталу Barabooka як «Дебют року у прозі 2018» за роман «Варта у Грі».
Роман "Академія Аматерасу" увійшов у топ-5 Дитяча Книга Року BBC 2019.
Роман "Варта у Грі. Артефакти Праги" увійшов до короткого списку Топ Барабуки.
Авторка здобула ІІ місце у конкурсі урбан-фентезі оповідань "Гардарикі" (2019)
Серія "Варта у Грі" здобув відзнаку "Серія року 2021" від порталу БараБука.
Учасниця фестивалів «Форум видавців», «Книжковий арсенал», «LiTerraCon», «Книжкова толока», «Брама: фестиваль фентезі», «Книжковий Миколай» та інших, а також фіналістка конкурсів фантастичних оповідань від об'єднання «Зоряна Фортеця». Лауреат літературної премії ім. Богдана-Ігоря Антонича «Привітання життя» (2007). Твори друкувалися в численних ЗМІ, альманахах і антологіях.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 92 reviews
February 15, 2023
Я зі скрипом занурювалася в цю історію, бо початок не вражав і не захоплював: класова нерівність, нижчі і вищі та трохи чарів. Але згодом герої почали обростати характерами, світ - опуклістю, політичні інтриги - гостротою і підступністю. І історія затягнула)
Дуже потішила мова оповіді, вона абсолютно гармонійно витворювала час і підкреслювала соціальне становище героїв.
Розумію, що історія могла бути ще кращою, якби не закривати очі на певні проблеми, що мали б виникнути у головних героїв з огляду на їхню різницю у досвіді, становищі, вихованні. Також не люблю, коли проблеми у творі зникають разом з персонажами, які їх уособлювали. Як на мене, це дуже спрощує сюжет і повертає до YA. Та маю особливу подяку Наталії за закінчення, яке врятувало історію від наївного казкового флеру!
Бажаю цій історії якісного англомовного видання і карти на форзацах)))
п.с. Цікаво, що в цьому світі все інакше: імена, землі, навіть прокльони, але березень лишається березнем)))
Дуже потішила мова оповіді, вона абсолютно гармонійно витворювала час і підкреслювала соціальне становище героїв.
Розумію, що історія могла бути ще кращою, якби не закривати очі на певні проблеми, що мали б виникнути у головних героїв з огляду на їхню різницю у досвіді, становищі, вихованні. Також не люблю, коли проблеми у творі зникають разом з персонажами, які їх уособлювали. Як на мене, це дуже спрощує сюжет і повертає до YA. Та маю особливу подяку Наталії за закінчення, яке врятувало історію від наївного казкового флеру!
Бажаю цій історії якісного англомовного видання і карти на форзацах)))
п.с. Цікаво, що в цьому світі все інакше: імена, землі, навіть прокльони, але березень лишається березнем)))
October 21, 2020
Лишенько, як довго я чекала. "Керамічні серця" мала вийти навесні, але клятий карантин втрутився у видавничі плани. Я щиро співчуваю авторці, котрій довелося так довго знаходитися у підвішеному стані, але ось нарешті наприкінці серпня книга тут і з нами.
Відразу скажу, що мені майже сподобалося. На сьогоднішній день "Керамічні серця" безумовно найсильніша робота Наталії. Перші сторінок 350 я буквально ковтнула за один вечір. Ба більше, я прокинулася наступного ранку і відразу потяглася читати, бо мені було цікаво, що станеться далі. На жаль, останні 100 сторінок мені далися набагато важче і це трохи зіпсувало враження.
У центрі роману знаходиться безправна служка Канре з трагічною родинною історією та могутній нащадок знатного і багатого роду Жаррак, якого з дитинства готували до війни. Романтичні стосунки між ними і те, до чого ці стосунки призведуть, порушують всі можливі суспільні заборони, але прагнення покращити світ заради коханої людини може виявитися сильнішим за традиції.
Мені дуже сподобалася атмосфера цієї книги. Наталія лишилася вірною собі в описі літрів какао та різноманітних мережив, але, на відміну від попередніх творів, ці описи були меншими і стриманішими, що, безумовно, пішло твору тільки на користь. Це можна назвати впізнаваним стилем. Також цікаво було вгадувати прототипи реальних країн в країнах вигаданого світу, н-д, Фран - Франція, Ерманія - Німеччина.
Вдало вийшло прописати початок стосунків між Канре і Жарраком, їхнє зближення. Не виникає враження, що симпатія береться нізвідки, - і це цінно. Я справді переживала за них і швидше перегортала сторіночки, аби взнати, куди ще нас приведе заборонене кохання.
У вигаданому світі існує власна легенда про походження людей і їх розподіл на Нижчих і Вищих, що створює міцну основу для розвитку подій. Магічна наука має певні (хай і не завжди чіткі) кордони, розподілення на чаротворців і алхіміків, певні конфлікти між цими двома групами, що робить їх більш реалістичними.
Окремо хочеться виділити наявність лесбійської лінії в книзі, нехай вона навіть ледь помітна і дуже скромна.
Я б дуже хотіла лише хвалити цю книгу, але тоді, на жаль, мусила б не дочитувати. Мені не сподобалася подальша ідеалізація стосунків між Жарраком і Канре, я не вірю в те, що життя травмованих Принца і Попелюшки може бути таким легким і безхмарним.
Також я не вірю, що людина, яка має досвід життя виключно на межі рабства зі згвалтуваннями, приниженнями та постійним страхом, може за короткий проміжок часу навчитися триматися на рівні з Вищими, яких глибоко зневажає.
Мені здається дуже дивною поведінка матері, яка втрачає своїх синів, хай навіть далеких, і не згадує про це в жодному листі, навпаки, радісно стрибає в другий шлюб.
Геть незрозуміло як функціонує державний апарат Франу, якщо наближений до короля нащадок найвидатнішого роду може одружитися на аби-кому, сказавши, що це хтось з Півдня, а служба безпеки (організація, яка існує в будь-якій державі за дефолтом) не старається розібратися в ситуації.
Щоб закінчити на хорошій ноті, я хотіла б виразити своє захопленню сміливістю Наталії, яка не побоялася змусити героїв пройти крізь дійсно жахливі речі і довела історію до жорстокого, але красивого кінця. Дякую їй за це. Я б із задоволенням почитала б ще щось у схожому стилі, тут є речі про які хочеться подискутувати.
Відразу скажу, що мені майже сподобалося. На сьогоднішній день "Керамічні серця" безумовно найсильніша робота Наталії. Перші сторінок 350 я буквально ковтнула за один вечір. Ба більше, я прокинулася наступного ранку і відразу потяглася читати, бо мені було цікаво, що станеться далі. На жаль, останні 100 сторінок мені далися набагато важче і це трохи зіпсувало враження.
У центрі роману знаходиться безправна служка Канре з трагічною родинною історією та могутній нащадок знатного і багатого роду Жаррак, якого з дитинства готували до війни. Романтичні стосунки між ними і те, до чого ці стосунки призведуть, порушують всі можливі суспільні заборони, але прагнення покращити світ заради коханої людини може виявитися сильнішим за традиції.
Мені дуже сподобалася атмосфера цієї книги. Наталія лишилася вірною собі в описі літрів какао та різноманітних мережив, але, на відміну від попередніх творів, ці описи були меншими і стриманішими, що, безумовно, пішло твору тільки на користь. Це можна назвати впізнаваним стилем. Також цікаво було вгадувати прототипи реальних країн в країнах вигаданого світу, н-д, Фран - Франція, Ерманія - Німеччина.
Вдало вийшло прописати початок стосунків між Канре і Жарраком, їхнє зближення. Не виникає враження, що симпатія береться нізвідки, - і це цінно. Я справді переживала за них і швидше перегортала сторіночки, аби взнати, куди ще нас приведе заборонене кохання.
У вигаданому світі існує власна легенда про походження людей і їх розподіл на Нижчих і Вищих, що створює міцну основу для розвитку подій. Магічна наука має певні (хай і не завжди чіткі) кордони, розподілення на чаротворців і алхіміків, певні конфлікти між цими двома групами, що робить їх більш реалістичними.
Окремо хочеться виділити наявність лесбійської лінії в книзі, нехай вона навіть ледь помітна і дуже скромна.
Я б дуже хотіла лише хвалити цю книгу, але тоді, на жаль, мусила б не дочитувати. Мені не сподобалася подальша ідеалізація стосунків між Жарраком і Канре, я не вірю в те, що життя травмованих Принца і Попелюшки може бути таким легким і безхмарним.
Також я не вірю, що людина, яка має досвід життя виключно на межі рабства зі згвалтуваннями, приниженнями та постійним страхом, може за короткий проміжок часу навчитися триматися на рівні з Вищими, яких глибоко зневажає.
Мені здається дуже дивною поведінка матері, яка втрачає своїх синів, хай навіть далеких, і не згадує про це в жодному листі, навпаки, радісно стрибає в другий шлюб.
Геть незрозуміло як функціонує державний апарат Франу, якщо наближений до короля нащадок найвидатнішого роду може одружитися на аби-кому, сказавши, що це хтось з Півдня, а служба безпеки (організація, яка існує в будь-якій державі за дефолтом) не старається розібратися в ситуації.
Щоб закінчити на хорошій ноті, я хотіла б виразити своє захопленню сміливістю Наталії, яка не побоялася змусити героїв пройти крізь дійсно жахливі речі і довела історію до жорстокого, але красивого кінця. Дякую їй за це. Я б із задоволенням почитала б ще щось у схожому стилі, тут є речі про які хочеться подискутувати.
Read
September 21, 2020Світ, схожий на Францію ХVIII століття, в якому панує значна нерівність - панівна верства не тільки має багатства, але ще й вміє чаклувати і невразлива до пошесті, що періодично зринає на цих теренах (ковід - ти?). Отож головну героїню - служку у домі високорідної пані, очікує не вельми приємне життя і, схоже, навіть кохання чаклуна цього не годне змінити. Своєрідно нагадує "Оповідь служниці" (але не настільки хардкорно).
Цього разу я вперше не плутала героїв у Наталіній книжці - от прям ващє.
Найколоритнішим видався образ Юріт Даль - панії, в якої служила головна героїня - це така гримуча суміш егоїзму й капризів, з-під якої ледь-ледь пробиваються паростки добрості, моцно притоптані вседозволеністю. Також цікаво (для мене) відображені стосунки між слугами - з цими підлянками і заздрощами до тих з них, кого господарі начебто виокремлюють серед інших. А от стосунки Канре й Жаррака не були моєю улюбленою лінією - я все думала, як він може бути впевненим, що його не бояться, все одно ж вони нерівні, тому я тішилася, коли на сцену вилізли політичні ігрища держав і сто відтінків нерівності самих вищих (але коли Жаррак і Канре почали діяти, як одна команда, було зворушливо за ними спостерігати і в них вийшов гарний тандем).
Загалом найбільш доречний для книги епітет - "виважена": чудес у такому світі не буває (чи можна вважати це спойлером?), хоча чари існують. Що саме я маю на увазі, звісно, краще прочитати в книзі.
Цього разу я вперше не плутала героїв у Наталіній книжці - от прям ващє.
Найколоритнішим видався образ Юріт Даль - панії, в якої служила головна героїня - це така гримуча суміш егоїзму й капризів, з-під якої ледь-ледь пробиваються паростки добрості, моцно притоптані вседозволеністю. Також цікаво (для мене) відображені стосунки між слугами - з цими підлянками і заздрощами до тих з них, кого господарі начебто виокремлюють серед інших. А от стосунки Канре й Жаррака не були моєю улюбленою лінією - я все думала, як він може бути впевненим, що його не бояться, все одно ж вони нерівні, тому я тішилася, коли на сцену вилізли політичні ігрища держав і сто відтінків нерівності самих вищих (але коли Жаррак і Канре почали діяти, як одна команда, було зворушливо за ними спостерігати і в них вийшов гарний тандем).
Загалом найбільш доречний для книги епітет - "виважена": чудес у такому світі не буває (чи можна вважати це спойлером?), хоча чари існують. Що саме я маю на увазі, звісно, краще прочитати в книзі.
July 25, 2023
Несподівано дуже закручено, інтриги, таємниці, війна, якісь хитрі маніпуляції. Звісно, є кохання. Між нижчою та вищим. Ну і неочікуваний фінал, просто 😳
December 25, 2022
Українське фентезі, яке хочеться порекомендувати
Хочу почати з того, що я не фанатка фентезі, тільки знайомлюся з цим жанром, тому на деякі речі, котрі знають любителі фентезі я могла просто не звернути увагу. Історія мені сподобалася, перші 50% я прочитала за один вечір, хоча у книзі майже 600 сторінок. Тобто мені дійсно було цікаво разом з героями відкривати для себе їх шлях.
Перед нами світ вищих та нижчих, де вищі «володарі Всесвіту», серед них є чаротворці та алхіміки, а нижчі звичайні люди, які описуються як раби вищих. Жорстокість цього світу мене бентежила, інколи було доволі важко прийняти таку «реальність».
Головна героїня Канре була нижчою і працювала в домі маестри Альвіанні. Одного разу в цьому домі поселився на деякий час племінник маестри Жаррак. Їх історія кохання почалася доволі банально та прозаїчно — вона бідна та нещасна, він високорідний та добрий. Але я повірила в цю історію та пройнялася. Це було дійсно кохання щире та сильне, а потім вони наче сплелися в єдине ціле і всі їх вчинки та пориви я аналізувала як одного цілісного героя.
Авжеж, ці стосунки не могли бути легкими й вони мають пройти разом багато труднощів. Одне з них — це керамічне серце, яке може стати причиною все кинути й кожному піти своєю дорогою, або долати разом ці перешкоди та ризикувати життям.
Якщо історія головних героїв мене захопила, то війна, товариство оливети та синюшна пошесть залишили по собі багато запитань і основне з них: «А що було потім зі світом, товариством та синькою?» Не вистачило короткого епілогу.
Але не дивлячись на це книга мені сподобалася і я буду продовжувати знайомство з авторкою.
Хочу почати з того, що я не фанатка фентезі, тільки знайомлюся з цим жанром, тому на деякі речі, котрі знають любителі фентезі я могла просто не звернути увагу. Історія мені сподобалася, перші 50% я прочитала за один вечір, хоча у книзі майже 600 сторінок. Тобто мені дійсно було цікаво разом з героями відкривати для себе їх шлях.
Перед нами світ вищих та нижчих, де вищі «володарі Всесвіту», серед них є чаротворці та алхіміки, а нижчі звичайні люди, які описуються як раби вищих. Жорстокість цього світу мене бентежила, інколи було доволі важко прийняти таку «реальність».
Головна героїня Канре була нижчою і працювала в домі маестри Альвіанні. Одного разу в цьому домі поселився на деякий час племінник маестри Жаррак. Їх історія кохання почалася доволі банально та прозаїчно — вона бідна та нещасна, він високорідний та добрий. Але я повірила в цю історію та пройнялася. Це було дійсно кохання щире та сильне, а потім вони наче сплелися в єдине ціле і всі їх вчинки та пориви я аналізувала як одного цілісного героя.
Авжеж, ці стосунки не могли бути легкими й вони мають пройти разом багато труднощів. Одне з них — це керамічне серце, яке може стати причиною все кинути й кожному піти своєю дорогою, або долати разом ці перешкоди та ризикувати життям.
Якщо історія головних героїв мене захопила, то війна, товариство оливети та синюшна пошесть залишили по собі багато запитань і основне з них: «А що було потім зі світом, товариством та синькою?» Не вистачило короткого епілогу.
Але не дивлячись на це книга мені сподобалася і я буду продовжувати знайомство з авторкою.
October 10, 2020
Бачила в когось чи то на ґудрідс, чи то в ФБ, що "Керамічні серця" - перш за все про любов. А я вам помахаю пальчиком, що нє-а. Не про любов. Принаймні не в класично романтичному стилі.
⠀
Для мене "Керамічні серця" - це про нерівність і дискримінацію, можна навіть сказати - про такий собі нацизм у цьому фентезійному світі, який створила Наталя. І більшості у цьому світі ок так існувати, навіть не жити, саме існувати, тому що ці люди - вищі і нижчі - вони не знають, що таке по-справжньому ЖИТИ.
⠀
Але тут зустрічаються ці двоє - Жаррак та Канре. І мені здається, що вони не так покохали одне одного, як побачили одне в одному одночасно відображення і продовження душ одне одного. Тому, я б сказала, що цей роман - про платонічне кохання. Про двох ідеалістів, які поєдналися задля досягнення своїх ідеалів. Задля того, аби зробити світ кращим.
⠀
Ну і сумно те, що цей світ був не готовим ще їх прийняти. Тому, Наталю, це направду ідеальна кінцівка. Просто не уявляю, як би мало бути інакше.
⠀
Це теж, мабуть, вже хтось казав, але в книжці мені бракувало карти і списку вельмож, хто звідки і за що воює. Але це вже забаганка вредного читача 😁
⠀
А ще той вредний читач після книжок деяких письменників хотів, щоб напруга між тими двома не так швидко спадала 😂 Ну але, як я вже ствердила, "Керамічні серця" - не про любов.
⠀
Тепер давай Гайю і третю Варту 🥰
⠀
Для мене "Керамічні серця" - це про нерівність і дискримінацію, можна навіть сказати - про такий собі нацизм у цьому фентезійному світі, який створила Наталя. І більшості у цьому світі ок так існувати, навіть не жити, саме існувати, тому що ці люди - вищі і нижчі - вони не знають, що таке по-справжньому ЖИТИ.
⠀
Але тут зустрічаються ці двоє - Жаррак та Канре. І мені здається, що вони не так покохали одне одного, як побачили одне в одному одночасно відображення і продовження душ одне одного. Тому, я б сказала, що цей роман - про платонічне кохання. Про двох ідеалістів, які поєдналися задля досягнення своїх ідеалів. Задля того, аби зробити світ кращим.
⠀
Ну і сумно те, що цей світ був не готовим ще їх прийняти. Тому, Наталю, це направду ідеальна кінцівка. Просто не уявляю, як би мало бути інакше.
⠀
Це теж, мабуть, вже хтось казав, але в книжці мені бракувало карти і списку вельмож, хто звідки і за що воює. Але це вже забаганка вредного читача 😁
⠀
А ще той вредний читач після книжок деяких письменників хотів, щоб напруга між тими двома не так швидко спадала 😂 Ну але, як я вже ствердила, "Керамічні серця" - не про любов.
⠀
Тепер давай Гайю і третю Варту 🥰
January 7, 2021
"О-оу", - була перша думка, коли прочитала імена героїв книжки і зрозуміла, що сетинг - це Франція барокової епохи чи десь поблизу.
Серед усіх моїх заскоків є нелюбов до тогочасного французького антуражу. Певно, передивилася британського історичного кіно і десь там 25 кадром ішло це навіювання 😜
Але, на диво, перша половина книги про любов служки Канре і маестра (пана тобіж) Жаррака ковтнулася за день. Мова авторки ллється єдиним потоком і загалом мені імпонує, про героїв вона не розказує, а показує - хоч такої харизми, як в Зламана із "Варти", там немає ні в кого. Антураж не відволікав.
Авторка каже, що це не янг едалт, але за відчуттями саме він, хоч герої й дорослі. В "Шістці воронів" було навпаки - діти за віком робили цілком дорослі вчинки.
А от далі, коли ти вже трохи знайома зі світом, то жадаєш ще деталей, глибшого розкриття персонажів, достеменно зрозуміти, як тут все влаштовано. Хочеться навести читацьку різкість.
Це світ, де в людей є магія і творять вони її артефактами - ціпками, віялами і т.д., присмачуючи процес магічними порошками. Дуже бракувало опису механіки тої магії, якихось її кордонів, звідки беруться артефакти і чому вони саме такі, як з'являється сила. І як, бляха муха, роблять той браслет з крові!
О, і про кордони - тут є кілька країн, герої багато подорожують і карта не завадила б. Фран, Ермана, Скандіяк вгадуються, інші я домалювала на карті Європи самотужки - Лір на місці Іспанії, Вінн на місці Австрії, Лалака - Монако? Італія?, Суланна - Африка?
Моменти, які мали б вражати - не вражали. Про справжній поділ на нижчих і вищих, про виникнення синьки, про здобуття керамічного серця й оливкової гілки, фінал - але тут цілком моя читацька зашкарублість винна. Певно, я для таких історій застара і читала вже надто багато.
Поворот з Карою і маестрою Альвіанні з одного боку потішив неоднозначністю сюжету, але чекала якогось цікавішого виверту, типу що вони з Канре діти маестри чи щось таке. Та й загалом, дуже хотілося внутрішнього бекстейджу, залізти в голови героїв - Юріт, Людовіка, Генрієнни, зрозуміти, як вони стали собою. Чому Людовік так трясся над Жарраком, водночас постійно його калічачи. Якісь мазки є, та хочеться повнішої картини.
Це вже третя книга авторки, яку я читала. Не скажу, що розчарована - добре провела час, не дратувалася, хіба в кінці вже було не так цікаво. Але, перегорнувши останню сторінку, проаналізувала все з холодним розумом - захвату не сталося. Дива не сталося. З роками фентезі вражає не так, як справжня історія нашого світу, в якому немає магії, зате є стільки жорсткості, яка, на жаль, теж вміє робити "вау-ефект".
А Наталі Матолінець є куди рости, та й третю книгу про "Варту" я точно читатиму.
Серед усіх моїх заскоків є нелюбов до тогочасного французького антуражу. Певно, передивилася британського історичного кіно і десь там 25 кадром ішло це навіювання 😜
Але, на диво, перша половина книги про любов служки Канре і маестра (пана тобіж) Жаррака ковтнулася за день. Мова авторки ллється єдиним потоком і загалом мені імпонує, про героїв вона не розказує, а показує - хоч такої харизми, як в Зламана із "Варти", там немає ні в кого. Антураж не відволікав.
Авторка каже, що це не янг едалт, але за відчуттями саме він, хоч герої й дорослі. В "Шістці воронів" було навпаки - діти за віком робили цілком дорослі вчинки.
А от далі, коли ти вже трохи знайома зі світом, то жадаєш ще деталей, глибшого розкриття персонажів, достеменно зрозуміти, як тут все влаштовано. Хочеться навести читацьку різкість.
Це світ, де в людей є магія і творять вони її артефактами - ціпками, віялами і т.д., присмачуючи процес магічними порошками. Дуже бракувало опису механіки тої магії, якихось її кордонів, звідки беруться артефакти і чому вони саме такі, як з'являється сила. І як, бляха муха, роблять той браслет з крові!
О, і про кордони - тут є кілька країн, герої багато подорожують і карта не завадила б. Фран, Ермана, Скандіяк вгадуються, інші я домалювала на карті Європи самотужки - Лір на місці Іспанії, Вінн на місці Австрії, Лалака - Монако? Італія?, Суланна - Африка?
Моменти, які мали б вражати - не вражали. Про справжній поділ на нижчих і вищих, про виникнення синьки, про здобуття керамічного серця й оливкової гілки, фінал - але тут цілком моя читацька зашкарублість винна. Певно, я для таких історій застара і читала вже надто багато.
Поворот з Карою і маестрою Альвіанні з одного боку потішив неоднозначністю сюжету, але чекала якогось цікавішого виверту, типу що вони з Канре діти маестри чи щось таке. Та й загалом, дуже хотілося внутрішнього бекстейджу, залізти в голови героїв - Юріт, Людовіка, Генрієнни, зрозуміти, як вони стали собою. Чому Людовік так трясся над Жарраком, водночас постійно його калічачи. Якісь мазки є, та хочеться повнішої картини.
Це вже третя книга авторки, яку я читала. Не скажу, що розчарована - добре провела час, не дратувалася, хіба в кінці вже було не так цікаво. Але, перегорнувши останню сторінку, проаналізувала все з холодним розумом - захвату не сталося. Дива не сталося. З роками фентезі вражає не так, як справжня історія нашого світу, в якому немає магії, зате є стільки жорсткості, яка, на жаль, теж вміє робити "вау-ефект".
А Наталі Матолінець є куди рости, та й третю книгу про "Варту" я точно читатиму.
April 10, 2023
Я знала, що це не мій жанр, але завжди ж треба пробувати, тим паче зараз саме час знайомитись з укр авторами.
Відгук буде короткий: написано красиво, продумано добре, персонажі класні, але не люблю я цих інтриг, боротьбу за владу і т.д.
Читалось дууууууже довго мені. Фінал сподобався, десь впринципі так я і хотіла ще на половині книги.
Якби брати до уваги саме любовну лінію і світ - було б 4+, але от всі ці землі, герцоги, сонцесяйний, підступи, змови, зради, битви і т.д. спустило до 4-
Відгук буде короткий: написано красиво, продумано добре, персонажі класні, але не люблю я цих інтриг, боротьбу за владу і т.д.
Читалось дууууууже довго мені. Фінал сподобався, десь впринципі так я і хотіла ще на половині книги.
Якби брати до уваги саме любовну лінію і світ - було б 4+, але от всі ці землі, герцоги, сонцесяйний, підступи, змови, зради, битви і т.д. спустило до 4-
April 9, 2022
"У нас є весь час світу" ©.
Ця книга про щиру, справжню та віддану любов. Таку, коли серця живуть одним життям.
Але це ще фентезі зі своїм світом та законами. Так, люди у Франі діляться на вищих, чаротворців, та на нижчих, слуг, негідних. Саме до останніх належить Канре. Її життя нелегке, але вона вдячна за те, що має: спокійно працює помічницею маестри, не ставить запитань, не підводить очей на високорідних. Але це все перестає важить, коли в домі її господині з'являється Жаррак. Вони закохуються, але ж між вищими й нижчими такі союзи неможливі.
Окрім цього, країною шириться епідемія - синька, якою нібито хворіють тільки нижчі. А на півдні триває війна, на півночі плетуться інтриги. Саме у цей вир потрапляють і головні герої. На фоні важливих подій для цілої країни розгортається історія справжнього кохання.
У книзі порушено питання рівності між людьми. Є цілком чіткий поділ на вищих, які мають оливкову гілку, що захищає їх від синьки, та на нижчих, яких усі зневажають і які можуть бути хіба служками в домі маестрів. Головні герої фентезі намагаються врівноважити цей поділ, змінити країну та її закони. Показати свою людяність, яку ніби закрили на сім замків у палаці короля й не хочуть випускати. Але ціна за ці їхні спроби може бути висока. Як і розплата за те, що нижча покохала маестра, а вищий - заховався у негідну служку.
Героям у книзі доводиться боротися не лише за себе, за можливість просто жити й кохати, але й за увесь світ.
Мені сподобалась ця історія, попри те, що деякі моменти є досить поширеними в літературі, зкоема поділ суспільства, заборонене кохання.
Тут ще й порушені важливі соціальні теми:
- батьки/діти;
- поділ на класову нерівність;
- заборонене кохання;
- держава проти людини.
У книзі цікаві персонажі. Героїня, яка не бісить і яка не стає супер крутою та сильною від помаху долі (вона бореться і платить за це ціну), герой, який мусить докладати чималих зусиль, аби отримати бажане.
Єдине, щоб я хотіла більшого б опису самого світу, його законів, деякі питання залишилися до алхіміків, наприклад, чому вони вищі, якщо нижчі теж могли б навчитися цьому мистецтву? Хотілось би більше деталей, але все одно вийшло дуже цікаво. Цю книжку було б чудово екранізувати 😍
А ще обережно, бо вона може розбити серце. Ви будете жити разом із героями, радіти за них, сподіватися на краще, боротися з ними, а в кінці скопіювати свої серця, не керамічні.
Ще мені дуже сподобався стиль і мова авторки. Дуже динамічно й захопливо написано й читається історія легко.
December 10, 2020
Трохи нерівно написана книга: спершу події розвиваються швидко, авторка тримає напругу. Потім пів книги доволі повільні й зосереджені здебільшого на придворних інтригах. А розв'язка накочується несподіваною хвилею й вміщується в якихось 50 сторінок.
І все ж дуже достойний твір вийшов. Без сумніву, продовжу знайомство іншими книгами Наталії Матолінець.
І все ж дуже достойний твір вийшов. Без сумніву, продовжу знайомство іншими книгами Наталії Матолінець.
September 21, 2020
«Керамічні серця» - книжуля, на вихід якої я чекала з великим нетерпінням. І в ній для мене було більше любові, ніж у «Варті у Грі» та «Академії Аматерасу». А я не люблю любовні лінії взагалі. То чи виправдала вона мої очікування?
⠀
Почну з того, що спочатку мені дійсно було не по собі від стосунків Канре і Жаррака, від того, як вони розвивались і що відчували герої. Це не було розчарування, зовсім ні, бо я знала, на що підписуюсь. Але було дуже дивно читати про це. Наталія почала жартувати про цьомчики (@nataly_matolinets ну ти пам’ятаєш наші нічні читання) і все стало добре.
⠀
А потім… ой, що було потім!
⠀
Захват, захват, ще раз захват!
⠀
Бо книга неймовірно цікава, я перестала помічати любовну лінію за всім тим, що там відбувалося. Як же швидко я перегортала сторінки, так сильно хотіла дізнатись, що ж далі, що ще цікаве я дізнаюсь. А найбільше зачитувалась думками героїв, над якими й сама задумувалася.
⠀
«Ті, хто змінює світ, ніколи спокою не мають».
⠀
Я читала, а несправедливість того часу пробиралась в мої вени, змішувалась з моєю кров’ю і затуманювала мої думки. Я ніби справді опинилась у тому «неправильному» світі, де є слуги, та й до того ж, їх взагалі за людей не сприймають. Вони не можуть дивитися на високорідних, мають право піднімати очі тільки тоді, коли їхнім тілом хочуть скористатися. І слуги теж вважатимуть це нормальним, вони не заперечуватимуть, а якщо почнуть протистояти цим правилам, то помруть.
⠀
Наша головна героїня - слуга Канре. Її карають за будь-що, навіть за дрібниці, як на мій погляд, і вона так само дивиться на високорідних тільки в одному випадку. Це жодного разу не нормально, це жахливо! І як же ж добре, що це не наша реальність!
⠀
Жаррак – високорідний. І його я поважала не тільки за те, що він любив і оберігав Канре. Він не ставився зверхньо до слуг, він хотів, щоб Канре дивилась на нього не для того, щоб зробити їй боляче. Хоча і в його житті не все так добре. Не буду оповідати весь сюжет, бо й у коментарях не вистачить місця для цього; краще прочитайте книгу, вона чудова!
«Батьки завжди прагнутимуть влади над дітьми, що б ти не казав. Завжди простягатимуть руки до них і волітимуть тримати міцно-міцно».
⠀
Це не все, чим багатий сюжет. Сусідня країна планує напад, люди помирають від синьки (від неї неможливо врятуватися, тому не одна ваша сльоза проллється), змови плетуться одна за одною. А керамічне серце – найбільша біль і несправедливість цього світу! Адже воно має годинник і відраховує відлік твого життя. Та чи зможеш ти врятуватися, прожити довге, щасливе життя, і чи дадуть тобі прожити його щасливо в такому суспільстві?
⠀
«Немає рятунку від років і болю. І від смерті немає».
⠀
Я розтягувала цю прекрасну книгу, як могла, але вона закінчилась, і я поки що не можу щось інше читати так захопливо й швидко. Так хочу повернутися назад, хочу хвилюватися за Канре, дізнаватися більше про той час, мені все це було дуже цікаво. Тому я й люблю фентезі, бо в цих книгах є незвичні світи, їхній устрій і правила, і це не може бути не цікаво!
⠀
Наталіє, я дуже вдячна тобі за таку чудову, хоч і сумну історію, за неможливість закрити книгу, за сльози (через сюжет і через те, що більше я її не відкрию і не дізнаюсь щось нове, не побачу Канре, не почую її думок).
⠀
Звичайно, це +1 улюблена книга до списку найулюбленіших, тих, до яких захочу повернутися. Я обов’язково її перечитаю, а зараз я все ще відходжу і сумую. Дуже дякую, це любов! ❤️
⠀
Почну з того, що спочатку мені дійсно було не по собі від стосунків Канре і Жаррака, від того, як вони розвивались і що відчували герої. Це не було розчарування, зовсім ні, бо я знала, на що підписуюсь. Але було дуже дивно читати про це. Наталія почала жартувати про цьомчики (@nataly_matolinets ну ти пам’ятаєш наші нічні читання) і все стало добре.
⠀
А потім… ой, що було потім!
⠀
Захват, захват, ще раз захват!
⠀
Бо книга неймовірно цікава, я перестала помічати любовну лінію за всім тим, що там відбувалося. Як же швидко я перегортала сторінки, так сильно хотіла дізнатись, що ж далі, що ще цікаве я дізнаюсь. А найбільше зачитувалась думками героїв, над якими й сама задумувалася.
⠀
«Ті, хто змінює світ, ніколи спокою не мають».
⠀
Я читала, а несправедливість того часу пробиралась в мої вени, змішувалась з моєю кров’ю і затуманювала мої думки. Я ніби справді опинилась у тому «неправильному» світі, де є слуги, та й до того ж, їх взагалі за людей не сприймають. Вони не можуть дивитися на високорідних, мають право піднімати очі тільки тоді, коли їхнім тілом хочуть скористатися. І слуги теж вважатимуть це нормальним, вони не заперечуватимуть, а якщо почнуть протистояти цим правилам, то помруть.
⠀
Наша головна героїня - слуга Канре. Її карають за будь-що, навіть за дрібниці, як на мій погляд, і вона так само дивиться на високорідних тільки в одному випадку. Це жодного разу не нормально, це жахливо! І як же ж добре, що це не наша реальність!
⠀
Жаррак – високорідний. І його я поважала не тільки за те, що він любив і оберігав Канре. Він не ставився зверхньо до слуг, він хотів, щоб Канре дивилась на нього не для того, щоб зробити їй боляче. Хоча і в його житті не все так добре. Не буду оповідати весь сюжет, бо й у коментарях не вистачить місця для цього; краще прочитайте книгу, вона чудова!
«Батьки завжди прагнутимуть влади над дітьми, що б ти не казав. Завжди простягатимуть руки до них і волітимуть тримати міцно-міцно».
⠀
Це не все, чим багатий сюжет. Сусідня країна планує напад, люди помирають від синьки (від неї неможливо врятуватися, тому не одна ваша сльоза проллється), змови плетуться одна за одною. А керамічне серце – найбільша біль і несправедливість цього світу! Адже воно має годинник і відраховує відлік твого життя. Та чи зможеш ти врятуватися, прожити довге, щасливе життя, і чи дадуть тобі прожити його щасливо в такому суспільстві?
⠀
«Немає рятунку від років і болю. І від смерті немає».
⠀
Я розтягувала цю прекрасну книгу, як могла, але вона закінчилась, і я поки що не можу щось інше читати так захопливо й швидко. Так хочу повернутися назад, хочу хвилюватися за Канре, дізнаватися більше про той час, мені все це було дуже цікаво. Тому я й люблю фентезі, бо в цих книгах є незвичні світи, їхній устрій і правила, і це не може бути не цікаво!
⠀
Наталіє, я дуже вдячна тобі за таку чудову, хоч і сумну історію, за неможливість закрити книгу, за сльози (через сюжет і через те, що більше я її не відкрию і не дізнаюсь щось нове, не побачу Канре, не почую її думок).
⠀
Звичайно, це +1 улюблена книга до списку найулюбленіших, тих, до яких захочу повернутися. Я обов’язково її перечитаю, а зараз я все ще відходжу і сумую. Дуже дякую, це любов! ❤️
October 27, 2020
Зазвичай пишу відгуки одразу, але думки після цієї книги мали відстоятися.
Коротко нагадаю про сюжет: це історія кохання у жорсткому фентезійному світі, дещо схожому на Францію 18 століття. Суспільство поляризоване і поділене на нижчих (людей без здібностей) і вищих (чаротворців і алхіміків), і бути нижчим у цьому світі - геть невесело. Фактично, вони не надто відрізняються від тварин: вищі можуть знущатися з них, страчувати без суду, платити копійки, вимагати повної покірності. Але це не єдина біда для нижчих - вони ще й можуть хворіти на смертельну хворобу, синю міттгу, від якої вищих захищає їхня сила і золота оливна гілка на тілі. Ця книга - історія кохання служниці Канре і чаротворця Жаррака, а ще - історія про епідемію, прокляття і те, як люди можуть поводитися, якщо вважають, що ніщо не обмежує їхні можливості.
Для мене "Серця" - книга доволі неоднозначна. Скажу одразу, що після презентації навесні я очікувала від історії іншого - великих батальних сцен, ПТСР, війн і пригод, але насправді "КС" - це доволі камерна історія, дія якої здебільшого відбувається у палацах аристократів. Перші 30% я радісно попискувала і мені здавалося, що це однозначно найкраща книга Наталії з тих, що я читала. Світ разом з персонажами розвивався, історія текла послідовно, а в купі із приємною і якоюсь оксамитовою мовою авторки "Серця" буквально заколисували і було важко відірватися.
Далі мені почало бракувати подій. Хотілося, аби Жаррак швидше повернувся з тої війни, яку нам фактично не показували, і їхні стосунки продовжили розвиватися разом із сюжетом.
А потім... останні 30% книги - це суцільні події. Їх надзвичайно багато, історія буквально мерехтить, що читачу нема коли схопити повітря. Ця нерівномірність оповіді дещо спантеличує після розміреної першої половини.
Тепер перейдемо до плюсів:
- продумана магічна система
- атмосферність
- епідемія! (я просто люблю про епідемії, не зважайте)
- простий, але логічно побудований світ
- дрібні деталі, які добре працюють на персонажів і сюжет
- фінал, де авторка не побоялася "зробити, що мусить і хай буде, що буде"
Це доволі цікава для української літератури книга, я б радила її для всіх поціновувачів аристократичних історій і історій про нерівне кохання. І круто, що наші автори не замикаються лише в українських реаліях, а впевнено грають із європейським антуражем.
Коротко нагадаю про сюжет: це історія кохання у жорсткому фентезійному світі, дещо схожому на Францію 18 століття. Суспільство поляризоване і поділене на нижчих (людей без здібностей) і вищих (чаротворців і алхіміків), і бути нижчим у цьому світі - геть невесело. Фактично, вони не надто відрізняються від тварин: вищі можуть знущатися з них, страчувати без суду, платити копійки, вимагати повної покірності. Але це не єдина біда для нижчих - вони ще й можуть хворіти на смертельну хворобу, синю міттгу, від якої вищих захищає їхня сила і золота оливна гілка на тілі. Ця книга - історія кохання служниці Канре і чаротворця Жаррака, а ще - історія про епідемію, прокляття і те, як люди можуть поводитися, якщо вважають, що ніщо не обмежує їхні можливості.
Для мене "Серця" - книга доволі неоднозначна. Скажу одразу, що після презентації навесні я очікувала від історії іншого - великих батальних сцен, ПТСР, війн і пригод, але насправді "КС" - це доволі камерна історія, дія якої здебільшого відбувається у палацах аристократів. Перші 30% я радісно попискувала і мені здавалося, що це однозначно найкраща книга Наталії з тих, що я читала. Світ разом з персонажами розвивався, історія текла послідовно, а в купі із приємною і якоюсь оксамитовою мовою авторки "Серця" буквально заколисували і було важко відірватися.
Далі мені почало бракувати подій. Хотілося, аби Жаррак швидше повернувся з тої війни, яку нам фактично не показували, і їхні стосунки продовжили розвиватися разом із сюжетом.
А потім... останні 30% книги - це суцільні події. Їх надзвичайно багато, історія буквально мерехтить, що читачу нема коли схопити повітря. Ця нерівномірність оповіді дещо спантеличує після розміреної першої половини.
Тепер перейдемо до плюсів:
- продумана магічна система
- атмосферність
- епідемія! (я просто люблю про епідемії, не зважайте)
- простий, але логічно побудований світ
- дрібні деталі, які добре працюють на персонажів і сюжет
- фінал, де авторка не побоялася "зробити, що мусить і хай буде, що буде"
Це доволі цікава для української літератури книга, я б радила її для всіх поціновувачів аристократичних історій і історій про нерівне кохання. І круто, що наші автори не замикаються лише в українських реаліях, а впевнено грають із європейським антуражем.
May 3, 2022
Не відкривайте останньої сторінки!
Це речення прекрасно описує емоції від прочитання книги "Керамічні серця"
Почнемо з того, що це прекрасний представник українського фентезі. Пані Наталія пише не схоже ні на кого з іноземних авторів, яких я читала.
Книга розміром в майже 600 сторінок (на хвилинку), розказує про історію Канре, служки в маестри та Жаррака, племінника цієї маестри, а також сильного чаротворця. Перша частина показує знайомство цих героїв та розвиток їхніх стосунків, а друга вже занурює в соціальний світ, що створила авторка, адже на порозі війна та страшна епідемія хвороби.
В мене є дві оцінки для цієї книги: об'єктивна і суб'єктивна.
об'єктивна:
Це дуже насичене, цікаве і захоплююче фентезі з цікавим світом, який я повністю розуміла. Не виникало питань "а як же це?", "а що тут?". Преші 25 сторінок було важко зловити хвилю настрою авторки і її стиль (потім мені сказали, що всі книги Матолінець відразу кидають нас у вир подій). Потім же історія розвивалась так само стрімко, як я встигала міняти емоції на своєму обличчі. Думаю, книга точно 5/5, але..
моя суб'єктивна думка (будуть спойлери і перед тим як читати, то подивіться на перше речення цього відгуку і зрозумійте, що воно вам не треба):
Мене дуже бісив Жаррак, він непоганий хлопець, але занадто самовпевнений і грає в ньому ще підлітковий запал. Взяти тільки скільки разів він говорив Канре "не переживай, я все рішу", і в результаті вона загубила своє життя задля року прекрасного буття з ним...можливо то було варте цього, але хіба це життя, коли боїшся слово зайве сказати, сісти не так, зробити не те, щоб не видати себе.
І до чого довела їх ця його самовпевненність? Хто читав той знає.
Через ці моменти моя оцінка опустилась до 3 і тому я зішлась на
4/5✨
Це речення прекрасно описує емоції від прочитання книги "Керамічні серця"
Почнемо з того, що це прекрасний представник українського фентезі. Пані Наталія пише не схоже ні на кого з іноземних авторів, яких я читала.
Книга розміром в майже 600 сторінок (на хвилинку), розказує про історію Канре, служки в маестри та Жаррака, племінника цієї маестри, а також сильного чаротворця. Перша частина показує знайомство цих героїв та розвиток їхніх стосунків, а друга вже занурює в соціальний світ, що створила авторка, адже на порозі війна та страшна епідемія хвороби.
В мене є дві оцінки для цієї книги: об'єктивна і суб'єктивна.
об'єктивна:
Це дуже насичене, цікаве і захоплююче фентезі з цікавим світом, який я повністю розуміла. Не виникало питань "а як же це?", "а що тут?". Преші 25 сторінок було важко зловити хвилю настрою авторки і її стиль (потім мені сказали, що всі книги Матолінець відразу кидають нас у вир подій). Потім же історія розвивалась так само стрімко, як я встигала міняти емоції на своєму обличчі. Думаю, книга точно 5/5, але..
моя суб'єктивна думка (будуть спойлери і перед тим як читати, то подивіться на перше речення цього відгуку і зрозумійте, що воно вам не треба):
Мене дуже бісив Жаррак, він непоганий хлопець, але занадто самовпевнений і грає в ньому ще підлітковий запал. Взяти тільки скільки разів він говорив Канре "не переживай, я все рішу", і в результаті вона загубила своє життя задля року прекрасного буття з ним...можливо то було варте цього, але хіба це життя, коли боїшся слово зайве сказати, сісти не так, зробити не те, щоб не видати себе.
І до чого довела їх ця його самовпевненність? Хто читав той знає.
Через ці моменти моя оцінка опустилась до 3 і тому я зішлась на
4/5✨
September 21, 2021
Як завжди, будуть спойлери
“Керамічні серця» - це історія, яка в плані очікувань прокатала мене на американських гірках і стала ще одним доказом того, що в деяких історіях саме кінець розставляє все на місця.
Почати, напевно, варто з того, що мені дуже сподобалися перші дві частини «Варти» Наталі Матолінець, тому до цієї історії я приступала очікуючи чогось веселого, пригодницького і романтичного. Завідома знала, що сетинг швидше за все буде не зовсім мій, але тим не менше була до цього готова. І загалом, я не можу сказати, що перша половина книги мені не сподобалася. Просто все у ній було не так, як мені хотілося/очікувалося – події розгорталися занадто повільно, роман між головними героями – занадто швидко і коли у них дійшло до сексу десь на сотій сторінці, я вже готова була цитувати легітимного і волати АСТАНАВІТЕСЬ, ну бо як так можна. В результаті я навіть раділа, коли Жаррак вперше поїхав на війну, бо поокремо вони мені з Карне на той момент були набагато цікавіші, ніж разом.
Набагато цікавіше стало в другій половині історії, коли Жаррак забрав Канре з собою у Вінн і там пішла оця вся шпигунська жара за якою я ледве встигала слідкувати. На той момент я вже і до головних героїв серцем прикипіла і всі ті деталі, які дуже обережно і природно були вписані в канву історії у першій її половині, почали ставати на свої місця, як маленькі гвинтики одного великого механізму. Мушу сказати, мені це приносило неймовірне задоволення і моєю єдиною претензією залишалося лише те, як швидко у головних героїв почалися романтичні стосунки. Все це, звісно, пояснилося саме кінцем, де я й зрозуміла, що через свої першочергові очікування, я весь цей час абсолютно неправильно сприймала цю істор��ю. Незважаючи на досить очевидні натяки на те, що це трагедія, я вперто читала її як історію, яка матиме щасливий кінець. Я так зациклилася на «і жили вони довго і щасливо», що й не помітила, як насправді все ішло до «і померли вони в один день». І саме для такого кінця швидкий початок і розвиток стосунків Жаррака і Карне працює. Саме для такої історії їхня мотивація працює. І саме для такого світу їхній кінець теж працює.
Як би мені не хотілося, щоб вони придумали якийсь вихід в останній момент – зняли прокляття з Канре і разом втекли від страти, такий кінець відчувався б фальшивим. Натягнутим. «Керамічні серця», як виявилося, це історія про людей, чий подвиг та імена ніколи не згадають. Вони не увійдуть в історію і не змінять правил світу в якому живуть. Але вони заклали першу цеглинку для цих змін. Хоч і поплатились життям за таке зухвальство. Це досить незвичний підхід до YA історій, бо ті зазвичай розповідають саме про тих, кому вдалося, але не про ноунеймів, які намагалися. І хоча я зазвичай перша на барикадах з криками «Даєш геппі енд у кожен дім!» у мене в серці є також особливе місце для трагічних історій і «Керамічні серця» подарували мені їх тільки, що тільки встигай витирати сльози. Буквально всі стосунки за які я переживала в цій книжці закінчилися трагедією і я навіть не можу обурюватися з цього приводу, бо кожен такий кінець відчувався реалістичним в умовах світу головних героїв.
А як же багато було тих стосунків за які я переживала. Це я помітила десь вже на самому кінці, але, на мою думку, другорядні персонажі тут розвинені набагато краще, ніж у Варті і тому ти дійсно переживаєш за більшість з них, а не лише за головних героїв. Якою несподіванкою для мене було те, що мені не байдуже до дружби між Жарраком і молодим Мерселлі, яка почалася з дуелі на смерть і пізніше врятованого життя. Якими дико незрозумілими і тим не менше захоплюючими для мене були стосунки між Канре і маестрою Альвіанні та вся ця передісторія з Карою. Маестра Альвіанні зі всім своїм болем, внутрішніми демонами, бажанням зробити щось хороше в пам’ять про втрачене кохання і не надто хорошим виконанням цього наміру була для мене найцікавішою персонажкою цієї історії, про яку я й приквел не проти була б почитати. Жюсті та Канре, Жаррак та його батьки і його батьки самі по собі – усі вони відчувалися реальними людьми, кожен з яких проживав свою власну історію, а не був просто другорядним персонажем історії Жаррака і Канре. Навіть Осван, який, здавалося, не надто обдарований розумом і чутливістю і той мав свій момент, де він підсвідомо вирішує захистити Канре уже тоді, коли її навіть близько немає в його житті. Дуже легко було б зробити його просто мстивим відторгнений закоханим, який скористається можливістю, щоб ужалити, і саме тому я дуже ціную, що авторка не пішла цим простим і банальним шляхом. Жоден з її персонажів не був картонним сюжетним ходом, усі вони були особистостями – більшими чи меншим, як і в житті. І саме тому вся історія відчувалася такою реальною.
Загалом, «Керамічні серця» - це дуже смілива та оригінальна історія, якої я не очікувала і тому дуже щаслива, що отримала. Я люблю, коли книжки дивують мене, бо це завжди нагадує мені, чому саме я люблю читати. Розбивайте мені серце, але робіть це правильно і я ніколи не буду жалітися)
“Керамічні серця» - це історія, яка в плані очікувань прокатала мене на американських гірках і стала ще одним доказом того, що в деяких історіях саме кінець розставляє все на місця.
Почати, напевно, варто з того, що мені дуже сподобалися перші дві частини «Варти» Наталі Матолінець, тому до цієї історії я приступала очікуючи чогось веселого, пригодницького і романтичного. Завідома знала, що сетинг швидше за все буде не зовсім мій, але тим не менше була до цього готова. І загалом, я не можу сказати, що перша половина книги мені не сподобалася. Просто все у ній було не так, як мені хотілося/очікувалося – події розгорталися занадто повільно, роман між головними героями – занадто швидко і коли у них дійшло до сексу десь на сотій сторінці, я вже готова була цитувати легітимного і волати АСТАНАВІТЕСЬ, ну бо як так можна. В результаті я навіть раділа, коли Жаррак вперше поїхав на війну, бо поокремо вони мені з Карне на той момент були набагато цікавіші, ніж разом.
Набагато цікавіше стало в другій половині історії, коли Жаррак забрав Канре з собою у Вінн і там пішла оця вся шпигунська жара за якою я ледве встигала слідкувати. На той момент я вже і до головних героїв серцем прикипіла і всі ті деталі, які дуже обережно і природно були вписані в канву історії у першій її половині, почали ставати на свої місця, як маленькі гвинтики одного великого механізму. Мушу сказати, мені це приносило неймовірне задоволення і моєю єдиною претензією залишалося лише те, як швидко у головних героїв почалися романтичні стосунки. Все це, звісно, пояснилося саме кінцем, де я й зрозуміла, що через свої першочергові очікування, я весь цей час абсолютно неправильно сприймала цю істор��ю. Незважаючи на досить очевидні натяки на те, що це трагедія, я вперто читала її як історію, яка матиме щасливий кінець. Я так зациклилася на «і жили вони довго і щасливо», що й не помітила, як насправді все ішло до «і померли вони в один день». І саме для такого кінця швидкий початок і розвиток стосунків Жаррака і Карне працює. Саме для такої історії їхня мотивація працює. І саме для такого світу їхній кінець теж працює.
Як би мені не хотілося, щоб вони придумали якийсь вихід в останній момент – зняли прокляття з Канре і разом втекли від страти, такий кінець відчувався б фальшивим. Натягнутим. «Керамічні серця», як виявилося, це історія про людей, чий подвиг та імена ніколи не згадають. Вони не увійдуть в історію і не змінять правил світу в якому живуть. Але вони заклали першу цеглинку для цих змін. Хоч і поплатились життям за таке зухвальство. Це досить незвичний підхід до YA історій, бо ті зазвичай розповідають саме про тих, кому вдалося, але не про ноунеймів, які намагалися. І хоча я зазвичай перша на барикадах з криками «Даєш геппі енд у кожен дім!» у мене в серці є також особливе місце для трагічних історій і «Керамічні серця» подарували мені їх тільки, що тільки встигай витирати сльози. Буквально всі стосунки за які я переживала в цій книжці закінчилися трагедією і я навіть не можу обурюватися з цього приводу, бо кожен такий кінець відчувався реалістичним в умовах світу головних героїв.
А як же багато було тих стосунків за які я переживала. Це я помітила десь вже на самому кінці, але, на мою думку, другорядні персонажі тут розвинені набагато краще, ніж у Варті і тому ти дійсно переживаєш за більшість з них, а не лише за головних героїв. Якою несподіванкою для мене було те, що мені не байдуже до дружби між Жарраком і молодим Мерселлі, яка почалася з дуелі на смерть і пізніше врятованого життя. Якими дико незрозумілими і тим не менше захоплюючими для мене були стосунки між Канре і маестрою Альвіанні та вся ця передісторія з Карою. Маестра Альвіанні зі всім своїм болем, внутрішніми демонами, бажанням зробити щось хороше в пам’ять про втрачене кохання і не надто хорошим виконанням цього наміру була для мене найцікавішою персонажкою цієї історії, про яку я й приквел не проти була б почитати. Жюсті та Канре, Жаррак та його батьки і його батьки самі по собі – усі вони відчувалися реальними людьми, кожен з яких проживав свою власну історію, а не був просто другорядним персонажем історії Жаррака і Канре. Навіть Осван, який, здавалося, не надто обдарований розумом і чутливістю і той мав свій момент, де він підсвідомо вирішує захистити Канре уже тоді, коли її навіть близько немає в його житті. Дуже легко було б зробити його просто мстивим відторгнений закоханим, який скористається можливістю, щоб ужалити, і саме тому я дуже ціную, що авторка не пішла цим простим і банальним шляхом. Жоден з її персонажів не був картонним сюжетним ходом, усі вони були особистостями – більшими чи меншим, як і в житті. І саме тому вся історія відчувалася такою реальною.
Загалом, «Керамічні серця» - це дуже смілива та оригінальна історія, якої я не очікувала і тому дуже щаслива, що отримала. Я люблю, коли книжки дивують мене, бо це завжди нагадує мені, чому саме я люблю читати. Розбивайте мені серце, але робіть це правильно і я ніколи не буду жалітися)
January 1, 2023
"Канре звикла до всіх його облич, бо вірила: не можна прагнути лише одного. Не можна бачити лише яскравий бік і не визнавати існування інших."
Моє перше українське фентезі. І знаєте що? Я просто неймовірно задоволена прочитаною книгою. Знайомство з авторкою цього прекрасного фентезі пройшло успішно🥰
Світ цієї історії ділиться на дві групи: чаротворці й алхіміки, які помічені оливковою гілкою, і звичайні люди, які не мали права навіть очі підіймати на "вищих". Волею долі зустрілися два серця, які покохали одне одного: Жаррака - чаротворця і Канре - прислуги його тітки. Їх відносини і почуття настільки ніжні, легкі, тендітні і теплі, що пробивали до мурах. Без гучних слів, але сильними вчинками, турботою і хвилюванням вони змогли передати сильний прояв свого кохання. Ці двоє знайшли для себе те світло, яке освітлювало їх шлях під час війни і смертельної хвороби.
Тема війни тут передана настільки сильно і страшно, що мене пробивало до мурах просто. Спалені села… Багато смертей… Реалії і книга змішалися і довели до тремтіння рук.
І я плакала. Я багато плакала над цією книгою: доля Канре й її сім'ї, жорстокість батька Жаррака, багато смертей через хворобу і війну, несправедливість долі до кохання героїв, ці поділи на класи, фінал…
Мені імпонує манера авторки. Взагалі, дуже гарна мова написання. Я читала, і читала всю ніч, з великим задоволенням. Кожне речення несе в собі щось важливе. А авторка змогла все передати за допомогою слів так, що наче я сама проживала життя героїв.
А обкладинка яка гарна. Всі важливі деталі історії видавництво майстерно поєднало: оливкова гілка, квітка - оливета, артефакти і найголовніше - Керамічне серце, яке стало символом цієї історії і кохання героїв.
Прекрасна книга, яка пришвидшила і сповільнювала серце, доводила до сміху і сліз, здивувала цікавою і оригінальною історією. Одним словом - задоволена.
Моє перше українське фентезі. І знаєте що? Я просто неймовірно задоволена прочитаною книгою. Знайомство з авторкою цього прекрасного фентезі пройшло успішно🥰
Світ цієї історії ділиться на дві групи: чаротворці й алхіміки, які помічені оливковою гілкою, і звичайні люди, які не мали права навіть очі підіймати на "вищих". Волею долі зустрілися два серця, які покохали одне одного: Жаррака - чаротворця і Канре - прислуги його тітки. Їх відносини і почуття настільки ніжні, легкі, тендітні і теплі, що пробивали до мурах. Без гучних слів, але сильними вчинками, турботою і хвилюванням вони змогли передати сильний прояв свого кохання. Ці двоє знайшли для себе те світло, яке освітлювало їх шлях під час війни і смертельної хвороби.
Тема війни тут передана настільки сильно і страшно, що мене пробивало до мурах просто. Спалені села… Багато смертей… Реалії і книга змішалися і довели до тремтіння рук.
І я плакала. Я багато плакала над цією книгою: доля Канре й її сім'ї, жорстокість батька Жаррака, багато смертей через хворобу і війну, несправедливість долі до кохання героїв, ці поділи на класи, фінал…
Мені імпонує манера авторки. Взагалі, дуже гарна мова написання. Я читала, і читала всю ніч, з великим задоволенням. Кожне речення несе в собі щось важливе. А авторка змогла все передати за допомогою слів так, що наче я сама проживала життя героїв.
А обкладинка яка гарна. Всі важливі деталі історії видавництво майстерно поєднало: оливкова гілка, квітка - оливета, артефакти і найголовніше - Керамічне серце, яке стало символом цієї історії і кохання героїв.
Прекрасна книга, яка пришвидшила і сповільнювала серце, доводила до сміху і сліз, здивувала цікавою і оригінальною історією. Одним словом - задоволена.
September 1, 2020
"Їх так багато - керамічних сердець - довкола. Сердець красивих зовні і скрижанілих усередині. Повних вогню і холодних, як мармурові плити на кладовищі високорідних. Сердець, які запалюють інших, і таких, що їх не здатне запалити навіть невгасиме полум'я, викресане сумішшю алхімічних порошків. "
Це історія про щире, палке, зріле кохання, коли двоє людей готові піти на будь-які жертви, подолати будь-що, щоб бути разом.
Мова автора така багата, огортаюча, вишукана. Це той випадок, коли я отримувала естетичну насолоду від описів, діалогів і моя уява мала змогу детально вибудувати світ, в якому відбуваються події роману.
Головні герої чудово прописані. Вони як дві яскраві зірки оточені темрявою. Їхнє кохання зароджується в суспільстві де є поділ на вищих та нижчих, де без золотої оливної гілки ти не живеш, а скоріше існуєш, і за будь-який прояв непокори тебе очікує смертельний вирок. Жаррак та Канре виявляються втягутими в жорстокі політичні війни, але вони готові боротися за збереження світу від ще більших смертей та страждань.
Також варто зазначити, що мені дуже сподобалась другорядна героїня Віннська Іскра. Люблю таких нестримних, сильних жіночих персонажів.
Чудова, глибока, багатогранна та неймовірно атмосферна історія. Тепер це найулюбленіша книга від Наталії Матолінець.
P. S. Перед читанням раджу поповнити запаси носових хустинок.
Це історія про щире, палке, зріле кохання, коли двоє людей готові піти на будь-які жертви, подолати будь-що, щоб бути разом.
Мова автора така багата, огортаюча, вишукана. Це той випадок, коли я отримувала естетичну насолоду від описів, діалогів і моя уява мала змогу детально вибудувати світ, в якому відбуваються події роману.
Головні герої чудово прописані. Вони як дві яскраві зірки оточені темрявою. Їхнє кохання зароджується в суспільстві де є поділ на вищих та нижчих, де без золотої оливної гілки ти не живеш, а скоріше існуєш, і за будь-який прояв непокори тебе очікує смертельний вирок. Жаррак та Канре виявляються втягутими в жорстокі політичні війни, але вони готові боротися за збереження світу від ще більших смертей та страждань.
Також варто зазначити, що мені дуже сподобалась другорядна героїня Віннська Іскра. Люблю таких нестримних, сильних жіночих персонажів.
Чудова, глибока, багатогранна та неймовірно атмосферна історія. Тепер це найулюбленіша книга від Наталії Матолінець.
P. S. Перед читанням раджу поповнити запаси носових хустинок.
September 26, 2020
Абсолютно не цікавий і слабкий сюжет. Не можу сказати, що це доросле фентезі, скоріше дуже слабенький ромфант. "Бісячі", позбавлені логіки герої, нудний сетинг.
August 16, 2022
Непогано,але не моє
June 24, 2023
Пам'ятаєте, в Герберта було "обман в обмані в обмані"?
Більша частина книги про такі інтриги в інтригах. І це краща її частина.
Ще хороше в концепції того, як влаштована магія -- вона не у всіх є, а й ті, хто мають, не можуть чаклувати 24/7, є досить сильні цікаві обмеження сили.
Цікавий погляд на війну, голод і хвороби, які регулюють одне одного і популяцію. Відповідно, їх починають навмисне, під видимими благородними цілями.
І десь тут починається моє особисте "не зайшло".
Бо світ ділиться на сильних і слабких. І трошки середульщих. Сильні час від часу заходять з глузду, а ще ними розкидаються, як залізяччям на війні, а також сильні не завжди мають достатньо даних для аналізу ситуації. Зате снобять на кожному кутку.
Середульщі оч хочуть в пани, а тому закручують страшну інтригу "шоб всі боялись і не насміхались". Слабкі впирають очі в підлогу і радуються, коли сильні, їх пани, їх парують з іншими слабкими, а ще як дадуть дозвіл множитись, о!
Головна геро��ня очікувано із касти слабких. Очікувано, що вона буде виливатись в сильні, але методі для того існують лише нелегальні - то нормально. Ненормально, що забита дівчинка, яку щодня як не гвалтують, то ріжуть, як не ріжуть, то цькують тупою, за лічені тижні раптом розквітає в панію, що веде бенкети і заводить інтриги, як воно само собою годиться.
Дуже багато питань до того, як це героям стало мотивацій і сил на всю цю пригоди. Особисто мені не вдалось повірити їм.
Звісно, я пробуватиму ще книги авторки - стиль мені дуже засмакував. Але не ця історія
Більша частина книги про такі інтриги в інтригах. І це краща її частина.
Ще хороше в концепції того, як влаштована магія -- вона не у всіх є, а й ті, хто мають, не можуть чаклувати 24/7, є досить сильні цікаві обмеження сили.
Цікавий погляд на війну, голод і хвороби, які регулюють одне одного і популяцію. Відповідно, їх починають навмисне, під видимими благородними цілями.
І десь тут починається моє особисте "не зайшло".
Бо світ ділиться на сильних і слабких. І трошки середульщих. Сильні час від часу заходять з глузду, а ще ними розкидаються, як залізяччям на війні, а також сильні не завжди мають достатньо даних для аналізу ситуації. Зате снобять на кожному кутку.
Середульщі оч хочуть в пани, а тому закручують страшну інтригу "шоб всі боялись і не насміхались". Слабкі впирають очі в підлогу і радуються, коли сильні, їх пани, їх парують з іншими слабкими, а ще як дадуть дозвіл множитись, о!
Головна геро��ня очікувано із касти слабких. Очікувано, що вона буде виливатись в сильні, але методі для того існують лише нелегальні - то нормально. Ненормально, що забита дівчинка, яку щодня як не гвалтують, то ріжуть, як не ріжуть, то цькують тупою, за лічені тижні раптом розквітає в панію, що веде бенкети і заводить інтриги, як воно само собою годиться.
Дуже багато питань до того, як це героям стало мотивацій і сил на всю цю пригоди. Особисто мені не вдалось повірити їм.
Звісно, я пробуватиму ще книги авторки - стиль мені дуже засмакував. Але не ця історія
This entire review has been hidden because of spoilers.
December 18, 2021
я ше мушу трохи ту книжку прожити.
печальний, але гарний кінець.
печальний, але гарний кінець.
July 21, 2024
Мені дуже сподобалась історія, увесь світ вищих і нижчих, чаклунство, це просто супер!
Перша половина книга про життя Канре як служки і ця половина місцями дуже затишна, Канре просто живе своє життя і авторка показує його в усіх деталях. Було цікаво спостерігати!
Історія Жаррака теж сподобалась. Від нього багато очікували в житті, і такий кінець 💔
Я не очікувала цього кінця, я була певна, що буде хеппі енд. Але на жаль! Ця історія назавжди залишиться в моєму ❤️
Перша половина книга про життя Канре як служки і ця половина місцями дуже затишна, Канре просто живе своє життя і авторка показує його в усіх деталях. Було цікаво спостерігати!
Історія Жаррака теж сподобалась. Від нього багато очікували в житті, і такий кінець 💔
Я не очікувала цього кінця, я була певна, що буде хеппі енд. Але на жаль! Ця історія назавжди залишиться в моєму ❤️
This entire review has been hidden because of spoilers.
August 12, 2023
Книга мені сподобалась, хоч і доводилося часом продиратись крізь всесвіт який створила авторка. Фінал для мене чомусь був очікуваний.
November 26, 2021
Это очень хорошая попытка для украинского фентези. Ну правда.
Но мне не хватило именно качества этого фентези. И можно предположить, что мы такие привередливые, выросли на мире Гарри Поттера, Властелина колец и Игры престолов, и все подавай нам до мельчайших деталей правдиво и точно, чтобы поверить и влюбиться. Но, думаю, что все-таки нет.
Просто здесь всю первую часть книги отдали любви, не познакомили с героями (некоторые просто промелькнули быстро, как на конвейерной ленте), не углубились в исторические детали кастового устройства общества, не объяснили, какие были мотивы заговоров и т.д. Было скучновато, будто смотрела романтический сериал, иногда мерцали заклинания на фоне, не нашла к кому прикипеть душой.
Вторая часть получилась намного лучше, динамичнее, увлекательнее, с большим количеством магии и неожиданных ходов. Но в то же время было слегка скомкано, будто автор уже устала в первой половине и захотела быстро свернуть лавочку.
И хоть были пробелы, нелогичности и явные романтические клише, не могу поставить низкую оценку, ведь рада, что в этом жанре у нас не все пусто и грустно.
Но мне не хватило именно качества этого фентези. И можно предположить, что мы такие привередливые, выросли на мире Гарри Поттера, Властелина колец и Игры престолов, и все подавай нам до мельчайших деталей правдиво и точно, чтобы поверить и влюбиться. Но, думаю, что все-таки нет.
Просто здесь всю первую часть книги отдали любви, не познакомили с героями (некоторые просто промелькнули быстро, как на конвейерной ленте), не углубились в исторические детали кастового устройства общества, не объяснили, какие были мотивы заговоров и т.д. Было скучновато, будто смотрела романтический сериал, иногда мерцали заклинания на фоне, не нашла к кому прикипеть душой.
Вторая часть получилась намного лучше, динамичнее, увлекательнее, с большим количеством магии и неожиданных ходов. Но в то же время было слегка скомкано, будто автор уже устала в первой половине и захотела быстро свернуть лавочку.
И хоть были пробелы, нелогичности и явные романтические клише, не могу поставить низкую оценку, ведь рада, что в этом жанре у нас не все пусто и грустно.
October 11, 2020
Черговий фентезійний роман від Наталії Матолінець, тим більше вперше призначений для дорослих, а не для підлітків – просто не міг пройти повз мене. Особливо після попередньо прочитаної мною «Академії Аматерасу».
У «Керамічних серцях» читач зануриться у життя фентезійного Франу (у якому, звісно, легко впізнається середьновічна Франція), де панує розділення людей на нижчих служок та вищих, або ж високорідних представників еліти, які володіють чаром. З самого початку ми знайомимося з однією з представниць класу нижчих – Канре Арлі, яка прислуговує в одному з великих домів Франу. І все було б добре (ну, майже – наскільки може все бути добре у слуг, чиє життя повністю залежить від настрою їхнього господаря), якби у житті нашої героїні не з’явилася фатальна закоханість.
Першу частини книги мені було досить важко читати. В першу чергу – морально. Адже опис життя служок, які за будь-яку провину, а то й без неї, просто через поганий настрій своїх маестрів, можуть бути покарані або навіть страчені – досить важкий. І постійне відчуття безвиході, безправ’я, сліпої покори та страху переслідує як героїню, так і читача на кожній сторінці книги. Через це занурення у подібне життя не можна назвати повністю приємним. Але з переходом то більш активних подій, які розгортають у другій частині книги – відірватися від «Керамічних сердець» стає просто неможливо, і саме через це другу частину я дочитав буквально за 6 годин.
Але саме завдяки цій гнітючій атмосфері класової нерівності світ «Керамічних сердець» дуже автентичний. Пафосу, манірності та безкарності вищих, як і постійному страху та бажанню догодити нижчих віриш, адже у цьому світі це абсолютно нормальний розподіл людей. Описи жорстокого поводження, сексуального насильства та зневажливого ставлення до служок, яких взагалі не вважають за людей – тільки додають похмурості та реалізму у атмосферу книги та ще раз доводять, що це дійсно книга розрахована на дорослу аудиторію, а не на підлітків. Хоча самі описи досить елегантні та витончені, але від цього вони не менш напружені.
Також, протягом усієї книги, мене тішило підмічати маленькі деталі, які відіграють важливу роль у подальшому сюжеті. Після завершення книги було відчуття щасливого перфекціоналіста, коли усі маленькі деталі у книзі відіграли свою роль і не залишилося нічого зайвого, про що можна було б запитати: «А навіщо це у книзі?». Якщо ви прочитаєте про звичку Канре лічити все навколо – отже ця звичка пізніше відіграє важливу роль у сюжеті. Якщо прочитаєте у малозначущому епізоді про вишиті серветки – значить і вони будуть важливим елементом у майбутніх подіях. Загалом вся книга побудована на маленьких, іноді навіть непомітних, деталях, які пізніше вистрілюють, призводячи до нового витку подій. І це справжня майстерність авторки – будувати величезний, продуманий та логічний світ на деталях, де немає абсолютно нічого зайвого. Хочеться просто встати і поаплодувати Наталії Матолінець за це.
Попри те, що у книзі описаний фентезійний світ, у ньому можна досить легко впізнати реальне історичне тло, на якому базується світобудова «Керамічних сердець». Завдяки цьому сприймати глобальні геополітичні події легше, адже ти одразу в голові будуєш паралелі з реальним світом і уявляєш де і що сталося. Описи національних особливостей Франу, Вінну, Ерманії та інших країн цілком відповідають їхнім реальним відповідникам. І впізнавати такі реальні прототипи досить цікаво.
Не менш важливим, як на мене, також є реалістичність та логіка персонажів. До жодного з багатьох персонажів книги не можна висловити претензію, що він чинить нелогічно. Навпаки, якщо вам здається що хтось з персонажів зробив щось дивне для свого характеру – значить варто уважніше перечитати попередні розділи, адже там заховані підказки до подібних рішень. Наприклад, вічно невдоволена маестра Альвіанні, яка постійно карає своїх слуг, має причини для фінального прояву милосердя до своєї помічниці, хоча на перший погляд це й не схоже на її характер.
Попри основну сюжетну лінію, яка побудована навколо любовної лінії двох головних героїв, у книзі також є не менш важливі сюжетні відгалуження, які доповнюють, сплітаються та впливають один на одного. Тут не менш важливими будуть і воєнні дії з південним сусідом, і таємні змови серед високорідних. І ближче до кінця книги починаєш розуміти, що первісна ідея книги про рівність людей – не єдина. Загалом у книзі закладено дуже багато різних ідей, серед яких і сила кохання, і рівність усіх людей, і людяність щодо інших, і вартість честі та гідності. Тому у «Керамічних серцях» кожен зможе віднайти саме той сенс, який йому якнайбільше відгукується.
Ну і наостанок (хоча про «Керамічні серця» можна писати ще дуже й дуже багато всього) хочу відмітити сам сюжет. З розділу в розділ читача не відпускатиме відчуття небезпеки та напруги. Адже будь-які дії, навіть успіхи та перемоги, не приносять полегшення і додають все більше небезпеки. Кожна наступна сторінка змушує читача очікувати нових підступів, нових ворогів та переживати за долю головних героїв. Кожен новий успіх ставатиме ще одним кроком до прірви, яка загрожує головним героям. І навіть у останньому розділі, коли вже хмари розвіялися і все стало добре – не варто розслаблятися. Не буду спойлерити, але кінцівка вас все одно вразить, попри те, що для уважного читача вона й буде очікуваною.
Загалом, для мене «Керамічні серця» стали одним з найкращих літературних відкриттів цього року, адже такі книги після прочитання не забуваються – вони намертво врізаються в пам’ять разом з бажанням повертатися до них знову й знову. І тепер «Керамічні серця» займатимуть почесне місце у моїй бібліотеці, очікуючи своїх наступних колег з-під пера Наталії Матолінець.
У «Керамічних серцях» читач зануриться у життя фентезійного Франу (у якому, звісно, легко впізнається середьновічна Франція), де панує розділення людей на нижчих служок та вищих, або ж високорідних представників еліти, які володіють чаром. З самого початку ми знайомимося з однією з представниць класу нижчих – Канре Арлі, яка прислуговує в одному з великих домів Франу. І все було б добре (ну, майже – наскільки може все бути добре у слуг, чиє життя повністю залежить від настрою їхнього господаря), якби у житті нашої героїні не з’явилася фатальна закоханість.
Першу частини книги мені було досить важко читати. В першу чергу – морально. Адже опис життя служок, які за будь-яку провину, а то й без неї, просто через поганий настрій своїх маестрів, можуть бути покарані або навіть страчені – досить важкий. І постійне відчуття безвиході, безправ’я, сліпої покори та страху переслідує як героїню, так і читача на кожній сторінці книги. Через це занурення у подібне життя не можна назвати повністю приємним. Але з переходом то більш активних подій, які розгортають у другій частині книги – відірватися від «Керамічних сердець» стає просто неможливо, і саме через це другу частину я дочитав буквально за 6 годин.
Але саме завдяки цій гнітючій атмосфері класової нерівності світ «Керамічних сердець» дуже автентичний. Пафосу, манірності та безкарності вищих, як і постійному страху та бажанню догодити нижчих віриш, адже у цьому світі це абсолютно нормальний розподіл людей. Описи жорстокого поводження, сексуального насильства та зневажливого ставлення до служок, яких взагалі не вважають за людей – тільки додають похмурості та реалізму у атмосферу книги та ще раз доводять, що це дійсно книга розрахована на дорослу аудиторію, а не на підлітків. Хоча самі описи досить елегантні та витончені, але від цього вони не менш напружені.
Також, протягом усієї книги, мене тішило підмічати маленькі деталі, які відіграють важливу роль у подальшому сюжеті. Після завершення книги було відчуття щасливого перфекціоналіста, коли усі маленькі деталі у книзі відіграли свою роль і не залишилося нічого зайвого, про що можна було б запитати: «А навіщо це у книзі?». Якщо ви прочитаєте про звичку Канре лічити все навколо – отже ця звичка пізніше відіграє важливу роль у сюжеті. Якщо прочитаєте у малозначущому епізоді про вишиті серветки – значить і вони будуть важливим елементом у майбутніх подіях. Загалом вся книга побудована на маленьких, іноді навіть непомітних, деталях, які пізніше вистрілюють, призводячи до нового витку подій. І це справжня майстерність авторки – будувати величезний, продуманий та логічний світ на деталях, де немає абсолютно нічого зайвого. Хочеться просто встати і поаплодувати Наталії Матолінець за це.
Попри те, що у книзі описаний фентезійний світ, у ньому можна досить легко впізнати реальне історичне тло, на якому базується світобудова «Керамічних сердець». Завдяки цьому сприймати глобальні геополітичні події легше, адже ти одразу в голові будуєш паралелі з реальним світом і уявляєш де і що сталося. Описи національних особливостей Франу, Вінну, Ерманії та інших країн цілком відповідають їхнім реальним відповідникам. І впізнавати такі реальні прототипи досить цікаво.
Не менш важливим, як на мене, також є реалістичність та логіка персонажів. До жодного з багатьох персонажів книги не можна висловити претензію, що він чинить нелогічно. Навпаки, якщо вам здається що хтось з персонажів зробив щось дивне для свого характеру – значить варто уважніше перечитати попередні розділи, адже там заховані підказки до подібних рішень. Наприклад, вічно невдоволена маестра Альвіанні, яка постійно карає своїх слуг, має причини для фінального прояву милосердя до своєї помічниці, хоча на перший погляд це й не схоже на її характер.
Попри основну сюжетну лінію, яка побудована навколо любовної лінії двох головних героїв, у книзі також є не менш важливі сюжетні відгалуження, які доповнюють, сплітаються та впливають один на одного. Тут не менш важливими будуть і воєнні дії з південним сусідом, і таємні змови серед високорідних. І ближче до кінця книги починаєш розуміти, що первісна ідея книги про рівність людей – не єдина. Загалом у книзі закладено дуже багато різних ідей, серед яких і сила кохання, і рівність усіх людей, і людяність щодо інших, і вартість честі та гідності. Тому у «Керамічних серцях» кожен зможе віднайти саме той сенс, який йому якнайбільше відгукується.
Ну і наостанок (хоча про «Керамічні серця» можна писати ще дуже й дуже багато всього) хочу відмітити сам сюжет. З розділу в розділ читача не відпускатиме відчуття небезпеки та напруги. Адже будь-які дії, навіть успіхи та перемоги, не приносять полегшення і додають все більше небезпеки. Кожна наступна сторінка змушує читача очікувати нових підступів, нових ворогів та переживати за долю головних героїв. Кожен новий успіх ставатиме ще одним кроком до прірви, яка загрожує головним героям. І навіть у останньому розділі, коли вже хмари розвіялися і все стало добре – не варто розслаблятися. Не буду спойлерити, але кінцівка вас все одно вразить, попри те, що для уважного читача вона й буде очікуваною.
Загалом, для мене «Керамічні серця» стали одним з найкращих літературних відкриттів цього року, адже такі книги після прочитання не забуваються – вони намертво врізаються в пам’ять разом з бажанням повертатися до них знову й знову. І тепер «Керамічні серця» займатимуть почесне місце у моїй бібліотеці, очікуючи своїх наступних колег з-під пера Наталії Матолінець.
March 8, 2024
Чесно, не розумію, за що ставити зірочки. Нецікаво, плоско, однотонно. Манера викладу інформації дивна, герої нецікаві, світ загалом описаний також бідно: поділ на касти, нерівність. Теми магії і війни, як на мене, не розкриті, якось побіжно, хоча для мене саме це і було б цікаво, бо самі герої, повторюся, не зацікавили.
Можливо, можра було б дати ознайомитися підліткам, на 14 років було б норм, якби не побудова речень... коротше, не знаю, кому такий твір зайде.
Можливо, можра було б дати ознайомитися підліткам, на 14 років було б норм, якби не побудова речень... коротше, не знаю, кому такий твір зайде.
July 30, 2025
Це історія про трагічне кохання між Вищим, чаротворцем Жарраком Етелем Престом, представником Великої і могутньої родини, і нижчою, служкою Канре Арлі.
Кохання, якого ніколи не мало статися, і яке матиме наслідки для обох закоханих.
А ще це історія про несправедливість, нерівність, дискримінацію, жорстокість, ницість, епідемію, війну і заборонене кохання серед усього цього.
Мені дуже сподобалось, як пише Наталія Матолінець. Я буквально насолоджувалась її стилем, кожним реченням.
І сама історія була цікавою. Щоправда, в якийсь момент здалася мені трішки затягнутою, а кінцівка взагалі "вибила в мене ґрунт з-під ніг".
Це книга, яку однозначно варто було прочитати, але яку я навряд чи коли-небудь перечитаю.
Майте на увазі, це не роментезі і аж ніяк не ванільна історія кохання, хоч в основі сюжету і лежить любовна лінія між Канре і Жарраком.
Кохання, якого ніколи не мало статися, і яке матиме наслідки для обох закоханих.
А ще це історія про несправедливість, нерівність, дискримінацію, жорстокість, ницість, епідемію, війну і заборонене кохання серед усього цього.
Мені дуже сподобалось, як пише Наталія Матолінець. Я буквально насолоджувалась її стилем, кожним реченням.
І сама історія була цікавою. Щоправда, в якийсь момент здалася мені трішки затягнутою, а кінцівка взагалі "вибила в мене ґрунт з-під ніг".
Це книга, яку однозначно варто було прочитати, але яку я навряд чи коли-небудь перечитаю.
Майте на увазі, це не роментезі і аж ніяк не ванільна історія кохання, хоч в основі сюжету і лежить любовна лінія між Канре і Жарраком.
July 6, 2023
Цікава історія, але мені постійно у ній чогось не вистачало.
Як на романтичну історію, то тут замало романтики. Кохання поміж героями розквітає надто швидко, воно мало описане, через що я усю книгу не відчувала між ними ніякої сильної іскри.
Як на інтриги, то навіщо була така довга перша половина книги ні про що.
Якщо дивитись на історію як на шлях Канре, то
Загалом усі події описані якось швидко та сумбурно, не встигаєш проникнутись моментом. ПОВи теж дивно мінялись і час від часу були 1-2 сторінки від лиця якогось рандомного чела. У якийсь момент з'явилося відчуття, що краще б це була більш виважена дилогія, аніж одна книга, але авторці та видавництву видніше.
Мені було замало деяких другорядних персонажів. Мати Жаррака, його батько, герцог алхімік - усі вони з'являються і зникають надто швидко, взаємодії із ними мало, а ще не вистачало більш детального опису їх зовнішності.
Але мені сподобалася кінцівка.
Стиль написання теж приємний, читається швидко, світобудова цікава і було б непогано побачити ще якусь історію із цього світу, щоб дізнатись, які наслідки мали вчинки головних героїв "Керамічних сердець". Загалом планую продовжити знайомство із авторкою.
Як на романтичну історію, то тут замало романтики. Кохання поміж героями розквітає надто швидко, воно мало описане, через що я усю книгу не відчувала між ними ніякої сильної іскри.
Як на інтриги, то навіщо була така довга перша половина книги ні про що.
Якщо дивитись на історію як на шлях Канре, то
Загалом усі події описані якось швидко та сумбурно, не встигаєш проникнутись моментом. ПОВи теж дивно мінялись і час від часу були 1-2 сторінки від лиця якогось рандомного чела. У якийсь момент з'явилося відчуття, що краще б це була більш виважена дилогія, аніж одна книга, але авторці та видавництву видніше.
Мені було замало деяких другорядних персонажів. Мати Жаррака, його батько, герцог алхімік - усі вони з'являються і зникають надто швидко, взаємодії із ними мало, а ще не вистачало більш детального опису їх зовнішності.
Але мені сподобалася кінцівка.
Стиль написання теж приємний, читається швидко, світобудова цікава і було б непогано побачити ще якусь історію із цього світу, щоб дізнатись, які наслідки мали вчинки головних героїв "Керамічних сердець". Загалом планую продовжити знайомство із авторкою.
September 12, 2020
Вона неймовірна! Одна з найкращих книг цього року.❤️
April 13, 2023
Надзвичайно красива і безмірно болюча історія, яку я безмежно люблю.
Минулого разу ця історія для мене була красивою історією про кохання. Цього ж разу все набагато глибше.
Після другого прочитання помітила набагато більше нюансів та прихованого змісту. Можливо, далися в знаки ці два буремні роки, які принесли найбільші в житті випробування і таку шалену кількість подій, яких хватило б на кілька життів?
Ця книжка як виявилося є досить пророчою (пандемія, війна)…чи це справді реальне життя настільки прагматичне і передбачуване, що людство не може просто жити в мирі і спокої?
І, якщо першого разу я була вщент розбита фіналом, то в цьогорічному виданні Наталя вирішила додати «бонус» - уривки, що не увійшли в книгу і просто викрутити всі жили, щоб остаточно добити.
Якщо когось ця історія залишила байдужим - у вас просто немає серця. Навіть керамічного
Минулого разу ця історія для мене була красивою історією про кохання. Цього ж разу все набагато глибше.
Після другого прочитання помітила набагато більше нюансів та прихованого змісту. Можливо, далися в знаки ці два буремні роки, які принесли найбільші в житті випробування і таку шалену кількість подій, яких хватило б на кілька життів?
Ця книжка як виявилося є досить пророчою (пандемія, війна)…чи це справді реальне життя настільки прагматичне і передбачуване, що людство не може просто жити в мирі і спокої?
І, якщо першого разу я була вщент розбита фіналом, то в цьогорічному виданні Наталя вирішила додати «бонус» - уривки, що не увійшли в книгу і просто викрутити всі жили, щоб остаточно добити.
Якщо когось ця історія залишила байдужим - у вас просто немає серця. Навіть керамічного
March 26, 2023
Я розчарований. Кінець перекреслює усе, що ми читали у цій книзі. Все намарно, окрім тої синьки. Нащо такі історії? Але це моя думка. Так тупо все втратити. Можна було хоча б у сховище помістити ті вишивання. Це рука-обличчя. Як і те, як Карне так швидко стала інша, і так швидко змогла вести розмову з вельможами на такому рівні. Як забула бути увесь час смиренною. І тут можна відповісти словами героїні: "ніяк". Вона часто їх любила застосовувати. Також забагато нерівності на межі - нам увесь час акцентували на тому, що ми зрозуміли ще з анотації. Тут крінжово і медіавельно. Поведінка майже всіх персонажів противна. Окрім як пари головних героїв, нікому б не симпатизував.
Сама творчість авторки на високому рівні. Тут сумнівів немає. Але оця історія, порівняно з рештою які я читав, пролітає повз мене. Фаталізм зашкалює.
ПиСи: мені цей твір нагадував літсвіт, який створив Аберкромбі)
Сама творчість авторки на високому рівні. Тут сумнівів немає. Але оця історія, порівняно з рештою які я читав, пролітає повз мене. Фаталізм зашкалює.
ПиСи: мені цей твір нагадував літсвіт, який створив Аберкромбі)
This entire review has been hidden because of spoilers.
Displaying 1 - 30 of 92 reviews