What do you think?
Rate this book
Втеча майстра Пінзеля
Роман, написаний відомим письменником Володимиром Єшкілєвим, є однією з версій останніх місяців життя Пінзеля. Проте він сподобається не лише прихильникам письменника і поціновувачам майстерності Пінзеля. Роман сповнений містичними подіями й релігійними настроями. Та це й не дивно, адже сюжет розгортається на Західній Україні середини ХVIIІ століття, коли чаклунство не було дивиною. А людину, наділену талантом, сприймали як слугу диявола.
192 pages
Published January 1, 2007
8 people want to read
About the author
Володимир Єшкілєв
31 books12 followersВолодимир Єшкілєв - український прозаїк, поет, есеїст, організатор літературного процесу.
Народився 23 травня 1965 р. у Івано-Франківську, Українська РСР. Закінчив історичний факультет Івано-Франківського державного педагогічного інституту ім. В. Стефаника (тепер — Прикарпатський університет імені Василя Стефаника) (1988). У 1988—1998 рр. працював учителем історії і правознавства (в івано-франківських середніх школах № 18 і № 12) та викладачем (з 2001 р. — старшим викладачем, з 2004 до 2011 рр. — на посаді доцента) Західно-українського економіко-правничого університету.
З 2018 р. активно займається кінодраматургією.
Народився 23 травня 1965 р. у Івано-Франківську, Українська РСР. Закінчив історичний факультет Івано-Франківського державного педагогічного інституту ім. В. Стефаника (тепер — Прикарпатський університет імені Василя Стефаника) (1988). У 1988—1998 рр. працював учителем історії і правознавства (в івано-франківських середніх школах № 18 і № 12) та викладачем (з 2001 р. — старшим викладачем, з 2004 до 2011 рр. — на посаді доцента) Західно-українського економіко-правничого університету.
З 2018 р. активно займається кінодраматургією.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 3 of 3 reviews
January 8, 2024
“Множини образів породжують аналогії – гримаси з десятого збірника “Манґа” Хокусая і славнозвісні шкіци Папи Александра шостого від Леонардо. Велика хвиля і Місячна ніч. Міньйлоа і Ґойя, Джей Лі і Леєндекер, Жан Жиро і Доре, Пінзель і Шилє, Джон Баям Лістон Шоу і Памелла Колман Сміт.”
Цим принагідним уривком з гностичного мета-роману “Тетраморфеус. Liber E”, я б хотів почати рецензію на також не менш гностичний роман феноменального Станіславського міфотворця Володимира Єшкілєва.
Маестро Пінзель – вічний втаємничений майстер, заблуканець, істинний творець, пізнати якого можемо тільки через його творіння. Ці статуї настільки унікальні, що навічно залишають свої відбитки в очах зрячого. Пам’ятаю, коли вперше побачив їх, тоді дуже активно вивчав мистецтво і миттєвою асоціацією став Еґон Шилє. Те ж золото, та ж органічна драперія, та ж міміка вимолених оргазмів та епіфаній. Ті ж таки живі, ґудзуваті, подовгуваті пальці. “Арахнодактилія” – шепоче затурканий лікарською практикою і томами Неттера сірий слимак мозку. В цих дерев’яних істотах, занадто багато життя, руху, і гонадного соку. Дерево, arbor vitae, не кукіль майстре, не холод каменю. Голос вогню тихо росте у дерев’яному тілі. Ангел, що благовістить, насправді готовий у будь який мент вистрілити з рук палаючим променем. Самсон скрегоче зубами, впокорює лева цим самим повторюючи одвічний жест шостого тароїчного аркану – La Force. Ісаак тихо поскугнує, в той час як Старий Літами, в умі повторює всі склади тетраґрамматона. А скільки ж бо з них знищили, порубали, попалили замість дрів?
Біографію, інші ґрона проникнень і свідчень приходиться створювати іншим майстрам. До сьогодні маємо три романи про Пінзеля українською. З них, найкращим і найглибшим я вважаю “Втечу майстра Пінзеля” Володимира Єшкілєва. Перша за все тому, що обох митців поєднує причетність до таємниці. Друге – творчість Пінзеля насправді складна і багатошарова, тут як у Караваджо під образами святих і янголів, безперечно ховаються живі люди, бо скульптор не може бути аж настільки геніальним, щоб витворити такі автентичні габітуси з нічого. В романі ключову роль грає статую двох свобод – Ґрифона і Оголеної Жінки. Можна вдатись до антропологічно-мітологічного аналізу і згадати про подібні союзи Діви та Звіра. Тут і Офіон та Еврінома орфіків, і Мардук з Тіамат вавилонян і врешті, вище згадувана ренесансна чеснота : Міць (Сила) etc.
Сам Пінзель про ці дві свободи говорить наступне:
“Першою величною Свободою вважаю ту, яку числимо у вільномулярській трійці разом з Рівністю і Братерством. Це Свобода вибору між добром і злом, дією і без діянням. Це та Cвобода, яка повстає проти свавілля і самовладдя, монархів та сатрапів, проти забобонів та святенників і невігласів. Вона у цій скульптурі означена Дівчиною.”
“А от друга велична Свобода, це ніщо інше, як прадавня Свобода Хаосу, стихії древньої, хижої й ніким ніколи не підкореної. Ця Свобода, так би мовити, абсолютна, на відміну від Першої, яка може сама із себе породити колись несвободу. Це свобода екстазів і оргій, Свобода митців і поетів.”
На перший погляд, тут йдеться про класичні аполлонічне та діонісійське начала. Проте, як би ми не називали ці дві потужні сили, вони досі керують світом.
Статуя грифона покрита шкірою. Чи дійсно ця шкіра належить міфічній тварині, чи вона просто артефакт, далеке посилання на міфічний ідол Бафомета, реліквія-підробка, суть якої в таємничому походженні та метафізично-символічному значенні? Немає знаття. Очевидно тільки те, що статуя, це таємниця, огорнута іншою таємницею.
А це вже не що інше, як дружнє підморгування уважному читачеві. Бо ж і роман Єшкілєва теж багаторівневий. Слідуючи за неперевершеним Умберто Еко, “Ім’я рози”, якого можна читати на двох рівнях і таким чином отримувати два типи задоволення, так і “Втеча майстра” написана і для містів і для вакхантів.
Мистецтвознавець знайде дотепне посилання на рококівський “Черевичок” Фраґонара, або вражаюче правдоподібну версію про життя Пінзеля близ моря і його підробіток, як майстра корабельних статуй (дійсно, одежа його жива, овіяна вітром). Дослідник ритуалів та ініціацій усміхнеться читаючи обряд Паскуалеса (дотепник Єшкілєв навіть пояснив походження його “духовної” супутниці, як то до того було в Симона Мага). Релігієзнавець оцінить гру з текстами отців церкви. Любитель класиків надибає Катулла і Сапфо. А чого вартує енциклопедичний епізод, в якому фратер зачитує свою розвідку про ґрифонів, признаюсь, що коли вперше Paul Sv запостила цю цитату в фецсбуці, я подумав, що це фрагмент з Борхесової “Книги вигаданих істот”!
Nil nisi clavis deest, не шукайте нічого окрім ключа, але ключам в цьому бароківському лабіринті несть числа, як і порталам, та секретним кімнатам, які вони відкривають. Таємничі знаки проступають на шкурі-мапі (і це вже третій шар!), з тексту струмує гносис. Але чи можливо відкрити всі загадки, чи можливо доторкнутись до Третьої Свободи?
Ієрофант тільки замислено посміхається потираючи бороду. Перстені поблискують благородством золотої дельти. Бо кожен великий герметичний твір водночас доступний і закритий. Це – ністар, частина ністару і більше за ністар.
Цим принагідним уривком з гностичного мета-роману “Тетраморфеус. Liber E”, я б хотів почати рецензію на також не менш гностичний роман феноменального Станіславського міфотворця Володимира Єшкілєва.
Маестро Пінзель – вічний втаємничений майстер, заблуканець, істинний творець, пізнати якого можемо тільки через його творіння. Ці статуї настільки унікальні, що навічно залишають свої відбитки в очах зрячого. Пам’ятаю, коли вперше побачив їх, тоді дуже активно вивчав мистецтво і миттєвою асоціацією став Еґон Шилє. Те ж золото, та ж органічна драперія, та ж міміка вимолених оргазмів та епіфаній. Ті ж таки живі, ґудзуваті, подовгуваті пальці. “Арахнодактилія” – шепоче затурканий лікарською практикою і томами Неттера сірий слимак мозку. В цих дерев’яних істотах, занадто багато життя, руху, і гонадного соку. Дерево, arbor vitae, не кукіль майстре, не холод каменю. Голос вогню тихо росте у дерев’яному тілі. Ангел, що благовістить, насправді готовий у будь який мент вистрілити з рук палаючим променем. Самсон скрегоче зубами, впокорює лева цим самим повторюючи одвічний жест шостого тароїчного аркану – La Force. Ісаак тихо поскугнує, в той час як Старий Літами, в умі повторює всі склади тетраґрамматона. А скільки ж бо з них знищили, порубали, попалили замість дрів?
Біографію, інші ґрона проникнень і свідчень приходиться створювати іншим майстрам. До сьогодні маємо три романи про Пінзеля українською. З них, найкращим і найглибшим я вважаю “Втечу майстра Пінзеля” Володимира Єшкілєва. Перша за все тому, що обох митців поєднує причетність до таємниці. Друге – творчість Пінзеля насправді складна і багатошарова, тут як у Караваджо під образами святих і янголів, безперечно ховаються живі люди, бо скульптор не може бути аж настільки геніальним, щоб витворити такі автентичні габітуси з нічого. В романі ключову роль грає статую двох свобод – Ґрифона і Оголеної Жінки. Можна вдатись до антропологічно-мітологічного аналізу і згадати про подібні союзи Діви та Звіра. Тут і Офіон та Еврінома орфіків, і Мардук з Тіамат вавилонян і врешті, вище згадувана ренесансна чеснота : Міць (Сила) etc.
Сам Пінзель про ці дві свободи говорить наступне:
“Першою величною Свободою вважаю ту, яку числимо у вільномулярській трійці разом з Рівністю і Братерством. Це Свобода вибору між добром і злом, дією і без діянням. Це та Cвобода, яка повстає проти свавілля і самовладдя, монархів та сатрапів, проти забобонів та святенників і невігласів. Вона у цій скульптурі означена Дівчиною.”
“А от друга велична Свобода, це ніщо інше, як прадавня Свобода Хаосу, стихії древньої, хижої й ніким ніколи не підкореної. Ця Свобода, так би мовити, абсолютна, на відміну від Першої, яка може сама із себе породити колись несвободу. Це свобода екстазів і оргій, Свобода митців і поетів.”
На перший погляд, тут йдеться про класичні аполлонічне та діонісійське начала. Проте, як би ми не називали ці дві потужні сили, вони досі керують світом.
Статуя грифона покрита шкірою. Чи дійсно ця шкіра належить міфічній тварині, чи вона просто артефакт, далеке посилання на міфічний ідол Бафомета, реліквія-підробка, суть якої в таємничому походженні та метафізично-символічному значенні? Немає знаття. Очевидно тільки те, що статуя, це таємниця, огорнута іншою таємницею.
А це вже не що інше, як дружнє підморгування уважному читачеві. Бо ж і роман Єшкілєва теж багаторівневий. Слідуючи за неперевершеним Умберто Еко, “Ім’я рози”, якого можна читати на двох рівнях і таким чином отримувати два типи задоволення, так і “Втеча майстра” написана і для містів і для вакхантів.
Мистецтвознавець знайде дотепне посилання на рококівський “Черевичок” Фраґонара, або вражаюче правдоподібну версію про життя Пінзеля близ моря і його підробіток, як майстра корабельних статуй (дійсно, одежа його жива, овіяна вітром). Дослідник ритуалів та ініціацій усміхнеться читаючи обряд Паскуалеса (дотепник Єшкілєв навіть пояснив походження його “духовної” супутниці, як то до того було в Симона Мага). Релігієзнавець оцінить гру з текстами отців церкви. Любитель класиків надибає Катулла і Сапфо. А чого вартує енциклопедичний епізод, в якому фратер зачитує свою розвідку про ґрифонів, признаюсь, що коли вперше Paul Sv запостила цю цитату в фецсбуці, я подумав, що це фрагмент з Борхесової “Книги вигаданих істот”!
Nil nisi clavis deest, не шукайте нічого окрім ключа, але ключам в цьому бароківському лабіринті несть числа, як і порталам, та секретним кімнатам, які вони відкривають. Таємничі знаки проступають на шкурі-мапі (і це вже третій шар!), з тексту струмує гносис. Але чи можливо відкрити всі загадки, чи можливо доторкнутись до Третьої Свободи?
Ієрофант тільки замислено посміхається потираючи бороду. Перстені поблискують благородством золотої дельти. Бо кожен великий герметичний твір водночас доступний і закритий. Це – ністар, частина ністару і більше за ністар.
November 10, 2023
Якщо коротко, то Пінзель - овоч зла (с) Там так і написано.
А якщо подовше, то це не роман, а повністю упорота конспірологія, генетично модифікована вікіпейдійноподібними вставками, а зверху притрушена сексуальними фантазіями автора (які коливаються в діапазоні оргій з кріпосними і неповнолітніми дівчатами - а з дуже малолітніми, на щастя читачів, він тільки побіжно згадує). Читати це практично неможливо, тримала мене тільки нездорова цікавість, до чого ще можна докотитися під видом містичного роману.
Якщо це сучукрліт, який я пропустила в двохтисячних, то в мене погані новини для сучукрліту. Але з списку творів Єшкілєва видно, що він досі видається. У "Фоліо", що досить передбачувано, додаткова причина далі не читати.
А якщо подовше, то це не роман, а повністю упорота конспірологія, генетично модифікована вікіпейдійноподібними вставками, а зверху притрушена сексуальними фантазіями автора (які коливаються в діапазоні оргій з кріпосними і неповнолітніми дівчатами - а з дуже малолітніми, на щастя читачів, він тільки побіжно згадує). Читати це практично неможливо, тримала мене тільки нездорова цікавість, до чого ще можна докотитися під видом містичного роману.
Якщо це сучукрліт, який я пропустила в двохтисячних, то в мене погані новини для сучукрліту. Але з списку творів Єшкілєва видно, що він досі видається. У "Фоліо", що досить передбачувано, додаткова причина далі не читати.
December 30, 2023
💫📘 «Тортури ці будуть солодші за мед. Солодші за щербет і халву».
У листопаді-грудні я декілька разів відвідав літературний клуб Володимира Єшкілєва. Отримав купу насолоди і корисної інформації про те, як працюють письменники над своїми творами. На зустрічі 9 грудня пан Володимир роздав всім такі книжки у подарунок від Святого Миколая, а також розказав, що це книжки з піратського тиражу, який викупив видавець «на сувеніри». Цікавий досвід: отримати від автора піратське видання його книги. 😋
Роман я прочитав і спробую описати обережно, тому що це непростий для мене жанр. А от любителі фентезі могли б дуже навіть зацікавитися! 🦄
👨🎨 Героїв у книзі багато, але титульним є реальна історична постать — галицький скульптор Йоган-Георг Пінзель, зачинатель Львівської школи скульпторів. Він є неперевершеним майстром, але живе у Бучачі, на окраїні імперії, у зв’язку з певними загадковими обставинами, які не дозволяють йому «світитися». Біографія майстра має безліч пробілів і загадок.
Продовження тут https://t.me/ukrainian_art_crossroads...
У листопаді-грудні я декілька разів відвідав літературний клуб Володимира Єшкілєва. Отримав купу насолоди і корисної інформації про те, як працюють письменники над своїми творами. На зустрічі 9 грудня пан Володимир роздав всім такі книжки у подарунок від Святого Миколая, а також розказав, що це книжки з піратського тиражу, який викупив видавець «на сувеніри». Цікавий досвід: отримати від автора піратське видання його книги. 😋
Роман я прочитав і спробую описати обережно, тому що це непростий для мене жанр. А от любителі фентезі могли б дуже навіть зацікавитися! 🦄
👨🎨 Героїв у книзі багато, але титульним є реальна історична постать — галицький скульптор Йоган-Георг Пінзель, зачинатель Львівської школи скульпторів. Він є неперевершеним майстром, але живе у Бучачі, на окраїні імперії, у зв’язку з певними загадковими обставинами, які не дозволяють йому «світитися». Біографія майстра має безліч пробілів і загадок.
Продовження тут https://t.me/ukrainian_art_crossroads...
Displaying 1 - 3 of 3 reviews