Уроки короля жахів: Як писати горор

by Ростислав Семків

За що Стівен Кінґ здобув титул «короля жахів»? Як він став мільйонером із мільйонними накладами та найбільш екранізованим автором у світовій літературі? У чому секрет його феноменальної письменницької продуктивності? Врешті, чому ми можемо навчитися в Кінґа?

Ростислав Семків розповідає найцікавіші подробиці з життя письменника, ділиться історією та законами горору. Автор аналізує творчі прийоми, принципи письма та маркетингові ходи, які використовує Кінґ, і якими варто користуватися іншим.

В одній книзі зібрані практичні поради, які Кінґ дає у своїх «Про письменство», «Danse Macabre» та інших текстах, і творчі інструменти, про які «король» змовчав, але вони точно працюють.

Книга буде корисна авторам-початківцям, кінґоманам та всім, кого цікавить залаштунки літературного процесу.

Genres: Nonfiction, Ukraine, Literature

184 pages

Published January 1, 2020

About the author

Ростислав Семків - український письменник, літературознавець, літературний критик, перекладач, видавець, доцент Національного університету «Києво-Могилянська Академія».

Reviews

[Yuliia Zadnipriana · Rating 3 out of 5]

Не навчить вас писати горор ця книжка. Я це зрозуміла ще коли читала зміст.
⠀
Перші розділи мене зачепили: я розділяю авторське захоплення Кінгом, він легко. невимушено перераховує всі кінговські здобутки, багато його хвалить і це чудово, але для кого ця книга? Затятий кінгоман і так це розуміє, а той, хто Кінга не знає, чи дійде він до цієї книги?
⠀
Висновок такий же, як і після читання "Як писали класики": якщо ви хочете знань і нормального розуміння поглядів автора, читайте першоджерела.
⠀
Книга Семкова побудована на двох книгах Кінга:
⠀
📚Танок смерті
📚Про письмениство
⠀
І навколо них побудовані всі розділи, багато посилань, згадок. "Як пише Кінг...Як стверджує Кінг... Як згадує Кінг..." І далі по змісту згаданих книжок.
⠀
Досить самобутнім є розділ про аналіз сприйняття жаху через різні філософські теорії, це такий добряче літературознавчий шматок тексту, який мені, чесно кажучи, читати було нудно. Можливо, вам буде це цікаво, якщо ви пишете якусь наукову роботу про Кінга.
⠀
Смішною мені видалась і згадка про "букблогерів" як окрему категорію "вибагливих" читачів. Правда? Прям всі, хто ведуть "букблоги" такі вже вибагливі та досвідчені читачі, які здатні розділити захват він "Воно"" і "Сплячих красунь"?
⠀
Там тільки щоб осилити список персонажів у "Сплячих красунях" треба мати за плечима з десяток кінговських книжок, а не "букблог". І автора я читаю з 13 років, блог веду всього 3, відколи це наявність блогу визначає "досвідченість і вибагливість" читача?
⠀
Я обрала цю книгу, бо мені було цікаво: як щира любителька Кінга я не могла пройти повз, хоча серцем я розуміла: книга про письменницькі секрети Кінга не від Кінга приблизно такою і буде. І з нею я відчула цілий спектр читацьких вражень: від захвату на перших сторінках, де Кінгу співаються оди ( я теж готова їх співати) до дивного виділення "букблогерів" в окрему "категорію" читачів🙈

[Vadym Didyk · Rating 5 out of 5]

Це текст про любов до Кінга, до його творчості, з погляду літературознавця, який не лише переповідає життя автора, його стиль, огляд відомих книжок тощо. Власне, сам Кінг писав неодноразово поради для авторів-початківців, та має окрему книжку про це. Семків же пішов далі, і занурився глибше як в творчість Кінга, так і в жанр горору 👻

— про логіку та закони жанру горор;
— про особисті рецепти горору від Кінга;
— про те, як читати Кінга;
— про свідомий і несвідомий вплив К’єркегора, Ніцще і Лакана;
— про історію горору в літературі і телебаченні.

І все це у цікавій, чіткій та приємній манері Ростислава Семківа. Хто читав його тексти — той розуміє, про що я 🔥

Тому для мене зараз це прекрасний матеріал, і одна з небагатьох книжок, в якій я користуюсь стікерами. Я прочитав дуже багато книжок Кінга, але так само багато ще не читав, тому ця книжка може якраз допомогти з переосмисленням і перепрочитанням. Я б рекомендував як тим, хто хоче почати читати Кінга, так і тим, хто вже читає. Ну і окремо тим, хто хоче писати горор.

p.s. пан Ростислав згадує в тексті (2020 рік), що наступна його книжка буде про Толкіна — я щось пропустив, де?))

Ще більше відгуків та окололітературного шукайте в моєму книжковому блозі в Телеграмі

[Inessakos · Rating 2 out of 5]

Ростислав Семків — український літературознавець і літературний критик, тому беручи до рук книгу, сподівалася, що знайду в ній професійний аналіз творів Стівена Кінга чи щось таке. Але немає.
⠀
Нічого корисного та нового для себе з цього нон-фікшн не винесла.
⠀
Спершу був тривалий хвалебний гімн Королю, як на мене, надто улесливо-ванільний.
⠀
Далі багато інформації, яку кожен шанувальник Стівена Кінга знає й так: нею переповнені простори інтернету, а тепер її вибірково зібрано в цю книгу. Якщо з біографією письменника не знайомі, є шанс, що написане буде цікавим, але це не мій випадок.
⠀
Про те, як же все-таки писати горор, там до ладу нічого не написано: Р. Семків просто коротко спробував (саме спробував) переказати, що про це говорив сам Кінг у «Плясці смерті», в «Як писати книги» та в « Секретні вікна». Отже, якщо хочеться знань, то беріть оригінальний текст Короля.
⠀
Викликав посмішку "аналіз" однієї з повістей Майстра - "Бібліотечна поліція". Це нагадало мені твір, які пишуть у школі.
⠀
Діставшись кінця, виявила ще й поради, з чого краще почати знайомство зі Стівеном Кінгом, і, як на мене, не дуже вдалі, бо припускають стартувати з малої прози.
⠀
Але все це суто мої відчуття. Можливо, з негативними емоціями перебір, але нічого вдіяти не можу — такий смак від прочитаного.
⠀
Хоча є і плюс — книга дуже красиво оформлена, тільки заради цього варто її купити. Отже, розмістити обличчя Короля на обкладинку — це непоганий маркетинговий хід.
⠀

[Oleska Tys · Rating 5 out of 5]

Я люблю книги Кінга. Мало хто ще пише з такою цікавістю та стабільністю. Та ще й жахи.

Моя перша книга Кінга була детективом. Перша книга з серії про детектива Білла Ходжесса. Мені сподобалося, я почитала ще. Хм, це вже як залежність. Тепер чемно пильную, що нового Кінга видає @ksd_bookclub. Але зараз не про це.

В США написали вже не одну книгу, дисертацію, ессе на тему творчості (чи якусь окрему книгу) короля жахів. Це як писати в нас про Лесю Українку чи Шевченка - вже навіть не мейнстрімно. А от писати українцю про Кінга, та ще й з замашкою на "розбір творчості" - цікаво-цікаво.

Трохи про книгу. Ростислав Семків у книзі "Уроки короля жахів. Як писати горор" дає оцінку всій творчості Кінга та аналізує його творчі прийоми, запозичення, найпоширеніші "фішки" з відповідними прикладами. Автор спирається на дві книги самого пана Стівена про творчість "Dance macabre" та "Про письменство" плюс власні роздуми та здогадки.

Книга цікава, але не з точки зору "як писати горор", а з любові до творчості Кінга та легкого нонфіку. Мені подобається стиль автора, його манера подачі матеріалу. Подобаються короткі must read списки по темах, підхід. Та і зміст цікавий. Хороша книга.

[Olha Tiumentseva · Rating 4 out of 5]

Тільки-тільки почала читати книгу, а вона вже й закінчилася. З одного боку, це свідчить, що написано легко та цікаво. А з іншого боку — про такого плідного й майстерного письменника хотілось би прочитати більше.

У книги чітка структура. Окрім вступу та епілогу, маємо наступні розділи:
1️⃣ Важливе з біографії
Дитинство, літературна освіта, перші твори та контракти, боротьба з залежністю та фатальний фургон.
2️⃣ Кінг про природу жаху
Переказ ідей з "Танцю смерті" та розгляд творчості через концепції К'єркеґора, Ніцше, Фройда та Лакана.
3️⃣ Коротка історія жаху
Огляд готики та горору до Кінга, у Кінга та після нього зі списком топ10 від Кінга.
4️⃣ Уроки Кінга щодо письма
Мотивація, інструменти та ритм роботи.

Одна з провідних тем книги показати, що жанр жахів вартує уваги, а проза Кінга — тим паче.

За рівнем серйозності проблем, які цей розглядає у своїх текстах, він на голову випереджає більшість нашої теперішньої "серйозної" прози, яка силкується бути соціально-психологічною. Кінґ свідомий того, що у світі є психоаналіз і людська душа глибша, ніж нам здається, тому його центральні персонажі ніколи не банальні та здебільшого не наївні. Плюс маса алюзій на відомі європейські та менш нам відомі американські літературні контексти. То Стівен Кінґ — інтелектуальний письменник? Так, інтелектуальний. Освічений і достатньо глибокий.

Одна з безумовних переваг книги, що тут є мінімально спойлерів. Майже неможливо аналізувати сюжети без розкриття поворотів, але Семків розповідає тільки про найбільш відомі моменти (які були в екранізаціях та які вже стали міфом та знаком жанру), або розповідає називаючи імена персонажів, а не книгу.

Хоч я не цільова аудиторія книги, бо не планую писати ні горор, ні взагалі (принаймні зараз), мені було цікаво. Я прочитала шість книг Кінга, але мало знаю про його біографію та творчий шлях (але знаю про його підтримку України). Тому я отримала гарну доб��рку фактів і аналіз творчості автора. Наприклад, тепер я знаю, яку книгу Стівен Кінг вважає своїм найкращим романом та які неприємності йому спричинили фанати.

До того ж мені просто подобається, як Ростислав Семків розповідає та пише. Це дійсно нагадує дружню розмову, де в затишній атмосфері, з гумором, обговорюються книги та письменники.

Тому надихнулася активніше читати Кінга.

Запрошую до telegram-каналу "Під сонцем - теплий книжковий канал"

[Вика Медведь · Rating 5 out of 5]

<3

[EslavaSabio · Rating 5 out of 5]

Книга-закулісся.
Яка заставила мене ще більше полюбити Кінга.

Щоб я не розпливалась «мислями по дрєву», щоб кожне моє речення не починалось з бурхливих емоцій: «достобіса круто! Бач, як файно придумано і написано», щоб я не писала сто раз: «читайте Кінга!», пройдусь коротенько по (найцікавіших) розділах книги. Намагатимусь коротко й об’єктивно описати, що і як.

Шлях до успіху: важливе з біографії
Якби ця книга була про біографію дідо Стіва, я би все одно її прочитала. Його життєвий шлях водночас надихає й заставляє задуматись, що все можливо. Навіть тоді, коли грошей немає. Ти алкоголік/наркоман. І навіть тоді, коли опиняєшся на волосині від смерті. Біографії великих людей приречені бути захопливими. Ну і, звісно ж, цей розділ – не просто факти із життя автора, а й щось більше: бачимо, де взялось у Кінга тяжіння до жанру горора, що впливало на його становлення як письменника, на якому етапі були написані ті чи ті тексти.
.
Логіка жанру: Кінг про природу жаху
Що робить горор з нашою свідомістю? Що ми боїмось? І головне – чому? Кров’яка і вивернуті кишки можуть не так лякати як те, що витворяє наша свідомість. У ній ховається щось значно глибше. Семків приплітає сюди Ніцше, Фройда, Лакана. Загалом дуже пізнавально.

Коротка історія жаху: до Кінга, у Кінга та після нього
Якщо ви обожнюєте горор, то цей розділ стане справжньою знахідкою. Я навіть не думала, звідки ж взялися ці жахастики, і які автори репрезентуються жанр горору у певній мірі. Тут і про книги, і про кіно.

Книжка про письмо: особисті рецепти Кінга
Допливли й до самої родзинки книги. Кінг сам розповідає про секретики письменства (взяти навіть «Про письменство» та «Танець смерті», на які й покликається Семків, інтерв’ю, статті). Окрім того, що розповідає сам Стівен, можна знайти й інші. Про них і розповідає Ростислав Семків. Так, ви не кинете все й не напишете бігом якийсь горор. Проте дізнаєтесь якісь інстайти та важливі моменти, які пов’язані із жанром горору та відповідно – з самим дядьком Кінгом.

Ну і додатки. Тут ви дізнаєтесь: з чого почати читати Кінга (якщо не читали) і як продовжувати, якщо вже щось читаєте. Найвагомішими для мене стали іноземні джерела про горор та Кінга. Шкода, що ці праці не перекладені в Україні.

Після «Уроків короля жахів…» мені захотілось продовжувати розширювати знання про жанр горору й читати більше книг, які стосуються письма. Тому автору вдалося на 100% мене полонити. Єдиний суттєвий мінус цієї книги – надто маленька. Я навіть не зрозуміла, як вона закінчилась. Як то кажуть: «хорошого по-трішки».

[Liudmyla Lukianchuk · Rating 5 out of 5]

"Головне- пам'ятати про найсмачніші інгредієнти гострих страв Стівена: динамічна та стилістично елегантна оповідь, життєподібність персонажів і фірмова Кінгова щирість."
"Ми любили жахи як перепустку в альтернативну, значно цікавішу реальність. Викреслені з офіційної радянської літератури горор і фентезі, просочуючись із вільного світу, ставали справжньою диверсією - підривною ідеологічною зброєю."

[Viktoria Tytarenko · Rating 4 out of 5]

Якщо я колись напишу книгу(що в планах є) то це буде обов’язково або горор, або трилер😅 Щоб знали на майбутнє😂

І звичайно ж готуюся до цього вже😁

Та хочу сказати, що прочитавши цю книгу, ви не напишете власну, як не крути😁

Я колись читала книгу Кінга «Про письменництво» і хочу сказати, що ця книга не на багато від неї відрізняється.

Тут автор нам розповідає про зоряний шлях Стівена Кінга. Як він почав писати, про його взлети та падіння.

Про те, ким і чим він надихався. І ще декілька порад від самого короля жахів.

Наприклад, головні принципи письма С. Кінга

1. Письмо — це віртуальна розмова з читачем. Читача потрібно поважати.
2. Писати так, аби виникало відчуття добре виконаної роботи.
3. Писати заради відчуття авторської всемогутності.
4. Писати в передчутті читацького визнання.
5. Виявляти «вперту рішучість», писати навіть через «не можу».
6. Визначити наявність у себе письменницького таланту.
7. Знайшовши, розвивати та гартувати свій талант.
8. Отримувати від письма насолоду та радість.

А також є поради, як читати Кінга, тобто в якій послідовності.

Що читати, якщо ще нічого не читали у Кінга.

Що читати букблогерам і букютюберам з Кінга😅

І так далі…

Тому, я прочитала і зрозуміла, що трішки більше дізналася про Кінга і все. Більше мені ця книга нічим не допомогла.

Якщо вам Кінг подобається, можете прочитати цю книгу. Якщо ж ні, то не витрачайте часу на неї.

[Nadiia Vyhovska · Rating 5 out of 5]

Назвою "Як писати горор" автор обмежив кількість тих, хто міг би прочитати цю книгу. Її можна читати не тільки тим, хто хоче навчитись писати, а й просто читачам, які мало знають про Кінга і хочуть поближче ознайомитись і з ним і з самим жанром горору (тим хто добре знає Кінга буде не дуже цікаво).

Не погоджуюсь з порадами в кінці про те як читати Кінга. Автор пропонує ознайомлюватись спочатку з романами "Сяйво" і "Кладовище домашніх тварин". Як на мене, це буде надто жорстокий старт, якщо читач не сильно знайомий з жанром горор. На мою думку краще починати з легших для психіки текстів як "Мертва зона" і "11/22/63". Але тут можна довго сперечатись, бо це справа смаку.

[хель · Rating 3 out of 5]

певно для цієї книги треба було читати Кінга хоча б минулого року, а не років три-чотири назад :)
велику кількість інфо про манеру писання я буквально не розуміла через всього відсилки до книг, але частини про біографію Кінга прям дуже дуже добрі

[Viktoriia Skichko · Rating 5 out of 5]

Книга написано цікаво і з гумором. АЛЕ! Якщо ви справжній фанат і знаєте біографію Кінга вздовж і поперек, вам може бути не так цікаво :) Хоча маркетингові ходи і закони жанру точно будуть корисними.

[Olena Severin · Rating 5 out of 5]

Люблю горор, особливо Лавкрафта, а от з Кінгом не склалось: чи то дарма я колись у 10 класі взяла почитати російський переклад (який клянуть самі росіяни), чи то просто не люблю простий, майже телеграфний стиль, притаманний американським авторам, чи ще чомусь. Але ця книжка підштовхує мене дати йому другий шанс.
Дійсно, книжка - не для фанів, бо вони й крізь сон перекажуть її щонайменше половину. Але близька до ідеалу для таких чистих аркушів щодо його біографії, але злегка прошарених в історії літератури й відсилках до Ніцше, Фройда, К‘єркегора, Лакана і т.д. (хвала викладачці літератури, що на першому курсі нас тикала носом у першоджерела). Надзвичайно цікаво дивитися на те, як крізь горор (не тільки Кінга) проглядають інсайти про людську природу, розкриті екзистенціалістами, і як автор може конструювати страх, тягнучи за ниточки підсвідомого. Ця книжка однозначно допоможе внутрішньо перевести ч��тання горору з guilty pleasure в цілком високолітературний експіріенс, якщо навчитися бачити за страшилкою всю ту філософську опору.
Окремий респект стилю самого Семківа (чи майстерності його редактора) - за ефект розмови про літературу з другом за пивом. Це прекрасно, і я з нетерпінням чекатиму наступної книжки про Толкіна.
Фанати Кінга, рекомендую взяти цю книжку на озброєння. Вона може стати акуратною книжковою диверсією, щоб навертати неофітів, особливо з кіл снобів з гуманітарною освітою. На мене спрацювало)

[themariestmarie · Rating 4 out of 5]

Перша половина книги дуже цікава - багато фактів про Кінга, гумору, психоаналізу та дійсно кльових роздумів про те, чому горор це серйозний та важливий для психіки жанр. Ближче до кінця дещо відчувається натужність - немов автор писав за схемою, яку обов’язково треба було реалізувати у тексті.
Я не впевнена, що книга навчить вас писати горор, але надасть вам базове уявлення про цей жанр та багато рекомендацій - як і інших письменників, так і кінематографу. Зняла одну зірку за це та ще за підрахунок статку автора. І так зрозуміло, що Кінг може дозволити собі все, що завгодно. Але це тільки тому, що він дуже працьовитий та істино талановитий.

[Anastasiia Kopiak · Rating 5 out of 5]

Що ж...тепер я знаю як писати горор 😅.
Та чи напишу - це вже відкрите питання.
Книжка мені сподобалася, бо вже не одну книжку Кінга читала. Занурюючись у текст, я наче побувала на дуже цікавій, живій, дотепній і захопливій лекції про життя і творчість короля жахів. Ростислав Семків безперечно використовує орисані методи Кінга і у своїй книзі, а саме розмова з читачем, повага до нього, і навіть дружба з ним.
Одним словом, якщо цікавитеся письменницьким ремеслом і любите Кінга - це буде 100-ий рекомендасьйон!

[Наталія Пікіна · Rating 5 out of 5]

Фемінітиви придумали чоловіки

Похвалившись новинкою в сторі, одразу отримала "під дих" від скептиків: навіщо читати про Кінга, якщо можна читати САМОГО Кінга? Наприклад, найновішу книжку "Інститут". Що ще можна сказати, коли і сам король жахів написав "Танок смерті" та "Про письменство", які до речі, автор і літературознавець Ростислав Семків аналізує у своїй праці.
Я звернулась по пораду до своєї знайомої, яка пише академічні тести й публікує наукові дослідження у журналах, а отже, має досвід читання літератури такого характеру. "Завжди цікаво дізнатись чиюсь думку, що навіть може кардинально відрізнятись від твоєї особистої."- Відповіла Аріна.
Я пригадала, як на початку карантину психологіня у власному огляді відрефлексувала "фонову тривогу", чим зробила послугу не тільки мені, а й тим, хто багато нервує та психує під час епідемії коронавірусу, але не може віднайти причини. Саме для цього ми ходимо до психотерапевтів, щоб хтось, зазвичай більш освідчений, означив думки (або емоції) та проказав це вголос, допоміг глибше зрозуміти власні почуття.
Для мене ця глибока без сумніву праця стала цінною з багатьох причин. Я знайшла для себе корисними поради "Як читати Кінга?"; віднайшла перлини, про які замовчав "король" у своїх мемуарах; сподобався розбір повісті "Бібліотечний поліцейський", яку я прочитала завдяки цій книзі; корисним було й усвідомлення, для чого ми читаємо горор (і це люб'язно відрефлексував для нас Ростислав Семків, за що йому величезне спасибі!)
На додачу, повеселила розмова з Аріною. Коли вона спитала: а що за книжка, я відповіла, що автор - літературознавець. Що ж, - відповіла Аріна, - завжди цікаво, що нового вона змогла дізнатись та проаналізувати, чи не так?"
І цим мене дуже насмішила. Адже, я сказала "літературознавець". І не казала, що це жінка. Чому моя подруга вирішила, що автор - вона. Всі так звикли, що як за словом "автор" може ховатись жінка, що спочатку використовуюсь жіночий рід, а далі розберемося. Здається, замислилась я, чоловікам це так набридло, що вони й вигадали фемінітиви.

[Анна Ткачук · Rating 5 out of 5]

"Ми — це наша самосвідомість. Страшно не вмерти — страшно не бути присутнім."

"Коли фільм поганий, — пише Кінг, — після його перегляду з вами лишається тільки смак попкорну й більше нічого. А після хорошого залишається ще щось. Оце невловне "щось" і є мистецтво."

"Спостерігати смерть може лише той, у кого вона ще не поселилася в серці, хто не переживав це поруч."

[Andrii Korpalo · Rating 4 out of 5]

Люблю книги про письмо, сам писати нічого не планую, але завжди цікаво дізнаватись, як все працює. Ще тут гарна розповідь про життя Кінга і чудовий огляд жанру горор в цілому.

[Maryna · Rating 4 out of 5]

"Насправді я вірю, що більшість людей за своєю природою добрі, хоча світ загалом страшне місце".

Напевно, Кінґ - єдиний письменник, якого я почала читати ще в старшій школі і продовжую читати зараз (через дцять років) - і він мене не розчаровує. Якщо я беру до рук книгу Кінґа, то впевнена в тому, що це буде цікаво, моторошно, захоплююче і ще купа всяких епітетів. Колись, читаючи книгу за книгою, все, що могла знайти в бібліотеці, я завчасно засмучувалася, що книги скінчаться, а з ними і задоволення. На щастя, Стівен Кінґ досі живий, здоровий і творчо продуктивний. Якщо спитаєте мене, його книги - це той випадок, коли аналоговнєт, або я просто не знайшла.

В "Уроках короля жахів. Як писати горор" Ростислав Семків намагається розібратися, що ж робить Кінґа майстром свого жанру, письменником, що ставить рекорди книжкових продажів в усьому світі? Трошки торкається біографії Кінґа, його бібліографії, спроб виходити за межі горору, жанр загалом, Річарда Бахмана, та стисло - про ті дві книги Кінґа, які він написав про письменництво.

"Кінґ не втомлюється повторювати в численних інтервʼю, що люди читають горор, бо воліють бачити вигаданих монстрів-маніяків", - каже автор. А потім розповідає, що найстрішніші книги Кінґа - ті, що найбільш реальні, і тут я з ним згодна на всі 100%.
"Уроки короля жахів. Як писати горор" може бути цікава письменникам, які шукають порад щодо натхнення, продуктивності та творчих пошуків. Адже історія успіху - це завжди можливість спробувати "підгледіти" і сподіватися скористатися якимись "секретами" справжнього майстра.

Чи буде книга цікава фанатам? Мені - була, але я не вважаю себе експертом художньої та публіцистичної творчості Кінґа. Дізналася, що він цікавиться психологією, багато читає (пише щодня, це вже відомо), живе просто, але при цьому робить "жести міліонера", при цьому покращуючи життя інших. Наприклад, донатить на розвиток свого універу, газети, яка публікувала його твори та радіостанцію, яка крутить його улюблену музику. Мілота)
Книга також має розділ - екскурс в історію книжкового та фільмо-горору, але особисто я звідти нічого нового або цікавого не витягла.

Вцілому, легке і приємне читання для любителів творчості Стівена Кінґа і тих, хто цікавиться жанром загалом.

[Olha Hapon · Rating 5 out of 5]

Це чудова книга. Вона концентрована, наповнена, цікава. Як декілька серій улюбленого подкасту, який зі задоволенням слухаєш десь в справах.
Разом з тим, ця книга - однозначне освідчення в любові до Кінга та його творчості. Мені, як поціновувачці Кінга, було дуже цікаво та приємно читати цю книгу.
Для тих, хто прагне знайти тут поради щодо письменництва, вони тут є і доволі концентровані та зрозумілі, з прикладами. Буквально у всьому тексті можна знайти згадки про ті чи інші прийоми Кінга. Головне дивитися та вчитися бачити в тексті ці уроки, хоча, як на мене, вони доволі точно описані.
Загалом, я рекомендую книгу усім фанатам Кінга. Не знаю, чи варто за неї братися тим, хто Кінга зовсім не читав, оскільки тут багато спойлерів на найвідоміші тексти, а також не факт, що "не-читачам" буде цікаво.
Якщо хочете легкого, розважального, але інформативного читання, та ще й любите Кінга і письменництво, то я щиро рекомендую вам цю книгу.

[Yelyzaveta Oleksiuk · Rating 4 out of 5]

Не брала цю книгу як методичку як писати горор - тільки через велику любов для Кінга.
Всі мої очікування виправдалися і читається супер легко - навіть розділи "Кінг та Фройд", "Кінг та Ніцше".
Загалом, гарна книга, проте деякі розділи просто переказ Кінгової книги.
І наві��ь було замало творів Кінга у книзі про Кінга😃

In a nutshell, для лінивих фанатів Кінга,що не дивилися всі інтерв'ю,не читали всі біографії або твіти - топ!)

[SvitlanaA · Rating 4 out of 5]

При прочитані книги, було враження,наче читаю якусь наукову роботу (воно і не дивно, бо автор - літературознавець та викладач) про Кінга, аналіз та короткий розбір його книги Про письменство та загалом про такий жанр як горор. Загалом не погано, в моментах було цікаво та з’явилося бажання одразу почати читати деякі твори(не Кінга), що були згадані в цій книзі(що в принципі скоро і буде). Але такого ефекту вау прям не було. Книга цікава, не погано.

[A.П. · Rating 5 out of 5]

5 з 5
Я, звісно, не маю письменницьких амбіцій, тому читала просто як читачка. Але отримала задоволення, натхнення почитати Кінга далі. І перечитати те, що вже читалося. Хоча життя не стане, щоб прочитати все, на що буває натхнення.
Легка і справді цікава книжка. Стиль автора дозволяє прочитати на одному подиху.

[Liudmyla Baran · Rating 4 out of 5]

Я ще не читала нічого з Кінґа, не була знайома з біографією, а його сюжети знаю тільки з екранізацій. Тому ця книжка відкрила для мене багато нового. А завдяки рекомендаціям тепер знаю, який його твір читатиму першим.

[Ania · Rating 5 out of 5]

Коротка і цікава книга про Стівена Кінга і горор загалом. Ростислав Семків справжній інтелігент який говорить до читача зрозумілою мовою, вчить ще більше любити літературу і відкриває письменництво з іншого боку.
З радістю прочитаю його книгу "Як писали класики"

[Вікторія Дудин · Rating 4 out of 5]

Може я дещо вредна, але не подобається, що немає посилань на конкретні сторінки в джерелах. Як писати горор не навчить, але читати було прикольно. Навіть задумалася щоб взятися за Кінга колись там у майбутньому.

[Reader · Rating 5 out of 5]

Я не читала жодного роману Кінґа до того, як Ростислав Семків не взяв мене за руку і не провів нетрями, болотами і хащами цього підручника літератури жахів. Було дуже цікаво, і тепер уся книга у закладочках.

[Natalia Myronets · Rating 4 out of 5]

Після цієї книги захотілось ще більше читати Кінга і Семківа. Просто і по суті, для мене було багато цікавих фактів про самого Кінга, а також виписала для себе ще кілька авторів, з якими хочу познайомитись. Цікаво описані особливості жанру, і чому Кінг це не просто про жахастики.

[Roman · Rating 4 out of 5]

75%

Я переконаний, що кожна освічена людина повинна прочитати Кінґа.
Make horror, not war.
Фентезі – це мрія про владу.

[Nechyporenko Anastasia · Rating 5 out of 5]

Я зрозуміла, що обожнюю стиль Семківа