What do you think?
Rate this book
Провинциал
Это были времена, когда греческая культура и римская цивилизация были надежно похоронены и преданы забвению, а до появления титанов Возрождения оставалось более сотни лет.
Это были времена, когда черная смерть не только убивала, но и создавала атмосферу страха и безысходности.
Это были времена, когда люди практически не умели читать и считать, а рукописи были достоянием избранных.
Кажется, мрачные и скучные века,
но одновременно
Это были времена, когда люди умели “читать” камни, а величественные соборы рассказывали множество историй каждому пришедшему,
Это были времена, когда люди придумали банки, двойную запись, бухгалтеров и финансистов, времена, когда золотой флорин стал первой свободно конвертируемой валютой,
Это были времена, когда дуэли защищали честь, а само слово честь еще не истерлось,
Это были времена, когда Европа рождалась, а великое чумное кладбище превращалось в ее колыбель.
Это были времена когда монастыри были центрами прогресса - Силиконовой долиной, Голливудом, ЦЕРНом европейской цивилизации,
Это были времена, когда создавались языки - кухонная латынь превращалась в итальянский, лангедойль становился французским, а изысканный провансаль - эфемерная оболочка, уходящего в мир иной окситанского лангедока - языком любви.
В это время Папы перестали быть Римскими и переехали в Авиньон.
В это время жил Дефан - главный герой книги.
Провинциал по происхождению, как уроженец Прованса,
Провинциал, как член орденской иерархии - провинциальный министр, Провинциал - как человек из маленького мира, волею судеб заброшенный в самый центр Европы, и изменивший ее облик
Его жизнь была полна противоречий и ошибочных суждений, как его собственных, так и людей вокруг. Ведь это было время, когда установить истину было крайне сложно.
Все началось с имени - неправильного, но понятного современникам. Как Джованни Бернардоне стал Франциском только потому, что хорошо говорил на провансальском, так и наш герой получил свое имя потому, что его отца-госпитальера позабавило, как проводники называют старинный колодца Puits de Fam, затерянного в лесах Прованса, но хорошо известный вожатым отрядов паломников. Госпитальеры часто называли это место Puits de Defan, полагаясь на то, что найдут там защиту от разбойников, и Сид с легкой иронией, но достаточной долей серьезности решил, что это имя как нельзя лучше подойдет сыну.
Дефан был человеком треченто - монахом, учившимся у отца, братьев-картезианцев, философов и богословов. Он постигал, как божественное, так и земное, обучаясь религиозным догмам и порядкам, ремеслам, управлению обителью, искусству изготовления напитков и парфюмов.
И хоть его карьера развивалась целиком и полностью в рамках канона, и он последовательно побывал послушником, помощником библиотекаря в монастыре, монастырским камерарием, а затем и камерариев Святого Престола, кардиналом,
Его жизнь была далека от стандартов средневековья.
Дефан испытывал на прочность принятые правила, испытывал на прочность мораль, и убеждался в том, что заповеди не всегда работают. Он прелюбодействовал, убивал, лгал и прислушивался к ощущениям. Он был отъявленным грешником по меркам христианства, что не помешало ему надеть кардинальскую шапку.
Он вел мирской образ жизни, оставаясь при этом в лоне церкви. Но его двойная мораль не была двойной, ведь он никогда не навязывал другим того, чего не придерживался сам.
Дефан писал поддельного Эпикура и провозглашал удовольствие от жизни едва ли не главной ценностью во времена, когда долг перед церковью, обществом, монархом, родителями довлел над каждым человеком.
Он заставлял людей вокруг думать, выбирать свой путь самостоятельно. Он пытался своим примером показать окружающим, что личность, ее стремления, желания, творчество важнее государственных систем.
И хоть немалую часть жизни он посвятил как раз становлению Папского престола и картезианского ордена, карьера отнюдь не была смыслом его жизни.
Дефан жил, стремясь к наслаждениям, и ставя их превыше всего. И наслаждения эти были самого разного свойства. Он составлял трактаты и разбирал рукописи отца, он вел беседы с философами и читал свитки, он старался побывать в краях, которых не видел до сих пор, и встречался с многими женщинами. Он находил удовольствие во вкусной еде и отменном аль-кохоле, он отдавал должное чувственной и духовной стороне жизни, не ставя при этом рамок и ограничений.
Жизнь и удивительные приключения Дефана помогут лучше понять эпоху, в которой он жил, и, возможно, после прочтения книги, средневековье перестанет казаться вам мрачным.
Это были времена, когда черная смерть не только убивала, но и создавала атмосферу страха и безысходности.
Это были времена, когда люди практически не умели читать и считать, а рукописи были достоянием избранных.
Кажется, мрачные и скучные века,
но одновременно
Это были времена, когда люди умели “читать” камни, а величественные соборы рассказывали множество историй каждому пришедшему,
Это были времена, когда люди придумали банки, двойную запись, бухгалтеров и финансистов, времена, когда золотой флорин стал первой свободно конвертируемой валютой,
Это были времена, когда дуэли защищали честь, а само слово честь еще не истерлось,
Это были времена, когда Европа рождалась, а великое чумное кладбище превращалось в ее колыбель.
Это были времена когда монастыри были центрами прогресса - Силиконовой долиной, Голливудом, ЦЕРНом европейской цивилизации,
Это были времена, когда создавались языки - кухонная латынь превращалась в итальянский, лангедойль становился французским, а изысканный провансаль - эфемерная оболочка, уходящего в мир иной окситанского лангедока - языком любви.
В это время Папы перестали быть Римскими и переехали в Авиньон.
В это время жил Дефан - главный герой книги.
Провинциал по происхождению, как уроженец Прованса,
Провинциал, как член орденской иерархии - провинциальный министр, Провинциал - как человек из маленького мира, волею судеб заброшенный в самый центр Европы, и изменивший ее облик
Его жизнь была полна противоречий и ошибочных суждений, как его собственных, так и людей вокруг. Ведь это было время, когда установить истину было крайне сложно.
Все началось с имени - неправильного, но понятного современникам. Как Джованни Бернардоне стал Франциском только потому, что хорошо говорил на провансальском, так и наш герой получил свое имя потому, что его отца-госпитальера позабавило, как проводники называют старинный колодца Puits de Fam, затерянного в лесах Прованса, но хорошо известный вожатым отрядов паломников. Госпитальеры часто называли это место Puits de Defan, полагаясь на то, что найдут там защиту от разбойников, и Сид с легкой иронией, но достаточной долей серьезности решил, что это имя как нельзя лучше подойдет сыну.
Дефан был человеком треченто - монахом, учившимся у отца, братьев-картезианцев, философов и богословов. Он постигал, как божественное, так и земное, обучаясь религиозным догмам и порядкам, ремеслам, управлению обителью, искусству изготовления напитков и парфюмов.
И хоть его карьера развивалась целиком и полностью в рамках канона, и он последовательно побывал послушником, помощником библиотекаря в монастыре, монастырским камерарием, а затем и камерариев Святого Престола, кардиналом,
Его жизнь была далека от стандартов средневековья.
Дефан испытывал на прочность принятые правила, испытывал на прочность мораль, и убеждался в том, что заповеди не всегда работают. Он прелюбодействовал, убивал, лгал и прислушивался к ощущениям. Он был отъявленным грешником по меркам христианства, что не помешало ему надеть кардинальскую шапку.
Он вел мирской образ жизни, оставаясь при этом в лоне церкви. Но его двойная мораль не была двойной, ведь он никогда не навязывал другим того, чего не придерживался сам.
Дефан писал поддельного Эпикура и провозглашал удовольствие от жизни едва ли не главной ценностью во времена, когда долг перед церковью, обществом, монархом, родителями довлел над каждым человеком.
Он заставлял людей вокруг думать, выбирать свой путь самостоятельно. Он пытался своим примером показать окружающим, что личность, ее стремления, желания, творчество важнее государственных систем.
И хоть немалую часть жизни он посвятил как раз становлению Папского престола и картезианского ордена, карьера отнюдь не была смыслом его жизни.
Дефан жил, стремясь к наслаждениям, и ставя их превыше всего. И наслаждения эти были самого разного свойства. Он составлял трактаты и разбирал рукописи отца, он вел беседы с философами и читал свитки, он старался побывать в краях, которых не видел до сих пор, и встречался с многими женщинами. Он находил удовольствие во вкусной еде и отменном аль-кохоле, он отдавал должное чувственной и духовной стороне жизни, не ставя при этом рамок и ограничений.
Жизнь и удивительные приключения Дефана помогут лучше понять эпоху, в которой он жил, и, возможно, после прочтения книги, средневековье перестанет казаться вам мрачным.
432 pages, ebook
Published May 14, 2020
1 person is currently reading
3 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 8 of 8 reviews
May 15, 2020
Книга, за якою стоїть велика і тривала праця автора. Книга, в якій багато про європейське Середньовіччя, тексти і культуру, монастирі і собори, міста і винаходи. На все це можна подивитися очима головного героя Дефана, сильної особистості із власними уявленнями про світ і справедливість. Густий, щільно наповнений сюжетом і деталями роман.
November 15, 2021
Чудова атмосферна книжка про непересічну особистість свого часу (інколи навіть занадто непересічну).
Поставив 4, а не 5 тільки через те, що в деяких місцях тексту бракувало художності - він більше нагадував підручник з економіки та маркетингу, а не художній роман.
Але, в будь якому випадку, я ні на секунду не пожалів, що прочитав "Провінціала".
Поставив 4, а не 5 тільки через те, що в деяких місцях тексту бракувало художності - він більше нагадував підручник з економіки та маркетингу, а не художній роман.
Але, в будь якому випадку, я ні на секунду не пожалів, що прочитав "Провінціала".
August 19, 2020
Если вас интересует, как жили Провинциалы (жители Прованса) в четырнадцатом веке - вы найдете немало интересных подробностей.
Если вы слышали об “Авиньонском пленении” пап, но до сих пор не интересовались тем, почему вдруг папский престол уехал из Рима - вам будет интересно прочитать об этом.
Вы хотите знать, как в Европе появились первые банки, и как церковь занялась мирскими делами - открывайте книгу.
Если экономика средневековья для вас абстракция, но вы хотели знать, “как это было на самом деле” - читайте “Провинциала”.
Монашеские ордена - эти символы “мрачного”, а то и “страдающего” Средневековья - на самом деле были точками роста и развития общества - Силиконовой долиной и Голливудом четырнадцатого века.
Роман без любовных историй для взрослых - это как книжка без картинок и диалогов для детей. Но “Провинциал” не таков. И любви, и средневековой эротики будет вдосталь.
Вам может казаться, что в треченто людям были чужды чувственные удовольствия, но роман развеет этот миф. Любовь, страдания, порочность - всего этого было вдосталь, и все это происходит с героями произведения. Несмотря на то, что часть из них облачена в рясы.
Личность или государство?
Свобода творчества или следование установленным канонам?
Верность иерархии или вольность в обращении с карьерой?
Заповеди, смертные грехи, или собственные представления о морали?
Чтение или почитание?
Социальное одобрение или попытка построить свою жизнь самостоятельно?
Эти философские вопросы красной нитью проходят сквозь текст “Провинциала”
Если вы слышали об “Авиньонском пленении” пап, но до сих пор не интересовались тем, почему вдруг папский престол уехал из Рима - вам будет интересно прочитать об этом.
Вы хотите знать, как в Европе появились первые банки, и как церковь занялась мирскими делами - открывайте книгу.
Если экономика средневековья для вас абстракция, но вы хотели знать, “как это было на самом деле” - читайте “Провинциала”.
Монашеские ордена - эти символы “мрачного”, а то и “страдающего” Средневековья - на самом деле были точками роста и развития общества - Силиконовой долиной и Голливудом четырнадцатого века.
Роман без любовных историй для взрослых - это как книжка без картинок и диалогов для детей. Но “Провинциал” не таков. И любви, и средневековой эротики будет вдосталь.
Вам может казаться, что в треченто людям были чужды чувственные удовольствия, но роман развеет этот миф. Любовь, страдания, порочность - всего этого было вдосталь, и все это происходит с героями произведения. Несмотря на то, что часть из них облачена в рясы.
Личность или государство?
Свобода творчества или следование установленным канонам?
Верность иерархии или вольность в обращении с карьерой?
Заповеди, смертные грехи, или собственные представления о морали?
Чтение или почитание?
Социальное одобрение или попытка построить свою жизнь самостоятельно?
Эти философские вопросы красной нитью проходят сквозь текст “Провинциала”
January 4, 2021
Гра у Середньовіччя
От би існувала машина часу, і можна було б одного дня зазирнути у добу Відродження або ж гайнути у майбутнє. Поки що про таке можна мріяти і … читати у книжках. Ось там фантазія авторів гуляє на всю потужність. А ви хотіли б потрапити у Середньовіччя? При цій згадці у багатьох виникають негативні асоціації – якісь темні часи, от Відродження – то зовсім інша тема, бо розквіт мистецтва, а у Середньовіччі бушувала ще й епідемія чуми. І все – про Середньовіччя можна й не згадувати. А письменник Олексій Філановський у своїй дебютній художній книжці «Провінціал» зумів показати Середньовіччя таким, що про нього читати насправді цікаво. Атмосфера того часу подана із захоплюючими подробицями – ти неначе занурюєшся у ті події і розглядаєш усе з неймовірним захватом. Відчутно, що автор добре вивчив ту епоху, і думаю, що побував у тих місцях у Франції та Італії, які він з такою любов’ю змалював. Головний герой роману – Дефан, монах з монастиря Гранд Шартрез у Франції (до речі, цей монастир відомий своїм лікером і породою короткошерстих кішок), який зумів чимало змінити у свій час. Чи існував цей персонаж насправді? Під час читання я неодмінно зазирала у гугл, але той мовчав. Думаю, що це справді був вигаданий персонаж, в якому автор поєднав стільки всього неймовірного. Власне роман «Провінціал» - це роман-біографія Дефана в епоху Середньовіччя. Якби він потрапив у наш час, його історія була б зовсім іншою. Але він жив у 13-14 столітті і так багато зумів зробити за свого життя – мені здається, що це досягнення багатьох людей, сконцентровані в одному герої. Коли читала чергову історію з його життя, то неодмінно переказувала її своєму чоловіку, дивуючись проникливості і геніальності героя: уявляєш, це він вигадав парфуми і алкоголь, а як він додумався продавати дощечки для відпущення гріхів – ну це просто фантастика!
Можна сказати, що це маркетинговий роман – настільки у ньому передані тонкощі продажів, піару і реклами (до речі, Олексій Філановський ще й є автором «Головної маркетингової книги» і «Гри в бренди»). Та й популярності конкретної особистості – Дефана, який справді став першовідкривачем і реформатором за свого життя. Уявіть собі ситуацію: прийшов Дефан купувати тканини на ринок, і побачив таке гарне хутро з верблюда, ще й таке дороге, що не кожен може собі дозволити, і як тільки купець дізнався, що перед ним Дефан, то віддав те хутро безплатно за умови, що Дефан буде згадувати його ім’я. І що ви думаєте: тканини, хутро, сукно цього купця стали користуватися нечуваною популярністю – рекомендація Дефана таки спрацювала. Монах, а згодом і камерарій Святого Престолу вмів добре помічати ті зв’язки і тенденції, завдяки яким можна здійснити свої бажання, зробити популярними певні речі і навіть збільшити казну чи то монастиря, чи то ордену картезіанців, чи то навіть скарбницю Святого Престолу. Усе це відбувалося дослідним шляхом, але наскільки цікаво було за цим спостерігати, дізнаватися про неймовірні відкриття Дефана і який шлях він до них пройшов.
«Провінціал» - це інтелектуальний роман, який треба читати не поспіхом, а повільно, занурюючись у кожну історію з життя мудрого монаха, намагаючись відчути ту епоху і ті відкриття, які зробив Дефан. Там стільки роздумів на багато тем, що надихають на власні розмірковування. Особливо про славу. Чи згадає хтось про тебе і твої справи після смерті? Як зафіксувати свої досягнення під час життя, щоб тебе не забули?
Центральна вісь роману, яка пронизує його наскрізь – це образ колодязя. Власне, все починається і завершується колодязем. Колодязь у монастирі Шартрез – як символ зв’язку між минулим, теперішнім і майбутнім. А темпоритмом роману є течія річки – здебільшого спокійна, але іноді із закрутами і водоспадами. Власне тому й цю книжку не потрібно читати швидко. Це зовсім не так динамічно, як у романах Дена Брауна, швидше як у книжці Домінік Фортьє «Книжкова обитель». Я думала, як це я прочитаю більше 400 сторінок, а потім не хотіла дочитувати, бо настільки поринула у читання, що не хотілося прощатися з героєм. Помітно, що насправді вона була значно довшою за остаточний варіант. Автору хотілося детально описати життя свого героя – такого звичайного і водночас неймовірної людини, яка може досягнути великих успіхів.
Досить цікаво було дізнатися значення слова «провінціал» на початку книжки. Виявляється, провінціал – це не лише житель провінції, як багато хто думає, а ще й уродженець Провансу, історичної області на південному сході Франції, яку здебільшого асоціюють з лавандою, а також голова провінції чернечого ордену.
І, звісно, у тексті не обійшлося без епідемії чуми. Як думаєте, що зробив Дефан? Так, він провів цей час в добровільній самоізоляції разом зі своєю коханою Фьорою (карантин так карантин). І так – він був доволі неординарною особистістю, який водночас шанував Божі заповіді і, як хитрий лис, знав, як їх майстерно порушувати. Дволикий Янус, не інакше. Або ж як Северус Снейп з серії книжок про Гаррі Поттера – про таких неоднозначних особистостей набагато цікавіше читати. До речі, у книжки «Провінціал» є ще й фейсбук-сторінка, на якій можна почерпнути багато цікавого із описаного на її сторінках і зануритися в епоху Середньовіччя - https://www.facebook.com/provincialbook/
От би існувала машина часу, і можна було б одного дня зазирнути у добу Відродження або ж гайнути у майбутнє. Поки що про таке можна мріяти і … читати у книжках. Ось там фантазія авторів гуляє на всю потужність. А ви хотіли б потрапити у Середньовіччя? При цій згадці у багатьох виникають негативні асоціації – якісь темні часи, от Відродження – то зовсім інша тема, бо розквіт мистецтва, а у Середньовіччі бушувала ще й епідемія чуми. І все – про Середньовіччя можна й не згадувати. А письменник Олексій Філановський у своїй дебютній художній книжці «Провінціал» зумів показати Середньовіччя таким, що про нього читати насправді цікаво. Атмосфера того часу подана із захоплюючими подробицями – ти неначе занурюєшся у ті події і розглядаєш усе з неймовірним захватом. Відчутно, що автор добре вивчив ту епоху, і думаю, що побував у тих місцях у Франції та Італії, які він з такою любов’ю змалював. Головний герой роману – Дефан, монах з монастиря Гранд Шартрез у Франції (до речі, цей монастир відомий своїм лікером і породою короткошерстих кішок), який зумів чимало змінити у свій час. Чи існував цей персонаж насправді? Під час читання я неодмінно зазирала у гугл, але той мовчав. Думаю, що це справді був вигаданий персонаж, в якому автор поєднав стільки всього неймовірного. Власне роман «Провінціал» - це роман-біографія Дефана в епоху Середньовіччя. Якби він потрапив у наш час, його історія була б зовсім іншою. Але він жив у 13-14 столітті і так багато зумів зробити за свого життя – мені здається, що це досягнення багатьох людей, сконцентровані в одному герої. Коли читала чергову історію з його життя, то неодмінно переказувала її своєму чоловіку, дивуючись проникливості і геніальності героя: уявляєш, це він вигадав парфуми і алкоголь, а як він додумався продавати дощечки для відпущення гріхів – ну це просто фантастика!
Можна сказати, що це маркетинговий роман – настільки у ньому передані тонкощі продажів, піару і реклами (до речі, Олексій Філановський ще й є автором «Головної маркетингової книги» і «Гри в бренди»). Та й популярності конкретної особистості – Дефана, який справді став першовідкривачем і реформатором за свого життя. Уявіть собі ситуацію: прийшов Дефан купувати тканини на ринок, і побачив таке гарне хутро з верблюда, ще й таке дороге, що не кожен може собі дозволити, і як тільки купець дізнався, що перед ним Дефан, то віддав те хутро безплатно за умови, що Дефан буде згадувати його ім’я. І що ви думаєте: тканини, хутро, сукно цього купця стали користуватися нечуваною популярністю – рекомендація Дефана таки спрацювала. Монах, а згодом і камерарій Святого Престолу вмів добре помічати ті зв’язки і тенденції, завдяки яким можна здійснити свої бажання, зробити популярними певні речі і навіть збільшити казну чи то монастиря, чи то ордену картезіанців, чи то навіть скарбницю Святого Престолу. Усе це відбувалося дослідним шляхом, але наскільки цікаво було за цим спостерігати, дізнаватися про неймовірні відкриття Дефана і який шлях він до них пройшов.
«Провінціал» - це інтелектуальний роман, який треба читати не поспіхом, а повільно, занурюючись у кожну історію з життя мудрого монаха, намагаючись відчути ту епоху і ті відкриття, які зробив Дефан. Там стільки роздумів на багато тем, що надихають на власні розмірковування. Особливо про славу. Чи згадає хтось про тебе і твої справи після смерті? Як зафіксувати свої досягнення під час життя, щоб тебе не забули?
Центральна вісь роману, яка пронизує його наскрізь – це образ колодязя. Власне, все починається і завершується колодязем. Колодязь у монастирі Шартрез – як символ зв’язку між минулим, теперішнім і майбутнім. А темпоритмом роману є течія річки – здебільшого спокійна, але іноді із закрутами і водоспадами. Власне тому й цю книжку не потрібно читати швидко. Це зовсім не так динамічно, як у романах Дена Брауна, швидше як у книжці Домінік Фортьє «Книжкова обитель». Я думала, як це я прочитаю більше 400 сторінок, а потім не хотіла дочитувати, бо настільки поринула у читання, що не хотілося прощатися з героєм. Помітно, що насправді вона була значно довшою за остаточний варіант. Автору хотілося детально описати життя свого героя – такого звичайного і водночас неймовірної людини, яка може досягнути великих успіхів.
Досить цікаво було дізнатися значення слова «провінціал» на початку книжки. Виявляється, провінціал – це не лише житель провінції, як багато хто думає, а ще й уродженець Провансу, історичної області на південному сході Франції, яку здебільшого асоціюють з лавандою, а також голова провінції чернечого ордену.
І, звісно, у тексті не обійшлося без епідемії чуми. Як думаєте, що зробив Дефан? Так, він провів цей час в добровільній самоізоляції разом зі своєю коханою Фьорою (карантин так карантин). І так – він був доволі неординарною особистістю, який водночас шанував Божі заповіді і, як хитрий лис, знав, як їх майстерно порушувати. Дволикий Янус, не інакше. Або ж як Северус Снейп з серії книжок про Гаррі Поттера – про таких неоднозначних особистостей набагато цікавіше читати. До речі, у книжки «Провінціал» є ще й фейсбук-сторінка, на якій можна почерпнути багато цікавого із описаного на її сторінках і зануритися в епоху Середньовіччя - https://www.facebook.com/provincialbook/
August 5, 2020
Отличный язык, множество интересных исторических деталей, неплохо прописанный образ главного героя. Однозначно приятное чтение!
May 15, 2020
Прекрасный роман, достоверно погружающий читателя в атмосферу Средневековья. Неспешно разворачивающееся действие полностью соответствует темпу жизни того времени. Герой романа - уникальная личность; он и полноценно проживает свою жизнь, и анализирует свой внутренний мир и свою эпоху со стороны. В моей личной библиотеке книга "Провинциал" занимает почетное место между "Игрой в бисер" Г.Гессе и "Иосифом и его братьями" Т.Манна
September 2, 2020
Исторический роман, от которого просто не оторваться! Легко читается, заставляет задуматься, где-то взгрустнуть, даже может немного всплакнуть, наполняет знаниями, а также вдохновляет на то, чтобы делать свою ежедневную работу лучше, меняя и улучшая, хоть совсем немного, весь мир.
June 10, 2020
Книга дає чудове відчуття занурення в часи Середньовіччя. Маштабна робота автора з історичним матеріалом.
Displaying 1 - 8 of 8 reviews