Мина Мазайло

by Микола Куліш

Комедія «Мина Мазайло» відрізняється оригінальним сюжетом, у якому переплетено культурно-соціальний та родинно-інтимний аспекти, містить галерею виразних характерів з індивідуалізованим культурним і національним світоглядом, насичена дотепними, пародійними, карикатурними, фарсовими сценами.

Genres: Ukrainian Literature, Classics, Fiction, Plays, Drama, Humor, Ukraine

95 pages, Paperback

First published January 1, 1929

About the author

Микола Гурович Куліш — український письменник, режисер, драматург, громадський діяч, газетяр і редактор, діяч української освіти, педагог.
Микола Куліш займався літературною діяльністю майже все своє життя — 30 років із 45. Драматург писав навіть тоді, коли перебував на Соловках, в ув'язненні. За 1923 — 1934 роки Микола Куліш створив близько 15 п'єс. Проте тексти першого («На рыбной ловле») та останньоого («Такі») твору були вилучені у письменника під час арешту, і тому вважаються втраченими.
Перші п'єси «97» (1924), «Комуна в степах» (1925) переважно реалістично-побутового характеру; комедія-фарс «Хулій Хурина» (1926) має експресіоністичні риси; «Зона» (1926) — гостра сатира на партійних кар'єристів, комедія «Отак загинув Гуска» (1925) має елементи символізму. Творчою вершиною стали п'єси «Народний Малахій» (1927), «Мина Мазайло» (1929). Тема цих п'єс — облудність ідеалів комуністичної революції, національне пристосуванство і фальш міщанського середовища. «Патетична соната» (1929) показує боротьбу трьох сил — комуністичної, білогвардійської і національно-патріотичної у 1917-18 рр. У п'єсі використано засоби тогочасної експериментальної драми у поєднанні з традиційним українським театром (вертеп).
У 1930-х рр. Куліш написав п'єси «Маклена Граса» (1933), «Прощай, село» (1933), «Поворот Марка» (1934), «Вічний бунт» та ін. Твори Куліша гостро критикувала офіційна критика. Більшість його творів були поставлені на сцені театру «Березіль» Л. Курбаса.
За творами письменника знято телефільми: «Закут», «Мина Мазайло», «Народний Малахій». Йому присвячено стрічки: «Микола Куліш» (1970), «Микола Куліш» (1991), документальні кінокартини «Пастка», «Тягар мовчання» (1991).

Reviews

[Inna · Rating 5 out of 5]

Як розказував на своїй лекції Сергій Іванюк, у 1929 році Микола Куліш під час прийому у Сталіна сміливо звернув його увагу на суперечність між забороною українських творів з національними ухилами і вільною антиукраїнською пропагандою в "Днях Турбіних" із сцени найбільшого театру Росії. Існує інформація, що Сталін обожнював цю п’єсу і ходив на неї 14 разів. Куліш був приречений. У 1929 році комедію-сатиру «Мина Мазайло» зняли з показу. У 1937 році драматурга розстріляли.
Написана 90 років тому, п’єса аж ніяк не втратила своєї актуальності. Гучне висміювання малоросів, російських «сталевих братських обіймів» (а простіше – великодержавного шовінізму), анахронічного українського націоналізму ( а простіше – «вишивати», українців, що навіть у спільності цілей не можуть знайти поле для порозуміння і взаємодопомоги), ну і наївності тодішніх комсомольців. П’єса як американські гірки: то ти регочеш до сліз, то здригаєшся від чергової репліки тьоті Моті з Курська, на кшталт: «По-моєму, прілічнєє бить ізнасілованной, нєжелі українізірованной». А слова Мокія: " Хто стане нищити двадцять мільйонів одних лише селян українців, хто?" страшним пророчим набатом лунають у вухах.
Читайте українську класику.

[Nazarii Zanoz · Rating 4 out of 5]

Класика, котра, на жаль, не застаріває. Тут тобі й постулати лагідної українізації (до неї, між иншим, найбільше доклалася Рина, хоч і несвідомо). Тут і тьоті Моті, які ніяк не перевудться. Тут і булгаков, на якого досі морально ононує безліч вкраїнчиків. А хочеться вже врешті, аби дядьки Тараси не були корисними ідійотами, аби Мокії не мали ілюзій щодо лівацтва, якщо воно якось виправдовує совок чи комунізм, щоби Мазайли позбувалися меншовартости, щоби Улі любили свою мову просто за замовчуванням, як і всі решта, а щоби тьотям Мотям навіки-вічні був заборонений в'їзд в Україну. Амен

[Rosa · Rating 2 out of 5]

فامیلی بی لهجه شبیه طرح اولیه و کمرنگ یک نقاشیه که قسمت های پراکنده ای از اون به سمت کامل شدن رفته و قسمت هایی گنگ و بی رنگ مونده، اما با این حال معنای ضمنی نمایشنامه قابل توجه و جالبه

[Nataliia Firsova · Rating 5 out of 5]

ПРО УКРАЇНІЗАЦІЮ
"- Отже, дозвольте мені вас українізувати, Улю!
- Українізуйте, Моко!"
"- Ха-ха-ха. Це по-їхньому зветься українізація.
- Ха-ха. Зачиняють двері. Це ж русифікація."
"Харків - написано. Тільки що підїхала до вокзалу, дивлюсь - отакими великими літерами: Харків. Дивлюсь - не Харьков, а Харків. Нащо, питаюсь, навіщо ви нам іспортілі город?"
"Боже . . . По-моєму прілічнєе бить ізнасілованой, нежелі українізірованой."

ПРО ПРОБЛИСКИ РІВНОПРАВНОСТІ Й ПАРТНЕРСТВА
"Або по-українському- одружитися з нею ... Це ж не те, що жениться на ней, розумієш, Ринусько? Одружитися з нею, чуєш? З нею ... Тут чується зразу, що жінка рівноправна стоїть поруч з чоловіком; це краще, як жениться на ней, - ти чуєш?"

ПРО ДВА ГЕТЬМАНА НА КОЖНОГО ІВАНА, і як наші міжусобиці не дають нам жити
"Добре хоч з дядьком посварився за стрічку, за якийсь там стиль, чи що, ти розумієш? Од самого ранку гризуться."

ПРОСТО КРИЛАТІ ФРАЗИ
"Ето ж просто безобразіє."
"Да єтого нє может бить, потому што єтого нє может бить нікада."
"Капітальний факт."

[Maria · Rating 5 out of 5]

Як шкода, що не можна поставити 10 зірочок! В школі було смішно, сьогодні ж читати сумно.

«Прілічнєє бить ізнасілованой, нєжелі украінізованой» каже Тьотя Мотя з курська, яка дуже переймається тим, що євреї в курську псують московську мову. А ще все не може зрозуміти, хто ж такі українці і звідки взялися.

Це, як на мене, правдивий і незмінний образ типового росіянця - і сьогодні, в листопаді 2022 року, в цьому сумнівів не залишається. В листопаді 2022, коли ми згадуємо 85 річницю розстрілів в урочищі Сандармох - розстрілів українців за те, що вони були українцями - де було вбито і Миколу Куліша. В листопаді 2022 року, коли відбувається абсолютно те ж саме.

А ще в листопаді 2022 - а саме 25 листопада, за день до щорічного дня вшанування жертв Голодомору - страшно читати рядки:

«Дядько Тарас

- їхня українізація - це спосіб виявити всіх нас, українців, а тоді знищити разом, щоб і духу не
було.. Попереджаю!

Мокій

- Провокація Хто стане нищити двадцять мільйонів самих лише селян українців, хто?»

Дійсно, хто стане таке робити? Тільки нелюди з московії.

[Alona · Rating 5 out of 5]

Скільки таких Мазайло-Мазєніних є в нашій славній Україні. Комедія (драма!) написана ще в 1928 настільки актуальна і зараз. Скільки українців вважають себе руськими, бо «мама співала «кольібельну»» і які досить кричать «какая разніца»! Є різниця! Є! Поки українці не приймуть своєї ідентичності, нас будуть принижувати і ламати. Ламати нашу народність, культуру і ідентичність.

« Борітеся — поборете,
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!»
Тарас Шевченко

[znovuya · Rating 4 out of 5]

талановита п'єса, блискуча, неймовірна, дивовижна, вражаюча, абсолютно унікальна, ніде не видана, хоч згадуй, хоч не згадуй, хоч поклади в блендер, хоч плюй, хоч з'їж

[Serhii Masalitin · Rating 5 out of 5]

Минуло 100 років, а Харків не змінився.

Століття тому "тьоті Моті" обурювалися зміні вказівника з "Харьков" на “Харків", а зараз цей же архетип людей обурюється знесенню бюста Пушкіна та іншим проявам дерусифікації у Харкові.

Геніальна п'єса. Попри її легкість та комедійність, Куліш підіймає фундаментально важливі для побудови самостійної України питання.

Тут і забуття власної історії етнічними українцями, й прагнення до російської культури як чогось елітарного, й висвітлення українців як тупих "хохлів" у російській культурі і ще багато іншого.

Я, як харків'янин, даже хотів би, щоб всі харків'яни ознайомилися із цією п'єсою.

Харкову вже давно треба остаточно позбутися всього російського, інакше цей твір буде актуальним і ще через сто років.

[Denys Slobodeniuk · Rating 4 out of 5]

Читаючи книгу я умовно поділяв її на дві частини. Перша частина дуже нагадувала мені комедію Мольєра "Міщанин-шляхтич" і твір вітчизняного письменника Івана Карпенка-Карого "Мартин Боруля": всі ці твори пов'язані єдиною темою прагнення людини перевищити своє єство, змінити своє становище через зміну соціальної групи. Проте я помилявся. Комедія, від якої хочеться плакати, - ось як я б охарактеризував "Мина Мазайло".

Друга частина разюче відрізняється від попередньої. У ній автор через неприховану сатиру, гротеск, зображує всю сутність радянської політики українізації: головні антагоністи (якщо їх так можна назвати) використовують для доведення своїх шовіністичних імперських ідей просто беззаперечні аргументи: "Доводи? Будь-ласка, - доводи. Да єтого не может бить, потому што єтого не может бить нікада". У образі Тьоті Моті автор зобразив дискримінаційні думки "вєлікаросав" по відношення до українців: "По-моєму, прілічнєє бить ізнасілованной, нєжелі українізірованной".

У висновку хочу сказати, що цей твір аж ніяк не є типовою українською побутовою комедією (на кшталт "Кайдашевої сім'ї), - це книга з глибоким сатиричним підтекстом і виразним усвідомленням проблем українського суспільства 1920-х років.

[Anastasia Parna · Rating 4 out of 5]

Аж гидко, що робила (та ще й продовжує) руснява пропаганда, роками, десятиліттями...

[Kateryna Kravets · Rating 5 out of 5]

Одна ситуація, але так детально описує проблему яку ми, на жаль, несемо з собою через роки. До болі актуальні діалоги. Ці іронічні персонажі викликають посмішку, але вона швидко сходить, особливо коли Тьотя Мотя коментує українську мову.

Шикарна п’єса! І чудова сатирична манера що дозволяє підняти теми меншовартості і шовінізму.

Найсексуальніша цитата :)
Отже, дозвольте мені вас українізувати, Улю.
Уля тихо: — Українізуйте, Моко

[Taya · Rating 4 out of 5]

Таблетка від меншовартості! Приймати з профілактичною метою, а декому вже й з лікувальною.

Сто років, бачте, минуло, а проблеми ті самі…

Читаймо українське.
Шануймося (як любить повторювати Забужко).

А що пʼєси сповна розкриваються на сцені, а не в друкованому вигляді, то купила одразу й квитки на виставу в Київський театр на Подолі. Закріпити ефект лікування українізацією 🇺🇦

Афіша тут:
https://theatreonpodol.com/afisha/per...

[DARIA · Rating 5 out of 5]

один з моїх найулюбленіших творів шкільної програми. "дозвольте мені вас українізувати, Улю!"
слухали аудіокнигу з бабусею та мамою, усмішка не спадала з їхніх облич, а з деяких моментів ми гуртом сміялися. якби не повномасштабне вторгнення тих самих тьоть моть, обов'язково б сходили на виставу в Харкові, ха!

[Mohammad · Rating 2 out of 5]

دلیل انتخاب؟ فقط به خاطر اینکه نمایشنامه بود، کوتاه بود و آبتین گلکار هم ترجمه اش کرده بود انتخابش کردم. ترجمه اش مثل همه ی کارهای آقای گلکار عالیه. در مورد خود کتاب هم نمیتونم بگم بده با این حال دوستش نداشتم.

[Valentyna Merzhyievska · Rating 5 out of 5]

Прокайфувала і від самої п'єси, і від обговорення - в цьому випуску ПереФарбованого лиса знову трапилась магія - коли в розмові народилась думка, якої не було напередодні :)
https://youtu.be/KTpD3BP26eI

[туся · Rating 5 out of 5]

гарний твір, на подумати та зробити висновки

[Oleksandr Fediienko · Rating 4 out of 5]

Детальніше – у 23 випуску подкасту "небагатослів".

Дочитавши п'єсу, я розсміявся. Та одразу ж згадалося, що Куліша розстріляли - зокрема і через цей твір. У ньому він досить прозоро описав роблений процес українізації і без натяків розкрив його приховану суть. Пройшло майже століття, а таке враження, що дехто і зараз не зрозуміє цю п'єсу.

[Andrew · Rating 5 out of 5]

Моя улюблена комедія, яка буде актуальна для українців ще багато років.
Раджу прочитати його всі українцям.

[AkelaRa · Rating 5 out of 5]

Ох, і так замріялось, щоб серед кола друзів цитати були тут і там з Куліша, формуючий культурний пласт із питомо української літератури

[Yana T · Rating 5 out of 5]

Який безсмертний твір: база, паляниця, українізація. Пройшло сторіччя, а контекст, нажаль, не змінився.

[Nataliia Kurinna · Rating 4 out of 5]

“прілічнєє бить ізнасілованной, нєжелі українізірованной. ”

Микола Куліш запитував про паляницю і розказував про базу ще до того, як це стало мейнстрімом.

Хоч як я не люблю п‘єси, але ця дуже легко читається. Як у 1929 році, коли твір був написаний, так і у 2022 році при повномасштабній війні в Україні, тема мови не менш актуальна і гостра. Навіть зараз є люди, какаяразніца, що слухають і дивляться російськомовний контент.

Боляче розуміти, що у СРСР пропагували «єдіний язик», а всі інші мови, крім російської, висміювали, щоб вселяти комплекс меншовартості.

Також, підкреслювалось, що у місті живуть справжні громадяни російськомовні, а якщо говорити українською, тоді ти селянин і це (чомусь) погано:
“вивчивши мову, ви станете. Що там українкою. Ви станете більш культурною, корисною громадянкою, от вам клянусь! Ви станете ближче до робітників, до селян”.

Цікаво з’являються другорядні герої, що тільки викристалізовують гострість теми мови. Наприклад, відсилка до дядька Тараса з Києва: “такий, що в нього кури по-українському говорять.”

І напротивагу йому - тьотя Мотя: “Харків". Дивлюсь — не "Харьков", а "Харків"! Нащо, питаюсь, навіщо ви нам іспортілі город?” або істинно фрази, що і зараз лунають від неосвічених сусідів, коли їм показують факти: “єтого нє может бить, потому што єтого нє может бить нікада.”

Шкода, що в школі цьому твору приділяли мало уваги, його потрібно читати і перечитувати, щоб не забути, що наративи країни агресора не повинні заважати українцям гідно жити.

[Kateryna · Rating 5 out of 5]

4.5/5 💔

Класика. Твір, який не втрачає своєї актуальності. На жаль.

В школі - сміялась. Зараз - хочеться плакати.

Комедійна п'єса. З надзвичайно важливим посилом.

Емоції, як гойдалки. Від посмішки до заціпеніння. Огиди. Та болю.

"- Хто стане нищити двадцять мільйонів одних лише селян українців, хто?"

Тут і боротьба. І комплекс меншовартості. І процес українізації. І російська пропаганда.

"- Отже, дозвольте мені вас українізувати, Улю!
- Українізуйте, Моко."

Українізуйтесь. Позбувайтесь всього російського. Майбутнє - за нами.

[Anatolii Stepaniuk]

Здається це смішніше за Подервʼянського)
Читається на одному диханні, дотепно і гостро)

Одразу після прочитаного захотілося подивитись виставу (не можуть же цього не ставити!)
І вуаля, дійсно в Театрі на Подолі йде ця пʼєса)

Але додає суму те, що знайшов цього автора зі списку розстріляних в Сандармоху...

[Kristina Herondale · Rating 2 out of 5]

it was not very interesting, but I liked that it is super easy to read.

One thing you learn from the book: Do not deny your Ukrainian being and do not change your last name.

Comedy with not funny jokes...

★★☆☆☆

[تیهو · Rating 3 out of 5]

یه نمایشنامهٔ بامزه که راجع به یه خانوادهٔ اوکراینی‌‍ه که می‌خوان فامیلیشون رو روسی کنند؛ ولی پسر خانواده که شیفتهٔ اوکراین و اینهاست نمی‌ذاره و ...
فکر می‌کنم اگه نمایشنامه بازنویسی بشه چیز خوبی از کار دربیاد.

[Sant · Rating 5 out of 5]

Не думав, що буде так весело.

Ну що з ним робити? Може проклясти?
Убити?
Оженити?

Ура, тётя Мотя приехала!

Дозвольте мені вас українізувати, Ульо!
Українізуйте, Моко.

Боже, по-моему приличнее быть изнасилованной, чем украинизированной.

[Anna · Rating 5 out of 5]

Це справжня література. 100 років після, а читається так сучасно. Шедевр.

[Yana Huryn · Rating 5 out of 5]

Улю, дозвольте я вас українізую!
"Лучшє бить ізнасілованной нєжєлі украінізірованной"

Геніальній твір)

[Vika Kovalova · Rating 4 out of 5]

сприймалося б як сюр, якби не було правдою.

що хотілося б сказати героям/геройкам:
"іспанський сором, панове присутні. знали б ви, з таким підходом, де ми опинимось менш як за 100 років".

p.s. от і знайшлось першоджерело перевірки русні методом "паляниця"

3,5⭐️

[Anna · Rating 4 out of 5]

Слухала у прекрасній начитці, наче в театр сходила!
Про твір: у повному обсязі відчула, що це саме трагікомедія. Якось... надто актуально про мову, тому сумно. А взагалі твір сподобався