Зовсім не страшна книга. Про життя, смерть і все, що поміж ними

by Анастасія Леухіна

Що робити, якщо когось із близьких вам людей спіткала невиліковна хвороба? Куди бігти, де шукати підтримки, як поводитися з хворим? У цій книжці зібрано практичні рекомендації, які дають відповіді на ці та інші складні запитання. Але вони не казенні, а написані доступно, з урахуванням українських медичних і соціальних реалій, інколи з гумором. А ще — помережані щирими й щемкими історіями людей, які діляться власним досвідом переживання подібних ситуацій, показуючи, що навіть хвороби і смерть не здаватимуться такими страшними, якщо переживати їх усвідомлено і в любові.

Genres: Psychology

368 pages, Paperback

Published January 1, 2020

Reviews

[Roksolana Sviato · Rating 5 out of 5]

Довго не наважувалася братися за книжку. Точніше, навіть почала її минулого року і відклала, бо було забагато особистих тригерів.
Війна зняла цей страх. Дочитала за день.
Ця книжка справді "не страшна" і доволі практична. Так, її варто прочитати. Не тому навіть, що ми тепер як ніколи багато взаємодіємо зі смертю (так, дивно усвідомлювати, що два з половиною роки ковіду були тільки "квіточками"). А тому що поруч завжди є люди, які потребують нашої допомоги і розуміння, а не тільки страху. Їм страшно і без нас. Так само, як і нам колись може бути страшно. І було б добре, якби нас тоді теж підтримали. А не уникали через страх.
Авторка пише про те, що між життям і смертю. А насправді між ними - людяність.

[Антонія · Rating 5 out of 5]

Так просто написано про такі складні речі, що аж не віриться. Досвід людей, які втрачали найдорожчих, в як з тим можна впоратися, аби не втратити себе.

Все про проживання втрати, підтримку, паліатив, догляд, слухання хворих, вибір кращого місця, лікування, опіки. Зворушливі історії, відповіді на питання, на які, здавалося, немає відповідей.

Смерть - це частина життя.
Саме тому ця книга така цінна: вона про те, як з цією найскладнішою частиною життя знайти спільну мову.

[Cherniakhivska · Rating 4 out of 5]

Важка книжка, хоч і написана максимально милосердно і світло, і можна здогадатися, які великі пласти почуттів були забрані з історій, щоб уникати "плаксивості".

[Nataliya Shtefan · Rating 4 out of 5]

Книга, де зібрано багато різних історій людей, що пережили хвороби і смерті рідних, межуючи з важливими порадами як діяти і що важливо в певні моменти часу. Читається легко, не грузить, хоч і навертаються сльози іноді. Місцями заздрила авторам історій, бо в своєму житті відбулося не так як вдалося їм. Десь недообіймала, недолюбила, десь недоговорила з людиною, з якою цього вже не зробиш... Книга варта прочитання до смерті близької людини, бо містить багато інформації щодо переживання і необхідних речей до смерті і в її момент. На жаль, я її прочитала пізніше ніж мала б і розділ "як жити після" мене розчарував. Важливо встигнути зробити багато речей за життя людини, щоб зменшити біль від втрати і почуття провини. А що робити після з оцим вже виниклим почуттям? Рецепт - іти до психотерапевта...
Проте основний меседж, що треба жити і планувати життя, відштовхуючись від власних мрій, а не хвороби, дуже сподобався. Не варто планувати життя так, ніби крім хвороби більше нічого не має. Треба жити!

[Yuliia Tsyba · Rating 5 out of 5]

Ми не звикли говорити й читати про смерть.
Здається, якщо не будеш про неї говорити, то й вона буде десь далеко.
А вона постійно десь поруч й старанно виконує свої обов'язки. Прийшла, зробила свою справу й пішла.
А ми постійно не готові. Не встигли щось сказати, не встигли обійняти, не встигли попросити пробачення чи пробачити.

Це не депресивна книжка. Не книжка-страшилка, хоч і змушує плакати. Вона не тільки про смерть, а й про життя.
Це про любов і повагу. Про силу і мужність. Про вміння планувати життя не відштовхуючись від хвороби. Про вміння відпускати. Про вміння пережити горе.

Ця книжка – це не чарівна пілюля. Вона не змусить в мить перестати боятися смерті чи невиліковних діагнозів, але дасть трохи впевненості, розуміння, втіхи й тепла.
Я буду її перечитувати, й не раз. Вона терапевтична.

[Oksana · Rating 5 out of 5]

Дуже потрібна книга, оскільки, на жаль, паліативна допомога в нашій країні ще далека від якогось адекватного рівня. Все чітко, гарно структуровано. я отримала відповіді на багато питань, а особисті історії допомагали добряче виплакатись і прожити горе та знайти підхід до рідних.

[Karlen Melikyan · Rating 5 out of 5]

Корисна книга для кожної людини, бо всі ми зустрінемось із смертю.

[Oksana Naumchuk · Rating 5 out of 5]

Дякую Насті за те, що ця книга існує.
Пролила багато сліз, але наповнилася світлом і розумінням.

[Yuliya Skorubska · Rating 5 out of 5]

Читаючи книгу, усвідомлюєш, що варто було зробити по іншому в тому чи іншому випадку, які стосувалися хвороби чи смерті когось близького. Але на кожному етапі життя свій досвід і свої знання..
Книга читалась досить легко, не зважаючи на складність теми. Говорити про смерть важливо! І в книзі пояснено з ким, коли і як її варто обговорювати.
Є багато корисних порад. Досить інформації про паліативну допомогу. І чимало реальних історій, які не залишають байдужими.
Думаю, ця книга має бути підручною для всіх, хто працює зі смертю людей і наближенням до неї.

[Olha · Rating 4 out of 5]

Дуже потрібна книга

[Liudmyla Mostepaniuk · Rating 1 out of 5]

Книга, в якій червоною ниткою відображена всім відома істина – є дві непорушні події в житті людини: народження і смерть. Допомогти у сприйнятті смерті близької людини – ось головне завдання книги.

Важливі тези тут звучать, але я не змогла оцінити їх практичну значущість, навіть маючи власний досвід важкої і неочікуваної втрати. Згадуючи події кількарічної давнини, коли ми отримали страшний діагноз тата і мали, як виявилося, лише три місяці, визнаю, що тоді ці історії не були б мені корисними…

Книга гарної якості, але текст малоінформативний, розділи розтягнуті на 1.5-2 сторінки, хоча при звичному текстовому режимі (Times New Roman, 14 кегель, міжрядковий інтервал 1,5) вони займають реально 2-3 абзаци.

Ну і цитата з розділу «Формулювання мають значення: на що звернути увагу?»: «у спілкуванні варто: а) уникати загальних фраз чи запитань; б) пропонувати і/чи запитувати щось конкретне» - це як?

Можливо, хтось має інший досвід застосування прочитаного.
Можливо, для когось ця книга і стала помічником. У важкий для мене час вона б мені не допомогла.

[Yuliia · Rating 5 out of 5]

Зазвичай про хвороби не люблять розповідати, а тим паче про страшні та невиліковні. Але коли людина ділиться з нами цим жахом або хоче виговоритися, треба бути для нею корисним (ну або хоча б не зробити гірше - так як іноді краще промовчати ніж почати давати зайві поради).
Кожен зазвичай вважає, що таке ніколи не торкнеться його/її та знайомих, але іноді в житті трапляються 'сюрпризи'.
Тож, знаючи приклади таких ситуацій та те, як люди проходили це, проживали своє часто вже неповне життя - кожному буде легше в майбутньому стикнутися з таким ("легше" тут - це більше про прибирання етапу паніки).

[S T · Rating 4 out of 5]

Книга, яка не боїться говорити про незручні, табуйовані теми. Книга, при читанні якої сльози самі котяться з очей, але при тому вона світла і дає надію, мотивацію. Книга, яка поєднує конкретні поради з історіями справжніх людей. Таку книгу просто необхідно прочитати.
Бракує історій про людей із Альцгеймером, Паркінсоном, про догляд за ними, розгорнутішого пояснення про паліатив з історіями, але це може бути мотивацією до створення ще одного чудового видання.

[Mariana · Rating 5 out of 5]

Сама тема заслуговує на 5 - про неї не говорять, та коли вся інформація треба - то вже немає часу і сил щоб її шукати, зовні бракує підтримки і розуміння, вся енергія поглинається іншим.
Написана дуже проникливо і обережно.

[Olga Shkolna · Rating 5 out of 5]

Без сумнівів must read!

[Nadia · Rating 5 out of 5]

За тему дуже вдячна.

[Valentyna · Rating 5 out of 5]

Цю книгу потрібно прочитати кожному!
Навіть, якщо у вашому житті все чудово, (а я вам бажаю тільки найкращого!), то часом ваші ближні можуть перебувати у подібних ситуаціях з цієї книги.

В ній багато практичних, корисних порад та інструкцій. Шкода, що я дізналась про цю книгу пізніше ніж потрібно було. Але я впевнилась, що більшість прийнятих нами рішень були правильними.

Багато описаних ситуацій можуть тригерити і викликати сльози. Тому запасіться носовичками. Хочу, щоб з цією книгою рекомендували ознайомитись відвідувачам у медичних закладах, соціальних установах і просто поширювали серед знайомих.