What do you think?
Rate this book
Кокліко
2014 рік. В Україні війна. Молодий фінансист із європейською освітою втрачає кохану і пакує валізи до Швейцарії. У день відльоту друг дитинства пропонує йому високу посаду в Адміністрації Президента. Здавалося б, справи державної ваги відсунуть на задній план особисту драму героя. Тим часом справжні драми в його житті щойно починаються…
304 pages, Hardcover
Published January 1, 2020
1 person is currently reading
20 people want to read
About the author
Павло Матюша
6 books2 followersпоет, прозаїк, фінансист і перекладач. Кандидат філологічних наук. Має ступінь МВА із бізнес стратегії. Володіє 6 мовами.
Випускник Киїівського національного університету імені Тараса Шевченка.
У 2016 переїхав до Франції, де отримав ступінь МВА в бізнес школі HEC Paris. Під час навчання брав активну участь в бізнес-проєктах соціального спрямування в Камеруні та Франції. Потому деякий час працював у консалтингу в Парижі.
На початку 2019 року повернувся мешкати до Києва.
Лауреат національного літературного конкурсу «Смолоскип», 2018 і 2019 рр.
Книга казок «Вієчка» увійшла до довгих списків рейтингу «ЛітАкцент-2018» та книжкової премії «Еспресо. Вибір читачів 2019».
Випускник Киїівського національного університету імені Тараса Шевченка.
У 2016 переїхав до Франції, де отримав ступінь МВА в бізнес школі HEC Paris. Під час навчання брав активну участь в бізнес-проєктах соціального спрямування в Камеруні та Франції. Потому деякий час працював у консалтингу в Парижі.
На початку 2019 року повернувся мешкати до Києва.
Лауреат національного літературного конкурсу «Смолоскип», 2018 і 2019 рр.
Книга казок «Вієчка» увійшла до довгих списків рейтингу «ЛітАкцент-2018» та книжкової премії «Еспресо. Вибір читачів 2019».
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 9 of 9 reviews
March 14, 2021
«КОКЛІКО» роман
Павло Матюша
Видавництво 21, 2020
⠀
З перших сторінок у нас з «Кокліко» щось пішло не так... Нам було нудно разом.
⠀
Ми сумлінно намагалися сподобатися одне одному, але певно не судилося.
⠀
Роман пропонував весь спектр переживань:
⠀
тут, Оксанко, посумуй...
а тут позахоплюйся...
тут тобі дрібка патріотичності...
а тут згадай Хемінгуея...
а потім ще й Буковскі...
а тут я здивую тебе подорожами...
і знову коктейлями й подорожами...
ну і подорожами на останок...
⠀
Мені чогось не вистачило.
Ніби все і є, але відчуття цілісності й завершеності немає.
⠀
ХТО ЧИТАВ? Ваша думка?
ХТО НЕ ЧИТАВ - читайте і подискутуємо.
⠀
Цитата:
⠀
«Якось ми захотіли прогулятися Люксембурзьким садом. Раніше ніколи не бували там разом, бо завше знаходили цікавіші заняття. Я страшенно любив цей парк і провів там не одну годину, студіюючи фінанси, теорію ігор та інші дисципліни. Того дня ми надто затрималися у кав‘ярні на одній із менших вуличок біля бульвару Сен-Мішель. У мене там була знайома барменка з Грузії, яка вмикала мені українську музику, коли я заходив до неї. Але цього разу замість неї був не надто ґречний, хоч і коректний кельнер. Ми пили коктейлі, бо потрапили якраз на «щасливу годину». Вероніка час від часу нагадувала, що витрачено вже двадцять, тридцять, сорок євро - попри те, що кожен третій напій був безкоштовним.»
⠀
#примхливачитака
Павло Матюша
Видавництво 21, 2020
⠀
З перших сторінок у нас з «Кокліко» щось пішло не так... Нам було нудно разом.
⠀
Ми сумлінно намагалися сподобатися одне одному, але певно не судилося.
⠀
Роман пропонував весь спектр переживань:
⠀
тут, Оксанко, посумуй...
а тут позахоплюйся...
тут тобі дрібка патріотичності...
а тут згадай Хемінгуея...
а потім ще й Буковскі...
а тут я здивую тебе подорожами...
і знову коктейлями й подорожами...
ну і подорожами на останок...
⠀
Мені чогось не вистачило.
Ніби все і є, але відчуття цілісності й завершеності немає.
⠀
ХТО ЧИТАВ? Ваша думка?
ХТО НЕ ЧИТАВ - читайте і подискутуємо.
⠀
Цитата:
⠀
«Якось ми захотіли прогулятися Люксембурзьким садом. Раніше ніколи не бували там разом, бо завше знаходили цікавіші заняття. Я страшенно любив цей парк і провів там не одну годину, студіюючи фінанси, теорію ігор та інші дисципліни. Того дня ми надто затрималися у кав‘ярні на одній із менших вуличок біля бульвару Сен-Мішель. У мене там була знайома барменка з Грузії, яка вмикала мені українську музику, коли я заходив до неї. Але цього разу замість неї був не надто ґречний, хоч і коректний кельнер. Ми пили коктейлі, бо потрапили якраз на «щасливу годину». Вероніка час від часу нагадувала, що витрачено вже двадцять, тридцять, сорок євро - попри те, що кожен третій напій був безкоштовним.»
⠀
#примхливачитака
November 29, 2022
Я так і не відчула співчуття до персонажа, який на перших сторінках книги через професійні ревнощі практично вбив свою кохану і потім всю книгу робив вигляд, що його мучить совість. Сам персонаж взагалі вийшов прозорим, невловимим, всю дорогу його від точки до точки водять інші персонажі, він приймає одне рішення на триста сторінок. Розв'язка і розкриття типу головної таємниці антиклімактичне, не привносить в сюжет нічого, крім остаточного розчарування.
Не раджу.
Не раджу.
Read
June 9, 2022Історія, що розкривається пелюстками маку.
“Кокліко” Павла Матюші. "Я збирався покинути країну, щоб позбутися всього: свого дитинства, Вероніки, зрештою, скажених потоків інформації, які лилися звідусіль. Відчував, що більше тут не витримаю. І коли через відсутність відповіді з боку Вероніки до мене знову звернулися з Женеви, я вирішив ухопитися за таку можливість, мов за рятівну соломинку", – так починається роман Павла Матюші.
Роман шар за шаром поглинає читача у сюжет: стосунки, де обоє губляться, дорога від себе, життя чужими очікуваннями, політика, бізнес, війна. Важко виділити ідеального читача нової роботи, здається, Павло мітив у серця, що статистикою не виміряєш. Як так вийшло? Про все по черзі.
Найсильніша сторона роману – багатошаровість. Хочеш – читай про стосунки, хочеш – про війну і її наслідки, хочеш – про ціну мрії. Матюші вдало даються описові сцени та розкриття героїв: читач наче сам у кабінеті депутата, квартирі холостяка чи на вулицях Києва, занурюється у відносини, вибори головного і проживає їх. Автор вводить шість героїв, у кожного свій внутрішній і зовнішній конфлікт, який транслюється один на одного. Недарма ж кажуть: ми є відображенням нашого оточення.
І саме тому мені хотілося більше, глибше, сильніше. Здавалося, стільки непростих тем піднято, написати можна сторінок на шістсот, розкрити кожну пелюстку кокліко, закрутити, задурманити маковим цвітом читачів, але автор штовхнув думку читача у тому напрямку і залишив. Це актуальна література, вона висвітлює сьогодення: легка, але з глибиною, без смислових перевантажень, але про важливе.
Читати від імені чоловіка, про чоловіка, написане чоловіком, таке зараз рідко трапляється, у Павла вийшло про важливе і простою мовою. Але головне, підтексти, як пасхальні яйця, збираєш по всій дорозі. Символізм макової квітки, продовження життя у серцях коханих людей після смерті, вибір правильної сторони та вибір себе, дорога від інфантилізму до дорослішання, та сила мрії, яка живе, з двох сторін світів.
Автор не шукав щось таке, що могло б здивувати чи шокувати, він написав про життя і звернув увагу на те, що під носом, а це, на мою думку, те, чим має займатися справжній автор.
“Кокліко” Павла Матюші. "Я збирався покинути країну, щоб позбутися всього: свого дитинства, Вероніки, зрештою, скажених потоків інформації, які лилися звідусіль. Відчував, що більше тут не витримаю. І коли через відсутність відповіді з боку Вероніки до мене знову звернулися з Женеви, я вирішив ухопитися за таку можливість, мов за рятівну соломинку", – так починається роман Павла Матюші.
Роман шар за шаром поглинає читача у сюжет: стосунки, де обоє губляться, дорога від себе, життя чужими очікуваннями, політика, бізнес, війна. Важко виділити ідеального читача нової роботи, здається, Павло мітив у серця, що статистикою не виміряєш. Як так вийшло? Про все по черзі.
Найсильніша сторона роману – багатошаровість. Хочеш – читай про стосунки, хочеш – про війну і її наслідки, хочеш – про ціну мрії. Матюші вдало даються описові сцени та розкриття героїв: читач наче сам у кабінеті депутата, квартирі холостяка чи на вулицях Києва, занурюється у відносини, вибори головного і проживає їх. Автор вводить шість героїв, у кожного свій внутрішній і зовнішній конфлікт, який транслюється один на одного. Недарма ж кажуть: ми є відображенням нашого оточення.
І саме тому мені хотілося більше, глибше, сильніше. Здавалося, стільки непростих тем піднято, написати можна сторінок на шістсот, розкрити кожну пелюстку кокліко, закрутити, задурманити маковим цвітом читачів, але автор штовхнув думку читача у тому напрямку і залишив. Це актуальна література, вона висвітлює сьогодення: легка, але з глибиною, без смислових перевантажень, але про важливе.
Читати від імені чоловіка, про чоловіка, написане чоловіком, таке зараз рідко трапляється, у Павла вийшло про важливе і простою мовою. Але головне, підтексти, як пасхальні яйця, збираєш по всій дорозі. Символізм макової квітки, продовження життя у серцях коханих людей після смерті, вибір правильної сторони та вибір себе, дорога від інфантилізму до дорослішання, та сила мрії, яка живе, з двох сторін світів.
Автор не шукав щось таке, що могло б здивувати чи шокувати, він написав про життя і звернув увагу на те, що під носом, а це, на мою думку, те, чим має займатися справжній автор.
January 14, 2022
Що можна очікувати від книги, про яку майже нічого не знаєш? Приємно провести час — максимум. І ти розумієш, що все буде «норм», коли поїздом Харків-Дніпро прочитуєш половину. Не кваплячись, вчитуючись.
«Кокліко» - це той тип книжок, які я люблю. Це той тип книжок, який змушує мене віддавати гроші почувши тільки третину фабули. Це той тип книжок, який тригерить й змушує іноді важко позіхати. Це «моя» література. Неквапна, тендітна, соціальна, з психотравматичними забубонами та дуже щира й відверта.
Спочатку подача нагадала мені Кадзуо Ішіґуро: копирсання в пам’яті, садистське натирання власних мозолей та мізколюбство про «Она или я… Лет так на десять...». А потім, з притаманним йому сюром, у текст прокрадається Фредерік Бегбедер. І чим далі, тим абсурдніше. І чим ближче до фіналу, тим більше питаєш себе: а чи не справжнє життя сюр?
В тому й сила роману з його французькою (хоч події відбуваються в Україні) атмосферою — він завжди породжує питання у твоїй голові, змушує рефлексувати. «Кокліко» навіть не називає імені протагоніста. Бо він — ти. Це прекрасний досвід рефлексії, що огорнутий в зрозумілу, щиру форму, який ти маєш вичитати наодинці.
Я перечитаю. Дякую.
«Кокліко» - це той тип книжок, які я люблю. Це той тип книжок, який змушує мене віддавати гроші почувши тільки третину фабули. Це той тип книжок, який тригерить й змушує іноді важко позіхати. Це «моя» література. Неквапна, тендітна, соціальна, з психотравматичними забубонами та дуже щира й відверта.
Спочатку подача нагадала мені Кадзуо Ішіґуро: копирсання в пам’яті, садистське натирання власних мозолей та мізколюбство про «Она или я… Лет так на десять...». А потім, з притаманним йому сюром, у текст прокрадається Фредерік Бегбедер. І чим далі, тим абсурдніше. І чим ближче до фіналу, тим більше питаєш себе: а чи не справжнє життя сюр?
В тому й сила роману з його французькою (хоч події відбуваються в Україні) атмосферою — він завжди породжує питання у твоїй голові, змушує рефлексувати. «Кокліко» навіть не називає імені протагоніста. Бо він — ти. Це прекрасний досвід рефлексії, що огорнутий в зрозумілу, щиру форму, який ти маєш вичитати наодинці.
Я перечитаю. Дякую.
January 1, 2021
Блискучий роман для вимогливого читача.
December 20, 2020
Сімейні драми, любовні пристрасті в найромантичніших куточках світу, містичні марення чи галюцинації, багато алкоголю і брудна політика. Навіть трішки шпигунських ігор є й про сучасну війну на Сході.
Чого тільки нема в цій книзі.
Точно, нема тут імені головного героя))
Або я неуважно читала, бо бачила тільки – мрійний, коханий, синочка, друже, а от імені не побачила 🤷♀️
А герой тут непростий хлопчина.
Це такий собі золотий хлопчик. Все у нього є. Освіту хорошу здобув за кордоном. По всьому світу їздить. З дівчиною хорошою зустрічається.
А щоб все так солодко і гарно не здавалось, герой з дівчиною пробіжать через 6 смуг дороги й дівчина опиниться в лікарні, в комі.
Щоб ще цікавіше, дівчина буде являтися нашому герою в мареннях, чи галюцинаціях.
А потім, наш герой впаде в депресію, і зовсім не через муки совісті й те, що то він потягнув дівчину через 6 смуг.
Цю депресію може вилікувати тільки втеча у Швейцарію і нова дівчина.
Але тут, друг дитинства робить пропозицію від якої важко відмовитися – робота в адміністрації президента України.
Нові можливості, нова дівчина, влада, друг, який йде на війну, сімейні драми, зрада і багато алкоголю.
Ну, і продовження галюцинацій. Дівчина, яка лежить в комі, продовжує навідуватися до нашого героя й показувати йому різні трешові ситуації.
Звичайно, не скажу, що книжка нудна. Тут стільки намішано, що просто не встигнеш знудитись.
Але, тут нема чогось, що об’єднає всі ці шматки бурхливої фантазії автора.
Не знаю, який можна зробити висновок після прочитання.
Хіба що – не бігайте, курwа, через 6 смуг дороги.
Менш дудліть алкоголь, бо такі галюцинації, як у героя, то мама дорога..
Тримайте слово, яке даєте другу. Якщо сказав, що зробиш, то роби, бо життя така штука…
Чого тільки нема в цій книзі.
Точно, нема тут імені головного героя))
Або я неуважно читала, бо бачила тільки – мрійний, коханий, синочка, друже, а от імені не побачила 🤷♀️
А герой тут непростий хлопчина.
Це такий собі золотий хлопчик. Все у нього є. Освіту хорошу здобув за кордоном. По всьому світу їздить. З дівчиною хорошою зустрічається.
А щоб все так солодко і гарно не здавалось, герой з дівчиною пробіжать через 6 смуг дороги й дівчина опиниться в лікарні, в комі.
Щоб ще цікавіше, дівчина буде являтися нашому герою в мареннях, чи галюцинаціях.
А потім, наш герой впаде в депресію, і зовсім не через муки совісті й те, що то він потягнув дівчину через 6 смуг.
Цю депресію може вилікувати тільки втеча у Швейцарію і нова дівчина.
Але тут, друг дитинства робить пропозицію від якої важко відмовитися – робота в адміністрації президента України.
Нові можливості, нова дівчина, влада, друг, який йде на війну, сімейні драми, зрада і багато алкоголю.
Ну, і продовження галюцинацій. Дівчина, яка лежить в комі, продовжує навідуватися до нашого героя й показувати йому різні трешові ситуації.
Звичайно, не скажу, що книжка нудна. Тут стільки намішано, що просто не встигнеш знудитись.
Але, тут нема чогось, що об’єднає всі ці шматки бурхливої фантазії автора.
Не знаю, який можна зробити висновок після прочитання.
Хіба що – не бігайте, курwа, через 6 смуг дороги.
Менш дудліть алкоголь, бо такі галюцинації, як у героя, то мама дорога..
Тримайте слово, яке даєте другу. Якщо сказав, що зробиш, то роби, бо життя така штука…
November 29, 2020
Павло Матюша - Кокліко
Павло Матюша, автор дитячої книжки «Вієчка» та збірки віршів «Париж. Сплін», видав свій перший роман «Кокліко». Важко одразу сказати про що саме книга. Головний герой, якого кохана називає Мрійником, є взірцем успішної людини: носить костюм Blue Navy, шкіряні Оксфорди, червоні шкарпетки і краватку Hermès. Його кохану Вероніку збиває автомобіль і вона знаходиться у комі, а герой не наважується ані відвідати її, ані відключити від апарату. Проте життя продовжується: нова кохана Оля, робота у державному апараті (чимало дотепних інсайдерських моментів), друг що мріє відкрити кондитерську Кокліко, але гине на війні... І щоразу Мрійника пронизують спогади про подорожі і моменти проведені з Веронікою, щоправда інколи незрозуміло де сон, де ілюзія, де алкогольно-трав’яні галюцинації, а де реальність. Відчуваються елементи фантасмагорії, Кафкіанські мотиви. Автора цього допису тішать описи з закладами та місцями Парижа, які він особисто показав авторові «Кокліко». Так чи інакше, роман читається легко і затягує до останніх сторінок, де і відбувається найголовніше.
Павло Матюша, автор дитячої книжки «Вієчка» та збірки віршів «Париж. Сплін», видав свій перший роман «Кокліко». Важко одразу сказати про що саме книга. Головний герой, якого кохана називає Мрійником, є взірцем успішної людини: носить костюм Blue Navy, шкіряні Оксфорди, червоні шкарпетки і краватку Hermès. Його кохану Вероніку збиває автомобіль і вона знаходиться у комі, а герой не наважується ані відвідати її, ані відключити від апарату. Проте життя продовжується: нова кохана Оля, робота у державному апараті (чимало дотепних інсайдерських моментів), друг що мріє відкрити кондитерську Кокліко, але гине на війні... І щоразу Мрійника пронизують спогади про подорожі і моменти проведені з Веронікою, щоправда інколи незрозуміло де сон, де ілюзія, де алкогольно-трав’яні галюцинації, а де реальність. Відчуваються елементи фантасмагорії, Кафкіанські мотиви. Автора цього допису тішать описи з закладами та місцями Парижа, які він особисто показав авторові «Кокліко». Так чи інакше, роман читається легко і затягує до останніх сторінок, де і відбувається найголовніше.
September 18, 2020
Роман з кількома пластами прочитання:від просто оповіді до глибинних символів. Динамічний сюжет, сімейні хитросплетіння та пристрасна любовна лінія не дають можливості відірватися від книги. Читається на одному диханні.
February 8, 2021
Закулісся української політики і помилка, яка змінює життя. Або ні.
⠀
Буває у вас таке, що герой вам абсолютно не подобається, але як же цікаво знати, що з ним буде далі? Так у мене з "Кокліко".
⠀
Головний герой - хлопець нового покоління. Розумний, освічений. Навчання за кордоном, престижна робота у міжнародних організаціях. Бурхлива історія кохання.
⠀
І 2014 рік. Рік, який змінив багато у історії України і особистому житті героя. Він має пропозицію гарної роботи у Женеві - і в адміністрації президента. Вгадайте, що обере? Отож.
⠀
Вважайте мене нудною, але я хотіла більше про політику. Про роботу адміністрації. Може, то у мене профдеформація? Було кілька моментів з ухваленням потрібного закону, про непотизм і корони на головах високих чиновників, але я хотіла дізнатися більше.
⠀
На перший план автор виніс особисте життя героя. Вероніка і Оля, сьогодні і вчора, переплелися у його голові. Одна приходить у сни, які неможливо відрізнити від реальності. Це спогади чи вигадка? Розрізняти доведеться нам.
⠀
Тонкою лінією проходить тема війни. Іловайський котел, збитий MH17. Хтось іде на війну, хтось когось відмазує.
⠀
Про кохання і дружбу, але як багато відтінків у цих почуттях!
⠀
Ця історія до мурашок схожа на життя: помилка, зрада, біль, втрата. Принципи і здійснення мрії. Хай чужої.
⠀
Спроба подивитися на наше життя з іншої точки зору: ми здогадувалися, що так і є. Але автор оголить душу героя. Його важко любити. А чи ризикнете ви його зрозуміти?
⠀
Буває у вас таке, що герой вам абсолютно не подобається, але як же цікаво знати, що з ним буде далі? Так у мене з "Кокліко".
⠀
Головний герой - хлопець нового покоління. Розумний, освічений. Навчання за кордоном, престижна робота у міжнародних організаціях. Бурхлива історія кохання.
⠀
І 2014 рік. Рік, який змінив багато у історії України і особистому житті героя. Він має пропозицію гарної роботи у Женеві - і в адміністрації президента. Вгадайте, що обере? Отож.
⠀
Вважайте мене нудною, але я хотіла більше про політику. Про роботу адміністрації. Може, то у мене профдеформація? Було кілька моментів з ухваленням потрібного закону, про непотизм і корони на головах високих чиновників, але я хотіла дізнатися більше.
⠀
На перший план автор виніс особисте життя героя. Вероніка і Оля, сьогодні і вчора, переплелися у його голові. Одна приходить у сни, які неможливо відрізнити від реальності. Це спогади чи вигадка? Розрізняти доведеться нам.
⠀
Тонкою лінією проходить тема війни. Іловайський котел, збитий MH17. Хтось іде на війну, хтось когось відмазує.
⠀
Про кохання і дружбу, але як багато відтінків у цих почуттях!
⠀
Ця історія до мурашок схожа на життя: помилка, зрада, біль, втрата. Принципи і здійснення мрії. Хай чужої.
⠀
Спроба подивитися на наше життя з іншої точки зору: ми здогадувалися, що так і є. Але автор оголить душу героя. Його важко любити. А чи ризикнете ви його зрозуміти?
Displaying 1 - 9 of 9 reviews