What do you think?
Rate this book
Чужі гріхи
Перед самим Великоднем на полі трагічно гине вагітна Гапія, залишаючи після себе велику таємницю свого серця. Її убита горем мати Юстина робить дві ляльки для залицяльників доньки, щоб покарати одного з них — того, котрий Гапію занапастив. Ніхто, крім недоріки-Якова, не знає, що через дивні дарунки життя обох братів починають летіти шкереберть. Одного дня у дім Якова потрапляє дружина Петра, Оксана, і розповідає підслухану правду про те, як завинили перед Гапією її чоловік Петро і його брат Михайло. І тоді Яків викрадає одну із заклятих ляльок та наважується на непросту розмову з Юстиною.
…Усього сорок днів прокляття має силу, бо лише сорок днів ходить душа світом, перед тим як відлетіти у вічний вирій. Чи вистачить цього часу живим, щоб розплутати клубок спогадів, дивних збігів, таємниць і розірвати прокляття заговорених ляльок? Чи спокутує кожен із них свої та чужі гріхи?
…Усього сорок днів прокляття має силу, бо лише сорок днів ходить душа світом, перед тим як відлетіти у вічний вирій. Чи вистачить цього часу живим, щоб розплутати клубок спогадів, дивних збігів, таємниць і розірвати прокляття заговорених ляльок? Чи спокутує кожен із них свої та чужі гріхи?
240 pages, Hardcover
First published January 1, 2020
2 people are currently reading
30 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 4 of 4 reviews
April 17, 2021
це могло би бути атмосферне дослідження наслідків дурної трагедії, від якої кришаться долі й вивалюються скелети з шаф. нагла смерть героїні, та ще й напередодні великодня, могла би стати точкою, звідки наскрізь проглядаються взаємини між людьми, порахунки з минулим і стосунки з богом. (тим більше, що наратор тут і так усевидючий).
а вийшло ну такоє. ніби авторці хтось сказав, що секс продається, і вона вирішила продатися на повну. майже все міжлюдське тут зводиться до того, хто, кого і як трахав, причому здебільшого йдеться про насильство — добровільного сексу в книжці небагато. із брутальністю актів люто контрастують «розкішні пазухи», «солодкі циці» й «невинні лона». часом із цього виходять дивні фокальні зсуви: скажімо, згвалтована жінка, про відчуття якої нам саме роказують, зривається на ноги після «любощів». або тринадцятирічна дівчинка переживає перші місячні й жахається з крові, яка полилася з її, перепрошую, «молодого незайманого лона» — і ці слова виривають читачку зі співпереживання, ставлячи її скоріш у позицію підстаркуватого мужичка, який аж похекує від збудження: молоде! незаймане! мокре! мммм! авторка такого добра не шкодує.
як і просто прикметників не шкодує — їх багато, дуже багато: Впала пухкими колінами на розрубані подушки та зайшлася голосним плачем, довгим, рясним і затяжним, як перші березневі дощі. Важка чорна коса впала на її вродливе лице і вимочувалася гіркими сльозами, котрих молода ґаздиня нині не жаліла, давала їм вільно текти з ясних прегарних очей, стікати щоками на вилиці, на шию, а звідти — у стиглу розкішну пазуху (бачите, навіть там, де ніби не про секс, усе одно про секс; адже жіночий біль — це атлічний простір для фансервісу).
як і трикрапок не шкодує — здається, щедріших трикрапок на квадратний сантиметр я у друкованих текстах не бачила: Вулиця гуділа голосами людей і худоби, щебетала, клекотіла, гавкала, лопотіла деревами, брязкала ведрами, перегукувалась півнями… Відчайдушно захотів зими, такої лютої, сніжної, такої морозної, аби надворі нікого — ні комах, ні людей. Аби ні руху, ні звуку, аби ні душі… Аби тихо так, щоб аж серце завмерло, змерзлося у тверду грудку… І спати… Спати… Спа…
коротше, потенціал у роману був: безглузда смерть, динаміка насильства, зв'язок між живими і мертвими, навіть історичні травми проглядають. але реалізація вкрай стрьомна.
а вийшло ну такоє. ніби авторці хтось сказав, що секс продається, і вона вирішила продатися на повну. майже все міжлюдське тут зводиться до того, хто, кого і як трахав, причому здебільшого йдеться про насильство — добровільного сексу в книжці небагато. із брутальністю актів люто контрастують «розкішні пазухи», «солодкі циці» й «невинні лона». часом із цього виходять дивні фокальні зсуви: скажімо, згвалтована жінка, про відчуття якої нам саме роказують, зривається на ноги після «любощів». або тринадцятирічна дівчинка переживає перші місячні й жахається з крові, яка полилася з її, перепрошую, «молодого незайманого лона» — і ці слова виривають читачку зі співпереживання, ставлячи її скоріш у позицію підстаркуватого мужичка, який аж похекує від збудження: молоде! незаймане! мокре! мммм! авторка такого добра не шкодує.
як і просто прикметників не шкодує — їх багато, дуже багато: Впала пухкими колінами на розрубані подушки та зайшлася голосним плачем, довгим, рясним і затяжним, як перші березневі дощі. Важка чорна коса впала на її вродливе лице і вимочувалася гіркими сльозами, котрих молода ґаздиня нині не жаліла, давала їм вільно текти з ясних прегарних очей, стікати щоками на вилиці, на шию, а звідти — у стиглу розкішну пазуху (бачите, навіть там, де ніби не про секс, усе одно про секс; адже жіночий біль — це атлічний простір для фансервісу).
як і трикрапок не шкодує — здається, щедріших трикрапок на квадратний сантиметр я у друкованих текстах не бачила: Вулиця гуділа голосами людей і худоби, щебетала, клекотіла, гавкала, лопотіла деревами, брязкала ведрами, перегукувалась півнями… Відчайдушно захотів зими, такої лютої, сніжної, такої морозної, аби надворі нікого — ні комах, ні людей. Аби ні руху, ні звуку, аби ні душі… Аби тихо так, щоб аж серце завмерло, змерзлося у тверду грудку… І спати… Спати… Спа…
коротше, потенціал у роману був: безглузда смерть, динаміка насильства, зв'язок між живими і мертвими, навіть історичні травми проглядають. але реалізація вкрай стрьомна.
November 4, 2020
Чудовий глибокий текст! Читала з насолодою! Емоції стискали горло.
January 15, 2024
Захоплююча і сумна 🥺💙💛
October 21, 2020
Перед самим Великоднем на полі від старої міни гине молода вагітна Гапія. Її вбита горем мати у намаганні дізнатися, хто скривдив дочку, змотує двох ляльок та заговорює їх: одну для того, хто занапастив дочку, на покарання, іншу для того, хто її справді любив, на щастя. А оскільки за нею ходили два брати Патики, Міцьо та Петро, то і ляльок Юстина дарує саме їм. Сорок днів прокляття має силу, рівно стільки, скільки після смерті блукає світом душа померлої…
«Чужі гріхи» - це історія любові. Любові старшого чоловіка до молодої дівчини. Любові таємної. Любові, що так і не відбулася. Це історія про те, що гріхи минулого можуть завадити щастю в теперішньому.
Важке і легке читання одночасно. Важке, бо сама історія болісна. Та, якій радіти життю, ростити дітей, гине, забираючи із собою спокій і щастя, а емоційний вчинок матері відкриває скриню із таємницями минулого. А легке, бо написано саме так, та ще й приправлене бойківською говіркою, такою органічною із самою історією.
«Чужі гріхи» - це історія любові. Любові старшого чоловіка до молодої дівчини. Любові таємної. Любові, що так і не відбулася. Це історія про те, що гріхи минулого можуть завадити щастю в теперішньому.
Важке і легке читання одночасно. Важке, бо сама історія болісна. Та, якій радіти життю, ростити дітей, гине, забираючи із собою спокій і щастя, а емоційний вчинок матері відкриває скриню із таємницями минулого. А легке, бо написано саме так, та ще й приправлене бойківською говіркою, такою органічною із самою історією.
Displaying 1 - 4 of 4 reviews