Ґарет Джонс. Людина, яка забагато знала

by Mirosław Wlekły, Мірослав Влеклий, Олена Шеремет (Translator)

Книга польського репортера та письменника Мірослава Влеклого жанрово є унікальною. З одного боку, автор створив репортаж-реконструкцію подорожі до Радянського Союзу у 1930-х роках Ґарета Джонса – британського репортера, який першим розповів у західних медіях правду про Великий Голод в Україні. З іншого, книга є детальною й драматичною біографією Ґарета Джонса, який після публікації своїх текстів про «комуністичний рай» зазнав цькування з боку частини корумпованих західних журналістів і за декілька років помер за достатньо загадкових обставин.

Мірослав Влеклий – польський письменник і репортер, автор репортажних книг «Я був тут. Тоні Галік», «Все включено. Рай, в якому секс є богом», «Рабан! Про церкву поза цим світом».
Є співавтором декількох репортажів, за якими створено театральні вистави «Сварка», «Листи на волю», «Бог у дім», «Львів не віддамо».
«Ґарет Джонс. Людина, яка забагато знала» – перший переклад Мірослава Влеклого українською мовою.

Genres: Nonfiction, History, Biography, Polish Literature, Ukraine

336 pages, Hardcover

First published October 14, 2019

Reviews

[Iryna K · Rating 5 out of 5]

Книжка ця взагалі про те, як виплила у світові змі інформація про Голодомор (і як її успішно зам'яли і забули на 50 років), але мені вона насамперед цінна портретом початку 1930-х, моменту становлення сталінізму та нацизму, фактично, переломним моментом у історії ХХ сторіччя. Для нас звичніші наративи холодної війни та пострадянського світу, коли нацизм та сталінізм описані як тоталітарні жахіття, і мозок на автоматі, чуючи "Сталін", малює кривавого упиря, а від свастики беруть дрижаки огиди. Тим цікавіше зануритися у світ, де ці речі поки не набули цього контексту, де більшість Європи сприймає їх як належне, як частину своєї повсякденності, оцінює, шукає плюси та мінуси, власні вигоди у співпраці, способи їх використати... Одним словом, книжка точно варта прочитання не лише як сторінка у історії Голодомору, але й як частинка у мозаїці історії доби, що змінила все і з якої ми народилися.

[Iryna · Rating 4 out of 5]

Відгуки на інші книги можна знайти на моєму YouTube: https://youtube.com/@yellowbooknook?s...

Солідна праця з упорядкування робочого процесу енергійного, кмітливого, прискіпливого в своїй спостережливісті журналіста з валлійського Баррі Ґарета Джонса.

Читати, може бути, емоційно важко. Все ж сухі слова про голод, відсутність хлібу, про обшуки хат одразу постають в думках нечисельними фотографіями, що збереглися з того періоду.

Основний зміст книги є викривальним і чітко вказує на те, хто є кривдник, а хто є скривджений. Це дуже добре, бо на відміну від книги, однойменний фільм, постер з якого використовується на обкладинці, не має чіткого твердження, що відбувається голод і це справа рук Сталіна і його посіпак. Коли я дивились його два роки тому, це була перша думка, що спалахнула одразу опісля. Тут не можу бути місця для інтерпретацій, яке залишає фільм.

Стилістично маємо розмежування на архівні записи, листи, статті самого Джонса (чіткі, впорядковані, влучні, проникливі) і художню-репортажистику від самого автора, щоб створити відчуття простору довкола Джонса в деяких моментах в ЮК та в США. Те, що намагався оживити Влеклий, на мій погляд, сильно вибивалось на основному фоні.

Розділ 15 (Батько - комуніст, а я - комсомолка) про відвідини автором Харківської області у 2018 році показово вказує на значно меншу проникливість Влеклого, на відміну від містера Джонса.

Інколи мене конфузив переклад деяких речень, частіше за все це було пов'язано з порядком слів.

Нажаль, дана праця не була перекладена англійської, є видання німецькою, польською та українською.

[Vasyl Fedevych · Rating 4 out of 5]

Непересічна особистість, блискучий розум і неймовірне відчуття часу - це все ніщо, коли опиняєшся під пресом тоталітарної машини. А найбільш прикрою в цій історії є політика умиротворення. Це було жалюгідно тоді, це є жалюгідним і зараз.

[Валентина Алякіна · Rating 5 out of 5]

Неймовірна історія правди "із вуст" забутого донедавна валлійського журналіста. З історією у мене склалися не дуже гарні стосунки. Можливо, проблема в моїй пам'яті на імена та числа, можливо через не завжди вдалий підхід вчителів, хто зна. Сухі факти ніколи не затримувались у пам'яті на довше ніж кілька днів. Тут історія ніби й та сама: Радянський Союз, комунізм, п'ятирічний план, голодомор... Але вона переплітається з долею однієї людини, подається через призму його бачення і вражень, через розмови з різними людьми і записами у маленькому нотатнику. Можливо, я не запам'ятаю з ким саме він розмовляв і хто на чиєму боці був, але картина тогочасного Союзу чітко викарбувалась у моїй уяві. Зазнаюся, деякі факти відкрили мені очі на події тих часів. Тому, я вважаю, що книга дала мені більше, ніж просто приємні враження від прочитаного. Фільм я не дивилася, але обов'язково хочу. Дякую автору за його роботу і змогу познайомитись з Ґаретом Джонсом та його правдою. Я стала трохи краще розуміти нашу історію.

[Anna Ivanova · Rating 5 out of 5]

Історія після завершення якої виринають численні якби. Якби Ґарета почули, якби інші журналісти мали крихту Ґаретової гідності, якби Ґарет прожив довше життя. Енергійний кмітливий чоловік, який став свідком однієї з найгірших фінансових криз століття, маршу нацистів до влади і червоного більшовицького терору, та попри симпатію до німців і зацікавленність справами росіян, не побоявся визнати правду і не поступився. Особистість мало відома на своїй батьківщині, але яка сподіваюсь отримає належне визнання в Україні.

[Mariia Traskina · Rating 5 out of 5]

Книга про Гарета Джонса, людина, яка забагато знала, британський репортер, який першим, навіть єдиним у свій час, розповів світові про голодомор в Україні. І це в той час, коли всі вірили в сталіна і його ідеологію, відвагу більшовиків, Захід був зачарований велиим лідером, який (як всі були впевнені) виведе росію на вершину.
І лише Гарет Джонс відкрив відверту правду про справжній стан подій у тогочасній росії і Україні. Зниження рівня життя, голод, знищення селянства, класова боротьба перетворилась на плановий терор. Життя мільйонів людей було зруйноване.
Усьому світу не було вигідно знати правду, лицемірство зростало і страх скував усе суспільство.
Тому Гарет потрапив у немилість і заплатив високу ціну за правду.

[Yulia Maleta · Rating 5 out of 5]

В страшенному захваті від цієї книжки, хоча звісно описує вона трагічні події.

Але така щаслива, що постать Ґарета Джонса повернулася до нас і тепер мені так хочеться просити кожного — ну прочитайте цю книжку. Вона не лише про життя одного журналіста, а про правду, сміливість її відстоювати, про загальну обстановку в світі в 1930х роках, про феноменальну критичність Джонса і його здатність чітко прогнозувати як події будуть розвиватися. Це книга про міжнародну політику і пресу, про зради і компроміси, ціною яким стає чиїсь життя, про Орвелла, «Колгосп тварин» і, звісно, про Голодомор.

Йду тепер дивитися фільм, але знайте — книжка варта прочитання.

[Adri Dosi · Rating 5 out of 5]

Tak tohle je ohromné sousto. Geniální reportáž a vlastně i biografie o jedinečné osobě, která inspirovala i George Orwella k napsání jednoho díla. Jde o unikátní knihu, která je plná fotek a která mapuje celý život Gaeretha Jonese. Tento člověk ovlivněn rodiči a matkou, kteří na Donbasu byli u otevření Hughesovky, fabriky velškého podnikatele, si zamiloval Rusko a rozhodl se mu věnovat i ve svém dospělém životě, kdy se stal novinářem, který skvěke ovládal ruštinu. V jeho mysli bylo posílat informace a zprávy o tom, co se děje v Rusku. Byl nadšencem...

A víc asi neřeknu.

Jinak chci říct, že ta kniha se skvěle čte. Je vidět ohromný kus práce, kterou do toho autor dal. Kolik toho zjistil. Je to neuvěřitelná kniha. Hodnotná kniha. Plná neuvěřitelných informací. Spoustu se z ní dozvíte. překvapí vás. Je místy doopravdy hutná. Prostě jisté věci píše na rovinu. Je drsná. Nejde o román, to by si čtenář měl uvědomit.
Je velmi zajímavá, asi jediná svého druhu prozatím.
Některé věci, když budete číst, budete mít dejavue. To, co se dělo 130 let zpět, jako by se dělo právě teď. Zapadne vám možná do soukolí jistá rétorka. Pochopíte princip propagandy a ruského myšlení... i když jde to vůbec?
Zjistíte i postoj zahraničí, co se dělo, jak se k tomu stavěli, jak funguje propaganda a proč byste si na ni i dnes měli dát pozor.
Proč nefunguje opakování chyb.
Možná pochopíte, o co dnes někomu jde... protože .. je to fakt místy jak návrat do minulosti.
No, když to spojíte s tou knihou, co jsem četla před touto, tedy Léto 1939 a Farmou zvířat, asi to bude docela nářez, ale informačně... ano je to kvalitní a neuvěřitelné.

[Book · Rating 5 out of 5]

«Ґарет Джонс. Людина, яка забагато знала» Мірослав Влеклий.

Якщо ви бачили фільм, але не читали книгу,прочитайте спочатку книгу, а потім передивіться фільм. Відчуття максимально болючі, але ще трішки більше ненависті до русні прокидається.

Автор описує нам журналістське життя Джонса, і його основні роботи, це Німеччина часів Гітлера та ��адянський союз. Він проводить паралелі між двома країнами, показуючи їх людажерність. Умовно книга розбита на дві частини, в першій більше йде про Німеччину, часів приходу до влади Гітлера , а вже друга це Україна, яка потерпала від гніту радянської влади.

Важко уявити розмір «яєць» Джонса, щоб поїхати в союз, збирати інформацію, робити нотатки тогочасних жахів, які відбувались в Україні і все це оприлюднити.

Джонс детально описує родини, їх побут. Коли читаєш, волосся стає дибом від того. Просто неймовірно, це відбувалось в центрі Європи і ніхто нічого не робив.

Після прочитання, я не розумію, як взагалі в 1991 році можна було обрати комуніста, це як обрати Януковича. Для мене загадка. У кожного хто ставив ці галочки, родини переживали весь гніт союзу. Але про що казати, автор книги описує сьогодення і своє перебування на Харківщині, будете трішки в шоці.

Книгу повинен прочитати кожен. Просто кожен українець.

12/10

[Alla Kovalenko · Rating 4 out of 5]

About another idealist of this world, whose memory this world tried to erase so that his conscience would not be tormented. It is wonderful that at least the memory of Gareth Jones and his truth about the Holodomor has been revived.

[Оленка Чередниченко · Rating 5 out of 5]

Текст про валлійського журналіста, який в 20-30х роках минулого століття їздив світом. Ґарет Джонс - людина, яка збирала матеріали про тогочасний стан країн, зокрема про Росію. Незважаючи на заборони, він пройшов пішки вздовжз залізничних колій селами України й на власні очі побачив Голодомор. Внаслідок цієї "подорожі" Джонс першим розповів (наскільки це можливо) про геноцид всьому світу.
Книга не є суто історичною, читається як біографія однієї людини. Я в свою чергу чекала, що більше фактажу, але може й краще, що її зробили художньою. Думаю, через такий виклад вона буде більш доступною до широкого кола читачів.
Раджу.

[Олеся Римська · Rating 4 out of 5]

Кгига про Гарета Джонса - англійця, який першим розповів на заході про Великий Голод в Україні. Детально описано його самого, родину, походження. Ви знали, що Донецьк постав із села Юзівка, яке заснував валієць Джон Юз. Я була сильно здивована. Він збудував там металургійний завод, що дало поштовх до розвитку селиша, яке згодом переросло в місто. Мама Гарета працювала у Юза гувернанткою. Гарет вільно розмовляв російською і змалечку мав інтерес та трепетні почуття до всього російського. А Україна для нього була лише частиною вєлікої і могучої, як і для всіх іноземців в ті часи.

Автор пише про причини Другої світової і прихід до влади нацистів в Німеччині та комуністів в Росії.
Мене вкотре шокувало, що багато розумних людей на заході захоплювалися як Гітлером, так і Сталіним і вважали, що голод, хвороби, заслання в Союзі - це необхідні заходи щоб досягти революційних цілей, а винні у всіх негараздах лише контрреволюціонери. Такі очевидні чорно-білі речі тоді не були очевидними, багато хто стояв на роздоріжжі, багато гірко помилялися. Я подумала, а як виглядатимуть сьогоднішні події, коли про них читатимуть мої внуки?

Після побаченого на Харківщині в 1933му Гарет виголошує промову в Лондоні, її передруковує багато провідних західних видань. І що це змінює? Нічого. На слова молодого журналіста відразу лунає купа спростувань від людей залежних від Союзу, вони відверто брешуть. Очільники європейських країн воліють мовчати щоб не розлютити більшовицьку владу (у політики замирювання ноги ростуть ще з тих часів), для Америки надто важлива торгівля з Совєтами щоб хоча б висловити позицію "сильно стурбовані". Подальші публікації Джонса про Голодомор заблоковані, всі його статті відхилять, жодна впливова газета не надрукує нічого про голод в Україні протягом наступних 50ти років. Самого ж Джонса знищать спеслужби Радянського Союзу.

В 2018му автор книжки їде Україною тим самим шляхом, яким їхав Гарет 1933го року. Описана ним Харківщина бідна, сіра, забита, російськомовна, непатріотична і ватна. Люди ворожі і залякані, нібито досі бояться пустити в хату, почати розмову, говорити про Голодомор. Мені було неприємно це читати, бо картинка вийшла необ'єкнивна і темна, ніби не Україна, а москальська глибинка. Добила мене розповідь про місцевого жителя Романа, з яким Влеклий обідає. Чоловік мого віку нібито завжди носить з собою про всяк випадок висушений шматочок хліба. Що??? Який шматочок хліба прозапас у людей мого покоління?
Оця глава з мандрівкою Влеклого по Україні стала ложкою дьогтю в бочці меду. Ну, і те, що автор жодного разу Голодомор не назвав геноцидом.

Невеличкий уривок з цитатою Джонса:
"Під час Великого голоду загинуло щонайменше 3, а може 7 мільйонів українців. На відміну від голоду 1921 року, влада вже не ставилася до заморених голодом, як до жертв, цього разу їх визнавали злочинцями. Сталін і його підлеглі вважали їх винними. Вони спричинили голод, то ж мають бути покарані, і не треба їм допомагати. Хоча колективізація не була прямою причиною високої смертності, та правда в тому, що "голод став результатом примусового вилучення продовольства під час подвірних обшуків, заслонів на дорогах, через які хлібороби не могли покинути села і знайти роботу або роздобути їжу в містах; жахливих заходів, передбачених " чорними дошками", на які заносили цілі колгоспи та села; заборони торгівлі на селі та оскаженілої пропагандистської кампанії, що переконувала багатьох спокійно сприймати смерть сусідів".

[Agnieszka · Rating 5 out of 5]

Obyś żył w ciekawych czasach – głosi chińskie przekleństwo. Do tytułowego bohatera tego reportażu biograficznego te słowa odnoszą się z całą pewnością.

Gareth Jones- 24-letni Walijczyk, który po zakończeniu studiów w Cambridge zostaje sekretarzem byłego premiera Lloyda George’a. Znakomicie wykształcony i władający 3 obcymi językami. Dziennikarz, publicysta, znawca polityki międzynarodowej. Świadek najważniejszych wydarzeń I poł. XX-wieku, których tragiczne następstwa niejednokrotnie przewidział.

Początek lat 30-tych XX-wieku, kryzys gospodarczy puka do bram świata. W Związku Sowieckim po śmierci Lenina system stalinowski jest w pełnym rozkwicie; na fali upokorzenia po traktacie wersalskim oraz gigantycznego bezrobocia w Niemczech do władzy dochodzi Adolf Hitler.

Jones na zlecenie przełożonego podróżuje po Europie. W kręgu jego zainteresowań znajduje się właśnie Związek Radziecki i Niemcy. Z bliska obserwuje eksperyment gospodarczy młodego państwa sowieckiego , jest zafascynowany Niemcami (co istotne, krajem i ludźmi – nie faszyzmem).

Podczas jednej z samotnych podróży po ZSRR udaje mu się zajrzeć za skrzętnie skrywaną istotę systemu komunistycznego. Wędruje z plecakiem, po Ukrainie ogarniętej największym w dziejach głodem. Do historii przejdzie on jako Hołodomor (Wielki Głód) i pochłonie ok. 6-10 mln istnień ludzkich.

Odkrycia Jonesa są zatrważające. Informacje o Hołodomorze publikuje we wszystkich wpływowych mediach. Niestety spotyka się z ostracyzmem ze strony swojego środowiska, wpływowych polityków w tym przede wszystkim moskiewskiego korespondenta „New York Times’a”, laureata Nagrody Pulitzera - Waltera Duranty . Wokół Jones’a toczy się cyniczna gra interesów.

Nie chcę zdradzać Wam więcej fabuły tej książki. To powieść o prawdzie, kłamstwie, propagandzie, wielkiej polityce, grze wielkich mocarstw i o tym, że w każdych okolicznościach warto pozostać przyzwoitym.

Zazwyczaj odnosiłam się sceptycznie do książek powstających równolegle z filmem na ten sam temat. Uważałam je za miernej jakości produkty cross marketingu. W tym przypadku cieszę się, że nie miałam racji. Zachęcona niezwykle ciekawym spotkanie online z Mirosławem Wlekłym zdecydowałam się kupić i przeczytać tę książkę.

To niezwykle wartościowa i bardzo interesująca lektura, podobnie jak mroczne czasy, które opisuje. Czytałam ją z wypiekami na twarzy, mimo że znałam, jak każdy, gorzki finał tej historii. Cieszę się, że ten niezwykle przyzwoity człowiek został w końcu upamiętniony.

Teraz, z wielką przyjemnością, obejrzę film Agnieszki Holland.

[Anna Horpynych · Rating 5 out of 5]

Абсурдність радянської величі. Обман. Темнота. Ілюзії, створені віртуозами компартії. Брак їжі. Експлуатація дитячої праці. Освіта, де немає місця свободі думки. Деякі свідчення тих, хто пережив Голодомор, змушували мене закривати книгу, щоб не вивернуло.

Книга «Ґарет Джонс. Людина яка забагато знала» Мірослава Влеклого потрапила мені до рук через 3 роки після того, як я дізналася про неї, готуючи матеріал з оглядом фільму «Ціна правди». Це біографічна історія, здавалося б, пересічного британського журналіста. Ніщо у описі Джонса не виказує мужності, яка б дозволила зробити те, що він зробив – вперше розповів світу, що в Україні вмирають з голоду, штучно створеного голоду.

Більшість свого професійного життя Ґарет Джонс присвятив тому аби розгадати загадку СРСР. Як країна, яка за всіма економічними показниками мала б бути у глибокій кризі, примудрялася постачати до США і Британії таку кількість продовольства, вимінюючи його на обладнання? Розгадка жахлива – ціною мільйонів людських життів. У нотатках ж��рналіст описує як людина помирає з голоду. Здорова психіка, захищаючись не дає достеменно уявити це.

Коли у 1933 році на форумі в Берліні Джонс розповідає правду про ситуацію в радянській Україні, йому не вірять. Над ним насміхаються. Вважають божевільним. Знані у всьому світі, авторитетні журналісти, продавшись пропагандистам, вибілюють тиранію Сталіна і влаштовують змову проти Джонса. У 1935 Джонса вбивають найманці КДБ. Радянська велич не прощає правди.

З огляду на це у мене є 3 думки:
🖍️ Голодомор створений штучно, щоб винищити найбільш волелюбні народи – українців і казахів. Радіо Свобода публікували архівні документи, які це прямо підтверджені.
🖍️Радянська велич – фейк, замішаний на крові й брехні.
🖍️ Авторитети інколи брешуть. З різних причин. Сліпа довіра авторитетам може звести у прірву. Це дезорієнтує. Кому вірити? На що спиратися?

Я не думаю, що це книга для всіх. Однак, думаю журналістам та громадським активістам варто прочитати. Щоб відчути, за що боремось. Щоб, як не дивно, заядитися вірою в себе і знайти нові орієнтири та зберігати open mind.

[Andrii · Rating 4 out of 5]

Перед тим, як почати читати нову книжку я намагаюся сформулювати свої очікування від неї: про що йтиметься, що я хочу дізнатися, на які питання відповісти після прочитання.

З цієї книжки я мав надію більше дізнатися саме про Ґарета: його погляди, звички, особливості характеру, захоплення, одним словом, щось більш особисте за статтю з вікіпедії. Багато чого дізнався, хоча для того, аби відповісти на питання "тож якою людиною був цей містер Джонс?" інформації мені здалося замало.

Натомість багато уваги в книжці приділяється стану справ у Союзі початку 30-х, страшним картинам Голодомору (про Голодомор, звичайно, краще читати Червоний Голод. ) та ситуації в тих країнах, в яких жив та працював Джонс. Створити з цього художню композицію - нелегко, вважаю, що Мірославу це вдалося. Було б також цікаво дізнатися, що спонукало його взятися за цю тему.

Особлива подяка за спробу записати спогади очевидців. Кожна така історія - артефакт, на "розкопку" якого мали б споряджати команду "археологів". Змусити цих людей говорити дуже важко і з кожним роком ці свідчення назавжди втрачаються.

Знаєте, що роблять японці? Вони рекрутують волонтерів, які декілька років вивчають історію Японії 20 століття. Після іспиту, кожному з них призначають очевидця атомних бомбардувань, від яких волонтери мають в найменших деталях перейняти їх історія, аби згодом розказувати неначе від себе. Ці історії житимуть вічно, і не в музеях, а серед звичайних японців.

Насамкінець, хотілося би відзначити, що геноциди відбуваються у нас перед очима (зокрема, знищення уйгурів) і так само існують журналісти, які, ризикуючи життям, розказують нам про це і так само існують видання, які мовчать, і так само бреше партія, називаючи насильницькі табори "виховними центрами". Ґарет був правий - ми за будь-яку ціну мусимо захищати ідею особистої свободи та права людини!

[Ганна Халімон · Rating 5 out of 5]

Я передбачала, що це буде важка книга через її тему, але отримала більше, ніж сподівалася (безмежне захоплення і повага автору). Ґрунтовне дослідження не лише причин і наслідків Голодомору, але й причин та наслідків рішень і уподобань тодішніх світових лідерів, руйнівне протистояння комунізму та нацизму, про Велику депресію, брудну кухню політичних маніпуляцій, підлабузництва, змовництва і брехні, про те, як мало ми знаємо про те, чим захоплюємося, про страшні жертви, про силу книги і ціну правди тощо.

Найбільше вразили подробиці організації та втілення політики упокорення УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ, яка триває досі. Навіть через майже 90 років після Великого Голоду в Україні людей сковує страх розповісти правду (і він не міфічний, бо виявляється досі працюють люди, які свято оберігають брехню про світле радянське минуле, хоч безпосередніх винуватців трагедії давно немає серед живих).

Інформація для роздумів про лідерів думок (зокрема, письменники, журналісти) і відповідальне ставлення до поширення інформації.

Вражає, якої величина була ЛЮДИНА Ґарет Джонс, яку, якби почули, то могли б уникнути страшних помилок світового масштабу (бо він наскрізь бачив суть радянщини, усвідомлював формування двох тираній, передбачив напад Японії). Такий світлий розум і таке коротке життя. І пам'ять про цю людину була б загула, якби не випадковість...

[Olga · Rating 5 out of 5]

Читаючи книгу,весь час задаюсь такими же питаннями. Чому людям краще вірити в "лапшу"чим в правду? Чому сильні миру цього, хоч тоді вибирали дружбу і партнерство зі Сталиним, як зараз вибирають з ***лом? Чому подивитись правді в очі важче ніж слухати добре зварену "лапшу".Чому хоч тоді, хоч зараз бояться лютого диктатора, а нам потрібно віддуватись за пів миру?

Чому правді так важко дорватись до сердець, в той час коли гомно так легко лягає на сердце мільйонам? І це мала частина ось таких "Чому"
Велика дяка людям, які відновили ім'я хороброї людини.Ми повинні знати історію минулого, без неї ми весь час будемо страдати в майбутньому.Ось коли наші внуки забудуть, що було сьогодні, то що їх чекає?... В сердці тільки ненависть к продажним та тупим людям, які не бачать очевидного.

Чому тільки в 1987 році вперше заговорили про голодомор, а саме зараз майже через 100 років це признає майже весь світ, а тоді більш вигідно було "закрити очі", як помирає 10 млн людей. Не їх же сім'ї пухнуть с голоду. Хоча і зараз, не їхні діти гинуть в своїх ліжках від ракет, чи сидять годинами в підівалах.
Історія писалась і пишеться кровью, але більшість спостерігає за цим як в кіно.

[Elvira Satanenko · Rating 5 out of 5]

Ця книга - це потужне свідчення одного з найбільших злочинів людства, про який світ волів мовчати. Це історія про Голодомор, про мільйони загиблих внаслідок штучного голоду в Україні, і про людину, яка мала мужність сказати правду.

Гарет Джонс став тим, хто на власні очі побачив жахи радянського режиму й доніс цю правду до світу. Але його голос був проігнорований, а правда похована під вагою політичних інтересів і цинізму західного суспільства. Ця книга - нагадування, як легко світ може закрити очі на зло, виправдовуючи мовчання дипломатією та вигодою.

Влеклий майстерно змальовує не лише особистість Джонса, але й глобальний контекст - світ, який допустив цей злочин, бо правда була незручною.

Це книга, яку має прочитати кожен. Вона не лише про минуле, а й про відповідальність кожного з нас перед історією, щоб подібне не повторилося

[Oleksandra Godlevska · Rating 4 out of 5]

Трохи по-іншому я собі уявляла цю книгу, але остання третина повністю виправдала мої очікування. Власне, описи страждань українців від голоду було читати найважче. А ще про те, як це нікому не було цікаво, порівняно з "більш важливими" проблемами інших країн.

Хочу подивитись фільм, але не знаю, чи зможу таке взагалі дивитись.

Книга залишила по собі дуже песимістичний настрій. На фоні подій сьогодення відчувається безсилля та відчай. Відчувається, як багато, і разом з тим небагато, всього змінилось. Мабутб, найбільша наша перевага зараз - це інтернет. Можливо, це нам допоможе.

Не сподобалось в книзі узагальнення всіх територій колишнього срср під назвою "росія", хоча номінально так воно і було.

[ALLA ZAIATS · Rating 4 out of 5]

Історія, яку має знати кожен. Про видатного, відвертого та непересічного журналіста, який вперше розповів про Голодомор в Україні. За що був вбитим.

Книга сподобалась, хоча вона написана більше у форматі репортажу, аніж в художньому стилі. Багато важливих фактів про панування Сталіна та Гітлера. Рекомендую.

[Oleksandr Galushko · Rating 5 out of 5]

Нажаль, не вигадка

[Iryna Bozhko · Rating 5 out of 5]

Чергове нагадування про те, в якому "шлюшному, цинічному, безпринципному світі" ми живемо. Минає століття, і майже нічого не змінюється

[Natalia Borshch · Rating 2 out of 5]

Цю книжку я читала вже після того як подивилася фільм "Ціна правди". Фільм документальний, знятий про життя валійського (з Уельса) журналіста, який першим в західних медіа ще до Другої Світової відкрито розповідав світу про Голодомор в Україні, про злочини сталінізму.

Книжка є дослідженням поляка Мірослава Влеклого, який майже 100 років після подорожі Ґарета Джонса з Москви на схід України повторив його подорож, пройшовся пішки по тим же селам, де Джонс побачив як українці помирають від штучного голоду. А окрім цього Влеклий перекопав багато архівних матеріалів, щоденник Джонса і всі його статті, відтворив хронологічно всі основні події, які тоді відбувались у світі. Це колосальна робота.

Але читати це нереально важко, бо це дуже детальні картини геноциду українців і докази воєнних злочинів, які зображуються на прикладі роботи політиків, преси і пропаганди.

А ще весь час поки я читала мені треба було опиратися. Бо було купа прикладів "позитивної" пропаганди. Реальних статей і заголовків, діалогів з заможними московитами, які на міжнародному рівні казали як совок нагибає вестернів і як все на русі ха ра шо. Наче ця книжка намагалася мене запевнити, що справді все було добре, морозиво в стаканчику по 5 копійок, п'ятирічка в три роки і перемога в промисловій революції. Будьте обережні, бо воно на підсвідомому рівні може десь осісти.

А ще мене зацікавили замальовки приходу нацистів до влади в Німеччині. Бо Джонс був воєнним і політичним журналістом, він зустрічався з Гітлером і був радником прем'єр-міністра Британії. Тому зараз я б хотіла, знаючи німецьку, звернутися до німецьких джерел тих часів. Може навіть прочитати "майн кампф" щоб зробити для себе свої висновки. Бо зараз коли такі настрої з правою партією AfD в Німеччині знову зростають, то хочеться бути більше в курсі того як працює майндсет німців, без огляду цього через призму російсько-совєцького побєдобєсія.

Якщо фільм ви не дивились, то читайте книжку. Якщо дивились, то інколи там сюжет слово в слово, то можете тоді не читати.

[Iryna Slavych · Rating 5 out of 5]

Ще недавно значення Голодомору в Україні сприймалося як найтрагічніша подія в українській історії, але в умовах фактичної російсько-української війни Голодомор став ще й "лакмусовим папірцем" у світогляді українців.

Ще читаючи книгу журналістських статей Ґарета Джонса "Ціна правди" мою увагу привернуло написання журналістом тексту "Великий голод в Росії" ( зрозуміло, що журналіст ідентифікував її як СРСР). От власне Україна Ґаретом згадувалася зовсім побіжно.

Підмосков'я, Поволжя, Кубань, Південний Урал, Західний Сибір - райони, які теж потерпали від штучного геноциду.

Але є один факт, що відрізняє Голодомор в Україні від їхнього. І це історична пам'ять.

Так вже склалося (вірніше свідомо нав'язувалося), що в пам'яті росіян закарбувалася найважливіша історична подія - це перемога у Другій світовій війні (Великій вітчизняній як називають її росіяни). Вона стерла із їхньої пам'яті сталінські масові розстріли, гонитву СРСР за капіталістичними країнами, та те як у пришвидшених темпах індустріалізації був штучно створений Голодомор.

85 років по тому польський кореспондент Мірослав Влеклий вирушив шляхами Ґарета Джонса - у напрямку із Харкова до російського кордону.

[ За кілька сотень кілометрів звідси точаться бої, гинуть люди, а згідно з картами колаборантів, околиці Харкова, як і Донбас, можуть увійти до складу "Новоросії". А може, ні? Може, ця війна тільки підсилює людські характери, риси, набуті в часи сталінізму й тих найтрагічніших подій, що сталися 1933 року? ]

Від хати до хати як колись ходив Ґарет Джонс, так і Мірослав Влеклий застосовує "лакмусовий папірець", визначаючи ступінь поінформованості про найтрагічнішу подію українців та заодно опитує їх бачення до подій на східній частині України.

Скажу так, що хто не знає національної історії, ніколи не зможе зрозуміти свого народу й діяти на його благо.

[Book Nook · Rating 5 out of 5]

Gareth Jones Człowiek, który wiedział za dużo absolutnie mną wstrząsnęła. Nie mogę uwierzyć, że jak dotąd świat nie wiedział o istnieniu dziennikarza, który za wszelką cenę chciał ujawnić kulisy stalinowskiego reżimu. Jones był walijskim dziennikarzem, który już jako 25 latek na prośbę byłego premiera Wielkiej Brytanii Lloyda George’a jedzie do ZSRR, by poznać prawdę o realiach panujących za ciężką kurtyną. Z czasem jednak okazuje się, że nie tylko Rosjanom zależało aby żadne informacje nie wyciekły poza granice kraju. Politycy zagraniczni, kiedy za sprawą Jonesa dowiedzieli się o dramacie tysięcy ludzi również przymykali na to oko, a koniec końców doprowadzili do skazania Jonesa na śmierć. Fascynująca historia Wlekłego pokazuje nam jak łatwo jest manipulować opinią publiczną, jak ważny jest zawód dziennikarza i jak łatwo jest poddać się presji społecznej. Bardzo się cieszę, że miałam okazję poznać tę historię i mam nadzieję, że za sprawą tej książki i filmu Agnieszki Holland, o Garecie Jonesie w końcu dowie się cały świat.
Poza tym jest to świetnie napisany i skonstruowany reportaż, który pochłania się z zapartym tchem. REWELACJA!!

[Andriana · Rating 5 out of 5]

Ця книга варта того, щоб прочитати її за 3 дні, а не за 3 дні протягом 3 місяців, як зробила я. Правда. Вона дуже насичена фактами, детальною послідовністю подій. Автор проробив просто громадну роботу, і дістав дуже багато цікавої різнопланової інформації про найбільш замовчувані події в історії.

Для мене ім'я Ґарет Джонс до того, як я побачила обкладинку цієї книги було невідомим, але це була настільки цікава і непересічна особистість! Він дуже любив вчитись, особливо захоплювався вивченням мов, зокрема російської і німецької, і довів до вільного володіння. І саме це зробило його особливою людиною, яка максимально наблизилась і зайшла всередину двох найбільш тоталітарних режимів світу.

Він був особисто знайомий з Гітлером і Геббельсом, з Ллойд-Джорджем, з секретарями КП, якщо міряти теорією рукостискань, я не певна, що до чи після нього була настільки дотична людина до "сильних світу цього". І дивно, що про таку талановиту людину так мало знає світ.

Було б дивно. Але коли когось знищує НКВД за мовчазної підтримки капіталістичного світу, то так і відбувається - тебе ніколи не існувало, те, про що ти говорив - не може бути правдою.

[Gustav · Rating 4 out of 5]

,,Często się zdarza, że mężczyzna jednej nocy mówi żonie, iż zamierza się rozwieść, a już następnej pojawia się w domu z nową narzeczoną! Potem, w obliczu braku mieszkań, cała trójka musi mieszkać razem, dopóki ktoś się nie wyprowadzi”.

W swojej książce Wlekły wplata wiele tego typu anegdot i codziennych sytuacji na Ukrainie pod rządami Stalina. Szokująca prawda o zbrodniach spotkała się z niedowierzaniem i odrzuceniem opinii publicznej. Gareth Jones zginął próbując powiedzieć światu o tym, co dzieje się w odległej, zacofanej Rosji. Zderzenie wielu światów, bogactwa i biedy prowadzącej do kanibalizmu. Fragmenty dzienników Jonesa czyta się z ogromną przyjemnością, a Wlekły potrafił ubrać to w zgrabną formę, która pozwala mu na dodanie od siebie wielu faktów historycznych.

Pięknie uszyta historia ze strzępków tego, co udało się dowiedzieć o dziennikarzu, który dzięki tytułowi i filmowi Holland stanie się legendą. O mały włos nikt by się o nim nie dowiedział… Dobrze, że tak się nie stało.

Dobra biografia godna uwagi, polecam!

[Piotr · Rating 5 out of 5]

Co za historia. Czytałem w oczekiwaniu złego zakończenia a ono nie nadchodziło. Bardzo bogaty rys historyczny i opis toczącego wówczas Niemcy i Rosję szaleństwa. Niesamowity wątek z Rokiem 1984 Orwella no i rajd na sam koniec. NKWD.