В мене такого неоднозначного сприйняття книги давно не було. З однієї сторони цікава історія, з добре прописаними персонажами, але настільки гидка, що після прочитання книги хочеться помити руки. Ця історія про "привілейованих англійських монстрів..." з однієї сторони шокує, з іншої ти розумієш, що це жорстка сатира на представників аристократії, які пихато вихваляються своїм походженням, а насправді являють собою мильні бульбашки. Ці бульбашки від самозакоханості зростають до незвичайно великих розмірів, але в середині як були порожніми, так порожніми і залишаються. А ще це історія про садиста, який отруює життя своєї родини, і в першу чергу ламає життя свого сина. Це історія про самотність, біль, зневіру і відчайдушний послух на межі божевілля...
Старовинні садиби, обвиті плющем; доглянуті сади з фігурними кущами; антикварні меблі, начищені до блиску; кімнати із протягами; каміни, в яких витанцьовує полум’я; родові легенди, статус та інтелігентність — приблизно так ми уявляємо собі багаті англійські родини, їх побут та традиції. Мистецтво демонструє їх приємними людьми, але що ховається за лощеним фасадом?
Патрік Мелроуз — це альтер-его самого автора, який справді походить зі знаменитого британського роду, де що не прадід, то якась видатна особистість. Але дитинство Едварда було складним та сповненим насилля (в т.ч. сексуального), що він не посоромився відкрито описати у першому романі серії про Патріка.
Маючи батька-тирана, що живе на статок дружини, та матір зі стокгольмським синдромом, яку цікавлять лише алкоголь та стимулятори, Патрік усе дитинство проводить у страху та відчаї, що надалі неминуче вплине на його доросле життя. В книзі немає детальних графічних описів — лише завуальовані натяки та одна помірно жорстока сцена, але відчуття бруду від цього меншим не стає. Автор у своїй гарній та трішки поетичній манері із долею тонкого гумору описує життя родини за ширмою пристойності. На людях вони тримаються чемно, зображають любов та турботу, а за зачиненими дверима роблять те, в чому навряд чи самі собі посміють зізнатися.
Окремої уваги заслуговує сцена вечері, де за столом збирається родина Мелроузів, їхні друзі, сусіди та випадкові гості. Те, як вони жонглюють лицемірством, викликає огиду. Ввічливі світські бесіди не заради спілкування, а заради підтримання ілюзії благородства, а на фоні — нещасна дитина, на страждання якої всім глибоко наплювати. Усім, окрім однієї гості, в якій ще лишилися крихти людяності…
Попри на тяжку тему, книга читається легко, буквально за два вечори, бо стиль автора — це щось на кшталт інтелектуального стенд-апу. Щоб так легковажно та з дотепом писати про пережиті жахіття, Едвард мав добряче попрацювати із дитячими травмами. Вже це робить книгу вартою уваги.
Ця книжка, це справжнє відкриття. Я не очікувала, що вона так мене вразить. Є ще й однойменний серіал «Патрік Мелроуз», і тепер, після прочитаного, мені точно треба його подивитися.
Про що книга?
Про британську аристократію – але не ту, що з манерами, етикетом і бездоганною англійською. А про ту, де за фасадом антикварних маєтків, камінів і відпочинку у Франції приховані збочення, домашнє насильство, наркоманія, алкоголізм і моральна гниль.
Тут немає позитивних героїв - кожен персонаж «хворий», а автор безжально розкладає їхні душевні покрученості, змушуючи відчувати огиду й водночас захоплення від майстерності оповіді. Я просто не могла відірватися від сторінок.
Але, читати це було фізично неприємно: насильство над 5-ти річною дитиною (і моральне і фізичне), моральне знищення жінки, як особистості, повна байдужість батьків, дружба, побудована не на довірі, а на статусі, різні збочення… Але водночас, повторю, неможливо було відірватися.
Якщо ви шукаєте книжку, яка залишить після себе сильний осад і змусить задуматися то це вона. Я вже збираюся братися за продовження тільки зроблю маленьку перерву однією книжкою
Едвард Сент-Обін “Патрік Мелроуз. Не зважай” (ч.1)
Оскільки зараз осінь і хеловінські моторошні читання саме в розпалі 🍂👻 ...ця книга перевершила всю моторошність, яку я читала раніше.
Ні, тут немає бабая чи привидів. Але є щось набагато страшніше — людська свідома жорстокість. Та, що ховається за інтелектом, грошима й “вихованням”. Це історія, де зло має людське обличчя, усміхнене і впевнене в собі.
Тригер на тригері — знущання, приниження, зґвалтування, психологічне нищення близьких. Все приправлене цинічним переконанням: “так ти виростеш загартованим до світу”. Це не просто важке читання — це книга, яка залишає осад, біль і глибокий жах від людської природи.
Так, це наймоторошніша історія цієї осені. Не легкий детектив, не просто психологічна драма — це випробування для нервів і совісті.
Не знаю чи на моє захоплення книгою якось вплинув однойменний серіал, який я подивилася першим, але мені дуже сподобалося. В основі книг цього циклу лежить історія про сексуальне та психологічне насильство, наркоманію та алкоголізм, що їх пережив автор. Ця книга є першою в циклі та починає оповідь з дитячих років Патріка та середовища в якому він знаходився в дитинстві, зокрема його жахливого батька та флегматичну, бездіяльну матір. Однак, не зважаючи на складність піднятих тем, Сент-Обіну вдається без графічних деталей влучно описати переживання та думки дитини з притаманною їй наївністю. Вдалим є і сюжет, що не обертається навколо страшних подій, а радше вписує їх в загальну картину, що дозволяє прослідковувати за усіма персонажами та загальним ходом подій.
Один день із життя п‘ятирічного хлопчика аристократичної сім‘ї, в якій бруду і цинізму вистачить на якесь село середнього розміру. Найгірше, що книга автобіографічна. Вона неприємна, незручна, огидна. Анотація обіцяла трохи британського гумору, але я його не вловила. Мені було безумовно жаль хлопчика і хотілося прибити батьків. Читати далі не витримають нерви. Серіал дивитись я теж не змогла. Тематика знущання батьків над дітьми, наркоманія і т д - не входять в перелік тих тем, що я люблю читати. Хоча впевнена, знайдуться поціновувачі такого жанру ;)
З плюсів - гарний переклад і чудово оформлена електронна версія книги, за що вдячна видавництву 🥰 Хоч книга зовсім не «моя», читати було зручно ;)