Уздовж океану на ровері

by Vasyl Makhno, Василь Махно

Нова книжка есеїстики Василя Махна — це мандрівка в історію, у минувшину — у пам’ять, у дошукування свого коріння. Вона розпочинається зі Стейтен-Айленду, неподалік теперішнього мосту Верразано, що завис над протокою, якою на початку ХХ ст. пропливали кораблі, доправляючи до Америки міґрантів з Європи.

Мандрівка триває не лише в межах Бруклину, Лонґ-Айленду чи майстерень сучасних американських художників, лекторіїв і Метрополітального музею. Вона шириться гайвеєм на позашляховику, трансатлантикою до Європи й далі аж до Індії. Ми валандаємо за Аґноном бруком Бучача, забрідаємо до чортківського водоноші, потрапляємо до Кривого Рогу і квартири Драча у Києві, у квартали Старого міста в Єрусалимі, до Італії, а зокрема, й до Венеції, щоправда, нью-йоркської — тої, яку заподіяв ураган Сенді, затопивши довколишні острови.

Genres: Nonfiction

336 pages, Hardcover

First published January 1, 2020

About the author

Василь Махно (1964, Чортків, Україна) – український письменник та перекладач. З 2000 року живе та працює в США. Лауреат премії Книга року BBC у 2015 році за роман Дім у Бейтінґ Голлов (Львів: ВСЛ, 2015).

У період з 1993 по 2019 рік видав 13 поетичних збірок, серед яких найвідомішими є 38 віршів про Нью-Йорк і дещо інше (Київ, Критика, 2004), та Паперовий міст (Львів: ВСЛ, 2017)

У період з 2015 по 2019 рік видав три художні книги: Дім у Бейтінґ Голлов (Львів: ВСЛ, 2015), Околиці та пограниччя (Київ: Yakaboo Publishing, 2019) та Вічний календар (Львів: ВСЛ, 2019).

У період з 2006 по 2011 рік видав дві збірки есеїстики книги: Парк культури та відпочинку імені Ґертруди Стайн (Київ, Критика 2006) та Котилася торба (Київ: Критика 2011).

У 2007 році як драматург видав одразу дві п’єси Coney Island: драма-оперета (Київська Русь. Одеса. Хвилі, 2007) та Bitch/Beach Generation (Кур'єр кривбасу, 2007).

Як перекладач видав україномовні переклади польських поетів Збіґнєва Герберта Струна світла (Тернопіль, Лілея 1996), та Януша Шубера Спійманий у сіть (Київ, Критика, 2007).

Вірші та прозу Махна перекладено десятками мовами, зокрема польською, англійською, сербською, німецькою, вірменською, російською, румунською, словенською, малаямською, литовською, чеською, портуґальською, іспанською, ідишом, та івритом. Так окремими виданнями виходили переклади його творів польською: Wędrowcy (Poznań, 2003), 34 wierszy o Nowym Jorku i nie tylko (Wrocław, 2005); румунською: Fiecare obiect îşi are locul său (Craiova, 2009); англійською: Thread: And Selected New York Poems (New York, 2009) тощо.

Reviews

[Natasha · Rating 5 out of 5]

читала повільно. Написано красивою мовою. Книга весь час наштовхувала на власні спогади та з'являлося бажання обговорити прочитане.

[Maryna Kovtun · Rating 4 out of 5]

Досить цікава збірка есеїв про емігрантське життя в 21 сторіччі. Багато імен мені не відомо, але читається швидко та незатянуто.

[m. · Rating 3 out of 5]

книга якраз до літнього читання. її хочеться ліниво гортати насолоджуючись теплою погодою, попиваючи шось холодне поміж розділами.

есеї максимально різні, від однореченневих до порядних кількасторінкових. і так само різні в своїй цікавости.
і тут формат "гортати влітку" якраз підходить, бо нецікавий есей можна просто прогортати і сама книга не втратить жодного важливого контексту.

я не особливо знайомий із життям автора, окрім прочитаних пари книг, тому ті есеї де він розповідає про зустрічі із своїми знайомими та друзями іноді виглядають не особливо захоплююче для мене, як для читача. хоч для концепції книги, такий собі псевдощоденник життя із есеїв, вони доречні.

[Hanna Arhirova · Rating 3 out of 5]

Збірка есеїв від Василя Махна — специфічна, втім як, мабуть, більшість збірок есеїв, в яких важливі особистий досвід, вподобання та середовище автора. Часто у мене виникали питання, чому той чи інший есей у збірці. Тобто вона не видалася мені цілісною. Особливо дратували "есеї" про знайомих або випадкові зустрічі на кілька абзаців. Більш розгорнуті оповіді цікавіші, але й вони часом були з незавершеною думкою та без стержня, що досить важливо для цього жанру. А тому часто здавалося, що я читаю пости у фейсбуці.

Але я дочитала збірку до кінця, бо велика перевага та сила автора у мові та як він майстерно нею володіє. У більшості есеїв форма компенсувала зміст, і було просто приємно читати абзац за абзацом.

Навряд, я колись знову повернуся до цієї книжки. На мій скромний погляд, там надто багато самолюбування.

[Anna Kenia · Rating 5 out of 5]

Дуже приємно було читати цю збірку. Це моє перше знайомство з Василем Махно і дуже вдале. Дещо я не знала, багато місць, які тут описані, я не відвідувала і не бачила, але моя уява підключала власні образи без додаткових зусиль.
Найбільше мені сподобався рядок «Повітря дитинства хрумтіло, наче хліб, посипаний цукром». Він мені описує більшість атмосфери цієї збірки. Це спогади, зустрічі, їжа, атмосфера.
Добре провела час, дякую)

[Volodymyr · Rating 3 out of 5]

Забагато різних імен та топонімів які мало що дають, але ускладнюють сприйняття прочитаного.
Враження, що треба бути знайомим з творчістю автора перед прочитанням, щоб ліпше зрозуміти вкладені та пережиті історії про Чортков, дитинство, друзів, подорожі та все інше на світі.
Хоча не займати, деякі глави відгукуються всередині, викликаючи нові роздуми на тему.

Точно не буду перечитувати

[Максим Перепелиця · Rating 3 out of 5]

Нейтральне чтиво, читати було без особливого захоплення, нейтрально. Книга із тих, які не будеш перечитувати повторно.

[Pavlo Shchepan · Rating 4 out of 5]

в цілому сподобалося, якби не згадки рус.ні.
без них книжка б не лише не втратила, але й виграла б