What do you think?
Rate this book
І будуть люди #1-3
І будуть люди
Дімаров був одним із перших письменників у радянській Україні, хто почав писати про колективізацію, розкуркулення, Голодомор.
Після написання роману «І будуть люди», в якому згадано про Голодомор, Анатолій Дімаров не міг заробити ні копійки. Репресивні органи не стали переслідувати популярного прозаїка — ветерана та інваліда війни. Втім, цензура постійно препарувала його твори, викидаючи сотні сторінок, обриваючи цілі сюжетні лінії.
Три томи роману «І будуть люди» побачили світ у видавництві «Радянський письменник» у 1964, 1966 і 1968 роках. Вперше під однією обкладинкою роман вийшов 1977 року у видавництві «Дніпро»
Після написання роману «І будуть люди», в якому згадано про Голодомор, Анатолій Дімаров не міг заробити ні копійки. Репресивні органи не стали переслідувати популярного прозаїка — ветерана та інваліда війни. Втім, цензура постійно препарувала його твори, викидаючи сотні сторінок, обриваючи цілі сюжетні лінії.
Три томи роману «І будуть люди» побачили світ у видавництві «Радянський письменник» у 1964, 1966 і 1968 роках. Вперше під однією обкладинкою роман вийшов 1977 року у видавництві «Дніпро»
648 pages, Hardcover
First published January 1, 1964
51 people are currently reading
467 people want to read
About the author
Anatoliy Dimarov
31 books12 followersAnatoliy Dimarov (ukr. Анатолій Дімаров), real name Anatoliy Harasiuta (ukr. Анатолій Гарасюта) — Ukrainian writer.
For Ukrainian profile, see: Анатолій Дімаров
For Ukrainian profile, see: Анатолій Дімаров
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 33 reviews
December 26, 2023
це дуже вишукано і майстерно
не можу оцінювати цей твір, бо він значно вище будь-яких оцінок
історія про людей, кохання, горе, смерть, голод та землю
але, насамперед, про людей
про рішення, які вони приймають
про наслідки цих рішень
в цьому творі історія нашої країни
і я не перестану говорити, як важливо читати такі романи
аби памʼятати крізь яке пекло пройшли наші предки і крізь яке пекло проходимо зараз ми
не хочу порівнювати книгу і серіал
в серіалі багато моментів та подій відрізняються + все
значно скоротили, але я неймовірно рада, що роман екранізували
впевнена, що багато хто не захоче сідати за таку «цеглину» (а дарма), тож серіал стане хорошою альтернативою
знаєте, останні сторінки, де описано Голодомор 32-33 рр. дуже вже нагадало мені «Жовтого князя»
як ви розумієте, без сліз не обійшлось
я не можу таке спокійно читати
тому й про сьогоднішню війну нічого не читаю і не дивлюсь, бо просто виплачу всі сльози та сидітиму на заспокійливих
надзвичайно сподобалось, як Дімаров пише
його стиль гіпнотизуючий, ти не можеш відірватись від читання
герої просто заворожують своєю реальністю та обʼємністю
цей твір покорив мене
кажу вам, як людина, яка не любила української літератури
читатиму продовження обов’язково
і не тільки його
хочу почитати все у Дімарова
бо цей чоловік - майстер слова❤️
не можу оцінювати цей твір, бо він значно вище будь-яких оцінок
історія про людей, кохання, горе, смерть, голод та землю
але, насамперед, про людей
про рішення, які вони приймають
про наслідки цих рішень
в цьому творі історія нашої країни
і я не перестану говорити, як важливо читати такі романи
аби памʼятати крізь яке пекло пройшли наші предки і крізь яке пекло проходимо зараз ми
не хочу порівнювати книгу і серіал
в серіалі багато моментів та подій відрізняються + все
значно скоротили, але я неймовірно рада, що роман екранізували
впевнена, що багато хто не захоче сідати за таку «цеглину» (а дарма), тож серіал стане хорошою альтернативою
знаєте, останні сторінки, де описано Голодомор 32-33 рр. дуже вже нагадало мені «Жовтого князя»
як ви розумієте, без сліз не обійшлось
я не можу таке спокійно читати
тому й про сьогоднішню війну нічого не читаю і не дивлюсь, бо просто виплачу всі сльози та сидітиму на заспокійливих
надзвичайно сподобалось, як Дімаров пише
його стиль гіпнотизуючий, ти не можеш відірватись від читання
герої просто заворожують своєю реальністю та обʼємністю
цей твір покорив мене
кажу вам, як людина, яка не любила української літератури
читатиму продовження обов’язково
і не тільки його
хочу почитати все у Дімарова
бо цей чоловік - майстер слова❤️
January 23, 2022
Починаю рік з найтовстішої книги й української літератури.
Соромно, що ніколи не чула про Дімарова.
Тепер планую прочитати все, що він написав.
Так життєво, що пірнаю в ті історії.
Болить, як на власній шкурі.
Дуже тонко передано настрої, емоції, біль, любов, гнів... І все, що історія тоді в собі вмістила.
Сильна книга, в якій легко загубитися. Але варто, варто, варто читати всією своєю особою.
Соромно, що ніколи не чула про Дімарова.
Тепер планую прочитати все, що він написав.
Так життєво, що пірнаю в ті історії.
Болить, як на власній шкурі.
Дуже тонко передано настрої, емоції, біль, любов, гнів... І все, що історія тоді в собі вмістила.
Сильна книга, в якій легко загубитися. Але варто, варто, варто читати всією своєю особою.
April 27, 2022
Важко передати словами, наскільки сподобалась книга...
Дія роману охоплює період від початку Першої світової війни до голодомору 1932-33 років. В ньому автор змальовує життя українського села. Не помічаєш, як вже до середини книги жителі села Тарасівки стають тобі, як рідні, з цікавістю читаєш їхні і сумні, і веселі історії. Кожен герой, хоч і другорядний, описаний з неймовірною майстерністю, віриш кожному його слову. Але всю книгу зі страхом чекаєш, що і бабу Наталку, і діда Хлипавку, і братів Івана та Миколу, всіх інших тих, кого встиг полюбити, спіткає лихо колективізації та голоду.
Окреме, що захоплює, - це мова. Зачитуєшся описами пейзажів і словами героїв, ловиш себе на думці, що от дійсно, на селі так могли говорити, регочеш разом з сільською молоддю, плачеш разом з Танею і Олесею, дивуєшся влучності слів автора.
Анатолій Дімаров зробив величезну роботу, зберіг часточку того українського села, що його так ретельно намагались винищити.
Радію, що відкрила для себе цю книгу, і з нетерпінням приступаю до книги Дімарова "Біль і гнів".
Для мене тепер поряд з найулюбленішим письменником соцреалізму Олесем Гончаром, однозначно - Анатолій Дімаров.
Дія роману охоплює період від початку Першої світової війни до голодомору 1932-33 років. В ньому автор змальовує життя українського села. Не помічаєш, як вже до середини книги жителі села Тарасівки стають тобі, як рідні, з цікавістю читаєш їхні і сумні, і веселі історії. Кожен герой, хоч і другорядний, описаний з неймовірною майстерністю, віриш кожному його слову. Але всю книгу зі страхом чекаєш, що і бабу Наталку, і діда Хлипавку, і братів Івана та Миколу, всіх інших тих, кого встиг полюбити, спіткає лихо колективізації та голоду.
Окреме, що захоплює, - це мова. Зачитуєшся описами пейзажів і словами героїв, ловиш себе на думці, що от дійсно, на селі так могли говорити, регочеш разом з сільською молоддю, плачеш разом з Танею і Олесею, дивуєшся влучності слів автора.
Анатолій Дімаров зробив величезну роботу, зберіг часточку того українського села, що його так ретельно намагались винищити.
Радію, що відкрила для себе цю книгу, і з нетерпінням приступаю до книги Дімарова "Біль і гнів".
Для мене тепер поряд з найулюбленішим письменником соцреалізму Олесем Гончаром, однозначно - Анатолій Дімаров.
April 14, 2024
Найбільше сподобалась дуже гарна мова автора, милозвучна, лагідна, ніжна. Він ніби навшпиньках на останній сотні сторінок розказує про Голодомор, старається якомога мʼякіше, але й правдиво розказати історію. Це дуже зворушило.
Сподобалось, якими цікавими є герої: хтось з них може бути хорошим, як людина, але мати неправильні політичні погляди. А хтось навпаки - релігійний, працьовитий, але нормально собі силою через не хочу вибирати жінку. Немає білосніжно білого, тому основні персонажі дуже цікаві. Те, як двоє закоханих прибічників комунізму таки стають по різні сторони від рішень влади, - дуже гостро.
Обʼємна дуже книга, дуже багато героів. Але люблю більш динамічні сюжети і важко було усіх втримати в голові, а зрештою і не треба було) частина просто так, для змалювання атмосфери, але це трохи втомлювало
Сподобалось, якими цікавими є герої: хтось з них може бути хорошим, як людина, але мати неправильні політичні погляди. А хтось навпаки - релігійний, працьовитий, але нормально собі силою через не хочу вибирати жінку. Немає білосніжно білого, тому основні персонажі дуже цікаві. Те, як двоє закоханих прибічників комунізму таки стають по різні сторони від рішень влади, - дуже гостро.
Обʼємна дуже книга, дуже багато героів. Але люблю більш динамічні сюжети і важко було усіх втримати в голові, а зрештою і не треба було) частина просто так, для змалювання атмосфери, але це трохи втомлювало
December 15, 2023
Set in Poltava region, Ukraine, this nine hundred pages novel portrays difficult times in the 20-30s through the eyes of ordinary people: the First World War, the revolution, the emergence of the Soviet regime, cruel imposition of its inhuman rules, collectivization, and finally Holodomor.
When it was published in the 60s, about one third of this novel was “obviously” censored and abridged, so it is precious to be able to read its full version now. There are too many characters, dialogues and melodramatic scenes for my taste, but the portrayals feel truthful and the writing is beautiful. The last part where Holodomor is depicted was really painful to read. Undoubtedly, “There Will be People” by Anatoliy Dimarov is a valuable treasure of Ukrainian literature and history.
A painting by Maria Prymachenko who had also lived through the horrors of Stalin's regime and depicted Holodomor in her art.
When it was published in the 60s, about one third of this novel was “obviously” censored and abridged, so it is precious to be able to read its full version now. There are too many characters, dialogues and melodramatic scenes for my taste, but the portrayals feel truthful and the writing is beautiful. The last part where Holodomor is depicted was really painful to read. Undoubtedly, “There Will be People” by Anatoliy Dimarov is a valuable treasure of Ukrainian literature and history.
A painting by Maria Prymachenko who had also lived through the horrors of Stalin's regime and depicted Holodomor in her art.
October 28, 2021
Вражає! Це розповідь про українстке село 20-33 роки, традиції та побит. Намагання його знищити більшовиками та комунистами як через розкуркулювання (моральне вбивство) так і фізична розправа з непокоренними а на кінець і Голодомором.
July 26, 2023
Мені сподобалось!
Люблю сімейні саги з купою персонажів, які проживають важливі історичні події.
А розуміння, що цими подіями дихала українська земля та моя родина (1917-1934 рр.), підносить книгу на дуже високий щабель.
Дуже гарна мова автора. Я зустріла багато нових слів.
Персонажі цікаві та зрозумілі. Як і їх мотиви та вчинки.
Класичних хороших персонажів тут для мене немає. Всі по-своєму гниленькі.
Як і поганих немає.
Мінуси:
1. Немає систематизації по розділах. Просто потік тексту (принаймні у моєму видані від Фоліо) .
2. Заглиблення в біографії неважливих персонажів (коваль Петро, наприклад). Не доведені до кінця окремі повороти сюжету (отець Віталій і Микола, наприклад; Олеся і Василь Ганжа; Таня і Олег).
3. Долі персонажів не опрацьовані до кінця. Сюжет навколо них крутився до 600-700 ст., а потім ніби їх і не було (Івасюти, Микола Гайдук).
4. Автор намагався відбілити радянську виконавчу владу. Типу, поганий Сталін і ті, що зверху, а прості робочі люди - ідейні та невинні у вчиненні голодомору.
Кінець трохи філософський. Такий, як і мав бути.
976 сторінок
⭐ 10/10
Люблю сімейні саги з купою персонажів, які проживають важливі історичні події.
А розуміння, що цими подіями дихала українська земля та моя родина (1917-1934 рр.), підносить книгу на дуже високий щабель.
Дуже гарна мова автора. Я зустріла багато нових слів.
Персонажі цікаві та зрозумілі. Як і їх мотиви та вчинки.
Класичних хороших персонажів тут для мене немає. Всі по-своєму гниленькі.
Як і поганих немає.
Мінуси:
1. Немає систематизації по розділах. Просто потік тексту (принаймні у моєму видані від Фоліо) .
2. Заглиблення в біографії неважливих персонажів (коваль Петро, наприклад). Не доведені до кінця окремі повороти сюжету (отець Віталій і Микола, наприклад; Олеся і Василь Ганжа; Таня і Олег).
3. Долі персонажів не опрацьовані до кінця. Сюжет навколо них крутився до 600-700 ст., а потім ніби їх і не було (Івасюти, Микола Гайдук).
4. Автор намагався відбілити радянську виконавчу владу. Типу, поганий Сталін і ті, що зверху, а прості робочі люди - ідейні та невинні у вчиненні голодомору.
Кінець трохи філософський. Такий, як і мав бути.
976 сторінок
⭐ 10/10
July 7, 2023
Тепер читатиму усі твори автора, оскільки пише він про нашу історію просто неймовірно
June 2, 2022
Вагалася між оцінкою 4 і 5. Бо з одного боку як на книгу, яка не належить до сучасної літератури, тут дуже багато подій, мало описів, багато діалогів і все дуже бадьоро. А з іншого боку - як на мене, забагато героїв, про деяких абсолютно нецікаво читати і просто хочеться, щоби розповідь повернулася до когось іншого.
Загалом, книга дуже майстерно написана. Знаючи долю цієї книги - цінуєш текст вдвічі більше.
У ній досить дивна подача тексту - 3 частини і більше жодних поділів, відступів. Текст йде суцільним потоком, навіть коли змінюється розповідь.
Взагалі, рекомендую почитати. Тут долі людей переплітають в історію цілого села і це усе приправлене історичними подіями і перипетіями. І закінчення книги просто до сліз😭
Загалом, книга дуже майстерно написана. Знаючи долю цієї книги - цінуєш текст вдвічі більше.
У ній досить дивна подача тексту - 3 частини і більше жодних поділів, відступів. Текст йде суцільним потоком, навіть коли змінюється розповідь.
Взагалі, рекомендую почитати. Тут долі людей переплітають в історію цілого села і це усе приправлене історичними подіями і перипетіями. І закінчення книги просто до сліз😭
October 29, 2021
У повній версії міняю оцінку з 4 на 5 зірок. Багато що стало зрозумілим порівняно з радянським виданням.
May 17, 2023
Такі книги треба читати кожному. Обов'язково. Життя звичайнісінького села під час репресій і голодомору. Тяжка праця в селі, любовні лінії, сімейні стосунки, влада і гроші - Дімаров прекрасно описує тогочасний лад і суспільство. Неймовірні герої зі своїми недоліками та перевагами.
Тут нема головних чи другорядних персонажів. Той же дід Хлипавка і то підкорив моє серденько.
Кохання і зрада, любов чи ненависть, почуття обов'язку чи власний вибір - все можна зустріти на сторінках цієї книжки.
Трохи лякав об'єм, але як починаєш - важко відірватись, настільки затягує сюжет.
Тут нема головних чи другорядних персонажів. Той же дід Хлипавка і то підкорив моє серденько.
Кохання і зрада, любов чи ненависть, почуття обов'язку чи власний вибір - все можна зустріти на сторінках цієї книжки.
Трохи лякав об'єм, але як починаєш - важко відірватись, настільки затягує сюжет.
June 29, 2025
тепер планую почитати інші твори Дімарова!
October 31, 2022
Роман, що розповідає про післяреволюційне життя українського села Тарасівка, про встановлення радіанської влади дад працьовитим та щирим і волелюбним народом. Про насильницьку колективізацію та її трагічні наслідки 1932-1933 років. Не дивлячись на досить великий об'єм книги, читається вона неймовірно легко. Дімаров бере читача за руку і веде через село, знайомлячи нас то з одним то з другим його жителем, іноді заводить до міста, де нас також зустрічають герої книги, у кожного чудово промальований характер, мотиви вчинків та душевні переживання. Напевне, майже не можливо дочитавши роман, не взятись за його продовження "Біль і гнів"
Чудовий твір від нашого рідного українського автора, для нас і про нас. Залишаю якнайкращі відгуки, ставлю найвищі оцінки і йду читати продовження)
Чудовий твір від нашого рідного українського автора, для нас і про нас. Залишаю якнайкращі відгуки, ставлю найвищі оцінки і йду читати продовження)
December 31, 2021
Що відбувається з народом, який не воліє знати свою історію? Він втрачає пам'ять, він втрачає себе, він зникає.
А що ми знаємо про свою історію, яку десятиліттями зумисне сплюдровували?Зовсім мало: кілька історичних фактів та їх наслідків. Хтось свідомо уникає знати більше, посилаючись на те, що історія України -це цілковито про тяжку долю пригнобленого народу. А хтось шукає правду в літературі.
"І будуть люди" -роман-епопея, яка ґрунтується на історичній правді, нещадно посічений та скорочений радянською цензурою.
Початок ХХ ст., полтавське мальовниче село як уособлення України із щоденними клопотами селян, їхніми звичаями, думками, почуттями, вчинками та прагненнями.
Хазяїн і його земля. Вона ж так любить, щоб біля неї по-людськи ходили -тоді й родитиме, це його праця, він такий жадібний до роботи. Його оселя. Його сім'я. Він так ґарує, що вистачить до самої смерті і йому, і його дітям, і його онукам. Йому все мало, все не вистачає.
Десь там на півночі відбувається більшовицька революція. І вже червона навала насувається на Україну, вона нищить все на своєму шляху, ламає, рубає. І він вже не хазяїн, а куркуль. І байдуже, що все нажив своїми руками. Всіх зрівняють під одну мірку. А у 1929р. обкладе нова влада податком, і він все віддасть до останньої зернини, не залишивши навіть на посів.
Як змінювалася влада, якою була класова боротьба, і як активізувалася національна свідомість українців, -автор так обдумливо змалює кожного: будь він бідним, багатим, радянським ідеалістом, чи пристосуванцем до нової влади, або ж духовенством, яке у всі часи маніпулює громадою.
Для мене важливим було не лише прочитати нове видання твору, а й співставити тексти, дещо передбачливо, та все ж. Утиски української мови, примусова колективізація, ліквідація радянських ідеалістів, які висунули протест проти "добровільних" залучувань селян до соціалізму. Голодомор.
Дімаров наперекір радянській владі ще у 60-х рр. наважився словами Кобзаря, заявити: "і будуть люди!" І будуть, допоки народ знатиме свою національну історію.
А що ми знаємо про свою історію, яку десятиліттями зумисне сплюдровували?Зовсім мало: кілька історичних фактів та їх наслідків. Хтось свідомо уникає знати більше, посилаючись на те, що історія України -це цілковито про тяжку долю пригнобленого народу. А хтось шукає правду в літературі.
"І будуть люди" -роман-епопея, яка ґрунтується на історичній правді, нещадно посічений та скорочений радянською цензурою.
Початок ХХ ст., полтавське мальовниче село як уособлення України із щоденними клопотами селян, їхніми звичаями, думками, почуттями, вчинками та прагненнями.
Хазяїн і його земля. Вона ж так любить, щоб біля неї по-людськи ходили -тоді й родитиме, це його праця, він такий жадібний до роботи. Його оселя. Його сім'я. Він так ґарує, що вистачить до самої смерті і йому, і його дітям, і його онукам. Йому все мало, все не вистачає.
Десь там на півночі відбувається більшовицька революція. І вже червона навала насувається на Україну, вона нищить все на своєму шляху, ламає, рубає. І він вже не хазяїн, а куркуль. І байдуже, що все нажив своїми руками. Всіх зрівняють під одну мірку. А у 1929р. обкладе нова влада податком, і він все віддасть до останньої зернини, не залишивши навіть на посів.
Як змінювалася влада, якою була класова боротьба, і як активізувалася національна свідомість українців, -автор так обдумливо змалює кожного: будь він бідним, багатим, радянським ідеалістом, чи пристосуванцем до нової влади, або ж духовенством, яке у всі часи маніпулює громадою.
Для мене важливим було не лише прочитати нове видання твору, а й співставити тексти, дещо передбачливо, та все ж. Утиски української мови, примусова колективізація, ліквідація радянських ідеалістів, які висунули протест проти "добровільних" залучувань селян до соціалізму. Голодомор.
Дімаров наперекір радянській владі ще у 60-х рр. наважився словами Кобзаря, заявити: "і будуть люди!" І будуть, допоки народ знатиме свою національну історію.
March 7, 2024
Дуже потужний роман!
Прочитала повну версію цієї сімейної саги часів 20-33рр.минулого століття. А це майже 1000 сторінок.
Роман містить багато героїв, але найбільше мені запам'яталися двоє персонажів, Тетяна Світлична та Василь Ганжа.
Вся історія роману відбуваються на Полтавщині в маленькому, а точніше на двох хуторах.
Книжка переповнена описами як виглядали села тих часів. Який вплив мала радянська влада на селян. Як знущалася, знищувала українців відбираючи в них останнє... Голодомор це найстрашніше, що спіткало тоді людей. Більшість українців які тоді спромоглися бути при тій мерзенній владі, здавалося свято вірили, що вчиняють правильно, що вождю видніше, Сталіна навіть не обвинувачували ті, хто пух з голоду і помирав просто на вулиці, чи хаті, чи в полі...
Останні 200 сторінок було важкувато читати, але воно того варте.
Мені здається, надзвичайно важливим є знати історію України, що принесла росія тоді і приносить зараз....
Однозначно раджу прочитати кожному українцеві, який хоча б через призму художній творів може познайомитися з найтрагічнішими часами нашої країни..
Прочитала повну версію цієї сімейної саги часів 20-33рр.минулого століття. А це майже 1000 сторінок.
Роман містить багато героїв, але найбільше мені запам'яталися двоє персонажів, Тетяна Світлична та Василь Ганжа.
Вся історія роману відбуваються на Полтавщині в маленькому, а точніше на двох хуторах.
Книжка переповнена описами як виглядали села тих часів. Який вплив мала радянська влада на селян. Як знущалася, знищувала українців відбираючи в них останнє... Голодомор це найстрашніше, що спіткало тоді людей. Більшість українців які тоді спромоглися бути при тій мерзенній владі, здавалося свято вірили, що вчиняють правильно, що вождю видніше, Сталіна навіть не обвинувачували ті, хто пух з голоду і помирав просто на вулиці, чи хаті, чи в полі...
Останні 200 сторінок було важкувато читати, але воно того варте.
Мені здається, надзвичайно важливим є знати історію України, що принесла росія тоді і приносить зараз....
Однозначно раджу прочитати кожному українцеві, який хоча б через призму художній творів може познайомитися з найтрагічнішими часами нашої країни..
August 7, 2025
Я хочу прочитати все, що писав Дімаров!
Як же мені було цікаво. І боляче. І сумно, і злісно, і печально, і весело, і співчутливо, і щиро. І так багато людських живих і справжніх емоцій я пережила протягом цих 900 сторінок. Які ж чудові персонажі, які ж реалістичні особистості, які ж правдиві сцени! Я ніби підглядала за життям з дня в день, з року в рік кількох неймовірних героїв. Кожен (ну майже) складний і неоднозначний продукт свого часу. А так як твір охоплює період з 1915 по 1930, на зламі епох, я сказано у описі, то і персонажі самі не розуміють, що роблять, проте намагаються якось те життя жити і пристосуватися до викликів (чи боротися з ними, чи змиритися).
І так, у творі багато деталей і сюжетних ліній, подій і ситуацій і може трохи здаватися багатосеріально і мильно, проте в цьому і весь смак. Сидіти в одному селі і спостерігати як всі і все проживають своє життя, змінюються, помиляються, виправляються і перемелюються системою. Ох як же це емерсивно!
Піду ще пошукаю якусь товстеньку книжечку Дімарова, бо аж не хочу повертати "І будуть люди" у бібліотеку.
Як же мені було цікаво. І боляче. І сумно, і злісно, і печально, і весело, і співчутливо, і щиро. І так багато людських живих і справжніх емоцій я пережила протягом цих 900 сторінок. Які ж чудові персонажі, які ж реалістичні особистості, які ж правдиві сцени! Я ніби підглядала за життям з дня в день, з року в рік кількох неймовірних героїв. Кожен (ну майже) складний і неоднозначний продукт свого часу. А так як твір охоплює період з 1915 по 1930, на зламі епох, я сказано у описі, то і персонажі самі не розуміють, що роблять, проте намагаються якось те життя жити і пристосуватися до викликів (чи боротися з ними, чи змиритися).
І так, у творі багато деталей і сюжетних ліній, подій і ситуацій і може трохи здаватися багатосеріально і мильно, проте в цьому і весь смак. Сидіти в одному селі і спостерігати як всі і все проживають своє життя, змінюються, помиляються, виправляються і перемелюються системою. Ох як же це емерсивно!
Піду ще пошукаю якусь товстеньку книжечку Дімарова, бо аж не хочу повертати "І будуть люди" у бібліотеку.
March 29, 2023
Останнім часом я читала книги про Буковину, Прикарпаття в кінці XIX - початку XX століть. Ця ж книга про Полтавщину. Українці такі різні, але такі схожі. Тут мова більш подібна до тієї, що ми вчили в школі, така, якою я її уявляла. І тут влада царя, а не цісаря. Відповідно і більше проросійсько (пробільшовицько, якщо хочете) налаштовані погляди, на відміну від европейських західніше. Всі біди колективізації, розкуркулення, голоду. Справжні більшовики, початкова ідея яких була зовсім не така, якої її подавали "вожді і лінія партії". Сироти шкірою, коли читаєш про безжальність близьких людей на засіданнях партії, про відречення, привселюдне засудження незгідних. Але, незважаючи ні на що люди будуть. На зміну одним прийдуть інші. Цикл життя безперервний. А виживе той, хто найшвидше пристосується до нових умов життя.
December 31, 2023
Я була дещо насторожена розміром книги, але все ж наважилася почати читати. І несподівано для себе дуже швидко прочитала.
Дуже цікаво автор веде розповідь, наче розмову за обідній столом - пливе, пливе розповідь, чіпляється за деталі, йде вбік.. разом з тим не губиться сюжетна лінія і читається легко.
Однойменний серіал я не змогла подивитись через реалістичність жорстоких сцен, книгу було читати набагато легше в тому плані.
Здивувала і зачепила доля героїв, що були будівничими радянського устрою, наскільки для них самих були неочікуваними наслідки ідеї колективізації та іншої політики.
Тепер чекаю, коли з'явиться в наявності наступна частина історії.
Дуже цікаво автор веде розповідь, наче розмову за обідній столом - пливе, пливе розповідь, чіпляється за деталі, йде вбік.. разом з тим не губиться сюжетна лінія і читається легко.
Однойменний серіал я не змогла подивитись через реалістичність жорстоких сцен, книгу було читати набагато легше в тому плані.
Здивувала і зачепила доля героїв, що були будівничими радянського устрою, наскільки для них самих були неочікуваними наслідки ідеї колективізації та іншої політики.
Тепер чекаю, коли з'явиться в наявності наступна частина історії.
July 3, 2024
Книга справила неабияке враження, описи села, описи Полтавщини, рідного краю. Цікаво було спостерігати за героями, як вони розвиваються і досягають своїх цілей як змінюються настрої.
Важко було лише останні 20% читати, про голод, про опухлих дітей і про те як відверто в очі брехали, про те як пропаганда і тоді працювала.
Стиль написання книги не зрозумілий був мені, поділена книга лише на 3 розділи, перехід від однієї історії до іншої ніяк не окреслений, це затруднювало читання, було важко повертатися до книги після перерви. Тож останній розділ вирішила читати за один раз і не пошкодувала.
Це той момент коли не важливо, як написана книга, головне зміст.
Важко було лише останні 20% читати, про голод, про опухлих дітей і про те як відверто в очі брехали, про те як пропаганда і тоді працювала.
Стиль написання книги не зрозумілий був мені, поділена книга лише на 3 розділи, перехід від однієї історії до іншої ніяк не окреслений, це затруднювало читання, було важко повертатися до книги після перерви. Тож останній розділ вирішила читати за один раз і не пошкодувала.
Це той момент коли не важливо, як написана книга, головне зміст.
November 3, 2022
Це без сумнівів маст рід. І стиль, й те, як глибоко і водночас просто передані емоції, біль, надія і зневіра, й психологічний портрет різних українців того періоду реально варті того, аби прочитати цей доволі не короткий роман, котрий таки допомагає відчути минуле, щоб краще зрозуміти українське сьогодення.
November 14, 2022
Книга не для всіх, але прочитати має кожен!!! Титанічна робота автора, в якій так глибоко і так різнобічно описано життя українського села. Попри свій об‘єм (майже тисяча сторінок) мені книга читалася цікаво, я уявляла ті українські хати, їх печі та лави, сади та городи. Наче і знаю нашу трагічну історію, але тут мовби зсередини те все переживаєш і пазлики в голові стають на свої місця.
July 10, 2023
Я сильно сміялась, так, що не могла побачити букви крізь сльози, і так само сильно плакала. Історія захоплює з першого рядка. Читала і відчувала на смак нашу культуру, нашу ментальність, наше почуття гумору, наш біль. Дякую автору за цю подорож!
November 5, 2023
Важка за змістом книга написана практично невагомим стилем, бо читається легко і швидко (з тривалими перервами на брудну лайку у сторону москалів і непозбувний жаль за мільйонами українців, яких вони знищили і виморили голодом).
August 10, 2022
Прочитала 40% в додатку якабу ... і доступ закрили. Дуже шкода, бо книга вартісна.
December 1, 2022
Перша україномовна сімейна сага. Книга, в якій описано не лише сімейні перипетії, але й те, як колективізувалося село, революція, голод, усі страждання, що випали на долю українського народу.
February 5, 2023
Ця книга мені дуже сподобалась🔥🔥🔥
Цікаво, захопливо.
Цікаво, захопливо.
March 14, 2024
Рада, що твір для мене не був зіпсований шкільною програмою. Неймовірні, прегарно виписані герої зі своїми вадами і хибами, але водночас людяні до останнього.
October 4, 2024
Життєві історії живих людей. Про любов і смерть.
April 18, 2023
Я прочитала цю книгу на 80% і відклала. Відклала, оскільки знала, що далі будуть опухлі від голоду діти та замордовані дорослі. І смерті, багато смертей. Я не була готова читати про це - і так не весело. Повернулась до книги лише нещодавно, вирішила, що треба одним різким рухом покінчити з цим.
Ця книга важка. В усіх сенсах цього слова.
Я не в захваті від стилю автора, оскільки немає поділення на розділи і, на мою думку, занадто багато героїв, але все одно рекомендую. Я вже додала собі у списки книжкових бажанок інші книги Дімарова. Це той випадок, коли сама історія набагато важливіша, ніж те, як вона розказана.
Ця книга важка. В усіх сенсах цього слова.
Я не в захваті від стилю автора, оскільки немає поділення на розділи і, на мою думку, занадто багато героїв, але все одно рекомендую. Я вже додала собі у списки книжкових бажанок інші книги Дімарова. Це той випадок, коли сама історія набагато важливіша, ніж те, як вона розказана.
This entire review has been hidden because of spoilers.
Displaying 1 - 30 of 33 reviews