What do you think?
Rate this book
Міщанин-шляхтич
П’єси “Міщанин-шляхтич”, “Кумедні манірниці”, “Тартюф, або ж Облудник”, “Хворий, та й годі” Мольєра (справжнє ім’я — Жан-Батист Поклен, 1622—1673) належать до комедійних шедеврів світової літератури, які і в наші дні не сходять зі сцен театрів світу, не втрачають своєї актуальності й викликають незмінне захоплення глядачів і читачів. Без зображення жахливих страждань і моралізаторства автор просто, з гумором показує у своїх творах недоліки людської натури й моралі.
Персонажі комедій Мольєра завжди є художнім узагальненням певної пристрасті, моральної вади чи слабкості людини. У такий спосіб письменник дає змогу читачеві подивитися на себе збоку та замислитись, а чи не схожий і він на цих персонажів?
Персонажі комедій Мольєра завжди є художнім узагальненням певної пристрасті, моральної вади чи слабкості людини. У такий спосіб письменник дає змогу читачеві подивитися на себе збоку та замислитись, а чи не схожий і він на цих персонажів?
271 pages, Hardcover
Published January 1, 2017
2 people are currently reading
13 people want to read
About the author
Molière
4,645 books1,519 followersSophisticated comedies of French playwright Molière, pen name of Jean Baptiste Poquelin, include
Tartuffe
(1664),
The Misanthrope
(1666), and
The Bourgeois Gentleman
(1670).
French literary figures, including Molière and Jean de la Fontaine, gathered at Auteuil, a favorite place.
People know and consider Molière, stage of Jean-Baptiste Poquelin, also an actor of the greatest masters in western literature. People best know l'Ecole des femmes (The School for Wives), l'Avare ou l'École du mensonge (The Miser), and le Malade imaginaire (The Imaginary Invalid) among dramas of Molière.
From a prosperous family, Molière studied at the Jesuit Clermont college (now lycée Louis-le-Grand) and well suited to begin a life in the theater. While 13 years as an itinerant actor helped to polish his abilities, he also began to combine the more refined elements with ccommedia dell'arte.
Through the patronage of the brother of Louis XIV and a few aristocrats, Molière procured a command performance before the king at the Louvre. Molière performed a classic of [authore:Pierre Corneille] and le Docteur amoureux (The Doctor in Love), a farce of his own; people granted him the use of Salle du Petit-Bourbon, a spacious room, appointed for theater at the Louvre. Later, people granted the use of the Palais-Royal to Molière. In both locations, he found success among the Parisians with les Précieuses ridicules (The Affected Ladies), l'École des maris</i> (<i>The School for Husbands</i>), and <i>[book:l'École des femmes (The School for Wives). This royal favor brought a pension and the title "Troupe du Roi" (the troupe of the king). Molière continued as the official author of court entertainments.
Molière received the adulation of the court and Parisians, but from moralists and the Church, his satires attracted criticisms. From the Church, his attack on religious hypocrisy roundly received condemnations, while people banned performance of Don Juan . From the stage, hard work of Molière in so many theatrical capacities began to take its toll on his health and forced him to take a break before 1667.
From pulmonary tuberculosis, Molière suffered. In 1673 during his final production of le Malade imaginaire (The Imaginary Invalid), a coughing fit and a haemorrhage seized him as Argan, the hypochondriac. He finished the performance but collapsed again quickly and died a few hours later. In time in Paris, Molière completely reformed.
French literary figures, including Molière and Jean de la Fontaine, gathered at Auteuil, a favorite place.
People know and consider Molière, stage of Jean-Baptiste Poquelin, also an actor of the greatest masters in western literature. People best know l'Ecole des femmes (The School for Wives), l'Avare ou l'École du mensonge (The Miser), and le Malade imaginaire (The Imaginary Invalid) among dramas of Molière.
From a prosperous family, Molière studied at the Jesuit Clermont college (now lycée Louis-le-Grand) and well suited to begin a life in the theater. While 13 years as an itinerant actor helped to polish his abilities, he also began to combine the more refined elements with ccommedia dell'arte.
Through the patronage of the brother of Louis XIV and a few aristocrats, Molière procured a command performance before the king at the Louvre. Molière performed a classic of [authore:Pierre Corneille] and le Docteur amoureux (The Doctor in Love), a farce of his own; people granted him the use of Salle du Petit-Bourbon, a spacious room, appointed for theater at the Louvre. Later, people granted the use of the Palais-Royal to Molière. In both locations, he found success among the Parisians with les Précieuses ridicules (The Affected Ladies), l'École des maris</i> (<i>The School for Husbands</i>), and <i>[book:l'École des femmes (The School for Wives). This royal favor brought a pension and the title "Troupe du Roi" (the troupe of the king). Molière continued as the official author of court entertainments.
Molière received the adulation of the court and Parisians, but from moralists and the Church, his satires attracted criticisms. From the Church, his attack on religious hypocrisy roundly received condemnations, while people banned performance of Don Juan . From the stage, hard work of Molière in so many theatrical capacities began to take its toll on his health and forced him to take a break before 1667.
From pulmonary tuberculosis, Molière suffered. In 1673 during his final production of le Malade imaginaire (The Imaginary Invalid), a coughing fit and a haemorrhage seized him as Argan, the hypochondriac. He finished the performance but collapsed again quickly and died a few hours later. In time in Paris, Molière completely reformed.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 3 of 3 reviews
March 25, 2026
Мольєр
"Комедії"
"Дон Жуан. Медицина — одна з найбільших помилок людства.
Сганарель. Як?! То ви не вірите ні в олександрійський лист, ні в касію, ані в блювотне вино?..
Дон Жуан. А чого я маю в них вірити?
Сганарель. Та й бусурманська ж у вас душа! А проте ви ж самі бачите, що блювотне вино наробило великого шелесту останнім часом. Хто раніше в нього не вірив, ще й брав його на посміх, то й ті визнають тепер його чудові якості. Не більш як три тижні тому я сам на власні мої очі, бачив його чарівну силу.
Дон Жуан. А саме?
Сганарель. В одного чолов’яги вже шість день стояла смерть, за плечима. Не знали, що йому й робити, ніякі ліки не допомагали, та й надумалися кінець кінцем дати йому блювотного вина.
Дон Жуан. І він одужав, звичайно?
Сганарель. Ні, помер.
Дон Жуан. Що й казати, сила надзвичайна!
Сганарель. А щоб ви знали! Цілісінькі шість день не міг він померти, а тут узяв та й помер… Чи то ж таки не міцні ліки?
Дон Жуан. Твоя правда."
До Мольєра я прийшов через Ауербахів "Мімезис". Якось так сталося, що я пропустив цього класичного автора і незаслужкно його ігнорував. А дарма!
Все в Мольєра spick and span and in perfect order. Жарти витончені, але не без перчинки, персонажі виписані, хоча й гіперболізовані, але у них віриш.
Мій улюблений герой звісно ж Дон Жуан, але і його супутник Сганарель теж багато чого вартує.
Крім "Дон Жуана" ще з задоволенням насолодився "Тартюфом" та "Міщанином Шляхтичем", якого власне і оглядає у своїй праці Ауербах, як зразок комічного поєднання високого і низького.
Слухав аудіо у виконанні неперевершеного Бориса Лободи - дійсно найкращий читець в історії української літератури.
Придбав собі паперове видання для бібліотеки, а отже, маю плани повернутися до Мольєра в майбутньому.
А завершити хочу на закрученій пожиточній мудрості Сганареля:
"Знайте, пане, що доти глек воду носить, доки вухо ввірветься, і, як прегарно каже щодо цього один письменник, — не знаю тільки, як його звати, — мовляв, людина в цьому світі однаково що птах на гілці; гілка тримається за дерево; хто тримається за дерево, той додержується добрих приписів; добрі приписи дорожчі за красні слова; красні слова кубляться при дворі; при дворі домують придворні; придворні додержуються моди; мода постає з фантазії; фантазія є здатність душі; душа є те, що дає нам життя; життя кінчається смертю; смерть примушує нас думати про небо; небо простилається над землею; земля — аж ніяк не море; на морі гуляють бурі; бурі розбивають кораблі; кораблі потребують добрих стерничих; добрий стерничий має в голові добрий розум; доброго розуму не мають люди молодого віку; люди молодого віку повинні слухатися старих; старі полюбляють багатство; багатство робить людей багатими; багаті люди — не те, що вбогі; вбогі живуть у злиднях; злидні не мають закону; хто не має закону, той живе, як тварюка; отже, ви потрапите у пекло, до чортів у зуби."
"Комедії"
"Дон Жуан. Медицина — одна з найбільших помилок людства.
Сганарель. Як?! То ви не вірите ні в олександрійський лист, ні в касію, ані в блювотне вино?..
Дон Жуан. А чого я маю в них вірити?
Сганарель. Та й бусурманська ж у вас душа! А проте ви ж самі бачите, що блювотне вино наробило великого шелесту останнім часом. Хто раніше в нього не вірив, ще й брав його на посміх, то й ті визнають тепер його чудові якості. Не більш як три тижні тому я сам на власні мої очі, бачив його чарівну силу.
Дон Жуан. А саме?
Сганарель. В одного чолов’яги вже шість день стояла смерть, за плечима. Не знали, що йому й робити, ніякі ліки не допомагали, та й надумалися кінець кінцем дати йому блювотного вина.
Дон Жуан. І він одужав, звичайно?
Сганарель. Ні, помер.
Дон Жуан. Що й казати, сила надзвичайна!
Сганарель. А щоб ви знали! Цілісінькі шість день не міг він померти, а тут узяв та й помер… Чи то ж таки не міцні ліки?
Дон Жуан. Твоя правда."
До Мольєра я прийшов через Ауербахів "Мімезис". Якось так сталося, що я пропустив цього класичного автора і незаслужкно його ігнорував. А дарма!
Все в Мольєра spick and span and in perfect order. Жарти витончені, але не без перчинки, персонажі виписані, хоча й гіперболізовані, але у них віриш.
Мій улюблений герой звісно ж Дон Жуан, але і його супутник Сганарель теж багато чого вартує.
Крім "Дон Жуана" ще з задоволенням насолодився "Тартюфом" та "Міщанином Шляхтичем", якого власне і оглядає у своїй праці Ауербах, як зразок комічного поєднання високого і низького.
Слухав аудіо у виконанні неперевершеного Бориса Лободи - дійсно найкращий читець в історії української літератури.
Придбав собі паперове видання для бібліотеки, а отже, маю плани повернутися до Мольєра в майбутньому.
А завершити хочу на закрученій пожиточній мудрості Сганареля:
"Знайте, пане, що доти глек воду носить, доки вухо ввірветься, і, як прегарно каже щодо цього один письменник, — не знаю тільки, як його звати, — мовляв, людина в цьому світі однаково що птах на гілці; гілка тримається за дерево; хто тримається за дерево, той додержується добрих приписів; добрі приписи дорожчі за красні слова; красні слова кубляться при дворі; при дворі домують придворні; придворні додержуються моди; мода постає з фантазії; фантазія є здатність душі; душа є те, що дає нам життя; життя кінчається смертю; смерть примушує нас думати про небо; небо простилається над землею; земля — аж ніяк не море; на морі гуляють бурі; бурі розбивають кораблі; кораблі потребують добрих стерничих; добрий стерничий має в голові добрий розум; доброго розуму не мають люди молодого віку; люди молодого віку повинні слухатися старих; старі полюбляють багатство; багатство робить людей багатими; багаті люди — не те, що вбогі; вбогі живуть у злиднях; злидні не мають закону; хто не має закону, той живе, як тварюка; отже, ви потрапите у пекло, до чортів у зуби."
April 20, 2023
Чудова комедія, де автор підіймає ті проблеми, що досі дуже актуальні. Сатирично, смішно і весело.
October 7, 2024
перечитала, бо це програмний шкільний твір із зарубіжної літератури. Отримала задоволення, бо текст легкий і смішний
Displaying 1 - 3 of 3 reviews