What do you think?
Rate this book
Хроніка одного голодування. 4 з половиною кроки
У комплект входять дві книги Олега Сенцова: «Хроніка одного голодування» та «4 з половиною кроки». «Хроніка одного голодування» — тюремний щоденник, який кремлівський в’язень Олег Сенцов почав вести у травні 2018 року, на третій день після того, як оголосив безстрокове голодування з вимогою звільнити українських політв’язнів. День за днем, протягом 145-ти днів, незважаючи на моральний тиск і фізичне виснаження, дрібним нерозбірливим почерком у зошиті Олег відверто, різко і гранично точно фіксував свої тюремні будні в російській в’язниці, спостереження і думки. Після звільнення автору дивом вдалося вивезти свої записи із Росії. Тепер із «Хронікою одного голодування» може познайомитися і український читач. «4 з половиною кроки» — збірка малої прози Олега Сенцова, написана в російській тюрмі. Що відчуває людина, вперше потрапивши до в’язниці? Як за товстими стінами й тьмяними вікнами з подвійними ґратами, у тісних і брудних камерах живуть арештанти? Яких правил і законів доводиться дотримуватися, опинившись там? Автор розповідає про життя в’язнів та про обставини, що привели їх у неволю, максимально об’єктивно й відсторонено — не виправдовує, не засуджує, лише засвідчує. Разючі, часом жахливі факти поруч із вивіреними точними деталями створюють переконливе тло, на якому й розгортаються події чиїхось життів. Автор здебільшого не робить висновків — він залишає це право читачеві.
792 pages, Hardcover
Published January 1, 2020
3 people are currently reading
45 people want to read
About the author
Oleh Sentsov
8 books19 followersOleh Sentsov is a Ukrainian filmmaker, writer, and activist.
Sentsov has directed the feature films Gamer (2011), Numbers (2019, co-directed with Akhtem Seitablayev), and Rhino (2021).
Following the Russian annexation of Crimea, he was arrested in Crimea in May 2014 and sentenced to 20 years' imprisonment by a Russian court in August 2015 on charges of plotting terrorism. The conviction was described as fabricated by Amnesty International and others. He was awarded the European Parliament’s Sakharov Prize in 2018. On 7 September 2019, he was released in a prisoner swap between Russia and Ukraine.
After Russia's open military invasion of Ukraine in February 2022, Oleh Sentsov joined the Territorial Defense Forces in Kyiv.
Sentsov has directed the feature films Gamer (2011), Numbers (2019, co-directed with Akhtem Seitablayev), and Rhino (2021).
Following the Russian annexation of Crimea, he was arrested in Crimea in May 2014 and sentenced to 20 years' imprisonment by a Russian court in August 2015 on charges of plotting terrorism. The conviction was described as fabricated by Amnesty International and others. He was awarded the European Parliament’s Sakharov Prize in 2018. On 7 September 2019, he was released in a prisoner swap between Russia and Ukraine.
After Russia's open military invasion of Ukraine in February 2022, Oleh Sentsov joined the Territorial Defense Forces in Kyiv.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 4 of 4 reviews
February 27, 2022
Strangely, I have seen ZERO mentionings that anybody else bought this book and ZERO reviews/feedbacks about reading it. I myself have bought it very quickly and read it as one of my top priorities. Considering the total absence of any information about it, I did not expect anything good, but this book is pretty decent indeed. Well-written and moderately interesting. So I can explain the lack of interest in it only by its high-quality design that made it relatively expensive. (Or maybe people just have TOO MUCH EMPATHY to read about the modern Russian GULAG and our political prisoners there?)
The book box contains two books: the larger one is Олег Сенцов’s personal diary that chronicles his 145-day hunger strike in 2018 in Russian “prison,” and the smaller one is a collection of his short stories/essays about some people he met in the prison. Similarly to Станіслав Асєєв’s “Світлий шлях,” the books are bilingual: they contain both the original text in Russian and its translation into Ukrainian. (I have read the Ukrainian version.)
As I said, Олег Сенцов’s narration is surprisingly good. Nothing especially striking or pretentious — probably, the major appeal of these texts is in the lack of any pretentiousness. You feel as if talking to a pleasant and intelligent person who calmly tells about what he sees around himself, what he reads, what he watches on TV, how he feels, how people behave toward him, what he thinks about all this situation, etc. He tells about simple things, but I found it interesting to read even when he talks about stuff I always considered very stupid (like night dreams or football championship, for example). He is just a very sensible, kind, adequate human with opinions and observations you appreciate and want to hear more from him. He looks like a good friend and a loner at the same time.
In addition, the diary in its entirety shows you the inherent idiocy, deceitfulness, and deeply repressive and inhumane nature of the Russian prison system which is a smaller and simpler version of Russian society in general. All the people and discussions with them reflect a lot of very interesting aspects of how this crappy world works. (Of course, anybody who read about the Soviet GULAG will recognize many similarities, only slightly modernized and adapted to the current era.) So, even though Олег Сенцов’s diary is more “observational” than reflective or analytical, you can still learn many thought-provoking things about this society.
I think that the diary would benefit from some foreword or afterword written by Олег Сенцов himself or somebody else that would explain what this hunger strike was about, how/why Олег Сенцов ended up in a Russian prison, and what happened to him later. Right now, it’s just a diary from the first to the last day of the hunger strike, without any additional information. (Well, I know what was before and after it and who Олег Сенцов is, but I think that the book should include this information as well.)
The second book, “4 з половиною кроки,” with short stories about other prisoners (not political — just regular thieves, murderers, etc.), is more difficult to read because of a grim and often unbearably disgusting subject. Again, I have no complaints about the narrative style of the author — it would be pleasant and interesting to read, but you just cannot have any sympathy towards these people, and almost everything he described there is really disgusting.
The books have a very beautiful and exclusively high-quality design. I have no idea why “Видавництво Старого Лева” decided to publish these books in such a “rich” format, because it is definitely not the kind of literature you would re-read with pleasure from time to time or give as a present to somebody, and I suppose that it just made the price for the book box unjustifiably high for most potential readers, but at least I am glad that our publishers can produce such cool books.
The book box contains two books: the larger one is Олег Сенцов’s personal diary that chronicles his 145-day hunger strike in 2018 in Russian “prison,” and the smaller one is a collection of his short stories/essays about some people he met in the prison. Similarly to Станіслав Асєєв’s “Світлий шлях,” the books are bilingual: they contain both the original text in Russian and its translation into Ukrainian. (I have read the Ukrainian version.)
As I said, Олег Сенцов’s narration is surprisingly good. Nothing especially striking or pretentious — probably, the major appeal of these texts is in the lack of any pretentiousness. You feel as if talking to a pleasant and intelligent person who calmly tells about what he sees around himself, what he reads, what he watches on TV, how he feels, how people behave toward him, what he thinks about all this situation, etc. He tells about simple things, but I found it interesting to read even when he talks about stuff I always considered very stupid (like night dreams or football championship, for example). He is just a very sensible, kind, adequate human with opinions and observations you appreciate and want to hear more from him. He looks like a good friend and a loner at the same time.
In addition, the diary in its entirety shows you the inherent idiocy, deceitfulness, and deeply repressive and inhumane nature of the Russian prison system which is a smaller and simpler version of Russian society in general. All the people and discussions with them reflect a lot of very interesting aspects of how this crappy world works. (Of course, anybody who read about the Soviet GULAG will recognize many similarities, only slightly modernized and adapted to the current era.) So, even though Олег Сенцов’s diary is more “observational” than reflective or analytical, you can still learn many thought-provoking things about this society.
I think that the diary would benefit from some foreword or afterword written by Олег Сенцов himself or somebody else that would explain what this hunger strike was about, how/why Олег Сенцов ended up in a Russian prison, and what happened to him later. Right now, it’s just a diary from the first to the last day of the hunger strike, without any additional information. (Well, I know what was before and after it and who Олег Сенцов is, but I think that the book should include this information as well.)
The second book, “4 з половиною кроки,” with short stories about other prisoners (not political — just regular thieves, murderers, etc.), is more difficult to read because of a grim and often unbearably disgusting subject. Again, I have no complaints about the narrative style of the author — it would be pleasant and interesting to read, but you just cannot have any sympathy towards these people, and almost everything he described there is really disgusting.
The books have a very beautiful and exclusively high-quality design. I have no idea why “Видавництво Старого Лева” decided to publish these books in such a “rich” format, because it is definitely not the kind of literature you would re-read with pleasure from time to time or give as a present to somebody, and I suppose that it just made the price for the book box unjustifiably high for most potential readers, but at least I am glad that our publishers can produce such cool books.
May 17, 2022
Довго страждала через втрату (хай тимчасову) своєї бучанської бібліотеки. Кілька тижнів - через високі ціни на книжки в Німеччині. Але найбільше мене непокоїло те, що робити з книжками, придбаними тут, після прочитання. Тому купила електронну книжку.
Раніше вже мала "кіндл", тож в цілому знаю вже свої читацькі звички і розумію, тексти якого типу можу сприйати з екрану, а якого - ні. Наприклад, наукову літературу я мушу читати лише з паперу. А от художні тексти ліпше сприймаю з екрана. І чим товстіша паперова книжка, тим швидше читаю електронну))
Так сталося і з цим двотомником.
Я довго зважувала його в руках перед тим, як придбати (у книгарні він коштує 23 євро, що переводить це видання для мене в категорію "інвестиції"). Потім зважила pocketbook і вирішила припинити накопичувати паперові книжки в країні, з якої скоро поїду, та почати накопичувати електронні.
Тож мій досвід читання "Хроніки одного голодування" та "4,5 кроків" збігся з радістю від можливості носити цей двотомник (і ще 3 придбані у ВСЛ книжки) у кишені.
Очікування у мене збіглися з читацьким досвідом (чи не вперше за багато років).
Я очікувала прочитати про голодування Олега Сенцова - я прочитала.
Очікувала "тюремних" оповідань - отримала.
Переклад знову не вразив якістю (як і переклад "Жизні").
Щодо "Хроніки одного голодування", безцінного документа доби, то мене дещо збентежило рішення редакторів і верстальників розбити написане суцільним текстом на абзаци й сторінки. У самому щоденнику автор пише, що нічого не хоче правити, тож перші кілька десятків сторінок окремі стилістичні огріхи згладжує декларована правдивість, а тоді автор також пише, що весь текст написаний без абзаців, щоб не було за що зачепитися оку співробітників тюрми під час обшуків. Але в книжці все акуратно структуровано - день за днем - абзац за абзацом. Відтак, ця крихітна невідповідність доводить, що певна редакторська й коректорська робота з текстом була. І впевненість у правдивості, яка доти згладжувала "нерівності" тексту, зникає.
Натомість починаєш звертати увагу на часті повторення, однотипні звороти, іноді - багаторазове повторення однієї думки. Також у "Хроніці..." є примітки (в електронній книжці їх дивитися зручніше, ніж у паперовій), що тільки змушує ставити ще більше питань, оскільки вказує на вищий рівень опрацювання тексту. Словом, суцільний текст для мене як читачки видається більш відповідною формою для подання "Хроніки одного голодування". І якщо з паперовим накладом подібні маніпуляції вже не зробиш, то в електронну книжку ці зміни внести нескладно. До речі, читати текст без абзаців з "читалки" легше, ніж із паперу.
"4,5 кроки" - це збірка оповідань та одна п'єса, що об'єднані темою тюрми. Читаються легко. Структурно між собою вони досить подібні.
В обох книжках навіть виписала (підкреслила) цитати - обов'язково додам їх сюди, щойно дочитаю "Маркетера".
Раніше вже мала "кіндл", тож в цілому знаю вже свої читацькі звички і розумію, тексти якого типу можу сприйати з екрану, а якого - ні. Наприклад, наукову літературу я мушу читати лише з паперу. А от художні тексти ліпше сприймаю з екрана. І чим товстіша паперова книжка, тим швидше читаю електронну))
Так сталося і з цим двотомником.
Я довго зважувала його в руках перед тим, як придбати (у книгарні він коштує 23 євро, що переводить це видання для мене в категорію "інвестиції"). Потім зважила pocketbook і вирішила припинити накопичувати паперові книжки в країні, з якої скоро поїду, та почати накопичувати електронні.
Тож мій досвід читання "Хроніки одного голодування" та "4,5 кроків" збігся з радістю від можливості носити цей двотомник (і ще 3 придбані у ВСЛ книжки) у кишені.
Очікування у мене збіглися з читацьким досвідом (чи не вперше за багато років).
Я очікувала прочитати про голодування Олега Сенцова - я прочитала.
Очікувала "тюремних" оповідань - отримала.
Переклад знову не вразив якістю (як і переклад "Жизні").
Щодо "Хроніки одного голодування", безцінного документа доби, то мене дещо збентежило рішення редакторів і верстальників розбити написане суцільним текстом на абзаци й сторінки. У самому щоденнику автор пише, що нічого не хоче правити, тож перші кілька десятків сторінок окремі стилістичні огріхи згладжує декларована правдивість, а тоді автор також пише, що весь текст написаний без абзаців, щоб не було за що зачепитися оку співробітників тюрми під час обшуків. Але в книжці все акуратно структуровано - день за днем - абзац за абзацом. Відтак, ця крихітна невідповідність доводить, що певна редакторська й коректорська робота з текстом була. І впевненість у правдивості, яка доти згладжувала "нерівності" тексту, зникає.
Натомість починаєш звертати увагу на часті повторення, однотипні звороти, іноді - багаторазове повторення однієї думки. Також у "Хроніці..." є примітки (в електронній книжці їх дивитися зручніше, ніж у паперовій), що тільки змушує ставити ще більше питань, оскільки вказує на вищий рівень опрацювання тексту. Словом, суцільний текст для мене як читачки видається більш відповідною формою для подання "Хроніки одного голодування". І якщо з паперовим накладом подібні маніпуляції вже не зробиш, то в електронну книжку ці зміни внести нескладно. До речі, читати текст без абзаців з "читалки" легше, ніж із паперу.
"4,5 кроки" - це збірка оповідань та одна п'єса, що об'єднані темою тюрми. Читаються легко. Структурно між собою вони досить подібні.
В обох книжках навіть виписала (підкреслила) цитати - обов'язково додам їх сюди, щойно дочитаю "Маркетера".
November 18, 2020
Ці дві книги відразу привертають до себе увагу на поляцях книгарень. Хоч свої примірники я придбав у перший день продажу у львівській книгарні ВСЛ, та все ж не міг не помітити, як люди частенько зупиняють погляди саме на цьому комплекті. Видавець справді відмінно впорався зі своєю частиною роботи, помістивши дійсно вагомий текст у якісте оформлення. Йдеться не тільки про кейс, у якому зберігаються обидві книги. Обкладинки вельми доречно передають настрій книги і працюють у парі з оповіддю.
Обидві книги варті уваги і обидві я не можу оцінити інакше ніж на 5/5, та "Хроніка одного голодування", написана у формі щоденника, зачепила сильніше. Гадаю, кожен з свідомого суспільства виходив на акції підтримки бранців Кремля, слідкував і продовжує слідкувати за долею незаконно ув'язнених українців. Не секрет, що найгучніше по світу прогриміла справа ув'язнення Олега Сенцова, українського
кінорежисера, якого підтримували люди мистецтва з усіх куточків планети. Ця книга - тюремний щоденник, ведення регулярних записів у якому почалося з оголошення голодування. Саме у час ведення цих записів лишень крихти правдивої інформації про реальний стан пана Олега виходили з-за в'язничних мурів. І от тепер, більше ніж через два роки від початку запису, у кожного є можливість прочитати вельми докладну та справді живу й щиру оповідь тих подій.
Тут немає неймовірних заворотів сюжету, це ж тюремний щоденник, їх тут і не варто очікувати, та й без них книга передає закладені переживання, своєю прямотою тримає у кожному розділі, не важливо, чи то описуються спогади з Революції Гідності, чи тонкощі облаштування читацького життя в'язнів.
Друга книга у даному збірнику - "4 з половиною кроки". Вона занурює читачів у тюремні реалії з усіма життєвими тонкощами та побутом. Як у книгах-спогадах борців за незалежність та цілісність України минулих часів можна було прочитати про етап до таборів східного "сусіда", так і з плином часу, у здавалося б цивілізованому 21 столітті можна помітити чітке повторення історії.
Як би не гнітили обидві книги, приємно розуміти, що на час їх видання пан Олег вже був на волі. До речі, якщо не помиляюсь, саме зараз ведеться робота над фільмом "Носоріг", де режисерське крісло належиль саме Олегу Сенцову.
Обидві книги варті уваги і обидві я не можу оцінити інакше ніж на 5/5, та "Хроніка одного голодування", написана у формі щоденника, зачепила сильніше. Гадаю, кожен з свідомого суспільства виходив на акції підтримки бранців Кремля, слідкував і продовжує слідкувати за долею незаконно ув'язнених українців. Не секрет, що найгучніше по світу прогриміла справа ув'язнення Олега Сенцова, українського
кінорежисера, якого підтримували люди мистецтва з усіх куточків планети. Ця книга - тюремний щоденник, ведення регулярних записів у якому почалося з оголошення голодування. Саме у час ведення цих записів лишень крихти правдивої інформації про реальний стан пана Олега виходили з-за в'язничних мурів. І от тепер, більше ніж через два роки від початку запису, у кожного є можливість прочитати вельми докладну та справді живу й щиру оповідь тих подій.
Тут немає неймовірних заворотів сюжету, це ж тюремний щоденник, їх тут і не варто очікувати, та й без них книга передає закладені переживання, своєю прямотою тримає у кожному розділі, не важливо, чи то описуються спогади з Революції Гідності, чи тонкощі облаштування читацького життя в'язнів.
Друга книга у даному збірнику - "4 з половиною кроки". Вона занурює читачів у тюремні реалії з усіма життєвими тонкощами та побутом. Як у книгах-спогадах борців за незалежність та цілісність України минулих часів можна було прочитати про етап до таборів східного "сусіда", так і з плином часу, у здавалося б цивілізованому 21 столітті можна помітити чітке повторення історії.
Як би не гнітили обидві книги, приємно розуміти, що на час їх видання пан Олег вже був на волі. До речі, якщо не помиляюсь, саме зараз ведеться робота над фільмом "Носоріг", де режисерське крісло належиль саме Олегу Сенцову.
April 23, 2021
Дуже сильно!
Displaying 1 - 4 of 4 reviews