Тюремна пісня

by Олена Герасим'юк

«Тюремна пісня» — це друга книжка віршів Олени Герасим'юк. У її основі лежить однойменна поема, вже знайома читачам; вона презентувалася у квітні 2016 року в підвалі Мистецького Арсеналу, спеціально уперше відкритому для цієї події. Читання поеми супроводжувалося перформансом, сценаристкою якого була Наталя Ворожбит, а головні ролі виконували бійці та колишні в'язні. Збірка Олени Герасим'юк, відомої і шанованої у мистецьких колах під ім'ям Герич, є апогеєм танатосу, даного нам у почуттях наших. Вона екстремальна і схожа на гарячий шмат правди, створений зрілим майстром, сповнена вогню, дзвонів, собачого гавкання і пахощів в'язниці. Вірші Герасим'юк вражають своїм стилістичним та інтонаційним багатством, і, менше з тим, важко згадати іншого молодого поета, який би так міцно спирався на українську культурну традицію в усіх її проявах.

Genres: Poetry, Ukrainian Literature, War

148 pages, Paperback

First published January 1, 2020

Reviews

[Oksana Uskova · Rating 5 out of 5]

“Тільки вогонь ми тепер називаємо свободою”

Щоденні втрати, ракетні обстріли, повітряні тривоги… Такий вогонь увійшов у наше життя.

“Як нам простити, Господи, як нам простити,
кожен снаряд, кожен набій їх підписаний
нашими іменами?”

Вогонь нереалізованої помсти, вогонь ненависті, яка попелить нашу душу… Вогонь непрожитого і втраченого.

“А ворогам нашим не прощай -
вони перші вбили”.

Якщо ваше серце не пошматоване та розбите - то ще є вірші Олени Герасим'юк для цього. Олена - парамедик добровольчого медичного батальйону «Госпітальєри» і щось знає про біль, кров та рани. Робота така.

“Не буде страху перед “завтра”, бо не знатимеш,
що “сьогодні” може закінчитись.
Не буде минулого та пережитого, а у слові “чому”
йдеться про те, кого з вас батьки люблять більше,
і нічого про смерть.

Біль інакше болітиме,
він буде великим і сповненим змісту.
Він матиме причину.

А цей дорослий, свіжий біль - не має і не матиме,
хоч живи у ньому до смерті, хоч вивчи його
мов абетку - не зрозумієш прочитаного.
Бо не знаєш такої мови”.

[Iya]

"Війна — це межовий і незручний, як вушко голки, часопростір, у якому навіть Бог — такий самий солдат, як і всі. Хіба рангом вище (але це не точно). І саме тому з ним можна розмовляти, як зі «своїм», не добираючи слів, з лайкою і обсценною лексикою. Мовою війни, яка ламає ієрархічні зв’язки вщент, адже перед смертю всі рівні, й не знає поділу на високі й низькі слова".

Більше — в газеті "День" https://day.kyiv.ua/uk/article/ukrayi...

[Maryna Ponomaryova · Rating 4 out of 5]

Вірші-бомби

[Roksolana Sviato · Rating 4 out of 5]

Гнів і відчай, із яких народжується сила. Крик — не німий, а якнайголосніший (дарма, що рветься, вибачте за банальність, із тендітних жіночих грудей) — як зброя проти цілком реального ворога. Сила, що народжується і з болю, туги і смерті. Власне, з усього пережитого, баченого і пропущеного крізь себе.

Більше - на Літакценті
http://litakcent.com/2021/01/27/litak...

[Oleksander Lysenko · Rating 5 out of 5]

Надзвичайна книжка - потужна і дуже емоційна. Зичу авторці подальших успіхів, адже Олена - безсумнівно надталановита авторка і чудова людина.

[Едуард Лобас · Rating 5 out of 5]

Жива українська класика. Тут і справді нема чого додати. Це голос епохи, справжня поезія, у якій пульсує біль і гідність. Ця книга кровоточить — і змушує кровоточити тебе. Відкрита рана нації.