What do you think?
Rate this book
Rot
Юля Цімафеева — паэтка разгорнутай метафары. Звычайна прастора яе верша супадае з прасторай аднаго метафарычнага свету, дадуманага паэткай да апошняй дэталі. Больш за тое, гэтую кнігу можна чытаць як адну разгорнутую метафару, ключом да якой з’яўляецца яе назва — «ROT».
- GenresPoetry
84 pages, Paperback
Published January 1, 2020
About the author
Julia Cimafiejeva
14 books55 followersJulia Cimafiejeva (Юля Цімафеева) (born in 1982) is a Belarusian writer and translator. She is an author of six poetry collections in Belarusian and a documentary book “Minsk Diary” written in English. Her works have been translated into many languages and appeared in different projects, anthologies and magazines. Her recent titles in German are Der Angststein. Gedichte (edition.fotoTAPETA, 2022) and Minsk. Die Stadt, die ich vermisse. Fotografie. Gedichte (EDITIONfrölich, 2022). Cimafiejeva’s debut American book Motherfield: Poems & Belarusian Protest Diary translated by Valzhyna Mort and Hanif Abdurraqib (2022 by Deep Vellum) was long-listed for American PEN Award for Poetry in Translation and shortlisted for Derek Walcott Prize for Poetry
She translates mostly from English and Norwegian. She translated books by Walt Whitman, Stephen Crane, Paul Celan, Maja Lunde and Stian Hole, contributed her translations of poetry and prose to different magazines and anthologies. She is the winner of Carlos Sherman Translation Prize for the translation of the poetry book by Stephen Crane. Since 2020, she has been living in exile.
She translates mostly from English and Norwegian. She translated books by Walt Whitman, Stephen Crane, Paul Celan, Maja Lunde and Stian Hole, contributed her translations of poetry and prose to different magazines and anthologies. She is the winner of Carlos Sherman Translation Prize for the translation of the poetry book by Stephen Crane. Since 2020, she has been living in exile.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 4 of 4 reviews
July 5, 2021
Кожен-кожнісьнький вірш - в саме серце ❤ Одна з найсильніших збірок поезії, яку читала останніми роками!
Read
July 6, 2021У цій збірці якось винятково болюче і чесно - немовби прикусити хворий зуб - говориться про зв'язок із традицією. У нас у літературі до сьогодні відбувається прощання з ідеалізованими рустикальними топосами, тут не до вглядання у все те темне, що там чаїться у баюрі.
Натомість у Цімафєєвої - скажімо, в Камень страху:
"Я атрымала ў спадчыну
свой страх —
сямейную рэліквію,
каштоўны камень,
які перадаецца
ад пакалення да пакалення.
Наш круглы радавы валун,
некалі скрадзены
з панскага поля.
[...]
– Ах, якая прыгажосць! Гэта ў вас ад бабулі?
– Так.
– Вы ж толькі яго беражыце.
– Абавязкова."
Звичайно, є і елегійніші вірші, не менш прекрасні (от, скажімо, "1986" у авторському виконанні - про мертву землю, з якою вже тільки мертві й пов'язують), але мене прямо заворожують ті вірші, де ці стосунки з минулим і батьківщиною підкреслено неоднозначні. Ми, скажімо, майже завжди мали розкіш казати, що в нас влада стрьомна, зате нарід мудрий (неясно тільки, на чому ця віра ґрунтувалася) - і треба дуже велика сміливість і чесність, мені здається, щоб писати щось штибу "Мая радзіма":
"Мы ўсе думалі, што ты жанчына
блакітнавокая, жытакосая, жыццядайная,
што ты даруеш усім і
ўсё цярпіш.
Мы думалі, ты амаль Багародзіца,
бо нарадзіла амаль богаабраны народ.
Гаротная, прыехала з цёмнай вёскі,
у палатняным клунку прывезла
сваю самаробную, з дрэва выразаную,
як ляльку, грубаватую для гарадскога
вуха мову.
[...]
Але мы не заўважылі,
вочы ўперыўшы ў вершы,
пра цябе напісаныя,
як ты ашчэрылася,
як ты надзела штаны колеру хакі,
як нацягнула на свой голены чэрап
чорны шлем, як дамалявала сабе вусы.
Як ты ўзяла дручок,
быццам адрасціла стручок.
І цяпер махаеш ім перад нашымі вачыма"
(і так далі, і таке інше)
Коротше, я у величезному захваті, дуже чекатиму на наступні збірки.
Натомість у Цімафєєвої - скажімо, в Камень страху:
"Я атрымала ў спадчыну
свой страх —
сямейную рэліквію,
каштоўны камень,
які перадаецца
ад пакалення да пакалення.
Наш круглы радавы валун,
некалі скрадзены
з панскага поля.
[...]
– Ах, якая прыгажосць! Гэта ў вас ад бабулі?
– Так.
– Вы ж толькі яго беражыце.
– Абавязкова."
Звичайно, є і елегійніші вірші, не менш прекрасні (от, скажімо, "1986" у авторському виконанні - про мертву землю, з якою вже тільки мертві й пов'язують), але мене прямо заворожують ті вірші, де ці стосунки з минулим і батьківщиною підкреслено неоднозначні. Ми, скажімо, майже завжди мали розкіш казати, що в нас влада стрьомна, зате нарід мудрий (неясно тільки, на чому ця віра ґрунтувалася) - і треба дуже велика сміливість і чесність, мені здається, щоб писати щось штибу "Мая радзіма":
"Мы ўсе думалі, што ты жанчына
блакітнавокая, жытакосая, жыццядайная,
што ты даруеш усім і
ўсё цярпіш.
Мы думалі, ты амаль Багародзіца,
бо нарадзіла амаль богаабраны народ.
Гаротная, прыехала з цёмнай вёскі,
у палатняным клунку прывезла
сваю самаробную, з дрэва выразаную,
як ляльку, грубаватую для гарадскога
вуха мову.
[...]
Але мы не заўважылі,
вочы ўперыўшы ў вершы,
пра цябе напісаныя,
як ты ашчэрылася,
як ты надзела штаны колеру хакі,
як нацягнула на свой голены чэрап
чорны шлем, як дамалявала сабе вусы.
Як ты ўзяла дручок,
быццам адрасціла стручок.
І цяпер махаеш ім перад нашымі вачыма"
(і так далі, і таке інше)
Коротше, я у величезному захваті, дуже чекатиму на наступні збірки.
May 8, 2025
Юля Цімафеева — білоруська Роза Ауслендер.
***
у чырвонай гліне
свайго сэрца
я выкапала ямку
і пахавала у ёй
сінюю костачку
***
Мені складно підібрати слова, які опишуть поезію Юлі точніше. Те, як у збірці розкривається тема роду, минулого, пам'яти та мови, мене збиває з ніг: це ніжно, чуттєво, але водночас настільки виважено та стримано.
***
а пасля
яны елы клубніцы з малаком
пасыпалі іх цукрам і лыжкай лавілі
пунсовыя цвёрдыя цельцы
ягад у жоўтых радзімках зярнятаў
***
Після прочитання цих віршів залишається відчуття, що за ними стоїть набагато більше, ніж мова могла б передати; це приємне відчуття недосказаности, яке змушує загрузнути. Образи, хоч і подекуди аскетичні, відчуваються дуже персональними. Дуже сподобалося, як у збірці багато обігрувалися образи рота, зубів, язика та (як неочікувано) мови: це створювало не лише загострене відчуття тілесности як такої, а ще й відчуття матеріальної присутности нефізичного образу мови.
***
Мова — турма,
у якую нас пасадзілі
за нежаданне
й няздольнасць
увабраць у сябе ЎСЁ.
Ми прагнем межаў і сценаў,
і калючага дроту рядкоў,
каб, кідаючыся на іх
у спробе вырвацца,
адчуць сябе жывымі.
***
Книга "Rot" точно входить у топ три моїх улюблених збірок поезії. Щиро тішуся, що таки дійшла до неї.
***
на забеленым малаком
цыферблаце вядра —
летні поўдзень
***
у чырвонай гліне
свайго сэрца
я выкапала ямку
і пахавала у ёй
сінюю костачку
***
Мені складно підібрати слова, які опишуть поезію Юлі точніше. Те, як у збірці розкривається тема роду, минулого, пам'яти та мови, мене збиває з ніг: це ніжно, чуттєво, але водночас настільки виважено та стримано.
***
а пасля
яны елы клубніцы з малаком
пасыпалі іх цукрам і лыжкай лавілі
пунсовыя цвёрдыя цельцы
ягад у жоўтых радзімках зярнятаў
***
Після прочитання цих віршів залишається відчуття, що за ними стоїть набагато більше, ніж мова могла б передати; це приємне відчуття недосказаности, яке змушує загрузнути. Образи, хоч і подекуди аскетичні, відчуваються дуже персональними. Дуже сподобалося, як у збірці багато обігрувалися образи рота, зубів, язика та (як неочікувано) мови: це створювало не лише загострене відчуття тілесности як такої, а ще й відчуття матеріальної присутности нефізичного образу мови.
***
Мова — турма,
у якую нас пасадзілі
за нежаданне
й няздольнасць
увабраць у сябе ЎСЁ.
Ми прагнем межаў і сценаў,
і калючага дроту рядкоў,
каб, кідаючыся на іх
у спробе вырвацца,
адчуць сябе жывымі.
***
Книга "Rot" точно входить у топ три моїх улюблених збірок поезії. Щиро тішуся, що таки дійшла до неї.
***
на забеленым малаком
цыферблаце вядра —
летні поўдзень
April 18, 2025
Між першим і другим прочитанням - 4 роки. Я досі захоплююсь цими текстами.
Назва "Rot" вичерпно передає настрій і теми збірки: мова-традиція-травма.
Рядки віршів - ніби рядки на городі, що в них кидаєш зернята і не знаєш чи проростуть:
"У цемры зямлі хаваю
без'языкае насенне."
Мова цих текстів, образність - вау.
Записав ти тут для себе всю збірку, бо її вже ніде знайти та й не знаю чи з'явиться вона колись в електронному форматі. Гляньте просто сюди:
"на забеленым малаком
цыферблаце вядра -
летні поўдзень"
Добре, нє?
Назва "Rot" вичерпно передає настрій і теми збірки: мова-традиція-травма.
Рядки віршів - ніби рядки на городі, що в них кидаєш зернята і не знаєш чи проростуть:
"У цемры зямлі хаваю
без'языкае насенне."
Мова цих текстів, образність - вау.
Записав ти тут для себе всю збірку, бо її вже ніде знайти та й не знаю чи з'явиться вона колись в електронному форматі. Гляньте просто сюди:
"на забеленым малаком
цыферблаце вядра -
летні поўдзень"
Добре, нє?
Displaying 1 - 4 of 4 reviews