Закон ордену

by Piotr Górski, Пйотр Ґурський, Марія Шагурі (Translator)

Це світ після великої війни та знищення цілого народу. Світ, де дракони й мандрівні чарівники такі ж реальні, як політики та наймані вбивці. У цьому світі невпокоєний мисливець за людьми Кестель Нетса шукає славнозвісну Алію Лов, небезпечну втікачку з таємничого ордену Ама. Екзотичні пейзажі, давня історія, що раз у раз відбивається в теперішньому, і хитросплетіння інтриг — все це витворює темне фентезі Пйотра Ґурського!

«Закон ордену» — це повернення до похмурих і фантастичних джерел. Ґурський хвацько обігрує кліше, вражаючи прямо в серце не-сподіваними фразами.
© Міхал Цетнаровський, редактор журналу «Нова фантастика»

Як можна не закохатись у фентезійний роман, який починається оргією з німфами?!

Genres: Fantasy, Polish Literature, Dark Fantasy, Fiction

400 pages, Hardcover

First published February 27, 2019

Reviews

[Lena · Rating 2 out of 5]

Щось у мене не складається з польським фентезі. Особливих очікувань щодо книги не було, та все одно суцільне розчарування. Дві зірки тільки за цікавий світ. Сюжет провисає й іноді сприймається як окремі оповідання, хоча в кінці автор все ж зумів все звести до купи. Але найбільший недолік це персонажі: вони або нудні, або бісячі, особливо ГГ. До того ж, у романі багато мізогінії: усі жінки для автора лярви, курви і шльондри й ставлення до персонажок відповідно сексистське.

[Inna · Rating 5 out of 5]

Я вже боялася, що у 2022 зі мною цього вже не трапиться – не мати до книги жодних грандіозних очікувань, а вона виявляється саме тією. Це так попало в настрій: ти пересуваєшся оповіддю неквапливо, неспішно, і не маєш змоги читати по-діагоналі, бо інакше світобудова просто вислизне у тебе крізь пальці, чи радше крізь текст.

Нічого не знала про сюжет, окрім того, що книга починається якоюсь оргією. І я вважаю, що це найкращий спосіб входу в текст (я про незнання, не про оргію😉). Світ темний, моторошний і дивовижний , він дивував , хвилював, непокоїв. Не раз нагадав мені Сапковського, і не лише епохою, атмосферою, грою з казковими елементами, а й головним героєм, який не міг лишити мене байдужою.

А для того, щоб зрозуміти, що ми знаходимося в світі після геноциду, треба або прочитати передмову Володимира Арєнєва, або скласти всі частини мозаїки самостійно. Упс, а це вже спойлери😁

[Ірина Грабовська · Rating 4 out of 5]

Пйотр Гурський, "Закон ордену" від Рідна мова та Володимира Арєнєва
Прочитала вже доволі багацько книжок, але не можу змусити себе до повноцінних відгуків. Напишу скоро дайджест прочитаного, але про цю книгу я б хотіла розповісти окремо.

"Закон ордену" - це роман і цикл оповідань з одного світу. Кипуча суміш дуже темного фентезі і мечів із магією. Скажу одразу, що спокусилася почитати, авжеж, через обіцянку оргії з німфами у пролозі, але насправді оргія там така собі, на відміну від багатьох інших речей.
Отож, що саме мені так сподобалося:
- головний герой. Кестель Нетса на початку мені здавався доволі клішованим "мисливцем за головами", із відповідним цинічним ставленням до своїх жертв, клієнтів і всього, що відбувається. Але протягом сюжету ми дізнавалися про нього купу додаткової інформації, тому зрештою нам відкрилося його обличчя - справжнього, ледь не книжкового романтичного лицаря. А ще він любить котиків!
- світ. Світ у "Законі" темний і строкатий, ярмарковий водночас. Тут панує атмосфера театру, цирку, костюмованих вечірок. Чи не всі персонажі носять маски, які мають різні значення, втікачів ловлять кочові "Театри", персонажі змагаються між собою на Арені у підземному місті. Усе це приправлено екзотичним азійським фльором та темною, як колодязь із порубаними тілами, слов'янською міфологією. Світ оригінальний, чимало авторських персонажів, які зачудовують своєю вигадливістю.
- авторський стиль. От чесно, я такого ще не бачила. Беззайменникові короткі речення Гурського 100% ні з ким не переплутаєш. Плюс текст читається доволі легко, бо тут 80% - це діалоги із короткими ремарками.
Тепер мінуси:
- велика схильність автора до роялів. Інформація тут найчастіше подається постфактум, або безпосередньо перед ключовою сценою. Іноді це здавалося абсурдним, ну, ніби Фродо відправляють у Мордор і забувають йому сказати, навіщо і що саме він туди несе. Весь сюжет "Закону" - це стрічка, що стирчить із землі, і ти тягнеш її і тягнеш, бо цікаво, що саме витягнеш, але не маєш навіть шансу здогадатися, що ж буде далі, бо банально не маєш ключової інформації, щоб "скласти мозаїку". Не вважаю це за плюс.
- абсолютно непрописана головна героїня - Алія Лов. Вона настільки закрита, що ми буквально сприймаємо її як карнавальну маску, за якою вона ховається. Вона робить щось, керуючись внутрішньою, повністю закритою від читача логікою, ми нічого не знаємо про її минуле, окрім однієї доволі короткої історії. Хто вона, що вона - таємниця.
- незрозумілий навколишній світ, держави, геополітична розстановка. У світі "Закону" стався геноцид і майже винищений народ прагне помсти, але що саме сталося, мені особисто не дуже зрозуміло. Поляки скаржилися у відгуках, що персонажі висять у вакуумі, і частково я з цим погоджуюся. Багато дрібних яскравих деталей, та не видно ширшої картини.
Загалом, книжка на тверду четвірочку за шкалою Гудрідс, аж прикро було за неї із низьким рейтингом там, але українські читачі вже зараз почали його вирівнювати. І вже пишеться продовження! Порекомендую і я 🙂

[kari · Rating 1 out of 5]

[PL] Obsesja autora na punkcie kobiecej anatomii (połączona z jej nieznajomością; witamy w krainie "she breasted boobily") była pierwszą wskazówką, że ta książka raczej mi się nie spodoba. Ale największym jej problemem jest brak kontekstu - miejsca i postaci wiszą w próżni, a Górski oczekuje, że przejmę się intrygami, o których nie wiem. Po lekturze nie jestem w stanie powiedzieć, gdzie toczyła się akcja powieści, jaka była osobowość którejkolwiek postaci, do czego ma prowadzić działanie tytułowego zakonu. Być może to zadziałałoby w powieści bardziej postmodernistycznej, eksperymentującej z formą i toposem, ale nie działa w sztampowym dark fantasy. Parę fajnych pomysłów nie uratuje tej książki.

[yarkaty · Rating 5 out of 5]

Було несподівано чудово.
У цій книзі зібрані чотири тексти Пйотра Ґурського: роман "Закон ордену" і три оповідання.
Власне, розпочнімо із роману. Автор кидає нас, читачів, у цілковитий вир подій свого світу, абсолютно не пояснюючи його. Ми не знаємо ні географії, ні політики, ні навіть особливостей рас та магії, а їх тут достатньо. Нам дають слово "хон" і ми в процесі розуміємо, що це народ, який майже повністю винищили. Але як цей народ конкретно виглядає, чому їх винищували, які їхні особливості — ні. І може видаватись, що це дратує, але так не є. Мова роману і стиль написання настільки м'який, органічний, і динамічний, що зайві питання просто не встигають виникати. Ти ковтаєш сторінку за сторінкою, закохуючись у кожного персонажа і хвилюючись за нього. Світ "Закону ордену" — маскарад, де під кожною маскою може ховатись абсолютно несподіваний персонаж, а гачки, які автор кидає нам з перших розділів, розкриваються наприкінці і стають нарешті зрозумілими. В романі не відкриваються відповіді на геть усі питання, які виникають в процесі прочитання, а світ, показаний в ньому, хочеться досліджувати ще і ще, тим не менш це цілком довершений твір, який не викликає термінового бажання читати наступні частини. Мені сподобались персонажі, мені сподобалась організація світу, мені дуже сподобалась атмосфера темряви, яка, при цьому, не відгонить надмірною невиправданою жорстокістю. І, звісно, повороти сюжету та інтриги, які буквально накладаються одна на одну, створюючи одни великий складний візерунок.
Оповідання. "Кузня, в якій помирали" мені була нудною, але інші два просто таки ого! Я взагалі не дуже люблю коротку прозу, але і історія про дівчинку Сае, і історія про Вахабу залишила добряче болючий слід в серці, а атмосфера маскараду і темряви, така властива "Закону ордену", цілком збереглась у них.

[Anna Boklys · Rating 5 out of 5]

Важко описати книгу краще, ніж словосполученням "жорстока мозаїка". Все та всі у цій історії пов'язані химерним кровавим зв'язком, чий початок виринає наприкінці роману.

І хоча на перший погляд "Закон ордену" - це книга про те, як мисливець за головами Кестель мусить знайти Алію Лов, небезпечну втікачку з таємничого ордену Ама, та все не те, чим здається насправді. Бо чи той мисливець, хто так себе називає? Хто жертва у цій історії? І хто пішаки, а хто - маніпулятори?

У вас (як і в мене) не буде шансу вгадати що насправді відбувається у книзі аж до останньої сторінки. Бо це саме те жорстке, складне та непривітне для читача фентезі, яке треба розкусити, у якого треба вибороти право прочитати його. Але ж і з високою долею ймовірності цей труд буде винагороджений цілісністю та глибиною задуму сюжету.

Направду, "Закон ордену" - це історія про невмотивовану жорстокість та її безпринципність. Світ книги складний та небезпечний, а сама історія - це лише маленький уламок його історії. Маленький, але який же продуманий, логічний та вишуканий! Коли у моїй голові всі деталі починали ставати на своє місце я буквально муркотіла від захвату!

А головне: час від часу, коли виринали нові й нові деталі світу "Закону ордену" я писала собі на полях "Як таке можна вигадати"? І це був щирий комплімент! Бо там повно деталей! Наприклад, трикутні столи, за які може сісти тільки нечисть, чи виставка екзекуцій. І я ще мовчу про витончену міфологічність, якою автор пронизав книгу.

Звісно ж, мені сподобався не тільки світ та його жорстокість, а й персонажі, які чудово пасували історії і яким я співпереживала. А змусити співпереживати покидькам - це треба вміти!

А ще це дуже гарно написано: детально, об'ємно і трошки з гумором. І якось по-життєвому мудро, бо де ще прочитати про отруйність амбіцій, потребу вішати бандитів на славу, тобто до кінця, та про плинність любові?

До речі про любов. Я ще не сказала, що це історія також і про неї? Про таку загадкову, ірраціональну та вперту? То кажу😉

Загалом, я годна писати сторінки про те, який це класний, логічний, повноцінний твір. Книга варта уваги, не бійтесь у неї зазирнути, бо можна отримати справжню чорну перлину у свою колекцію шикарного темного фентезі.

І ще трошки про любов:

"Я кохав тебе ще мить тому. А це вже дуже давно".

Я ж додам: час відносний. Я цю книгу любити не перестану.

Більше відгуків на моєму книжковому YouTube-каналі: Boklys blog✨

[Innis ☾ · Rating 2 out of 5]

Оцінка дуже суб'єктивна, просто книга виявилася зовсім не моєю.

[Svitlana · Rating 5 out of 5]

Одне з найкращих фентезі, яке я читала останнім часом. Рекомендую.
мій детальний відгук можна подивитися тут

[Pavlo · Rating 4 out of 5]

“Закон ордену” не став жертвою моїх завищених очікувань, хоча мав достатньо високі шанси, та й деякі відгуки голосили через це, неначе негодована коза.
Читачі, що легковажно клюнули на оргію з лебедівнами, мали шикарнючу нагоду самообманутися і отримати незвичне (нетрадиційне, сучасне?) темне фентезі, з оригінальною структурою, купою цікавих авторських прийомів, загадковим світом сповненого лайном по самісіньку тонзуру.
⠀
В Ордені ви не знайдете десятки сторінок з описами сетинґу, рас, політичного устрою чи пояснень, “чому у тих маленьких людців волохаті ноги”. Та ви наштовхнетеся на похмурий, підозріло знайомий і в той же час сповнений оригінальних рішень і не до кінця зрозумілих правил гри світ. Все максимально концентровано, компактно та жорстко. На початку на читача чатуватимуть незрозумілі, хаотичні сюжетні лінії, з незручними іменами та прізвиськами, що не мають нічого спільного, але по ходу прочитання все це доладно сплітається в струнку і достатньо логічну структуру.
⠀
Що не сподобалося, так це оця вся історія кохання головного героя, мізерна частка гумору і сарказму. Здавалося б, коли автор забувається, то неконтрольовано хлюпає кілька жартів чи гостроти на сторінку, а потім, прийшовши до тями, знову з серйозною міною валить брутальний “дарк”.
⠀
“Закон ордену” це рідкісна і своєрідна річ, надзвичайно динамічний та концентрований, він затято тримає і відпускає хіба що до вітру чи зліпити незугарний сендвіч. Беззаперечно ця історія - одна з найкращих представників “дарк фентезі” нової хвилі, тож якщо ви любите фентезі, то вибору у вас немає, просто відкрийте його і цей роман точно не залишить вас байдужим.

[Oleska Tys · Rating 4 out of 5]

Неймовірно важко читалася спочатку. Перших 100 сторінок - суцільні хащі. Але потім затягнуло.

Хороше фентезі з продуманим світом і своєрідною мораллю. Почитала б ще щось у автора.

[Oleksandr Zholud · Rating 4 out of 5]

This is a standalone Polish fantasy published in 2019 by Piotr Górski, who is more known since the 1990s as the author of criminal thrillers. The English title is The Law of the Order.

The story starts with two girls (?) shadowing a man, who enters a forest and goes to a lake, where women-swans start sexually playing with him, actually trying to drown him. He goes underwater but as an hour passes, he reappears and goes away. The girls continue to shadow him.

The man is Kestel Samran Netsa, a bounty hunter who got an order to capture and deliver Alija Low, a runaway from a powerful order, a murderer, and a betrayer. She is surprisingly easy to capture as if she used her weapons like props, but the true challenge is to deliver her to a city, where she is to face her accuser in a duel. What follows is many adventures on the way to the city, which supply more information about the characters and their drives as well as the world in general. On the surface, it is a ‘classic’ grimdark fantasy with a dark, merciless world, where goodness, honesty and nobility are hard to find, instead, iniquity, evil, and the darkness lurk at every turn. There are no heroes, everyone has more than one sin on their conscience. For example, the prisoner, Alija, informs that the law of the order is to create terror, so she can kill a person, who helped her just to stick to the rule.

It is often an issue with fantasy written by men, that women play a secondary role. Not here, where there are several cunning, intelligent (and sometimes incredibly cruel) female characters. The world is quite interesting, with magic and weird creatures. However, often these interesting ideas are left underdeveloped. A solid fantasy debut novel, I recommend to fans of Grimdark Fantasy.

[Ihor Kolesnyk · Rating 4 out of 5]

Доволі цікава книга, у якій окрім основного твору ще є кілька дрібних у межах всесвіту. Темне фентезі, яке більше схиляється до Глена Кука, ніж Аберкромбі. Радий, що у польському фентезі є така нова хвиля авторів, а не лише Сапковський.

Хороші сторони: якщо ви любите темряву, тоді вам сподобається тут. Герої помирають, але не всі. Сюжетна лінія дещо передбачувана, але не завжди. Атмосфера хороша, хоча і не встигається насправді її прочитати.

Слабкі сторони: бракує опису сетингу - світу, обставин, історії, особливостей рас тощо. Через це виникає дещо уривчасте враження і сюжет за усієї своєї цікавості (хоч і не геніальності) розкривається ніби не на повні груди. Десь на 75% (як це мною сприймається). Оповідання у дечому виглядають живіше, цікавіше, ніж основний текст, що мене наштовхує на думку - можливо автору варто було і основний текст публікувати як серію оповідань? Коротка форма більше би личила, а згодом перейти до чогось більшого.

Даю 4/5 за те, що до певного моменту книга тримала мій інтерес, а потім почалися оповідання зовсім непоганого рівня. Можу побажати успіхів автору, а читачам не пошкодувати про читання цієї книги.

[Anna · Rating 4 out of 5]

Роман + 3 оповідання по цьому ж всесвіту

Вхід повільний, треба звикнути до тексту і стилю оповіді. Речення рубані, неповні, сюжет підвозять десь під середину, а потім він закручуєься так, що треба роман перечитувати як мінімум двічі аби все зрозуміти.

Мінус за описи жінок. Огидно, сексуалізовано. Автор точно описував людей? Бо скидається на м'ясо.

Перше оповідання "Кузня..." не зайшло зовсім, якось повз мене.

[Anna_nke · Rating 4 out of 5]

Це може бути початком класного всесвіту.

Структурою мені нагадало перші книги Відьмака - маємо кілька оповідань, одне (власне «Закон ордену») доволі велике та три поменше. Повʼязані вони одним світом.

Що сподобалось: загальна атмосфера. Тут цікаві істоти (і їх багацько), тут є дракони, є місцеві легенди, це темне фентезі - хоча і не названо зло, яке домінує в цьому світі, але присутнє оце відчуття безвиході та видно, що світ на межі катастрофи.
Сподобалось, що жіночі персонажі тут не просто декорації чи мотивація для головного героя, а є повноцінними рушіями сюжету.
А ще тут класні діалоги.

Що могло бути краще: так як це оповідання, світ окреслений ну дуже широкими мазками. Я розумію що в такий обʼєм складно вписати все і треба чимось жертвувати, проте все одно раділа б більшій кількості деталей, бо багато чого лишається за кадром.
Те саме можу сказати про характери героїв — їхні дії логічні, основні риси зрозумілі, але хочеться глибшого розкриття.

Як підсумок: ��ля початку можливої масштабної історії — чудово.
Попри деякі недоліки я отримала задоволення від оповідань і хотіла б почитати ще щось в цьому всесвіті, наприклад, про минуле Дантеля - загадкового і дуже ввічливого пана у білому. Або про моторошну Червону корчму. Або просто більше про Невідомщених, бо оповідання про них мені сподобалось найбільше.

🐉 Книжкова Драконка

[Magdalena · Rating 2 out of 5]

Po świetnym opowiadaniu w Fantastycznie nieobliczalnych miałam duże oczekiwania, których powieść nawet nie próbowała spełnić. Jak wspomniał autor jednej z wcześniejszych recenzji - dobrze, że nie wiadomo o co chodzi, bo gdyby było wiadomo, ocena byłaby niższa. Ale pewnie właśnie o to chodziło. So woke. So edgy. Ugh. Nie ma na czym zawiesić pamięci, skończyłam czytać przed momentem i mam wrażenie, że już ulatuje. Szkoda. Mam tyle sympatii do tej serii, dlaczego rozczarowuje?

[Beata · Rating 3 out of 5]

Całkiem zgrabne fantasy, obficie czerpiące z popkultury, trzymające tempo, z bardzo ciekawymi pomysłami (żywe labirynty). Do tekstu prześliznęło się kilka aż nazbyt współczesnych słów, co może razić purystów gatunku (np. kevlar czy serwisant). Z czystym sumieniem dałabym 7 gwiazdek, gdyby nie błąd ortograficzny (słownik nie przewiduje użycia "rz" w zwrocie: "wyżąć jak szmatę"). Dlatego tylko 3/5.

[Wioletta Kamińska · Rating 4 out of 5]

BARDZO DOBRA POLSKA FANTASTYKA, którą warto polecać i ja na pewno będę to robić. Powieść niewinnie zaczyna się od... śmierci głównego bohatera. Ciekawe? Ogólna fabuła wygląda tak, że nasz nieśmiertelny Kestel Netsa musi doprowadzić znamienitą uciekinierkę z zakonu Ama do Argolan, gdzie ma odbyć walkę na śmierć i życie na Arenie.

"Jeśli chcesz z kimś załatwić porachunki, ale nie możesz go dopaść, wynajmij łowców z Theatrum, takich jak Tuut, którzy działają w imieniu miasta. Albo takiego jak Kestel prywatnego łapacza. Oni ruszą w świat, odnajdą delikwenta, dostarczą do komnat i tam będzie się działo."

A co będzie się działo podczas całej wyprawy i w samym Argolan, o tym już musicie się sami dowiedzieć. Szkoda tu pisać więcej, by nie psuć zabawy z czytania. Mnie ta historia porwała od pierwszej do ostatniej strony. Język autora jest dosadny, brutalny, a i żartobliwy tam gdzie trzeba. Mroczny i bezwzględny świat wykreowany przez Piotra Górskiego idealnie trafia w moje gusta. Czekam na więcej. Dla fanów Sapkowskiego, Wegnera, Martina i Abercrombie.

[Світлана · Rating 3 out of 5]

Це була перша моя книга, яка розпочалась із оргії з німфами 🙈 звісно, детальних описів не було (бо й немає маркування 18+), але все одно було не очікувано, бо далі такі сцени відсутні, натомість є багато жорстокості.
⠀
Це фентезі, в якому на вас чекає нецензурна лексика (мінімально), розчленовані тіла, голови, які розмовляють, мерці, що оживають, дракони та магія.
⠀
Це темне й жорстке фентезі. Не для всіх. І не зовсім для мене.
⠀
Історія розповідає про ловця за людьми Кестеля Нетсу, який не може померти. Він шукає невловиму Алію Лов, втікачку з таємничого ордену Ама, яку мусить привести на Арену, де відбудеться визначна битва. Та насправді в кожного героя історії є свої приховані мотиви й таємниці, кожен плете інтриги і бореться за те, що потрібно саме йому.
⠀
Це могло бути дуже круте фентезі, якби автор більш детально ознайомив читачів із світом. Про нього можна дізнатися, збираючи крупинки з діалогів та спогадів героїв - хто такий паяц, що таке ґлейт, що це за народ Хон і хто й коли його знищив, як утворився орден Ама і чого може настати війна з драконами? У мене залишилось багато питань про історію створеного світу. Я не занурилась у атмосферу.
⠀
Розуміти, що відбувається почала тільки сторінки з 200, а вже через сто і закінилась розповідь. А далі в книзі були три оповідання про інших героїв, але події відбуваються у цьому ж світі.
⠀
Особливість сюжету ще в тому, що автор обігрує деякі відомі казки - наприклад, про дівчину у вежі, яку охороняє дракон.
⠀
Не вистало розкриття персонажів. Головний герой Кестель кохає Клодіє, але де вони познайомилися, чому він готовий заради неї помирати, яке в нього взагалі було минуле, хто він і звідки взявся - не ясно. Алія Лов - її всі бояться, кажуть, що на її руках кров невинних, але чому? Яка її історія, як вона потрапила до ордену Аму? Як на мене, то персонажі розкриті не до кінця.
⠀
Та книга досить легко читається. Вона динамічна, бо більший акцент на діалогах зроблений. Описів, особливо світу, практично немає. Тож можна швидко прочитати.

[Yevtymii Pnivchuk · Rating 4 out of 5]

_ 8/10 _

_ Чотири оповідання, які об'єднує спільний світ і різкий поворот, який все розуміння історії перевертає з ніг на голову в найкращих мотивах "Атакуючого титана". А далі трішки про кожне оповідання окремо:

1_ Закон ордену:
З самого початку історія здавалась мені поверхневою й примітивною. В цьому аспекті всі подальші події мені здавались вторинними, кострубато зшитими, з цікавими й еротичними вкраплення, які додаються виключно заради тестостеронного задоволення певним особам😐
Але потім сюжет почав розвиватись, історія розкриватись, і повороти (як не дивно🤔) повертатись. І тут мене понесло…
Битва на арені, розв‘язка таємниці вежі, іронія суті ордену, єство мозаїки🤯 Єдине чого ще хочеться - це продовження історії. Але це ж була найдовша історія, а далі коротенькі оповідання (тому нічого не розумію й продовжую читати далі🤪_10/10_

2_ (Кузня) Ковальня в якій помирали:
Гарна історія (в стилі автора, де спочатку нічого не зрозуміло, а в кінці все перевертається з ніг на голову і стає цікаво)про злочинців, справедливе покарання, прагнення помсти й спадкоємця сили роду. Але оця триклята «кузня»🤡_8/10_

3_ Гнів богів:
Складна історія доволі черствої людини, яку змогло розтопити тільки жорстоке поводження з дитиною, за якою він не зміг не постояти й забезпечити їй майбутнє… _6/10_

4_ Невідомщені:

Історія про доброго чоловіка, який просто намагався жити правильно. І на противагу йому - жорстоке й безпринципне оточення, яке набуває хоч якогось сенсу тільки після смерті... Гарно💀_7/10_

[Patriseria Kożlik · Rating 5 out of 5]

Mija kolejny rok po masakrze ludu Hung, pozostali nieliczni potomkowie, rządni zemsty.
Kobiecy zakon Ama, słynący z okrucieństwa też nie chce odpuścić, próbuje poznać tajemnicę, którą ten lud skrywał.

'Pamiętała, co mówili ludzie, którzy znaleźli jego ciało. Specjalnie zostawiły trupa w lesie, taka była ich reguła. Reguła zakonu. Budzić grozę.'

Jednak przeciwko zakonowi wystąpiła także Alija Low, która sama była jego członkinią. O jej okrucieństwie krążą legendy i ma wielu wrogów. To właśnie na nią zlecenie otrzymał, Kestel Netsa. Prywatny owca ma doprowadzić ją na arenę, gdzie stoczy walkę na śmierć i życie.

Autor stworzył świetny klimat, a cała historia jest konsekwentna od początku do końca.
Wątki się przeplatają się ze sobą i powoli rozwijają, nie dostajemy nic na tacy. Z każdą kolejną stroną, historia nabiera rumieńców.
Podobają mi się bohaterowie, Kestel jest swego rodzaju romantykiem, którzy wierzy w pewne ideały i nie miesza się w nie swoje sprawy. Alija jest piękna, władcza i zabójczo niebezpieczna. Początkowo nie podobała mi się kreacja pajaca, ale z kiedy ta historia ma swój finał, to stwierdzam, że jego postać pasuje idealnie do całokształtu.
Same dialogi i przemyślenia wypadają naturalnie. Nie męczą czytelnika, autor nie tworzy rozchwianych postaci, które przez pół książki toczą wewnętrzne dysputy. W odpowiednim momencie budowane jest napięcie grozy, a ilość magicznych zdarzeń jest dopuszczalna.
Książka odebrana w serwisie Czytam Pierwszy.

[Inna Kopteva · Rating 3 out of 5]

Оцінка десь на межі 2.5.

В цілому наче і цікаво було читати, але:

- навіщо оповідання в кінці роману я не зрозуміла. що б що? я почала перше і вирішила не дочитувати. мене цікавила тільки основна історія
- замало розкрито деталей світобудови, тому перші 100 сторінок досить складні для читача.
- я так і не зрозуміла, хто був головним героєм. Наче Кастель, але наче і не він.
- було мало зображено мотивацію героїв, хіба що з генералкою Хон зрозуміло.
- спочатку книга дуже була схожа на Відьмака.

Перед тим, як ставити оцінку, я почитала відгуки інших користувачів і погоджуюсь з тезою, що абсолютно всі зображення жіночих персонажів — ставлення ніби до мʼяса, а не людей. За цей момент величезний мінус.

[Earlgrey · Rating 4 out of 5]

Цікавий світ, незвичайний погляд на традиційні сюжетні ходи, пригоди та цікаві персонажі. Польської фантастики/фентезі останнім часов було видано доволі багато і, на мою думку, Закон Ордену знаходиться серед найцікавіших.
p.s. анотація намагається привернути увагу оргією з русалками, але це найменш цікаве з того, що є в книзі

[Matylda Saresta · Rating 5 out of 5]

https://mniejniz0minirecenzje.blogspo...

[Tetiana · Rating 3 out of 5]

Загалом сподобалося, досить цікавий світ, але жорстокий і таке враження що тут якимось чесним способом люди не живуть. Лабіринти класні)))

[Zupka.pomidorowa · Rating 3 out of 5]

3.5⭐️

[Karolina Kompaniets · Rating 4 out of 5]

Непогане темне фентезі. Оригінальний світ, цікаві створіння та монстри, є міцна сюжетна лінія. Мінус- те, що це мав бути цикл, а в наявності є лише перша книга

[Dreamwalker · Rating 4 out of 5]

It takes me a lot of time to find good polish fantasy, but here I am. Not ordinary plot, interesting characters, especially I admire “snake” demon that touching your imagination till during the story. The end was cruel in my opinion. I’m waiting for the next book.

[Kateryna · Rating 5 out of 5]

❤️❤️❤️