What do you think?
Rate this book
Жорстоке небо
В паризькому аеропорту сталася жахлива катастрофа. Літак, що впав, був розроблений і зібраний в Україні. Дочка авіаконструктора намагається розібратися в причинах аварії. Вона будь-що намагається дізнатися правду, незважаючи на те, до яких наслідків це може призвести.
604 pages, Hardcover
First published January 1, 2014
About the author
Max Kidruk
30 books2,875 followersMax Kidruk (Ukranian: Макс Кідрук; born April 1, 1984 in Volodymyrets, Rivne region, Ukraine) - popular Ukrainian writer and science popularizer, holds a master’s degree in Energy Engineering. Studied at the National University of Water Management and Nature Resources Use (Rivne, Ukraine), and then was getting a postgraduate education at Kyiv Polytechnic University and Stockholm Royal Institute of Technology. He left both graduate schools in 2009, having decided to become a professional writer.
While living in Stockholm, he started traveling actively, first around Europe, then further abroad. Currently, he has visited more than 35 countries, including Tanzania, Mexico, Ecuador, Peru, China, Chile, Brazil, Angola, Namibia, New Zealand, Indonesia and others. For a while was a travel journalist for a number of Ukrainian magazines. In 2009, was published his first book, a travelogue “Mexican Chronicles. The Story of One Dream” (the second prize of the Ukrainian Literary Award “Coronation of the Word” (2009), the debut of the year from the bookstore chain ‘KS’). Over the next three years, Kidruk published three autobiographical travelogues, “Journey to the Navel of the World” about Easter Island, “Love and Piranhas” about Brazil, and “To Zealand!” on the Egyptian Revolution, Syria and New Zealand. All of them earned reasonable success among the readers. In 2012, Kidruk published the first fiction novel, a sci-fi thriller ”Bot”, dubbed by critics as ‘the first Ukrainian techno-thriller’. Over seven years, “Bot” was republished more than 6 times, the current edition – in November 2019.
Over the next few years, Kidruk was slowly moving from writing techno-thrillers (“The Stronghold”, “The Ruthless Skies”) to more serious dramatic and psychological stories. The sci-fi book “The Inner Side of Dreams” (2016) and the social novel “Godlessness” (2018) were shortlisted for the BBC Book of the Year Award. The novel “Godlessness” remained in the TOP-20 of the bookstore chain “Bookstore E” for 13 weeks, 7 of which held the first position.
In the spring of 2015, in Poland was published currently the only Kidruk’s non-fiction book, “Ja Ukrainiec” (“I, the Ukrainian”). In the book, the author analyzes relations between Ukraine and Russia from the beginning of the liberation war led by Bohdan Khmelnytsky to the events of the Revolution of Dignity (2013-2014) and Russian military intervention in eastern Ukraine.
In 2017, Kidruk amazed the literary community by announcing a large-scale presentation tour with the new novel “Don’t Look Back and Stay Quiet”. The tour covered 100 cities of Ukraine, where almost 140 presentations were made. For this novel the number of printed copies by the beginning of 2019 has exceeded 30 thousand.
In the fall of 2019, Kidruk’s first augmented reality novel “Until the light fades away” was published. In addition to the interactive cover, the mobile application developed specifically for the book includes supplementary storylines, photos of the places where the events of the novel happen, a full diary of one of the characters, and a chat the reader can use to talk with one of the characters. The first print run (12,000 copies) was sold within the period of a month and a half. In the second week of sales, the book held the top spot of the TOP-20 list of the ‘Bookstore E’ network and at the end of 2019 continues to be in the top.
While living in Stockholm, he started traveling actively, first around Europe, then further abroad. Currently, he has visited more than 35 countries, including Tanzania, Mexico, Ecuador, Peru, China, Chile, Brazil, Angola, Namibia, New Zealand, Indonesia and others. For a while was a travel journalist for a number of Ukrainian magazines. In 2009, was published his first book, a travelogue “Mexican Chronicles. The Story of One Dream” (the second prize of the Ukrainian Literary Award “Coronation of the Word” (2009), the debut of the year from the bookstore chain ‘KS’). Over the next three years, Kidruk published three autobiographical travelogues, “Journey to the Navel of the World” about Easter Island, “Love and Piranhas” about Brazil, and “To Zealand!” on the Egyptian Revolution, Syria and New Zealand. All of them earned reasonable success among the readers. In 2012, Kidruk published the first fiction novel, a sci-fi thriller ”Bot”, dubbed by critics as ‘the first Ukrainian techno-thriller’. Over seven years, “Bot” was republished more than 6 times, the current edition – in November 2019.
Over the next few years, Kidruk was slowly moving from writing techno-thrillers (“The Stronghold”, “The Ruthless Skies”) to more serious dramatic and psychological stories. The sci-fi book “The Inner Side of Dreams” (2016) and the social novel “Godlessness” (2018) were shortlisted for the BBC Book of the Year Award. The novel “Godlessness” remained in the TOP-20 of the bookstore chain “Bookstore E” for 13 weeks, 7 of which held the first position.
In the spring of 2015, in Poland was published currently the only Kidruk’s non-fiction book, “Ja Ukrainiec” (“I, the Ukrainian”). In the book, the author analyzes relations between Ukraine and Russia from the beginning of the liberation war led by Bohdan Khmelnytsky to the events of the Revolution of Dignity (2013-2014) and Russian military intervention in eastern Ukraine.
In 2017, Kidruk amazed the literary community by announcing a large-scale presentation tour with the new novel “Don’t Look Back and Stay Quiet”. The tour covered 100 cities of Ukraine, where almost 140 presentations were made. For this novel the number of printed copies by the beginning of 2019 has exceeded 30 thousand.
In the fall of 2019, Kidruk’s first augmented reality novel “Until the light fades away” was published. In addition to the interactive cover, the mobile application developed specifically for the book includes supplementary storylines, photos of the places where the events of the novel happen, a full diary of one of the characters, and a chat the reader can use to talk with one of the characters. The first print run (12,000 copies) was sold within the period of a month and a half. In the second week of sales, the book held the top spot of the TOP-20 list of the ‘Bookstore E’ network and at the end of 2019 continues to be in the top.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 95 reviews
January 31, 2024
Як для знайомства з автором - дуже вдало вибрана книга, певно так мало бути ❤️
Приємно здивована : цікавий сюжет, затягує, не зважаючи на велику кількість детальних описів літаків і самого пілотування. В принципі, як і в будь-якій книзі, з часом ти звикаєш і перестаєш відволікатись від цих всіх абревіатур, а тут ще й так лихо закручений сюжет 🤩
Сюжет повністю розписувати не буду, постараюсь стисло викласти свої враження:)
Цікаво було разом з героями розслідувати цю катастрофу до кінця 🥳
Найцікавіше мені було якраз читати вже з тих розділів, де Діана полетіла в Париж для розслідування причин аварії і захисту самого літака. Дуже круто все закрутилось, я такого не очікувала : думала все-таки вина була на французах, - працівниках аеропорту, і наче головний пілот теж трішки пізно зреагував, проте як виявилось все набагато серйозніше і причому, причини давно були відомі, хоча й невеликому колу людей 🥴
Гарно прописані основні герої :
💫 Діана, яка з домогосподарки перетворилась на нехай і не зовсім знаючу, проте людину, яка хотіла дійсно дізнатись правду, і тим самим врятувати можливих майбутніх пасажирів всіх наявних літаків Аарон - 44
💫 Авер'янов - який дедалі більше розкрив свою псячу натуру, і навіть задля грошей і контрактів пішов на вбивства і викрадення людей
💫 Гена - нехай і був показаний алкоголіком - писакою, який за все своє життя практично не мав ніяких успіхів у своїй письменницькій діяльності, не був ні гарним батьком, ані чоловіком, проте до кінця автор трошки його реабілітує - він навіть почав читати книги, занотовувати власні враження 🥳🥳Приємно здивована його зміною по відношенню до дітей, а в кінці - як він взагалі рятував обох малих - чесно, я думала Діана в нього нового закохається, але вже як є 🤧🤧
💫 Був в кінці момент з Карим, який мене розчулив, і я таки пустила сльозу 🤧🤧 Чомусь я очікувала цього, що він згадає власну трагедію з сином і схаменеться, що в принципі і відбулось, і добре, що це було вчасно і всі залишились цілі та неушкоджені 🙌
Решту героїв і подій не буду описувати, якщо любите реалістичні романи-катастрофи, то цей саме для вас ❤️
P.S : додам ще, що мимохіть, але автор таки показав, як нелегко жінці робити кар'єру саме через упереджене ставлення чоловіків, бо це ж жінка, що вона там знає і розуміє)) Нажаль є таке в нас і зараз в сучасній Україні, навіть в армії дівчатам нелегко будувати свою кар'єру, та і не тільки там 😬😬
І друге, чомусь описані події про українську авіакомпанію нагадали мені лютий минулого року, 24.02, втрачена Мрія 🥺🥺 І наскільки я пам'ятаю, там теж керівництво було попереджено вчасно, проте не зробило нічого, аби врятувати літаки з Гостомеля, а зараз, якщо не помиляюсь, здається керівництву АНТК ім. Антонова висунуті звинувачення у не наданні доступу до об'єктів, через що не були створені захисні будівлі для літаків і потім були знищені і самі літаки, і аеропорт 🥺
Можна сказати, що прочитавши
" Жорстоке небо ", привідкрилась трошки завіса подій, які відбуваються на таких великих державних підприємствах, оці всі закулісні ігрища директорів і бажання набити свої кишені 😏, не думаю, що в реальному часі воно аж дуже відрізняється все, та певно там ще все жорсткіше відбувається.
Та і Беркута тут теж описані у всій красі, як там кажуть : колишніх мєнтів не буває:( Вони просто стають тими, кого б по суті вони мали ловити і арештовувати 😡
Приємно здивована : цікавий сюжет, затягує, не зважаючи на велику кількість детальних описів літаків і самого пілотування. В принципі, як і в будь-якій книзі, з часом ти звикаєш і перестаєш відволікатись від цих всіх абревіатур, а тут ще й так лихо закручений сюжет 🤩
Сюжет повністю розписувати не буду, постараюсь стисло викласти свої враження:)
Цікаво було разом з героями розслідувати цю катастрофу до кінця 🥳
Найцікавіше мені було якраз читати вже з тих розділів, де Діана полетіла в Париж для розслідування причин аварії і захисту самого літака. Дуже круто все закрутилось, я такого не очікувала : думала все-таки вина була на французах, - працівниках аеропорту, і наче головний пілот теж трішки пізно зреагував, проте як виявилось все набагато серйозніше і причому, причини давно були відомі, хоча й невеликому колу людей 🥴
Гарно прописані основні герої :
💫 Діана, яка з домогосподарки перетворилась на нехай і не зовсім знаючу, проте людину, яка хотіла дійсно дізнатись правду, і тим самим врятувати можливих майбутніх пасажирів всіх наявних літаків Аарон - 44
💫 Авер'янов - який дедалі більше розкрив свою псячу натуру, і навіть задля грошей і контрактів пішов на вбивства і викрадення людей
💫 Гена - нехай і був показаний алкоголіком - писакою, який за все своє життя практично не мав ніяких успіхів у своїй письменницькій діяльності, не був ні гарним батьком, ані чоловіком, проте до кінця автор трошки його реабілітує - він навіть почав читати книги, занотовувати власні враження 🥳🥳Приємно здивована його зміною по відношенню до дітей, а в кінці - як він взагалі рятував обох малих - чесно, я думала Діана в нього нового закохається, але вже як є 🤧🤧
💫 Був в кінці момент з Карим, який мене розчулив, і я таки пустила сльозу 🤧🤧 Чомусь я очікувала цього, що він згадає власну трагедію з сином і схаменеться, що в принципі і відбулось, і добре, що це було вчасно і всі залишились цілі та неушкоджені 🙌
Решту героїв і подій не буду описувати, якщо любите реалістичні романи-катастрофи, то цей саме для вас ❤️
P.S : додам ще, що мимохіть, але автор таки показав, як нелегко жінці робити кар'єру саме через упереджене ставлення чоловіків, бо це ж жінка, що вона там знає і розуміє)) Нажаль є таке в нас і зараз в сучасній Україні, навіть в армії дівчатам нелегко будувати свою кар'єру, та і не тільки там 😬😬
І друге, чомусь описані події про українську авіакомпанію нагадали мені лютий минулого року, 24.02, втрачена Мрія 🥺🥺 І наскільки я пам'ятаю, там теж керівництво було попереджено вчасно, проте не зробило нічого, аби врятувати літаки з Гостомеля, а зараз, якщо не помиляюсь, здається керівництву АНТК ім. Антонова висунуті звинувачення у не наданні доступу до об'єктів, через що не були створені захисні будівлі для літаків і потім були знищені і самі літаки, і аеропорт 🥺
Можна сказати, що прочитавши
" Жорстоке небо ", привідкрилась трошки завіса подій, які відбуваються на таких великих державних підприємствах, оці всі закулісні ігрища директорів і бажання набити свої кишені 😏, не думаю, що в реальному часі воно аж дуже відрізняється все, та певно там ще все жорсткіше відбувається.
Та і Беркута тут теж описані у всій красі, як там кажуть : колишніх мєнтів не буває:( Вони просто стають тими, кого б по суті вони мали ловити і арештовувати 😡
This entire review has been hidden because of spoilers.
October 31, 2014
З усіх прочитаних книжок Кідрука - ця книжка є найслабшою.
Як завжди - багато піару - трейлери, поїздки, а книжка (ІМХО) виявилась пшиком. На трилер не тягне, детективом і не пахне - який це детектив, коли вже на початку зрозуміло, хто "поганий", а хто "добрий".
Плюс сюди ще додати опуси на десять сторінок про те, як малюк "какає і пісяє", як Рева блює - то і буде зрозуміла повна картина книги. Також (це прослідокувається в останніх його книгах) багато помилок. Чого варто тільки таке слово як "вуглуватість".
Як на мене - весь вагомий матеріал можна було вмістити в 100-150 сторінок, але автор захотів написати ще 400-500 сторінок води і видати нагора 130 000 слів (як він сам написав).
Як сказав мій знайомий Кідрук перетворюється на Марініну.
Як завжди - багато піару - трейлери, поїздки, а книжка (ІМХО) виявилась пшиком. На трилер не тягне, детективом і не пахне - який це детектив, коли вже на початку зрозуміло, хто "поганий", а хто "добрий".
Плюс сюди ще додати опуси на десять сторінок про те, як малюк "какає і пісяє", як Рева блює - то і буде зрозуміла повна картина книги. Також (це прослідокувається в останніх його книгах) багато помилок. Чого варто тільки таке слово як "вуглуватість".
Як на мене - весь вагомий матеріал можна було вмістити в 100-150 сторінок, але автор захотів написати ще 400-500 сторінок води і видати нагора 130 000 слів (як він сам написав).
Як сказав мій знайомий Кідрук перетворюється на Марініну.
August 19, 2016
Ой скільки цікавого й гарного я читала про цю книгу, про її презентації в різних містах України, про зусилля, докладені Кідруком до її реалістичності! Тож й очікувала, як часто буває, більше, ніж отримала. Так мені, втім, і треба: нічого вимагати від книги того, чого автор і не збирався давати.
Але додам до свого розчарування трохи конструктиву. По-перше, у цьому романі, на відміну від "Бота", немає нічого нового, такого, що захопило б. Звісно, у книзі купа технічних подробиць літакобудування, але то – не нашестя клонів-роботів, погодьтеся))) Один із головних висновків роману про те, що бюрократія й халатність призводять до невинних жертв, то, на жаль, не новина.
По-друге, сюжет книги не змушував дочитувати її ночами, як це було з "Твердинею". Детективна історія мене не дуже захопила, сподівання на якийсь незвичайний розв’язок не виправдалися. Винних, звичайно, знайшли й навіть покарали, але де госторота? де екшн? де тремтіння рук і стримування дихання на останніх сторінках? Не було...
По-третє, часом знову дратувала Максова прискіпливість до деталей. Ні, я-то розумію, що такий маневр додає живості образам та сторінок книзі, але розмазування по голові й стінах свого гімна молодшим сином головної героїні ну ніяк не дотичне до сюжету. На мою, звісно, скромну думку)) І ще жіночу, звісно, бо ця ж головна героїня змальована такою мамою-клушею-домогосподаркою, що страшно було б іти в декрет, якби вже у ньому не побувала))
Й наостанок: заголовок. Отут проситиму допомоги у залу, бо до чого жорстокість небесної тверді, якщо вся справа – у земних створіннях, в людях?
Що потішило: 1) самоіронія – після перших сторінок так і хочеться вигукнути: та ж списано у Гейлі! Аж раптом автор сам згадує роман "Аеропорт" і майже повну ідентичність ситуацій, описаних на початку обох книг; 2) образотворення – ох і вдалі чоловічі постаті у книзі, реалістичні до останньої волосинки в носі й налитої кров’ю судинки в оці; 3) оптимістичність – світ, у тому числі і Європа, закуповує літаки українського виробництва, бо вони класні! Тільки за обома руками! Тільки ж щоб вони не падали...
Але додам до свого розчарування трохи конструктиву. По-перше, у цьому романі, на відміну від "Бота", немає нічого нового, такого, що захопило б. Звісно, у книзі купа технічних подробиць літакобудування, але то – не нашестя клонів-роботів, погодьтеся))) Один із головних висновків роману про те, що бюрократія й халатність призводять до невинних жертв, то, на жаль, не новина.
По-друге, сюжет книги не змушував дочитувати її ночами, як це було з "Твердинею". Детективна історія мене не дуже захопила, сподівання на якийсь незвичайний розв’язок не виправдалися. Винних, звичайно, знайшли й навіть покарали, але де госторота? де екшн? де тремтіння рук і стримування дихання на останніх сторінках? Не було...
По-третє, часом знову дратувала Максова прискіпливість до деталей. Ні, я-то розумію, що такий маневр додає живості образам та сторінок книзі, але розмазування по голові й стінах свого гімна молодшим сином головної героїні ну ніяк не дотичне до сюжету. На мою, звісно, скромну думку)) І ще жіночу, звісно, бо ця ж головна героїня змальована такою мамою-клушею-домогосподаркою, що страшно було б іти в декрет, якби вже у ньому не побувала))
Й наостанок: заголовок. Отут проситиму допомоги у залу, бо до чого жорстокість небесної тверді, якщо вся справа – у земних створіннях, в людях?
Що потішило: 1) самоіронія – після перших сторінок так і хочеться вигукнути: та ж списано у Гейлі! Аж раптом автор сам згадує роман "Аеропорт" і майже повну ідентичність ситуацій, описаних на початку обох книг; 2) образотворення – ох і вдалі чоловічі постаті у книзі, реалістичні до останньої волосинки в носі й налитої кров’ю судинки в оці; 3) оптимістичність – світ, у тому числі і Європа, закуповує літаки українського виробництва, бо вони класні! Тільки за обома руками! Тільки ж щоб вони не падали...
April 10, 2023
Досить цікавий, кіноматографічний сюжет. Цікавою мені ця книга була ще й тим, що в ній описується місце моєї роботи (я не про аеропорт в Парижі, а про ДП Антонов ☺️). Але ГГ мені здалася якоюсь... тупенькою, хоча автор і хотів, мабуть, показати зворотнє.
January 3, 2026
Мені не сподобалась головна героїня і її родина загалом. Оці моменти було іноді навіть О_о читати...
Доки все закручувалось і не було ГГ було дуже круто та і взагалі книга цікава коли події не стосуються родини ГГ.
Опис авіатрощі - просто немає слів, аж моторошно і наче ти знаходишся там.
Доки все закручувалось і не було ГГ було дуже круто та і взагалі книга цікава коли події не стосуються родини ГГ.
Опис авіатрощі - просто немає слів, аж моторошно і наче ти знаходишся там.
October 25, 2020
Найслабший твір Кідрука з прочитаних. Спроба в суто реалізм похвальна, та роман радше нагадує епізод якогось російського серіалу про мєнтов. З обов'язковим викраденням дитини та мораллю "багаті теж плачуть".
Книгу витягують тільки традиційні кідруківські науково-популярні вставки, інакше не дотягнув би й до половини. Плюс також за те, що на всі питання сповна дано відповіді. Та в підсумку це єдиний твір автора, який я не раджу читати. Бо інші романи на голову вищі.
Книгу витягують тільки традиційні кідруківські науково-популярні вставки, інакше не дотягнув би й до половини. Плюс також за те, що на всі питання сповна дано відповіді. Та в підсумку це єдиний твір автора, який я не раджу читати. Бо інші романи на голову вищі.
March 17, 2023
ця книжка стала першим знайомством з автором, тому все тут для мене було як в новинку.
уже з анотації видно, що вона буде важкою, в плані того, що це авіакатастрофа, не всім легко дається, когось навіть трігерить. але мені було нормально, і взагалі на першому розділі було цікавіше читати про саму аварію, ніж про інших героїв книжки.
по сюжету Діаночка Столяр, дочка головного конструктора літака, відправляється у Францію на розслідування, і уже там об неї витирають ноги, хто як може. її було реально шкода. вона розумна, але вочевидь у чоловіків спрацював стереотип – вона жінка, нічого не тямить, значить, нам ідеально підходить. бо їм потрібна була недосвідчена людина та трішки промахнулися))
по загальних враженнях: спочатку було туговато читати і розібратися у цій термінології. але далі пішло краще, автор розписує все чітко, багато опису деталей, навіть веселих моментів, з яких можна посміятися, або просто тяжко видихнути зі словами: «що, в біса, відбувається?» (це про кота, про її синів, чоловіка). жінку хтось зурочив, їй-богу. я б з такою сімейкою довго не протягнула.
кінцівка очікувана, дай Бог їм здоров'я. та чи трилери не зовсім мій жанр, чи з книжки не тієї почала, але якби я її читала відразу, то затягла б в нечитун, а так за 7 днів та розбавивши романами й детективами – зайшло. без вау ефекта і неймовірного захоплення, але годиться.
3/5 ⭐
уже з анотації видно, що вона буде важкою, в плані того, що це авіакатастрофа, не всім легко дається, когось навіть трігерить. але мені було нормально, і взагалі на першому розділі було цікавіше читати про саму аварію, ніж про інших героїв книжки.
по сюжету Діаночка Столяр, дочка головного конструктора літака, відправляється у Францію на розслідування, і уже там об неї витирають ноги, хто як може. її було реально шкода. вона розумна, але вочевидь у чоловіків спрацював стереотип – вона жінка, нічого не тямить, значить, нам ідеально підходить. бо їм потрібна була недосвідчена людина та трішки промахнулися))
по загальних враженнях: спочатку було туговато читати і розібратися у цій термінології. але далі пішло краще, автор розписує все чітко, багато опису деталей, навіть веселих моментів, з яких можна посміятися, або просто тяжко видихнути зі словами: «що, в біса, відбувається?» (це про кота, про її синів, чоловіка). жінку хтось зурочив, їй-богу. я б з такою сімейкою довго не протягнула.
кінцівка очікувана, дай Бог їм здоров'я. та чи трилери не зовсім мій жанр, чи з книжки не тієї почала, але якби я її читала відразу, то затягла б в нечитун, а так за 7 днів та розбавивши романами й детективами – зайшло. без вау ефекта і неймовірного захоплення, але годиться.
3/5 ⭐
August 6, 2015
Макс Кідрук — це автор, що постійне росте як професійний письменник у жанрі технотрилерів. Вважаю цю книгу кращою за попередні, і, наскільки я знаю, нема поки в українській літературі автора подібного жанру, кращого за Кідрука. Тож читати треба обов’язково, але, звісно, прискіпливий читач знайде декілька привидів до претензій.
Подивитися мій відеоогляд на YouTube (без спойлерів!)
Подивитися мій відеоогляд на YouTube (без спойлерів!)
June 28, 2025
памʼятаю, як молилась, щоб тут не було купу різних технічних пояснень щодо роботи літаків та їхнього конструювання, бо мені цього цілком вистачило у «Де немає бога»
на жаль, мої молитви не були почуті і я продиралась крізь це протягом всього роману
у післямові автор зізнається, що йому подобається вивчати літаки і він дуже скрупульозно підходив до їхнього опису
як на мене, цього було забагато
в результаті, для мене той літак був живішим і реалістичнішим, ніж герої, які власне рухали сюжет
Діана (наша гг) мені не надто сподобалась, якщо чесно
як і її чоловік
симпатію викликали лише їхні сини
хочу зазначити, що якось надто легко виходило в дівчини, яка поняття зеленого не має у таких розслідуваннях, все розуміти і до всього докопуватись
і це вона помітила, і тут вона така уважна, і тут побачила те, чого не змогли побачити люди, які давно працюють в цій сфері
вибачте, але я в це не повірила
стиль автора простий, але діалоги прям нереалістичні і досить часто ні про що, надто багато зайвих деталей і повторень
кінцівка якась максимально ламана і стиснута виявилась
автор просто на початку показав нам персонажа, який втратив дитину і просто в кінці скористався цим моментом
максимально зручно і просто
приємно вразила наявність плей-листа, який треба слухати під час читання
я досить рідко таке зустрічаю в книгах
+ треки реально круті
отож, не раджу починати своє знайомство з автором з цього роману
для мене все ще найкращим залишається «Зазирни у мої сни»
цю книгу можете сміло брати в руки, рекомендую
мені ще залишилось прочитати у автора «Твердиню», «Доки світло не згасне назавжди» та дилогію про Бота
за «Колонію» поки навіть не думаю, я морально не готова до такого обʼєму 🌝
на жаль, мої молитви не були почуті і я продиралась крізь це протягом всього роману
у післямові автор зізнається, що йому подобається вивчати літаки і він дуже скрупульозно підходив до їхнього опису
як на мене, цього було забагато
в результаті, для мене той літак був живішим і реалістичнішим, ніж герої, які власне рухали сюжет
Діана (наша гг) мені не надто сподобалась, якщо чесно
як і її чоловік
симпатію викликали лише їхні сини
хочу зазначити, що якось надто легко виходило в дівчини, яка поняття зеленого не має у таких розслідуваннях, все розуміти і до всього докопуватись
і це вона помітила, і тут вона така уважна, і тут побачила те, чого не змогли побачити люди, які давно працюють в цій сфері
вибачте, але я в це не повірила
стиль автора простий, але діалоги прям нереалістичні і досить часто ні про що, надто багато зайвих деталей і повторень
кінцівка якась максимально ламана і стиснута виявилась
автор просто на початку показав нам персонажа, який втратив дитину і просто в кінці скористався цим моментом
максимально зручно і просто
приємно вразила наявність плей-листа, який треба слухати під час читання
я досить рідко таке зустрічаю в книгах
+ треки реально круті
отож, не раджу починати своє знайомство з автором з цього роману
для мене все ще найкращим залишається «Зазирни у мої сни»
цю книгу можете сміло брати в руки, рекомендую
мені ще залишилось прочитати у автора «Твердиню», «Доки світло не згасне назавжди» та дилогію про Бота
за «Колонію» поки навіть не думаю, я морально не готова до такого обʼєму 🌝
April 14, 2023
У всьому винні жінки:
"Свєта, Свєта, Світлана"
Сам твір можна було б назвати 04л22р
Мій відгук: гарна подача при поганому сценарії. Моя перша книга від Макса Кідрука.
Приємно було перебувати в тому середовищі: телеканал Мега, перекус в маку, київська Борщагівка, файли запущені в плеєрі Winamp, електронна пошта ukr.net та таке інше.
Автора заносить у третьорядні гілки сюжету з надмірним описом деталей. От би хтось йому приносив класні сценарії, виходили б шедеври.
А так це десь 3,5 з 5.
"Свєта, Свєта, Світлана"
Сам твір можна було б назвати 04л22р
Мій відгук: гарна подача при поганому сценарії. Моя перша книга від Макса Кідрука.
Приємно було перебувати в тому середовищі: телеканал Мега, перекус в маку, київська Борщагівка, файли запущені в плеєрі Winamp, електронна пошта ukr.net та таке інше.
Автора заносить у третьорядні гілки сюжету з надмірним описом деталей. От би хтось йому приносив класні сценарії, виходили б шедеври.
А так це десь 3,5 з 5.
September 5, 2018
Очікувала значно більшого. Нудна зав‘язка, кульмінаційна частина сюжету взагалі не затягнула. Перші 250 сторінок вона їхала в Париж, 50 сторінок вона побула в Парижі і повернулась в Київ, а потім 300 сторінок із пустого в порожнє.
This entire review has been hidden because of spoilers.
November 28, 2024
Дуже люблю літати. Завжди сідаю у літак з думкою: Якщо раптом щось, то так має бути. Певна, що спокійно могла б читати її в літаку, не зрозуміла попередження на початку книги, адже про саму авіакатастрофу в книзі геть трішечки. Уся ж історія розвивається навколо розслідування. Звісно дуже багацько тут технічної мови, бо це ж Кідрук і так має бути.
Як детектив - трохи мені затягнутий видався. Кінцівка навпаки - стрімкий триллер, але знову ж таки якийсь малоймовірний. Якщо свідків прибирають один за одним, чого вже не усіх убити? Дивна зміна злочинної логіки...
Персонажі усі добре зображені, легко візуалізуються в голові.
Перечитувати не буду.
Як детектив - трохи мені затягнутий видався. Кінцівка навпаки - стрімкий триллер, але знову ж таки якийсь малоймовірний. Якщо свідків прибирають один за одним, чого вже не усіх убити? Дивна зміна злочинної логіки...
Персонажі усі добре зображені, легко візуалізуються в голові.
Перечитувати не буду.
This entire review has been hidden because of spoilers.
May 10, 2026
Це було перше знайомство з Кідруком в 2014 році. Не знаю, як би я оцінила її зараз, але з неї почалась моя любов до книг Макса, а ще вона дала великий кредит довіри до сучукрліту загалом, тому тільки 5⭐️
July 18, 2023
Ковпачки the best!
January 31, 2024
Хороша книга, динамічна. Подобається, як Кідрук зрозуміло вплітає науку у художню літературу.
September 25, 2014
Однозначно максимальний бал з можливих — п’ять зірочок. Однозначно найкраща з чотирьох наразі прочитаних Максових речей. У післямові автор каже про новий підхід до написання книги — і він вочевидь вдалий, бо я відчуваю однозначну якість художнього тексту. Дякую, авторе!
Під час дочитування у мене виникали спогади про фільми чи серіали, що описують побутове життя. Може тому, що це є саме ті речі, які передають події в умовах, максимально близьких глядачеві. (Саме тому ті бісові мильні серіали і гіпнотизують десятки тисяч людей щовечора, хочеться казати «ррр», але це логічно.) Прочитані мною досі книги книги такого ефекту пригадування кіно не викликали, навіть якщо мова йшла про звичайних людей і звичайне життя. Не те, щоб це мене хвилювало тоді — аж ніяк. Не бентежить і зараз — не змушує вважати, що прочитане раніше є суцільною бездарністю або якось там іще, — просто такий цікавий ефект несподіванки: ух ти. До речі, деякі з перших читацьких коментарів до цього роману слізно просили фільму — і це тільки зайвий доказ ...та не знаю чого. А взагалі, це нормально, коли книгу хочеться побачити на екрані? Бо’йо’зна’.
І так, мені закортіло переглянути якийсь фільм на схожу тему прямо вже. Щось таке неголівудське і життєве — радянський «Екіпаж» якраз підійде. «Нііі, ну ти порівняааала...» — не кажіть так, я не порівнюю.
Читацька дяка за плавність сюжету і його розкриття, за відсутність кутастості. Посеред кожного наступного розділу до мене доходило, що я натхненно обмірковую саме того персонажа і ті умови, про які йдеться на цій сторінці, а не попередній розділ, хоча ще трохи часу тому я точно так само не могла ні про що думати, крім того, що було саме на читаній у той момент сторінці — +/- кілька. І мерсі автору, звісно ж, за смачні деталі — як технічні, так і психологічні, — за м’яку реалістичність без погоні за wow-ефектом. Наскільки я можу судити, впевненість у власних силах, не дозволяє писаці гнатися за примарою, натомість вкладаючи зусилля у планомірне досягнення цілі. Так, щоб їй ні́де було дітись :)
і що вже зовсім мене втішило — коректори КСД цього разу менше спали над текстом :) Дякую — і, плз, без образ.
Під час дочитування у мене виникали спогади про фільми чи серіали, що описують побутове життя. Може тому, що це є саме ті речі, які передають події в умовах, максимально близьких глядачеві. (Саме тому ті бісові мильні серіали і гіпнотизують десятки тисяч людей щовечора, хочеться казати «ррр», але це логічно.) Прочитані мною досі книги книги такого ефекту пригадування кіно не викликали, навіть якщо мова йшла про звичайних людей і звичайне життя. Не те, щоб це мене хвилювало тоді — аж ніяк. Не бентежить і зараз — не змушує вважати, що прочитане раніше є суцільною бездарністю або якось там іще, — просто такий цікавий ефект несподіванки: ух ти. До речі, деякі з перших читацьких коментарів до цього роману слізно просили фільму — і це тільки зайвий доказ ...та не знаю чого. А взагалі, це нормально, коли книгу хочеться побачити на екрані? Бо’йо’зна’.
І так, мені закортіло переглянути якийсь фільм на схожу тему прямо вже. Щось таке неголівудське і життєве — радянський «Екіпаж» якраз підійде. «Нііі, ну ти порівняааала...» — не кажіть так, я не порівнюю.
Читацька дяка за плавність сюжету і його розкриття, за відсутність кутастості. Посеред кожного наступного розділу до мене доходило, що я натхненно обмірковую саме того персонажа і ті умови, про які йдеться на цій сторінці, а не попередній розділ, хоча ще трохи часу тому я точно так само не могла ні про що думати, крім того, що було саме на читаній у той момент сторінці — +/- кілька. І мерсі автору, звісно ж, за смачні деталі — як технічні, так і психологічні, — за м’яку реалістичність без погоні за wow-ефектом. Наскільки я можу судити, впевненість у власних силах, не дозволяє писаці гнатися за примарою, натомість вкладаючи зусилля у планомірне досягнення цілі. Так, щоб їй ні́де було дітись :)
і що вже зовсім мене втішило — коректори КСД цього разу менше спали над текстом :) Дякую — і, плз, без образ.
May 25, 2018
Поліз на GoodReads одразу після прочитання. Чуть не помилився і не зайшов на IMDB.
Справді, відчуття від книги - ніби як від переглянутого якісного екшну.
Всі 600 сторінок, не відриваючись, за кілька днів пройшов пліч-о-пліч з героями роману. Автор занурює у центр подій, максимально деталізує потрібними деталями, настроями, переживаннями. Серйозно, ніби сидів за одним столом в кафе з Марселем і Діаною, чи втікав з Геною та Данькою від Мажора. Все розслідування мимохіть збираєш по пазликах у своїй голові, ніби, допомагаючи Діані. Принаймні, хочеться, підказувати їй.
Захоплюючий сюжет, який тримає в напрузі через постійно нові деталі в розслідуванні, несподівані моменти коли прориває на сміх, були й моменти коли на очі наверталися сльози. Співчуваєш жертвам обставин, водночас радієш невдачам тих, кому все завжди сходило з рук.
Підсумок: досі не вірите що український роман-трилер може бути супер-якісним? Обов'язково прочитайте, і переконайтеся!
Справді, відчуття від книги - ніби як від переглянутого якісного екшну.
Всі 600 сторінок, не відриваючись, за кілька днів пройшов пліч-о-пліч з героями роману. Автор занурює у центр подій, максимально деталізує потрібними деталями, настроями, переживаннями. Серйозно, ніби сидів за одним столом в кафе з Марселем і Діаною, чи втікав з Геною та Данькою від Мажора. Все розслідування мимохіть збираєш по пазликах у своїй голові, ніби, допомагаючи Діані. Принаймні, хочеться, підказувати їй.
Захоплюючий сюжет, який тримає в напрузі через постійно нові деталі в розслідуванні, несподівані моменти коли прориває на сміх, були й моменти коли на очі наверталися сльози. Співчуваєш жертвам обставин, водночас радієш невдачам тих, кому все завжди сходило з рук.
Підсумок: досі не вірите що український роман-трилер може бути супер-якісним? Обов'язково прочитайте, і переконайтеся!
September 13, 2014
Ну що ж, після читання так щось і тягне мене написати відгук.
Книга цікава своїм захоплюючим сюжетом, яскравими героями та реалістичністю подій. Як завжди, з цим у Кідрука все бездоганно. Проте, як на мене, бракувало тут типової Кідрукової містики... Адже прочитавши "Бота" і "Твердиню", маю з чим порівнювати.
Розкриваючи разом з героями кожну деталь, яка стосувалася авіакатастрофи, я немов сама ставала слідчим-детективом. Дуже сподобалися комічні сцени з життя Діани та її оточення, вони, як то кажуть, "розряджали обстановку". Проте детальний опис блювання Анатолія Реви і тому подібні епізоди захвату не викликали...
Даю тверду 4 (четвірку). "Бот", на мою суб'єктивну думку, наразі залишається найкращим творінням Макса :)
Книга цікава своїм захоплюючим сюжетом, яскравими героями та реалістичністю подій. Як завжди, з цим у Кідрука все бездоганно. Проте, як на мене, бракувало тут типової Кідрукової містики... Адже прочитавши "Бота" і "Твердиню", маю з чим порівнювати.
Розкриваючи разом з героями кожну деталь, яка стосувалася авіакатастрофи, я немов сама ставала слідчим-детективом. Дуже сподобалися комічні сцени з життя Діани та її оточення, вони, як то кажуть, "розряджали обстановку". Проте детальний опис блювання Анатолія Реви і тому подібні епізоди захвату не викликали...
Даю тверду 4 (четвірку). "Бот", на мою суб'єктивну думку, наразі залишається найкращим творінням Макса :)
September 14, 2014
Був дещо скептично налаштований перед тим як прочести "Жорстоке небо", враховуючи пристрасть автора до зайвих спойлерів (Бот), але був приємно здивований. Відчувається, що Кідрук прокачався як письменник. Найкраще що я прочитав з української літератури цього року.
November 28, 2019
Досить непоганий детектив, розрахований на 28-річних дівчат, яким уже не смакує ваніль, але ще далеко до серйозної літератури. Особисто мені чогось бракнуло чи було в надлишку, але я точно читатиму автора і надалі
June 3, 2024
Загалом непогано, проте, як на мене, надто багато зайвих деталей з життя деяких персонажів
July 20, 2026
Якщо б не декілька нюансів, то, можливо, поставила б всі 4 зірочки цій книзі. Мені сподобалась динаміка, сам сюжет доволі непоганий.
Вхарило відношення до жінок і їх опис.
Чомусь жінки описуються з точки зору сексуальності, зовнішнього вигляду, домогосподарства і поверховості. Інтелектуально обдаровані в цій книзі лише чоловіки. Так, головна героїня довела, що і вона не дурочка, саме тому після вкрай успішного розслідування звільнилась з роботи і відкрила «салон візажу», мотивації до якого я не спостерігала жодного разу за всі 600 сторінок. Хоча, якщо в критичній ситуації, слухаючи аудіозапис авіатрощі, наша мадам заспокоювалась думками про нові туфлі, можливо все до цього і йшло. Сексуальні сцени з французом взялись нізвідки, в найбільш недоречний момент і закінчились так само незграбно, як і почались. Читаючи їх, відчувала неймовірний крінж. Сварки Діани і француза теж прописані таким чином, ніби парі по 15 років.
Розумію, що книга написана більш ніж 10 років тому в часи, коли ми були ближче до руснявої тупорилоі культури і такі думки й описи були звичайною нормою, але але…
В цілому, не жалкую, що прочитала, але перечитувати не планую.
Вхарило відношення до жінок і їх опис.
Чомусь жінки описуються з точки зору сексуальності, зовнішнього вигляду, домогосподарства і поверховості. Інтелектуально обдаровані в цій книзі лише чоловіки. Так, головна героїня довела, що і вона не дурочка, саме тому після вкрай успішного розслідування звільнилась з роботи і відкрила «салон візажу», мотивації до якого я не спостерігала жодного разу за всі 600 сторінок. Хоча, якщо в критичній ситуації, слухаючи аудіозапис авіатрощі, наша мадам заспокоювалась думками про нові туфлі, можливо все до цього і йшло. Сексуальні сцени з французом взялись нізвідки, в найбільш недоречний момент і закінчились так само незграбно, як і почались. Читаючи їх, відчувала неймовірний крінж. Сварки Діани і француза теж прописані таким чином, ніби парі по 15 років.
Розумію, що книга написана більш ніж 10 років тому в часи, коли ми були ближче до руснявої тупорилоі культури і такі думки й описи були звичайною нормою, але але…
В цілому, не жалкую, що прочитала, але перечитувати не планую.
March 16, 2024
Прекрасна книга! Трохи швидкий і може малоймовірний кінець але загалом дуже сподобалося
May 22, 2026
Мені сподобався. З перших сторінок нагадало Аеропорт Гейлі, але не склалося враження повтору
February 8, 2025
На скільки Бот та Колонія класні на стільки Жорстоке небо жахливе.
По-перше, ну скільки можна вносити в українську літературу вайби 90-х та 2000-них.
По-друге, трилером там і не пахне, навіть детектив не з особливо цікавим сюжетом. Якщо читати уважно, то весь сюжет викладений на перших 50 сторінках.
По-третє. Герої не те що нереалістичні. Вони наче з фанфіка 13-літньої дівчинки. Головна героїня мріє бути мамою, щоб її чоловік приносив гроші. Вона ж через 3 сторінки виходить на роботу, бо взагалі не мусить працювати, адже живе на статки покійного батька. Вона ж ще через 2 сторінки залишає дітей з п’яним батьком, бо мусить летіти в Париж. Бо знову ж треба працювати, але чому треба не зрозуміло. Далі в неї без манікюру, солярію, і без стрижки в поношеному пуховику (це не я придумала, а автор) закохується красень француз і трахає її в туалеті. Що ще? А вона не пам’ятаючи будову літака єдина хто здатна розгадати справу. В кінці вона відкриває салон візажу.
Я вже не кажу про батька дітей, який їх то не особливо любить, набухується коли треба з ними сидіти на початку твору і, завдяки невідомій силі, в кінці твору з батьком майже пенсіонером заламують кілера-беркутівця і катують його паяльною лампою, щоб врятувати дітей.
Власне заслужена 1 зірочка. Тільки за кота)
Спробую ще, але є підозра, що видавати по книжці в рік було поганим планом.
По-перше, ну скільки можна вносити в українську літературу вайби 90-х та 2000-них.
По-друге, трилером там і не пахне, навіть детектив не з особливо цікавим сюжетом. Якщо читати уважно, то весь сюжет викладений на перших 50 сторінках.
По-третє. Герої не те що нереалістичні. Вони наче з фанфіка 13-літньої дівчинки. Головна героїня мріє бути мамою, щоб її чоловік приносив гроші. Вона ж через 3 сторінки виходить на роботу, бо взагалі не мусить працювати, адже живе на статки покійного батька. Вона ж ще через 2 сторінки залишає дітей з п’яним батьком, бо мусить летіти в Париж. Бо знову ж треба працювати, але чому треба не зрозуміло. Далі в неї без манікюру, солярію, і без стрижки в поношеному пуховику (це не я придумала, а автор) закохується красень француз і трахає її в туалеті. Що ще? А вона не пам’ятаючи будову літака єдина хто здатна розгадати справу. В кінці вона відкриває салон візажу.
Я вже не кажу про батька дітей, який їх то не особливо любить, набухується коли треба з ними сидіти на початку твору і, завдяки невідомій силі, в кінці твору з батьком майже пенсіонером заламують кілера-беркутівця і катують його паяльною лампою, щоб врятувати дітей.
Власне заслужена 1 зірочка. Тільки за кота)
Спробую ще, але є підозра, що видавати по книжці в рік було поганим планом.
This entire review has been hidden because of spoilers.
October 14, 2023
Книга Кідрука знову була прочитана за декілька днів. Правдоподібний сюжет з купою деталей, опису логічних момент героїв. Аби не одне але.
Персонажі.
Головна героїня (! Нарешті жінка) настільки стереотипно жіноча, в найгіршому сенсі цих слів.
При розмові з босом про літак, що декілька годин назад розбився, всі її думки зайняти лише дитиною, що попісяла. Секс з інвестигатором тільки через те, що він проявив до неї крихту турботи. ІНТУІЦІЯ на якій базується все розслідування, бо Діана, провчившись 6 років в НАУ та маючи батька-авіаконструктора нічогісінько не знає про літаки. І на завершення - відкриття студії візажу після звільнення з роботи. Чого не магазин квітів?
Головний злодій. На початку добре прописаний з хорошою мотивацією. Але під кінець він начебто потрапляє ц мультфільм і стає занадто карикатурним, поверхневим.
Інтриги в сюжеті немає, саме через те, що ти можеш прочитати на початок і побачити реальну картину. Добре це чи погано - не знаю. Головне, що це було ЗАДУМАНО автором. Але ефект "нічого собі" відсутній.
Персонажі.
Головна героїня (! Нарешті жінка) настільки стереотипно жіноча, в найгіршому сенсі цих слів.
При розмові з босом про літак, що декілька годин назад розбився, всі її думки зайняти лише дитиною, що попісяла. Секс з інвестигатором тільки через те, що він проявив до неї крихту турботи. ІНТУІЦІЯ на якій базується все розслідування, бо Діана, провчившись 6 років в НАУ та маючи батька-авіаконструктора нічогісінько не знає про літаки. І на завершення - відкриття студії візажу після звільнення з роботи. Чого не магазин квітів?
Головний злодій. На початку добре прописаний з хорошою мотивацією. Але під кінець він начебто потрапляє ц мультфільм і стає занадто карикатурним, поверхневим.
Інтриги в сюжеті немає, саме через те, що ти можеш прочитати на початок і побачити реальну картину. Добре це чи погано - не знаю. Головне, що це було ЗАДУМАНО автором. Але ефект "нічого собі" відсутній.
March 8, 2016
Мене дуже сильно вразила ця книга... я чесно кажучі впреше стикаюсь із таким якісним текстом написаним українською мовою, тому я тохи в шоці... Все справжнє. Герої справжні, події справжні, сюжет моторошно правдивий, довгий але зовсім не нудний. Читала цю книжку "сидячі на краю стільця" так би мовити. Серце колотило, на руках і спині виступав холодний піт, і увесь час було присутнє легке відчуття стресу. Трилер удався, це однозначно. Останні 100 сторінок взагалі неможливо фізично покласти книжку. Це зі мною при читанні не вперше, але трапляється вкрай рідко. Рекомендую, однозначно.
Сподобалось:
- Книжка про літаки, із багатьма цікавими технічними деталями;
- Головний герой--сильна жінка;
- Усі герої реально дуже правдоподібні;
- Стиль написання дууууже сподобався: нічого зайвого, все розписано в достатніх деталях;
- Це не лише трилер: за цією книгою читач і посміється, і добре поплаче, і потішиться затишними моментами життя героїні.
Не сподобалось
- Нема дорікань.
Сподобалось:
- Книжка про літаки, із багатьма цікавими технічними деталями;
- Головний герой--сильна жінка;
- Усі герої реально дуже правдоподібні;
- Стиль написання дууууже сподобався: нічого зайвого, все розписано в достатніх деталях;
- Це не лише трилер: за цією книгою читач і посміється, і добре поплаче, і потішиться затишними моментами життя героїні.
Не сподобалось
- Нема дорікань.
September 21, 2025
"зробіть людству послугу і не пишіть більше жіночих персонажів, вам не вдається", - думалося під час читання цієї книжки, починаючи з другого розділу
в післямові автор чесно зізнається, що вперше пише роман з головною героїнею, а не героєм, що багато що пояснює і знімає трохи балів обурення, адже всю книжку не покидає враження, що замість реальної людини автор описав збірку стереотипів і упереджень: головна героїня вийшла нереальною, неживою і не викликає ні краплі емпатії
в цілому книга, насправді, цікава і тримає увагу читача до кінця, хоча присутньо багато крінжових сцен, а сюжет є очевидним після перших сторінок
це моя перша книжка Кідрука і, на жаль, від неї залишилося неприємне враження, але завдяки післямові можу сказати, що спробую почитати від нього щось ще
в післямові автор чесно зізнається, що вперше пише роман з головною героїнею, а не героєм, що багато що пояснює і знімає трохи балів обурення, адже всю книжку не покидає враження, що замість реальної людини автор описав збірку стереотипів і упереджень: головна героїня вийшла нереальною, неживою і не викликає ні краплі емпатії
в цілому книга, насправді, цікава і тримає увагу читача до кінця, хоча присутньо багато крінжових сцен, а сюжет є очевидним після перших сторінок
це моя перша книжка Кідрука і, на жаль, від неї залишилося неприємне враження, але завдяки післямові можу сказати, що спробую почитати від нього щось ще
January 10, 2026
Моя оцінка : 4/10⭐️
Цитати книги:
"Як писав Гессе, ненавидячи когось, ти ненавидиш у ньому те, що є в тобі самому. Те, чого немає в нас самих, нас не хвилює."
Мені сподобалось як пише автор, але я не відчула трилера в даній книзі. Я не вважаю, що в книзі є головний герой. Так як кожному герою на мою думки приділено майже однакова кількість часу. Мені сподобався другий пілот, але він ***** на початку. Розумію книга написана 2013-2014 роках, але від згадок ВКонтакте, Однокласників, рф і т. д. мені ставало сумно і неприємно.
З хорошого тепер я більше знаю про літаки. Пристібайте будь ласка паски безпеки. Все.
Цитати книги:
"Як писав Гессе, ненавидячи когось, ти ненавидиш у ньому те, що є в тобі самому. Те, чого немає в нас самих, нас не хвилює."
Мені сподобалось як пише автор, але я не відчула трилера в даній книзі. Я не вважаю, що в книзі є головний герой. Так як кожному герою на мою думки приділено майже однакова кількість часу. Мені сподобався другий пілот, але він ***** на початку. Розумію книга написана 2013-2014 роках, але від згадок ВКонтакте, Однокласників, рф і т. д. мені ставало сумно і неприємно.
З хорошого тепер я більше знаю про літаки. Пристібайте будь ласка паски безпеки. Все.
March 31, 2016
Дуже реалістична історія про розслідування авіакатастрофи. У порівнянні з "Ботом" автор відчутно виріс. Оповідання більш рівне, менш відривчасте. Непогано пропрацьовані характери героїв.
Displaying 1 - 30 of 95 reviews