73 чудернацькі трапунки з життя архітектора Щедрикова

by Ганна Бондар

73 чудернацькі трапунки з життя архітектора Щедрикова—фейлетон, що гостро оголює больові точки сучасної архітектури та розвитку міст. Узагальнений образ архітектора Щедрикова занурює читача в своєрідний "театр абсурду". Випадки, що трапляються з архітектором, викликають і сміх, і сльози, спонукають замислитися про майбутнє професії архітектора і рівень будівельної культури в країні.
Написаний в легкій сатиричній манері.

Для всіх зацікавлених в питаннях архітектури та міського планування.

Paperback

Published September 1, 2020

Reviews

[Danyil 3000 · Rating 1 out of 5]

Підбірка анекдотів від Трахтенберга, травмованих державною архітектурною освітою та практикою, справжній контрфорс мені в балясину, так би мовити.

За даними з вікіпедії про авторку: Ганна Вячеславівна Бондар — українська архітекторка та політична діячка. Заслужена архітекторка України (2018). Бажання писати про архітекторів та архітектуру -- похвально. Проте свої бажання все ж треба контролювати. Інакше може трапитись ця книжка, яка є позором для видавництва CanActions, не дивлячись на привабливу обкладинку.

Книжка складається з 73 прости боже Трапунків. Ось я і приведу в приклад один з них.

Най це буде Трапунок №44, після якого я остаточно вирішив не дочитувати (я боровся з собою десь починаючи з двадцятого): Починається все з цитати з вовками, як і усі інші Трапунки: "Постулат Паркінса: що нижче сидиш, то болючіше б'ють." Особисто я з цим не згоден і переконаний, що чим вище шафа -- тим болючіше падати. Рівень цих умнічаній приблизно такий, але я, на відміну від авторки, не гуглив.

Далі йде подібна Бодлеру справжня поезія в прозі:
"-- Баба робоча! Як корабельна сосна! -- говорив девелопер про архітектора-жінку. -- Але мені подобається її строїи!
-- Йди краще, свій ЖК строй! -- відповів архітектор Щедриков і вийшов."

Ця цитата -- весь текст трапунку номер 44. Цей текст -- просто піздец. Тепер я розумію героя Щедрикова, що в кожному другому Трампунці в кінці кудись виходить. Після такого і правда хочеться вийти у вікно. І це не виключення з правил. Всі тексти в цій книжці ідіотичні, переважна більшість зовсім позбавлена хоч якогось сенсу. Меншість все ж його має, але настільки крихітну частин, що вона не в змозі перебити всю ту огиду та роздратованість, яку можна здобути в процесі читання.

Це найгірше, що я читав в своєму житті. А я читав навіть вирізку з порнографічного журналу, де в одному речені слово "Клітор" повторювалось двічі. Книгу я взяв у бібліотеці ХША, але тепер хочеться її не повернути, а спалити нахуй. Щоб ніхто не повторював моїх помилок. Ось що буде наповнювати архітектурні відділи книжкових магазинів України, якщо не писати Архітектурні Мікрорецензії. Пишіть мікрорецензії. Благаю.

[Микола Денисюк · Rating 4 out of 5]

Легко і весело