What do you think?
Rate this book
Стіни в моїй голові. Жити з тривожністю і депресією
Уявіть, що на вас чекає побачення вашої мрії, але ви — не надто впевнена в собі людина. Ви знаєте, що ваш партнер або партнерка — вершина всіх ваших мрій, тож маєте бути в найкращій за все своє життя формі. Чи тривожить вас ця ситуація? Якщо ні, закривайте цю книжку й купіть порадник "Як навчитися не брехати". Якщо так, вітаємо в клубі тривожних пацієнтів.
Книжку Володимира Станчишина «Стіни в моїй голові» присвячено тривожності, депресії, соціальним фобіям, різним психічним розладам, які більшою чи меншою мірою впливають на звичний спосіб життя людини в соціумі. Вона не вилікує вас від неприємних станів, але допоможе зрозуміти — жити з ними можливо. Усі ми, стверджує автор, є тривожними, і в цьому немає нічого надзвичайного. Головне — зрозуміти, що тривога супроводжує нас усе життя й відіграє свою важливу роль у нашому існуванні.
Володимир Станчишин — психолог-психотерапевт. Навчався психології у Львівському національному університеті імені Івана Франка та Українському інституті когнітивно-поведінкової терапії. Практична історія знайомства з психологією почалася у Спільноті «Лярш-Ковчег», де Володимир працював з людьми з розумовою неповносправністю. Перша робота психологом була в Центрі Емаус при Українському католицькому університеті, де він супроводжував батьків, що мають дітей з особливими потребами.
Пізніше Володимир очолював Центр психічного здоров’я у Львові у Шпиталі імені Митрополита Шептицького, який своїм завданням ставив допомогу хлопцям, що повертаються із зони бойових дій. У 2019 разом з колегою Катериною Ковалишин заснував та очолив Центр психічного здоров’я «Лабораторія змін».
Серед клієнтів Володимира багато тривожних людей, та й сам він називає себе «тривожним пацієнтом». «Основна ідея моєї праці – допомогти зрозуміти людині свій стан і тоді або спробувати його змінити або навчитись з ним жити», — зазначає автор.
Володимир каже, що хотів би зробити психотерапію зрозумілою, тому читає багато семінарів для різних організацій, часто виступає. «Я переконаний, що ми маємо навчитися говорити про психотерапію не як про щось незрозуміле й загадкове, а як про частинку нашої реальності, де одна людина допомагає іншій зрозуміти, що відбувається в її думках, емоціях, поведінці, стати такими собі партнерами у спробі пізнати своє життя таким, яким воно є», — відзначає він.
Книжку Володимира Станчишина «Стіни в моїй голові» присвячено тривожності, депресії, соціальним фобіям, різним психічним розладам, які більшою чи меншою мірою впливають на звичний спосіб життя людини в соціумі. Вона не вилікує вас від неприємних станів, але допоможе зрозуміти — жити з ними можливо. Усі ми, стверджує автор, є тривожними, і в цьому немає нічого надзвичайного. Головне — зрозуміти, що тривога супроводжує нас усе життя й відіграє свою важливу роль у нашому існуванні.
Володимир Станчишин — психолог-психотерапевт. Навчався психології у Львівському національному університеті імені Івана Франка та Українському інституті когнітивно-поведінкової терапії. Практична історія знайомства з психологією почалася у Спільноті «Лярш-Ковчег», де Володимир працював з людьми з розумовою неповносправністю. Перша робота психологом була в Центрі Емаус при Українському католицькому університеті, де він супроводжував батьків, що мають дітей з особливими потребами.
Пізніше Володимир очолював Центр психічного здоров’я у Львові у Шпиталі імені Митрополита Шептицького, який своїм завданням ставив допомогу хлопцям, що повертаються із зони бойових дій. У 2019 разом з колегою Катериною Ковалишин заснував та очолив Центр психічного здоров’я «Лабораторія змін».
Серед клієнтів Володимира багато тривожних людей, та й сам він називає себе «тривожним пацієнтом». «Основна ідея моєї праці – допомогти зрозуміти людині свій стан і тоді або спробувати його змінити або навчитись з ним жити», — зазначає автор.
Володимир каже, що хотів би зробити психотерапію зрозумілою, тому читає багато семінарів для різних організацій, часто виступає. «Я переконаний, що ми маємо навчитися говорити про психотерапію не як про щось незрозуміле й загадкове, а як про частинку нашої реальності, де одна людина допомагає іншій зрозуміти, що відбувається в її думках, емоціях, поведінці, стати такими собі партнерами у спробі пізнати своє життя таким, яким воно є», — відзначає він.
208 pages, Paperback
First published October 15, 2020
275 people are currently reading
1841 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 241 reviews
February 13, 2021
Стіни В Моїй Голові - це невелика книжечка, у якій автор бере за мету пояснити читачу основні тривожні розлади та депресію. Схема проста: книжка поділена на сім розділів, кожен з який фокусується на одному розладі. Попри те, що опис книги афішує те, що автор (пан Володимир) сам пережив високо тривожні епізоди, у книзі немає рефлексій на цю тему. По суті - це дуже спрощений підручник з психології, кожний розділ якого складається за простою схемою: розлад - причини - лікування.
Публічного дискурсу на тему ментального в Україні дуже мало, тому коли я побачила в книгарні книгу про тривожність і депресію українського автора (ще й в такому гарному оформленні: зі смаком підібрана обкладинка і french flaps, які дуже люблять інді видавництва), я дуже зраділа. І, напевно, якби не розділ про ПТСР, я б забулася про цю книгу, дочитавши її з легким розчаруванням і незначними запитаннями до тексту. Все таки, для обізнаності публіки нам потрібні книги які відкрито говорять про і нормалізують психологічні розлади.
Яким би спрощеним і доступним не був нон-фікшн, у автора такої книги є відповідальність перед читачем. Так, ви не прийшли у книгарню за дисертацією, але я вимагаю, аби автор поважав мене і вів зі мною відкриту академічну дискусію. Основа цієї дискусії? Джерела. Я хочу знати звідки автор бере точні цифри і статистику. Я хочу розуміти на яких умовах автор веде зі мною дискурс, на що посилається та кого цитує. (У цій книзі джерел не має. Єдина книга, яку відкрито цитує пан Володимир - це The Minds of Billy Milligan Деніела Кіза, яка попри свій зв’язок з реальною особистістю, є художньою книгою і витвором уяви автора). Саме це, на мою думку, є основою хорошого нон-фікшену.
У п’ятому розділі, “Стрибок у минуле. ПТСР”, пан Володимир робить main offence будь-якого нон-фікшену - він витягує цифри з голови, а потім підпасовує ці, начебто об’єктивні дані, під зконструйований нарратив. Коли різниця в статистиці настільки велика, як у цій книзі, непослідовність фактів важко списати на необачність або людську помилку. На жаль, коли автор посипає мене цифрами, не вказуючи джерел, існує ймовірність що автор видає свою думку за нібито об’єктивні факти.
У розділі про ПТСР пан Володимир вирішив представити ПТСР через гендерну лінзу, хоча в інших розділах не фокусує вплив гендеру на перебіг чи лікування інших психологічних розладів. Автор звертає увагу на те, що публічна дискусія про ПТСР посилилася після подій 2014 року, фокусує увагу на ПТСР у ветеранів конфлікту на Сході України і згадує що у жертв сексуального насилля теж буває ПТСР (у гіпотетичному прикладі пана Володимира насильник - це незнайомець, який викрадає та неодноразово ґвалтує жертву). Автор підводить читача до висновку про превалентність ПТСР в залежності від гендеру нібито об’єктивною статистикою:
“На щастя, не кожен з тих, хто пережив травматичну подію, матиме посттравматичний стресовий розлад. Лише кожен п’ятий серед тих, хто у своєму житті мав важку травматичну ситуацію, виявить у себе ПТСР, з них 80% чоловіків і 20% жінок.”
А далі, у підрозділі “Фактори Схильності”, цю думку закріплює:
“Проте для жінок механізм статевого акту є більш звичним, хоча в цій ситуації він і відбувається насильно. Для більшості чоловіків, навпаки, секс з іншим чоловіком є неприйнятним і зачіпає саме їхнє усвідомлення чоловічності. Тому одна й та сама подія сприймається по-різному: чоловіки переживатимуть сексуальне насильство важче.”
Джерел, звісно, не має. Чому для жінок механізм статевого акту є більш звичним автор не пояснює. Я хочу дати автору benefit of the doubt, перш ніж звинувачувати у гомофобії, але саме у цьому абзаці важко минути гомофобний підтекст (цікаво теж чи механізм статевого акту є більш звичним для лесбійок, чи ця закономірна властивість, з точки зору автора, прослідковується лише у гетеросексуальних жінок).
Тепер спростування: У жінок приблизно вдвічі частіше, ніж у чоловіків, розвивається ПТСР (1). Жінки зазвичай мають симптоми ПТСР довше, ніж чоловіки (в середньому 4 роки проти 1 року) до діагностики та лікування (2). Гендерне насилля, яке складається з зґвалтування, інших форм гендерного/сексуального насилля, насилля зі сторони інтимного партнера і сталкінгу, може частково пояснити гендерну диспропорцію пацієнтів з ПТСР. Гендерне насилля є більш поширеним серед жінок, ніж чоловіків. (3) (4)
Чому цей, сконструйований автором хибний нарратив, є шкідливим? Тому що гендерне насилля, зокрема викликане колишніми/теперішніми інтимними партнерами нікуди не ділося. Домашнє насилля, і насилля проти жінок в Україні - це велетенська проблема, яку не можна ігнорувати. Те, що автор, швидше за все, не мав на меті зменшити важливість саме цієї форми насилля і наслідків цього насилля на її жертв, не робить його невинним в тому, що він, незалежно від намірів, створює нарративи, які стирають жертв цього насилля з публічного дискурсу. ПТСР - це справді розлад, який в публічному оці асоціюється з ветеранами військових дій. Але ветерани військових дій аж ніяк не становлять переважну більшість жертв, які страждають від цього розладу. Відсоток ветеранів військовий дій, які страждають від ПТСР варьюється від 13,5%(5) до 30%(6) від усіх учасників військових дій у деяких дослідженнях. Хибна статистика у книзі пана Володимира формує хибне розуміння наслідків насилля і його впливу на жертв. На жаль, у цьому випадку відсутність у автора злих намірів не є релевантним. Неважливо, чи хотів пан Володимир показати читачу ПТСР під викривленою призмою. Автор, незалежно від своїх інтенцій, пропагує хибний і шкідливий нарратив, завуальований під об’єктивний факт. Мою довіру, як читача, пан Володимир втратив.
Хороший нон-фікшн - це публічна розмова, побудована на довірі читача до автора. Такі книги відкривають можливість публічно говорити на важливі теми. Але аби ця розмова була ефективною і корисною, автор повинен поважати читача. Ігнорувати недосконалість цієї книги і відверту халатність автора до фактів у цій книзі не можна. Єдине на що я можу сподіватися, це те що вона принесе більше добра, аніж зла у публічну дискусію про ментальне здоров’я.
На жаль, цю книгу рекомендувати я не можу.
1) McLean, C.P., Asnaani, A., Litz, B.T., Hofmann, S.G. (2011). Gender Differences in Anxiety Disorders: Prevalence, Course of Illness, Comorbidity and Burden of Illness. Journal of Psychiatric Research; 45(8): 1027–1035. https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/arti...
2) Breslau, N.N. (2001). Outcomes of posttraumatic stress disorder. Journal of Clinical Psychiatry; 62(17): 55–59. https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/11495...
3) Breslau N., Chilcoat H. D., Kessler R.C., Peterson E.L., Lucia V.C. (1999) Vulnerability to assaultive violence: Further specification of the sex difference in post-traumatic stress disorder. Psychological Medicine. 1999;29(4):813–21. https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/10473...
4) Silove D., Baker J.R., Mohsin M., Teesson M., Creamer M., O’Donnell M., Forbes D., Carragher N., Slade T., Mills K., Bryant R., McFarlane A., Steel Z., Felmingham K., Rees S. (2017). The contribution of gender-based violence and network trauma to gender differences in Post-Traumatic Stress Disorder; Plos One (Accessed on 12.02.2021) https://journals.plos.org/plosone/art...
5) Eber S., Barth S., Kang H., Mahan C., Dursa E., Schneiderman A.(2013). The National Health Study for a New Generation of United States Veterans: methods for a large-scale study on the health of recent veterans. Mil Med. 2013 Sep; 178(9):966-9 https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/24005...
6) Tanielian T., Jaycox L. H. (2008). Invisible Wounds of War: Psychological and Cognitive Injuries, Their Consequences, and Services to Assist Recovery. Santa Monica, California: RAND Corporation
December 25, 2020
Чудова та змістовна книга, без води (те, чого ми всі так боїмося в нонфікшні). І дико тішить, що це робота українського автора, практикуючого психотерапевта.
Для тих, хто нічого по темі не знає, але бажає дізнатися - ідеальний примірник.
Хто вже щось читав - ще одне гарне нагадування. Бо ж у книзі саме розказано про основні, найбільш поширені, проблеми - тривожність, фобії, панічні атаки...
Сподобалася і манера письма - легко, по суті, без тиску, але з надією.
Для тих, хто нічого по темі не знає, але бажає дізнатися - ідеальний примірник.
Хто вже щось читав - ще одне гарне нагадування. Бо ж у книзі саме розказано про основні, найбільш поширені, проблеми - тривожність, фобії, панічні атаки...
Сподобалася і манера письма - легко, по суті, без тиску, але з надією.
May 12, 2022
Це дуууже корисна книга! Тут компактно про все найважливіше, що стосується депресії та психотерапії. Дуже радію, що в Україні видають такі книги і сподіваюся, що після перемоги України їх буде все більше і більше.
December 29, 2024
певно, ЦА книги ті, хто все ще називає психотерапевтів «мозкоправами» і вважає, що депресія це тупо лінь.
для тих, хто цікавиться темою тривожності та депресії більш ґрунтовно, то навряд чи ви зможете знайти для себе щось нове в книзі.
вся с��атистика в книзі хаотична і використовується лише для підтвердження думки автора. чи є посилання на джерела та дослідження? ні. чи пояснюється яким чином створювалась фокус-група для опитування? ні.
у мене враження, що це якийсь подкаст про психологію, покладений на текст, і тому існує книга. купа води, про все і ні про що. от тут вам дивні жартики, от тут приклади «лохів», от тут трохи роздумів про релігію, от тут реклама власних послуг.
все до купи.
для тих, хто цікавиться темою тривожності та депресії більш ґрунтовно, то навряд чи ви зможете знайти для себе щось нове в книзі.
вся с��атистика в книзі хаотична і використовується лише для підтвердження думки автора. чи є посилання на джерела та дослідження? ні. чи пояснюється яким чином створювалась фокус-група для опитування? ні.
у мене враження, що це якийсь подкаст про психологію, покладений на текст, і тому існує книга. купа води, про все і ні про що. от тут вам дивні жартики, от тут приклади «лохів», от тут трохи роздумів про релігію, от тут реклама власних послуг.
все до купи.
March 13, 2022
В аудіо форматі з Абук дуже класно зайшла книжка. Придбала ще перед війною, коли запит був іншим. Деякі розділи мені далекі, але цікаво почути про тараканів в голові наших близьких. У мене були панічні атаки колись і така книжка в той час була б знахідка, бо колись про ПА можна було прочитати хіба що то від бісів:)
Але! Після книги я зайшла в YouTube, щоб глянути на автора:) і надибала купу крутих лекцій, і все - чувак любов! Коли йшла по вулиці і слухала в навушниках, то реготала на цілий район)
Класний дядько і дуже подобається, що матеріали адаптовані під наші реалії, а не з Америки, де проблеми зовсім інші.
Але! Після книги я зайшла в YouTube, щоб глянути на автора:) і надибала купу крутих лекцій, і все - чувак любов! Коли йшла по вулиці і слухала в навушниках, то реготала на цілий район)
Класний дядько і дуже подобається, що матеріали адаптовані під наші реалії, а не з Америки, де проблеми зовсім інші.
February 20, 2022
Вже з перших сторінок мені ну дуже сподобалося це Володимирове "ми" - не "ви тривожні", а "ми тривожні". Одразу стає тепло, бо розумієш, що зараз ти не просто будеш читати сухі зверхні поради, а поспілкуєшся з другом.
Тут піднято не дуже багато тем, але пояснено дуже добре. Мені книжка легше читалася, ніж, наприклад, "Бути ок" Дарки Озерної, де пів книжки це просто підручник з медицини.
Загалом дуже важлива книжка, щоби зрозуміти свою тривожність, депресію... і знати як поводитися з іншими у таких випадках.
Дуже практичною був пункт про психотерапію і вибір прихотерапевта.
Ну і психотерапія і Бог.
Тут піднято не дуже багато тем, але пояснено дуже добре. Мені книжка легше читалася, ніж, наприклад, "Бути ок" Дарки Озерної, де пів книжки це просто підручник з медицини.
Загалом дуже важлива книжка, щоби зрозуміти свою тривожність, депресію... і знати як поводитися з іншими у таких випадках.
Дуже практичною був пункт про психотерапію і вибір прихотерапевта.
Ну і психотерапія і Бог.
November 8, 2020
Чудова книжка. Українському читачеві потрібно більше такої науково-популярної літератури.
July 31, 2023
Загалом, книжка мені сподобалася. Так, вона не відкрила переді мною цілий новий світ (хоча вона і не позиціонує себе як така), але більш детально роз'яснила багато речей зі сторони психології.
Написано все простою мовою, як для звичайного читача, наведено багато побутових прикладів, що допомагає глибше зрозуміти тему.
Написано все простою мовою, як для звичайного читача, наведено багато побутових прикладів, що допомагає глибше зрозуміти тему.
January 13, 2021
Легко читається, більшість інформації мені вже знайома, але все одно корисно + деякі нові ідеї.
January 7, 2024
Про свою тривожність і депресію я була в курсі, але те, що у мене був панічний розлад, для мене стало новиною.
Я відкладала цю книгу цілий рік. Я спершу навіть два місяці ходила до психотерапевта, ми зробили одну штуку зі схема-терапії і я не розумію як, але вона щось трохи змінила в мені. Ця книга пояснила, що то все було ок, бо, чесно кажучи, то була дивна практика і я дуже сильно прям ревіла увесь процес)) Навіть не розуміла, що та ситуація так глибоко мене ранила.
Але тут не про це. Цей коротенький екскурс у психотерапію потрібно прочитати всім, хто хоче змінити своє життя, хто не наважується йти до психотерапевта.
Наразі, я хотіла би продовжити терапію, бо ще працювати і працювати. І почати хотіти жити більше, ніж зараз.
Я відкладала цю книгу цілий рік. Я спершу навіть два місяці ходила до психотерапевта, ми зробили одну штуку зі схема-терапії і я не розумію як, але вона щось трохи змінила в мені. Ця книга пояснила, що то все було ок, бо, чесно кажучи, то була дивна практика і я дуже сильно прям ревіла увесь процес)) Навіть не розуміла, що та ситуація так глибоко мене ранила.
Але тут не про це. Цей коротенький екскурс у психотерапію потрібно прочитати всім, хто хоче змінити своє життя, хто не наважується йти до психотерапевта.
Наразі, я хотіла би продовжити терапію, бо ще працювати і працювати. І почати хотіти жити більше, ніж зараз.
January 2, 2022
Читати «Стіни в моїй голові» мені було дуже цікаво. Все простою мовою, з прикладами і можливістю вималювати собі, як саме може працювати мозок у різних людей, з різним досвідом.
Тут можна познайомитись з тривожністю і навчитись розрізняти свої реакції краще, і краще розуміти, що базово вони є хороші і правильні. Але іноді реакції виходять з-під контролю. І тоді виникають різні порушення, які можуть заважати жити. Не просто насолоджуватись життям, а просто повноцінно функціонувати. Тут можна прочитати про те, яка механіка нав’язливих думок і обсесивко-компульсивних розладів. І як працює панічна атака. І що, насправді, дуже багато людей відчували такі речі. Що таке пост травматичний стресовий розлад і як він виглядає. Що таке депресія. І як з усім цим працювати. Що таке терапія вцілому.
Одним з гарних є місце, де автор пише, що поза межами свого кабінету (де він працює психологом), він просто такий самий тривожний пацієнт. І це, як на мене, надихаюча думка. Усім хто можливо думає, що він не може допомогти іншим, тому що в нього все не ідеально. Ідеальних людей не буває, ми постійно отримуємо новий досвід, і людей без проблем не існує. Але це також не значить, що не треба цей новий досвід пропрацьовувати, бо це друга сторона, і це також важлива основа особистості. З усім цим треба просто вміти жити.
Одним з дуже корисних розділів і вставок є базовий опис фізіологічних реакцій і будови мозку у кількох місцях книжки. Це дуже додає інформації і фактажу, який пояснює: наша психіка, і наші розлади можуть давати фізичні наслідки і дають їх. Це біологія і хімія. Має підґрунтя. Мені здається це дуже важливе повідомлення.
Мені також здається, це така книжка, яку треба читати з відкритим розумом, не для статистики. Якщо спокійно і поволі (хоча читається напрочуд легко і тому швидко) розібрати кожну ситуацію, кожний розділ, то можна зрозуміти багато чого з чим стикався, і не до кінця розумів раніше.
Наприклад, одного разу у мене був досвід спілкування з людиною, яка мене здивувала в негативному руслі. Зараз ми зовсім вже не спілкуємось. Історія була така: вона боялась, що хімія може викликати алергічні реакції і послаблювати імунітет, але в значно більшій мірі ніж типова людина. У неї все має бути відповідно відмито, виполоскано і злито водою по кілька разів і потім ще кілька (на всякий). Якось ми були в цієї людини вдома, - це саме той день, який я найбільше запам’ятала. Тоді мій светр пах порошком, тому що, напевно, пралка погано його виполоскала. До того, я не сильно звертала на це увагу, але весь той день буквально відчувала дискомфорт, який я приносила цій людині. І до всього того ввечері сталась ще одна ситуація, де ми перетнулись у ванній з її дочкою. Ми говорили про щось і в той час в малої впала паста на мийку, вона її не довго думаючи набрала з мийки і чистила зуби далі. Згодом на кухні, ніби будучи окремо, я розказала партнеру з яким була про це. І сказала - дивно, що мама не бачить, що це не така проблема, тому що з дитиною все ок, хоча вона далеко не все так виполіскує. І що все не настільки погано з хімією, змальовуючи ту ситуацію. Напевно власниця дому чи нас почула чи що.. але закінчилось все тим, що вона мила водою мийку ще дуже довго і замінила усім щітки на нові у той вечір. А я не хотіла насправді нічого поганого. Зараз я старша і якось з розумінням чи просто з іншою реакцією ставлюся до такої ситуації, але моя відповідь на тоді – уникати і більше ніколи не перетинатись. І це рішення більшості – не бачити проблему і не говорити про неї. Свідомо або несвідомо.
Кожний прочитаний розділ це також певний досвід. Сподіваюсь, що ця книжечка дасть підґрунтя для думок ще багатьом читачам.
Тут можна познайомитись з тривожністю і навчитись розрізняти свої реакції краще, і краще розуміти, що базово вони є хороші і правильні. Але іноді реакції виходять з-під контролю. І тоді виникають різні порушення, які можуть заважати жити. Не просто насолоджуватись життям, а просто повноцінно функціонувати. Тут можна прочитати про те, яка механіка нав’язливих думок і обсесивко-компульсивних розладів. І як працює панічна атака. І що, насправді, дуже багато людей відчували такі речі. Що таке пост травматичний стресовий розлад і як він виглядає. Що таке депресія. І як з усім цим працювати. Що таке терапія вцілому.
Одним з гарних є місце, де автор пише, що поза межами свого кабінету (де він працює психологом), він просто такий самий тривожний пацієнт. І це, як на мене, надихаюча думка. Усім хто можливо думає, що він не може допомогти іншим, тому що в нього все не ідеально. Ідеальних людей не буває, ми постійно отримуємо новий досвід, і людей без проблем не існує. Але це також не значить, що не треба цей новий досвід пропрацьовувати, бо це друга сторона, і це також важлива основа особистості. З усім цим треба просто вміти жити.
Одним з дуже корисних розділів і вставок є базовий опис фізіологічних реакцій і будови мозку у кількох місцях книжки. Це дуже додає інформації і фактажу, який пояснює: наша психіка, і наші розлади можуть давати фізичні наслідки і дають їх. Це біологія і хімія. Має підґрунтя. Мені здається це дуже важливе повідомлення.
Мені також здається, це така книжка, яку треба читати з відкритим розумом, не для статистики. Якщо спокійно і поволі (хоча читається напрочуд легко і тому швидко) розібрати кожну ситуацію, кожний розділ, то можна зрозуміти багато чого з чим стикався, і не до кінця розумів раніше.
Наприклад, одного разу у мене був досвід спілкування з людиною, яка мене здивувала в негативному руслі. Зараз ми зовсім вже не спілкуємось. Історія була така: вона боялась, що хімія може викликати алергічні реакції і послаблювати імунітет, але в значно більшій мірі ніж типова людина. У неї все має бути відповідно відмито, виполоскано і злито водою по кілька разів і потім ще кілька (на всякий). Якось ми були в цієї людини вдома, - це саме той день, який я найбільше запам’ятала. Тоді мій светр пах порошком, тому що, напевно, пралка погано його виполоскала. До того, я не сильно звертала на це увагу, але весь той день буквально відчувала дискомфорт, який я приносила цій людині. І до всього того ввечері сталась ще одна ситуація, де ми перетнулись у ванній з її дочкою. Ми говорили про щось і в той час в малої впала паста на мийку, вона її не довго думаючи набрала з мийки і чистила зуби далі. Згодом на кухні, ніби будучи окремо, я розказала партнеру з яким була про це. І сказала - дивно, що мама не бачить, що це не така проблема, тому що з дитиною все ок, хоча вона далеко не все так виполіскує. І що все не настільки погано з хімією, змальовуючи ту ситуацію. Напевно власниця дому чи нас почула чи що.. але закінчилось все тим, що вона мила водою мийку ще дуже довго і замінила усім щітки на нові у той вечір. А я не хотіла насправді нічого поганого. Зараз я старша і якось з розумінням чи просто з іншою реакцією ставлюся до такої ситуації, але моя відповідь на тоді – уникати і більше ніколи не перетинатись. І це рішення більшості – не бачити проблему і не говорити про неї. Свідомо або несвідомо.
Кожний прочитаний розділ це також певний досвід. Сподіваюсь, що ця книжечка дасть підґрунтя для думок ще багатьом читачам.
Read
March 18, 2025Перший прочитаний нон-фікшн цього року, тематика говорить сама за себе. Вирішила шукати відповіді на питання стосовно тривожності в книгах, раптом знайду.
Автор зазначає, що є когнітивно-поведінковим терапевтом, тому і про розлади та шляхи подолання написано з позиції цього напрямку.
Маємо сім розділів:
1️⃣ Вступ про поняття тривожності
2️⃣ Панічний розлад
3️⃣ Соціальна фобія
4️⃣ Обсесивно-компул��сивний розлад (ОКР)
5️⃣ Посттравматичний синдром (ПТСР)
6️⃣ Депресія
7️⃣ Про психотерапію
Мене найбільше цікавили ті розділи, які мені актуальні: тривожність та ОКР. Зафіксувала для себе потребу та користь тривожності, і коли вона перетворюється на тривожний розлад.
Цікаво, як зараз жити не в очікуванні постійної загрози? Це найбільша загадка.
Також було пізнавально прочитати про інші розлади, дізналася багато нового: відмінність панічної атаки від панічного розладу, необхідні фактори для ПТСР, які думки вирують у людей з соціальною фобією.
Неочікуваний плюс від книги, що я не знайшла у себе інших розладів і від цього спокійніше на душі. Може колись і існуючи подолаю і нарешті перестану перевіряти ці дурні двері та пічку по декілька раз.
Книга весь час тримала увагу, викликала різні емоції: від сміху над дотепами до сліз при описах великих травм.
Читання зайняло менш ніж три години, адже і книга невелика, та й написано легко. Для багатьох це може бути плюс, але мені цього обсягу не вистачило. Напевно, її треба сприймати як старт для подальшої глибшої роботи.
Виділила собі практичні поради, адже не хочу просто прочитати та забути.
Запрошую до нашого telegram-каналу "Під сонцем - теплий книжковий канал"
Автор зазначає, що є когнітивно-поведінковим терапевтом, тому і про розлади та шляхи подолання написано з позиції цього напрямку.
Маємо сім розділів:
1️⃣ Вступ про поняття тривожності
2️⃣ Панічний розлад
3️⃣ Соціальна фобія
4️⃣ Обсесивно-компул��сивний розлад (ОКР)
5️⃣ Посттравматичний синдром (ПТСР)
6️⃣ Депресія
7️⃣ Про психотерапію
Мене найбільше цікавили ті розділи, які мені актуальні: тривожність та ОКР. Зафіксувала для себе потребу та користь тривожності, і коли вона перетворюється на тривожний розлад.
Мати у своїй компанії тривожного працівника надзвичайно корисно, бо він точно не підведе, сидітиме до останнього в офісі, і йому не буде "фіолетово", що він виконує багато ювелірної роботи.
Цікаво, як зараз жити не в очікуванні постійної загрози? Це найбільша загадка.
А от думки про незакручені крани можуть виникати в людей, які постійно чекають від світу якоїсь катастрофи, вони живуть в очікуванні загрози.
Також було пізнавально прочитати про інші розлади, дізналася багато нового: відмінність панічної атаки від панічного розладу, необхідні фактори для ПТСР, які думки вирують у людей з соціальною фобією.
Неочікуваний плюс від книги, що я не знайшла у себе інших розладів і від цього спокійніше на душі. Може колись і існуючи подолаю і нарешті перестану перевіряти ці дурні двері та пічку по декілька раз.
Книга весь час тримала увагу, викликала різні емоції: від сміху над дотепами до сліз при описах великих травм.
Читання зайняло менш ніж три години, адже і книга невелика, та й написано легко. Для багатьох це може бути плюс, але мені цього обсягу не вистачило. Напевно, її треба сприймати як старт для подальшої глибшої роботи.
Виділила собі практичні поради, адже не хочу просто прочитати та забути.
Запрошую до нашого telegram-каналу "Під сонцем - теплий книжковий канал"
November 24, 2021
Маленька частина думок, які дуже відгукнулися:
«Ми не завжди можемо допомогти тим, хто не хоче допомогти собі сам»;
«Світові байдуже до наших проблем і переживань, це називається холодна реальність. Земля не перестане обертатися навколо своєї осі, якщо у вас щось трапилося»;
«Наша мета - не подолати тривогу, наша мета - бути зі своєю тривогою»;
«У суспільстві чомусь побутує дуже дивне уявлення, нібито чужа біда має робити нас щасливими, а якщо в нас є дві руки, дві ноги й голова на плечах (чули таке, авжеж?), то нема чого й заїкатися про власну біду»;
«Пам‘ятайте, що для декого, можливо, саме стосунки з вами будуть єдиною ниткою, яка тримає в цьому житті. Тому варто іноді просто бути поруч».
Просто дякую автору і видавництву за цю книгу!
І окрема подяка Марті за лист 💛
«Ми не завжди можемо допомогти тим, хто не хоче допомогти собі сам»;
«Світові байдуже до наших проблем і переживань, це називається холодна реальність. Земля не перестане обертатися навколо своєї осі, якщо у вас щось трапилося»;
«Наша мета - не подолати тривогу, наша мета - бути зі своєю тривогою»;
«У суспільстві чомусь побутує дуже дивне уявлення, нібито чужа біда має робити нас щасливими, а якщо в нас є дві руки, дві ноги й голова на плечах (чули таке, авжеж?), то нема чого й заїкатися про власну біду»;
«Пам‘ятайте, що для декого, можливо, саме стосунки з вами будуть єдиною ниткою, яка тримає в цьому житті. Тому варто іноді просто бути поруч».
Просто дякую автору і видавництву за цю книгу!
І окрема подяка Марті за лист 💛
December 16, 2020
Чудовий текст. Радив би читати всім без винятку. Автор чудово без надлишку води описує тривоги, депресю, ПТСР та механізми роботи цих розладів. Починаєш розуміти різницю між тривожністю і тривожним розладом. Звичайна тривога є у всіх і чудово дізнатися як з тим жити. А щодо депресії чи ПТСР, починаєш краще розуміти тих, у кого вони є.
February 9, 2021
Про любов, ця книжка про любов...
December 17, 2021
3,5 😧 тривожності з 5
Досить непогана книга для початкового ознайомлення з різними психологічними станами людини і як з цим жити.
Досить непогана книга для початкового ознайомлення з різними психологічними станами людини і як з цим жити.
May 8, 2022
Чудова компактна структурована книжка.
Я купила її з думкою, що мені треба, і вірою у «Віхолу» — і відкладала, бо мені видавалась занадто суворою назва. Вона якось невиправдано тисне (я навіть не помітила, щоб автор хоч раз використав метафору стін у самому тексті), хоча насправді все дуже доступно і довірливо подано. Правду кажучи я б назвала її «Думки як трамвай» — це порівняння автор використовує принаймні двічі, й ідея проста й прийнятна: думки можуть просто приходити, але якщо це не наш маршрут, то на цей трамвай можна просто не сідати. Дуже влучно, як на мене.
Автор багато говорить про важливість добрих стосунків між терапевтом і клієнтом, і з тексту гарно видно, як їх можна будувати: переді мною розклали на поличці основне, без зайвого, з доречними прикладами і відсиланнями до власного життя — з такою людиною я б теж працювала.
Я вже читала книжку Озерної, тож тут було не так багато нового. І все ж, новою стала подача і, втретє це скажу, структурованість викладу. Безпечне чтиво.
PS. Прочитала в іншому відгуку зауваження до відсутності посилань на джерела — що насправді важливо, тим паче, якщо в тексті наведено числа. Погодилась, і зняла за це одну зірочку.
Я купила її з думкою, що мені треба, і вірою у «Віхолу» — і відкладала, бо мені видавалась занадто суворою назва. Вона якось невиправдано тисне (я навіть не помітила, щоб автор хоч раз використав метафору стін у самому тексті), хоча насправді все дуже доступно і довірливо подано. Правду кажучи я б назвала її «Думки як трамвай» — це порівняння автор використовує принаймні двічі, й ідея проста й прийнятна: думки можуть просто приходити, але якщо це не наш маршрут, то на цей трамвай можна просто не сідати. Дуже влучно, як на мене.
Автор багато говорить про важливість добрих стосунків між терапевтом і клієнтом, і з тексту гарно видно, як їх можна будувати: переді мною розклали на поличці основне, без зайвого, з доречними прикладами і відсиланнями до власного життя — з такою людиною я б теж працювала.
Я вже читала книжку Озерної, тож тут було не так багато нового. І все ж, новою стала подача і, втретє це скажу, структурованість викладу. Безпечне чтиво.
PS. Прочитала в іншому відгуку зауваження до відсутності посилань на джерела — що насправді важливо, тим паче, якщо в тексті наведено числа. Погодилась, і зняла за це одну зірочку.
November 7, 2020
Як виявилось, сьогодні лиш невелика частина людей знає про тривожність, панічні атаки, депресію і те, що часто вважають надуманим абощо.
Я й сама стикалась із тим, коли панічну атаку вважали суто фізіологічним проявом чогось там. Або депресію називали лінню, неробством.
А ще частіше можна почути «та все з тобою ок, не вигадуй», «буває гірше» і подібне.
Тому така література дуже важлива, навіть, у (здається) світі повному інформації про все-все.
Знати, що зі мною та моїми ближніми відбувається, як поводитись, як підтримувати дуже важливо.
Ця книжка про це все. Про терапію і її (дуже важливу) роль.
Я й сама стикалась із тим, коли панічну атаку вважали суто фізіологічним проявом чогось там. Або депресію називали лінню, неробством.
А ще частіше можна почути «та все з тобою ок, не вигадуй», «буває гірше» і подібне.
Тому така література дуже важлива, навіть, у (здається) світі повному інформації про все-все.
Знати, що зі мною та моїми ближніми відбувається, як поводитись, як підтримувати дуже важливо.
Ця книжка про це все. Про терапію і її (дуже важливу) роль.
November 30, 2021
Я почала читати цю книгу після того, як в мене вперше в житті сталася панічна атака. Був страх, що вона повториться і що саме в цей час нікого не буде поряд. Слава Богу, що я зрозуміла вчасно, що зі мною відбувається і це не переросло в панічний розлад. Книжка дала розуміння, що тривоги, панічні атаки та депресії - це поширене явище, просто треба навчитися з ними справлятися.
Дуже зрозумілою і простою мовою пояснюються тонкощі психології, наша реакція і поведінка. Психолог навіть дає поради як вибирати психолога і як будувати з ним відносини. Однозначно таку літературу потрібно читати, щоб розуміти, що відбувається з вами і вашими близькими
Дуже зрозумілою і простою мовою пояснюються тонкощі психології, наша реакція і поведінка. Психолог навіть дає поради як вибирати психолога і як будувати з ним відносини. Однозначно таку літературу потрібно читати, щоб розуміти, що відбувається з вами і вашими близькими
October 10, 2024
книга присвячена таким поняттям, як тривога, панічний розлад, соціальна фобія, ОКР, ПТСР та депресія, а також як їх розпізнати, коли варто іти до психолога або ж до психотерапевта та як навчитись жити із тривогою, адже її (за словами Станчишина) неможливо вилікувати, бо всі ми тривожні і це ок
книжка досить просто написана
за це я і люблю автора
без лютої термінології (якщо вона присутня, то все одразу легко пояснюється)
+ все структуровано, чітко та лаконічно, з прикладами, схемами та поясненнями
і це вау, як на мене
ця книга мені зайшла більше, ніж «Для стосунків потрібні двоє», тож буду ще перечитувати
8/10 ⭐️
книжка досить просто написана
за це я і люблю автора
без лютої термінології (якщо вона присутня, то все одразу легко пояснюється)
+ все структуровано, чітко та лаконічно, з прикладами, схемами та поясненнями
і це вау, як на мене
ця книга мені зайшла більше, ніж «Для стосунків потрібні двоє», тож буду ще перечитувати
8/10 ⭐️
November 23, 2021
Дякую за цю книгу.
Вона не про все на світі у сфері психотерапії. Тут фокус на тривожність та депресію.
Трошки забракло пояснення, як працюють психотерапевти. Цьому присвячений останній розділ, але хотілося розгорнутішого тексту на цю тему. Тому чотири зірочки, а не п'ять.
Написана легко про важке. Часто плакала, коли читала, проте книга написана не емоційно, а дуже спокійним тоном. Це вже особисті рефлексії викликали сльози.
Дуже радію, що є україномовні книги українських авторів на тему психічного здоров'я. Сподіваюся, що їх буде більше.
Вона не про все на світі у сфері психотерапії. Тут фокус на тривожність та депресію.
Трошки забракло пояснення, як працюють психотерапевти. Цьому присвячений останній розділ, але хотілося розгорнутішого тексту на цю тему. Тому чотири зірочки, а не п'ять.
Написана легко про важке. Часто плакала, коли читала, проте книга написана не емоційно, а дуже спокійним тоном. Це вже особисті рефлексії викликали сльози.
Дуже радію, що є україномовні книги українських авторів на тему психічного здоров'я. Сподіваюся, що їх буде більше.
January 21, 2021
Дуже невелика за об'ємом, тепла емоційно книга про терапію, різні труднощі, з якими люди мають справу у житті і шляхи до можливого вирішення цих труднощів.
Це книга для тих, хто страждає і не вірить у те, що страждання наші можуть лікуватися, а ще вони є нормальними, поширеними сер��д інших людей.
Книга, яку рекомендуватиму своїм учням з курсів медитації і друзям, які потребують наважування до терапії.
Це книга для тих, хто страждає і не вірить у те, що страждання наші можуть лікуватися, а ще вони є нормальними, поширеними сер��д інших людей.
Книга, яку рекомендуватиму своїм учням з курсів медитації і друзям, які потребують наважування до терапії.
November 9, 2020
Upd: аж настільки, що купив собі копію вже після прочитання, щоб перечитати в майбутньому.
да, прям настільки добре. думаю, ще перечитаю через деякий час.
да, прям настільки добре. думаю, ще перечитаю через деякий час.
April 16, 2021
Нічого зайвого, все дуже корисне і в точку) Читаєш і чуєш голос автора з його неповторними інтонаціями)
February 10, 2022
Дізнався багато нового для себе. Автор цікаво і з гумором розповідає про тривожні розлади. Юпі-єй)
January 6, 2025
Просто, змістовно і вичерпно. Нотатки стануть моєю шпаргалкою, коли важко.
January 11, 2025
Найдовша рекламна брошура психотерапії. Вцілому, не зашкодить прочитати тим, хто сумнівається у доцільності звернутись до психотерапевта.
October 18, 2023
5☆
Інформативно-пізнавально, як і всі певно книги Станчишина.
Інформативно-пізнавально, як і всі певно книги Станчишина.
February 18, 2024
Я придбала цю книгу через декілька розділів, які найбільше турбували, проте мені було цікаво читати всю подану інформацію. Загалом мені сподобалося, адже я знайшла декілька цікавих і корисних моментів, а також почала спокійніше відноситися до свого організму.
Проте хочу зауважити декілька спірних моментів, які мене засмутили та тригернули:
1. Релігійні моменти. З самого початку відчувалося, що автор віруючий, що він сам в кінці підтвердив. Проте ця релігійність мені дуже заважала. Я придбала книгу з психології, тому хочу читати про неї і ні про що більше.
2. Сексизм і гомофобія. Розділ про ПТСР мість тему зґ*алтування. Мені відразу кинулося в очі розуміння, що тут щось не так, навіть було відчуття, що автор дещо знецінює досвід постраждалих. А потім я ще й дізналася, що в першому виданні книги були геть сексистські та гомофобні вислови, що «для жінок механізм статевого акту є більш звичним, а для чоловіків секс із чоловіком є дуже травматичним і бʼє по їхній мужності. Саме тому чоловіки переживають зґ*алтування важче, аніж жінки». Круто, так? Добре, що в другому виданні це виправили, проте я б радила ще раз перечитати цей розділ і ще його відредагувати.
3. Редактура. Зустрічалися помилки, одруківки. Але мене найбільше засмутило використання слова стосунки замість відносин чи взаємин. Так і вийшло, що в останніх главах у нас постійно фігурували «стосунки з психотерапевтом».
Плюсів у цієї книги значно більше. А також відразу після завершення читання я вирішила, що знайомитимуся з роботами автора й надалі, проте зараз сумніваюся у цьому.
Читати чи ні — вирішувати лише вам. У мене лишився дещо змішаний післясмак від книги, хоч я і отримала декілька цікавих моментів🙌🏻
Проте хочу зауважити декілька спірних моментів, які мене засмутили та тригернули:
1. Релігійні моменти. З самого початку відчувалося, що автор віруючий, що він сам в кінці підтвердив. Проте ця релігійність мені дуже заважала. Я придбала книгу з психології, тому хочу читати про неї і ні про що більше.
2. Сексизм і гомофобія. Розділ про ПТСР мість тему зґ*алтування. Мені відразу кинулося в очі розуміння, що тут щось не так, навіть було відчуття, що автор дещо знецінює досвід постраждалих. А потім я ще й дізналася, що в першому виданні книги були геть сексистські та гомофобні вислови, що «для жінок механізм статевого акту є більш звичним, а для чоловіків секс із чоловіком є дуже травматичним і бʼє по їхній мужності. Саме тому чоловіки переживають зґ*алтування важче, аніж жінки». Круто, так? Добре, що в другому виданні це виправили, проте я б радила ще раз перечитати цей розділ і ще його відредагувати.
3. Редактура. Зустрічалися помилки, одруківки. Але мене найбільше засмутило використання слова стосунки замість відносин чи взаємин. Так і вийшло, що в останніх главах у нас постійно фігурували «стосунки з психотерапевтом».
Плюсів у цієї книги значно більше. А також відразу після завершення читання я вирішила, що знайомитимуся з роботами автора й надалі, проте зараз сумніваюся у цьому.
Читати чи ні — вирішувати лише вам. У мене лишився дещо змішаний післясмак від книги, хоч я і отримала декілька цікавих моментів🙌🏻
September 1, 2024
Книга, прочитана всього за 2 дні 😌. Можливо, причина в тому, що мені справді була цікава тема книги, або причина в манері викладу інформації автором, бо книга написана дійсно зрозумілою мовою.
Книга містить окремі розділи про тривогу, панічний розлад, соціальну фобію, обсесивно-компульсивний розлад, посттравматичний стресовий розлад та депресію.
Читається дуже легко, всі процеси описані доволі просто для розуміння читачами без психологічної освіти (я відношусь саме до цієї категорії читачів 😊).
Емоційно найважче було читати розділ про депресію, піднялось доволі багато почуттів, що дочитувала книгу вже крізь сльози.
Чесно кажучи, я би рекомендувала кожному прочитати цю книгу. Багато людей можуть мати певні проблеми і навіть не здогадуватись про їхнє існування. Книга допоможе підсвітити це та звернутись за необхідною допомогою до спеціаліста, і в результаті покращити своє життя.
Але навіть якщо у конкретної людини немає жодної з описаних проблем, все одно книга буде корисною. На жаль, часто можна помітити, наскільки стигматизовані в нашому суспільстві психічні розлади, тому ця книга може допомогти краще зрозуміти, що відчувають люди, та навчитися емпатувати їм.
Моя оцінка - 5/5 ❤️🔥 (але якби можна було ставити більшу оцінку, я б поставила і 100/5 і 1000/5)
Книга містить окремі розділи про тривогу, панічний розлад, соціальну фобію, обсесивно-компульсивний розлад, посттравматичний стресовий розлад та депресію.
Читається дуже легко, всі процеси описані доволі просто для розуміння читачами без психологічної освіти (я відношусь саме до цієї категорії читачів 😊).
Емоційно найважче було читати розділ про депресію, піднялось доволі багато почуттів, що дочитувала книгу вже крізь сльози.
Чесно кажучи, я би рекомендувала кожному прочитати цю книгу. Багато людей можуть мати певні проблеми і навіть не здогадуватись про їхнє існування. Книга допоможе підсвітити це та звернутись за необхідною допомогою до спеціаліста, і в результаті покращити своє життя.
Але навіть якщо у конкретної людини немає жодної з описаних проблем, все одно книга буде корисною. На жаль, часто можна помітити, наскільки стигматизовані в нашому суспільстві психічні розлади, тому ця книга може допомогти краще зрозуміти, що відчувають люди, та навчитися емпатувати їм.
Моя оцінка - 5/5 ❤️🔥 (але якби можна було ставити більшу оцінку, я б поставила і 100/5 і 1000/5)
Displaying 1 - 30 of 241 reviews