І будуть люди. Книга перша

І будуть люди #1

by Anatoliy Dimarov, Анатолій Дімаров

Дімаров був одним із перших письменників у радянській Україні, хто почав писати про колективізацію, розкуркулення, Голодомор.

Після написання роману «І будуть люди», в якому згадано про Голодомор, Анатолій Дімаров не міг заробити ні копійки. Репресивні органи не стали переслідувати популярного прозаїка — ветерана та інваліда війни. Втім, цензура постійно препарувала його твори, викидаючи сотні сторінок, обриваючи цілі сюжетні лінії.

Три томи роману «І будуть люди» побачили світ у видавництві «Радянський письменник» у 1964, 1966 і 1968 роках. Вперше під однією обкладинкою роман вийшов 1977 року у видавництві «Дніпро»

314 pages, Hardcover

First published January 1, 1964

About the author

Anatoliy Dimarov (ukr. Анатолій Дімаров), real name Anatoliy Harasiuta (ukr. Анатолій Гарасюта) — Ukrainian writer.

For Ukrainian profile, see: Анатолій Дімаров

Reviews

[Nataliia Zolotukhina · Rating 5 out of 5]

Шкода, що дізналася про цей чудовий роман лише зараз. Не певна, що цей твір має бути must у шкільній програмі старшої школи (адже ж «Тихий Дон» з незрозумілих причин там був). Але вважаю, що кожен дорослий українець має прочитати цей твір, там багато чого торкає на генетичному рівні. Яскравими мазками змальовує автор українське село на Полтавщині з часів падіння імперії Романових. З задоволенням починаю другий том.

[Yevtymii Pnivchuk · Rating 4 out of 5]

_ 7/10 _

_ «Трудодень, трудодень: дай, бабо, хліба хоч на день» 😂
(77 ст)

_ Давно я так не сміявся при читанні, при тому що назва книжки "Біль і гнів" і вона, наскільки я розумію, про мешканців села Тарасівка під час Другої світової😑. Поки нас ще тільки знайомлять з персонажами, але це робиться настільки легко, смачно й невимушено, що фууух. А цей опис нічного неба😌 Наскільки ж Дімаров легендарний)
(101 ст)

_ Ну що ж, почались воєнні часи. Основна частина подій відбувається на фоні війни, а не самі баталії, що вже звично для автора. Реалістична жорстокість майже повністю замінили хоча й в теж непрості часи, але в усьому піднесений до того настрій людей.

_ З прикрого, я вперше дещо розчаровуюсь від написаного автором. Я розумію що створювався роман ще за радянських часів, але (хоча й позитивних героїв не було взагалі) всі хто хотіли повернення радянської влади зображались позитивніше, ніж прихильники нациської, це якщо без зайвих епітетів... Ну й ведення і настрої військових зовсім не відповідають дійсності(

_ Але щоб не завершувати так відгук до улюбленого автора, залишу одну його цитату: "Я б ніколи, мабуть, не став би педагогом, бо не люблю повчати людей. Я писав твори не для того, щоб вони втовкмачували вічні цінності, як люблять про це говорити деякі поважні метри, а щоб людина взяла мою книжку, забула про негаразди і їй трошки полегшало на душі від того, що вона прочитала. Оце моє основне завдання".