What do you think?
Rate this book
Дальняя дорога. Автобиография
"Дальняя дорога" - это перевод автобиографии виднейшего социолога современности Питирима Александровича Сорокина (1890-1968). Книга впервые была издана в США в 1963 году.
Автобиография - интереснейшее и живое свидетельство, оставленное не только ученым, но и крупным деятелем партии эсеров, секретарем по науке и образованию Временного правительства
Автобиография - интереснейшее и живое свидетельство, оставленное не только ученым, но и крупным деятелем партии эсеров, секретарем по науке и образованию Временного правительства
- GenresMemoir
304 pages, Hardcover
First published June 28, 1963
36 people want to read
About the author
Pitirim A. Sorokin
128 books45 followersThe first edition of his 1942 book Man and Society in Calamity lists him as "Doctor of Sociology; Chairman of Department of Sociology, Harvard University; Former President of international Institute of Sociology".
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 2 of 2 reviews
November 22, 2020
Насправді десь на 3,5★, але автор наскільки починає нудно писати під кінець, що таки "трійка".
Книжка розпадається на три частини:
1) Росія до 1922 р.
2) США до 1956 р.
3) США після 1956 р.
Вони зовсім різні за стилем та змістом.
Найцікавіша – перша частина. Це історія Російської імперії крізь призму життя однієї людини.
Друга частина – це вже виклад результатів досліджень Сорокіна. Причому він більшу увагу приділяє пізнім працям. Вочевидь, через те, що ними менше цікавляться.
Третя частина – це просто namedropping. Сорокін в різний спосіб хвалить себе, згадує своїх видатних учнів, куди його запрошували, куди він не поїхав, а куди таки поїхав.
Найцінніша перша частина. Ми починаємо з життя комі. Хлопець, який тайгою мандрує – чи з батьком, чи з братом, чи сам – як мандрівний ремісник. Потім отримує змогу вчитися в школі. Далі – університет в Санкт-Петербурзі. Все це до революції, а тому показує соціальну мобільність в Російській імперії того часу.
Далі йде розповідь про революцію 1917 р. І пореволюційні роки.
І ось тут дуже цінно, що є коментарі наукового редактора, який пояснює, де Сорокін помиляється, обманює і взагалі маніпулює читачами. Від цього оповідь стає глибшою.
Загальне враження... Здивування: як з простого хлопця з тайги Сорокін став професором Гарварду. Під кінець автор і сам цьому дивується.
І бентега. Сорокін дуже "духовний". Тобто він наче сучасний російський інтелектуал, розказує, що Захід загниває, і взагалі втратив наніц духовність та любов до ближнього. Як знайомо!
Чого в книжці нема. Велика депресія, Друга світова війна. Просто відсутні. Наче нічого й не було. Не розумію, чому. І, звісно ж, жодної згадки про Микиту Шаповала, який дуже допоміг Сорокіну втекти в США. Навіть на рівні черевиків: український емігрант в Празі дарує черевики Сорокіну, який до кінця життя не вважатиме українців окремою нацією. І у спогадах Сорокін його назве чеським вченим.
Деталь, яка прикрить. Але це вже історія Шаповала та української еміграції після 1921 р.
Книжка розпадається на три частини:
1) Росія до 1922 р.
2) США до 1956 р.
3) США після 1956 р.
Вони зовсім різні за стилем та змістом.
Найцікавіша – перша частина. Це історія Російської імперії крізь призму життя однієї людини.
Друга частина – це вже виклад результатів досліджень Сорокіна. Причому він більшу увагу приділяє пізнім працям. Вочевидь, через те, що ними менше цікавляться.
Третя частина – це просто namedropping. Сорокін в різний спосіб хвалить себе, згадує своїх видатних учнів, куди його запрошували, куди він не поїхав, а куди таки поїхав.
Найцінніша перша частина. Ми починаємо з життя комі. Хлопець, який тайгою мандрує – чи з батьком, чи з братом, чи сам – як мандрівний ремісник. Потім отримує змогу вчитися в школі. Далі – університет в Санкт-Петербурзі. Все це до революції, а тому показує соціальну мобільність в Російській імперії того часу.
Далі йде розповідь про революцію 1917 р. І пореволюційні роки.
І ось тут дуже цінно, що є коментарі наукового редактора, який пояснює, де Сорокін помиляється, обманює і взагалі маніпулює читачами. Від цього оповідь стає глибшою.
Загальне враження... Здивування: як з простого хлопця з тайги Сорокін став професором Гарварду. Під кінець автор і сам цьому дивується.
І бентега. Сорокін дуже "духовний". Тобто він наче сучасний російський інтелектуал, розказує, що Захід загниває, і взагалі втратив наніц духовність та любов до ближнього. Як знайомо!
Чого в книжці нема. Велика депресія, Друга світова війна. Просто відсутні. Наче нічого й не було. Не розумію, чому. І, звісно ж, жодної згадки про Микиту Шаповала, який дуже допоміг Сорокіну втекти в США. Навіть на рівні черевиків: український емігрант в Празі дарує черевики Сорокіну, який до кінця життя не вважатиме українців окремою нацією. І у спогадах Сорокін його назве чеським вченим.
Деталь, яка прикрить. Але це вже історія Шаповала та української еміграції після 1921 р.
December 1, 2015
Чуть ли не самая претенциозная книга воспоминаний, которую мне доводилось читать.
Displaying 1 - 2 of 2 reviews